Створення радянської робітничо-селянської міліції.
Робітничо-селянська міліція і розшук існує вже 6-й рік з моменту видання Радою Народних Комісарів УРСР постанови про організацію міліції на Україну 5-го Лютого 1919-го року. Це число і є ювілейним днем свята міліції та розшуку і днем початку її роботи.
Для складання історії міліції та розшуку необхідні відповідні матеріали, з яких можна було б ісчерпнуть ті чи інші моменти роботи міліції та її стану. Яких на жаль в Ізюмській міліції, в архіві не збереглося майже до 1921 року, а тому до 1921 року припадає писати зі слів і спогадів старих працівників міліції. Виняток становлять частинки матеріалу про роботу міліції по боротьбі з бандитизмом, які випадково залишилися в архіві з 1920 року, тобто після нальоту банди Махна на місто Ізюм.
За відхід з Україною петлюрівських і гетмановскіх банд, міліція почала своє існування, вона почала формуватися з числа добровольців, які виявили бажання служити на службі в міліції. Чисельний склад її доходив до 200-х осіб в складі Управління міліції та 6-ти районів. Господарство міліції було нікчемне, господарської частини не існувало, господарство велося одним каптенармусом.Майно купувалося самої міліцією шляхом взяття трофеїв у бандитів, які при відступі кидали в повіті. Всіма видами продовольства міліцію забезпечував відділ постачання знаходився в місті Ізюмі, якесь було незадовільно. Обмундирування міліція набувала сама, шляхом конфіскації у бандитів і в осіб втекли з петлюрівськими та гетмановскіх бандами, такого обмундирування міліції не діставало.
Міліція, перебуваючи в стадії свого формування, вела боротьбу з бандитизмом, як, наприклад, бандою Махно і іншими, і одночасно виконувала свої багатоскладових міліцейські обов'язки, що полягають в охороні революційного порядку, і проведення в життя законів радянської влади.
Не встигла зміцніти міліція і налагодити свій апарат, в червні місяці з нагоди настання денікінських властей, міліція припинила своє існування. Майже 80% працівників міліції були влиті в склад Червоної Армії, які захищали територію Ізюмщини, але не витримали натиску противника. Міліціонери відійшли в глибокий тил Росії.
В листопаді місяці 1919 року, Червона Армія своєю могутністю і непохитною твердістю, з вірою, з надією на завоювання революції очистила територію Україну від навали контрреволюційної зграї Денікіна і на Ізюмщині знову була організована робітничо-селянська радянська міліція, яка знову приступила до своєї прямої роботі - охорони революційного порядку та проведення в життя законів радянської влади. І так, українська територія була очищена від банд Денікіна. І здавалося б повинна налагодитися нормальне життя і будівництво радянської влади, розореної зазначеної бандою, і разом з цим мала б увійти в нормальну колію робота міліції, але банда Махно не давала, вона знову з'явилася на території повіту, де не давала створювати влада, зривала будь-яку радянську роботу і вбивала кращих працівників радянської влади. У той час, коли Червона Армія на фронтах боролася проти Денікіна і Махно, відстоюючи завоювання революції, міліція не забезпечена. Одночасно непомітно, не кидаючись в очі іншим, робила велику чорнову роботу по закріпленню жовтневих позицій і зміцнення революційної законності всередині країни. Вона проводила в життя всі декрети і постанови радянського робітничо-селянського уряду, спрямовані до поліпшення та охорони прав робітників і селян, сприяла по організації волревкомі і сільрад, і одночасно допомагала Червоної Армії в боротьбі з політичним і кримінальних бандитизмом, охороняючи благополуччя громадян і народну промисловість.
Про підняття кваліфікації і про політзнаніі серед складу міліції в ті часи ніколи було думати, тому що було не до того. Таким чином, можна вважати, що міліція була зайнята виключно роботою по боротьбі з бандитизмом та відновлення внутрішнього порядку.
В червні місяці, в повіті організувалася банда Савонова, яка доходила чисельністю змінно від 30-ти до 400-т осіб при 30-ти кулеметах. Банда організувалася при наступних обставинах: Савона в цьому році був головою комісії по боротьбі з дезертирством Ізюмського повіту, у якого був загін у п'ятдесят шабель з яким він пішов у Теплинський ліс, звідки виробляв озброєні нальоти на радянські установи.
В липні місяці був наліт на військовий госпіталь, що знаходився в Святогірському монастирі, де зазначена банда вбила 20 червоноармійців і знищивши майно зникла.
Крім вищевказаних банд слідом за ними організувалися банди Шкарупи, яка в 1921 році приєдналася до банди Савонова, банда Марусі, Каменюка та інших, всі вони завдавали великої шкоди будівництву радвлади і разом з тим не давали налагоджувати роботу міліції.
В липні місяці банда Махна, численними військами і лютим натиском зненацька, перекинула військові частини в той час стоять в місті Ізюмі і зайняла місто Ізюм.Банда справила цілий ряд пограбувань, руйнувань і розорень установ складів, цейхгаузів в тому числі і управління повітової міліції, де після відходу банд нічого не залишилося, всі справи і книги були знищені. Під час бою з бандою Махно, міліція втратила доблесних борців за Революцію, імена їх наступні:
1. Пом. начальника повітової міліції, тов. Сакулін. Порубаний бандитами в гір.Ізюмі.
2. Мл. міліціонер 6-го району / нині Петровського /, тов. Роменський Єгор, що походить з села Спiвакiвки, цього Округа.
3. Мл. міліціонер того ж району, тов. Тимошенко Петро Павлович, що походить з села Протопопівка, цього Округа.
4. Мл. міліціонер того ж району, тов. Тараненко Митрофан Никифорович, що походить з села Протопопівка, того ж району.
5. Мл. міліціонер того ж району, тов. Кузнецов Іван Федорович, села Волобуевкі.
6. Мл. міліціонер тов. Вистрачев / звідки походить невідомо /.
7. І багато життів інших молодих і чесних борців відділу міліції за благо робітників і селян в боротьбі з бандитизмом, імена яких не запам'ятав, але міліція округу довго буде пам'ятати героїв свого боргу.
Банді Махно господарювати довго в місті Ізюмі не вдалося, не дивлячись на те, що у нього було більше сили, більше тисячі бандитів, кавалерії і піхоти з 30-ю кулеметами на тачанках і кілька гармат... гарнізоном військ м. Ізюма на інший день після заняття міста, банда була вибита з міста і його околиць.
Після відходу банд з присутніх залишків міліції в м. Ізюмі знову було організовано управління міліції колишнім начальником повітової міліції тов. Аборіним, який своєю мужністю і хоробрістю стійко стояв на своєму посту. Він зробив розпорядження начальникам райміліції відправитися на місця, виділивши кілька міліціонерів у район для укомплектування таких і несення міліцейської служби і ведення боротьби з бандитизмом. Тут на частку міліції випала велика задача, це завдання боротьба з бандитизмом, контрреволюцією і виловлювання залишилися подекуди в населених пунктах шпигунства, викачка зброї у громадян та прямі свої міліцейські обов'язки по спостереженню за спокоєм і революційним порядком повіту і маса інших міліцейських обов'язків. Чисельний склад міліції доходив до 225-ти чоловік.
У вересні місяці банди Махно і Савонова приєдналися до військ Червоної Армії і пішли в наступ проти Врангеля. Махно йдучи на фронт з Червоною Армією і маючи злий умисел, як з'ясувалося вже потім, залишив в Ізюмському повіті кілька агентів близьких йому бандитів з метою не давати радянської влади займатися будівництвом і налагодженням мирного життя. Ці банди наступні:
1. Банда Євтушенко, яка організувала в селі Грушеваха, що в 18-ти верстах Південно-захід м. Ізюма, змінно доходила від 6-ти до 60-ти осіб кінних і піших.
2. Банда Білий-Козел організував підпільне в межах сіл Дмитрівка - Мечебилове і прилеглих до них хуторів, що тримала тісний зв'язок з бандою Євтушенко, які в ніч під 20-е листопада зробили повстання в селі Мечебилове і протягом однієї доби банда зросла в 80 чоловік з яких 35 багнетів і 45 шабель.
3. Банда Колесника, яка організувала в кількості змінно від 10-ти до 35-ти чоловік.
4. Банда Галінько і його помічника Безрукова, яка організувалася на кордонах Куп'янського та Ізюмського повітів на хуторах населених куркульським елементом, а саме: Росоховатка і Морозівка, Підвисоке, Гороховатський волості, Куп'янського повіту, згадана банда організувалася виключно з куркульського елементу і доходила змінно від 18 - ти до 40-ка осіб.
5. Банда Куща організована на кордоні Ізюмського та Зміївського повіту доходила змінно від 30-ти до 80-ти. Всі групові банди під перерахованими вище назвами були політичного характеру. Займалися террорізаціей Радвлади, вбивством відповідальних працівників, зриванням проведення в життя земельної реформи, не давали наділити бідняка землею і допомогти йому в обробці землі за рахунок куркульського елементу, тероризували сім'ї червоноармійців, зривала продрозкладку не даючи збирати хліб для Червоної Армії і робочих працювали на держпідприємствах, а також зривали залізничні колії, намагаючись зупинити залізничний транспорт. Усім не невідомо, що зазначені банди мали головну мету допомогти банді Махна і всієї контрреволюційної зграї намагаючись задушити радвлада.
Крім перерахованих уже банд багато було окремих банд від 3-х, 4-х і 5-ти людина не прилягали ні до тієї ні до іншої банди котрі складалися з дезертирів і кримінальних злочинців, спеціально займалися грабежами, нальотами на селян, головним чином проїжджаючих по дорогах.
20-го Жовтня в одну ніч банда Козла та Євтушенко маючи тісний зв'язок між собою зайняли села Мечебилове і Грушеваха і цілий ряд хуторів. При об'єднанні банд, кількість її налічувалося до 140 чоловік, яка зайняла всі установи зазначених пунктів, заарештувавши місцеву владу та міліцію, захопивши в полон 40 осіб Червоноармійців з яких 20 осіб загону Бойко і 20 осіб батальйону ВНУС. Багато хто з червоноармійців, бандою були засуджені до смертної кари. Банда користуючись заняттям великого простору населених пунктів, пустила провокацію, що скрізь повстання і радянської влади вже немає, владу беруть у свої руки повстанці. В цей час була ударна кампанія з проведення продрозкладки і на селі кипіла робота. Для проведення цієї роботи були вислані найкращі сили агентури з продрозверстки, яких банда вбивала і цим самим зривала продовольчу кампанію, тобто наносила біль радянської влади в серце.
У той час в повіті крім частин Червоної Армії був маленький загін незаможних селян чисельністю в 80 штиків, 25 шабель і один кулемет. Командував загоном тов. Бойко нині військовий комісар Ізюмського округу, який за завданням уездвоенпостсовещанія відправився на місце повстання бандитів. Де також на місці були 2 райони міліції чисельністю в 35 штиків на чолі з начальниками району Петровського району тов. Старухін і Савінського тов. Журавльовим. Загоном командував Бойко, який лихим натиском і самовідданістю бійців загнав банди Козла та Євтушенко в річку Північний Донець, де було багато їх потоплено в тому числі і ватажок Євтушенко. Означена банда була розбита на голову на чолі з ватажком Цапом / зарубано 5 осіб, убито 10 осіб, взято в полон 40 бандитів, трофеї 80 гвинтівок, 27 бомб, 7 револьверів. Решта бандити розсипалися по різних місцях і поступово всі були виловлені /.
16-го грудня банда Куща в кількості 80-ти осіб загоном незаможних селян була розбита, залишки банди до 27-ми чоловік з одним кулеметом бігли у напрямку станції Павлівка Павлоградського повіту, яка наскочила в село Олексіївку (Зміївського повіту), де перебували загоном працювали з продрозверстки все бандити зі зброєю та кулеметом забрані.
В останніх числах грудня місяця 20-го року, тобто після ліквідації врангелівського фронту, банди Махна, Савонова і Харлашко змінили своє політичне спрямування і пішли проти радвлади. Коі стали знову наносити шкоду, тероризувати населення і знову з'явилися в Ізюмському повіті, котрі намагалися зробити наліт на м. Ізюм, але цього їм не вдалося, тому що з боку військ Ізюмського гарнізону були прийняті належні заходи. З частин Ізюмського гарнізону і міліції були організовані маневроотряди, а з міліції міста 60 багнетів для висилки сторожового охорони на гору «Кременець», що на південь від міста Ізюма. В кожному районі міліція була прикріплена до військовим частинам. Вся міліція була переведена на воєнний стан і підпорядкована військовому командуванню Ізюмського укріпрайону. Банда Махно, незважаючи на всілякі спроби вторгнутися знову в м. Ізюм нашими військами перекидалася, але зате така вела себе активно в районах, виробляючи повний розгул. Виробляла пограбування громадян і головним чином нальоти на радянські установи, восполкоми, сільради, комуни і радгоспи, грабувала мирних громадян, вбивала відповідальних і радянських працівників, червоноармійців і міліціонерів, імена яких міліцією не запам'ятав.
Банда Савонова мала тісний зв'язок з бандою Махно, і коли у Махно стали незначні кошти продовольства і йому було важко утримувати свої війська на території Ізюмського повіту, він перекочував в Катеринославську губернію, а тут залишив банду Савонова, яка не менше Махно завдавала шкоди радвлади. І коли наші війська атакували банду Савонова, то Махно присилав підкріплення - кілька загонів під командою бандита Харлашко.
Незважаючи на розгул банд в повіті, міліція поповнюючи свої кадри, формувалася з числа добровольців виявили бажання вступити на службу, з яких більшість складали жителі найближчих навколишніх селищ. Зрозуміло, що не матеріальні вигоди і не нужда заганяла їх в ряди міліції, а безсумнівно, або ж бажання сховатися від насувалася мобілізації до Червоної Армії, або ж необхідність приховати своє дезертирство з тієї ж армії. Внаслідок чого кадри міліції не були цілком відповідними своєму призначенню, але все-таки серед міліції 50% було чесних і хоробрих працівників і захисників радянської влади, які боролися за свободу завоювань жовтневих позицій і захищали інтереси робітників і селян. І чисельний склад такої доходив, станом на 1-е грудня 1920 року - зовнішньої міліції - 333 особи, з яких: у місті 86, в районах 180. Крім того, працівників розшуку 18 осіб та промислової міліції 80 осіб.
Зважаючи на такі частих наступів банд, міліція не встигала купувати собі майна і постачати раціонально міліціонерів усіма видами постачання та обмундирування, доводилося заводити все заново по кілька разів, залишаючись на військовому положенні і отримуючи червоноармійський пайок з відділу постачання. У міліції не було в достатній мірі ні часу, ні коштів для влаштування внутрішнього побуту та проведення теоретичних занять міліцейської науки.
Обмундирування, присвоєного міліції зовсім не було, міліціонери були одягнені хто в чому, здебільшого у своїх селянських свитках. Озброєння було теж не одно-системне, хто з гвинтівкою, хто з відрізом, шаблею і револьвером. У кінському складі повний недолік, але в той час міліція в засобах пересування потреби не мала, тому що користувалася обивательськими підводами по гужовому податку.
Згідно розпорядження начальника Харківської губернської міліції від 6-го грудня 1920 за № 119, Ізюмське повітове політбюро було влито в склад міліції у складі 7-ми чоловік співробітників і таке було підпорядковане начальнику міліції і очолює уполітбюро був начміліції. У зв'язку зі злиттям уполітбюро з міліцією робота почалася контактна, але таке в січні місяців 1921 року вийшло зі складу і підпорядкування міліції і було організовано в самостійну одиницю установи.
