Інструментарій для препарування зубів під незнімні конструкції.

Препарування твердих тканин зуба далеко не байдуже для хворого, оскільки наносяться психологічна,термічна та механічна травми. Тому препарування необхідно проводити в щадному режимі, дотримуючись певних правил:

1) інструменти для препарування повинні бути добре відцентровані;

2) препарування твердих тканин зуба необхідно проводити з перервами;

3)давати хворому можливість часто полоскати ротову порожнину розчином

перманганату калію для охолодження та видалення ошурків, якщо машина не

оснащена пристроєм для постійного зрошення водою;

4)треба, якщо це можливо, економно зпрепаровувати тверді тканини зуба.

Інструментарій:

- сепараційний диск

- Контроль проводять за допомогою пластинки розігрітого воску або копіювального паперу, складеного в 4-6 шарів.

- У разі препарування жувальної поверхні молярів та премолярів у ділянці фісур зручно користуватися фасонними головками з алмазним покриттям.

- . Для профілактики травмування приясенної ділянки з присінкової поверхні препарування доцільно проводити фасонною головкою у вигляді обернено зрізаного конуса.

 

2.6. Ускладнення під час препарування зубів- причини, шляхи усунення.

Нерідко під час проведення препарування виникають ускладнення. Найхарактернішими з них є:

1) відмова пацієнта від препарування через можливість появи болю;

2) ефективне знеболювання вимагає жорсткого контролю за дотриманням режиму препарування через можливість виникнення перегріву пульпи;

3) ушкодження м'яких тканин щоки, язика;

4) під час проведення сепарації можлива помилка, яка називається "сходинка";

5) недостатнє зняття твердих тканин зуба з жувальної поверхні;

6) недостатнє зняття твердих тканин з присінкової, контконтактних поверхонь зуба;

7) запаморочення,колапс.

Для того щоб уникнути перерахованих ускладнень, лікарю необхідно пам'ятати та дотримувати наступних правил. Кожного хворого перед протезуванням необхідно психологічно підготувати: налагодити з ним контакт, пояснити, як необхідно поводити себе у разі появи неприємних відчуттів або Перед початком роботи необхідно перевірити стан стоматологічної установки, надійність фіксації інструментів у наконечнику.

Ще до початку препарування увести наконечник з інструментом у ротову порожнину і перевірити положення головки та місце лікаря. Вмикати бормашину необхідно після надійної фіксації руки, яка утримує наконечник у ротовій порожнині. Виводити інструмент з ротової порожнини тільки після повної зупинки його. Необхідно планувати робочий день так, щоб препарування проводити на початку, а не в кінці, коли концентрація уваги значно знижується

Препарування твердих тканин зуба далеко не байдуже для хворого, оскільки наносяться психологічна, термічна та механічна травми. Тому препарування необхідно проводити в щадному режимі, дотримуючись певних правил:

1) інструменти для препарування повинні бути добре відцентровані;

2) препарування твердих тканин зуба необхідно проводити з перервами;

3) давати хворому можливість часто полоскати ротову порожнину розчином перманганату калію для охолодження та видалення ошурків, якщо машина не оснащена пристроєм для постійного зрошення водою;

4) треба, якщо це можливо, економно зпрепаровувати тверді тканини зуба.

2.7 Варіанти приясеневого препарування, види уступів. Функції уступів. Ретракція

ясен, види, методики.

Уступ — це заглиблення у твердих тканинах зуба під кутом у ділянці ясенного краю на віддалі від нього 0,5—1 мм. Формування його має два етапи: попереднє та завершальне. Ці етапи однакові як для виготовлення металокерамічних, металопластмасових конструкцій, так фарфорових коронок. Власне формування уступу починають зі зпрепарування твердих тканин зуба алмазним бором, оберненим конусом на глибину до 1 мм. Далі зішліфовують тверді тканини зуба по всій поверхні до дна борозни. Завершальне формування уступу проводять під час кінцевого препарування зуба турбінною бормашиною за допомогою циліндричного бора з алмазним покриттям. Згладжують перехідні поверхні, де розміщений уступ (з апроксимальних поверхонь на вестибулярну і оральну), за необхідності розширяють його. Добиваються рівномірного розміщення уступу під кутом 135° на необхідному рівні по всьому периметру зуба. Завершують обробку уступу за допомогою торцевого бора. Підбирають бор відповідного розміру (за шириною уступу) і, працюючи на невеликих обертах, почергово (за годинниковою стрілкою і проти) по всій поверхні уступу згладжують його, усувають нерівності.

Препарування зубів із створенням уступу є цілком доречним, адже товщина металокерамічної коронки з шаром цементу становить близько 2 мм. Оскільки переважає під"ясенне розміщення краю опорних коронок, то фіксація такої коронки спричинить гінгівіт та наступний перехід до запального процесу у глибинні відділи пародонта, якщо ж пародонт уражений деструктивними змінами — до його загострення та оголення ясен.

Якщо край металокерамічної коронки буде розміщуватися на рівні ясен, то її товщина ускладнюватиме хворому дотримання гігієни ротової порожнини і в ясенній борозні (кишені) буде акумуляція зубної бляшки. Край металокерамічної коронки, розміщений на рівні з ясенним гребенем, не буде відповідати естетичним вимогам.

Тому створення уступу є необхідним як для збереження тканин крайового пародонта, так і для дотримання естетичних норм. Найдоцільнішим є створення уступу на глибину, що відповідає товщині краю майбутньої коронки.

Розрізняють такі види уступів: під кутом 90°, під кутом 135°, під кутом 90° зі скосом 45°, жолобкоподібний уступ, символ уступу (у разі створення "гірлянди"). Найдоцільнішим є уступ під кутом 135°. Форма і ширина уступу залежать від конструювання опорної коронки. Хоча і рекомендують дотримуватися циркулярного розміщення уступу, але в низці конструкцій розміщують уступ на вестибулярній та апроксимальних поверхнях. Розміщення уступу на рівні ясен чи під яснами є питанням дискусійним і вирішується індивідуально. У пацієнтів з широкою усмішкою і видимими приясенними ділянками розміщення уступу на фронтальних зубах може бути під"ясенним. У таких випадках препарування зубів на вестибулярній поверхні і в ділянках переходу її на апроксимальні поверхні уступу, а відповідно і край коронки, допускається формувати під яснами, але не більше ніж на 1/2 глибини ясенної борозни (кишені). Слід проводити попереднє вимірювання глибини ясенної борозни (кишені) градуйованим зондом.

По можливості слід обмежити під"ясенне розміщення краю естетичних конструкцій, використовуючи у деяких випадках керамічну масу для уступу. Спеціальні керамічні маси для уступу дозволяють отримати металокерамічний протез, який повністю відповідає естетичним вимогам незалежно від рівня краю коронок.

Крім того, потрібно здійснити ретракцію (відсунення) ясенного краю для отримання точного відбитку зони уступа.
Розрізняють три види ретракції:

1. Механічна (ретракційні нитки, кільця тощо).

2. Хімічна (рідини із судиннозвужуючою дією – андроксон, адреналін, норадреналін тощо ).

3. Комбінована (комбінація перших двох).

2.8 Показання до протезування штампованими металевими коронками. Методика препарування під штамповану коронку. Технологія виготовлення, фіксація коронки.

Повні штамповані металеві коронки застосовуються для відновлення анатомічної форми бічних зубів (у тому числі під кламера пластинчастих та бюгельних протезів), для фіксації мостоподібних протезів. Цей вид коронок унаслідок своєї технології (штампування) володіє цілим рядом недоліків у порівнянні з суцільнолитими коронками. Найістотнішим недоліком є неточне прилягання коронок до шийки зуба. Крім того вони збільшують діаметр шийки зуба, порушуючи співвідношення елементів краєвого пародонту. Металеві штамповані коронки мають тонкі стінки і не можуть застосовуватися при значному руйнуванні коронки зуба.

Препарування під повну металеву штамповану коронку можна починати з сепарації контактних поверхонь коронки металевим диском. При цьому досягається паралельність бокових (проксимальних та апроксимальних) поверхонь зуба. З жувальної поверхні знімають шар твердих тканин, рівний товщині коронки (0,25 - 0,3 мм). Препаруючи жувальну поверхню, слід зберегти анатомічну форму зуба. Ступінь роз'єднання препарованого зуба з антагоністами перевіряють за допомогою копіювального паперу (16 шарів якого рівні 0,25 мм) або смужки розігрітого воску. Препарування закінчують обробкою екватора вестибулярної і піднебінної (язичної) поверхні зуба. Гострі кути між присінковою і контактною поверхнями згладжують. Особливу увагу звертають на обробку приясеневого валу, який може ускладнювати накладення коронки.
В результаті препарування зуб приймає таку форму(циліндричну), при якій діаметр коронки стає рівним діаметру шийки зуба при паралельності поверхонь. Це забезпечує накладення штучної коронки і щільне прилягання її до шийки зуба.
Клінічні етапи

1. Визначення конструкції протеза.

2. Знеболювання.

3. Одонтопрепарування.

4. Отримання відбитків (робочого та допоміжного).
Лабораторні етапи

2. Отримання гіпсової моделі (робочої та допоміжної).

3. Гіпсування моделей до оклюдатора.

4. Гравіювання шийки зуба.

5. Моделювання коронки зуба воском.

6. Отримання гіпсового стовпчика.

7. Отримання гіпсової форми (гіпсування стовпчика до кювети).

8. Отримання двох металевих штампів та контрштампів.

9. Підбір та протягування стандартної металевої гільзи.

10. Обпік гільзи (для пом'якшення металу та вигоряння сторонніх домішок).

11. Попереднє штампування коронки.

12. Обпік гільзи (для пом'якшення металу та вигоряння сторонніх домішок).

13. Кінцеве штампування коронки.

14. Припасування коронки на гіпсовій моделі.
Клінічний етап

2. Припасування коронки в порожнині рота.
Лабораторний етап

15. Кінцева обробка коронки (полірування, декоративно-захисне покриття тощо).
Клінічний етап

2. Фіксація коронки у порожнині рота.

⇐ Предыдущая13141516171819202122Следующая ⇒

Поделиться: