Розділ 1. Історія конституційного розвитку.

Стр 1 из 6Следующая ⇒

П Л А Н

Вступ

Розділ 1. Історія конституційного розвитку.

1.1.Основні етапи світового конституційного розвитку, положення конституційної доктрини.

1.2. Вітчизняний конституційний розвиток.

1.3 Етапи новітнього конституційного процесу в Україні

Розділ 2. Конституція – Основний Закон держави.

2.1. Поняття, зміст та структура конституції.

2.2. Юридичні властивості Конституції України.

2.3. Функції і принципи Конституції України

Висновки

В С Т У П

Як відомо, головним дежрелом галузі конституційного права є Конституція.

Поява конституцій – це результат тривалої і тяжкої боротьби між феодалізмом і абсолютизмом, з одного боку, і буржуазією, селянами та робітниками – з другого. У цілому ж конституції завершили створення такого механізму державної влади, який давав змогу управляти суспільними відносинами від імені народу, але в інтересах насамперед буржуазії. Водночас у перших конституціях були закріплені права і свободи громадян, які тепер є досить демократичними. Першою в світі Конституцією була Конституція США 1787 р., а не європейському континенті – Конституції Франції і Польщі, прийняті їх парламентами 1791 р.

Необхідність прийняття конституцій була зумовлена і тим, що в державі значно розширився комплекс суспільних відносин, які підлягали правовому регулюванню, Кількість нормативних актів постійно зростала. У цій ситуації перші конституції були як “орієнтир” у праві, “маяк” правової системи; без них неможливо було забезпечити виконання законів великою кількістю людей, які не знали і не могли знати всіх законів держави. І вихід тут був знайдений у тому, що в досить зрозумілій доступний і всім відомий закон були зібрані основні правила і принципи суспільного життя і доведені до загального відома. Крім того прийняття конституцій було зумовлено й тим, що держави досить часто хотіли заручитися союзниками (наприклад, у торгівлі) і продемонструвати перед ними найвигідніші сторони своєї внутрішньої і зовнішньої політики. Тому конституції були своєрідною “візитною карткою” держави, її “паспортом”.

Таким чином, конституція з’явилась у зв’язку з необхідністю проголошення і гарантування прав і свобод особи, для забезпечення правових засад буржуазного правопорядку, закріплення позицій держав у міжнародних відносинах.

Для України найважливіші події в історії вітчизняного конституціоналізму відбулися після прийняття Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет та схвалення 24 серпня 1991 року Акта проголошення незалежності України.

За роки, що минули після цього, нашою державою пройдено не простий шлях. Розбудовувати державу в складних соціально-економічних умовах при постійній нестабільності, значних суперечностях між законодавчою і виконавчою владами та деяких інших негативних факторах справа не з легких. І до цього часу соціально-економічна та політична ситуація у державному і суспільному житті поки що має складний, суперечливий характер. Проте, хоч як там було, Українська держава і суспільство вже живуть за новою Конституцією, яку було прийнято 28 червня 1996 року. Цей день назавжди ввійшов видатною подією в сучасну історію нашого народу і українського державотворення. Його позитивні наслідки з часом відчує кожний громадянин України.

Прийняття Конституції завершило складну, титанічну працю депутатського корпусу тринадцятого скликання, вчених, апарату Верховної Ради, зокрема її Інституту законодавства, та інших державних структур.

Ця робота розпочалася набагато раніше, відразу ж після проголошення Декларації про державний суверенітет України. Отже, складний і тривалий конституційний процес має свою історію і її теж, хоча б у загальних рисах необхідно знати.

Актуальність теми полягає в тому, що вчення про конституціоналізм та конституцію є необхідною складовою знань будь-якого юриста. Положення Конституції необхідно не тільки знати, а і вміти їх застосовувати як норми прямої дії.

Метою лекції є з’ясування таких важливих питань як поняття та зміст конституції, визначення її властивостей, функцій та принципів а також способів тлумачення та механізму реалізації конституційних норм.

Завдання, які необхідно вирішити:

- розглянути досвід світового розвитку конституціоналізму

- з’ясувати найважливіші етапи в історії нашої держави, які вплинули на прийняття Конституції України

- визначити критерії класифікації конституцій

- визначити функції та принципи Конституції України, а також її юридичні властивості

- розглянути способи тлумачення конституції та реалізацію її норм

Види конституцій

Важливе значення має класифікація конституцій, яка хоч і є умовною, але дає можливість орієнтуватися в їх багатоманітності, допомагає краще їх відрізнити, зіставляти одну з іншою, розуміти особливості їх змісту і структури.

Деякі критерії класифікації ми розглянемо більш детально, а наприкінці визначимо якою є Конституція України 1996 року за певними критеріями.

За зовнішньою формою — писані, неписані, змішані.

Писані (кодифіковані і не кодифіковані) конституції являють собою єдиний акт або декілька актів (не кодифікована, наприклад, Конституція Швеції і Фінляндії, які складаються з 4-х конституційних актів), що мають вищу юридичну силу.(Бостон С.К., Сажнєв І.В.)

Неписані конституції характеризуються тим, що питання конституційного характеру знаходять своє закріплення не в одному, а в кількох нормативних актах, а також урегульовані конституційними звичаями тощо.

За терміном (часом) дії - постійні і тимчасові.

Більшість конституцій не передбачають певного терміну дії і, в силу цього, є постійними, але це не означає неможливості їх зміни або скасування. Тимчасові конституції приймаються на обмежений строк або до настання певних подій, наприклад, до прийняття нової конституції.

За способом прийняття розрізняють октройовані (даровані «згори») та народні конституції (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).

За порядком зміни, внесення поправок і доповнень (формальними ознаками) конституції поділяють на: жорсткі, які змінюються і доповнюються в особливому порядку, з дотриманням ускладненої (у порівнянні зі звичайною законодавчою) процедури; гнучкі , які змінюються в такому ж порядку, як і звичайні закони.

За формою правління — залежно від порядку заміщення посади (поста глави держави), поділяють на монархічні (наприклад, Конституція Японії 1947 р.) і рес публіканські (наприклад, конституції Франції, 1958 р.; України, 1996 р.).

У залежності від державно-по літичного режиму розрізняють демократичні, авторитарні і тоталітарні конституції.

За формою державного устрою , що встановлюється конституціями, вони поділяються на федеративні (Конституція ФРН, 1949 р.) та унітарні (конституції України, 1996 р.; Греції, 1975 р.).

За відповідністю реальним відносинам у суспільстві — реальні, фіктивні (формальні) та фактичні.

Таким чином, розглянувши питання змісту, форми, функцій та юридичних властивостей конституції можна зробити загальний висновок, що Конституція – це Основний Закон держави, або система правових актів, прецедентів, тощо, що має юридичні властивості і за допомогою якого народ або органи держави, що виступають від його імені, закріплюють права і свободи людини та громадянина, основи громадянського суспільства, які охороняються державою, утверджують основні засади устрою суспільства і держави, визначають суб’єктів влади, а також механізм її організації і здійснення.Стосовно Конституції України, яка була прийнята 28 червня 1996 р., то у відповідності до проаналізованих критеріїв поділу конституцій на види можна зазначити, що в она є реальною, демократичною, унітарною, народною, жор сткою, писаною.

В И С Н О В К И

На підставі аналізу теоретичних основ побудови конституцій та історії становлення та розвитку конституційного ладу в світі та в Україні можна зробити такі висновки:

історія становлення конституцій має чотири покоління, які відображають зміст цього акту на різних історичних етапах розвитку суспільства;

стосовно розвитку вітчизняного конституціоналізму можна зробити висновки, що він має дуже глибокі історичні коріння, але тільки після проголошення України незалежною державою почався етап новітньої конституційної реформи, який складався з декількох етапів, і як відомо, 28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, не зважаючи на те, що наша Конституція досить молода, на сьогоднішній день конституційна реформа ще триває;

сутність і зміст конституції виявляються у сукупності її властивостей, основними властивостями Конституції України є її верховенство, тобто пріоритет її положень у системі джерел права, стабільність, особливий правовий захист, суб’єктами якого є сама Конституція, Президент України, який є гарантом додержання Конституції, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, правоохоронні органи і найважливіший спеціальний орган – Конституційний Суд України;

Конституція в загальній системі права займає найважливіше, провідне місце, отже можна дати загальне поняття, , що Конституція – це Основний Закон держави, або система правових актів, прецедентів, тощо, що має юридичні властивості і за допомогою якого народ або органи держави, що виступають від його імені, закріплюють права і свободи людини та громадянина, основи громадянського суспільства, які охороняються державою, утверджують основні засади устрою суспільства і держави, визначають суб’єктів влади, а також механізм її організації і здійснення;

як відомо види певних явищ є складовими відповідної класифікації, Те саме стосується і конституції. Підставою видової диференціації є певні критерії. Різні фахівці наводять різну кількість критеріїв, але можна визначити основні: за часом дії, за порядком внесення змін, за способом прийняття, в залежності від державного режиму, за формою та інші. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року вона є реальною, демократичною, унітарною, народною, жорсткою, писаною;

Конституція України виконує в суспільстві такі важливі функції як політична, юридична, установча, ідеологічна, гуманістична, організаційна, стабілізуюча, консолідуюча, обмежувальна та ін.

Важливим при з’ясуванні вчень про конституцію є розгляд способів та методів тлумачення, таких як граматичний, системний, цільовий, логічний, історико-політичний, а також питань реалізації Конституції України.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1. Конституція України. – К., 1996.

2. Декларація про державний суверенітет України: прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року \\ ВВР Української РСР. – 1990. - № 3. Ст. 429.

3. Декларація прав національностей України: прийнята Верховною Радою країни 1 листопада 1991 р.\\ Там же. - № 53. – Ст. 799.

4. Акт проголошення незалежності України: Прийнятий Верховною Радою України 24 серпня 1991 \\ Там же. – 1991 - № 38 – Ст. 502.

5. Закон України від 12.09.1991 р. “Про правонаступництво України” \\ Там же. - № 46. – Ст. 617.

6. Закон України “Про внесення змін до Конституції України” від 8.12. 2004 року № 2222-ІУ.

7. Бостан С.К., Сажнів І.В. Державне право зарубіжних країн: Навчально-методичний посібник. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2001. – 254 с.

8. Георгіца А. 3. Конституційне право зарубіжних країн. —Чернівці, 2001.

9. Журавський В. Політична система України: особливості, фактори, чинники права // Віче. — 2000. — № 2.

10. Журавський В. Козацький конституціоналізм і його роль в еволюції вітчизняного парламентаризму // Вісник Академії правових наук України. — 2001. — № 2 (25).

11. Заєць А. ТІ. Формування ідеї правової державності в процесі створення нової Конституції України (1994—1996 рр.) // Вісник Академії правових наук України. — 1998. — № 1 (16).

12. Конституційне право України: Конспект лекцій /Заред. проф. Ю. М. Тодики. — X., 1997.

13. Конституційне право України / За ред. проф. В. Ф. Погорілка. — К., 1999.

14. Конституційне право України /За ред. В. Я. Тація, В. Ф. Погорілка, Ю. М. Тодики. — К., 1999.

15. Конституційне право України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів\ За ред. академіка АпрН України, доктора юридичних наук Ю.М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професорва В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 544 с.

16. Конституционное право Украины /Сост.: В. Д. Волков, Р. Ф. Гринюк, И. С. Щебетун. — Донецк, 2000.

17. Конституція незалежної України /За ред. В. Ф. Погорілка, Ю. С. Шемшученка, В. О. Євдокимова. — К., 2000.

18. Конституція України — основа модернізації держави і суспільства. — X., 2001.

19. Коментар до Конституції України. — К., 1996.

20. Костицький В. Конституція України 1996 року — модель української державності // Право України. — 2001. —№ 8.

21. Кравченко В. В. Конституційне право України. — К., 2002.

22. Медведчук В. Про теорію і практику конституційного процесу в Україні // Право України. — 1995. — № 8.

23. Основи конституційного права України / За ред. академіка АПрН, проф. В. В. Копейчикова). — К., 1997.

24. Святоцький О., Чушенко В. Питання теорії і практики конституціоналізму в Україні // Право України. — 1998. —№ 2.

25. Скомороха В. Вплив конституційної юстиції на розвиток українського конституціоналізму // Право України. — 2000. — № 12.

26. Статків Б. І. Конституційне право України: Навч. посібник. — Чернігів, 1999.

27. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми реалізації Конституції України // Вісник Академії правових наук України. — 2000. —№ 2 (21).

28. Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. — 2001. —№ 8.

29. Тихий В. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України // Вісник Конституційного Суду України. — 1998. — № 4.

30. Тодика Ю. Н. Конституция Украины: проблеми теории и практики. — X., 2000.

31. Тодика Ю. Н. Толкование Конституции и законов Украины: теория и практика. — X., 2001.

32. Тодика Ю. М. Функції Конституції України та їх загальна характеристика // Вісник Академії правових наукУкраїни. — 1997. — № 1 (8).

33. Фрицький О. Ф. Конституційне право України. — К., 2004.

34. Цвік М. В. Про заключний етап конституційного процесу в Україні // Вісник Академії правових наук України. —1996. — № 5.

35. Шаповал В. М. Конституційне право зарубіжних країн. — К., 1997.

36. Шаповал В. Конституційні акти України першої половини 90-х років XX ст. (питання кваліфікації) // Право України. — 2000. — № 6.