Дидактична гра на уроках літератури як засіб підвищення ефективності навчання і виховання школярів.

II. Пояснення нового матеріалу.

- Отже, мандрівка наша носить назву « Прислів’я та приказки. Відображення в них народної мудрості та спостережливості». Запишіть цю назву в зошити як тему нашого уроку. Під час подорожі ми познайомимось з прислів’ями народів світу, звернемо увагу на тематику прислів’їв, їх національні особливості. З’ясуємо причини виникнення прислів’їв, а також познайомимось з деякими приказками та з’ясуємо, чим вони відрізняються від прислів’їв.

Прислів’я і приказки – це згустки народної мудрості. Вони є одним із найдавніших жанрів усної народної творчості. Виникли вони дуже давно. Складаючи прислів’я та приказки, люди відображали свої погляди на життя, ставлення до дружби, праці, книги, до навколишнього світу.

Прислів’я і приказки дуже цінували письменники різних національностей. Вони називали їх «дорогоцінним камінням», «золотом» і «коштовними перлинами». Ось як про ці жанри усної народної творчості говорив М.В.Гоголь: « Струмені джерела народної поезії пробивається в прислів’ях наших, де видно незвичайну повноту народного розуму». І.Я.Франко відмічав: « Прислів’я та приказки – це багатий та важливий скарб у скарбниці нашої мови, їх коштовні перлини».

Прислів’я та приказки стали невід’ємною частиною народного побуту. Ось деякі з них:

1. Розум без книги – птах без крил. (українське.)

2. Будеш книги читати, будеш багато знати. (російське.)

- Про що ці прислів’я? (Про книгу) А ось ще:

1. Людина без батьківщини – як насіння без землі. (африканське.)

2. Родинна земля і в жмені мила. (українське.)

3. Всякому мила своя сторона. (російське.)

- А про що ці прислів’я? ( Про рідну землю, батьківщину).

- Як ви гадаєте, чому в різних народів виникли подібні прислів’я? (Прислів’я складались простими людьми: хліборобами, селянами, рибалками. Прислів’я вчить, як потрібно жити, дають мудрі поради).

- То ж що ж таке прислів’я та приказка? (Відповіді дітей)

- Запишіть у словнички визначення прислів’я і приказки.

- А зараз погляньте на записи на дошці. Зверніть увагу і розмежуйте прислів’я і приказки.

Голод не тітка, пиріжка не принесе. (прислів’я)

Голод не тітка.                                    (приказка)

Сім разів відмір, а один раз відріж. (прислів’я)

Сім разів відмір.                                  (приказка)

Слово-не горобець, вилетить не піймаєш. (прислів’я)

Слово не горобець.                             (приказка)

- Яку особливість ви помітили? Зробіть висновок.

Відповіді учнів: Приказка – це ніби укорочене прислів’я. Це мова, яка не вміщує в собі судження, висновки, навіть не називає речі, а тільки натякає на них.

- Запишіть прислів’я та приказки, що вам сподобались.

- Для того, щоб нам продовжити подорож, необхідно розгадати головоломку.

Завдання: розгадавши головоломку, ви прочитаєте прислів’я. Підказка: читати через літеру.

П	П	Р	Р	И	И	К
С	А	Л	З	І	К	В’
А-	Я-	К	Я	В	Г	І
І	Т	Д	К	К	А,	А

 

- Зачитати розгадку. (Приказка – квітка, прислів’я – ягідка)

- Як ви розумієте цей вислів: (відповіді дітей з коментарем учителя).

- Ви зрозуміли, що це прислів’я. А ми продовжуємо нашу подорож. Наступна зупинка на станції «Книжкова».

- У кожного народу є прислів’я. Їх дуже багато, і ознайомитись з ними всіма не можливо. А деякі з них потрапили до нашого підручника.

Робота в групах. Завдання: відшукати в підручнику, прочитати і прокоментувати прислів’я.

1 гр. – про працю.

2 гр. – про Батьківщину.

3 гр. – про знання і книгу.

II. Вивчення нового матеріалу.

Слово учителя. Бесіда.

Учитель: А тепер погляньте на цей портрет і скажіть, що найбільше кидається в очі?

Учні: найбільше привертають увагу очі.

Учитель: А які ці очі?

Учні: Сумні- сумні; очі людини, що перенесла у своєму житті багато.

Учитель: Це портрет Мігеля де Сервантеса, відомого іспанського письменника доби Відродження. Людини з дивною і тяжкою долею, людини страдника і мученика. То хто ж він такий? Що то за доля в нього така?

Гра «Ланцюжок».

- Перед вами дати життя Мігеля Сервантеса Сааведра. Користуючись підручником, дізнайтесь, що вони означають?

29 вересня 1547 рік → 1557 рік → 1568 рік → 1569 рік → 1571 рік

→ 1572 рік → 1575 рік → 1575-1580рр. → 1587 рік → 1597 рік → 1605 рік → 1613 рік → 23 квітня 1616 рік.

Відповіді учнів:

1) 29 вересня 1547 року народився Мігель Сервантес де Сааведра в місті Алькана-де-Енарес, в родині зубожілого ідальго, лікаря за освітою, що переїжджав з міста до міста в пошуках клієнтів.

2) 1557 рік – учився у граматичному та гуманітарному класах коледжу єзуїтів.

3) 1568 рік – вирушив на пошуки служби й заробітку; надруковані його перші вірші.

4) 1569 рік – вступив у Мадриді на службу до кардинала Аквавіви, з яким їде до Італії, потім потрапляє до регулярної іспанської гвардії.

5) 1571 рік –до Італії приїздить його молодший брат Родріго, з яким вони служать в одному полку. У битві під Лепанто Сервантес отримує три вогнепальні поранення в ліву руку, яка назавжди залишилась нерухомою. Його почали називати Манко (однорукий).

6) 1572 рік – залишившись у армії бере участь у битвах біля Наварине, у Північній Африці, Італії.

7) 1575 рік – коли повертається на галері «Сонце» на батьківщину, судно було захоплене піратами; потрапив до Алжиру; був рабом.

8) 1575-1580рр. – за Сервантеса вимагають викуп, бо вважають, що він знатний і багатий.

9) 1580 рік – повертається на батьківщину, вражений зубожінням сім’ї, шукає роботу.

10) 1587 рік – опублікував першу частину пасторального роману «Галатея», працює збирачем податків у провінції Гренада.

11) 1597 рік – Сервантеса звинуватили у казнокрадстві; він опинився у королівській в’язниці, почав писати роман «Премудрий ідальго Дон Кіхот із Ламанчі»; на що надихнув малюнок: кумедний вершник на худоребрій шкапі.

12) 1605 рік - з’являється в продажу перша книга «Дон Кіхота», друга написана через 10 років.

13) 1613 рік – видана збірка «Повчальних новел», темою якої є викриття несправедливих суспільних стосунків сучасної Іспанії, протиставлення жебраків і багачів, знатних дворян.

14) 23 квітня 1616 року – помер письменник у злиднях зі страхом за майбутнє своїх близьких. «Я помираю, сподіваючись на радісну зустріч у іншому світі», - звертався він до читачів в останньому романі за кілька днів до смерті.

- А тепер я пропоную заслухати ваших товаришів, які підготували нам повідомлення про цікаві факти із життя Сервантеса та його знаменитої книги «Дон Кіхот».

3. Розповідь учня 1. У 2002 році, підбиваючи підсумки минулого тисячоліття, Нобелівський комітет зібрав авторитетне журі, до складу якого увійшли 100 відомих письменників з 54 країн світу. Їх попросили визначити найкращий твір світової літератури. Книгою усіх часів і народів був названий твір«Дон Кіхот» Сервантеса.

Сучасні дослідники вважають, що прототип Дон Кіхота існував насправді: це був родич дружини Сервантеса Алонсо Кіхада, житель Еківіаса, про якого було відомо, що він був великим прихильником рицарських романів і з часом став августинським монахом.

Розповідь учня 2. Розповідають таку історію: одного разу іспанський король Філіп III побачив з балкона палацу студента, що читав на ходу книжку та голосно сміявся; король вирішив, що студент або з’їхав з глузду, або читає «Дон Кіхота». Слуги з’ясували це і переконались, що студент і справді читав роман Сервантеса «Дон Кіхот».

Розповідь учня 3. В Іспанії існує будинок-музей Дульсінеї, розташований у містечку Тобосо під Мадридом. Створюючи його, місцева влада віддячила Сервантесу, який сам того не знаючи, врятував їх місто від безжального артилерійського обстрілу. Відбулося це на початку ХІХ ст., коли наполеонівська армія опинилася на території Іспанії. Військо французького генерала Дюрона підійшло до Тобосо і підготувалося до штурму. Артилеристи зарядили пушки, однак команда «вогонь» так і не прозвучала. Коли генералу Дюпону доповіли, що перед ним те саме Тобосо, де жила кохана Дон Кіхота, він відмовився від обстрілу, не побажавши ввійти в історію як воєначальник, що зруйнував рідне місто великої літературної героїні.

Самостійна робота.

- А зараз погляньте на монітор та прочитайте самостійно рубрику «Цікаво».

v «Дон Кіхот» за кількістю мов, якими він був перекладений, поступається тільки Біблії.

v У творі 660 персонажів.

v Роман був задуманий як пародія на середньовічні рицарські романи.

v У центрі роману – подорож ідальго Дон Кіхота разом зі зброєносцем Санчо Пансою Іспанією ХVІ століття з метою захисту всіх бідних та знедолених.

Словникова робота.

·  Повторення літературознавчого терміну «роман».

Роман – це великий за обсягом епічний твір, в якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

·  Ідальго – збіднілий іспанський землевласник (запис у словнички).

V. Домашнє завдання.

Прочитати розділи ІІ – Х, Підготувати розповідь про подвиги Дон Кіхота.

Урок світової літератури у 9 класі

Тема. Жіночий ідеал Пушкіна. Аналіз твору «Євгеній Онєгін». Гармонія внутрішнього світу й душевна чистота Тетяни.

Мета: проаналізувати образ Тетяни Ларіної, визначити її роль у творі, створити схему пушкінського ідеалу жінки: розвивати навички зв’язного мовлення, акторські здібності, виховувати естетичні смаки, прагнення знати більше, цінити особливості внутрішнього світу людини.

Учні знатимуть: алгоритм характеристики персонажа; риси характеру Тетяни Ларіної.

Учні вмітимуть: давати характеристику персонажа, самостійно аналізувати образ Тетяни, обґрунтовувати своє ставлення до неї, з’ясовувати авторську оцінку, узгоджувати свої дії для досягнення спільної мети.

Обладнання: тексти твору О.Пушкіна «Євгеній Онєгін», малюнки попередніх учнів – портрети Тетяни; портрет дружини Пушкіна.

Епіграф:         « Я так люблю Татьяну милую мою.»

                                                                                О.Пушкін

                                     Хід уроку.

I. Мотиваційний етап.

1.Забезпечення емоційної готовності до уроку (обмін побажаннями).

2.Актуалізація суб’єктивного досвіду та опорних знань учнів.

                   Літературний диктант.

1. Євгеній Онєгін був справжнім генієм у галузі (пристрасті).

2. Онєгін свою відмову Тетяні в четвертій главі мотивує тим, що (не створений для блаженства, його душа не здатна оновитися).

3. Тетяні в п’ятій главі твору наснилися (чудовисько, химери).

4. Онєгін, побачивши героїню на світському рауті в останній главі, відзначив таку деталь вбрання Тетяни як (штучні квіти, що прикрашали її капелюшок).

5. О.С.Пушкін визначив жанр «Євгенія Онєгіна» як (роман у віршах, «вільний роман»).

6. У першій строфі роману поет викриває (лицемірство, фальш світського кола).

7. Сільські мешканці називали Є.Онегіна фармазоном через те, що (він був внутрішньо незалежною людиною, не звертав уваги на правила етикету).

8. У листі до Онєгіна Тетяна звертає увагу на їх схожу рису як (самостійність, нерозуміння з боку оточуючих).

9. Тетяна в п’ятій главі роману порівнюється з героїнею російської літератури (Світланою. В.Жуковського поема «Світлана»).

10. Є.Онєгін не відмовляється від дуелі з Ленським, тому що він (побоюється громадського осуду, дотримується правил світського етикету, аристократичних забобонів).

11.Роман «Євгеній Онєгін» - перший російський (реалістичний роман).

12.Який аналог до слова «хандра» (ним Пушкін називає внутрішню хворобу свого героя) можна дібрати з поеми Дж.Байрона «Паломництво Чайльд Гарольда» (сплін).

       3. Взаємоперевірка диктантів.

 

II. Оголошення теми та мети уроку.

1. Слово учителя: Чимало романтичних історій знаходимо ми на сторінках художніх творів. Як правило, це історії про двох закоханих та події, свідками яких вони є. Історія кохання є складовою сюжету роману «Євгеній Онєгін». Ленський і Ольга, Онєгін і Тетяна. Проблемним запитанням, яке ми будемо вирішувати на сьогоднішньому уроці, є таке:

- Чому Пушкін вважає Тетяну ідеалом жінки?

2. Учні записують у словнички значення слова ідеал, гармонія.

3. Читання напам’ять учнями уривків із роману «Євгеній Онєгін» «Татьяна, милая Татьяна» та інші.

 

VI. Домашнє завдання.

1. Виділити частини тексту, у яких автор описує картини природи.

2. Виписати в словнички значення слів «колорит», «національний».

3. Опрацювати матеріал підручника про роман у віршах: «онєгінську строфу».

 

 

Дидактична гра на уроках літератури як засіб підвищення ефективності навчання і виховання школярів.

Оволодіння учнями середніх загальноосвітніх шкіл ґрунтовними знаннями, необхідними уміннями і навичками виступає однією з найважливіших проблем у сучасній освіті. Розв’язання цієї проблеми неможливе без удосконалення технологій навчання, а, отже й методів навчання. Сьогодні у педагогіці активізувався пошук адекватних цьому форм і методів роботи в навчальній діяльності. Серед них виділяється ігрова діяльність, яка для дитини є нагальною потребою, а для педагога – способом реалізації різноманітних завдань навчально-виховного процесу.

Практика доводить, що у роботі деяких вчителів домінують репродуктивні методи навчання, які вимагають заучування матеріалу і його наступного точного відтворення. Наслідком цього є безпорадність перед необхідністю встановлення причинно-наслідкових зв’язків, творчого перенесення знань у змінені умови, прикутість до шаблону, догми, традицій, нерозвиненість критичного мислення, тощо.

Отже, актуальним стає впровадження активних методів навчання в практику роботи загальноосвітніх шкіл. Соціальне замовлення на це підтверджується концептуальними положеннями ряду державних документів ( Національна програма «Освіта ХХІ століття», Закон України «Про освіту», Новий держстандарт, тощо), які задають стратегічний курс формування педагога нового типу – думаючого, ініціативного, самокритичного. Саме гра належить до активних, нетрадиційних методів навчання і виховання школярів і молодших, і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Проблемі гри приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і сучасні: Платон, Арістотель, Рабле, Коменський, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, І.Кант, К.Ушинський, А.Макаренко, Л.Виготський, О.Запорожець та інші.

У працях багатьох дослідників відображено різні підходи до визначення сутності гри, дидактичної гри. Так М.Гончаров, Т.Ладивір, М.Лісіна, В.Семенов, В.Сушко, Н.Філатов визначають сутність гри як форму спілкування, Л.Виготський, Д.Ельконін – як форму діяльності, П.Каптерєв, Є.Покровський, С.Рубінштейн, І.Сікорський, А.Смирнов – як умову розумового розвитку. Але кожен з дослідників вважає гру ефективним методом реалізації навчально-виховного процесу.

Доведено, що дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприйняття учнями навчального матеріалу, урізноманітнюють їх навчальну діяльність, вносять в неї елементи цікавості і як наслідок підвищують рівень успішності учнів. В той же час, практика сучасної школи вказує на наявність невикористаного потенціалу гри у навчально-виховному процесі.

А.Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та гра є педагогічно цінною, в якій учень активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. Опрацювавши педагогічні джерела, можна вивести таке тлумачення дидактичної гри: це індивідуальна, групова і колективна навчальна діяльність учнів, що включає в себе елемент суперництва та самодіяльність в засвоєнні знань, умінь і навичок, набуття досвіду пізнавальної діяльності і спілкування в процесі ігрового навчання.

На думку О.Сорокіної доцільно виокремити такі види ігор:

1) ігри-подорожі. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу учнів на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви, тощо;

2) ігри-доручення. Ігрові завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

3) ігри-припущення. Їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б», «Що б я зробив, якби?...» та ін. Вони спонукають учнів до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв’язки, активної роботи уяви;

4) ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують вміння розмірковувати, робити висновки;

5) ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вчителя з учнями, учнів між собою. Цінність таких ігор полягає в активації емоційно-розумових процесів ( єдності слова, дії, думки, уяви учнів), у вихованні вміння слухати і чути питання вчителя, питання і відповіді учнів, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження;

6) ігри з відшукуванням предметів. Їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

7) сюжетно-рольові ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей ( покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);

8) ігри у фанти або в заборонений «штрафний предмет (картинку)». Вони пов’язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утримання, не сказати забороненого слова тощо.

Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати учнів через ігровий задум. Це їх властивість зумовлює особливість роботи педагога щодо використання ігрових методів у розвитку школярів.

  З’ясувавши значення дидактичної гри та існуючі види цього методу навчання, слід підкреслити ефективність та необхідність використання ігор на уроках світової літератури. Найефективнішими є ті уроки, на яких використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих пошуків. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Завданням учителя є знайти ту ігрову форму, яка зацікавить дітей, а навчальний процес від цього лише виграє. У сучасній школі, коли педагоги акцентують увагу на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність повинна використовуватись як самостійна технологія з метою засвоєння понять, тем, розділів; як урок чи його частина ( вступ, пояснення, закріплення, вправа, контроль); як позакласний захід з предмета. Щоб гра ефективно використовувала свої функції, необхідно, щоб її змістом був програмовий матеріал, щоб вона застосовувалася в різноманітних формах, узгоджувалася з іншими дидактичними засобами, забезпечувала всебічний розвиток особистості. Гра не повинна домінувати над змістом. Вона повинна сприяти засвоєнню змісту вивченого твору. У процесі гри народжується здатність нестандартно мислити і розширювати світогляд, формувати уміння і навички, необхідні в практичній діяльності. Розвивальні інтелектуальні ігри вчать дітей користуватись вже набутими знаннями.

Граючись в команді, діти вчаться слухати одне одного, бути толерантними. Правильно організована гра сприяє формуванню дружніх взаємин, вихованню культури спілкування, створенню гарного настрою. Найголовніше – в учнів виникає зацікавленість літературним твором.

Ігрові методи, прийоми роботи допомагають на уроках світової літератури реалізувати комплекс навчально-виховних завдань:

- розвивати навички читання з елементами коментування, аналізу художнього твору;

- розвивати образи мислення учнів;

- уміння висловлювати свою думку, обґрунтовувати її;

- виховувати всебічно-розвинену людину, особистість;

- прищеплювати інтерес до духовних надбань людства.

На уроках світової літератури ігрові вправи, завдання, бліц вікторини, конкурси становлять допоміжний інструментарій психологічної, інтелектуальної підготовки до творчого навчального процесу на початку чи в іншій частині уроку. Доцільним є проведення рольових ігор. Це дає можливість прийняття учнем рольової установки. Через рольову установку учень розвивається від особистісного ототожнення себе з художнім персонажем до довільного, контрольованого художньо-творчого перетворення інтимних переживань.

Значна кількість ігрових завдань на уроці повинна бути розрахована на індивідуальну та групову роботу учнів і диференціює навчальне навантаження, оскільки дає можливість певній частині учнів працювати самостійно.

Гра позбавляє уроки одноманітності. Але якого б типу не був урок, який би метод на уроці не застосовувався, гра використовується як засіб впливу на учнів у таких напрямках:

- розвитку пізнавальних можливостей і їх нахилів;

- емоційного сприйняття навчального матеріалу;

- активізації розумової діяльності на підставі підвищення інтересу до предмета;

- розвитку умінь і навичок самостійної розумової праці. Пропоную кілька уроків світової літератури з використанням діалектичних ігор та ігрових завдань (додаток ).

                              Література.

1.Брижатенко О. Можливості імітаційно-дидактичної гри у формуванні пізнавальної активності старшокласників./ О. Брижатенко// Шлях освіти.-2006.- №4- с.34-37.

2. Воробйова С. Дидактична гра в процесі навчання. / С. Воробйова// Рідна школа. – 2002.- №10.- с.46-48.

3. Долбенко Т. Активізація пізнавальної діяльності підлітків: ігрові технології / Т. Долбатенко // Рідна школа. - 2004.- №10.

4.Дон О. Дидактичні ігри. / О. Дон// Шкільний світ. – 2001.- №35.

5. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності./ О. Жорник// Рідна школа. – 2000. - №2.- с.26-28.

6. Кудикіна Н. Психологія та педагогіка гри./ Н.Кудикіна// Відкритий урок. – 2006.- №5-6.

7. Мамчур І. Теорія гри та її пізнавальні можливості ( історичний аналіз) / І. Марчук// Рідна школа. – 2003. - №6. – с.61-63.

8. Щербина Д. Ігрове навчання як засіб активізації комунікативної позиції учнів.// Педагогіка вищої та середньої школи. – Кривій Ріг, 2007. вип. 17. – с.353-358.

 

 

 

Додаток

Урок світової літератури у 5 класі

Тема. Прислів ’ я та приказки. Відображення в них народної мудрості, спостережливості.

Мета: познайомити учнів з малими жанрами усної народної творчості прислів’ями та приказками; навчити розуміти зміст прислів’їв, аналізувати їх; розвивати усне зв’язне мовлення, творчу уяву, інтелект; навички виразного читання; формувати вміння знаходити спільне та відмінне між прислів’ями та приказками; прищеплювати любов учнів до народної творчості.

Обладнання: збірки прислів’їв та приказок народів світу, прислів’я В.Даля, таблички з написами зупинок, картки з головоломками, конверти з прислів’ями.

 Епіграф:                       Яка розкіш, який зміст у кожному прислів’ї! Яке золото!

                                                                                                                               О.Пушкін.

                                                              Хід уроку.

I. Слово вчителя.

- Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми відправимось з вами у дивовижну уявну подорож в країну «Прислів’їв та приказок».

А подорожувати ми будемо потягом.

                  Час тече повільно, ллється, як вода,

                   Вже його не спиниш на путі.

                   Хоч годин минулих трохи нам шкода,

                   Та найкраще жде нас в майбутті.

12345Следующая ⇒

Поделиться: