Сутність безпеки життєдіяльності

Варіант № 2

 

  Виконав :

    Курсант групи Т 12-3

Головенко Є.А.

Перевірив:

Доцент Шаповалов О. В.

 

 

Дніпропетровськ

2012

З М І С Т

1) Іонізуюче випромінювання на виробництві, його нормування. Засоби та прилади захисту виробничого персоналу від дії іонізуючого випромінювання.

Основні характеристики іонізуючих випромінювань.

1.1 К орпускулярне

1.2 Ф отонне

1.3 Класифікація засобів захисту

1.4 Ультрафіолетове випромінювання

1.5 Заходи захисту

1.6 Висновок

2) Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.

2.1 Можливі надзвичайні ситуації, зумовлені терористичними актами

2.2 Надзвичайні ситуації соціального характеру

2.3 Кошти попередження терористичних актів

2.4 Про боротьбу з тероризмом

2.5 Основи боротьби з тероризмом

2.6 Організацйні основи боротьби з тероризмом

2.7 Висновок

 

3) Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження

3.1 Конфлікти з використанням звичайної зброї

3.2 Конфлікти з використанням ядерної зброї

3.3 Висновок

 

 

Вступ

Завдання курсу «Безпека життєдіяльності» (БЖД) полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають як у середовищі проживання людини, так і у середовищі навчання і праці.

БЖД — це ступінь захисту людини від надзвичайної небезпеки, де під терміном «небезпека» мається на увазі вплив на людину факторів, які можуть викликати відхилення стану її здоров'я від нормального. Природа цих факторів може бути пов'язана як з причинами природного або соціально-економічного характеру (екологічними катастрофами, низьким економічним рівнем життя та ін.), так і з причинами техногенного характеру (з рівнем забруднення навколишнього середовища як наслідком виробничої діяльності людини, аваріями, катастрофами на підприємстві, транспорті, війнами та ін.).

Зміни, що відбуваються в нашій країні сьогодні: приватні підприємства, приватизація, кооперація, ринкові відносини, інфляція і т.д., здатні загострити проблеми безпеки життєдіяльності людини. Так, зараз скорочуються наукові дослідження з проблем безпеки, зменшується чисельність інспекторів, скорочується служба охорони праці. Надзвичайні ситуації в Україні виникають у 5-8 разів частіше, ніж в інших промислове розвинутих країнах світу, в результаті чого щорічно гине понад 1% населення (більше 50 тисяч осіб). Майже третина аварій і нещасних випадків на виробництві пов 'язана з незадовільними знаннями людей порядку дій у надзвичайних ситуаціях. Це — наслідок серйозних недоліків у навчанні як на виробництві, так і в освітніх закладах. Вивчення предмету БЖД стане важливим кроком у розширенні світогляду майбутніх фахівців про безпеку людини та її захист у процесі виробничої і побутової діяльності, в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.

ЗАВДАННЯ 1

Основні характеристики іонізуючих випромінювань.

Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Розрізняють:

• 1.1 К орпускулярне - потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах - це α і β частки, нейтрони, протони та ін; . до фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове випромінювання — найбільш короткохвильова частина спектра сонячного світла (довжина хвилі 400*10~9м) ;111
• 1.2 Ф отонне - потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с - це γ(гамма)-випромінювання і рентгенівське випромінювання.

 

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повного зникнення.

Щодо джерел іонізуючого випромінювання, то вони поділяються на природні та штучні, або антропогенні.

1.3 Класифікація засобів захисту.

За характером застосування розрізняють засоби колективного та індивідуального захисту працюючих (ГОСТ 12.4.011-87).

Засоби колективного захисту в залежності від призначення поділяють на класи (для захисту від випромінювань): засоби захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних випромінювань і випромінювань оптичних, квантових генераторів, від магнітних і електромагнітних полів.

Із засобів індивідуального захисту представляють інтерес ізолюючі костюми, засоби захисту органів дихання (типу масок), очей, обличчя, рук, голови, спеціальне взуття та одяг.

Заходи захисту

До засобів колективного захисту від УФІ відносяться різні пристрої (огороджувальні, вентиляційні, автоматичного контролю і сигналізації, дистанційного управління), а також знаки безпеки.

Захист від УФІ здійснюють різними екранами: фізичними (у вигляді різних предметів, що поглинають, розсіюють або відображають промені) і хімічними (хімічні речовини і покривні креми, що містять інгредієнти, що поглинають УФІ). Для захисту використовують виготовлену з тканин (попліну та ін) спеціальний одяг, а також окуляри із захисними стеклами. Повний захист від УФІ усіх хвиль забезпечує флінтглас (скло, що містить окис свинцю) товщиною 2 мм. При влаштуванні приміщень враховують, що відображає здатність різних оздоблювальних матеріалів для УФІ і видимого світла різна. Фарби на олійній основі, оксиди титану та цинку погано відображають УФІ, а крейдяна побілка, полірований алюміній - добре.

Таблиця

Допустима тривалість дії на людину теплової радіації

Теплове випромінювання, Вт/м2         

Тривалість дії, з

280-560 (слабка)

560-1050 (помірна)

1050-1600 (середня)

1600-2100 (значна)

2100-2800 (висока)

2800-3500 (сильна)

Понад 3500 (дуже сильна)         

Невизначено тривалий час

180-300

40-60

20-30

12-24

8-12

2-5

Група А - випромінювання з довжиною хвилі від 0,76 до 1,4 мкм, В - від 1,4 до 3,0 мкм і С - понад 3,0 мкм. Інфрачервоне випромінювання групи А більше проникає через шкіру і позначається як короткохвильове інфрачервоне випромінювання, а групи В і С - як довгохвильові. Довгохвильове інфрачервоне випромінювання більше поглинається в епідермісі, а видимі й ближчі інфрачервоні випромінювання в основному поглинаються кров'ю в пластах дерми і підшкірної жирової клітковини.

Пропуск, поглинання і розсіяння променистої енергії залежать як від довжини хвилі, так і від тканин організму. Вплив інфрачервоних випромінювань при поглинанні їх у різних пластах шкіри приводить до нагрівання її, що обумовлює переповнення кровоносних судин кров'ю і посилення обміну речовин.

Іонізуюче випромінювання .

Біологічний вплив іонізуючого випромінювання проявляється у вигляді первинних фізико-хімічних процесів, що виникають в молекулах живих клітин та прилеглої до них субстрату, і як порушення функцій цілого організму як наслідку первинних процесів.

У результаті опромінення в живій тканині, як і в будь-якому середовищі, поглинається енергія, виникають збудження, іонізація атомів речовини, що опромінюється. Оскільки у людини і ссавців основну частину маси тіла становить вода (75%), первинні процеси багато в чому визначаються поглинанням випромінювання водою клітин, іонізацією молекул води з утворенням високоактивних в хімічному відношенні вільних радикалів типу ОН або Н і наступними ланцюговими каталітичними реакціями (в основному окисленням цими радикалами молекул білка). Це і є непряме (непряме) дія випромінювання через продукти радіолізу води.

Прямий вплив іонізуючого випромінювання може викликати розщеплення молекул білка, розрив найменш міцних зв'язків, відрив радикалів і інші процеси.

Пряма іонізація і безпосередня передача енергії тканинам тіла не пояснюють ушкоджуючої дії випромінювання. Так, при абсолютно смертельній дозі, що дорівнює 6 Гр на все тіло, в 1 см 3 тканини утворюються жовтня 1915 іонів, що становить одну іонізаційну молекулу води з 10 млн. молекул. Надалі під дією первинних процесів в клітинах виникають функціональні зміни, що підкоряються вже біологічним законам життя клітин. Найбільш важливі зміни в клітинах: пошкодження механізму мітозу (розподілу) і хромосомного апарату опроміненої клітини; блокування процесів оновлення і диференціювання клітин; блокування процесів проліферації і подальшої фізіологічної регенерації тканин.

Медична практика показує, що опромінення організму людини в цілому і окремих органів призводить до різного рівня ураження. Тому для забезпечення безпеки людей вводиться поняття критичний орган - частина тіла, тканина, орган, при опроміненні із завданням найбільшої шкоди людині.

Усі наслідки, які обумовлюються опроміненням організму, класифікуються за такими групами:

- Соматичні ефекти - ступінь ураження і тяжкість зростає в міру збільшення дози опромінення;

- Стохастичні ефекти - ефекти ймовірності виникнення пухлин органів, тканин, злоякісних змін кровотворних клітин (поріг по цим ефектам відсутній);

- Генетичні ефекти - вроджені каліцтва в результаті мутацій і інших порушень, пов'язаних зі спадковістю (порогу опромінення не мають і можливі при дії малих доз).

 

   ЗАКО Н     У КРАЇ НИ

Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання

Кожна людина, яка проживає або тимчасово перебуває на

території України, має право на захист від впливу іонізуючого

випромінювання. Це право забезпечується здійсненням комплексу

заходів щодо запобігання впливу іонізуючого випромінювання на

організм людини вище встановлених дозових меж опромінення,

компенсацією за перевищення встановлених дозових меж опромінення

та відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок впливу іонізуючого

випромінювання.

Громадяни України та їх об'єднання мають право на отримання

інформації щодо рівнів опромінення людини та заходів захисту від

впливу іонізуючого випромінювання в місцях їх проживання чи роботи

від відповідних органів виконавчої влади, до відання яких належать

функції захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання

згідно з законодавством України.

 Стаття 12. Регіональна програма захисту людини від впливу

           іонізуючого випромінювання

Регіональна програма захисту населення від впливу іонізуючого

випромінювання розробляється згідно з щорічною оцінкою стану

захисту людини від впливу іонізуючого випромінювання на

відповідній території і повинна включати такі заходи:

пошук і виявлення джерел та шляхів, що спричиняють вплив

іонізуючого випромінювання на людину;

реалізація заходів щодо знешкодження джерел і шляхів, що

спричиняють вплив іонізуючого випромінювання на людину, та (або)

захисту від цього впливу людини;

впровадження пунктів радіаційного контролю продуктів

харчування на ринках і в інших місцях їх масової реалізації;

організація постів індивідуальних дозиметричних вимірювань

згідно з нормативами, визначеними відповідними центральними

органами виконавчої влади;

надання населенню безоплатних консультацій з питань захисту

від впливу іонізуючого випромінювання, радіаційного контролю,

дезактивації предметів побуту;

прокат, ремонт, атестація та обслуговування побутових

приладів радіаційного контролю;

створення умов для проведення дозиметричних обстежень,

радіометричних та дезактиваційних робіт на замовлення населення.

ЗАВДАННЯ 2

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про боротьбу з тероризмом

Тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей;

Терористичний акт - злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, відповідальність за які передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України. У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України;

Активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, - кошти, майно, майнові і немайнові права, що повністю або частково, прямо чи опосередковано належать або перебувають під контролем осіб, що пов'язані з провадженням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, та активи, які отримані або походять від таких коштів, майна, майнових і немайнових прав, а також інші активи зазначених осіб;

Технологічний тероризм - злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї масового ураження або її компонентів, інших шкідливих для здоров'я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп'ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об'єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру;

Міжнародний тероризм - здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов'язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров'ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об'єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження;

боротьба з тероризмом - діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності;

антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення злочинних діянь, здійснюваних з терористичною метою, звільнення заручників, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичного акту чи іншого злочину, здійснюваного з терористичною метою;

Стаття 3. Основні принципи боротьби з тероризмом

Боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах:

законності та неухильного додержання прав і свобод людини і громадянина;

комплексного використання з цією метою правових, політичних, соціально-економічних, інформаційно-пропагандистських та інших можливостей; пріоритетності попереджувальних заходів;

невідворотності покарання за участь у терористичній діяльності;

пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності;

поєднання гласних і негласних методів боротьби з тероризмом;

нерозголошення відомостей про технічні прийоми і тактику проведення антитерористичних операцій, а також про склад їх учасників;

єдиноначальності в керівництві силами і засобами, що залучаються для проведення антитерористичних операцій;

співробітництва у сфері боротьби з тероризмом з іноземними державами, їх правоохоронними органами і спеціальними службами, а також з міжнародними організаціями, які здійснюють боротьбу з тероризмом.

Розділ II. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ

Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Міністерство оборони України, органи військового управління, з'єднання, військові частини Збройних Сил України забезпечують захист від терористичних посягань об'єктів Збройних Сил України, зброї масового ураження, ракетної і стрілецької зброї, боєприпасів, вибухових та отруйних речовин, що знаходяться у військових частинах або зберігаються у визначених місцях; організовують підготовку та застосування сил і засобів Сухопутних військ, Повітряних Сил, Військово-Морських Сил Збройних Сил України в разі вчинення терористичного акту в повітряному просторі, у територіальних водах України; беруть участь у проведенні антитерористичних операцій на військових об'єктах та в разі виникнення терористичних загроз безпеці держави із-за меж України.

(частина третя статті 5 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 16.02.2010 р. N 1900-VI)

Центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері цивільного захисту, підпорядковані їм органи управління у справах цивільної оборони та спеціалізовані формування, війська цивільної оборони здійснюють заходи щодо захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з технологічними терористичними проявами та іншими видами терористичної діяльності; беруть участь у заходах з мінімізації та ліквідації наслідків таких ситуацій під час проведення антитерористичних операцій, а також здійснюють просвітницькі та практично-навчальні заходи з метою підготовки населення до дій в умовах терористичного акту.

(частина четверта статті 5 із змінами, внесеними

 згідно із Законом України від 16.10.2012 р. N 5461-VI)

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органи охорони державного кордону здійснюють боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення спроб перетинання терористами державного кордону України, незаконного переміщення через державний кордон України зброї, вибухових, отруйних, радіоактивних речовин та інших предметів, що можуть бути використані як засоби вчинення терористичних актів; забезпечують безпеку морського судноплавства в межах територіальних вод та виключної (морської) економічної зони України під час проведення антитерористичних операцій; надають Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби під час проведення антитерористичних операцій на території пунктів пропуску через державний кордон України, інших об'єктів, розташованих на державному кордоні або у прикордонній смузі.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, здійснює заходи щодо запобігання та припинення злочинів терористичної спрямованості на об'єктах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Розвідувальні органи України здійснюють добування, аналітичну обробку та надання в установленому порядку розвідувальної інформації про діяльність іноземних та міжнародних терористичних організацій за межами України, а також здійснюють заходи безпосередньої протидії терористичним загрозам життю і здоров'ю громадян України, установам та об'єктам державної власності України в разі залучення розвідувальних органів України до участі в антитерористичних операціях за межами України.

 (Закон доповнено статтею 112 згідно із

 Законом України від 21.04.2011 р. N 3266-VI)

Стаття 13. Сили і засоби, що залучаються до проведення антитерористичної операції

При проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв'язку, інші матеріально-технічні засоби) суб'єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством.

Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу.

Стаття 14. Режим у районі проведення антитерористичної операції

У районі проведення антитерористичної операції на час її проведення може бути встановлено спеціальний порядок, зокрема організовано патрульну охоронну службу та виставлено оточення.

Перебування в районі проведення антитерористичної операції осіб, які не залучені до її проведення, допускається з дозволу керівника оперативного штабу.

За погодженням з керівництвом підприємств, установ та організацій, що знаходяться в районі проведення антитерористичної операції, їх роботу під час її проведення може бути припинено частково або повністю. Відповідні фахівці цих підприємств, установ та організацій при проведенні антитерористичної операції можуть у встановленому порядку, за їх згодою, залучатися до виконання окремих доручень.

Стаття 17. Інформування громадськості про терористичний акт

Інформування громадськості про вчинення терористичного акту здійснюють керівник оперативного штабу або особи, уповноважені ним на підтримання зв'язків з громадськістю.

Забороняється поширення через засоби масової інформації або в інший спосіб інформації, яка:

розкриває спеціальні технічні прийоми і тактику проведення антитерористичної операції;

 

може утруднити проведення антитерористичної операції і (або) створити загрозу життю та здоров'ю заручників та інших людей, які знаходяться в районі проведення зазначеної операції або за його межами;

має на меті пропаганду або виправдання тероризму, містить висловлювання осіб, які чинять опір чи закликають до опору проведенню антитерористичної операції;

містить дані про предмети та речовини, які безпосередньо можуть бути використані для вчинення актів технологічного тероризму;

розкриває дані про персональний склад співробітників спеціальних підрозділів та членів оперативного штабу, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції (без їх згоди).

Стаття 18. Завершення антитерористичної операції

Антитерористична операція вважається завершеною, якщо терористичний акт припинено та ліквідовано загрозу життю і здоров'ю заручників та інших людей, які знаходилися в районі її проведення.

Рішення про припинення антитерористичної операції приймається керівником оперативного штабу з управління цією операцією.

При проведенні антитерористичної операції керівник оперативного штабу спільно з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування організовує надання допомоги потерпілим, визначає заходи щодо усунення та мінімізації наслідків терористичного акту, організовує їх здійснення.

ЗАВДАННЯ 3

 

Висновок

Найбільш конфліктогенною є кримськотатарська ситуація. Вона породжує цілий "букет" невирішених проблем, а саме: проблему історичного плану (незрозуміле, хто нестиме відповідальність за депортацію кримських татар і як ставити питання про матеріальну та моральну компенсацію за понесені збитки); проблему розподілу ресурсів (відсутність матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення переселення та улаштування); проблему доступу кримських татар до власності і землі на півострові, тенденцію до анклавізації при розселенні кримськотатарської спільноти); комплекс проблем політичного характеру (певна закритість кримськотатарських громадсько-політичних організацій, негативне ставлення місцевого населення і влади до претензій з боку кримськотатарської спільноти). Врешті-решт, на вирішення вищезазначених проблем негативно впливає загальна криміналізація Кримського півострова.

Необхідність пошуків засобів регулювання міжнародних конфліктів та управління ними випливає з усвідомлення нової конфліктологічної парадигми мислення: по-перше, належить визнати і вмотивувати значення соціальних конфліктів як щоденного і природного явища соціального життя, його невід'ємного атрибута; по-друге, слід визнати не тільки неминучість конфліктності в суспільстві, а й виявлену та підкреслену конструктивну роль конфліктів у суспільному розвитку; по-третє, маємо усвідомити, що конфлікт можна регулювати і управляти ним. Отож, більшість соціально-політичних конфліктів можуть бути оптимізовані на будь-якому рівні та стадії, а головне інструментальне завдання щодо конфлікту повинно бути визначено як управління ним.

ЛІТЕРАТУРА

Костенко Т. Ф. Типи, види воєнних конфліктів та їх класифікація // Науковий вісник Дипломатичної академії України. Випуск 2 / За заг. ред. Гуменюка Б. І.

Костин Н. А. Общие основы теории информационной борьбы // Военная мысль, 1997, №3. С. 44 – 50.

Пденс Е. Соціологія. — К., 1999.

Пойченко А. Конфлікти у громадянському суспільстві / Формування громадянського суспільства в Україні: стан, проблеми, перспективи. — К., 2001.

Шаравов І. До питання про інформаційну війну та інформаційну зброю // ЗВО, 2000, №10. С. 2 – 5.

Безпека життєдіяльності: Підручник./Под ред. професора Е. А.

Арустамова. - М.: Изд. Дом «Дашков и Ко», 2000

Алексеенко И.Р., Кейсевич Л.В. Последняя цивилизация? Человек. Общество. Природа. – К.: Наукова думка, 1997.

Бакка М.Т., Мельничук А.С., Сівко В.І. Охорона і безпека життєдіяльності людини. Конспект лекцій. – Житомир: Льонок, 1995.

 

 

INTERNET – ДЖЕРЕЛА

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/15/98-вр

http://ua-referat.com/Випромінювання_у_виробництві_та_захист_від_них

Варіант № 2

 

  Виконав :

    Курсант групи Т 12-3

Головенко Є.А.

Перевірив:

Доцент Шаповалов О. В.

 

 

Дніпропетровськ

2012

З М І С Т

1) Іонізуюче випромінювання на виробництві, його нормування. Засоби та прилади захисту виробничого персоналу від дії іонізуючого випромінювання.

Основні характеристики іонізуючих випромінювань.

1.1 К орпускулярне

1.2 Ф отонне

1.3 Класифікація засобів захисту

1.4 Ультрафіолетове випромінювання

1.5 Заходи захисту

1.6 Висновок

2) Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму.

2.1 Можливі надзвичайні ситуації, зумовлені терористичними актами

2.2 Надзвичайні ситуації соціального характеру

2.3 Кошти попередження терористичних актів

2.4 Про боротьбу з тероризмом

2.5 Основи боротьби з тероризмом

2.6 Організацйні основи боротьби з тероризмом

2.7 Висновок

 

3) Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження

3.1 Конфлікти з використанням звичайної зброї

3.2 Конфлікти з використанням ядерної зброї

3.3 Висновок

 

 

Вступ

Завдання курсу «Безпека життєдіяльності» (БЖД) полягає у чіткому розумінні небезпечних і шкідливих чинників у ситуаціях, що виникають як у середовищі проживання людини, так і у середовищі навчання і праці.

БЖД — це ступінь захисту людини від надзвичайної небезпеки, де під терміном «небезпека» мається на увазі вплив на людину факторів, які можуть викликати відхилення стану її здоров'я від нормального. Природа цих факторів може бути пов'язана як з причинами природного або соціально-економічного характеру (екологічними катастрофами, низьким економічним рівнем життя та ін.), так і з причинами техногенного характеру (з рівнем забруднення навколишнього середовища як наслідком виробничої діяльності людини, аваріями, катастрофами на підприємстві, транспорті, війнами та ін.).

Зміни, що відбуваються в нашій країні сьогодні: приватні підприємства, приватизація, кооперація, ринкові відносини, інфляція і т.д., здатні загострити проблеми безпеки життєдіяльності людини. Так, зараз скорочуються наукові дослідження з проблем безпеки, зменшується чисельність інспекторів, скорочується служба охорони праці. Надзвичайні ситуації в Україні виникають у 5-8 разів частіше, ніж в інших промислове розвинутих країнах світу, в результаті чого щорічно гине понад 1% населення (більше 50 тисяч осіб). Майже третина аварій і нещасних випадків на виробництві пов 'язана з незадовільними знаннями людей порядку дій у надзвичайних ситуаціях. Це — наслідок серйозних недоліків у навчанні як на виробництві, так і в освітніх закладах. Вивчення предмету БЖД стане важливим кроком у розширенні світогляду майбутніх фахівців про безпеку людини та її захист у процесі виробничої і побутової діяльності, в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.

Сутність безпеки життєдіяльності

Термін «життєдіяльність» запроваджено з появою пілотованої космонавтики, але нині його все ширше використовують у різних сферах: ідеться про життєдіяльність села, міста, району, навіть мікроорганізмів.

Життя — це одна з форм існування матерії, що характеризується здатністю до розмноження, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, можливістю пристосовуватись до середовища та наявністю обміну речовин і реакції на подразнення. Життя є вищою формою існування матерії порівняно з іншими (фізичною, хімічною, енергетичною тощо). Невід’ємною властивістю усього живого вважають активність.

Діяльність є людською формою активності, необхідною умовою існування суспільства, зміст якої полягає у зміні та перетворенні людиною навколишнього середовища. Люди трансформують його для задоволення власних потреб, активно взаємодіють з ним, завдяки чому і досягають поставленої мети.

ЗАВДАННЯ 1

Основні характеристики іонізуючих випромінювань.

Іонізуюче випромінювання — це будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків.

Розрізняють:

• 1.1 К орпускулярне - потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях, або генеруються на прискорювачах - це α і β частки, нейтрони, протони та ін; . до фотонного випромінювання належить й ультрафіолетове випромінювання — найбільш короткохвильова частина спектра сонячного світла (довжина хвилі 400*10~9м) ;111
• 1.2 Ф отонне - потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с - це γ(гамма)-випромінювання і рентгенівське випромінювання.

 

Випромінювання характеризуються за своєю іонізуючою і проникаючою спроможностями. Іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іонізацією, тобто числом пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. Різноманітні види випромінювань мають різноманітну іонізуючу спроможність. Проникаюча спроможність випромінювань визначається розміром пробігу, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повного зникнення.

Щодо джерел іонізуючого випромінювання, то вони поділяються на природні та штучні, або антропогенні.

1.3 Класифікація засобів захисту.

За характером застосування розрізняють засоби колективного та індивідуального захисту працюючих (ГОСТ 12.4.011-87).

Засоби колективного захисту в залежності від призначення поділяють на класи (для захисту від випромінювань): засоби захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних випромінювань і випромінювань оптичних, квантових генераторів, від магнітних і електромагнітних полів.

Із засобів індивідуального захисту представляють інтерес ізолюючі костюми, засоби захисту органів дихання (типу масок), очей, обличчя, рук, голови, спеціальне взуття та одяг.

12345Следующая ⇒

Поделиться: