Дати характеристику типам змін в балансі, що зумовлені господарськими операціями.

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків

Надати порядок визначення та облік фінансових результатів

Фінансовий результат — прибуток або збиток, одержаний від діяльності підприємства. Для обліку фін результатів призначений активно-пасивний рахунок 79 «Фінансові результати». Д: витрати; податок на прибуток; К: доходи. Фінансові результати визначаються за звичайної та надзвичайної діяльності. Формування доходів і витрат за видами діяльності і функціями. Фінансові результати за видами діяльності, в результаті яких вони виникають, поділяються на прибуток (збиток) від звичайної діяльності та від надзвичайних подій.

Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку діяльність підприємства, а також операції, які забезпечують її або які виникають внаслідок здійснення такої діяльності.

Прикладом звичайної діяльності є виробництво і реалізація продукції (робіт, послуг), розрахунки з постачальниками і покупцями, працівниками, банківськими установами тощо. Як супровідні до звичайної діяльності належать такі операції, як переоцінка активів, списання знецінених запасів, курсові різниці, які виникають по валютних операціях, економічні санкції за порушення договірних зобов'язань або податкового законодавства тощо.

Звичайна діяльність поділяється на операційну та іншу (інвестиційну і фінансову). Під операційною діяльністю розуміють основну діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не належать до інвестиційної або фінансової діяльності.

Основна діяльність — це діяльність, пов'язана з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка є визначальною метою створення підприємства і забезпечує основну частину його доходу. Так, для виробничих підприємств такою діяльністю є придбання виробничих

запасів (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів тощо), виготовлення і реалізація готової продукції; для торговельного підприємства — придбання і реалізація товарів і т.д. Витрати, пов'язані з основною діяльністю, розрізняють за функціями: виробництво, збут, реалізація. Вони відображаються, як відомо, на таких рахунках, як 23 «Виробництво», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності».

Під інвестиційною діяльністю розуміють придбання і реалізацію тих необоротних активів, а також фінансових інвестицій, які не становлять еквівалент грошових коштів (наприклад, інвестиції в асоційовані або дочірні підприємства, сумісна діяльність тощо). Під фінансовою діяльністю розуміють діяльність, яка приводить до зміни величини і складу власного і позикового капіталу.

Надзвичайна діяльність — це операції і події, які відрізняються від звичайних і не відбуваються часто або регулярно. До них належать техногенні аварії, стихійне лихо, пожежі тощо. Втрати внаслідок таких подій, покриті за рахунок страхових відшкодувань та інших джерел, враховуються при розрахунку фінансових результатів від надзвичайної діяльності.

Виходячи із класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями і побудована система рахунків бухгалтерського обліку для відображення формування фінансових результатів діяльності підприємства та визначення чистого доходу (прибутку) чи збитку звітного періоду, а також для складання Звіту про фінансові результати. Для

узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності і надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 «Фінансові результати», який ведеться за субрахунками:

791 «Результат основної діяльності»,

792 «Результат фінансових операцій»,

793 «Результат іншої звичайної діяльності»,

794 «Результат надзвичайних подій».

По кредиту рахунка 79 «Фінансові результати» та його субрахунків відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, а по дебету — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також належна сума нарахованого податку на прибуток.

Значення фінансової звітності та її використання в управлінні.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кошт/в підприємства за звітний період. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством. Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів у: — придбанні, продажу цінних паперів і володінні ними; — участі в капіталі підприємства; — оцінці якості управління; — оцінці здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання; — забезпеченості зобов'язань підприємства; — визначенні суми дивідендів, які належить розподілити; — регулюванні діяльності підприємства; — інших рішеннях. Фінансова звітність має задовольняти потреби користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їхніх конкретних інформаційних потреб. Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів. Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна відповідати всім вимогам, що ставляться до обліку; достовірно відображати ресурси підприємства, їх використання і фінансові результати діяльності. Показники звітності повинні бути об'єктивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами. Своєчасність складання і подання звітності - невід'ємна умова її корисності. Сама достовірна інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому звітність повинна складатися і подаватися відповідним органам в строки, встановлені нормативними актами, які забезпечують ефективне її використання для управління і контролю. Вимога повноти звітності означає повне висвітлення всіх напрямів діяльності підприємства. Проте звітність має містити тільки корисну інформацію, без зайвої деталізації. Зайва деталізація ускладнює складання звітності й аналіз її показників, використання в управлінні. Тому державним і громадським органам забороняється вимагати, а підпорядкованим господарствам подавати звітність за незатвердженими формами. Звітність має бути простою, зрозумілою і загальнодоступною для всіх заінтересованих користувачів інформації. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 " Вимоги до фінансової звітності" встановлені такі вимоги до її якості: - дохідливість.; - достовірність; - порівнянність; - доречність.

Склад і форми фінансової звітності, порядок їх складання.

Фінансова звітність — бухгалтерська звітність, яка містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових кошт/в підприємства за звітний період. Фінансова звітність складається з Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал і Приміток до звітів. Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал. З метою одержання інформації, необхідної для управління і контролю, статті активу балансу згруповано у три розділи, пасиву – у п’ять розділів. Статті активу: I – «Необоротні активи», II «Оборотні активи», III «Витрати майбутніх періодів». Статті пасиву: І " Власний капітал", II " Забезпечення наступних витрат і платежів", III " Довгострокові зобов'язання", IV " Поточні зобов'язання", V " Доходи майбутніх періодів». Звіт про власний капітал — звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Метою є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу під-ва протягом звітного періоду. Статті: " Залишок на початок року"; " Залишок на кінець року"; " Зміна облікової політики"; " Виправлення помилок"; " Скоригований залишок"; " Переоцінка активів" та ін. Звіт про фінансові результати — звіт про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства у звітному періоді. Метою є надання користувачам повної і правдивої інф про доходи, витрати, прибутки (збитки) від діяльності під-ва. З цією метою Звіт побудовано за функціональним групуванням доходів і витрат (виробництво, управління, збут продукції тощо) і складається з трьох розділів: І " Фінансові результати", II " Елементи операційних витрат", III " Розрахунки показників прибутковості акцій». Звіт про рух грошових коштів — звіт, що відображає надходження й витрату грошових коштів у результаті діяльності підприємства у звітному періоді. Метою є надання користувачам фін звітності повної і достовірної інф про зміни, що відбулися у грошових коштах під-ва та їх еквівалентах. Цей звіт доповнює Баланс і Звіт про фінансові результати та містить інф про зміни в одному з важливих показників балансу - грошових коштах та їх еквівалентах, що відбулися між датами балансу, а також показує вплив діяльності підприємства за звітний період на грошові потоки під-ва. Розділи: І. Рух у результаті операційної діяльності та ІІ. Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності. Примітки до фінансових звітів — сукупність показників і пояснень, яка забезпечує деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Дати визначення господарського обліку, його видів та їх характеристика.

Господарський облік — це кількісне відображення і якісна характеристика господарської діяльності з метою виявлення відхилень у реалізації планів виробничо-господарської діяльності підприємства та їхнього усунення. Господарський облік – це облік господарської діяльності п-тва, суспільства, що включає виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних благ, необхідних для задоволення потреб населення у продуктах харчування, одязі, житлі.

Види: оперативний, бухгалтерський, статистичний, податковий. Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і проце­сами найважливіших ділянок з метою керівництва ними в міру їх здійснення (договори поставок, обсяг виробництва). Статистичний облік вивчає і досліджує масові суспільно – економічні типові явища і процеси (динаміка виробництва і собівартість продукції). Податковий облік призначений та використовується для обліку і контролю операцій, пов’язаних з оподаткуванням. Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік має 2 підвида: фі­нансовий облік і управлінський облік. Фінансовий – забезпечує інформацію про всі ресурси (активи під­приємства), джерела їх формування, господарські процеси і результати діяльності, яка необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх споживачів. Управлінський облік – це сукупність методів і процедур, які забезпечують підготовку інформації внутрішнім користувачам для контролю за діяльністю підприємства, планування і прийняття управлінських рішень.

Усі види обліку тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного і утво­рюють єдину систему господарського обліку.

Визначити види господарського обліку, їх особливості і взаємозв’язок.

Види: оперативний, бухгалтерський, статистичний, податковий. Оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і проце­сами найважливіших ділянок з метою керівництва ними в міру їх здійснення (договори поставок, обсяг виробництва). Статистичний облік вивчає і досліджує масові суспільно – економічні типові явища і процеси (динаміка виробництва і собівартість продукції). Податковий облік призначений та використовується для обліку і контролю операцій, пов’язаних з оподаткуванням. Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік має 2 підвида: фі­нансовий облік і управлінський облік. Фінансовий – забезпечує інформацію про всі ресурси (активи під­приємства), джерела їх формування, господарські процеси і результати діяльності, яка необхідна як для внутрішнього управління, так і для зовнішніх споживачів. Управлінський облік – це сукупність методів і процедур, які забезпечують підготовку інформації внутрішнім користувачам для контролю за діяльністю підприємства, планування і прийняття управлінських рішень. В бухгалтерському обліку господарські операції відображаються послідовно в міру їх здійснення, чим забезпечують суцільне і безперервне спостереження та контроль за господарською діяльністю. Цим бухгалтерський облік відрізняється від оперативного і статистичного, котрі застосовують метод часткового спостереження і контролю.

Усі види обліку тісно взаємопов’язані, доповнюють один одного і утво­рюють єдину систему господарського обліку.

  3. Визначити та дати характеристику вимірникам, що застосовуються в обліку.

Для відображення господарських операцій застосовуються натуральні, трудові та грошовий вимірники.

Натуральні вимірники (міра маси, об’єму, довжини, площі, кількості тощо) застосовують, щоб мати відомості про майно і зобов’язання суб’єкта господарювання в натуральному виразі. Проте натуральні показники можна використовувати тільки для вимірювання однорідних ресурсів і не можна дістати шляхом підсумовування узагальнюючі показники, що характеризують в цілому різне майно суб’єкта господарювання.

Трудові вимірники призначенні для обліку кількості праці в одиницях робочого часу – людино-днях, людино-годинах тощо. Ці показники дають можливість порівнювати між собою деякі різнорідні величини в розрахунку затрат праці на одиницю виготовленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, одержаної виручки тощо.

Грошовий вимірник застосовують для відображення різних господарських операцій і узагальнення їх в єдиній грошовій оцінці. За його допомогою обчислюють загальний розмір майна, собівартість, виручку, зобов’язання підприємця, фінансовий результат господарської діяльності.Використовують поряд з натуральними і трудовими для обліку заробітної плати, матеріалів, готової продукції, її реалізації, доходів, збитків.

Вартісний вимірник використовують на основі натуральних і трудових вимірників, шляхом множення їх кількості на ціну

Надати визначення бухгалтерського обліку, розкрити його значення і види.

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства

Бухгалтерський облік має 2-3 види: фінансовий облік і управлінський

облік.

Фінансовий облік — це сукупність правил і процедур, які забезпечують підготовку й оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства в цілому та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавства і стандартів обліку. Ведення фінансового обліку є обов’язковим для всіх підприємств. Функції фінансового обліку: а) суцільне, повне і безперервне відображення всіх господарських операцій за звітний період; б) складання встановленої фінансової (бухгалтерської) звітності; в) надання необхідної та достовірної інформації користувачам.

Управлінський облік – це сукупність методів і процедур, які забезпечують підготовку інформації внутрішнім користувачам для контролю за діяльністю підприємства, планування і прийняття управлінських рішень. В бухгалтерському обліку господарські операції відображаються послідовно в міру їх здійснення, чим забезпечують суцільне і безперервне спостереження та контроль за господарською діяльністю.

Податковий облік являє собою упорядковану інформаційну систему, що відображає розмір об’єктів оподаткування підприємства методом суцільної, безперервної, докумен-ої та взаємовпорядкованої реєстрації госп операцій та окремих видів його майна і ресурсів.

Розкрити значення бухгалтерського обліку та його основних функцій.

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Функції: інформаційна, аналітична і контрольна. Інформаційна полягає у безперервному збої, опрацюванні, узагальненні, зберіганні, передачі для потреб управління фактичних даних про основні показники діяльності підприємства. Аналітична полягає в оцінці (аналізі) досягнутих результатів, підсумків діяльності. Контрольна полягає у перевірці законності та доцільності господарських операцій, забезпеченні збереження коштів, ефективного їх використання.

Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік дає інформацію для багатьох інших видів обліку, для аналізу, контролю та прийняття управлінських рішень, оскільки він ведеться безперервно і відображує всю господарську діяльність підприємства. Бухгалтерський облік тісно пов'язаний з іншими економічними науками — аналізом господарської діяльності, статистикою, галузевими економіками, фінансами, податковим обліком, менеджментом, маркетингом тощо.

Визначити функції бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Функції: інформаційна, аналітична і контрольна. Інформаційна полягає у безперервному збої, опрацюванні, узагальненні, зберіганні, передачі для потреб управління фактичних даних про основні показники діяльності підприємства. Аналітична полягає в оцінці (аналізі) досягнутих результатів, підсумків діяльності. Контрольна полягає у перевірці законності та доцільності господарських операцій, забезпеченні збереження коштів, ефективного їх використання.

Метою ведення бухгалтерського обліку є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Розкрити взаємозв’язок бухгалтерського обліку з іншими науками.

Бухгалтерський облік як наука і практична діяльність тісно пов'язаний з цілою сукупністю фундаментальних і прикладних дисциплін.

Теорія обліку передусім спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання. Ці закони визначають розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку, для яких важливе значення мають такі розділи філософії, як онтологія та гносеологія.

Бухгалтерський облік спирається на широку законодавчу базу, яка регулює діяльність підприємства. Правова регламентація розглядається не тільки як метод, а і як принцип управління. Тому юридичні науки, правові дисципліни формують правове поле бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ.

Бухгалтерський облік як функція управління тісно пов'язаний із плануванням, аналізом, контролем і регулюванням.

Планування і прогнозування використовують облікову інформацію для складання планів і прогнозів і контролю їх виконання, таким чином, між обліком і плануванням мають місце прямі та зворотні зв'язки.

Аналіз є проміжним етапом процесу управління між збором інформації і прийняттям рішень щодо оперативного регулювання виробництва і планування господарської діяльності економічних суб'єктів. Аналіз вимагає знання методів та прийомів, що дає можливість розкрити внутрішню природу об'єкта, його взаємозв'язки і напрями розвитку.

Контроль дає змогу здійснювати важливу функцію обліку щодо контролю господарської діяльності та майна підприємства, дотримання чинного законодавства та умов укладених угод, доцільності та ефективності господарської діяльності. Контроль може здійснюватися через ревізію й аудит, судово-бухгалтерську експертизу.

Регулювання виступає важливим елементом постановки цілей, визначення шляхів їх досягнення і вибору оптимальних варіантів вирішення та найкращої альтернативи. Багатовекторний підхід до бізнесу визначає основні важелі регулювання: економічні, правові, податкові тощо.

Математика в сучасних умовах автоматизації обліково-аналітичних робіт відіграє важливу роль в алгоритмізації облікового процесу, моделюванні господарських процесів, розробці й використанні економіко-математичних методів аналізу. Теорія ймовірностей і математична статистика дають змогу виміряти ступінь відповідності облікових даних реальному стану речей, оцінити ймовірність помилок, що виникають при реєстрації фактів, використати науково обґрунтовані статистичні методи зведення та групування, вибіркових обстежень.

Соціологія, психологія та етика — це блок дисциплін, які дають можливість формувати суспільний імідж та авторитет професії бухгалтера, забезпечувати узгодженість його особистої поведінки та міри відповідальності, об'єктивно властивої представникам цієї професії.

Розкрити роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі.

Управління будь-яким підприємством вимагає систематичної інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг, про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх використання, про фінансові результати діяльності. Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації, необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі галузей і народного господарства в цілому.

Підкреслюючи значення бухгалтерського обліку в управлінні господарською діяльністю, німецький вчений-економіст І. Ф. Шерр ще наприкінці XIX століття писав, що " Бухгалтерський облік - непогрішний суддя минулого, необхідний керівник сучасного і надійний консультант майбутнього кожного підприємства" .

Основні завдання теорії бухгалтерського обліку полягають у розробленні загальних методологічних основ організації бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях і установах; науковому узагальненні сучасної практики організації обліку і контролю; удосконаленні діючих і створенні нових прогресивних способів облікової реєстрації і форм організації бухгалтерського обліку.

 9. Визначити завдання бухгалтерського обліку.

До основних завдань бухгалтерського обліку слід віднести:

1)Збирати, обробляти та відображ-ти первинні дані про госп. діяль. підпр. 2)Проведення системат-цї даних для узагаль-ня і одержання підсумк. інф-ї про діяль. підпр. 3)забеспеч. керів-ва інф-ю про викон-ня планових та базових показників діяль. підпр. 4) виявлення внутрішн.- госп. резервів 5) запобігання погіршенню фін. Стан 6.) дотримання положень Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 7) облік і перевірка інформації про господарську діяльність підприємства 8) контроль за виконанням завдань виробництва щодо кількості, якості та асортименту продукції 9) контроль за зберіганням власності підприємства 10) виявлення невикористаних резервів 11)контроль за оплатою праці 12) облік, аналіз і контроль за заощадженнями та використанням коштів 13) контроль за рівнем рентабельності в-тва продукції 14) виявлення резервів подальшого збільшення в-тва 15) забезпечення наявності первинної документації.    

Визначити користувачів облікової інформації та надати їх характеристику.

Всі учасники ринкової економіки є користувачами бухгалтерської інформації. Залежно від основних інтересів і цілей це можуть бути державні органи і громадські організації, юридичні особи, які мають відносини з цим підприємством, фізичні особи (акціонери), зарубіжні партнери та інвестори.

Всіх користувачів бухгалтерської інформації поділяють на внутрішніх і зовнішніх. До внутрішніх користувачів належать: власники підприємств, управлінський персонал, робітники і службовці. Внутрішні користувачі задовольняють свої інформаційні потреби щодо ефективності роботи апарату управління, прибутковості організацій, прийняття управлінських і планових рішень, стабільності й прибутковості підприємства, збереження робочих місць, оплати праці та пенсійного забезпечення тощо. До зовнішніх користувачів належать ті, які мають прямий фінансовий інтерес, не мають прямого фінансового інтересу і без фінансового інтересу.

До тих, які мають прямий фінансовий інтерес, належать ділові партнери підприємства на ринку (дійсні та потенційні) інвестори, постачальники, замовники, покупці, клієнти, банківські й небанківські кредитні установи, майбутні акціонери.

До тих, які не мають прямого фінансового інтересу, належать органи державного і міжнародного регулювання та контролю (органи податкової служби, органи державної статистики, органи державних і міжнародних цільових фондів, органи державних і міжнародних комісій і комітетів), учасники фондового і товарних ринків (брокери, дилери, депозитарії, кліринги).

До користувачів без фінансового інтересу належать аудиторські фірми, фінансові аналітики та радники, судові та арбітражні органи, громадські організації, профспілки.

11. Визначити принципи бухгалтерського обліку згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до Закону України " Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні ґрунтується на таких основних принципах:

Обачність — принцип, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку мають запобігати недооцінці зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства. Повне висвітлення — принцип, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі. Автономність — принцип, який означає, що кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства.Послідовність— принцип постійного (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Безперервність — принцип, який передбачає, що оцінку активів та зобов'язань підприємства здійснюють, виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі. Нарахування та відповідність доходів і витрат — принцип, який означає, що для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів. Переважання змісту над формою — принцип, коли операції обліковують відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Історична (фактична) собівартість — принцип, відповідно до якого пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання. Єдиний грошовий вимірник — принцип вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці. Періодичність — принцип, що означає можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.  

Визначити вимоги, що ставляться до бухгалтерського обліку.

Для досягнення мети та виконання обліком функцій він має відповідати таким вимогам: порівнянності конкретних показників бізнес-плану та обліку, точності й об'єктивності, ясності й доступності, своєчасності, економічності.

Порівнянність конкретних показників бізнес-плану та обліку необхідна для оцінки виконання планових завдань, порівняння результатів діяльності з витраченими ресурсами. Така порівнянність ґрунтується на єдиних методологічних засадах побудови планових і фактичних показників.

Точність і об'єктивність обліку означають, що всі облікові дані мають бути правильними і відображати справжній стан і результати діяльності, тобто відображати як досягнення, так і недоліки в роботі підприємства.

Ясність і доступність обліку означають, що показники обліку мають бути простими і зрозумілими, чітко характеризувати усі аспекти діяльності підприємства, бути доступними для широкого загалу працівників і акціонерів підприємства, громадськості.

Своєчасність обліку полягає в забезпеченні підприємств своєчасною інформацією, необхідною для прийняття ефективних рішень, розробки конкретних заходів, оперативного керівництва.

Економічність обліку означає, що він має бути максимально дешевим при необхідній повноті й вчасності. Його досягають автоматизацією обліково-обчислювальних робіт, яка приводить до економії матеріальних і трудових ресурсів.

Визначити предмет та об’єкти бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік, як і будь-яка інша економічна наука, має свої предмет, об'єкти, суб'єкти і метод (методологію). Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні — все те, що пов'язане з отриманням необхідної інформації про суб'єкт господарювання, його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов'язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в три групи: господарські засоби (майно); джерела господарських засобів; господарські процеси.           

14. Надати класифікацію господарських ресурсів (активів) підприємства.

Для управління діяльністю підприємства, господарські ресурси (активи) прийнято групувати за такими ознаками: а) за функціональною участю в процесі діяльності; б) за джерелами фінансування. Під активом розуміють ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, викорис­тання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Таким чином, активи – це ресурси підприємства, які повинні активно працювати і давати прибуток. За функціональ­ною участю в процесі діяльності господарські ресурси (активи) поділяються на: Необоротні і оборотні, витрати майбутніх періодів. До необоротних активів належать: основні засоби – це матеріальні активи, які функціонують в натура­льній формі, як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничий сфері протягом тривалого пе­ріоду (більше 1 року). Нематеріальні активи – активи, які не мають матеріальної форми, призначені для використання менше 1 року, об’єкти використання природних ресурсів, об’єкти промислової і інте­лектуальної власності. Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств. Довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, одержання якої пі­сля 12 місяців з дати балансу. Підприємства, установи, організації та особи, які мають заборгованість даному підприємству – його дебіторами, а сама така заборгованість – дебіторська. Оборотні активи: грошові кошти та іх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, або протягом 12 місяців дати балансу. До оборотних активів належать грошові кошти в касі і на рахунках в банку, короткострокові фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, якщо вона буде погашена протягом операційного циклу. Витрати майбутніх періодів – це витрати, які мали місце в поточному або попередньому звітному періоду, але належать до майбутніх періодів.

15 Надати класифікацію господарських ресурсів (засобів) за функціональною участю в процесі діяльності.

Для управління діяльністю підприємства, господарські ресурси (активи) прийнято групувати за такими ознаками: а) за функціональною участю в процесі діяльності; б) за джерелами фінансування. Під активом розуміють ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, викорис­тання яких, як очікується, призведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Таким чином, активи – це ресурси підприємства, які повинні активно працювати і давати прибуток. За функціональ­ною участю в процесі діяльності господарські ресурси (активи) поділяються на: Необоротні і оборотні, витрати майбутніх періодів. До необоротних активів належать: основні засоби – це матеріальні активи, які функціонують в натура­льній формі, як у сфері матеріального виробництва, так і у невиробничий сфері протягом тривалого пе­ріоду (більше 1 року). Нематеріальні активи – активи, які не мають матеріальної форми, призначені для використання менше 1 року, об’єкти використання природних ресурсів, об’єкти промислової і інте­лектуальної власності. Довгострокові фінансові інвестиції – фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств. Довгострокова дебіторська заборгованість юридичних і фізичних осіб, одержання якої пі­сля 12 місяців з дати балансу. Підприємства, установи, організації та особи, які мають заборгованість даному підприємству – його дебіторами, а сама така заборгованість – дебіторська. Оборотні активи: грошові кошти та іх еквіваленти, що необмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу, або протягом 12 місяців дати балансу. До оборотних активів належать грошові кошти в касі і на рахунках в банку, короткострокові фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, якщо вона буде погашена протягом операційного циклу. Витрати майбутніх періодів – це витрати, які мали місце в поточному або попередньому звітному періоду, але належать до майбутніх періодів.

16. Надати класифікацію джерел формування господарських ресурсів (активів) підприємства.

Джерела фінансування активів підприємства поділяються на дві групи : 1 )джерела власних коштів; 2) джерела залучених коштів. До 1) належать: власний капітал, забезпечення зобов’язань, нерозподіле­ний прибуток та цільове фінансування і цільові надходження. До власного капіталу належить: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий, резервний і нерозподілений прибуток. Статутний капітал утворюється за рахунок внесків власників у майно підприємства для забезпечення його діяльності. Пайовий капітал формується за рахунок пайових внесків членів кооперативу або інших товариств. Додатковий капітал утворюється в процесі діяльності підприємства за рахунок дооцінки активів безоплатно одержа­ного майна від інших осіб. Резервний капітал утворюється за рахунок прибутку підприємства з метою усунення можливих в майбутньому тимчасових фінансових затруднень. Нерозподілений прибуток – це сума чистого прибутку, що залишилася в обороті підприємства після сплати до бюджету та позабюдже­тних фондів податків та обов’язкових платежів, і розподілу відповідної суми прибутку між власниками підприємства. Цільові фінансування і цільові надходження - це джерела коштів, що створюються на підприємстві за рахунок бюджетних асигнувань, за рахунок внесків юридичних і фіз. осіб на цільові заходи. До 2) джерел залучених коштів належать зобов’язання по розрахунках, які виникають у під-вах в процесі господарської дія-ті і служать тимчасовим джерелом певної частки ресурсів. Зобов’язання по розрахунках: довгострокові і поточні. До довгострокових: довгост. кредити банку, та інші. До поточних зобов’язань належать: зобов’язання, які підлягають погашенню протягом опера­ційного циклу або протягом 12 місяців. Такими є: короткострокові кредити банків, кредиторська забор­гованість за товари, роботи, послуги; поточні зобов’язання по розрахунках з бюджетом, по оплаті праці тощо

Визначити власні джерела утворення господарських засобів та надати їх характеристику.

До власних джерел формування господарських засобів належать кошти статутного та пайового капіталу (кошти, внесені засновниками на час реєстрації підприємства), додаткового та резервного капіталу, прибутку (одержаного за результатами діяльності). Власний капітал підприємства визначається вартістю його майна — тобто чистими активами, що обчислюються як різниця між вартістю майна (активів) і залучених коштів. До власного капіталу належать: статутний капітал, пайовий та додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, забезпечення та цільове фінансування, доходи майбутніх періодів.

Статутний капітал формується за рахунок сукупності вкладів засновників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами (статутом). Розмір статутного капіталу може змінюватися лише за рішенням засновників (акціонерів) за рахунок додаткових вкладень засновників або за рахунок частини прибутку підприємства. Аналогічно формується і пайовий капітал. Резервний капітал є джерелом коштів, призначених для покриття передбачуваних у майбутньому можливих видатків, резервів на списання прострочених боргів, гарантійних зобов'язань, збитків тощо.

Додатковий капітал формується за рахунок емісійного доходу, дооцінки активів, безоплатно одержаного майна тощо.

Визначити джерела залучених (позикових) коштів та надати їх характеристику.

До залучених джерел формування господарських засобів належать ті, що тимчасово надаються в користування підприємству, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними і підприємством умовах. До таких джерел відносять: кредити банків, позикові кошти під зобов'язання, кредиторську заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими) та мають форму зобов'язань.

Кредити — це позики у грошовій або товарній формах на умовах повернення, що їх надають банки чи інші кредитні установи позичальникові (фізичній або юридичній особі). За користування кредитом сплачують відсоток. Залежно від терміну повернення кредити поділяють на довгострокові (понад рік) і короткострокові (до року).

Зобов'язання за облігаціями — це додатково залучені кошти, які отримує підприємство внаслідок випуску і реалізації (емісії) своїх облігацій на умовах повернення і плати у вигляді премій. Як і кредити банків, вони можуть бути довгостроковими та короткостроковими.

Кредиторська заборгованість — це тимчасово залучені підприємством кошти від фізичних та юридичних осіб, тобто заборгованість підприємства перед іншими фізичними та юридичними особами за отриману від них продукцію, надані ними послуги чи виконані роботи, заборгованість за нарахованими але не сплаченими податками та іншими платежами.

Забезпечення – це зобов’язання з непередбачуваною сумою і строком погашення. (на виплату відпусток, гарантійні зобов’язання). Непередбачені зобов’язання – це зобов’язання по фінансовим санкціям. (штрафи, пені, неустойки)

Визначити метод бухгалтерського обліку та надати характеристику його елементів.

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет. Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів: хронологічного і систематичного спостереження; вимірювання господарських засобів і процесів; реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації; узагальнення інформації з метою звітності.

Перелічені методи дають змогу формувати бухгалтерську інформацію для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів — елементів методу: документування; інвентаризація; оцінка; калькулювання; рахунки; подвійний запис; бухгалтерський баланс; бухгалтерська звітність.

Документування — спосіб первинного спостереження і відображення господарських операцій у первинних бухгалтерських документах (рахунках, накладних, чеках, ордерах тощо). Інвентаризація — метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку. Оцінка — спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку. За допомогою оцінки натуральні й трудові вимірники (характеристики) господарських засобів перераховують у вартісні. Калькулювання — це метод обчислення собівартості виготовлення продукції або виконаних робіт, наданих послуг. Бухгалтерські рахунки — спосіб поточного групування у встановленому порядку. Рахунок — це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об'єктів обліку. Подвійний запис — метод відображення господарської операції на рахунках; техніка бухгалтерського обліку. Суть його полягає у подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка однієї і тієї ж суми. Бухгалтерський баланс — метод узагальнення даних через рахунки і подвійний запис. Бухгалтерська звітність — метод підсумкового узагальнення й одержання підсумкових показників за звітний період. Це впорядкована система взаємопов'язаних економічних показників господарської діяльності підприємства за звітний період.

Розкрити зміст балансу та надати характеристику його структурі.

Баланс — це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату. За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо. актив балансу складається з чотирьох розділів, а пасив — з п'яти розділів, у яких згруповано економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємозв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу. Баланс скл з: АКТИВИ скл з розділів: 1)необоротні активи; 2)оборотні активи, 3)витрати майб періодів; 4)необоротні активи та групи вибуття; ПАСИВИ: 1)власний капітал; 2)забезпечення наступних виплат і платежів(передб у майб); 3)довгострокові зобовязання; 4)поточні зобовязання; 5)доходи майб періодів.

Характеристика балансу як елементу методу бухгалтерського обліку.

Баланс — це метод відображення стану господарських засобів (майна) за їхнім складом і джерелами утворення у вартісній оцінці на певну дату. Баланс — це не просто складова методу бухгалтерського обліку, його елемент; це найважливіший документ бухгалтерської звітності, суттєве джерело інформації для управління, планування, організації виробництва, нормування, аналізу, контролю. За формою баланс — таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства та джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, які називають статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Статті бухгалтерського балансу поділяють на активні (ті, що розміщені в активі балансу) і пасивні (ті, що розміщені у пасиві балансу).

Статті активу завжди характеризують господарські засоби: основні засоби, запаси, кошти, дебітори та ін. Статті пасиву завжди характеризують джерела власних і залучених коштів: статутний капітал, прибуток, кредити банку, розрахунки з постачальниками тощо. актив балансу складається з чотирьох розділів, а пасив — з п'яти розділів, у яких згруповано економічно однорідні засоби і джерела так, щоб з найбільшою ясністю простежувався взаємозв'язок між складом господарських засобів в активі та джерелами їх формування в пасиві балансу.  

Дати характеристику змісту та структурі активу балансу.

Актив балансу складається із чотирьох розділів:

У І розділі активу балансу " Необоротні активи" об'єднано статті: нематеріальні активи, основні засоби за первісною та залишковою вартістю (остання включається до валюти балансу), довгострокові фінансові інвестиції, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи.

У II розділі активу балансу " Оборотні активи" подають дані про грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. До цього розділу належать: виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, векселі одержані, дебітори, грошові кошти і їх еквіваленти. До еквівалентів грошових коштів відносять короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості (грошові документи, депозитні сертифікати, чеки тощо).

У III розділі активу балансу " Витрати майбутніх періодів" подають інформацію про витрати майбутніх періодів. Це витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних періодів.

Четвертий розділ це необоротні активи, призначені для продажу та групи вибуття.

Розкрити зміст та структуру пасиву балансу.

Пасив балансу складається з таких розділів

У І розділі пасиву балансу " Власний капітал" відображають власний капітал підприємства, що дорівнює частині активу підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань. До власного капіталу відносять: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток. Власний капітал є важливим джерелом активів підприємства.

У II розділі пасиву балансу " Забезпечення наступних витрат і платежів" подають інформацію про нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величину яких на дату складання балансу можна визначити тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих з бюджету та інших джерел. До цього розділу належать забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення, фінансування.

У III розділі пасиву балансу " Довгострокові зобов'язання" подають інформацію про залучені кошти банків, шляхом випуску підприємством облігацій на довгостроковій основі з нарахуванням відсотків. Це зобов'язання, які будуть погашені в строк більше одного року.

У IV розділі пасиву балансу " Поточні зобов'язання" відображають зобов'язання, які будуть погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Це зобов'язання за одержаними кредитами банку, виданими підприємством векселями, кредиторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, зі страхування, оплати праці тощо.

У V розділі пасиву балансу " Доходи майбутніх періодів" відображаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. До доходів майбутніх періодів відносять, зокрема, доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплату на газети, журнали, періодичні та довідкові видання, виручку за вантажні перевезення, виручку від продажу квитків транспортних і театрально-видовищних підприємств, абонентну плату за користування засобами зв'язку тощо.

Дати характеристику типам змін в балансі, що зумовлені господарськими операціями.

Бухгалтерський баланс, як відомо, відображає в узагальненому грошовому вимірнику стан засобів підприємства та джерел їх формування на певну дату. Проте у процесі господарської діяльності відбуваються безперервний рух засобів, зміна їхнього складу, розміщення та зміни в джерелах їх формування. Господарські засоби та їх джерела під впливом господарських операцій збільшуються або зменшуються, що приводить і до зміни окремих статей балансу в активі й пасиві. У деяких випадках ці зміни зумовлюють появу нових статей балансу або зникнення інших.

4 типи впливу госп операцій на баланс:                                                                                                        

І Зміни відбуваються лише в активі балансу. Одна стаття ↑, інша ↓, Валюта балансу( ВБ) не змінюється. А+Z-Z=П, де Z- зміни. Пр: покупці сплатили за раніше отриману продукцію; оприбутковано готівку в касу з пот рахунка в банку ІІ Зміни відб лише в П, ↑ одна стаття, ↓ інша, ВБ не змінюється. А=П+Z-Z. Пр: взяли кредит, щоб сплатити постачальнику.ІІІ Відбувається рівновелике збільшення в А і П балансу, ВБ=↑; А+Z=П+Z Пр: отриманий кредит банку зараховано на пот рахунок підп-ва. ІV Відбувається рівновелике зменшення в А і П, ВБ↓; А-Z=П-Z Пр: погашено короткостр кредит банку з пот рахукна в банку підп-ва.