Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


Закінчення та відновлення виконавчого провадження.



Закінчення виконавчого провадження — це дія державного виконавця, що полягає у завершенні проведення виконавчих дій у певному виконавчому провадженні, за певним виконавчим до­кументом.

За наслідками закінчення виконавчого провадження їх поділяють на дві групи.

До першої належать підстави, внаслідок яких припиняють чинність арешту майна боржника, скасовують інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішен­ня, а також провадять інші дії, необхідні у зв'язку з завершен­ням виконавчого провадження:

1) прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

2) затвердження судом мирової угоди між стягувачем і борж­ником про закінчення виконавчого провадження; Мирову угоду, укладену між сторонами, або відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення пода­ють у письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає н до суду за місцем ви­конання рішення на затвердження. Мирову угоду в процесі виконання рішень, ухвал та постанов господарського суду подають на розгляд господарського суду, який виніс поста­нову, що стала підставою виконання (ст. 121 ГПК). Суд має право перевірити і не затвердити мирову угоду або не прийняти відмови стягувача від примусового виконання, якщо це суперечить закону або порушує права чи свободи інших осіб. За результатами розгляду мирової угоди або відмови від примусового виконання суд постановляє ухвалу відповідно до загальних правил щодо розпорядження мате­ріально-правовими правами сторін цивільного процесу (ст. 352 ЦПК, ст. 372 ЦПК, та КАСУ);

3) смерть або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, лікві­дації юридичної особи-сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому про­вадженні не допускає правонаступництва;

4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової осо­би), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого до­кумента;

5) письмова відмова стягувача від одержання предметів, вилу­чених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яку мало бути передано стягувачеві в натурі;

6) закінчення передбаченого законом строку для певного виду стягнення;

7) передача виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника-юридичної особи або арбітражному ке­руючому в разі визнання боржника банкрутом;

8) фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом;

9) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини.

До другої групи належать підстави без зазначених наслідків:

1) повернення виконавчого документа без виконання на вимо­гу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

2) направлення виконавчого документа за належністю до ін­шого органу ДВС;

3) повернення виконавчого документа до суду чи іншого орга­ну (посадової особи), які видали виконавчий документ (ч.3 ст. 75 Закону));

4) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яку затверджує начальник відповід­ного органу ДВС. Копію постанови у 3-денний строк надсила­ють сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Постанову про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржено сторонами до начальника відповідного органу ДВС або до суду у 10-денний строк.. Якщо у виконавчому провадженні державний виконавець накладав арешт на майно боржника, у постанові про закінчення вико­навчого провадження, повернення виконавчого документа стя­гувачеві або повернення виконавчого документа до суду іншого органу (посадовій особі), який його видав, він зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, для и пред’явлення до органу нотаріа­ту та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ве­дуть реєстр заборони на його відчуження для зняття арешту з майна.

Відновлення виконавчого провадження - це дія державного виконавця, яка полягає у поновленні справи щодо виконан­ня припису виконавчого документа після винесення постанови про закінчення виконавчого провадження у випадках, передба­чених законом..

Підставами для відновлення є: неправомірність постанови державного виконавця про закінчення виконавчого документа (визнання судом незаконною, скасування начальником органу ДВС); інші обставини, передбачені законом (наприклад, повтор­не виконання рішення про вселення стягувача тощо..

Після отримання відповідного акта (суду чи начальника відповідного органу ДВС, заяви стягувача) виконавче про­вадження підлягає відновленню у 3-денний строк.

Про відновлення виконавчого провадження державний ви­конавець виносить постанову, копію якої не пізніше наступно­го дня надсилають до суду, який визнав незаконною постано­ву державного виконавця, сторонам, а також органу (посадо­вій особі), які видали виконавчий документ.

Поворот виконання.

Поворот виконання – це спосіб захисту майнових прав відповідача , який полягає у поверненні позивачем (стягувачем) відповідачеві (боржнику) всього одержаного за скасованим рішенням.

Такий аномальний розвиток виконавчого провад­ження виникає у тому разі, якщо рішення суду чи іншого юрисдикційного органу, що було предметом виконання, скасо­вано чи змінено зі зменшенням обсягу присудженого.

Загальних правил, які б передбачали поворот виконання, немає, також знову слід звернутись до процесуального, процедурного чи іншого законодавства, яке передбачає винесення і виконання юрисдикційного рішення, що підлягає виконанню.

Цивільне судочинство. Відповідно до ст. 420 ЦПК питан­ня про поворот виконання вирішує суд вищого рівня; скасував­ши рішення, він закриває провадження в справі, залишає по­зов без розгляду, відмовляє у позові повністю або, змінивши рішення, задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Якщо рішення після його виконання скасовано і справу по­вернено на новий розгляд, а під час нового розгляду справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, суд, постановляючи рішення, має зобов'язати позива­ча повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.

У разі неможливості повернути майно, в рішенні, ухвалі, постанові суду має бути передбачено відшкодування вартості цього майна в розмірі суми, одержаної від його реалізації. У ст. ст. 421 і 422 ЦПК визначено строк, протягом якого можна звернутися із заявою про поворот виконання, особливості застосування повороту в деяких категоріях справ. Ці ж положення містить ЦПК України. Зокрема, відповідно до ст. 381 ЦПК, у випадку, якщо питання про поворот виконання не було вирішено судом, який переглядав справу, то його може вирішити місцевий суд, в якому перебуває справа. Таку заяву розглядають у межах позовної давності у судовому засіданні з повідомленням сторін і вирішують постанов­леною ухвалою (ст. 381 ЦПК).

Також цивільним процесуальним законом встановлено спе­ціальні правила щодо повороту виконання в окремих категорі­ях справ. Наприклад, у разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або сме­ртю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позива­чем неправдивими відомостями або поданими підробленими документами. Відповідно до ст. 382 ЦПК 2004 р. та ст. 238 КЗпП у справах про стягнення аліментів, а також про стягнен­ня заробітної плати чи інших виплат, що випливають із трудо­вих правовідносин, поворот виконання не може бути застосо­вано, незалежно від того, в якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтовано за під­робленими документами або завідомо неправдивими відомос­тями позивача.

Господарське судочинство. Відповідно до ст. 212 ГПК, якщо виконані рішення або постанову змінено чи скасовано та прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в по­зові, або провадження у справі припинено, або позов залише­но без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

У цьому випадку повернення стягнутих грошових сум, май­на або його вартості провадить господарський суд за заявою боржника, до якої додається довідка, підписана керівником чи заступником керівника і головним (старшим) бухгалтером, про те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем.

Кодекс адміністративного судочинства України. Поворот виконання судових рішень визначають ст.ст. 265, 266 КАСУ.

Кримінальне судочинство. КПК не містить спеціальної норми про поворот виконання, однак визначає порядок розгля­ду питань, пов'язаних із виконанням вироку у кримінальних справах. Питання, пов'язані з виконанням ви­року, вирішує суд у судовому засіданні з участю сторін.

У судове засідання, як правило, викликають засудженого, а за його клопотанням — і захисника. Якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, викликають та­кож за потреби цивільного позивача і цивільного відповіда­ча. Неявка цих осіб не зупиняє розгляду справи.

Розгляд справи розпочинається доповіддю суддів, після чо­го заслуховують пояснення осіб, що з'явились у судове засі­дання, і думку прокурора. Потім суддя виходить до нарадчої кімнати для винесення постанови.

Інші органи та особи, що мають право виносити юрисдикційні рішення. Законом спеціально не ви­значено питання про поворот виконання рішень цих органів та осіб. У даному випадку можуть виникати зобов'язання з від­носин набуття, збереження майна без достатньої правової під­стави (гл. 83 ЦК). Для повернення грошових коштів чи майна необхідно звертатися до юрисдикційного органу для захисту порушеного майнового права чи охоронюваного законом інте­ресу.

 

Змістовий модуль 2. Особлива частина виконавчого провадження

 

ТЕМА 6. ЗАГАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА  


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-03-31; Просмотров: 237; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.022 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь