В українському законодавстві закріплено:

А. Позитивне застереження про публічний порядок.

Б. Негативне застереження про публічний порядок.

В. Позитивне і негативне застереження про публічний порядок.

Г. Не міститься зовсім.

 

68. Взаємність у МПрП – це:

А. Взаємна повага державами одна одної.

Б. Застосування іноземного права лише у випадку, якщо іноземний судзастосовує вітчизняне право.

В. Обовязок судуу всіх випадках застосовувати іноземне право.

Г. Право обох сторін спору бути заслуханими і надати докази.

 

69. Іноземне право застосовсується національним судом у якості:

А. Права.

Б. Факту.

В. Доказу.

Г. Допоміжного засобу для усунення прогалин у національному правовому регулюванню.

70. Зворотнє відсилання – це:

А. Відсилання до міжнародного договору.

Б. Відсилання до іноземного права, закріплена у національній колізійній нормі.

В. Відсилання не до закону громадянства особи, а до закону доміцілю.

Г. Коли національна колізійна норма відсилає до права іноземної держави, а колізійна норма цієї держави відсилає до національного права.

 

71. Уукраїнські суди зворотнє відсилання:

А. Приймають.

Б. Не приймають.

В. Приймають лише щодо особистого і сімейного статусу фізичних осіб.

Г. Відсилають до третього закону.

 

72. Як можна визначити категорію публічного порядку:

А. Шляхом перечислення основоположних норм, які складають основу даного правопорядку.

Б. Як суверенітет і безпеку держави.

В. Цю категорію визначити не можливо.

Г. Як право даної держави на мир і міжнародне спілкування.

 

73. Як розцінюється застосування застереження про публічний порядок у доктрині МПрП:

А. Це нормальне явище.

Б. Це постійна практика судових органів усіх держав.

В. Застереження про публічний порядок не повинно застосовуватся у принципі.

Г. Застереження про публічний порядок повинно застосовуватися у виключних випадках, оскільки її застосування – це правова аномалія.

 

74. У чому суть позитивного застереження про публічний порядок:

А. Приватні правовідносини не повинні суперечити нормам публічного права.

Б. Суд на власний розсуд встановлює норми національного права, які повинні застососвуватис у обовязковому порядку.

В. Незважаючи на застосовне іноземне право, національні імперативні норми держави суду повинні застососуватися у будь-якому порядку.

Г. Заборона юрисдикційним органам застосовувати своє національне право до правовідносин з іноземним елементом..

 

75. Які імперативні національні норми маються на увазі при застосуванні позитивного застереження про публічний порядок:

А. Основні конституційні принципи.

Б. Міжнародні стандарти прав людини.

В. Національні адміністративні і кримінальні норми.

Г. Норми національного приватного права, у яких прямо вказано обовязок їх застосування, і які мають особливе значення для забезпечення прав і інтересів учасників цивільного обороту.

 

76. Як ставляться більшість держав до проблеми зворотніх відсилань:

А. В основному визнають зворотнє відсилання до власного законодавства.

Б. Не визнають зворотнього відси лання взаглі.

В. Відсилання приймаються лише на основі взаємності.

Г. Відсилання приймаються відповідно до міжнарожних договорів.

 

77. З яких стадій складається процес регулювання приватноправових відносин з іноземнитм елементом:

А. Вибір застосовного права (рішення колізійного питання. і застосування обраного права (врегулювання відносин по суті. .

Б. Вирішення спору по суті і виконання судового рішення.

В. Вирішення колізійного питання і передача спору для розгляду у суд держави, право якої обрано.

Г. Попередній розгляд спору і передача його в арбітраж.

 

78. Хто повинен встановлювати зміст норм іноземного права:

А. Самі учасники правовідносин.

Б. Їх законні представники.

В. Суд.

Г. Експерти.

 

79. Що слід враховувати при встановленні змісту іноземного права:

А. Положення Гаазької конвенції про міжнародний цивільний процес 1954 р.

Б. Автономію волі сторін.

В. Порядок судового провадження в іноземній державі.

Г. Офіційне тлумачення, практику застосування і доктрину у відповідній іноземній державі.

 

80. У яких випадках, незважаючи на рішення колізійного питання на користь іноземного права, застосовується закон суду:

А. Якщо на цьому наполягають сторони.

Б. Якщоє спеціальне розпорядження Міністерства юстиції.

В. Якщо не встановлена колізійна взаємність.

Г. Якщо, не зважаючи на усі вжиті заходи, у розумні стролки не вдалося встановити зміст іноземного права.

 

81. Зміст іноземного права повинен бути визначеним судом:

А. У розумний строк.

Б. У двомісячний строк.

В. Протягом шести місяців.

Г. Жодні терміни законодавчо не встановлені.

 

1. Які категорії фізичних осіб можна виділити як субєктів МПрП:

А. Одинокі особи, одружеі, особи, що мають неповнолітніх дітей.

Б. Спадкодавець, спадкоємець, розпорядник спадкового майна.

В. Трудящі мігранти, сезонні робітники, студенти, туристи

Г. Громадяни іноземних держав, апатриди, біпатриди, біженці.

 

2. У чому подвійний характер прававого положення іноземців:

А. Вони підпорядковуються двом правопорядкам – своєї держави і держави перебування.

Б. Вони знаходяться поза межами своєї держави.

В. Мають дипломатичні привілеї і імунітети.

Г. Можуть звертатися в суд своєї держави і в суд держави перебування.

 

3. Як розуміється особистий закон фізичної особиу англо-американському праві:

А. Закон громадянства.

Б. Закон місця проживання (доміцілю. .

В. Право держави суду.

Г. Право країни у якій фізична особа є резидентом.

 

4. Що означає особистий закон фізичної особи у більшості країн континентальної Європи:

А. Закон місця преребування

Б. Закон податкового доміцілю.

В. Закон держави громадянства.

Г. У державах континентальної Європи відсутнє поняття особистого закону індивіда.

 

5. Назвіть основну тенденцію сучасного МПрП щодо особистого закону фізичної особи:

А. Він розуміється виключно як закон громадянства.

Б. Особистий закон розуміється виключно як місце проживання.

В. Поєднання територіального і екстериторіального принципів визначення особистого закону фізичсної особи.

Г. Регулювання здійснюється на основі норм міжнародних угод.

 

6. Який принцип застосовується для визначення правового статусу іньоземців:

А. Принцип національного режиму.

Б. Принцип протекціоналізму.

В. Принцип преференційного режиму.

Г. Принцип міжнародного захисту прав людини і основних свобод.

 

7. Як застосовується принцип національного режиму до іноземців:

А. Обсяг цивільної правоздатності іноземців повністю співпадає з обсягом правоздатності громадян.

Б. Іноземці повністю урівняні у цивільній правоздатності з громадянами держави перебування, за винятком обмежень, встановлених законодавством.

В. Для іноземців застосовується спеціальний негативний режим.

Г. Принцип національного режиму до іноземців не застосовується.

 

8. Як визначається цивільна дієздатність іноземців:

А. За законом суду.

Б. За особистим законом іноземця.

В. На осові режиму найбільшого сприння.

Г. На осові національного режиму.

 

9.У яких випадках іноземець не може посилатися на відсутність у нього дієздатності за його особистим законом:

А. Якщо він є резидентом у державі суду.

Б. Іноземецьзажди має таке право.

В. Якщо його визнано повністю недієздатним.

Г. Якщо він є дієздатним за правом місця укладення угоди, крім випадків, коли буде доведено, що інша сторона знала чи повинна була знати про відсутність дієздатності.

 

10. Право якої держави застосовується при вирішенні питання про визнання фізичної особи недієздатною:

А. Особистий закон особи.

Б. Право держави суду.

В. Міжнародні стандарти прав людини.

Г. Положення міжнародних договорів.

 

11. Яке колізійне регулювання застосовується при вирішенні питань опіки і піклування:

А. Система колізійних норм – особистий закон підопічної особи, особистий закон опікуна, закон компетентної установи.

Б. Особистий закон підопічної особи.

В. Закон компетентної установи.

Г. Закон суду.

 

12. Хто є основними субєктами МПрП:

А. Держави.

Б. Міжнародні неурядові організації.

В. Фізичні особи.

Г. Юридичні особи.

 

13. Для вирішення яких питань відшуковується особистий закон юридичної особи:

А. Для визначення форми статутних документів.

Б. Для визначення особистого статуту юридичної особи.

В. Для визначення статусу юридичної особи у міжнародному приватному праві.

Г. Для встановлення податкового доміцілю.

 

14. Які колізійні критерії є найбільш функціональними для визначення особистого закону ТНК і офшорних компаній:

А. Теорія осідлості.

Б. Теорія інкорпорації.

В. Теорія контролю і теорія місця ведення бізнесу.

Г. Закон держави суду.

 

15. Що таке міжнародні юридичні особи:

А. Міждержавні утворення.

Б. Юридичні особи, створені на підставі міжздержавної угоди.

В. Це міжнародні неурядові організації.

Г. Будь-які транснаціональні обєднання.

 

16. У чому основна складність визначення правового статусу ТНК:

А. ТНК є субєктами міжнародного публічного права.

Б. Їх економічна єдність оформлена юридичною множинністю.

В. Вони створюються на підставі міждержавних угод.

Г. Правовий статус ТНК жорстко регулююється міжнародними договорами.

 

17. Який правовий режимможе надаватися іноземній компанії:

А. Спеціальний негативний.

Б. Національний.

В. Преференційний.

Г. Національний, найбільшого сприяння, спеціальний позитивний.

 

18. Яким чином особистий закон юридичної особи визначається відповідно до українського законодавства:

А. За принципом інкорпорації.

Б. За теорією контролю.

В. Врахлвуючи міжнародну правосубєктність юридичної особи.

Г. Залежно від організаційно-правової форми юридичної особи.

 

19. Які відносини за участю держави регулюються МПрП:

А. Міжурядові.

Б. Міжвідомчі.

В. Держава за жодних умов не можебути субєктом МПрП.

Г. Відносини приватноправового характеру, якщо контрагентом держави є приватна особа.

 

20. Нна чому базується теорія державного імунітету:

А. На принципі державного суверенітету: рівним над рівним не має влади.

Б. На принципі невтручання у внутрішні справиіноземної держави.

В. На принципі захисту прав і свобод людини.

Г. На міжнародних звичаях ділового обороту.

 

21. Які є види державного імунітету:

А. Службовий і обмежений.

Б. Абсолютний і функціональний.

В. Універсальний і регіональний.

Г. Загальний і спеціальний.

 

22. У чому суть доктрини акта держави:

А. Усі відносини держави регулюються його внутрішнім законодавством.

Б. Це те ж саме, що і судовий імунітет.

В. Це імунітет держави від попереднього забезпечення.

Г. Якщо держава заявляє, що яке-небудь майно належить державі, то це твердження не може бути предметом обговорення у суді іншої держави.

 

23. Яка доктрина державного імунітету зараз превалює:

А. Абсолютного імунітету.

Б. Судового імунітету.

В. Функціонального імунітету.

Г. Службового імунітету.

 

24. На яких умовах держава вступає у приватноправові відносини:

А. На рівних умовах з приватними контрагентами.

Б. Держава користується особливими правами.

В. Державане може бути учасником цивільно-правових відносин.

Г. На умовах, встановлених міжнародними договораи.

 

25. Коли міжнародна міжурядова організація може виступати як субєкт МПрП:

А. При реалізації компетенції, передбаченої в її статуті.

Б. При укладенні угод з іншими міжнародними органнізаціями.

В. При укладенні угод з державами-членами.

Г. Коли вступають у правовідносини з приватними особами.

 

26. Як визначається особистий закон міжурядової організації як юридичної особи:

А. У відповідності з теорією інкорпорації.

Б. Відповідно до теорії ефективного місця діяльності.

В. Відповідно до теорії контролю.

Г. Відповідно з положеннями установчих договорівміжурядової організації та договору організації з державою місця перебування її штабквартири.

                                                          

27. Коли міжурядова організація набуває статусу юридичної особи:

А. У момент внесення її статуту у національний реєстр юридичних осіб за місцем знаходження штаб-квартири.

Б. Зразу після підписаня статуту державами-членами.

В. Коли вперше укладає цивільно-правову угоду.

Г. Післянабуття чинності її статутними документами.

 

 

1. Який характер має правовласності:

А. Територіальний.

Б. Виключний.

В. Імперативний.

Г. Диспозитивний.

 

2. Перерахуйте основні аспекти речового статуту:

А. Права і обовязки сторін що до речей.

Б. Момент переходу права власності.

В. Правовий статус речей, порядок виникнення, зміни, переходу і припинення речових прав.

Г. Поділ речей на споживчі і неспоживчі.

 

3. Право якої держави застосовується для визначення належності речі до рухомих чи нерухомих речей:

А. Закон держави суду.

Б. Автономія волі сторін.

В. Правила Інкотермс.

Г. Закон місцезнаходження речі.

 

4. Яке право є принципом найбільш тісного звязку при переході прав вуласності на нерухомість:

А. Право держави суду.

Б. Закон місцезнаходження нерухомості.

В. Особистий закон покупця.

Г. Закон місця укладення договору.

 

5. До якого статуту відноситься момент переходу права власності на річ:

А. Зобовязального.

Б. Речового.

В. Формального.

Г. Момент переходу права власності одночасно належить до речового і до зобовязального статутів.

 

6. Чим забезпечується недоторканність майна однієї держави, яке знаходиться на території іншої держави:

А. Міжнародною ввічливістю.

Б. Міжнародним звичаєвим правом.

В. Національним законодавством держави місцезнаходження майна.

Г. Доктриною імунітету державної власності.

 

1. Що собою являютьобєкти інтелектуальної власності:

А. Обєкти аторського права.

Б. Обєкти суміжних прав.

В. Обєкти патентного права.

Г. Комплекс обєктів авторського права і правапромислової власності.

 

2. Яка міжнародна організація є основною у сфері охорони інтелектуальної власності:

А. ЮНЕСКО.

Б. ВОІВ.

В. УНІДРУА.

Г. ЮНКТАД.

 

3. Що є основною специфічною ознакою авторського права:

А. Його особистий характер.

Б. Це виключне право.

В. Це немайнове право.

Г. Воно має строго територіальний характер.

 

4. Яким чином долається територіальна сфера дії авторського права:

А. Конвенційним шляхом.

Б. Через застосування принципу взаємності.

В. Завдяки перекладу літературних творів на іноземну мову.

Г. Твір визнається спільною спадщиною людства.

 

5. Які двосторонні міжнародні договори укладаються у сфері авторського права:

А. Про правовоу допомогу.

Б. Провзаємне визнання і захист авторських прав.

В. Про надання формальної взаємності.

Г. Про національність творів.

 

6. Які зобовязання несе держава-учасниця двостороннього договору про взаємне визнання і захист авторських прав:

А. Не публікувати на своїй території твори громадян відповідної держави.

Б. Надавати національний режимавторам – громадянам відповідної держави.

В. Надавати авторам з цієї держави преференційний режим.

Г. Визнавати існування авторського права на території іншої держави і захищати це право на своїй території.

 

7. Який режим переважно надають іноземним авторам:

А. Найбільшого сприяння.

Б. Недискримінації.

В. Преференційний.

Г. Національний.

 

8. Що означає термін «національність» твору:

А. Національність автора.

Б. Мова твору.

В. Наявність міжнародного захисту авторського права.

Г. Місце першого опублікування або оприлюднення твору.

 

9. На які видирозщіплюються праваавтора:

А. Формальні і матеріальні.

Б. Майнові і особисті немайнові права.

В. Право на захист і право на визнання.

Г. Національні і міжнародні.

 

10. Який колізійний принцип найпоширеніший в авторському праві:

А. Закон місця створення твору.

Б. Особистий закон автора.

В. Закон національності твору.

Г. Закон держави, у якій запитується захист авторських прав.

 

11. Назвіть основний вид авторськогодоговору:

А.про передачу виключних і невиключних прав.

Б. Про ексклюзивні права на видання твору.

В. Про передання майнових прав.

Г. Про право на ддодатковийтираж і перевидання твору.

 

12. Які види літературних творів виділяє національне законодавство України:

А. Опубліковані і неопубліковані.

Б. Видані і перевидані.

В. Національні і іноземні.

Г. Оприлюднені інеоприлюднені; такі щоохороняються і що не охороняються.

 

13. Який принцип охорони авторських прав закріплено у Бернській конвенції:

А. Національного режиму.

Б. Міжнородного режиму.

В. Територіальний – пріоритет держави походження твору.

Г. Судовий.

 

14. Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів – це:

А. Матеріально-правові норми про твори, які охороняються і про їх авторів.

Б. Це уніфіковані колізійні норми.

В. Це система відсилань до національних законодавств держав-членів.

Г. Встановлення національного режиму для аворів-іноземців.

 

15. Яка основна мета Всесвітньої конвенції з авторського права:

А. Встановлення нового режиму міжнародної охорони авторських прав.

Б. Відмінараніше прийнятих міжнародних договорів у даній сфері.

В. Принципова зміна обєктів охорони.

Г. Уніфікація національних процедур щодо реєстраціїі депонування.

 

16. У чому специфіка Всесвітньої конвенції:

А. Встановлює жорсткий матеріальний стандарт охорони авторських прав.

Б. Має зворотню силу.

В. Містить лише колізійні норми.

Г. Встановлює режим найбільшого сприяння для авторів-іноземців.

 

17. Які особливіправавиділяються з авторського права:

А. Право на перевидання.

Б. Право на використання твору державою.

В. Право на передання авторства.

Г. Суміжні права.

 

18. Який головний принцип при охороні авторських прав:

А. Принцип найбільшого сприяння.

Б. Принцип судового захисту.

В. Застосування міжнародного знаку охорони.

Г. Принцип національного режиму.

 

19. Який термін позначає правовідносини із захисту винаходів:

А. Винахідницьке право.

Б. Патентне право.

В. Право промисловоївласності.

Г. Право інтелектуальної власності.

 

20. Який колізійний принцип є основним у праві промислової власності:

А. Закон місцяотримання докуме6нту про охорону.

Б. Закон місцястворення винаходу.

В. Закогн держави суду.

Г. Особистий закон винахідника.

 

21. Назвіть види охорони промислових зразків:

А. Національний і міжнародний.

Б. Уніфікації і гармонізації.

В. Публічно-правовий і приватноправовий.

Г. Патентно-правовий і авторсько-правовий.

 

22. У яких формах охороняються промислові зразки:

А. Як обєкти права власності.

Б. Як права на чужіречі.

В. Як обєкти авторського права і права промислової власності.

Г. Як речі, занесені до державного реєстру.

 

23. Що собою являє патент:

А. Повідомлення державним органом про визнання особи субєктом винахідницікого права.

Б. Повідомлення державного органу про створення винаходу.

В. Отримання ліцензії на право займатися певним видом діяльності.

Г. Умови приватноправового контракту.

 

24. Які основні принципи охорони закріплені в Паризькій конвенції:

А. Новизна, секретність, найбільше сприяння.

Б. Охорон лише обєктів, перелічених у Конвенції.

В. Охорона лише запатентованих обєктів.

Г. Охорона ідеї незалежно від форми її реалізаціїї, національний режим, патентна чистота, конвенційний пріоритет.

 

25. Який патент діє в державах-учасницях Мюнхенської конвенції про видачу європейськихпатентів:

А. Єдиний міжнародний.

Б. Єдиний європейський.

В. Національний у кожній державі свій.

Г. Патент типу Паризької конвенції 1883 р.

 

26. Що таке ноу-хау:

А. Це досвіді знання,що складають секрети виробництва.

Б. Дизайн товарного знаку.

В. Незапатентований винахід.

Г. Результат конверсії.

 

27. Основною умовою придбання ноу-хау є:

А. Обовязкове патентування після придбання.

Б. Дотримання патентної чистоти.

В. Припинення недобросовісної конкуренції.

Г. Збереження конфіденційності придбаної інформації.

 

28. Товарний знак – це:

А. Засіб індивідуалізації учасників цивільного обороту і їх продукції.

Б. Різновид ноу-хау.

В. Засіб захисту від промислового шпіонажу.

Г. Засіб захисту від недобросовісної конкуренції.

 

 

1. Назвіть основну форму здійснення зовнішньоепкономічної діяльності:

А. Міжнародний комерційний контракт.

Б. Міждержавні угоди.

В. Недержавне регулювання міжнародної торгівлі.

Г. Резолюції СОТ.

 

2. Назвіть основний критерій, який характеризує угоду як міжнародну:

А. Операції з експорту або імпорту.

Б. Визначення ціни контракту в іноземній валюті.

В. Угода між сторонами різної національної приналежності.

Г. Такого критерію не існує.

 

3. Назвіть генеральну колізійну привязку міжнародних комерційних контрактів:

А. Закон держави суду.

Б. Принцип найбільш тісного звязку.

В. Закон місця укладення контракту.

Г. Автономія волі.

 

4. Як автономія волі розуміється у праві міжнародних комерційних угод:

А. Як право сторін вибирати право, яке буде регулювати усі аспекти їх договірних правовідносин.

Б. Як право сторін вибирати право до вирішення іх спорів.

В. Як можливість укладати контракт на власний розсуд.

Г. Як зобовязаннясторін зробити в контракті застереження про застосовне право.

 

5. Які аспекти міжнародної комерційної угоди може регулювати право, обране сторонами:

А. Правовий статус контрагентів.

Б. Форму і порядок укладення угоди.

В. Порядок передачі товаророзпорядчих документів.

Г. Усі.

 

6. Як поступають суди західних держав, якщо в контракті не зазначено застосовне право:

А. Застосовують закон суду.

Б. Засосовують право місця укладення контракту.

В. Визначають «гіпотетичну», «таку, що була на увазі» волю сторін.

Г. Застосовують право держави продавця.

 

7. Які основні презумпції використовуються для визначення «гіпотетичної» автономії волі сторін:

А. Принцип незловживання правом і охорони набутих прав.

Б. Ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам.

В. Принципи моралі, справедливості і доборої совісті.

Г. Локалізації договору, спільного громадянства або спільного доміцілю, суду або арбітражу, найбільш тісного звязку.

 

8. Як поступає український суд, якщо в контракті сторони не зазначили застосовне право:

А. Встановлює гіпотетичну волю сторін.

Б. Застосовує своє національне право.

В. Застосовує право, яке має найбільш тісний звязок з правовідносинами.

Г. Відмовляється від розгляду справи.

 

9. Що має на увазі український закон під «правом держави, зякимдоговір найбільш тісно повязаний:

А. Право місця виконання договору

Б. Право держави, де має основне місце проживання або основне місце діяльності сторона, яка здійнюєвиконання, яке складаєсуть договору.

В. Праводержави суду.

Г. Право місця укладення договору.

 

10. У чому основна складність регулювання угоди «між відсутніми»:

А. Складно визначити момент і місце, де і коли угода буде вважатися укладеною.

Б. Як визначати місце виконання зобовязання.

В. Яке право застосовувати.

Г. Як звертатися до арбітражу.

 

11. Що вважається місцем укладення договорів між відсутніми у державах загального права:

А. Місце проживання продавця.

Б. Місце відправлення акцепту.

В. Місце відправлення оферти.

Г. Місце отримання акцепту.

 

12. Яка основна субсидіарна привязка договірних зобовязань:

А. Lex fori.

Б. Lex loci contractus.

В. Lex causae.

Г. Lex societatis.

 

13. Який статут регулює питання тлумачення договору і наслідки його недійсності:

А. Формальний.

Б. Зобовязальний.

В. Речовий.

Г. Деліктний.

 

14. Праву якої держави підкоряється форма угоди щодо нерухомого майна:

А. Автономії волісторін.

Б. Lex loci contractus.

В. Закону продавця.

Г. Закону місця знаходження нерухомості.

 

15. У чому проявляється примат українського права відносно форми міжнародного комерційного контракту:

А. Угода за участю українських осіб може бути укладена лише на території України.

Б. Угода має бути обовязково нотаріально засвідчена в Україні.

В. Угоді обовязково реєструється в українському консульстві.

Г. Угода, принаймні однією стороною якої є укаїнська фізична або юридична особа, незалежно від місця її укладення, укладається в письмовій формі.

16. Міжнародний комерційний контракт – це:

А. Угода, укладена між особами різної національної приналежності.

Б. Угода, ціна якої виражена в іноземній валюті.

В. Угода між Урядом України та Урядом Франції.

Г. Угода між сторонами, комерційні підприємства яких знаходяться в різних державах.

 

17. Відповідно до ч.3 ст. 31 Закону України про міжнародне приватне право угода вовинна бути укладена:

А. Письмово.

Б. Усно.

В. Нотаріально посвідчена.

Г. Шляком конклюдентних дій.

18. Визначення зовнішнішньоекономічного договору дано:

А. В Конституції України.

Б. У Віденській конвенції про міжнародну купівлю-продаж товарів 1980 р.

В. В Законі Укараїни про ЗЕД.

Г. В Законі України про міжнародне приватне право.

 

19. Специфічною умовою міжнародного комерційного контракту є:

А. Умова про ціну.

Б. Пророгаційна угода.

В. Базисні умови поставки.

Г. Валютне застереження.

 

20. Віденська конвенція 1980 р. не з астосовується до договорів купівлі-продажу:

А. З аукціонів.

Б. Морських суден.

В. Матеріалів військового призначення.

Г. Радіоактивної сировини.

 

⇐ Предыдущая567891011121314Следующая ⇒

Поделиться: