Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Види доказів. Оцінка доказів. Забезпечення доказів: поняття та порядок
Докази у господарському процесі можна класифікувати наступним чином. За способом (процесом) формування докази поділяються на: первісні докази, тобто докази-першоджерела; похідні докази, тобто докази, які відтворюють зміст іншого доказу. Поділ доказів на первісні й похідні має значення для практики судового доказування: значення процесу формування тих чи інших доказів дозволяє правильно вести процес дослідження доказів в ході судового розгляду, правильно формулювати питання сторонам, свідкам, експерту та з’ясовувати відомості, які необхідні у справі; закон зобов’язує намагатися отримати первісні докази у випадку сумніву в достовірності похідних; при дослідженні доказів необхідне проведення перевірки умов формування похідних доказів та обставин, що впливають на їх достовірність; суд не може відмовити в приєднанні до справи доказів з причин, пов’язаних з їх першоджерелами. Достовірність як первісних, так і похідних доказів оцінюється судом шляхом співставлення тих чи інших з усіма матеріалами справи. За джерелом отримання судові докази поділяються на особисті та речові (предметні) залежно від того, хто є джерелом доказів – людина чи матеріальний об’єкт. Якщо має місце предмет матеріального світу, впливаючи на який отримують відображення явища дійсності, то такий предмет буде джерелом речового доказу. Якщо явище відображається у свідомості людини, впливаючи на її органи відчуття, то джерелом відомостей завжди буде людина незалежно від того, яким чином вони будуть нею закріплені. До особистих доказів належать пояснення сторін, висновки експертів, до речових (предметних) – письмові та речові докази. За характером зв’язку змісту доказів з тими фактами, які необхідно установити по тій або іншій справі, докази поділяються на прямі і непрямі. На підставі прямого доказу можна зробити тільки один висновок: про наявність або відсутність доказуваного факту, оскільки зв’язок між доказом і фактом однозначний. Побічний доказ має з доказуваним фактом багатозначний зв’язок, що дозволяє судові зробити не один, а кілька ймовірних висновків про факт. На підставі одного побічного доказу неможливо одержати достовірного висновку про шуканий факт, тому практика виробила наступні правила їхнього застосування: а) щоб на підставі побічних доказів зробити достовірний висновок, потрібно їхній мати не одне, а кілька; б) вірогідність кожного з них не повинна викликати сумнівів; в) сукупність їх повинна представляти визначену систему, що дає підставу зробити один єдино можливий висновок про доказуваний факт. Також частиною 2 ст. 32 ГПК України визначено засоби доказування, до яких належать письмові і речові докази, висновки судових експертів, пояснення учасників судового процесу. Стаття 36 ГПК України дає конкретне визначення: письмових доказів. « Письмові докази – це документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору». Речові докази є першоджерелом факту здійснення правопорушення, прямим доказом його здійснення. Згідно діючого законодавства речовими доказами є предмети, які своїми властивостями свідчать про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст. 37 ГПК України). Одним із засобів доказування є висновок експерта. Господарський суд призначає судову експертизу для роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору та потребують спеціальних знань. Проведення експертизи має бути доручено компетентним організаціям або безпосередньо спеціалістам, які мають необхідні для цього знання.
Оцінка доказів. Оцінка доказів — це розумова діяльність суб’єктів доказування з визначення належності, допустимості доказів, їх достовірності, достатності і взаємного зв’язку, яка здійснюється на підставі законів логіки в умовах, установлених правовими нормами. |
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-09; Просмотров: 239; Нарушение авторского права страницы