Територіальний устрій України. Вого самоврядування та яким у свою чергу підпорядковані ряд насе­лених пунктів

 

вого самоврядування та яким у свою чергу підпорядковані ряд насе­лених пунктів різних видів. Розв'язання цієї проблеми можливе за рахунок як коригування законодавства, що регламентує роботу органів місцевого самоврядування, так і внесення відповідних змін до адміністративно-територіального устрою держави.

У великих містах адміністративно-територіальними одиницями визнаються також відповідні частини цих міст — райони у містах. З огляду на це існує змістовна проблема, що потребує нагального розв'язання: — внутрішня структура територіальних громад та пов'язана з цим проблема внутрішнього муніципального устрою міст. А саме потрібно дати чіткі відповіді на такі питання: чи може одна територіальна громада входити до складу іншої, тобто чи утворюють територіальні громади муніципальну вертикаль? Чи може особа, про­живаючи стабільно в одному і тому ж будинку, працюючи на одному місці, належати одночасно до кількох територіальних громад? Практично ця проблема характерна для великих міст.

Сильна, насамперед економічно, міська громада великого міста, найчастіше обласного центру, стикається з рядом внутрішніх супе­речностей: це існування районів у місті, де закон допускає формуван­ня районних громад і виникає де-факто не тільки «матрьошка рад», а й «матрьошка громад» і «матрьошка власників майна», що детермінує колізію компетенції. Те саме стосується населених пунктів, які вхо­дять до складу великого міста і дуже часто — до складу районів вели­кого міста, де, по суті, існує «потрійна матрьошка». Усі ці проблеми не розв'язані нашим законодавством. А це породжує численні конфлікти в муніципальному житті міських жителів.

У зв'язку з цим не можна не зазначити, що місто — це єдиний ор­ганізм, тоді як райони — суто внутрішньомуніципальні адміністра­тивні утворення. Звичайно, для управління велике місто має поділя­тися на частини. Можна називати їх і «районами у містах». Але все ж таки жителі міських районів, самостійної територіальної громади, ма­буть, не утворюють. Тому потрібна піраміда виконавчих органів, як наприклад, в охороні здоров'я, міліції. Там така структура доведена аж до дільниць. Але навряд чи тут доцільні місцеві ради як органи, які нібито презентують «внутрішньоміські громади».

На думку ряду експертів, хоча це й передбачено чинною Консти­туцією України, з практичного погляду розглядати населення районів у місті як територіальну громаду не зовсім логічно — надто висока за­лежність міського району від життєдіяльності організму всього міста.

Вважається, що при розв'язанні цієї проблеми слід визнати, що базо­вий підхід тут повинен бути дворівневим: територіальна громада на­селеного пункту загалом та органи самоорганізації населення (з чітко визначеними повноваженнями та бюджетною базою) на місцях (у селищах, мікрорайонах, віддалених районах тощо). Адже великі можливості, які містить у собі самоорганізація населення, на жаль, фактично не використовуються¹.

Також не можна не погодитися з В. Кравченком та М. Пітциком, які вважають, що місцеве самоврядування має здійснюватися на те­риторіях, відмежованих одна від одної. На одній території не може бу­ти кількох територіальних громад, які виступали б самостійними суб'єктами права на місцеве самоврядування. Доцільно, щоб у про­цесі адміністративно-територіальної реформи втратили статус са­мостійних адміністративно-територіальних одиниць такі населенні пункти, які знаходяться у межах адміністративних кордонів інших на­селених пунктів. Відповідно статус повноправного суб'єкта місцевого самоврядування втрачають і територіальні громади цих населених пунктів, хоча це не виключає можливості здійснення ними певних са­моврядних функцій у межах, визначених відповідною радою. При цьому подібні територіальні громади могли б формувати і відповідні органи, наприклад, обирати сільського голову, органи самоор­ганізації тощо².

Щодо сільських населених пунктів зазначимо, що сільська місцевість — це територія, розташована за межами міських поселень, що включає поселення, природне середовище, виробничі та інфраст-руктурні об'єкти і здійснює переважно сільськогосподарські, лісого­сподарські, рекреаційні, природоохоронні та просторово-ко­мунікаційні функції. За Конституцією України, у сільській місцевості України існує лише дві форми територіальної організації розселен­ня — села і селища. Масштабність та актуальність розв'язання про­блем розвитку сільського середовища є надзвичайно суттєвою. Село успадкувало від радянських часів чимало проблем. Виділяють 240 без­людних, 5095 вимираючих та 2891 занепадаючих сіл, усього 7986

¹ Матвиенко А. Инициатива населення как ступенька к достойному будущему // Го­
лос Украиньї. — 2002. — 6 декабря.

² Кравченко В. В., Пітцик М. В. Конституційні засади місцевого самоврядування в
Україні (основи муніципального права). — К., 2001. — С. 21.

 

624

625

Розділ 24

⇐ Предыдущая74757677787980818283Следующая ⇒

Поделиться: