Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 імені М.П.Драгоманова

 

Організація

І управління навчальним процесом

У вищому навчальному закладі

 

 

 

 


Київ – 2005

 

 

Р.М. Вернидуб

Організація і управління навчальним процесом у вищому навчальному закладі. Навчальний посібник. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2005. – 120с.

 

Навчальний посібник

 

В посібнику розглянуто основні засади організації навчального процесу у вищих закладах освіти, обговорюються традиційні та новітні форми організації освітньої діяльності з врахуванням прогресивних тенденцій розвитку вищої школи. В окремому розділі на основі сучасної нормативно-правової бази представлено загальні принципи управління і структурної організації системи вищої освіти та основні принципи функціонування вищих навчальних закладів.

Видання буде корисним для студентів старших курсів, магістрантів, викладачів та працівників вищих закладів освіти, які займаються питаннями організації навчального процесу.

 

Рецензенти:

 

Дем’яненко Наталія Миколаївна, професор, доктор педагогічних наук.

Мороз Іван Васильович, професор, кандидат педагогічних наук.

 

 

Схвалено Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова 24 березня 2005 року, протокол № 7

 

© Р.М. Вернидуб, 2005

© Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова, 2005

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ


НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 імені М.П.Драгоманова

 

 

Вернидуб Р.М.

 

Організація

І управління навчальним процесом

У вищому навчальному закладі

 

Навчальний посібник

 

 

Київ – 2005

 

 

ЗМІСТ
Стор.
модуль 1. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Тема І. Основні засади організації навчального процесу у вищих закладах освіти…………………………………3-16
1. Законодавство України про вищу освіту…………….……….…….3
2. Структура вищої освіти України ………………………………….5
3. Стандарти вищої освіти ……………………………………………8
4. н ауково-методичне забезпечення і організаційні засади навчального процесу …………...………………………………….…...12
Тема ІІ. Форми організації навчального процесу……....……..17-25
1. Види навчальних занять у вищих навчальних закладах…….……..17
2. Індивідуальні завдання як форма навчальної діяльності…………22
3. Роль самостійної роботи студента ……………………………...23
4. Практична підготовка - важлива складова навчального поцесу ..…………………………………………………...25
Тема ІІІ. Форми навчання………………………………….…….26-40
1. Основні форми навчання …………..……...………………………...26
2. Особливості організації навчального процесу за дистанційною формою навчання………………………………..…….27
3. Організація екстернату……………………………………………34
Тема ІV. Контроль якості знань ………………………….……..41-57
1. Поточний та підсумковий контроль……………………………...41
2. Організація навчального процесу за модульно- рейтинговою системою……………….….……………………………43
3. Державна атестація стуудента………………………………….52
Тема V. Навчальний час студента і робочий час викладача………………………………………….58-64
1. Навчальний час студента………………………………………….58
2. Робочий час викладача……………………………………………..60
3.Основні види методичної, наукової та організаційної роботи  науково-педагогічних працівників…………………………………….62
модуль2. УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ
Тема I . Система вищої освіти України…………………………65-73
1. Правовий статус вищих навчальних закладів……………………..65
2. Рівні акредитації……………………………………………………67
3. т ипи вищих навчальних закладів…………………………………...68
4. Національний вищий навчальний заклад…………………………..70
5. Повноваження власника. Статут…………………………………71
Тема II. Структурні підрозділи та система управління вищим навчальним закладом……………..……………………..73-89
1. с труктурні підрозділи ……………………………………………..73
2. п ринципи управління вищим навчальним закладом….…….……..76
3. д орадчі та робочі органи………….……………………………….81
4. о ргани громадського самоврядування……………….…………….85
Тема III. Ліцензування та акредитація……………….……….90-105
1. Ліцензування освітніх послуг у вищому навчальному закладі……………………………………………………90
2. Порядок проведення ліцензування освітніх послуг……….……….94
3. Нормативи для підготовки фахівців з вищою освітою.………….97
4. Акредитація напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів………………………………………..101
Тема IV. Учасники начально-виховного процесу……….….105-115
1. Педагогічні і науково-педагогічні працівники …………………...105
2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах…………...110
3. Умови прийому, відрахування та переведення на навчання до вищого навчального закладу ……….………………………….…113
4.Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів…………………………………………………...115
Література……………………………………………………………116

 

Тема ІІІ. Форми навчання

1 .Основні форми навчання

2.Особливості дистанційної форми навчання

3.Організація екстернату

1. Основні форми навчання

Навчання у вищих навчальних закладах здійснюється за такими формами:

- денна (стаціонарна);

- вечірня;

- заочна (дистанційна);

- екстернат.

Можливе поєднання різних форм навчання.

Денна (стаціонарна) форма навчання є основною формою здобуття певного рівня освіти або кваліфікації з відривом від виробництва. Організація навчального процесу на денній (стаціонарній) формі навчання здійснюється вищим навчальним закладом згідно з державними стандартами вищої освіти і Положенням про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах Затвердженим наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 р. № 161

Вечірня і заочна (дистанційна) форми навчання є формами здобуття певного рівня освіти або кваліфікації без відриву від виробництва.

Організація навчального процесу на вечірній і заочній (дистанційній) формах навчання здійснюється вищим навчальним закладом згідно з державними стандартами вищої освіти і нормативними документами з організації навчального процесу з урахуванням передбачених чинним законодавством пільг для осіб, які поєднують роботу з навчанням.

Форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо-професійних програм    підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

2. Особливості організації навчального процесу за дистанційною формою навчання

Під дистанційним навчанням розуміється індивідуалізований процес передання і засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності людини, який відбувається за опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання у спеціалізованому середовищі, яке створене на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

У процесі дистанційного навчання використовуються дистанційні курси – інформаційні продукти, які є достатніми для навчання за окремими навчальними дисциплінами.

Навчальний процес дистанційного навчання у вищих навчальних закладах організовується на підставі навчальних планів, що розроблені на основі галузевих стандартів вищої освіти, за умови виконання вимог до всіх елементів технологій дистанційного навчання.

Навчальний процес за дистанційною формою у вищих навчальних закладах здійснюється у таких формах:

- навчальні заняття;

- виконання проектних завдань;

- практична підготовка;

- контрольні заходи.

Основними видами навчальних занять при дистанційному навчанні у вищих навчальних закладах є: самостійне вивчення навчального матеріалу дистанційного курсу, лекція, консультація, семінар, дискусія, практичне заняття, лабораторне заняття.

Самостійне вивчення передбачає використання навчальних матеріалів дистанційних курсів, які студенти одержують через Інтернет (інтранет, корпоративну мережу) та / або на магнітному носії (CD-ROM).

Вимоги щодо самостійного вивчення навчального матеріалу конкретної дисципліни визначаються навчальною програмою дисципліни, методичними вказівками, інструкціями і завданнями, що містяться у дистанційному курсі.

Лекція – один із видів навчального заняття у дистанційному навчанні, на якому студенти отримують аудіовізуальну інформацію лекційного матеріалу через засоби телекомунікаційного зв'язку як у синхронному режимі, коли студенти можуть отримувати інформацію від лектора і ставити йому запитання у реальному вимірі часу, так і в асинхронному, коли студенти отримують аудіовізуальний запис лекційного матеріалу.

Консультація – це елемент навчального процесу, за яким студенти дистанційно отримують відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Семінар – це навчальне заняття, що заплановане програмою навчання, під час якого відбувається обговорення вивченої теми, до якого студенти готують тези виступів на підставі виконаних завдань.

Дискусія – це навчальне заняття, проведення якого визначається викладачем у зв'язку з необхідністю вирішення поточної проблеми, що виникла у студентів у ході навчання, шляхом обговорення її студентами з викладачем та між собою.

Семінар і дискусія проводяться дистанційно у синхронному режимі (в реальному часі) з використанням телекомунікаційної мережі.

Практичне заняття – це навчальне заняття, під час якого відбувається детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формуються вміння і навички їхнього практичного застосування шляхом індивідуального виконання ними завдань, що сформульовані у дистанційному курсі.

Практичні заняття виконуються дистанційно, результати надсилаються викладачеві електронною поштою.

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, яке передбачає, що студенти особисто проводять натурні або імітаційні експерименти чи досліди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень конкретної навчальної дисципліни, набувають практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, вимірювальною апаратурою, обчислювальною технікою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Лабораторні заняття в залежності від напряму (спеціальності) підготовки, рівня матеріально-технічної оснащеності реальних лабораторій, можливостей створення та використання віртуальних лабораторій можуть провадитись у формі одного з таких варіантів:

- очно у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях;

- дистанційно з використанням відповідних моделюючих програм (емуляторів), віртуальних лабораторій;

- за змішаною формою (частина – за першим, а частина – за другим варіантами).

Перелік дисциплін, за якими не допускається дистанційне виконання лабораторних робіт, визначає вищий навчальний заклад.

Виконання проектних завдань у дистанційному навчанні передбачає розроблення курсових та дипломного проектів (робіт), які виконуються студентами самостійно з наданням можливості консультування з керівниками проектів та консультантами через електронну пошту або очно.

Проекти (роботи) оформлюються студентами на паперовому носії та в електронному вигляді, надсилаються до навчального закладу поштою і електронною поштою або подаються особисто, де розглядаються у встановленому порядку.

Захист проектів (робіт) відбувається очно (а у разі створення правових і організаційних умов та інформаційно-технологічних засобів, що забезпечують гарантований рівень аутентифікації студентів, – дистанційно) перед відповідними комісіями за участю керівника проекту.

Проекти (роботи) зберігаються у спеціальних архівах на паперовому носії та в електронній формі на магнітному носії (на дискетах чи CD-ROM) протягом визначеного терміну: курсові – протягом 1 року, дипломні – 5 років.

Практична підготовка студентів здійснюється у формі реальної професійної діяльності під організаційно-методичним керівництвом вищого навчального закладу.

Студенти дистанційної форми навчання, які працюють за обраним у вищому навчальному закладі фахом, звільняються від проходження практичної підготовки.

Контрольні заходи у студентів дистанційної форми навчання передбачають самоконтроль, вхідний, поточний, рубіжний та підсумковий контроль.

Самоконтроль є первинною формою контролю знань студентів, який обов'язково забезпечується структурою та організацією будь-якого дистанційного курсу.

Основною формою вхідного, поточного та рубіжного контролю є тестування. Крім того поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, лабораторних, семінарських занять та дискусій.

Оцінювання результатів тестування, практичних та лабораторних робіт відбувається дистанційно у двох режимах: автоматизовано та безпосередньо викладачем.

Іспити та заліки складаються студентами в період екзаменаційних сесій або за індивідуальним графіком, який затверджується вищим навчальним закладом.

До розроблення і впровадження механізму аутентифікації учасників процесу дистанційного навчання іспити та заліки складаються очно або дистанційно у присутності відповідальної особи чи комісії, які матимуть повноваження щодо ідентифікації особи студента.

Результати поточного та семестрового контролю (іспитів та диференційованих заліків) оцінюються у порядку, що визначається Міністерством освіти і науки.

Результати семестрового контролю зберігаються в електронному вигляді та дублюються на паперових носіях.

Забезпечення дистанційного навчання включає такі складові:

- науково-методичне забезпечення;

- кадрове забезпечення;

- системотехнічне забезпечення;

- матеріально-технічне забезпечення.

Науково-методичне забезпечення включає:

- наукові основи дистанційного навчання для всіх освітніх рівнів та напрямів підготовки, перепідготовки та (або) розширення профілю (підвищення кваліфікації);

- критерії, засоби і системи контролю якості дистанційного навчання;

- єдині вимоги до навчальних планів, програм і нормативів дистанційного навчання, які відповідають державним стандартам освіти;

- дидактичне та методичне забезпечення дистанційних курсів;

- методики розроблення, апробації та впровадження дистанційних курсів;

- науково-методичні основи функціонування банку атестованих дистанційних курсів.

Кадрове забезпечення дистанційного навчання реалізується постійно діючою системою перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів з технологій дистанційного навчання таких категорій фахівців:

- педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів;

- фахівців з інформаційно-комунікаційних технологій – інженерів, програмістів, системних адміністраторів дистанційного навчання;

- менеджерів дистанційного навчання;

- методистів дистанційного навчання;

- експертів дистанційного навчання.

Усі фахівці, що забезпечують дистанційне навчання, повинні бути атестованими і мати відповідні документи, які підтверджують їхній кваліфікаційний рівень з дистанційного навчання.

Навчальні заклади всіх рівнів забезпечують підвищення кваліфікації своїх працівників, які задіяні у дистанційному навчанні, не рідше одного разу на три роки.

Системотехнічне забезпечення СДН включає в себе:

- апаратне забезпечення;

- телекомунікаційне забезпечення;

- програмне забезпечення;

- інформаційне забезпечення.

До апаратного забезпечення належать:

   - сервери для розміщення дистанційних курсів, WEB-сайтів та відповідних сервісних служб;

- робочі станції для викладачів та персоналу, які забезпечують процес дистанційного навчання, а також студентів і учнів, що навчаються дистанційно;

   - мережне обладнання для об’єднання серверів та робочих станцій у єдину локальну систему та їхнього підключення до Інтернет (інтранет).

Телекомунікаційне забезпечення складається з:

- телекомунікаційного обладнання, що забезпечує об'єднання мереж, які задіяні - у дистанційному навчанні;

- телекомунікаційного обладнання, що забезпечує   необхідну   якість  та пропускну здатність каналів зв'язку для інтерактивної взаємодії учасників навчального процесу та їхнього доступу до інформаційних ресурсів, що є як у межах СДН, так і в інших інформаційних джерелах, у тому числі мережі Інтернет.

Програмне забезпечення СДН включає:

- системне програмне забезпечення для підтримки роботи серверів і робочих станцій;

- прикладне програмне забезпечення для підтримки WEB-сайтів та інформаційних ресурсів;

- прикладне програмне забезпечення для підтримки функцій дистанційного навчання, що забезпечують загальну підтримку та адміністрування процесу дистанційного навчання;

- прикладне програмне забезпечення для викладачів, студентів і учнів, за допомогою якого реалізуються конкретні рішення організації та ведення навчального процесу у дистанційній формі;

- прикладне програмне забезпечення для створення навчальних матеріалів дистанційних курсів (редактори тексту, графіки, відео, звуку, анімаційні пакети тощо);

- інше програмне забезпечення, що рекомендується або розповсюджується навчальним закладом для його використання особами, що навчаються за дистанційною формою навчання.

До інформаційного забезпечення системи дистанційного навчання належать інформаційні ресурси, що використовуються у процесі дистанційного навчання: окремі дистанційні курси, електронні бібліотеки, нормативно-правова база, що стосується дистанційного навчання, інші бази та банки даних, у тому числі й ті, що є в мережі Інтернет.

 

3. Організація екстернату

3.1.Екстернат є особливою формою навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень, для здобуття ними певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.

3.2.Екстернат організовується у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації і може застосовуватися на різних рівнях вищої освіти з усіх напрямків підготовки і спеціальностей.

3.3.Тривалість екстернату для здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня не регламентується нормативною тривалістю навчання, визначеною навчальним планом.

3.4.Обсяг, структура і якість знань, умінь та навичок екстерна мають відповідати вимогам державного стандарту освіти, встановленого для відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

3.5.Лекційні, практичні, семінарські та лабораторні заняття в екстернаті не застосовуються, але екстернам може бути надана можливість відвідувати заняття та виконувати інші види навчальної роботи під керівництвом викладачів на умовах, визначених вищим навчальним закладом.

3.6.Особи із числа екстернатів, які успішно склали усі передбачені навчальним планом заліки, екзамени та інші форми підсумкового контролю, допускаються до складання державних екзаменів і захисту дипломного проекту (роботи).

Екстерну, який виконав всі вимоги навчального плану, захистив дипломний проект (роботу), склав державні екзамени, рішенням державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії присвоюється відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень та видається державний документ про освіту.

3.7.Навчання в екстернаті здійснюється на основі договорів між вищим навчальним закладом та підприємствами, установами, організаціями, громадянами.

3.8.Пільги, визначені чинним законодавством для студентів, а також робітників і службовців, які навчаються у вищих навчальних закладах, на екстернів не поширюються.

3.9.Екстернат відкривається в акредитованих вищих навчальних закладах, які здійснюють підготовку фахівців за денною формою навчання з відповідного напрямку підготовки (спеціальності).

Дозвіл на відкриття екстернату надає Міністерство освіти і науки України за поданням вищих навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки або міністерств та відомств, які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади. 

Кількість екстернів з кожного напрямку підготовки (спеціальності) не повинна перевищувати п'яти відсотків від контингенту студентів денної форми навчання.

Пропозиції щодо відкриття екстернату з зазначенням напрямків підготовки (спеціальностей), дати їх ліцензування і допустимої кількості екстернів подаються в Міністерство освіти України до 1 лютого щорічно.

3.10.До екстернату зараховуються громадяни України, які мають повну або неповну (для вищих навчальних закладів першого та другого рівнів акредитації) загальну середню освіту, середню професійну освіту, а також особи з незакінченою або закінченою вищою освітою без обмеження віку.

Зарахування громадян інших країн здійснюється відповідно до чинного законодавства.

3.11.Зарахування до екстернату проводиться приймальною комісією у терміни, визначенні Правилами прийому до вищого навчального закладу.

Порядок відбору екстернів та умови їх зарахування до екстернату визначаються вищим навчальним закладом.

3.12.Особи, які виявили бажання навчатися в екстернаті надсилають поштою або подають особисто до вищого навчального закладу заяву, в якій вказують обраний напрямок підготовки (спеціальність), документ про освіту (кваліфікацію) в оригіналі або копію (для осіб, які мають вищу освіту), медичну довідку за формою 086-У, 4 фотокартки розміром 3х4 см. Особи, які мають незакінчену вищу освіту, подають академічну довідку в оригіналі.

Паспорт або інший документ, що засвідчує громадянство, пред'являється особисто.

3.13.Зарахованим до екстернату видається залікова книжка встановленого зразка, на титульному листі якої робиться позначка "Екстерн".

На кожного екстерна в деканаті факультету (відділенні) оформляється навчальна картка екстерна, в яку заносяться дані про виконання екстерном навчального плану.

3.14.Навчання екстерна здійснюється за індивідуальним навчальним планом, складеним на основі навчального плану з дотриманням наступності та структурно-логічної послідовності вивчення навчальних дисциплін, що визначають зміст освіти відповідного напрямку підготовки (спеціальності).

Індивідуальний навчальний план складається екстерном за погодженням з відповідними кафедрами (предметними або цикловими комісіями) і затверджується деканом факультету (завідувачем відділення).

Індивідуальний навчальний план екстерна складається на кожний навчальний рік протягом першого місяця навчального року.   

Атестація екстернів включає заліки, екзамени та інші форми семестрового контролю і державну атестацію які передбачені навчальним планом.

Екстерни складають заліки та екзамени з навчальних дисциплін в обсязі навчальних програм, затверджених для даного напрямку підготовки (спеціальності) відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Екстерн може складати екзамен з навчальної дисципліни в цілому або з окремих її навчальних курсів, але не менше обсягу, передбаченого для одного семестру.

Перезарахування результатів раніше складених екстерном заліків та екзаменів проводиться деканатом (відділенням) за умови ідентичної назви, обсягу й змісту навчальної дисципліни та форм підсумкового контролю.

В інших випадках питання про перезарахування результатів заліків та екзаменів вирішується відповідними кафедрами (предметними або цикловими комісіями).

Заліки і екзамени екстерни складають, як правило, в період екзаменаційної сесії. Екстернові, допущеному до складання заліку чи екзамену, деканом факультету (завідувачем відділення) видається атестаційний лист встановленої форми (додаток).

Атестаційні листи реєструються в окремій книзі із зазначенням номера та дати видачі, прізвища екстерна і назви навчальної дисципліни, з якої проводиться контрольний захід.

Атестаційний лист екстерна після складання ним заліку чи екзамену зберігається в його особовій справі.

Екзамени і заліки екстерни складають комісії у складі трьох осіб, призначеній завідувачем відповідної кафедри (головою предметної або циклової комісії).

Контрольні завдання для проведення заліків та екзаменів мають передбачати перевірку рівня оволодіння екстерном практичними вміннями та навичками (у т.ч. й виконання ним окремих лабораторних робіт), необхідними для засвоєння навчальної дисципліни, з якої він атестується.

Екзаменаційна (залікова) оцінка заноситься до атестаційного листа і залікової книжки екстерна.

У разі отримання екстерном під час екзамену чи заліку незадовільної оцінки (не зараховано) дозволяється одноразове повторне складання екзамену (заліку) у термін, визначений завідувачем кафедри (головою предметної або циклової комісії) в межах навчального року.

Отримання екстерном незадовільної оцінки (не зараховано) чи його неявка на екзамен (залік) у визначений термін з однієї чи кількох навчальних дисциплін не позбавляє екстерна права навчання в екстернаті протягом навчального року.

При виконанні екстерном курсового чи дипломного проекту (роботи) для надання йому наукової і методичної допомоги може бути призначений науковий керівник (консультант) із числа професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу.

Рецензенти курсових й дипломних проектів (робіт призначаються навчальним закладом.

Екстерни, які працюють за обраним у вищому навчальному закладі фахом, звільняються від проходження виробничої практики.

В інших випадках екстерни проходять виробничу практику за програмою вищого навчального закладу. База практики обирається екстерном або визначається кафедрою (предметною або цикловою комісією).

Підсумки виконання програми практики та оцінювання її результатів проводяться відповідними кафедрами (предметними або цикловими комісіями) вищого навчального закладу.

Екстерни звільняються від контрольних заходів з фізичної культури та військової підготовки, якщо вони не є фаховими навчальними дисциплінами.

Державні екзамени та захист дипломних проектів (робіт) проводяться на загальних підставах державними екзаменаційними (кваліфікаційними) комісіями у терміни, визначені навчальними планами відповідно до Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти України від 2 червня 1993 року №161.

Екстерни, які після завершення навчального року мають більше двох незадовільних оцінок (не зараховано), відраховуються з екстернату і отримують академічну довідку встановленого зразка.

В інших випадках відрахування екстерна здійснюється згідно чинним законодавством, передбаченим для студентів.

Екстерни можуть бути зарахованими до екстернату в даному або іншому вищому навчальному закладі повторно.

Екстерн має право користуватися бібліотечними фондами, навчальними програмами та методичними матеріалами вищого навчального закладу, навчально-лабораторним обладнанням, технічними засобами, отримувати консультації на умовах, визначених вищим навчальним закладом.

Екстерн зобов'язаний своєчасно та якісно виконувати всі вимоги індивідуального навчального плану, дотримуватися Статуту і Правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

Екстерн, за умови успішного виконання ним індивідуального навчального плану, може бути переведений у число студентів на загальних підставах.

 

Назва показника (нормативу)

Спеціаліст

Магістр

1

2 3

4

5

Загальні вимоги

1.1 Концепція діяльності за заявленим напрямом (спеціальністю), погоджена з Радою міністрів АРК, обласною, Київською, Севастопольською міською державною адміністрацією

    +     +

 

 

+

 

 

+

 

   

 

 

 

   

 

 

Матеріально-технічна база

   

+

 

 

3.1 Забезпеченість лаборато-ріями, полігонами, обладнан-ням, устаткуванням, необхідним для виконання навчальних програм (у % від потреби)

 

 

100

 

 

100

    100     100

3.2 Забезпеченість студентів гуртожитком (у % від потреби)

  70   70

 

70

 

70

3.3 Кількість робочих комп’ютерних місць на 100 студентів

  6   12

 

12

 

12

3.4 Наявність пунктів харчування

+ +

+

+

3.5 Наявність спортивного залу

+ +

+

+

3.6 Наявність стадіону або спортивного майданчику

+ +

+

+

3.7 Наявність медичного пункту

+ +

+

+

Інформаційне забезпечення

  +   +

 

+

 

+

 

5.1 Забезпеченість студентів підручниками, навчальними посібниками, що містяться у власній бібліотеці (%)

 

 

100

 

 

100

    100     100

5.2 Співвідношення посадкових місць у власних читальних залах до загального контингенту студентів (%)

  3   5

 

5

 

5

5.3 Забезпеченість читальних залів фаховими періодичними виданнями

  2   3

 

3

 

4

5.4 Можливість доступу викладачів і студентів до Інтернет як джерела інформації:

 - наявність обладнаних лабораторій

 - наявність каналів доступу

    + +     + +

 

 

+

+

 

 

+

+

5.5 Можливість доступу викладачів і студентів до Інтернет як джерела інформації:

- наявність обладнаних лабораторій

- наявність каналів доступу

    + +     + +

 

 

+

+

 

 

+

+

                     

 

4.Акредитація напрямів, спеціальностей

 та вищих навчальних закладів

   Акредитація – процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення.

Акредитація спеціальності у навчальному закладі з певного напряму за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем (далі - акредитація спеціальності) - це державне визнання відповідності рівня підготовки (перепідготовки) фахівців із цієї спеціальності державним вимогам (Постанова КМ України від 09.08.2001 р. № 978).

Акредитація спеціальності проводиться з ініціативи навчального закладу, який подає до Міністерства освіти і науки (МОН) заяву за встановленою МОН формою про проведення акредитаційної експертизи, а також акредитаційну справу, яка містить:

- копію ліцензії на надання освітніх послуг зі спеціальності, що акредитується;

- звіт про діяльність випускаючої кафедри (або кафедр) з підготовки фахівців кожного освітньо-кваліфікаційного рівня з цієї спеціальності, який повинен бути ухвалений Вченою радою ВНЗ і затверджений ректором;

- освітньо-кваліфікаційні характеристики (ОКХ) фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів (ОКР);

- освітньо-професійні програми (ОПП) підготовки фахівців відповідних ОКР;

- навчальні плани підготовки фахівців зі спеціальності;

- таблицю відповідності показників діяльності вищого навчального закладу з підготовки фахівців за певною спеціальністю критеріям акредитації.

Акредитація напряму, спеціальності та вищого навчального закладу здійснюється Міністерством освіти і науки шляхом проведення акредитаційної експертизи.

Після отримання матеріалів акредитаційної справи експерти Управління ліцензування та акредитації МОН у 10-денний термін проводять їх попередню експертизу. За умови відповідності цих матеріалів установленим вимогам, МОН формує експертну комісію (ЕК) для проведення акредитаційної експертизи. Загальний термін роботи комісії у навчальному закладі не повинен перевищувати 5 днів. Висновок ЕК про можливість акредитації спеціальності подається до відповідної експертної ради (ЕР) ДАК, яка проводить остаточний аналіз матеріалів акредитаційної справи та висновку ЕК і готує пропозиції на засідання ДАК.

Рішення про акредитацію спеціальності (або відмову в акредитації) приймає ДАК. Це рішення через два тижні затверджується МОН і, якщо воно позитивне, МОН видає навчальному закладу сертифікат про акредитацію.

Повторна акредитація (після закінчення терміну дії сертифікату) за відсутності в діяльності ВНЗ порушень в організації чи проведенні навчально-виховного процесу, що підтверджується результатами відповідних перевірок органів державного контролю, може проводитися без перевірки експертною комісією. В такому випадку експерт управління ліцензування та акредитації МОН готує мотивований висновок на підставі матеріалів акредитаційної справи і подає його безпосередньо до ЕР ДАК.

Акредитація вищого навчального закладу - це державне визнання його статусу (рівня акредитації). Акредитованим за певним рівнем може бути визнаний ВНЗ, який проводить підготовку (перепідготовку) фахівців:

- за кількома напрямами, не менше ніж дві третини спеціальностей яких акредитовано за відповідним рівнем;

- за спеціальностями одного напряму, акредитованими за цим самим рівнем.

Експертний висновок про акредитацію закладу експертної комісії або експертів МОН (при повторній акредитації) подається безпосередньо до ДАК.

ВНЗ не може бути акредитований за ІV рівнем якщо:

- показники діяльності його аспірантури або докторантури перебувають на рівні, нижчому від середнього для даної галузевої групи або типу ВНЗ;

- за останні 5 років видано підручників (навчальних посібників) з грифом МОН або монографій менше ніж 5% загальної кількості викладачів.

Міністерство освіти і науки на підставі заяви вищого навчального закладу, наслідків проведення акредитаційної експертизи приймає рішення про видачу сертифіката про акредитацію напряму, спеціальності та вищого навчального закладу чи про відмову у його видачі. У сертифікаті про акредитацію напряму або спеціальності (або у додатку до нього) зазначаються назва напряму або спеціальності, освітньо-кваліфікаційний рівень та обсяги підготовки, термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. У сертифікаті про акредитацію вищого навчального закладу (або в додатку до нього) зазначаються назва вищого навчального закладу, рівень акредитації та термін дії сертифіката, а також юридична адреса вищого навчального закладу, його відокремлені структурні підрозділи (філії) та їх юридичні адреси. Вищі навчальні заклади, що успішно пройшли акредитаційну експертизу, отримують сертифікат про акредитацію напряму, спеціальності або вищого навчального закладу, термін дії якого не може перевищувати 10 років. Продовження терміну дії сертифіката здійснюється у порядку, встановленому для його одержання. З дня прийняття рішення про ліквідацію вищого навчального закладу виданий сертифікат втрачає чинність. Ліцензії на освітню діяльність та сертифікати про акредитацію напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів можуть бути анульовані відповідно до закону. Рішення Державної акредитаційної комісії Міністерства освіти і науки з питань ліцензування та акредитації можуть бути оскаржені до суду.

 

Тема IV. Учасники навчально-виховного процесу

1. Педагогічні і науково-педагогічні працівники

2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах

3. Умови прийому, відрахування і переведення до вищого навчального закладу

4. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення

5. Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів

1.Педагогічні і науково-педагогічні працівники   Учасниками навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах є: - педагогічні і науково-педагогічні працівники; - особи, які навчаються у вищих навчальних закладах; - працівники вищих навчальних закладів (категорійні спеціалісти, старші лаборанти, завідувачі навчальними лабораторіями, методисти та інші). Педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах першого і другого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю. Науково-педагогічні працівники - особи, які за основним місцем роботи у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації професійно займаються педагогічною діяльністю у поєднанні з науковою та науково-технічною діяльністю. Посади педагогічних і науково-педагогічних працівників можуть обіймати особи з повною вищою освітою, які пройшли спеціальну педагогічну підготовку. Основними посадами педагогічних працівників вищих навчальних закладів першого і другого рівнів акредитації є: викладач, старший викладач, голова предметної (циклової) комісії, завідуючий відділенням, заступник директора, директор. Основними посадами науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації є: асистент, викладач, старший викладач, директор бібліотеки, науковий працівник бібліотеки, доцент, професор, завідуючий кафедрою, декан, проректор, ректор. На посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом, як правило, особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури. Статутом вищого навчального закладу може бути встановлено додаткові вимоги до осіб, які приймаються на посади науково- педагогічних працівників. Педагогічні працівники призначаються на посаду керівником вищого навчального закладу. Педагогічні працівники кожні п'ять років проходять атестацію. За результатами атестації визначається відповідність працівників займаній посаді, присвоюються категорії,педагогічні звання. Позитивне рішення атестаційної комісії може бути підставою для підвищення за посадою, а негативне - підставою для звільнення педагогічного працівника з посади у порядку, встановленому законодавством. Педагогічні та науково-педагогічні працівники відповідно до закону мають право на: - захист професійної честі та гідності; - вільний вибір методів та засобів навчання в межах затверджених навчальних планів; - проведення наукової роботи у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації; - індивідуальну педагогічну діяльність; - участь у громадському самоврядуванні; - участь у об'єднаннях громадян; - забезпечення житлом; - отримання пільгових кредитів для індивідуального і кооперативного житлового будівництва;    - одержання службового житла; - одержання державних стипендій. Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають і інші права, передбачені законами та статутом вищого навчального закладу. Вищий навчальний заклад відповідно до статуту визначає форму і систему доплат, надбавок, премій та інші умови матеріального стимулювання педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників вищих навчальних закладів. Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов'язані: - постійно підвищувати    професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників);    - забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності; - додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України ; - додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу. Педагогічні та науково-педагогічні працівники підвищують кваліфікацію та проходять стажування у відповідних наукових і освітньо-наукових установах як в Україні, так і за її межами. Вищий навчальний заклад забезпечує підвищення кваліфікації та стажування педагогічних та науково-педагогічних працівників не рідше ніж один раз на п'ять років із збереженням середньої заробітної плати. Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників Основними формами підготовки наукових і науково-педагогічних працівників вищої кваліфікації є аспірантура (ад'юнктура) і докторантура. Аспірантура (ад'юнктура) і докторантура створюють умови для безперервної освіти, підвищення науково-педагогічної і наукової кваліфікації громадян і здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук. Асистентура-стажування відкривається при вищих навчальних закладах мистецького профілю і є основною формою підготовки науково-педагогічних, творчих і виконавських кадрів зі спеціальностей мистецьких напрямів. Підготовка кандидатів і докторів наук здійснюється вищими навчальними закладами третього і четвертого рівнів акредитації, науково-дослідними установами та їх відокремленими підрозділами. Науковими ступенями є:   - кандидат наук;   - доктор наук. Наукові ступені присуджують спеціалізовані вчені ради на підставі прилюдного захисту дисертацій. Рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів затверджуються Вищою атестаційною комісією України. Спеціалізовані вчені ради  є основною ланкою в системі атестації наукових і науково-педагогічних    кадрів вищої кваліфікації. Спеціалізовані вчені ради утворюються за рішенням Вищої атестаційної комісії України у вищих навчальних закладах третього та четвертого рівнів акредитації, у інших установах, які проводять наукові, науково-технічні дослідження, а також мають високий рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення для підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.  До складу спеціалізованих вчених рад для захисту дисертацій включаються вчені, які мають науковий ступінь доктора наук. До складу спеціалізованих вчених рад для захисту кандидатських дисертацій також можуть бути включені вчені, які мають науковий ступінь кандидата наук. Порядок створення і діяльності спеціалізованих вчених рад визначається Вищою атестаційною комісією України. Вченими званнями є: - старший науковий співробітник; - доцент; - професор. Вчене звання старшого наукового співробітника на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює Вища атестаційна комісія України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вчене звання доцента або професора на основі рішення Вченої (наукової, науково-технічної, технічної) ради, яка діє в системі міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади або установи, присвоює Міністерство освіти і науки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.    Присудження наукового ступеня або присвоєння вченого звання особі є визнанням рівня її наукової кваліфікації. 2. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах Особами, які навчаються у вищих навчальних закладах, є студенти (слухачі), курсанти, екстерни, асистенти-стажисти, інтерни, клінічні ординатори, здобувачі, аспіранти (ад'юнкти) та докторанти. Студент (слухач) - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Курсант - особа, яка в установленому порядку зарахована до військового вищого навчального закладу і навчається з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Екстерн - особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу, має відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень і навчається за екстернатною формою навчання з метою здобуття певних освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Асистент-стажист - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в асистентурі-стажуванні вищих навчальних закладів мистецького профілю з метою удосконалення творчої майстерності. Інтерн - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора певної спеціальності відповідно до переліку лікарських або провізорських посад. Клінічний ординатор - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста або магістра медичного спрямування та кваліфікацію лікаря певної спеціальності відповідно до переліку лікарських посад, навчається з метою поглиблення професійних знань, підвищення рівнів умінь та навичок лікаря-спеціаліста. Здобувач - особа, яка прикріплена до аспірантури або докторантури вищого навчального закладу або наукової установи і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук без навчання в аспірантурі, або особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і готує дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора наук без перебування в докторантурі. Аспірант (ад'юнкт) - особа, яка має повну вищу освіту і освітньо-кваліфікаційний рівень магістра або спеціаліста, навчається в аспірантурі (ад'юнктурі) вищого навчального закладу або наукової установи для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук. Докторант - особа, яка має науковий ступінь кандидата наук і зарахована до докторантури для підготовки дисертації на здобуття наукового ступеня доктора наук.Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, мають право на: - вибір форми навчання; - безпечні і нешкідливі умови навчання, праці та побуту; - трудову діяльність у позанавчальний час; - додаткову оплачувану відпустку у зв'язку з навчанням за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням; - користування навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою базою вищого навчального закладу;    - участь у науково-дослідних, дослідно-конструкторських роботах, конференціях, симпозіумах, виставках, конкурсах, представлення своїх робіт для публікацій; - участь в обговоренні та вирішенні питань удосконалення навчально-виховного процесу, науково-дослідної роботи, призначення стипендій, організації дозвілля, побуту, оздоровлення; - надання пропозицій щодо умов і розмірів плати за навчання; - участь у об'єднаннях громадян; - обрання навчальних дисциплін за спеціальністю в межах, передбачених освітньо-професійною програмою підготовки та робочим навчальним планом; - участь у формуванні індивідуального навчального плану; - моральне та (або) матеріальне заохочення за успіхи у навчанні та активну участь у науково-дослідній роботі; - захист від будь-яких форм експлуатації, фізичного та психічного насильства; - безкоштовне користування у вищих навчальних закладах бібліотеками, інформаційними фондами, послугами навчальних, наукових, медичних  та інших підрозділів вищого навчального закладу; - канікулярну відпустку тривалістю не менше ніж вісім календарних тижнів. Студенти вищих навчальних закладів, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України. Студенти вищих навчальних закладів мають право на отримання стипендій, призначених юридичними та фізичними особами, які направили їх на навчання, а також інших стипендій відповідно до законодавства. Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, зобов'язані: - додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу; - виконувати графік навчального процесу та вимоги навчального плану. 3.Умови прийому, відрахування і переведення до вищого навчального закладу 1. Прийом осіб на навчання до вищих навчальних закладів здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування. 2. Умови конкурсу мають забезпечувати дотримання прав громадян у галузі освіти. 3. Поза конкурсом, а також за цільовими направленнями до вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності особи зараховуються у випадках і у порядку, передбачених законодавчими актами. 4. Прийом на навчання до вищого навчального закладу для підготовки фахівців усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів проводиться відповідно до умов прийому на навчання до вищих навчальних закладів. Правила прийому на навчання до вищого навчального закладу затверджуються його керівником за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки. Відрахування поновлення і переведення 1.Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути відраховані з вищого навчального закладу:   - за власним бажанням;   - за невиконання навчального плану;   - за порушення умов контракту;   - в інших випадках, передбачених законами. 2.Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть переривати навчання у зв'язку із обставинами, які унеможливлюють виконання навчального плану (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, навчанням чи стажуванням в освітніх і наукових установах іноземних держав тощо). Особам, які перервали навчання у вищих навчальних закладах, надається академічна відпустка. 3.Поновлення на навчання осіб, які відраховані з вищих навчальних закладів, здійснюється під час канікул. 4.Особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути переведені з: - одного вищого навчального закладу до іншого вищого навчального закладу; - одного напряму підготовки на інший напрям підготовки в межах однієї галузі знань; - однієї спеціальності на іншу спеціальність в межах одного напряму підготовки. Порядок переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, визначається Міністерством освіти і науки. 4.Працевлаштування випускників вищих навчальних закладів Випускники вищих навчальних закладів вільні у виборі місця роботи. Випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником. Якщо випускник вищого навчального закладу навчався за кошти третьої особи, його працевлаштування здійснюється відповідно до укладеної між ними угоди.

 

Література

1. Конституція України.   54к/96-ВР

2. Закон України “Про освіту”, 23 травня 1991 р., № 1060-ХІІ.

3. Закон України “Про вищу освіту”, 17 січня 2002 р., № 2984-ІІІ.

4. Кодекс законів про працю України (за станом на 01 січня 1996 року).

5. Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття). – К., 1994. – 62 с.

6. Збірник законодавчих та нормативних актів про освіту. К. 1994 . – 366с.

7. Положення про державний вищий заклад освіти. Постанова Кабінету Міністрів від 05 вересня 1996 року № 1074.

8. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від 02 червня 1993 року № 161.

9. Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України: Наказ Міністерства освіти України від 08 квітня 1993 року № 93.

10. Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від 08 грудня 1995 року № 340.

11. Положення про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти : Наказ Міністерства освіти України від 15 липня 1996 року № 245.

12. Положення про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти: Наказ Міністерства освіти України і Міністерства охорони здоров’я України від 06 червня 1996 року № 191/153.

13. про затвердження норм часу для розрахунку і обліку навчальної роботи та переліків основних видів методичної, наукової й організаційної роботи педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів: Наказ Міністерства освіти і науки України від 07 липня 2002 року № 450.

14. Положення про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою: Наказ Міністерства освіти України від 31 липня 1998 року № 285.

15. Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту). Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1998 року № 65.

16. Про затвердження нормативів чисельності студентів, аспірантів, докторантів, здобувачів наукового ступеня кандидата наук, слухачів, інтернів на одну штатну посаду науково-педагогічного працівника у вищих закладах ІІІ і ІУ рівня акредитації ...Постанова Кабінету Міністрів № 1134 від 17 серпня 2002р.

17. Рекомендації про порядок створення, організацію і роботу державної екзаменаційної (кваліфікаційної) комісії у вищих навчальних закладах України. Лист Міністерства освіти України № 83 – 5 /1259.

18. Про заходи щодо вдосконалення системи вищої освіти України. Указ Президента України від 17 лютого 2004 року № 199/2004

19. Про затвердження Положення про підготовку науково-педагогічних кадрів. Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 року № 309.

20. порядок призначення і виплати стипендій. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882.

21. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. –К., Компас, 1997. –63 с.

22. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В.Г.Кременя. Авторський колектив: М.Ф.Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д.Шинкарук, В.В. Грубіянко, І.І.Бабин. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004.-384с.

23. Бондар А.Д., Ранська Л.А. Лабораторні і практичні роботи у вищій школі. –К., 1997. – 80 с.

24. Аванесов В.С. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе. –М., 1990.

25. Дьяченко В.К. Организационная структура учебного процесса и ее развитие. –М., 1989.

26. Бондар В. Модульно-рейтингова технологія вивчення навчальної дисципліни (на матеріалі дидактики) .-К., 1999 48 с.

27. Вернидуб Р.М. Система комплексної діагностики знань студентів - К.: НПУ, 2002. – 16 с.

28. Вернидуб Р.М. Застосування рейтингових технологій в навчально-виховному процесі// Вісник: Збірник наукових статей НПУ імені М.П.Драгоманова. – К.: НПУ, 2003.- с.61-63. 

29. Кобилянцький І.І. Методики навчально-виховної роботи у вищій школі: Монографія. –Львів, 1970. – 200с.

30. Козаков В.В. Самостоятельная работа студентов: Учебное пособие. – К.: УМК ВО, 1989. – 252 с.

31. Кондрашова Л.В., Буряк В.К., Гапоненко Л.А. Индивидуальная работа студентов по педагогическим дисциплинам. – Кривой Рог, 1995. – 156с.

32. Одерій Л.П. Оцінка в міжнародній системі освіти: Методологія та інструментарія: монографія. –К.: ІСДО, 1995. –196с.: іл.+3 вкл.

33. Одерій Л.П. Основи системи контролю якості навчання: Навчальний посібник. –К.: ІСДО, 1995. –132 с.

34. Вимоги щодо розробки акредитаційних матеріалів. Методичні рекомендації/ Укл. Вернидуб Р.М,- К.: НПУ, - 2002. – 10 с.

35. Ліцензування освітніх послуг у вищому навчальному закладі: Методичні рекомендації / Укл. Вернидуб Р.М., Петрова Ж.Г. - К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2004. – 56 с.

36. Пастухов В.П. Правовое регулирование труда преподавателей высшей школы. – К.: Вища школа, 1981. – 240 с.

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 імені М.П.Драгоманова

 

Організація


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-03-31; Просмотров: 412; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.258 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь