Структура механізму та органів публічного адміністрування

Структура управління є внутрішньо упорядкованою, ієрархічно побудованою цілісною сукупністю відносно самостійних органів публічного управління та їх підрозділів, що здійснюють діяльність у межах законодавчого закріплення функцій і компетенції.

Систематизація підходів провідних вчених до визначення категорії механізм публічного адміністрування дозволяє зробити висновок, що він є невід’ємною складовою системи державотворення і відносяться до класу надскладних соціальних, динамічно функціонуючих систем.

Його зміст складає широке коло питань, пов’язаних з загальною системою державного управління: її структурою, принципами, функціями та особливостями функціонуванням суб’єктів, об’єктів і механізмів на засадах сучасних моделей і визначення їх ефективності і багато іншого.

В результаті того, що механізм вбудований в систему публічного адміністрування, він завжди бідніше за неї кількісно і якісно, проте це діючий механізм, який здатний відрекомендувати її в цілому, шляхом реалізації мети. Досягнення мети розвитку цієї публічної адміністративної системи означає реалізацію її механізму.

Механізм публічного адміністрування - це спосіб розв’язання суперечностей явища чи процесу, послідовна реалізація дій, які базуються на основоположних принципах, цільовій орієнтації, функціональній діяльності з використанням відповідних їй форм і методів управління.

Кожний з суб’єктів управління будь-якого рівня є керуючою системою і за внутрішнім своїм складом розглядається як сукупність таких компонентів: процес управління, що характеризує її в динаміці (розробка, прийняття і реалізація управлінських рішень, або здійснення всіх стадій управлінського циклу); механізм управління (принципи, цілі, функції, методи); сукупність елементів, які характеризують керуючу систему у відносній статиці (кадри, інформація, структура, техніка, технологія); механізм розвитку (самовдосконалення) системи управління. В практичній управлінській діяльності так чітко вищезгадані компоненти не відмежовуються, адже всі їх елементи постійно взаємодіють, знаходяться у безперервному рухливому стані.

В рамках системи публічного адміністрування обов’язково реалізується свідома, цілеспрямована організація її життєдіяльності.

Будь-який механізм складається з сукупності різних підмеханізмів (формування, структуризації, функціонування, пристосування, мінливості, розвитку і таке інше.).

Механізм може мати структурне відображення, операційне, функціональне, статичне або динамічне.

Найбільш ефективним механізмом в держаному управлінні можна вважати системний (одночасний) вплив, який здійснюється у вигляді атрибутивних (троїстих сутнісних) структур.

Внаслідок своїх унікальних властивостей саме атрибутивний вплив повинен займати найвищі щаблі в ієрархічній драбині інноваційних механізмів державного управління.

В інноваційних механізмах систем публічного адміністрування атрибутивність може проявлятися у трьох аспектах: структурному, процесуальному і структурно-процесуальному.

Перший аспект атрибутивності — процесуальний пов’язаний з тим, що управління це завжди процес — сукупність подій, станів, змін, який має певну цілісність і спрямованість основних частин. Процесу властивий рух, який характеризує спосіб його існування і відбувається за схемою: „початок”, „середина” і „закінчення”. Вони складають його діалектичну цілісність і водночас є самостійними частинами атрибутивної системи, які визначають структуру, спрямованість і характер змін у трьох її підсистемах.

Другий аспект атрибутивності – структурний може відображати структуру побудови системи і функції кожного з трьох її елементів. Причому важливо не тільки правильно визначати конкретний склад цих елементів, але й вказувати послідовність їх розташування, правильно визначати вектори руху інформації. Також необхідно висвітлювати умови, які можуть сприяти підвищенню або зниженню ефективності використання атрибутивної навчальної моделі.

Організаційно-структурна характеристика публічного адміністрування певною мірою відрізняється від місцевого самоврядування і має інструментальне значення для визначення їхнього співвідношення. Концептуально співвідношення публічного адміністрування і місцевого самоврядування має визначатися у загальній управлінській лексиці, теорії і практиці соціального управління, загальнодержавного (управлінського центру та його органів на місцях) і місцевого управління.

У публічному адмініструванні виникло нове завдання – провести чітке розмежування правового статусу тих державних органів, що належать до різних гілок влади, встановити особливості взаємовідносин органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування (органів публічного управління) з населенням, що могло бути зроблено, зрозуміло, тільки шляхом детального аналізу тих правових норм, які регулювали правовий статус зазначених суб’єктів, а також існуючої системи органів публічного управління.

Визначальний вплив на побудову структури органів публічного управління належить спеціалізації управлінської діяльності. Якщо розглядати цей вплив більш детально, то слід відзначити, що в першу чергу він зумовлюється цілісним комплексом внутрішніх і зовнішніх функцій держави, реалізація яких здійснюється органами влади згідно з їх повноваженнями, встановленими відповідними правовими нормами. Але при цьому необхідно зважати на те, що розподіл управлінської праці, масштабність завдань по кожній функції залежать від складності об’єкта управління як керованої системи, кількості її підсистем і елементів, а також виділених напрямів діяльності на міжнародній арені.

Структура органів публічного управління має формуватися з додержанням системно-функціональних і системно-організаційних принципів, які наведені вище. До важливих параметрів, що необхідно враховувати при визначенні структури управління, відносяться: кількість рівнів управління; додержання норм керованості, централізація виконання функцій; масштабність робіт певної функціональної спрямованості; розгалуженість міжфункціональних зв’язків, технічне оснащення управлінської праці тощо.

Система державного управління включає в себе центральну ланку державної влади й регіональне та місцеве управління. Через регіональне забезпечуються реалізація загальнодержавних інтересів у відповідній сфері, галузі, та врахування потреб територій. Місцеве самоврядування на відміну від державної влади задовольняє інтереси та потреби спільноти на місцях, у деяких випадках може виступати від імені держави.

 

⇐ Предыдущая11121314151617181920Следующая ⇒

Поделиться: