Підстави господарсько-правової відповідальності

 

Підстави притягнення до відповідальності в господарському праві співпадають із загальними підставами притягнення до юри­дичної відповідальності, за виключенням заходів оперативного впливу, які є особливістю покладення відповідальності на винну у правопорушенні особу і можливістю попереднього врегулювання в претензійному порядку господарських спорів.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (підставою застосування господарських санкцій) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відмінними рисами господарсько-правової відповідальності від інших видів юридичної відповідальності (цивільно-правової, адмі­ністративної і т. ін.) є те, що вона настає незалежно від вини правопорушника.

Відтак підстави відповідальності в господарській діяльності, на думку Т.В. Колісника, бувають: 1) правосуб’єктні; 2) норма­тивно-правові; 3) юридико-фактичні[307].

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відно­син відповідає за невиконання або неналежне виконання господар­ського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контраген­тами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для вико­нання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Сторони договору можуть передбачити певні обставини (форс-мажор), які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов’язання через ці обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи порушення правил здійснення господарської діяль­ності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено чин­ним законодавством. Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від неї.

Засновники суб’єкта господарювання не відповідають за зобо­в’язаннями цього суб’єкта, крім випадків, передбачених законом або установчими документами про створення цього суб’єкта. Так, засновники ТзДВ, ПАТ та повні учасники командитного товариства з метою погашення боргових зобов’язань самих товариств додат­ково відповідають належним їм на праві власності майном.

Своєрідність господарсько-правової відповідальності полягає в тому, що склад господарського правопорушення залежить від виду такої відповідальності і містить чотири елементи:

1) факт протиправної господарської поведінки – поведінка господарюючого суб’єкта, що суперечить вимогам закону або договору;

2) наявність збитків чи інших негативних наслідків для інших учасників господарських правовідносин – втрати або пошкодження майна, зайві (додаткові) витрати суб’єкта господарювання, неотри­маний прибуток, підрив репутації підприємства; при цьому необхідно довести не лише наявність збитків, але і їх розмір;

3) причинний зв’язок між протиправною поведінкою і завда­ними збитками;

4) вина – у господарському праві про її наявність свідчать два елементи: а) наявність у суб’єкта господарських відносин реальної можливості діяти правомірно і попередити настання негативних наслідків (збитків); б) неприйняття ним усіх необхідних заходів для недопущення протиправної поведінки і попередження настання збитків.

 

§ 5. Форми господарсько-правової відповідальності

 

Розрізняють різні форми господарсько-правової відповідаль­ності – залежно від характеру та спрямованості впливу, механізму реалізації, фактичних підстав застосування. У юридичній літературі немає єдиної точки зору щодо кількості форм господарсько-правової відповідальності.

У ГК України законодавець закріпив чотири форми госпо­дарсько-правової відповідальності, назвавши їх видами господарсь­ко-правових санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції, адміністративно-господарські санк­ції. Важливим застереженням є те, що господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції – уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відшкодування збитків. Найбільш поширеним видом майнової відповідальності за умови невиконання або неналежного виконання господарських зобов’язань є відшкодування завданих збитків. Ця форма відповідальності передбачається ст.ст. 224− 229 ГК України і ст.ст. 623–624, гл. 82 ЦК України, іншими законами.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками   розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Склад збитків визначається ст. 225 ГК України, відповідно до якої ними вважаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2)додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розрахо­вувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, перед­бачених законом.

Необхідно мати на увазі, що у сфері господарювання засто­совується як принцип повного відшкодування збитків, так і обме­ження застосування цього принципу, що відбувається шляхом: а) заборони стягувати певну складову збитків (відповідно до ч. 2 ст. 900 ЦК України за порушення умов договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструк­торських та технологічних робіт виконавець зобов’язаний відшко­дувати замовнику реальні збитки у межах ціни робіт, в яких вияв­лено недоліки, якщо договором встановлено, що вони підлягають відшкодуванню в межах загальної ціни робіт за договором; упущена вигода підлягає відшкодуванню у випадках, встановлених законом); б) заборони стягувати збитки взагалі (у разі застосування виключної неустойки); в) обмеження іншим шляхом (згідно зі ст. 325 КТМ України, від­повідальність судновлас­ника за його договірними зобов’язаннями обмежується щодо будь-яких вимог, крім викликаних втратою життя або ушкодженням здоров’я, встановленою цим кодексом сумою, розмір якої залежить від місткості судна).

При визначенні розміру збитків застосовуються такі правила:

а) у разі задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, зазвичай (якщо інше не перед­бачено законом або договором) враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов’язання на день задоволення вимоги;

б) у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, враховуються ціни, що існували на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Проте суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, виходячи з конкретних обставин, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду.

Сторони господарського зобов’язання мають право за взаєм­ною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов’язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов’язань визначений законом.

У разі заподіяння збитків одночасно кількома учасниками господарських відносин кожний з них зобов’язаний відшкодувати збитки суб’єктові, якому завдано збитків, відповідно до вимог ст. 196 ГК та ст.ст. 543–544 ЦК України (якщо, наприклад, покупцеві за договором поставки було завдано збитків в результаті невиконання контрагентами постачальника договірних зобов’язань).

Учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути у порядку регресу збитки з третіх осіб. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов’язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб’єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підпри­ємства відповідно до вимог законодавства про працю.

ГК України у ст. 229 встановлює особливості відшкодування збитків у разі порушення грошових зобов’язань, передбачаючи, що: 1) учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через немож­ливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до встановлених законом вимог; 2) обчислення розміру збитків здійснюється у валюті, в якій провадилися або повинні бути проведені розрахунки між сторонами, якщо інше не встановлено законом; 3) у разі висунення вимог щодо відшкодування збитків в іноземній валюті кредитором повинен бути зазначений грошовий еквівалент суми збитків у гривнях за офіційним курсом НБ України на день висунення вимог. Відшкодування збитків застосовується в претензійно-позовному порядку.

Штрафні санкції. Штрафними санкціями визнаються госпо­дарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, неви­конання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Назва цієї форми відповідальності не уніфікована, оскільки законодавець по-різному її визначає:

а) неустойка в широкому розумінні – передбачається ст.ст. 549–552, 624 ЦК України;

б) штрафні санкції – поняття, що використовується в госпо­дарсько-правовій літературі, у ст.ст. 230–234 ГК України і включає неустойку у вузькому розумінні, неустойку-штраф, неустойку-пеню.

Види неустойки (штрафних санкцій):

– за юридичними підставами: законна (передбачається в законі), договірна (передбачається в договорі), законно-договірна (передбачається в законі, а розмір її коригується договором в межах, не заборонених законом);

– за співвідношенням стягнення неустойки та відшкодування збитків: залікова (стягується неустойка, а збитки – в частині, не покритій неустойкою); альтернативна (на вибір кредитора стягу­ється неустойка або відшкодовуються збитки); виключна (стягується лише неустойка, збитки не підлягають відшкодуванню); штрафна (стягується неустойка і повністю відшкодовуються збитки).

Форми неустойки (штрафних санкцій):

а) у процентному відношенні до суми порушеного зобов’я­зання незалежно від строку прострочення (наприклад, 20% вартості поставленої продукції, що не відповідає вимогам щодо її якості);

б) у процентному відношенні до суми порушеного зобов’язан­ня залежно від строку прострочення (наприклад, 0, 1% несплаченої суми за кожний день прострочення);

в) у твердій сумі (застосовується рідко через інфляційні про­цеси в економіці);

г) у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

На відміну від господарсько-правової відповідальності у вигля­ді відшкодування збитків, штрафні санкції застосовуються тільки за умови, що їх застосування було передбачено законом чи господарським договором. Неустойка стягується в претензійно-позовному порядку.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Проте відповідальність у вигляді спла­ти штрафних санкцій застосовується і тоді, коли господарське правопорушення не призвело до виникнення збитків у потерпілої сторони.

Чинним законодавством або договором можуть бути передба­чені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

ГК України у ч. 1 ст. 233 передбачає можливість зменшення розміру штрафних санкцій судом у разі, якщо: 1) належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (при цьому має враховуватися ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, їх майнові та інші інтереси, що заслуговують на увагу); 2) якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учас­никам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Важливим застереженням, яке містять норми господарського законодавства, є положення про те, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання не звільняє боржника від виконання зобов’язання в натурі, крім випадків, передбачених у ч. 3 ст. 193 ГК України.

Оперативно-господарські санкції. За порушення господарсь­ких зобов’язань до суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції. Відповідно до ч. 1 ст. 235 ГК України – це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припи­нення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторон­ньому порядку. До суб’єкта, який порушив господарське зобов’яза­ння, можуть бути застосовані лише ті оперативно-госпо­дарські санкції, застосування яких передбачено договором. Ця форма санкцій застосовується незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання.

Характерні риси цих санкцій: а) застосовуються лише в госпо­дарсько-договірних відносинах; б) застосовуються на розсуд креди­тора; в) передбачаються законом або договором; г) мета застосу­вання – захист інтересів кредитора; д) юридичні підстави засто­сування – договір; е) фактичні підстави – невиконання (неналежне виконання договірних зобов’язань).

Відкритий перелік оперативно-господарських санкцій, що їх сторони можуть застосовувати з відповідною фіксацією в договорі, передбачений ч. 1 ст. 236 ГК України:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це – у разі порушення зобов’язання другою стороною;

а) відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

б) відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відно­син із стороною, яка порушує зобов’язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Адміністративно-господарські санкції. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його на­слідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встанов­лені виключно законами.

Характерні риси цих санкцій:

1) застосовуються у вертикальних відносинах;

2) юридичні підстави застосування – закон (у т. ч. гл. 27 ГК України), фактичні – неправомірна поведінка;

3) відкритий перелік таких санкцій передбачений ст. 239 ГК України;

4) порядок застосування – здебільшого адміністративний (за рішенням компетентних органів), у ряді випадків – судовий;

5) у разі застосування санкцій законом (у т. ч. ст. 249 ГК України) перед­бачаються гарантії прав суб’єктів господарювання, зокрема: а) право на оскарження до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій; б) право на відшкодування в передбаченому законом порядку збит­ків, завданих у зв’язку з неправомірним застосуванням адміністра­тивно-господарських санкцій;

6) спеціальні строки застосування таких санкцій: відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані протягом шести місяців з дня виявлення пору­шення, але не пізніш як через один рік з дня порушення, якщо інше не передбачено спеціальними законами (зокрема, ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції»).

Залежно від характеру спрямування адміністративно-господар­ські санкції можуть бути господарсько-організаційними та адмініст­ра­тивно-майновими.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб’єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: – вилучення прибутку (доходу) (ст. 240 ГК України); – адміністративно-господарський штраф (ст. 241 ГК України); – стягнення зборів (обов’язкових платежів); – застосування антидемпінгових заходів (ст. 244 ГК України); – припинення експортно-імпортних операцій (ст. 245 ГК України); – застосування індивідуального режиму ліцензування; – зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

– анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом гос­подарювання окремих видів господарської діяльності;

– обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарю­вання (ст. 246 ГК України); – скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання (ст. 247 ГК України); Інші адміністративно-господарські санкції встановлені ГК України та іншими законами.

 

Запитання для самоконтролю

 

1. Поняття та основні ознаки господарсько-правової діяльності.

2. Принципи, на яких базується господарсько-правова відпові­даль­ність.

3. Види господарсько-правової відповідальності.

4. Основні функції господарсько-правової відповідальності.

5. Підстави господарсько-правової відповідальності.

 

6. Форми господарсько-правової відповідальності.

7. Особливості застосування такої форми господарсько-правової відповідальності, як відшкодування збитків.

8. Випадки і порядок застосування стягнення штрафних санкцій.

9. Поняття та види оперативно-господарських санкцій.

10. Випадки, у яких застосовуються адміністративно-господарські санкції.

11. Види адміністративно-господарських санкцій.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Актуальні проблеми господарського права: навч. посіб.; за ред. В. С. Щербини. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 528 с.

2. Алексеев С.С. Общая теория права: учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / С.С. Алексеев. – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.

3. Бекірова Е. Правова природа інституту ліцензування пев­них видів господарської діяльності / Е. Бекірова // Підприєм­ництво, господарство і право. – 2007. – № 10. – С. 95–97.

4. Беляневич О.А. Господарський договір та способи його укладання: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.04 / О.А. Беля­невич; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 1999. – 24 с.

5. Берлач А.І. Біржове право України: навч. посіб. / А.І. Бер­лач. – К.: Університет «Україна», 2007. – 316 с.

6. Біржове право: навч. посіб. / вступ. слово д-ра юрид. наук, проф., академіка АПрН України О.М. Бандурки [Ю.М. Жорнокуй, К.А. Карчевський, О.О. Пономарчук, А.О. Сядристий]; МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х.: Золота миля, 2013. – 204 с.

7. Брагинский М.И. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг / М.И. Брагинский, В.В. Вит­рянский. – М.: Статут, 2002. – 1038 с.

8. Брагинский М.И. Договорное право. Книга четвертая: Дого­воры о перевозке, буксировке, транспортной экспедиции и иных услу­гах в сфере транспорта / М.И. Брагинский, В.В. Витрян­ский. – 4-е изд., стер. – М.: Статут, 2007. – 910 с.

9. Булгакова І.В. Господарське право України: навч. посіб. / І.В. Булгакова. – К.: Прецедент, 2006. – 346 с.

10. Вінник О.М. Господарське право : курс лекцій / О. М. Він­ник. – К.: Атіка, 2004. – 624 с.

11. Вінник О.М. Господарське право: навч. посіб. / О.М. Він­ник. – 2-ге вид., змін. та доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 с.

12. Вінник О.М. Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських това­рист­вах: дис. д-ра юрид. наук: 12.00.04 / О.М. Вінник; Київський нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004. – 631 с.

13. Віхров О.П. Організаційно-господарські правовідносини: мо­но­графія / О.П. Віхров. – К.: Слово, 2008. – 512 с.

14. Господарське право: підручник / Д.В. Задихайло, В.М. Паш­ков, Р.П. Бойчук та ін.; за заг. ред. Д.В. Задихайла, В.М. Пашкова. – Х.: Право, 2012. – 696 с.

15. Господарське право: підручник / О.П. Подцерковний, О.О. Квасніцька, А.В. Смітюх та ін.; за ред. О.П. Подцерковного. – Х.: Одіссей, 2010. – 640 с.

16. Господарське право України : навч. посіб.; за заг. ред. проф. Н.О. Саніахметової. – X.: Одіссей, 2005. – 608 с.

17. Господарський кодекс України: вiд 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

18. Господарський кодекс України. Науково-практичний комен­тар; за ред. В.М. Коссака – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2010. – 672 с.

19. Господарський процесуальний кодекс України: від 06.11.1991 № 1798-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.

20. Гражданское право: учебник. Часть II; под ред. А.П. Сер­геева, Ю.К. Толстого. – М.: Проспект, 1998. – 784 с.

21. Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 24.12.2010 № 1199/2010 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 100. – Ст. 3545.

22. Джуринський В.О. Правове становище господарських об’єд­нань в Україні: монографія / В.О. Джуринський. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 224 с.

23. Договірне право України. Особлива частина: навч. посіб. / Т.В. Боднар, О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова та ін.: за ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 1200 с.

24. Договоры в предпринимательской деятельности / отв. ред. Е.А. Павлодский, Т.Л. Левшина; Ин-т законодат. и сравнит. правоведения. – М.: Статут, 2008. – 509 с.

25. Ершова И.В. Предпринимательское право: учебник / И.В. Ершова. – М.: Юриспруденция, 2002. – 512 с.

26. Жорнокуй Ю.М. Інвестиційне право: підручник / Ю.М. Жор­нокуй. – Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2011. – 192 с.

27. Знаменский Г.Л. Новое хозяйственное право. Избранные труды: сб. научн. тр. / Г.Л. Знаменский. – К.: Юринком Интер, 2012. – 488 с.

28. Знаменский Г.Л. Хозяйственный механизм и право / Г.Л. Знаменский [отв. ред. В.К. Мамутов]. – К.: Наукова думка, 1988. – 158 с.

29. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) (україномовний варіант): від 01.01.2000 № 560 // Урядовий кур’єр. – 2002. – 04. − № 63 (03.04.2002); Урядовий кур’єр. – 2002. – 04. − № 68 (10.04.2002).

30. Кодекс України про адміністративні правопорушення: від 07.12.1984 № 8073-X // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.

31. Кодекс торговельного мореплавства України: від 23.05.1995 № 176/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47. – Ст. 349.

32. Кодекс України про надра: від 27.07.1994 № 132/94-ВР // Ві­до­мості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.

33. Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.1956 // Бізнес − Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. Збірник систематизованого законо­давства. – 2011. – 06. − № 6.

34. Корпоративне право України: підручник / В.В. Луць, В.А. Васильєва, О.Р. Кібенко, І.В. Спасибо-Фатєєва та ін.; за заг. ред. В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 384 с.

35. Кравчук С.Й. Господарське право України : навч. посіб. / С.Й. Крав­чук. – К.: Кондор, 2007. – 264 с.

36. Кримінальний кодекс України: від 05.04.2001 № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25. – Ст. 131.

37. Круглова Н.Ю. Хозяйственное право: учеб. пособ. – 4-е изд., перераб. и доп. / Н.Ю. Круглова. – М.: Высшее образование, Юрайт-Издат, 2009. – 875 с.

38. Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве / Н.С. Кузнецова. – К.: Киевский госу­дарственный университет им. Т. Г. Шевченко: Наукова думка, 1993. – 158 с.

39. Куракин Р.С. Биржевое право: учеб. пособ. Т. 1 / Р.С. Ку­ракин. – М.: Юрлитинформ, 2011. – 520 с.

40. Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: монографія / І.М. Кучеренко. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – 328 с.

41. Лісовий кодекс України: від 21.01.1994 № 3852-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.

42. Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: навч. посіб. / В.В. Луць. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 560 с.

43. Митний кодекс України: від 13.03.2012 № 4495-VI // Офіцій­ний вісник України. – 2012. − № 32 (04.05.2012). − Ст. 1175.

44. Мілаш В.С. Господарське право: курс лекцій: у 2 ч. Ч. 1 / В.С. Мілаш. – Х.: Право, 2008. – 496 с.

45. Могилевский С.Д. Общество с ограниченной ответствен­ностью: законодательство и практика его применения / С.Д. Моги­левский. – М.: Статут, 2010. – 421 с.

46. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / кол. авт.: Г.Л. Знаменський, В.В. Хахулін, В.С. Щербина та ін.; за заг. ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688 с.

47. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / О.А. Беляневич, О.М. Вінник, В.С. Щербина [та ін.] / за заг. ред. Г.Л. Знаменського, В.С. Щербини. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 776 с.

48. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу Украї­ни: У 2 т. Т. 2 / за відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Куз­нєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 1088 с.

49. Пепа Т.В. Біржова діяльність: навч. посіб. / Т.В. Пепа, Т.І. Пі­ше­ніна, В.В. Лавринович. – К.: Університет «Україна», 2008. – 540 с.

50. Питання прийняття в експлуатацію закінчених будів­ництвом об’єктів: Постанова Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 р. № 461 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 32 (06.05.2011). − Ст. 1359.

51. Повітряний кодекс України: від 19.05.2011 № 3393-VI // Відо­мості Верховної Ради України. – 2011. – № 48-49 (09.12.2011). – Ст. 536.

52. Податковий кодекс України: від 02.12.2010 № 2755-VI // Офі­ційний вісник України. – 2010. − № 92 (10.12.2010) (частина 1). − Ст. 3248.

53. Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд в Україні: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 червня 1999 р. № 1109 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 25. – Ст. 127.

54. Предпринимательское (хозяйственное) право: учебник; под ред. В.В. Лаптева, С.С. Занковского. – М.: Волтерс Клувер, 2006. – 560 с.

55. Про автомобільний транспорт: Закон України від 05.04.2001 № 2344-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 22. – Ст. 105.

56. Про акціонерні товариства: Закон України вiд 17.09.2008 № 514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 50 / № 50–51. – Ст. 384.

57. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26.11.1993 № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 50 (14.12.93). – Cт. 472.

58. Про архітектурну діяльність: Закон України від 20.05.1999 № 687-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31 (06.08.99). – Ст. 246.

59. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 № 3125-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 23. – Ст. 243.

60. Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 № 2121-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5. – Ст. 30.

61. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність: Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.

62. Про відновлення платоспроможності або визнання банкру­том: Закон України від 14.05.1992 № 2343-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 31. – Ст. 440.

63. Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування: Закон України від 14.10.1994 № 208/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 46 (15.11.94). – Ст. 411.

64. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. − № 24 (18.06.99). – Ст. 207.

65. Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств: Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 № 24-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 11. – Ст. 94.

66. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 № 1576-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

67.Про депозитарну систему України: Закон України від 06.07.2012 № 5178-VI // Офіційний вісник України. – 2012. − № 76 (15.10.2012). − Ст. 3066.

68. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні: Закон України від 30.10.1996 № 448/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.

69. Про державну підтримку сільського господарства України: Закон України від 24.06.2004 № 1877-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. − № 49 (03.12.2004). − Ст. 527.

70. Про Державну програму демонополізації економіки і роз­витку конкуренції: Постанова Верховної Ради України від 21.12.1993 № 3757-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 9 (01.03.94). – Cт. 42.

71. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців: Закон України від 15.05.2003 № 755-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31. – Ст. 263.

72. Про державну службу: Закон України від 16.12.1993 № 3723-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.

73. Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства: Постанова Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 15 // Господарське судочинство. Судова практика у господарських справах. – 2012. − №1.

74. Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 07.04.2008 р. № 01-8/211 // Вісник господарського судочинства. – 2008. – № 3. – С. 45.

75. Про електроенергетику: Закон України від 16.10.1997 № 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. − № 1. − Ст. 1.

76. Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо­луччя населення: Закон України від 24.02.1994 № 4004-ХІІ // Відо­мості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.

77. Про загальні засади створення і функціонування спеці­альних (вільних) економічних зон: Закон України від 13.10.1992 № 2673-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 50. – Ст. 676.

78. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18.03.2004 № 1629-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29 (16.07.2004). – Cт. 367.

79. Про зайнятість населення: Закон України від 01.03.1991 № 803-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 14. – Ст. 170.

80. Про залізничний транспорт: Закон України від 04.07.1996 № 273/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 40. – Ст. 183.

81. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України від 11.09.2003 № 1160-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.

82. Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг: Закон України від 06.07.1995 № 265/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 28 (11.07.95). – Ст. 205.

83. Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну: Закон України від 22.12.1998 № 332-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 78.

84. Про затвердження Загальних умов укладення та вико­нання договорів підряду в капітальному будівництві: Постанова Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 31 (19.08.2005) (частина 2). − Ст. 1867.

85. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення та накладення адміністра­тивних стягнень в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг: Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 16.12.2010 № 969 // Офі­ційний вісник України. – 2011. − № 23 (04.04.2011). − Ст. 966.

86. Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, вико­ристання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах: Постанова Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 51. – Т. 1. – Ст. 2707.

87. Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загально­обов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду Украї­ни: Постанова Правління пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 3. – Ст. 148.

88. Про затвердження Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України: Постанова Правління Національного банку України від 12.12.2002 № 502 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 150.

89. Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб’єктів господарювання на ринку: розпорядження АМК України від 05.03.2002 № 49-р //Офіційний вісник України. – 2002. – № 14 (19.04.2002). – Ст. 778.

90. Про затвердження переліку платних побутових послуг, на провадження діяльності з надання яких придбавається торговий патент: Постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1258 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 7. – Ст. 332.

91. Про затвердження Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про попереднє отримання дозво­лу на концентрацію суб’єктів господарювання (Положення про кон­цент­рацію): Розпорядження Антимонопольного комітету від 19.02.2002 № 33-р // Офіційний вісник України. – 2002. – № 13. – Ст. 679.

92. Про затвердження Порядку затвердження проектів будів­ництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України: Постанова Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 41 (10.06.2011). − Ст. 1674.

93. Про затвердження Порядку обліку платників податків і збо­рів: Наказ Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 № 1588 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 1. – Т. 2. – Ст. 39.

94. Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку спо­живчих товарів: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – Ст. 1818.

95. Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів: Постанова Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 № 2137 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 47 (10.12.99). − Ст. 2308.

96. Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобіль­ним транспортом в Україні: Наказ Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 8. – Ст. 312.

97. Про затвердження правил побутового обслуговування населення: Постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 № 313 // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //zakon4.rada. gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF

98. Про затвердження Статуту залізниць України: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – Ст. 548.

99. Про затвердження Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд: Постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1764 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 51 (02.01.2007). − Ст. 3415.

100. Про затвердження Типових вимог до створення господар­ської асоціації для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на її створення: Розпорядження АМК України від 30.11.2006 №511-р // Офіційний вісник України. – 2007. – № 7 (09.02.2007). – Cт. 254.

101. Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб’єктів господарювання для загального звільнення від попе­реднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб’єктів господарювання: Розпорядження АМК України від 12.02.2002 № 27-р // Офіційний вісник України. – 2002.– № 11 (29.03.2002). – Ст. 543.

102. Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб’єктів господарювання про спеціалізацію виробництва, дотри­мання яких дозволяє здійснювати ці узгоджені дії без дозволу органів Антимонопольного комітету України: Розпорядження АМК України від 11.12.2008 №880-р // Офіційний вісник України. – 2009. – № 7 (09.02.2009). − Ст. 223.

103. Про затвердження Типових вимог до узгоджених дій суб’єктів господарювання стосовно спільних науково-дослідних та/або дослідно-конструкторських робіт, дотримання яких дозволяє здійсню­вати ці узгоджені дії без дозволу органів Антимонопольного комітету України: Розпорядження АМК України від 15.08.2012 № 557-р // Офі­цій­ний вісник України. – 2012. – № 71 (28.09.2012). – Cт. 2891.

104. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 07.06.1996 № 236/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 36. – Ст. 164.

105. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11.01.2001 № 2210-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 12 (23.03.2001). – Ст. 64.

106. Про захист національного товаровиробника від демпінго­вого імпорту: Закон України від 22.12.1998 № 330-XIV // Офіційний вісник України. – 1999. − № 7 (05.03.99). − Ст. 229.

107. Про захист національного товаровиробника від субсидова­ного імпорту: Закон України від 22.12.1998 № 331-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 12. – Ст. 80.

108. Про захист прав споживачів: Закон України від 12.05.1991 № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30 (23.07.91). – Ст. 379.

109. Про здійснення державних закупівель: Закон України від 01.06.2010 № 2289-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. − № 33 (20.08.2010). − Ст. 471.

110. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України від 16.04.1991 № 959-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

111. Про інвестиційну діяльність: Закон України вiд 18.09.1991 № 560-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 47. – Ст. 646.

112. Про інноваційну діяльність: Закон України від 04.07.2002 № 40-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 36 (06.09.2002). – Ст. 266.

113. Про інститути спільного інвестування (пайові та корпора­тивні інвестиційні фонди: Закон України від 15.03.2001 № 2299-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 21. – Ст. 103.

114. Про концесії: Закон України від 16.07.1999 № 997-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 41. – Ст. 372.

115. Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг: Закон України від 14.12.1999 № 1286-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 3. – Ст. 21.

116. Про космічну діяльність: Закон України від 15.11.1996 № 502/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 1. – Ст. 2.

117. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

118. Про металобрухт: Закон України від 05.05.1999 № 619-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 25. – Ст. 212.

119. Про Митний тариф України: Закон України від 05.04.2001 № 2371-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. − № 24 (15.06.2001). − Ст. 125.

120. Про міжнародне приватне право: Закон України від 23.06.2005 № 2709-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422.

121. Про міжнародний комерційний арбітраж: Закон України від 24.02.1994 № 4002-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25. – Ст. 198.

122. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 № 1906-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 540.

123. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

124. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 № 586-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20. – Ст. 190.

125. Про морське перевезення вантажів 1978 року (Гамбурзькі правила) [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 31.03.1978 // Ліга: Закон. – 1 файл. – MU78K02U.LHT – Назва з екрана.

126. Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекур­сори: Закон України від 15.02.1995 № 60/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 60.

127. Про наукову і науково-технічну експертизу: Закон України від 10.02.1995 р. № 51/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 9 (28.02.95). – Ст. 56.

128. Про нафту і газ: Закон України від 12.07.2001 № 2665-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 50. – Ст. 262.

129. Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 № 679-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 29. – Ст. 238.

130. Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики: Указ Президента України від 23.11.2011 № 1059/2011 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. − № 31 (23.11.2011). − Ст. 1191.

131. Про Національну комісію, що здійснює державне регу­лювання у сфері зв’язку та інформатизації // Указ Президента України від 23.11.2011 № 1067/2011 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. − № 31 (23.11.2011). − Ст. 1195.

132. Про Національну комісію, що здійснює державне регу­лювання у сфері комунальних послуг: Указ Президента України від 23.11.2011 № 1073/2011 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. − № 31 (23.11.2011). − Ст. 1199.

133. Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг: Указ Президента України від 23.11.2011 № 1070/2011 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. − № 31 (23.11.2011). − Ст. 1197.

134. Про національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні: Закон України від 21.12.2000 № 2157-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 7. – Ст. 35.

135. Про нотаріат: Закон України від 02.09.1993 № 3425-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

136. Про обмеження монополізму та недопущення недобро­совісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18.02.1992 № 2132-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21 (26.05.92). – Cт. 296.

137. Про основи містобудування: Закон України від 16.11.1992 № 2780-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52 (29.12.92). – Ст. 683.

138. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: Закон України від 21.03.1991 № 875-XII // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 21. – Ст. 252.

139. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 № 877-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.

140. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 № 2939-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 13 (30.03.93). – Ст. 110.

141. Про особисте селянське господарство: Закон України від 15.05.2003 № 742-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.

142. Про охорону навколишнього природного середовища: Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.

143. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07.2001 № 2658-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.

144. Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації: Закон України від 07.07.1999 № 847-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 37. – Ст. 332.

145. Про пожежну безпеку: Закон України від 17.12.1993 № 3745-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 5. – Ст. 21.

146. Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті: Закон України від 23.09.1994 № 185/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 40. – Ст. 364.

147. Про приватизацію державного майна: Закон України від 04.03.1992 № 2163-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 348.

148. Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року: Закон України від 16.11.2005 № 3091-IV // Офіційний вісник України. – 2005. − № 49 (21.12.2005). − Ст. 3041.

149. Про природні монополії: Закон України від 20.04.2000 № 1682-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 30 (28.07.2000). – Ст. 238.

150. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.

151. Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності: Закон України від 23.12.1998 № 351-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5. – Ст. 44.

152. Про режим іноземного інвестування: Закон України від 19.03.1996 № 93/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 19. – Ст. 80.

153. Про рослинний світ: Закон України від 09.04.1999 № 591-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22. – Ст. 198.

154. Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11.12.2003 № 1382-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

155. Про систему валютного регулювання і валютного контро­лю: Декрет від 19.02.1993 № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

156. Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей: Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII // Відо­мості Верховної Ради України. – 1992. – № 15. – Ст. 190.

157. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Харкова: Закон України від 11.05.2000 № 1714-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 32. – Ст. 259.

158. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності у Закарпатській області: Закон України від 24.12.1998 № 357-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 7. – Ст. 51.

159. Про спеціальну економічну зону Яворів: Закон України від 15.01.1999 № 402-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 15. – Ст. 82.

160. Про статус народного депутата: Закон України від 17.11.1992 № 2790-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 3. – Ст. 17.

161. Про страхування: Закон України від 07.03.1996 № 85/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.

162. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI // Офіційний вісник України. – 2010. – № 55/1 (30.07.2010). – Ст. 1900.

163. Про тваринний світ: Закон України від 13.12.2001 № 2894-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 97.

164. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21.12.1993 № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.

165. Про товарну біржу: Закон України від 10.12.1991 № 1956-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.

166. Про транзит вантажів: Закон України від 20.10.1999 № 1172-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. − № 51 (24.12.99). − Ст. 446.

167. Про транспорт: Закон України від 10.11.1994 № 232/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.

168. Про транспортно-експедиторську діяльність: Закон України від 01.07.2004 № 1955-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 52. – Ст. 562.

169. Про туризм: Закон України від 15.09.1995 № 324/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 31. – Ст. 241.

170. Про угоди про розподіл продукції: Закон України від 14.09.1999 № 1039-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 44. – Ст. 391.

171. Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення [Електронний ресурс]: Постанова КМ України від 03.04.1993 № 246 // Ліга: Закон. – 1 файл. – KMP93246.LHT. – Назва з екрана.

172. Про уніфікацію деяких правил про коносамент [Електронний ресурс]: Міжнародна конвенція від 25.08.1924 // Ліга: Закон. – 1 файл. – MU24K01U.LHT. – Назва з екрана.

173. Про утворення Державного департаменту з питань банкрутства: Постанова Кабінету Міністрів України від 27.03.2006 № 370 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 876.

174. Про утворення державного підприємства «Агентство з реструктуризації заборгованості підприємств агропромислового комплексу»: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2003 № 690 // Офіційний вісник України. – 2003. – Ст. 922.

175. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 № 973-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.

176. Про фінансовий лізинг: Закон України від 16.12.1997 № 723/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 16. − Ст. 68.

177. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.

178. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 № 3166-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.

179. Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 № 3480-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

180. Романов О.Е. Предприятие и иные имущественные комп­лексы как объекты гражданских прав / О.Е. Романов. – СПб.: Юриди­ческий Центр Пресс, 2004. – 304 с.

181. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник / О.Ф. Скакун. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 520 с.

182. Спасибо-Фатєєва І.В. З’ясування змісту корпоративних від­носин як передумови вирішення корпоративних спорів / І.В. Спасибо-Фатєєва // Правовий тиждень: щотижнева інформаційно-правова газета, 16.10.2007 р.

183. Теоретические проблемы хозяйственного права; под ред. проф. В.В. Лаптева. – М.: Наука, 1975. – 412 с.

184. Толстой Ю.К. К теории правоотношения / Ю.К. Толстой. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1959. – 88 с.

185. Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951 // Офіційний вісник України. – 2011. − № 98 (26.12.2011). − Ст. 3598.

186. Устав внутреннего водного транспорта Союза ССР: Поста­нова Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 № 1801 // [Електронний ре­сурс]. – Режим доступу: http: //zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/v1801400-55

187. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении / Р.О. Хал­фина. – М. : Юрид. лит. – 1974. – 340 с.

188. Хозяйственный кодекс Украины. Комментарий: ред. Н.А. Саниахметова. – Х. : Одиссей, 2004. – 896 с.

189. Хозяйственное право: учеб. пособ.; под общей ред. проф. Н. А. Саниахметовой. – Х.: Одиссей, 2005. – 640 с.

190. Хозяйственное право: учебник / В.К. Мамутов, Г.Л. Зна­менский, В.В. Хахулин и др.; под ред. В.К. Мамутова. – К.: Юринком Интер, 2002. – 912 с.

191. Хозяйственное (предпринимательское) право Украины: учебник; под общ. ред. Р.Б. Шишки и Я.А. Чапичадзе. – Х.: Эспада, 2007. – 552 с.

192. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право. Общие поло­жения: курс лекций. Т. 1 / В.С. Мартемьянов. – М.: БЕК, 1994. – 298 c.

193. Цивільне право України: підручник: у 2 т. Т. 1 / Бори­сова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2004. –– 480 с.

194. Цивільне право: у 2 т. Т. 2 / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – 816 с.

195. Цивільне право України: підручник: у 2 т. Т. 2.; за ред. д‑ ра юрид. наук, проф. Є.О. Харитонова; канд. юрид. наук Н.Ю. Голубє­вої. – Х.: Одіссей, 2008. – 872 с.

196. Цивільне право України. Загальна частина: підручник; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майданика. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.

197. Цивільний кодекс України: вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відо­мості Верховної Ради України. – 2003. – № 40. – Ст. 356.

198. Цивільний кодекс України. Книга 2. Науково-практичний ко­мен­тар за заг. ред. Є.О. Харитонова, О.І. Харитонової, Н.Ю. Голу­бєвої. – К.: Правова єдність, 2007. – 1140 с.

199. Цивільний кодекс України. Науково-практичний комен­тар. – 5-те вид. перероб. та доп.; за ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Го­лубєвої. – Х.: Одіссей, 2009. – 1210 с.

200. Цивільний кодекс України. Науково-практичний комен­тар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). Т. 4. Об’єкти. Правочини. Представництво. Строки; за ред. проф. І.В. Спасибо-Фатєєвої. Серія Коментарі та аналітика. – Х.: ФО-П Колісник А. А., 2010. – 768 с.

201. Цивільний процесуальний кодекс України: від 18.03.2004 № 1618-IV // Офіційний вісник України. – 2004. − № 16 (07.05.2004). − Ст. 1088.

202. Щербина B.C. Господарське право : навч. посіб. / B.C. Щер­бина. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 367 с.

203. Щербина В.С. Господарське право: підручник / В.С. Щер­бина. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

204. Щербина В.С. Суб’єкти господарського права: моногра­фія / В.С. Щербина. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 264 с.

205. Яковлев В.Ф. Правовые основы регулирования хозяй­ственной деятельности / В.Ф. Яковлев, В.С. Якушев. – Свердловск, 1979. – 81 с.

 

 

 

⇐ Предыдущая37383940414243444546Следующая ⇒

Поделиться: