Тема: Вступ. Розвиток української мови.

Урок № 1

Тема: Вступ. Розвиток української мови.

Мета: ознайомити з тенденціями розвитку української мови, зокрема її лексичного складу, в наші дні; виховувати любов і повагу до української мови як мови державної та мови материнської, виховувати патріотизм; розвивати увагу, логічне й образне мислення, формувати навички роботи з підручником, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

 

 

І. Підготовка до вивчення нового матеріалу.

* Робота біля дошки. Записати речення, прокоментувати їх зміст.

 Ти велична і проста, ти стара і вічно нова. Ти могутня, рідна мово! (І.Багряний.) Мова – золото-пшениця, слів – як зерен на току. Не вмістити цю скарбницю в товстелезнім словнику. (С.Коваль.) Мова – великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати, не завдаючи йому ніякої шкоди. (К.Крапива.)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу, поданого у тексті вправи 1.

 Колективне виконання вправи 1 (ІІІ, 1).

* Доповнення вчителя.

Система мови чутлива до суспільно-політичного життя її носіїв. Зміни безперервно відбуваються у фонетиці, лексиці, граматиці, правописній системі. 

Найбільш рухливою є лексика. Вчені стверджують, що протягом десятиріччя словниковий склад мови змінюється приблизно на 25 відсотків.

Сучасне українське суспільство прагне до відкритості. Ми повертаємося до національних традицій християнства, тому відновлюється конфесійний (церковний) стиль української мови. Правове утвердження статусу державності української мови (Закон про мови 1989 р, Конституція України 1996 р.) та розширення сфер офіційного використання української мови спричинило розвиток офіційно-ділового стилю.

З відходом у небуття радянського способу життя з активного вжитку вийшло чимало слів: колгосп, партком, соцзмагання тощо. Натомість відродилися слова, які в радянський період були рідковживаними: гривня, оберіг, гетьман, довкілля, осоння, часопис. Відновлюються слова, які за радянської доби здавалися недоречними й архаїчними, це звертання (пан, пані, добродій),  етикетні формули (Моє шанування! Як Ваша ласка... Слава Ісусу Христу! Бог в поміч! З Богом!)

Реальність породжує потребу у виникненні нових слів для називання нових об’єктів – предметів, понять, ознак, явищ, відношень. Відповідно до властивих українській мові словотворчих моделей утворилися й відразу увійшли до активного вживання нові слова: бюджетник, державник, мобільник, приватизація, департизація, роздержавлення тощо. Завдяки відкритості українського суспільства, розвитку економічних і культурних зв’язків України з державами світу лексика збагатилася запозиченням іншомовних слів (мер, спікер, менеджер, кліп, піцца, факс, хіт та ін.).  Значно оновилася термінологічна система багатьох галузей наук (бакалавр, магістр, тестування, рейтингова система освіти, ліцей, гімназія, дефолт, ремісія, пролонгація, транш).  Цікаво, що чимало професійних слів з мовлення спеціалістів перейшло до активного вжитку: бартер, аудит, дистриб’ютор, інфляція, субсидія, ліцензія, суборенда).

У мовній ситуації, що склалася в Україні, має зростати вживання української мови в усіх без винятку сферах життя.

За Л.Мацько1.

V . Підбиття підсумків уроку.

V І. Домашнє завдання. Вправа 1 (І).

Урок № 2

Тема: Частини мови, їхні основні смислові, морфологічні та синтаксичні ознаки.

Мета: повторити вивчене про частини мови, закріпити вміння розрізняти частини мови, визначати їх граматичні ознаки; виховувати любов до природи рідного краю; удосконалювати орфографічну й пунктуаційну грамотність; розвивати логічне мислення й мовлення, увагу, пам’ять.

Тип уроку:  урок повторення вивченого.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

 

Урок № 3

Хід уроку

Уроки № 4-5

Зв ’язне мовлення

Хід уроку

 

Художник ранкової зорі

Безіменно він жив. Його в нас так просто й звали: Художник.

Ніхто не знав, звідки він приходив у нашу Тернівщину й куди потім зникав. Чули ми тільки, що замолоду цей дивний для нас чоловік навчався в академії, був у дружбі з Рєпіними і Куїнджі, а котрась із його ранніх картин нібито навіть була відзначена золотою медаллю на виставці в Парижі. Місячне світло вловив, як ніхто, потім і сам не міг своє досягнення повторити...

Золота ера успіху промайнула для Художника рано, після чого тяжко пережите нещасливе кохання чи й ще якісь житейські незлагоди закинули його в наші краї. І ось уже ми бачимо, як він мандрує звідкись польовою доріжкою в зім’ятому, старому капелюсі, в плащі, скринька з художницьким причандаллям теліпається через плече, а непроникливе, з суворими вусами обличчя його осяває ранкова зоря. Усе якось так випадало, що вона йому світить навстріч...

Відомо було, що Художник котрий уже рік носить у собі нездоланну пристрасть – знайти, що задумав! А шукає він якихось диво-фарб, таких, щоб не вицвітали, не тьмяніли й не блякли від часу, зберігали б вічну свіжість, соковитість, чистоту тонів післядощової райдуги... Одне слово, були б як живі!

Блукаючи по наших балках, придивлявся він до всього, що там росте, а надто до того, що барвить. Шукав фарб, щоб не боялися часу. Так художник опинився на Романовій пасіці, де йому й зародилася думка змалювати його дочку Надьку.

Малювати заходився вранці-рано. Тільки зазоріє – уже художник велить Надьці вийти, поставить її лицем до палаючого крайнеба, налаштує мольберт і пензликом торк, торк у той бік, де зоря, і одразу ж цвіт од неї на полотно. Зовсім недовго працює Художник, бо ще сонце й росу не спило – вже в нього скінчився сеанс, іди собі, Надько, гуляй до завтрашньої зорі...

Місячне марево Художник також ще й досі ловив, та все ж найбільше душі він докладав, щоб змалювати Надьку з дитям, вважаючи, що нічого вищого й достойнішого в житті для митця нема, як відтворити красу материнства...

Жодного схід-сонця Художник наш не проспав, така натура. Тільки зазоріє, вже він за роботою. Стоїть по коліна в росах, підхоплює пензликом відблиски зорі та й на полотно їх, на полотно! Зирк на ту, що під яблунею, зирк на схід, злегка пензликом черпне зорі – і на полотно, на щічки дитяткові та його молодій матері.

- Ось моя Мадонна, - сказав він нам якось згодом, добуваючи картину з якогось мотлоху, і враз, як од сонця, стало світліше в його комірчині-хижці...

Впізнали ми її одразу, нашу вишневощоку Надьку, стоїть, тримає мале дитя біля грудей. Уся мовби оповита сяйвом материнської відданості, любові й злагоди. І найбільша сила картини була зосереджена на погляді молодої матері: бачиш, що нічого, крім немовляти, для неї на світі не існує, а лише це крихітне життя, і вона його мовби чатує, оберігає поглядом від невідомих, нікому не чутних ще небезпек, що, може, тільки вона їх передчуває материнським інстинктом...

Отже, полюбилася Художникові Романова пасіка: хоч би де блукав, а сюди заверне. Чимось зійшлись обидва: мандрівник і господар. Сівши на призьбі, неквапом гомонять про дивовижно мудрий бджолиний уклад життя, про закони і звичаї цих створінь, пробують розгадати, чому іноді бджоли пускаються в танець біля вулика після польоту і що означає той їхній танок. Загадкою для обох лишається також і те, як бджоли в цілковитій темряві вулика будують таку досконалу споруду – воскові засіки для меду. Звідки бджолі знати розрахунки будівничого?

- Бджола – загадка, зірка – загадка, а людина хіба ні? Таємниця з таємниць, - роздумує Художник. - Декотрі кажуть: людина – це жмуток м’язів... Але чи то все? Чи не краще б сказати: жмуток м’язів, піввідра крові та безмір душі...

Зненацька прийшла трагічна звістка з Тернівщини: в люту хуртовину кудись пробиравсь уночі наш художник, і знайшли його в снігу закоцюблого - в тім же вічнім плащі й капелюсі. А за пазухою - закутана в ганчірочку ота безсмертна його картина, що й серед снігів не втратила свіжості барв, - тільки на вустах зображеної замість усмішки з’явилася скорбота, а на щоці – велика, наче жива, сльоза.

Долею картини ми не переставали час від часу цікавитись. Потрапила вона до Харківської галереї, яку фашисти спалили, відступаючи, і лише кільканадцять полотен вдалося врятувати з полум’я. За кілька років по війні на одному з аукціонів у Нідерландах промайнуло було полотно невідомого майстра “Мадонна під яблунею”, але чи вона то була, чи зовсім інша? Чи пропала десь, чи й зараз, ледь усміхнена, мандрує по світу? (За О.Гончаром; 720 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

1. На міжнародній виставці одна з картин Художника була відзначена за

а) реалістичне зображення народного життя;

б) зображення сільського краєвиду;

в) зображення морського пейзажу;

г) відтворення місячного світла.

2. Картина художника була відзначена на виставці

а) у Санкт-Петербурзі;

б) у Парижі;

в) у Брюсселі;

г) у Лондоні.

3. Замолоду Художник навчався

а) в університеті;

б) в академії;

в) в інституті;

г) у магістратурі.

4. Нездоланною пристрастю Художника були пошуки

а) сюжету для картини;

б) натурниці для роботи над картиною;

в) куточка природи для роботи над пейзажем;

г) фарб, які не вицвітали б від часу.

4. Шукаючи барвників, художник опинився

а) у кузні;

б) у гончарні;

в) на пасіці;

г) на фабриці.

5. Над потретом матері з дитям Художник працював

а) на світанку;

б) опівдні;

в) у надвечір’я;

г) при заході сонця.

6. Найбільшу увагу Художник зосередив

а) на позі портретованої;

б) на виразі її обличчя;

в) на погляді;

г) на тому, як вона тримала дитину.

7. Зображену на картині жінку сам Художник визначив як

а) богиню;

б) русалку;

в) красуню;

г) мадонну.

8. Художник та пасічник любили погомоніти

а) про життя хуторян;

б) про життя степових рослин;

в) про бджолиний уклад життя;

г) про закони людського співжиття.

9. Людину художник визначив як

а) жмуток м’язів, глибину досвіду та мудрість;

б) жмуток м’язів, гіркий досвід та любов до ближнього;

в) жмуток м’язів, слабке тіло та незламність духу;

г) жмуток м ’язів, піввідра крові та безмір душі.

10. Художник трагічно загинув

а) згорівши в пожежі;

б) потонувши в річці;

в) замерзнувши;

г) від руки вбивці.

11. За пазухою в загиблого було знайдено

а) гостинці;

б) гроші;

в) книжку;

г) картину.

12. У світовому мистецтві образ Мадонни уособлює

а) материнську втіху;

б) материнську лагідність;

в) материнське всепрощення;

г) трагізм і велич материнської любові.

Журавлі ходять крилами

Наближався день мого народження, і я вирішив здивувати друзів екзотичними стравами.

Я - мисливець, тому ідея напросилася сама: накрити стіл дичиною. Пригостити гостей хотілося не загорнутою в целофан птицею з магазину, а свіженькою, прямо з повітря.

День народження випадав на п’ятницю. Мисливський сезон розпочинався у середу, і я ще у вівторок вирушив на своє улюблене болото.

Дізнавшись про очікуване родинне свято, єгер Андрій Тихонович вирішив показати мені одну місцину. Андрій Тихонович був не просто майстром мисливської справи, а справжнім професором боліт і комишів. Він безпомилково знав, де, що, коли плаває й літає. Та найбільше в ньому приваблювало інше: він свято беріг старі мисливські традиції, від яких віяло романтикою часів класичного полювання, яке застали ще Остап Вишня і Максим Рильський.

Я безмежно любив природу й завжди з насолодою слухав розповіді Андрія Тихоновича. Я навіть став копіювати його рухи, їзду на човні, ходіння по болоту, і був щасливий, що перебираю спадок колишніх патріархів лугів, яких все більше й більше витісняють моторизовані та автоматизовані легіони сучасних мисливців.

-Тут настріляєте бекасів, - пояснив мені Андрій Тихонович, коли ми спинилися біля озерця. – А отам далі – журавлиний острів, - показав рукою єгер.- Туди навіть близько не можна підпливати, щоб не наполохати цих славних птахів.

Єгер замовк, замислився, а потім тихо спитав:

-Ви любите народні пісні?

- Дуже, - спантеличено відповів я, бо аж ніяк не чекав на такий перебіг розмови.

-І я, - сказав Андрій Тихонович. – Наші пісні такі мудрі, ніжні, добрі. Але не можу збагнути, чому склали погану про журавля. Пам’ятаю, як малим розплакався, коли мати заспівала:

Занадився журавель до бабиних конопель,

А я тому журавлю києм ноги переб’ю.

- Така гарна птаха – і перебити їй ноги! За якісь коноплі!

-Та то жарт, - заспокійливо мовив я.

- Та я розумію, що жарт, та навіщо такі жорстокі жарти? – сумно зітхнув єгер. – Жменька їх зосталась. Хай живуть на радість людям.

Єгер побажав мені вдалого полювання й відштовхнувся веслом від берега.

У темряві я чекав ще годину, аж поки стало сіріти. Стріляти не поспішав, хоч качки свистіли над головою, наче гарматні снаряди. Але я терпів, поки стане світліше, щоб бити завидна. Трохи згодом я дістав з чохла рушницю, склав її й витяг з патронташа набої. Коли вставляв їх у стволи, мене торкнуло якесь неприродне відчуття легкості в патроннику. Неприємний здогад пройняв мене. Схопив один патрон. Це був шістнадцятий калібр. А у мене ж у руках дванадцятка! Поспіхом я кинув у рюкзак набої товариша, який ще минулого полювання залишив у мене свою шістнадцятку з патронташем.

Прикрішої ситуації важко було уявити. Замість того, щоб вдосталь пополювати, я мав сидіти на острові до приїзду Андрія Тихоновича, бо сам вибратися звідси не міг.

...Пізно ввечері єгер забрав мене з острова. Вдома на запитання дружини, як справи, я відповів коротко:

-На іменини купуй ковбасу.

У п’ятницю стіл вгинався від традиційних міських страв. Несподівано виручив сусід, теж мисливець, Дмитро. Він прийшов з кількакілограмовим пакетом. Там було порубане великими шматками пташине м’ясо.

-Що це? - здивувалась дружина. - На качку не схоже. Занадто птах крупний.

-Гусака підстрелив, - пояснив Дмитро. - Якраз згодиться.

Коли зійшлися гості, смажений гусак був на столі.

Годині о четвертій ранку хтось упевнено натиснув на кнопку дзвінка. Я відчинив двері. На порозі стояв Дмитро у повній мисливській викладці.

- Виручи, друже. Зібрався на полювання, все вклав, потім торкнув патронташ – а там два набої. Позич хоч кілька.

    Відмовити, певна річ, я не міг. Витягши з коробки патрони, приніс їх Дмитру. Номери шроту я записував на капсулі червоним фломастером. Крім цифр, була записана абревіатура ПС, що означало: порох сильний. В патронах була збільшена доза порохового заряду. Такі набої використовувалися тоді, коли ціль для пострілу знаходилася дуже далеко або високо.

   -Якраз те, що треба, - зрадів Дмитро. – Битиме намертво.

Вирушивши наступного ранку на полювання, я побачив над журавлиним островом журавля. Помітив, що літає він якось дивно. Вже при мені він безперервно літав тут більше двох годин великими колами, інколи знижуючись, потім знову, важко здіймаючись угору, переходив на попередню орбіту.

Сівши в човен, я рушив до журавлиного острова. Люди тут не бували, тому природа збереглася в недоторканому стані. І рапом я побачив зовсім свіжі сліди перебування тут людини. Хтось був тут сьогодні або учора. Слідами свого попередника я подався в глиб острова. Журавлів не було видно. Зате з правого боку болота почувся відчайдушний крик, і я побачив журавля, що наближався до острова. Тепер його політ видавався ще більш дивним. Він не махав крильми, як це роблять інші птахи, а якось важко підтягував їх під себе, а потім наче випростовував. Здавалося, птах дуже стомлений і зовсім не хоче летіти, проте виконує якусь тяжку місію.

Щоб не видати себе, я вліз у кущі. Мої зіниці мимоволі вперлися у два сірих предмети під ногами. “Гільзи! – мало не ойкнув я. – Хтось тут стріляв. Невже у журавлів? Ось чому їх не видно...”

Птах подав хрипкий і якийсь трагічний крик. Голос його різким болем відізвався у серці. Я вже знав, що саме вражало в його польоті. Це був останній політ. Ніколи більше не піднятися йому в небо. Тому й не кричить він, а схлипує, наче в агонії. То його останнє над рідним островом коло. Може, він і зробить тих кіл ще сто чи двісті, та це нічого не допоможе, і нічому не зарадить. Бо він мертвими трасами ходить над цвинтарем, який до вчора був йому веселим домом.

Мені було страшно підвести на журавля погляд, бо я знав, що побачу. На капсулях гільз під ногами, як краплини крові, застигла фарба фломастера: ПС.

А трохи далі в кущах лежали дві довгі, обрубані свинцем вище колін ноги журавля, який зараз доплакував наді мною свою прощальну пісню. (За Г.Кримчуком; 900 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

1. Найбільшим захопленням оповідача було

а) рибальство;

б) мисливство;

в) збирання грибів.

2. Пригостити друзів дичиною оповідач вирішив

а) на Великдень;

б) на Новий рік;

в) на свій день народження.

3. Нову місцину для полювання оповідачеві показав

а) сусід Дмитро;

б) єгер Андрій Тихонович;

в) товариш, який залишив у нього рушницю шістнадцятку.

4. Народна пісня згадана в тексті у зв’язку з тим, що

а) оповідач мріяв вполювати журавля;

б) оповідач побачив журавлиний острів і ним зацікавився;

в) журавлиний острів показав повідачеві єгер.

5 У новому для нього угідді оповідач не поспішав стріляти, тому що

а) мав поганий зір, тому чекав світанку;

б) хотів стріляти завидна, щоб уникнути помилок;

в) хотів добре виспатися перед полюванням.

6. Полювання не відбулося, тому що

а) поспіхом оповідач узяв не ті патрони;

б) оповідач розчулився і відмовився стріляти;

в) оповідач не наважився стріляти поблизу журавлиного острова.

7. Впольований сусідом Дмитром і подарований оповідачеві великий птах був

а) качкою;

б) гусаком;

в) журавлем.

8. Беручи в оповідача патрони з позначкою ПС (порох сильний), Дмитро сказав:

а) “Буду уважним і обережним”;

б) “Битиме намертво”;

в) “Жаль, що немає інших”.

9. Журавель, що літав над островом, привертав увагу тим, що він

а) був незвичайно великого розміру;

б) мав незвичний колір оперення;

в) якось дивно літав.

10.У кущах на строві оповідач знайшов

а) рушницю;

б) гільзи;

в) журавлине пір’я.

11. Побачивши напис фломастером “ПС”, оповідач зрозумів, що

а) у журавля стріляв єгер Андрій Тихонович;

б) у журавля стріляв хтось із кола йому знайомих мисливців;

в) у журавля стріляв його ж набоями сусід Дмитро.

12. Головна думка опрацьованого тексту така:

а) йдучи на полювання, потрібно ретельно вибирати набої;

б) заповідні куточки природи необхідно охороняти від усіх мисливців;

в) доля природи перебуває в залежності від людської мудрості або безголів ’ я.

* Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

І V . Пояснення вчителя.

Дуже важливим є вміння читати. Як і процес аудіювання, процес читання складається з мотиваційного етапу (визначення мети), аналітико-синтетичного  (сприймання, розуміння) та виконувального (прийняття рішення на основі здобутої в процесі читання інформації з наступним говорінням або письмом).

У процесі читання можуть розв’язуватись різноманітні завдання, як-от: здобути інформацію, навчитися щось робити, дістати естетичну насолоду. Відповідно до таких комунікативних завдань розрізняють різні види читання: ознайомлювальне, вивчальне  та  вибіркове.

Ознайомлювальне  читання застосовують для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом тощо). Переглянувши анотацію, передмову, зміст, читач має зрозуміти найважливіші положення видання, дістати чітке уявлення про цінність і корисність книжки.

Вивчальне  читання (воно ж поглиблене, аналітичне) вважають найдоречнішим у процесі навчання. У процесі такого читання інформацію н сприймають не пасивно, а, ставлячись до сприйнятого критично, дають власне трактування та оцінки поданим положенням і висновкам, помічають слабкі місця у викладі або поясненнях. Таке творче сприймання уможливлює ефективне запам’ятовування сприйнятого, забезпечує високий рівень активності думки читача.

Вибіркове  читання - це швидке читання, у процесі якого читач, охоплюючи текст загалом, акцентує увагу тільки на потрібних йому аспектах. Сторінки гортають, поки не відшукають потрібне місце, яке читають, застосовуючи вже інший вид читання -  вивчальне.

Кожен читач має навчитися свідомо вибирати той чи інший вид читання залежно від завдання, яке перед ним стоїть.

Ікона

Роман стрімко переступив поріг бабусиної кімнати. На підвіконні по-домашньому буркотіло радіо. Бабусі й не видно було за ковдрами, подушками. Коли вона й не спить, однаково лежить із заплющеними очима, піднімається дуже рідко. Лице охайне, дрібненьке, схоже на квіточку.

Роман підступив до столу з гарною, святково-легенькою серветкою. На столі пишалася дешева, темно-синього скла ваза, лежав Псалтир, якісь ліки. Стояла прикрита рушником ікона. Роман узяв її, засунув за полу і, не глянувши на стару з її подушками, рвучко попрямував геть.

Увечері Роман відніс ікону Павлуші Ханенку. Отому, що в Канаду до родичів виїхав, як тільки стало відомо, що вже можна й нічого за це не буде. А тепер от погостювати приїхав. Каже, в тамтешніх українців така туга за батьківщиною, що мати якийсь сувенір з рідної України - їм за велике щастя. Хоч рушник вишиваний, хоч ікону. І гроші вони за це чималі ладні заплатити...

Роздивившись принесену Романом ікону, “канадець” Ханенко поклав її на стіл.

- Чи ти мене хочеш одурити, чи хто тебе кинув? – верескнув він. – Дивись.

Ханенко поклав бабусину святиню на стіл, підколупнув ікону із зворотного боку ножичком, і на темному дереві забілів папірець із рівними рядками друкованих літер: “...під впливом інженери... згідно з якими архітектурний стиль...”

- Хтось узяв рівненьку дощечку, - пояснював Ханенко, - наклеїв репродукцію з журналу, а потім покрив лаком. Вийшло непогано, - хмикнув, - але на продаж не йде. Тобто, - поправився, - на сувенір не згодиться.

Коли ввечері повернувся брат Антон, Роман підійшов до нього:

- Ікону давно продав?

Антон вперся поглядом у темні Романові очі.

- Давно. З рік тому, в місті.

- Нікому не скажу. Половину грошей мені оддаси, - мовив похолоділим голосом Роман і пішов до хати.

- Розказуй хоч усьому кутку, хоч на все село кричи, - насмішкувато кинув йому в спину Антон. – Грошей тих давно немає. Гроші ті на випускний вечір пішли.

Брати стояли один проти одного напружені, як покручі. Якось дивно гукнула до хати мати. Бабуся напівсиділа в ліжку. Крилом голубки виглядало з-під хустинки срібне пасмо. Поруч згорбився на стільці батько. Хлопці виструнчились, між ними стала смутна мати з вологим блиском в очах.

- Діти... мої... мабуть... до ранку не доживу, – з натугою вилітали з побілілих уст слова. – Довго я... ходила... по цій землі. Живіть і ви... довго... Ікону бережіть... І вона... вас.... оберігатиме... (За С.Соловйовим; 380 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Увійшовши до бабусиної кімнати, Роман не побачив її

а) за квітами;

б) за книжками;

в) за ковдрами й подушками.

2. Зі столу Роман крадькома взяв

а) вазу;

б) книжку;

в) ікону.

3. Цю річ він узяв, щоб її

а) роздивитися;

б) показати друзям;

в) продати.

4. Односелець Романа Павлуша Ханенко переселився

а) до Канади;

б) до Америки;

в) до Польщі.

5. Бабусину ікону Роман хотів

а) передати до місцевого музею;

б) вигідно продати;

в) показати мистецтвознавцям.

6. Ікона виявилася

а) непридатною для продажу через ветхість;

б) майстерно виконаною підробкою;

в) покритою лаком репродукцією з журналу.

7. У крадіжці справжньої ікони Роман відразу запідозрив

а) брата;

б) сусідів;

в) однокласників.

8. Гроші, виручені за бабусину святиню, злодій витратив

а) на освіту;

б) на житло;

в) на випускний вечір.

9. Викритий у крадіжці Антон відчував

а) докори сумління;

б) перевагу над братом;

в) страх перед покаранням.

10. До ікони бабуся ставилася

а) як до цінного мистецького твору;

б) як до пам’яті про власних батьків;

в) як до родинного оберега.

11. Через свою готовність продати родинну реліквію обидва брати виявили

а) сучасність поглядів, діловитість;

б) нерозуміння справжньої цінності речі, яка була гідна національного музею;

в) бездуховність, черствість, моральну глухоту.

12. Сучасне значення слова духовність  таке:

а) високий рівень моральності, відповідність загальнолюдським моральним цінностям;

б) принципова відмова від матеріальних вигод і цінностей;

в) безкорисливість, жертовність.

 

Найвідоміша книга

Найвідоміша за всю історію цивілізації книга. Біблія. Її мудрість переважає все відоме людству, і саме тому інтерес до Книги книг не згасає протягом тисячоліть.

Слово Біблія - грецького походження й означає книжки чи зібрання книжок. Ці книжки становлять Священне Писання християнської церкви, яка засновує на них своє вчення і зберігає Писання в незмінному вигляді. Біблія складається в Книг Старого (Ветхого) і Нового Заповіту.

Писання Старого Заповіту розпочалося давньоєврейською мовою й тривало майже 1600 років, починаючи від 1513 р. до Р.Х.

У створенні книг Старого Заповіту брали участь 40 авторів. Це були не прості люди, а обрані Богом. Вони праведно жили, тому Бог через них проголошував істину.

До Старого Заповіту ввійшло 39 книжок. Перші п’ять (“Буття”, “Вихід”, “Левіт”, “Числа”, “Повторення Закону”) написав пророк Мойсей. Єврейською мовою вони називаються “Тора” – “Закон” і переповідають історію ізраїльського народу. Далі йдуть книги історичні, навчальні й поетичні.

Друга частина Священного Писання складається з 27 книжок Нового Заповіту. Вони з’явилися після Різдва Христового. Писали їх натхнені Святим Духом учні Ісуса Христа – апостоли. Розпочинається Новий Заповіт чотирма Євангеліями - від Матвія, Марка, Луки та Іоанна. Ці книжки написані наприкінці І ст.. Назва Євангеліє означає радісна звістка. Це звістка про те, що на землю прийшов Божий Син, щоб урятувати людей. У Євангеліях розповідається про життя Ісуса на землі, чудеса, які він творив, Його мученицьку загибель та Його воскресіння.

Новозавітні книжки були написані народною александрійською говіркою грецької мови (так званим койне). То була мова освічених людей того часу, тому апостоли або писали нею, або диктували переписувачам, які відтворювали сказане ними на папірусі.

У другій половині ІХ ст.. просвітники Кирило й Мефодій переклали новозавітні книги слов’янською мовою. Найдавніша пам’ятка цього перекладу відома як “Остромирове Євангеліє”.

Згідно із статутом православної церкви, кожному вірному бажано читати Біблію щодня. (За О.Степановим; 280 сл.)

 

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

1. Слово Біблія

а) грецького походження;

б) латинського похоження;

в) слов’янського походження.

2. Слово Біблія означає:

а) книжки або зібрання книжок;

б) книжки, призначені для дарування;

в) книжки щоденного користування.

3. Дві частини Біблії мають назви

а) “П’ятикніижжя” та “Євангеліє”;

б) “Книги пророків” та “Діяння апостолів”;

в) “Старий Заповіт” та “Новий Заповіт”.

4. Оригінал Старого Заповіту було написано

а) грецькою мовою;

б) латинською мовою;

в) давньоєврейською мовою.

5. Перші п’ять книг Старого Заповіту створив

а) Мойсей;

б) Самсон;

в) Соломон.

6. Єврейська назва “П’ятикнижжя” – “Тора” перекладається як

а) “правило”;

б) “закон”;

в) “порада”.

7. Новий Заповіт розпочинається

а) книгою “Діяння апостолів”;

б) чотирма “Євангеліями”;

в) книгою “Апокаліпсис”.

8. Слово Євангеліє  означає:

а) “життєпис”;

б) “радісна звістка”;

в) “мудра порада”.

9. Книги Нового Заповіту було написано

а) літературною грецькою мовою;

б) aлександрійською говіркою грецької мови;

в) арамейською літературною мовою.

10. Книжки Священного Писання були написані

а) на пергаменті;

б) на папірусі;

в) на папері.

11. Переклад новозавітних книг слов’янською мовою було здійснено

а) князем Ярославом Мудрим;

б) князями Борисом і Глібом;

в) просвітниками Кирилом і Мефодієм.

12. Найдавнішою пам’яткою слов’янського перекладу новозавітних текстів є

а) “Остромирове Євангеліє”;

б) “Пересопницьке Євангеліє”;

в) “Київський Патерик”.

* Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

План уроку

 

1. Мова реалізується в процесі мовлення.

2. Чотири види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо.

3. В чому різниця між аудіюванням і слуханням.

4. Різновиди аудіювання: глобальне, докладне, критичне.

5. Різновиди читання: вивчальне, ознайомлювальне, вибіркове.

V І. Домашнє завдання.  За записаним на уроці планом підготувати повідомлення про рецептивні види мовленнєвої діяльності.

Урок № 6

Тема: Складне речення і його ознаки. Складні речення без сполучників, із сурядним та підрядним зв’язком.

Мета: поглибити знання про складне речення, формувати вміння визначати граматичні основи складного речення, засоби зв’язку між його частинами, правильно інтонувати складні речення; виховувати повагу й любов до рідної мови, любов до рідної землі та її природи; розвивати увагу, логічне мислення, пам’ять; формувати вміння й навички роботи з підручником і таблицею, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

 

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

* Прочитати речення, заздалегідь записані на дошці. У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Назвати речення просте та складні, пояснити, чим вони розрізняються. Вказати, як з’єднано частини простих речень, що входять до складних. Прочитати складні речення, правильно їх інтонуючи.

 Я спішу тую мову співучу скоріше почуть і до слів барвінкових припасти душею щасливо. (І.Шевченко.) Слова я чую барвінкові, і серце щемно завмира. (Т.Бартош.) Коли ти плекаєш слово, йде воно, як злотонить; калиново й барвінково рідна мова пломенить. (Д.Білоус.) Комусь українська нагадує мова бурхливий потік навесні, співуче Тарасове слово джерельцем струмує в мені. (Т.Синьоока.)

 

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Складним називається речення, утворене з двох або більше простих речень, об’єднаних змістом та інтонацією. Частини складного речення можуть з’єднуватися за допомогою сполучників або без них.

Складні речення утворюються як з двоскладних простих речень, так і з односкладних (напр..: Мене водило в безвісті життя, та я вертався на свої пороги. (Д.Павличко.) Осінь сумна, а жити весело. (Нар.творч.) Між частинами складного речення встановлюється смисловий зв’язок.

* Робота з підручником.  Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу (п.1, с. 10).

*Бесіда за змістом прочитаного1 .

· На які види поділяються складні речення залежно від способу поєднання у їх складі простих речень?

· Як інтонуються складні речення?

· На які види поділяються складні речення за метою висловлювання?

ІІІ. Виконання вправ на закріплення.

* Попереджувальний диктант. У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Довести, що записані речення - складні. Чи в усіх складних реченнях частини з’єднано за допомогою сполучників? Прочитати безсполучникові речення.

 

І. Мова, наша мова, мова кольорова, в ній гроза травнева й тиша вечорова. А для мене, мово, ти мов синє море, у якому тоне і печаль, і горе. Мова, наша мова – пісня стоголоса, нею марять весни, нею плаче осінь. Нею марять зими, й нею кличе літо. В ній криваві рими й сльози “Заповіту”.

Ю.Рибчинський.

ІІ. Тремтить осіння прохолодна тиша, і відлітають сумно журавлі. (Т.Пащенко.) Принишкли бідні пташечки малі, бо швидко так від рідної землі їх пожене холодним вітром осінь. (Г.Рибцуник.) Надворі почастішали дощі, з’явилася їдка іржа на вітах, легким батистом бабиного літа куйовдяться смородини кущі. (Д.Луценко.) Попрощалось ясне сонце з чорною землею, виступає круглий місяць з сестрою зорею. (Т.Шевченко.)

 

 

* Переписати з дошки, вставляючи на місці крапок пропущені літери. В кожному реченні підкреслити граматичні основи. Вказати прості речення. Вказати складні речення зі сполучниковим та безсполучниковим зв’язком.

 

 Я іду у парку золотому, і прощально листя ш..лестить. (В.Сосюра.) Листя вм..ра і на брук ос..па..ться. (Б.Олійник.) Дощ іде і наче стукає срібним пальцем у вікно. (В.Сосюра.) Вже з дощами в ши..ку стука рання осінь, на пр..в’ялих травах тужавіють роси, віт..р з кленів листя холодно зр..ва. (З.Бебешко.) Пл...ве над світом осінь, як м..дуза, і мокре листя падає на брук. (Л.Костенко.) Землю огорта рожева тиша, вечір опуска..ться з н..бес. Він сопілку з оч..рету ріже, і лунає тихий полонез. (Є.Сарапулова.) 

ІV.  Вивчення нового матеріалу.

 

* Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу (с.11).

Виконання вправи 18 (опрацювання таблиці).

 

V. Виконання вправ на закріплення вивченого.

 

* Використовуючи таблицю на с. 12 підручника як опору, подані речення прочитати в такій послідовності: 1) безсполучникові речення; 2) складносурядні речення; 3) складнопідрядні речення .

 

І. Я дивлюсь на квіти, й цвіт багряний викликає стільки світлих мрій! Блукає осінь у саду, в душі моїй весна. Яблука доспілі виснуть наді мною, що колись про них я в Рильського читав. Вітер коси розплітає у зорі, вечір в небі розкидає янтарі... А зорі блимають незлічені над нами там, де Чумацький Віз накреслив дальню путь. Земля моя готується до сну, але я довго ще не буду спати. Летітиме земля все так же між світами в холодну вишину, як лине вічний час.

З тв. В.Сосюри.

ІІ. Минають дні, минає літо, настала осінь, шелестить пожовкле листя. (Т.Шевченко.) А тут, де падолист витає, між листом жовтий сяє мак. (І.Драч.) Орали натомлене поле, й стурбовані бусли ходили. (М.Ткачук.) Люблю похмурі дні, коли крізь сизі хмари ледь пробивається проміння золоте. (М.Рильський.) Ой у полі три тополі, а четверта в’яне. (П.Воронько.) Полонив чебрець всі схили, стелить пахощі навкруг, і чарують річка й луг. (В.Івасик.)

 

* Диктант із коментуванням.  У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Вказати речення сполучникові й безсполучникові. Позначити в словах орфограми.

 

Калина доливає жаром вінця, й верба журу гойдає над ставком, а розпашіле від роботи сонце ляга щокою в хмарний бурелом. Ген-ген лелека гострить крила чинно, тут тиша голуба – до синіх брів, ось сосни з усієї України бредуть на віче збратаних борів. (В.Лупейко.) Дихання осені уже на квіти впало, у зелені дерев сумує де-не-де уже пожовклий лист. (В.Сосюра.) Осінь лагідна, імлиста ще святкує, та за мить полохке легеньке листя облетить і полетить. (В.Терен.)

 

VІ. Підбиття підсумків уроку.

 

VІІ. Домашнє завдання. П. 1, вправа 19 (І).

 

 

Урок № 7

Тема: Складносурядне речення, його будова, засоби зв’язку в ньому.

Мета: дати поняття про складносурядне речення, пояснити, якими сполучниками пов’язуються його частини; формувати вміння впізнавати складносурядні речення, визначати в них граматичні основи, розряди сполучників сурядності, якими з’єднуються частини складносурядного речення; виховувати любов до краси рідної природи; формувати пунктуаційну грамотність, формувати навички роботи з підручником і таблицею, розвивати увагу, логічне мислення, усне й писемне мовлення, естетичну сферу.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник, таблиця.

 

Хід уроку

 

І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником .  Опрацювання теоретичного матеріалу (п.2, с. 13).

 

* Опрацювання таблиці.

Розряди сполучників сурядності	Приклади
Єднальні: і (й), та (в знач. і), ні – ні.	Спать мені не хочеться, і сон мене не бере. (Нар.творч.)
Протиставні: а, але, та (в знач але), проте, зате, однак.	Ведмідь танцює, а циган гроші бере (Нар.творч.)
Розділові: або, чи, хоч, то-то, не то – не то, хоч – хоч, або – або.	Або слави добути, або дома бути. Хоч дай миску з пирогами, хоч приведи дідька з рогами. Не то ти дурний, не то в тебе розуму немає. (Нар.творч.)

ІІІ. Виконання вправ на закріплення.

*Робота біля дошки. Записати речення, підкреслити в кожному граматичні основи. Довести, що речення є складносурядними. Визначити, до яких розрядів належать сполучники, якими з’єднано частини речень.

І. Відшуміло вже літо, і осінь прийшла. (Г.Хорташко.) Що то? Дощова хмара висовує з-за гори своє верхів’я чи темний ліс дрімає на сонячній спеці? (Панас Мирний.) Або гори Карпати сповиті в синяві мряки, або непроглядні густі праліси синіють здалека. (О.Кобилянська.) Сузір’я бігли за Чумацьким возом, а ми пливли в чумацькому човні. (В.Стус.) Чи то я заспівав, чи то мною земля заспівала? (Є.Гуцало.) Із-за темного дуба то калинова вітка витягнеться, то колюча рожа покаже дрібні листочки й пахучу квіточку. (Марко Вовчок.) В полі коли-не-коли сюркне цвіркун або здалека донесеться крик перепела. (Панас Мирний.) Дороги розмиті, і чується крик журавлиний. (Л.Костенко.) Чи в вас в пітьмі посліпли очі, чи сил немає в вас іти, чи жити з вас ніхто не хоче? (Олександр Олесь.) Росинка заблукає в павутинці, й сивішатиме небо що не день, а літо з осінню, лишившись наодинці, довірливу розмову поведе. (С.Тихолоз.)

ІІ. Місяць ще не зійшов, і нам тихо присвічували зорі. (М.Вінграновський.) То заблищить самотня зірка, то сріблястим сяйвом вкриваються контури сизуватої хмари. (А.Шиян.) Чи сонце нас пече, чи отіняє мла, чи сарана летить, чи вража рать найшла? (А.Міцкевич.) Гаснуть вранішні зорі, і пливуть, як на морі, хвилі вітру в достиглому житі. (Л.Первомайський.) Чи в зосенілому світі думає сойка про мене, чи в зосенілому світі далеч мене пам’ята? (Є.Гуцало.) Ось місяць в небесах над спраглими ланами навис, і віє скрізь відрадний холодок. (Д.Кардуччі.) Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля. (М.Коцюбинський.)

* Переписати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення, вставляючи на місці крапок пропущені букви. Визначити, якими сполучниками (єднальними, протиставними, розділовими) поєднуються між собою частини речень. Підкреслити граматичні основи речень. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.

С..ніє угорі ласкаве небо, а в ньому знов курличуть журавлі. (М.Волощук.) Чи ти вночі зітхаєш надворі а чи то вер..снева ніч зітхає... Чи ти вночі вм..ваєшся слізьми, чи ніч взялась виплакувати очі. (Є.Гуцало.) Шпаки – це імітатори в..селі. То іволга у пісні їх дзв..нить, то хлопчик, друзів кл..чучи, св..стить, то соловейко ро..с..пає трелі, то кол..со немазане скр..пить. (М.Рильський.) Чи ти мій сон, чи ти моя уява? (Л.Костенко.)

 

Словник. Імітація –  наслідування.

* Пояснювальний диктант . Підкреслити сполучники, визначити, до якої групи за значенням кожен з них належить. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.

Ще зими не видно і в бінокль, і гойдає хвиля цвіт латаття, та вже вітер вищипнув листок із чуприни клена коло хати. (А.Качан.) Дріма село на пагорбах широких, а за селом – діброва ворона. (Д.Луценко. ) Чи то вечір погасає, чи ранок світає? (П.Куліш.) Поволі буйнотрав’я пригасає, але цвіте, голублячись до ніг, петрів батіг. (Л.Тендюк.) Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець. (О.Гончар.) Чи метеор враз висвітлив вікно, чи, може, то меткий листок багряний? (В.Грипас.) То сніг кружля, то цвіт рожевий має, то в золоті яскріє далина. (Д.Луценко.) Загнаний олень в кущах мерехтить срібнолисто а чи кущі, наче загнаний олень, тремтять? (Є.Гуцало.)

* Переписати прислів ’я, замість крапок уставляючи пропущені сполучники сурядності. До якого розряду належить кожен сполучник?

І. Життя не має ціни, ... воля дорожча за життя. Один засіває поле, ... інший збирає плоди. Коріння навчання гірке, ... плід його солодкий. ... ... розумне казать, ... зовсім мовчать. Язик має й коняка, ... вона не балака.

ІІ. Собака бреше, ... кінь іде. Слова ласкаві, ... думки лукаві. Вовка в плуг, ... він глядить в луг. Заснула щука, ... зуби не сплять. Журавель в небі, ... ти йому вже ціну встановлюєш.

Народна творчість.

* Добудувати складносурядні речення, самостійно додаючи до поданої частини другу . Утворені речення записати. Визначити, до яких розрядів належать вжиті сполучники.

Я люблю читати, і ... . То стискається над улюбленими сторінками серце, то ... . Нічого не замінить мені спілкування з улюбленою книжкою, але ... . Художнє слово полонило мене, проте ... . Я надзвичайно люблю творчість Тараса Шевченка, і... .

* Диктант із коментуванням. Підкреслити в складносурядних реченнях граматичні основи. Визначити розряди вжитих для поєднання їхніх частин сполучників.

Пахне степ навкруги полинно, і в хлібах половіють поля. Україно моя, Україно, пишна Квітко планети Земля! (Д.Луценко.) То збоку вітер підкрадеться хитрою ласочкою, то на якусь мить він угамується і, прокотивши світло –зелену хвильку по траві, вляжеться, підігнувши пухкого хвоста, й лише зрідка вдарить тим довгим хвостом то по споришеві, то по клумбі. (Є.Гуцало.)

 

V. Підбиття підсумків уроку.

 

VІ. Домашнє завдання. П. 2, вправа 23 (І).

Урок № 8

Тема: Смислові зв’язки між простими реченнями в складносурядному.

Мета: ознайомити зі смисловими зв’язками, наявними між частинами складносурядних речень, формувати вміння визначати такі зв’язки; виховувати поважливе ставлення до фольклору; розвивати логічне мислення, удосконалювати навички виконання таких мисленнєвих дій, як аналіз, порівняння, конкретизація, розвивати усне й писемне мовлення, увагу, пам’ять.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

 

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

* Робота біля дошки . Записати речення, підкреслити в кожному граматичні основи. Довести, що речення є складносурядними. Визначити, до яких розрядів належать ужиті для зв’язку їхніх частин сполучники.

Старенька хата сперлась дахом в сад, а вишня в стріху свої гілки горне. (П.Кубаєвич.) Хай не міліють ріки і озера, і буде в них вода цілюща й чиста. Хай не згаса калинове намисто, а колос наливає повне зерно. (С.Жук.) В литаври б’є зелені косий дощ, і звуки їх у простір сивий линуть. (Л.Малецький.) Чи то мені здається, чи то справді свист тихшає? (М.Коцюбинський.)

 

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Смислові зв’язки між простими реченнями в складносурядному бувають такі:

1) дії, події або явища, про які йдеться в різних частинах речення, можуть відбуватися одночасно (напр..: Косили сіно лугове, і пахла м’ята. (Ю.Кравченко.)  або   послідовно (напр.: Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав. (Леся Українка.); засобами вираження таких смислових відношень є інтонація та єднальні сполучники.

2) явища, про які йдеться, можуть чергуватися (напр.: Сперш довго ліс на гуслі грав зелені, а потім виплив вересневий день. (М.Танк.). Засобами вираження таких відношень є протиставні сполучники та інтонація.

3) причиново-наслідкові відношення (напр..: Хтось шарпнув двері, і вони розчинилися навстіж. (Ю.Збанацький.) Не їж цибулі, і смердіти не буде. (Нар.творч.); засобами вираження таких смислових відношень є порядок частин, який не можна змінити, інтонація та єднальні сполучники.

3)  протиставні (напр..: Показує дорогу, а сам в болото лізе. (Нар.творч.) або зіставні відношення (напр..: Ластівка день починає, а соловей його кінчає. (Нар.творч.) Давно було, а серце пам ’ ята. (Д.Луценко.)

4) розділові відношення (напр..: Або рибку з ’ їсти, або на дно сісти. (Нар.творч.)

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Попереджувальний диктант. У кожному з речень підкреслити граматичні основи. Визначити, до якого розряду належать сполучники, що з’єдують частини складних речень. Визначити смислові зв’язки між частинами складносурядних речень.

 

За морем тепліше, але дома миліше. Час мочить, і час сушить. Казали минеться, а воно тільки настає. Або печи пиріжки, або не прийдуть дружки. Вижени із серця смуток, і життя стане тобі миліше. Бачить кіт сало, та сили мало. Аби ти мені дай, або я в тебе видеру. Ви мовчіть, а ми будемо підтакувати.  Не соли чужої рани, і твоєї не будуть. Із свині чоловіка ніколи не буде, але з чоловіка свиня може стати. Дерево пізнають по плодах, а людину – по ділах. Купив би, проте купило притупило. Без господаря двір плаче, а без господині – хата.

Народна творчість.

 

* Переписати, на місці крапок уставляючи пропущені літери. Визначити смислові зв’язки між простими реченнями у складносурядних. Записані речення прочитати, правильно їх інтонуючи.

 

І. Під хатою дідусь с..венький с..дить, а сонечко н..зенько уже спустилось над Дніпром. (Т.Шевченко.) Поїдемо поговорити з лісом, а вже тоді я можу і з людьми. (Л.Костенко.) Поговорю з д..ревами, і стане душа л..генька, мов кульбаби цвіт. (Н.Поклад.) Чи вітер крізь курай свище, чи тоскно хтось наспівує поблизу. (О.Гончар.) Так тихо сіється ранкова мла, і в сквері горобина ро..цвіла, і парки будять голоси д..тячі. (М.Самійленко.) Часом на цій вересневій сині вил..тими дзвіночками кол..халися грона жолудів або виділявся обрис пташини. (М.Стельмах.)

ІІ. Скільки раз до наших лав Бог звитягу пос..лав, але в нас до слова “гречка” вічна рима – “суп..речка”. (Д.Білоус.) Я ще йшов, а хмари нал..тіли, й закрутило, снігу нам..ло. (М.Петренко.) Чи вдарить смерть у серце співом, чи упаду в безодню я? (В.Сосюра.) Дощ пройшов, і світлі ручаї в синє море вил..вають воду. (П.Воронько.) То комиш упаде в око, то дим тріпоче в повітрі. (М.Коцюбинський.) Надходять хмари-водовози із гл..бини рудих ст..пів, і дощ цілує при дорозі останню квітку вас..льків. (А.Качан.) Холоне степ, і невкипілі зорі рогатий жук виймає рогачем. (Л.Костенко.)

ІІ. Думка спить, і с..рденько спочило. (Леся Українка.) Неле..ко жити, але мусим жити, стиснувши нерви у міцний кулак. (М.Луків.) Ніч пер..снилась, і дощ одшумів. (П.Тичина.) С..ніло все кругом, і коси золоті зоря вплітала в трави. Давно той день поглинув холод Лети, але в душі моїй він наче спів. (В.Сосюра.) Розійшлися дві дороги в полі, й не зійдуться вже вони ніколи. (Б.Лепкий.)

 

* Творча робота.  Скласти й записати текст на тему: “Краса осіннього міста (села)”. У роботі вжити 2-3 складносурядних речення.

V. Підбиття підсумків уроку.

*Підсумкова бесіда.

· Які речення називаються складносурядними? Навести приклад.

· Які смислові зв’язки бувають між частинами складносурядних речень?

· Які сполучники вживаються в складносурядних реченнях з відношеннями одночасності, послідовності або причиново-наслідковими смисловими відношеннями між частинами?

· За допомогою яких сполучників передаються протиставні відношення між частинами?

· Які смислові відношення між частинами складносурядного речення виражаються за допомогою розділових сполучників або, чи, а, чи, то ...то?

VІ. Домашнє завдання. Скласти (виписати з художньої літератури) п’ять складносурядних речень, підкреслити в кожному граматичні основи.

 

Уроки № 9-10

Зв’язне мовлення

Усний стислий переказ (за складним планом) тексту художнього стилю

Мета: на основі здобутих текстологічних знань формувати в учнів текстотворчі вміння (уміння визначати тему й головну думку тексту, його підтеми і мікротеми у процесі складання плану, самостійно добирати адекватні змісту виражальні засоби мови, реалізувати задум - усно стисло відтворювати вихідний текст-зразок); виховувати повагу до таких рис, як патріотизм, мужність, відповідальність; формувати вміння відрізняти головне від другорядного, удосконалювати навички колективної й самостійної роботи, розвивати логічне мислення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Хід уроку

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

* Читання тесту вчителем .

*З ’ ясування лексичного значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають пасивному словнику учнів.

*Визначення теми й головної думки тексту.

*Визначення стилю тексту. З ’ ясування покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

*Самостійне складання плану тексту. Обговорення плану та запис його оптимального варіанту.

*Повторне читання вчителем тексту.

ІІІ. Усне переказування учнями тексту за планом.

І V . Домашнє завдання. Скласти й записати текст (обсяг – 12-15 речень) на тему “Без відваги зазнаєш зневаги”, використавши не менше трьох складносурядних речення.

 

Текст для переказу

Митрополит

Козацька сотня нудилася без діла: ніхто не знав, навіщо її сюди викликано. У повітрі плавав сизий димок від люльок, знічев’я плелися билиці-небилиці. Прив’язані до молодих лип коні нетерпляче били копитом.

Тут хлопці побачили митрополита в козацькому одязі з двома пістолями за широким поясом. Рудий довготелесий козак аж навпіл зігнувся від сміху, і оселедець на його голові зателіпався в такт його реготові:

- Ой рятуйте, люди добрі! Кінець світу – батюшки пішли в козаки! Сиділи б ото, отче, дома та молилися б за нас!

Петро відчув, як йому кров скипає в жилах. Він подумки помолився Святій Богородиці, щоб та надала йому сил оволодіти собою. Пригадалося: дещо подібне траплялося з ним і в боях. Права рука мимоволі лягла на пістоль. Проте наступної миті Петро отямився. Зрештою він нічого не мав проти свого кривдника. Та й чи було це кривдою?

- Бери шаблю, циганська твоя мати! Зараз я подивлюсь, який з тебе козак, - підступаючи до нього, процідив крізь зуби рудий. Для нього було, мабуть, однаково – що циган, що молдованин. До того ж серед київських міщан ходили уперті чутки, що митрополит Петро Могила родом із циган.

Мовчки поклавши на землю пістолі, Петро скинув жупан. Його натреновані очі зупинилися саме та тій шаблі, яка була йому зараз потрібна. Її власник, молодий хвацький козак, зрозумівши, чого хоче митрополит, повільно витяг її з піхов, узяв за блискуче відточене лезо й простяг уперед.

Перші два удари Петро відбив порівняно легко. “Добрий рубака”, - відзначив він про себе, уважно вивчаючи супротивника. Козак справді фехтував майстерно, але боротьба надто поглинала його, тому за якусь мить він мусив зробити те, що чого невідворотно підводив його Петро, виманюючи на себе. І ось, коли шабля рудого зависла у витягнутій руці, митрополит зробив раптовий випад і кінцем своєї шаблі ніби гаком зловив зброю супротивника. Потім, укладаючи всю силу в руку – тут головне самому втримати шаблю, - гвинтом вивів її вгору. Зблиснувши на сонці, шабля вилетіла з рук козака і, черкнувши по бруківці, викресала іскри.

Запанувала тиша. Рудий козак не міг отямитися. Здивовано кліпаючи очима, він потирав кисть правої руки.

-Оце так митрополит! – голосно сказав хтось. – Оце так батюшка! Святий отче, чи ви не з козаків? Чи ж не навчилися ви так ото орудувати шаблюкою у нашого Богуна? – захоплено вигукували хлопці, оточивши Петра.

-Було в моєму житті всього доволі, - загадково якось промовив митрополит і, підійшовши до рудого козака, ляснув його по плечі:

- Тримай шаблю міцніше.

З професійною точністю, за якою вгадувався колишній офіцер, він поставив сотні завдання: слід було відбити собор, який тримали в руках уніати. Чернець підвів коня. Коротко кинувши: “На коней!”, Петро Могила поставив ногу в стремено, вкинув тіло в сідло. Сотня полетіла вслід вершникові. (За О.Білодідом; 430 сл.)

 

· Пояснити значення слів митрополит (вищий духовний сан православної церкви), уніати (прихильники уніатської тобто греко-католицької церкви).

· Дібрати синоніми до слів довготелесий, отямитися, хвацький.

· Виписати застарілі слова (пістоль, сотня, жупан, оселедець), пояснити їх роль у тексті.

· Скласти план детального переказу (орієнтовний: І. Козацька сотня нудилася без діла. ІІ. Митрополит у козацькому одязі. ІІІ. Кпини рудого козака. ІV. Митрополит стримався. V. “Подивлюся, який із тебе козак!” 1. Петро взяв шаблю. 2. Уважне вивчення супротивника. 3. Раптовий випад митрополита. 4. Шаблю вибито з рук козака. 5. Рудий не міг отямитись. VІ. Захоплення козаків. VІІ. “Було в житті всього доволі”. VІІ. Завдання сотні).

· План детального переказу перебудувати на план переказу стислого (орієнтовний: І. До сотні під’їжджає митрополит. ІІ. Кпини рудого козака. ІІІ. Двобій. 1. Петро узяв шаблю. 2. Вивчення супротивника. 3. Шаблю вибито з рук козака. ІV. Козаки у захопленні. V. Чітке завдання сотні).

· На дошці записати: Свята Богородиця, фехтувати, оволодіти собою (опанувати себе).

· Стисло переказати текст (усно).

Урок № 11

Хід уроку

Урок № 12

Обладнання: підручник.

Хід уроку

 

І. Перевірка домашнього завдання.

* Переписати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення, розставляючи розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення).  Пояснити вживання і невживання ком.

 

Довго тужить сумна бандура про діла у старій сивині, і якусь невідому зажуру навіває та пісня мені. (В.Симоненко.) Тут  запеклася кров мого народу і одридали волю кобзарі. (Л.Костенко.) Кобзар невидющий сидить на могилі й співає,  й голосить струна до струни. (Є.Гуцало.)

* Робота біля дошки. Подані безсполучникові речення перебудувати на сполучникові – складносурядні. Записати їх, пояснити вживання розділових знаків.

 

Одлетіли давно журавлі, заснуло зерно у землі. Облетів у полі мак, одшуміло жито. Шумить дерев зелений світ, жовтавий лист спадає з віт. Каштани осінь роздягла, зима заворожила. За вікном блакитним хуги плач і рев, облетіло щире золото з дерев.

За В.Сосюрою.

* Диктант із коментуванням.  Записані речення прочитати, дотримуючи правильної інтонації.

Проскочили стрункі, тонконогі сарни – і знов усе тихо. Найменший шелест або стук – і моє серце падає і завмирає. Двері рипнули – і в хату тихо входить лікар.

З тв. М.Коцюбинського.

Урок № 13

Обладнання: підручник.

Хід уроку

 

Урок № 14

Хід уроку

 

Урок № 15

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

 

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

* Читання тексту вчителем або учнями.

*З ’ ясування лексичного значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.

*Визначення теми та головної думки тексту.

*Визначення стилю тексту, з ’ ясування стильових ознак. Визначення покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

*Самостійне складання плану прослуханого тексту. Трансформація складеного плану детального переказу на план переказу стислого.

*Повторне читання вчителем тексту.

ІV. Самостійна робота над переказом (на чернетках).

 

V. Підбиття підсумків уроку.

 

VІ. Домашнє завдання. Відредагувавши чорновий варіант переказу, переписати текст до зошитів.

 

Текст для стислого переказу

 

Моральні стосунки в українській громаді

 

Життя українських сільських громад грунтувалося на певній системі моральних стосунків. Такі стосунки виявлялися під час праці та відпочинку, у середовищі рідні та знайомих, а також серед чужих людей.

Найбільш безпосередньо норми поведінки виявлялися у праці, а також при спілкуванні у традиційних місцях: на вулицях, ярмарках, біля церкви, у крамниці, млині, кузні, на весіллях, хрестинах тощо. Тут можна було спостерігати стереотипи індивідуальної й колективної поведінки у ставленні до праці, до літніх людей, жінок, дітей.

Місцем найбільш масових зустрічей була церква. Біля церкви відбувався обмін інформацією, обговорювалися господарські питання. Після богослужіння чоловіки збиралися перед церквою, щоб прослухати урядові накази або розпорядження сільського старости.

Обговорення новин переносилося до корчми. Сюди в години дозвілля прямували чоловіки й жінки для спілкування зі знайомими чи приятелями. Тут відбувався обмін думками з різних питань, оцінювалися різні події. У корчмі з’ясовувалися стосунки між односельцями, вирішувались суперечки, укладались угоди. Групувалися тут, як і біля церкви, за віком. 

Молодь, як правило, сходилася під корчму для розваг. Колективне дозвілля на виду всього села давало можливість молодим із розмов старших дізнатися про сучасне й минуле, засвоїти звичаї. Старше покоління, спостерігаючи за дозвіллям молоді, одержувало про дівчат та юнаків додаткову інформацію.

Одночасно крочма була уособленням лиха. Лихварі, споюючи селян, розорювали їх, залишаючи без клаптика землі.

Ядро сільської громади становили літні чоловіки – старійшини. Їх присутність була обов’язковою при вирішенні важливих громадських справ, особливо таких, що стосувалися суперечок за межу, спадок, власність. До старійшин зверталися як до знавців традицій села. Крім того, літні люди були носями практичного досвіду: з ними радились, коли орати, сіяти, щодо якості грунту.

Важлива роль належала старим людям у виховному процесі. Вважалося нормою, коли стороння літня людина робила зауваження юнакові чи підлітку за порушення спокою, за втручання у розмову старших тощо.

Великою пошаною користувалися в громаді літні господарі. Поняття “господар” у народному розумінні означало не тільки “заможний” чи “багач”, а насамперед – поважний, чесний, досвідчений селянин, який мав землю, обійстя, а в громаді – славу добродія.

Бабусі були носіями знань щодо господарювання, виховання дітей, хатніх занять. Дівчата переймали від них секрети ткання й вишивання, жінки – основи городництва, кулінарії, лікування.

В Україні завжди високо цінували жінку-матір, жінку-трудівницю, і до розуміння цього дітей готували з раннього віку. Матір привчала дочку підтримувати порядок у житлі, доглядати молодших членів сім’ї. Майбутня жінка повинна була вміти виконувати всю хатню роботу, доглядати господарство, прясти й шити. Жіноча хазяйновитість і спритність у роботі цінувалися більше, ніж врода чи багатство.

Стосунки в українській родині будувалтся з великою увагою до громадської думки. Для багатьох це був чи не найголовніший засіб впливу. Дуже часто страх громадського осуду скеровував поведінку жінки в сім’ї, де не було злагоди. Вона могла витримувати навіть побої, лише б не пустити неславу про свій дім, адже з повагою до її роду пов’язувалася подальша доля дітей.

Про авторитет і місце української жінки в громаді свідчить той факт, що повсюдно в Україні ще у ХV – ХVІІІ ст. мали юридичну силу заповіти, складені не тільки чоловіками, а й жінками. Вдова була господинею в домі. Заступаючи покійного чоловіка в громаді, вона вирішувала спірні питання, укладала угоди, брала участь у народних сходах, маючи там право голосу.

Кожній віковій групі громада неофіційно визначала межу її можливостей. Задавалася “програма”, яку можна окреслити так: спочатку – набратися розуму й досвіду, потім – створити сім’ю і господарство, далі – досягати матеріального добробуту.

Для українських селян було характерним постійне намагання досягти вищого рівня в усіх ділянках життя. Найпозавітнішою мрією молодої людини було дорости до пори, коли з нею почнуть рахуватися старші. У щойно одружених парубків була своя мета - здобути серед односельців репутацію доброго господаря. У людей старших були свої орієнтири - одружити дітей, примножити успадковане від батьків, залишити добрий спомин у громади.

Формуючи взаємини між собою, українські селини завжди пам’ятали про досвід попередніх поколінь: “Так діди наші робили й нам веліли”. Пам’ять роду, культ предків посідали в духовності українців чільне місце. Зламати звичаї, зганьбити пам’ять предків було, за народними переконаннями, найтяжчим гріхом. (З підручн.; 626 сл.)

 

· Пояснити лексичне значення слів стереотип (металева, гумова або пластмасова копія друкарського набору; перен. – те, що повторюється і стало звичним; часто вживаний погляд, думка), орієнтир (щось, за допомогою чого можна визначити своє місцеперебування; перен. – те, що служить за візрець для наслідування), обійстя (садиба, двір), репутація (загальна думка, що склалася про певну особу або групу людей).

· Дібрати синоніми до слів стосунки (взаємини), грунтуватися, характерний.

· Скласти план докладного переказу (орієнтовний: І. Життя громад грунтувалося на певній системі моральних стосунків. ІІ. Де норми поведінки виявлялися найбільш безпосередньо. ІІІ. Місце масових зустрічей – церква. ІV. Користь і шкода від спілкування в корчмі. 1. Тут відбувався обмін думками з різних питань, оцінювалися різні події. 2. Старші люди одержували інформацію про молодь. 3. Одночасно корчма була уособленням лиха . V. Літні люди – ядро сільської громади. 1. Старійшини – носії практичного досвіду. 2. Роль старих людей у виховному процесі. 3. Чим зумовлювалась пошана до літніх господарів. 4. Носіями яких знань були бабусі. VІ. Споконвічна пошана до жінки-матері. 1. Хазяйновитість цінувалася більше за вроду. 2. Поведінку жінки часто скеровувала громадська думка. 3. Які факти засвідчують високий авторитет української жінки в громаді. VІІ. Визначена громадою межа можливостей кожної вікової групи. VІІІ. Пам’ять роду, культ предків у духовності українців.)

· План докладного переказу перебудувати на план переказу стислого (орієнтовний: І. Життя українських громад спиралося на систему моральних стосунків. ІІ. У яких громадських місцях норми поведінки виявлялися найповніше. ІІІ. Ядро сільської громади – літні люди. 1. Носії практичного досвіду. 2. Роль літніх людей у виховному процесі. ІV. Ставлення до жінки-матері. V. Моральні орієнтири кожної вікової групи. VІ. Місце культу предків в українській духовності).

· На дошці записати: норми поведінки, стереотипи індивідуальної й колективної поведінки; увага до громадської думки ; страх громадського осуду; постійне намагання досягти вищого рівня в усіх ділянках життя .

 

 

Урок № 21

Тема: Складнопідрядні речення з підрядними місця і часу.

Мета: дати поняття про складнопідрядні речення з підрядними місця й часу, формувати вміння впізнавати такі речення, визначати в них граматичні основи, частини головну й підрядну; виховувати повагу до фольклору, до таланту майстрів художнього слова; формувати пунктуаційну грамотність, розвивати увагу, мислення, навички виконання таких мисленнєвих дій, як аналіз, порівняння, добір аргументів на підтвердження самостійно висунутих тез, розвивати мовлення, удосконалювати навички роботи з підручником та навички правильного інтонування речень.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань.

*Робота біля дошки . Записати речення, поставити питання від головного до підрядного. На питання якого другорядного члена речення відповідає підрядна частина? На які розряди поділяються обставини? Які з-поміж поданих речень відповідають на питання обставин місця й часу?

Де є життя, там є надія. Де немає болю, там немає життя. Не копай ями на когось, бо сам у неї впадеш. Як житимеш просто, проживеш років зо сто. Як будеш лукавить, чорт тебе вдавить. Доки людина дихає, вона сподівається.

Народна творчість.

 

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Складнопідрядним реченням з підрядним місця називається таке складне речення, в якому підрядна частина вказує на місце чи напрям дії, про яку йдеться в головному реченні.

Підрядне речення місця відповідає на питання обставин місця: де? куди? звідки? Напр..: Десь там моя вітчизна неземна, де пахнуть зорі, ніби євшан-зілля.  (Д.Павличко.)  А там, де сонце торкнулось вершечків дерев, листя спалахнуло злото-зеленим вогнем. (М.Коцюбинський.) Підрядне речення місця залежить від головного речення в цілому.

З головним реченням воно з’єднується сполучними словами де, куди, звідки.  У головному реченні цим словам можуть відповідати слова тут, там, туди, всюди, скрізь, звідти, кудись тощо. Напр..: І серце полинуть бажає туди, де ще воля гуляє. (Б.Грінченко.) Де нема святої волі, не буде щастя там ніколи. (Т.Шевченко.) Там, де тирса шелестіла, йдуть плуги. (П.Воронько.) 

Підрядні речення місця можуть стояти після головної частини речення (напр.: Там ясна світлиця, де красна молодиця (Нар.творч.), перед головною частиною (напр.: Де творчості немає, там і життя нема! (В.Сосюра.) або всередині головної частини (напр..: Білі каштани, світлі огні, де б не бував я, любі мені.  (А.Малишко.) Над озером, де плачуть дві верби, стоїть вродлива мавка чорноброва. (Л.Забашта. ) Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої. (В.Сосюра.) .

* Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 61).

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Робота біля дошки. Записати речення. У кожному вказати головну й підрядну частини, поставити до підрядної частини питання, з’ясувати, на що вона вказує. Визначити вид підрядної частини. Вказати сполучні слова, за допомогою яких підрядна частина з’єднується з головною.

 

І. Бджола летить, де мед пахтить. Куди голка, туди й нитка. Де робить купа, не болить біля пупа. Де слова масні, там пироги пісні. Де баб сім, там торг зовсім. Де велика рада, там рідкий борщ. Де борошно, там порошно. Де багато кухарів, там собаки не голодні. Там, де просто, живуть років зо сто. Живи, поки живеться. Забіг, де й перець не росте. Де праця, там пісня. Де відвага, там перемога. Де байрак, там козак. Де козак, там слава. Де нема співця, послухаєш горобця. Де свої б’ються, хай чужі не мішаються. За вухо та туди, де сухо.

Народна творчість.

ІІ. Україна моя починається там, де доля моя усміхається. (П.Осадчук.) Де рідний край, там під вербою рай. (Нар.творч.) О Україно! Жить тобі, як і твоїй співучій мові, аж поки сяють голубі небесні шати. (Л.Забашта.) Там, за порогами, в степах, де землі щедрі і розлогі, сидять лелеки на стовпах. (Л.Костенко.) А там, де чуть синички вбогий свист, зими злякавшися, тріпоче лист. (В.Шекспір.) Де ходили люті турки-яничари, там пасуться мирні овечок отари. Де полягла козацькая голова думлива, виріс там будяк колючий та глуха кропива. (Леся Українка.) Ще будуть люди і брати там, де раби були й кати. (Б.Грінченко.) Де гарцювали яничари, дзвенять на сонці лемеші. (І.Турчин.) Сивіють хлібів перекати, де кров побратимів лилась. Де козацька слава не вмира, повниться зерном життя натхненне. (Д.Луценко.) Там, де землю зорали стальні лемеші, вже пливуть тумани, наче хвилі. (В.Сосюра.) Світлом рожевим там степ паленіє, промінь де ллється іскристий. (Леся Українка.)

 

* Пояснювальний диктант.  Прочитати речення, дотримуючи правильної інтонації.

 

Де іржали коні, квітне мак. Де копитом били, - копитняк. (А.Качан.) Воронець зацвітає на моїй українській землі там, де падали коні, вороні твої коні, Вкраїно. (Л.Забашта.) Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори. (А.Малишко.) Над водою, де калина білим цвітом одцвіта, тихо явір-яворина задивляє крізь літа. (В.Женевський.) Де порубаний цвіт застелив клаптик поля, зашуміла увись тонкостанна тополя. (О.Галета.) Там, де зорі сяють з-за гори, над водою гнуться явори. (А.Малишко.) Де синім медом ллється літо, бринить бджолиний спів. (Є.Маланюк.) Ми вийдем з тобою на листя опале, де сяє повітря, як сиві опали. (Д.Павличко.) Ми підем, де трави похилі, де зорі в ясній далині. (А.Малишко.) І зорі блимають незлічені над нами там, де Чумацький Віз накреслив дальню путь. (В.Сосюра.) Там, де втомно в темінь тоне кучерявий вечір, хтось невтомним дзвоном дзвонить про чарівні речі. (Д.Загул.)

* Диктант із завданням.  Записати народні прислів’я, завершивши їх. У кожному з речень підкреслити граматичні основи, визначити частини головну й підрядну.

Куди орли літають, ... . Треба розумом надточити, ... . Куди серце лежить, ... . Де м’яко стелять, ... . Куди кінь з копитом, ... . Де він не повернеться, ... .

 

Для довідок. ...туди сороки не пускають. ... де сила не візьме. ... туди й око глядить. ... там твердо спати. ... туди й жаба з лапою (рак з клешнею). ...там золоті верби ростуть.

* Прочитати . Записати тільки складнопідрядні речення з підрядними місця. Свій вибір обгрунтувати. Пояснити, як відрізнити складнопідрядні речення з підрядними місця від складнопідрядних з підрядними означальними?

Повій, вітре, на Вкраїну, де покинув я дівчину. (С.Руданський.) Ой, мабуть, мила твоя там витає, де сонечко ясне за гори сідає. (М.Петренко.) Я брала там євшану-зілля вволю, де у Кирилівці ходив малий Тарас. (Л.Забашта.) О, скільки є могил, де спить життя козаче! (Л.Глібов.) В степах, на прадідних козацьких тих могилах, де полягло колись преславне товариство під списами татар, Москви, лихої Польщі, катів жорстоких вільної Вкраїни, стою я. (П.Безруч.) Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці. (Л.Костенко.) Не живе ледачий, де кипить робота. Не кується слово там, де твань болота. (А.Малишко.)

 

* Накреслити схеми поданих речень, визначити вид кожного . За схемою, поданою на с. 115 підручника, зробити синтаксичний розбір одного з речень (усно).

Чом я не можу злинути угору, туди, на те верхів’я золоте, де місяць просвітив біляву хмарку? (Леся Українка.) Там, де малина й ліщина докупи зрослися, вітер натхненно гілля їхнє перемішав. (Є.Гуцало.)

 

V. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Складнопідрядним реченням з підрядним часу називається таке складне речення, в якому підрядна частина вказує на час або тривалість дії, про яку йдеться в головному реченні.

Підрядне речення часу відповідає на питання обставини часу коли? відколи? як довго? з якого часу? до якого часу? з яких пір? Напр..: Коваль клепле, поки тепле. (Нар.творч.)  Пройшло немало років, як погас вогонь війни і вичахли гармати. (Д.Луценко.)

З головним реченням підрядне речення часу з’єднується сполучниками підрядності й сполучними словами коли, поки, доки, ледве, в міру того як, до того як, після того як, відтоді як, з того часу як, перш ніж. Цим словам у головному реченні можуть відповідати слова  тоді, доти, до тих пір, до того часу  тощо. Напр..: Є скарби, допоки їх шукають. (Л.Костенко.)

Підрядні речення часу можуть стояти перед головною частиною складнопідрядного речення (напр..: Відколи на світі пісні гомоніли, такої не чути ніколи. (Л.Костенко.) А наш соловейко коли заспіває, здається, скресає Дніпро. (Л.Забашта.), після головної частини (напр.: Не щебечи, соловейку, як сонце пригріє. Не щебечи, малюсенький, як і вечоріє.  (В.Забіла.) Ітиму, доки вистачить снаги. (Л.Костенко.), всередині головної частини (напр..: Уночі, як Чумацький Шлях сріблисту куряву простеле, вийди на Дніпро! (П.Тичина.).

* Робота з підручником.  Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 61).

VІІ. Виконання вправ на закріплення.

* Переписати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення. Визначити частини головну й підрядну, поставити питання до підрядної частини, з’ясувати її вид. Пояснити вживання розділових знаків.

 

І. Чом, чом не прийшов, як ще місяць не зійшов? Тоді тебе принесло, як сонечко ізійшло. Як стане на степу вітер повівати, очерет і тирсу по степу розсипати, тоді мене, мила можна ждати-піджидати. Як котилось ясне сонце й стало примеркать, став той славний чумаченько товариства прохать. А як жито зацвіло, прийшла звістка у село. У неділю вранці-рано, як стало світати, поз’їжджалася родина жовнярика проводжати.

Народна творчість.

 ІІ. Я народилася, коли з-під снігу потічки з гір карпатських зашуміли. (П.Кубаєвич.) Коли я йшла стежиною до річки, травинка із-під ніг мені всміхнулась. (О.Омельченко.) Затрембітай мені, вівчарику здалека, коли до гір прилине наш лелека. (Л.Забашта.) Коли зоря в ранковім небі погожий віщувала день, мене будив пташиний щебет і повнив серце молоде. (Б.Дегтярьов.) Поки ранки ще блакитні й білі, босоногий хлопчику, побігай! (М.Самійленко.) Ми живем і не вмрем, поки сонцю горіти. (О.Галета.). Допоки жити буду я, в моїй душі живе жар-птиця. (В.Загороднюк.)

 

* До поданих головних частин речень дописати підрядні частини, які відповідали б на записані в дужках питання.

Народні пісні я можу слухати (як довго?). (Відколи?) я зацікавився фольклором. Вкладати мудрість у прислів’я, приказки й притчі народ почав (від якого часу?)

* Завершити народні прислів’я, записати їх . У кожному реченні підкреслити граматичні основи, визначити частини головну й підрядну.

Доки баба спече книші, ... . Поки розумний думає, то ... . Поки хвалько нахвалиться, ... . Замкнув пан стайню, ... . Повів коня кувати, ... . Це буде тоді, ... . Скакав м’ячик, ... .  Як пішов по масло, ... . доки не перескочиш. Загоїться, ... . Доки грім не вдарить, ... . Жалів яструб курку, ... . Тоді просо засівається, ... .

Для довідок. ..в діда не буде душі. ... дурень уже робить. ... будько набудеться. ...як коні вкрали. ...як кузня згоріла. ...як у курки зуби виростуть (як рак свисне; як п’явка крикне; як на долоні волосся виросте). ...доки на цвяшок проколовся. ... то в печі погасло. Не кажи гоп... ...поки весілля скоїться. ... мужик не перехреститься. ... поки всю обскуб. ... як сухий дуб розвивається.

* Диктант із коментуванням . Прочитати речення, правильно їх інтонуючи. Підкреслити в кожному граматичні основи, визначити частини головну й підрядну. Накреслити схему вказаного вчителем речення. За схемою, поданою на с.115 підручника, зробити синтаксичний розбір цього речення (усно).

 

І. Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. (Д.Павличко.) Допоки мова є, народ не гине, а воскресає, наче Фенікс-птах. (Н.Поклад.) Дороги іншої не треба, поки зорить Чумацький Шлях. (Т.Петриненко.) Доки буде жити дух наш запорозький, доти Україна буде в світі жить! (А.Рекубрацький.) На світанку після бою, як зоря почне світити, під смерекою густою отаман любив спочити. (Г.Кривда.) Поки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, поти серце українське з панським не зживеться. (П.Куліш.) Як повернуся я додому, вода джерельна зніме втому. (Т.Вишталюк.) Коли з далекої мандрівки я повертаюся додому, мене світанно зустрічає завжди найпершою хатина. (М.Косякевич.) Зустрічати мене буде мати, як на цвіт вилітають хрущі. (М.Ткачук.) Прибув я до Києва ранком, тоді, як обірвані сни зливаються з білим серпанком в рожевім галуззі весни. (П.Воронько.)

ІІ. В оцім спекотнім полудні без руху, коли в криницях позіха вода, розсунувши плечем малі Чорнухи, в будучину ішов Сковорода. (Б.Олійник.) Цілі ночі не сплю, марю словом, поки сонце над обрієм встане. (Г.Хорташко.) Аж тоді скориться світлу темноводная затока, як прониже блискавиця води срібними мечами і на саме дно загляне бистрими очами. (Леся Українка.)

VІІІ. Підбиття підсумків уроку.

 

ІХ. Домашнє завдання.  П.8 (с.61-62), вправи 112 (І), 114 (І).

 

 

Урок № 22

Тема: Складнопідрядне речення з підрядним способу і ступеня дії.

Мета: дати поняття про складнопідрядні речення з підрядними способу і ступеня дії, формувати вміння впізнавати такі речення, визначати в них граматичні основи, головну й залежну частини; виховувати любов до висловленої в фольклорі народної мудрості, повагу до таланту майстрів художнього слова; вдосконалювати пунктуаційну грамотність, навички роботи з підручником; розвивати увагу, уяву, пам’ять, логічне й образне мислення, мовлення.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

 

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

*Попереджувальний диктант. З’ясувати тип підрядної частини кожного із складнопідрядних речень.

Готуються осінні далі зустріти ночі темноту там, де зоря в такій печалі згубила хустку золоту. (В.Сосюра.) Де ходили з тобою крутими стежинами, срібним маревом хвиль чарувала нас тиха Десна. (Д.Луценко.) А де нема любові і страждання, там не живе, не б’ється і життя. (Олександр Олесь.) Правдо, наша мати! Поки ще жива ти, доти будем навкруг хати своє жито жати! (П.Куліш.)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником .  Опрацювання теоретичного матеріалу (с. 58).

* Пояснення вчителя.

Складнопідрядними реченнями з підрядними способу і ступеня дії називаються такі складні речення, в яких підрядна частина вказує на спосіб або ступінь дії, про яку йдеться в головному реченні. Підрядне речення способу дії відповідає на питання як? яким способом? якою мірою? наскільки? Напр..: Карпо вийшов з хати і хрьопнув дверима так, що вікна задзвеніли. (І.Нечуй-Левицький.)

Підрядні речення способу і ступеня дії з’єднується з головним сполучним словом як і сполучниками підрядності як, мов (немов, мовби, немовби), наче (неначе), ніби (нібито), начебто, ніж, чим, що, щоб. У головній частині може бути слово так.  Напр..: І хто ж іще Тичину прочитає так, як Тичину прочита весна! (Є.Гуцало.)

Підрядні частини способу й ступеня дії можуть стояти після головної частини (напр..: Собака гавка так, як його годують. (Нар.творч.), перед нею (напр.: Як працює Яків, стільки йому дяки. (Нар.творч.) та всередині головної частини (напр..: Щиросердне Боже слово так, як і годиться, зберігає наша мова у своїй скарбниці. (Д.Білоус.) Стукнула дверима, що аж стільчики всі скакнули, й вийшла. (Марко Вовчок.)

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Робота з таблицею.  У якій з колонок подано складнопідрядні речення? Поставити питання до підрядних речень, з’ясувати їх вид.

Спекла пиріг Луця, а його не їсть і цюця.   В хаті так холодно, й собаки не вдержиш.

Спекла пиріг Луця, що не їсть і цюця.   В хаті так холодно, що й собаки не вдержиш. Народна творчість.

* Попереджувальний диктант. Визначити вид підрядних частин. Назвати сполучники, якими підрядні частини з’єднуються з головними.

І.Сонце так світить ласкаво, що аж каміння сміється. (М.Коцюбинський.) Мороз ударив так нагло, що побив геть усі чорнобривці в саду. (С.Павленко.) ...Я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом отак, як сонечко пречисте літом. (Леся Українка.) Надворі було так ясно, що й глянути було трудно, не заплющивши трохи очей. (І.Нечуй-Левицький.) Як дозріває день сліпучо ясний, так стигнуть щедрі помисли, добро. (М.Карапка.) Повиснув чорний смог, повиснув, що аж зіщулилась земля. (З.Кучерява.)

ІІ.Чому же ти, доню, так не зробила, як рідна мати тебе просила? (Б.Гірський) Моє почуття так освітило сонячний день, що було видно в небі падучу зірку. (Є.Гуцало.) Дитячий сміх. В нім стільки щастя, наївності і доброти, що серцем хочеться припасти і збагатитись скарбом тим. (Б.Дегтярьов.) Мене так довго обіймають, що я в обійми вже не вірю. Мені так тісно в цих обіймах, що я не можу розігнутись. (П.Перебийніс.)

* Прочитати. Вказати складнопідрядні речення з підрядними способу дії та з підрядними означальними. Пояснити, як ви їх розрізнили.

 

Криниця наша ця така глибока, що видно зорі з неї і у ній. (В.Загороднюк.) Червоні яблука в кімнатах насипані, що ніде стать. (Д.Павличко.) Вже так натомився за краєм своїм тужити, що вірші, здавалось, ридають уже під пером. (Л.Костенко.) Стільки років блукав, що вже й сивий я став. (Е.А.По.) Така тепер на світі наковальня, що треба мати нерви, як дроти. (Л.Костенко.) В шумі липи стільки жалю, стільки, скільки щастя в нім. (Й.Коссу.) Такі в пасічників одухотворені лиця, наче з поля в село медові ріки течуть!. (Є.Гуцало.) Чемно вклонилася ти на прощання так, ніби ми й не зазнали кохання. (Г.Гайне.)

 

* Пояснювальний диктант . Указати підрядні частини способу дії порівняльні й непорівняльні. Прочитати речення, правильно їх інтонуючи.

 

Кайдаш хрьопнув дверима так, що з полиці полетіло горня й розбилось на шматочки. Лаврін не зводив з дівчини очей. Її краса так засліпила йому очі, так разом заманила серце, що вона йому здавалася не дівчиною, а русалкою. В Мелашки так закидалось серце, як птиця тріпається крилами в густому гіллі. В молодих душах розгорялася любов, як розгоряється сонце літнім ранком.

З тв. І.Нечуя-Левицького.

 

*Диктант із коментуванням . Накреслити схему складнопідрядного речення, вказаного вчителем. За схемою, поданою на с. 115 підручника, зробити синтаксичний розбір цього речення (усно).

 

І. Моя душа так ближчає до Бога, як людській і не снилося душі. (Г.Білоус.) Господи Вседержителю, Божим підтримай словом, дай мені так прожити, щоб не зробити злого, злого не тільки вчинком, але й у думці грішній. Дай мені в серце тиші, дай мені в серце миру. (Т.Яковенко.) Я люблю тебе, мій рідний краю так, що слів не вистача сповна. (М.Васильківський.) Вже так до ножа ми привикли у спину, що в чесній битві ми переможемо! (Л.Костенко.) Як хмарина мусить воду вилить, так і я – всю душу у пісні. (П.Воронько.) Лягла журба на серденько так, як камінь на могилоньку. Схилилася головонька, як маківка на билиноньку. (Л.Боровиковський.) Здається, все гаразд. Чому ж, однак, якийсь невпокій дихає у спину так, ніби на плечі моїм провини горить і не згоря заклятий знак? (Б.Олійник.)

ІІ. Якщо ти хочеш бути красивим, працюй до самозабуття. Працюй так, щоб ти почував себе творцем, майстром, господарем в улюбленому ділі. Працюй так, щоб очі твої виражали одухотвореність великим людським щастям – щастям творчості. Зовнішня краса має свої внутрішні, моральні джерела. Улюблена творчість накладає відбиток на риси обиччя, робить їх тоншими, виразнішими.

З журналу.

 

* Подані народні прислів ’ я записати у завершеному вигляді. Визначити тип складнопідрядних речень.

Наговорив стільки, що ... . Зробив так, що ... . В хаті так холодно, що ... . ... так він і гавка. Так наробився, що ... . Такий старий, що ... . Такий хворий, що ... . Так співає, що ... . Так жінку бив, що... . У нього стільки правди, як ... .

Для довідок. ... і в шапку не збереш. ... комар носа не підточить. ... собаки не вдержиш. Як собаку годують, ... рук не чує. ... аж порохня сиплеться. ... аж волосся попухло. ... волос в’яне. ...сам насилу втік. ... у кози хвоста (як у решеті води).

 

VІ. Підбиття підсумків уроку.

 

VІІ. Домашнє завдання. П. 8 (с. 58), вправа 110.

 

 

Урок № 23

Зв’язне мовлення

Реферат на основі двох-трьох джерел

Мета: пояснити мету реферування наукових першоджерел, послідовність підготовки реферату, правила графічного оформлення реферату, зокрема бібліографії; формувати культуру розумової праці, розвивати логічне мислення, мовлення, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Обладнання: зразки належним чином оформлених рефератів.

 

Хід уроку

 

 

І. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

 

* Прочитати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення.  Пояснити значення виділених слів, при потребі звернувшись до словника.

1908 року перед членами чернігівської культурно-освітньої громади “Просвіта” з рефератом  про творчість Івана Франка виступив Михайло Коцюбинський. Цей реферат було надруковано лише у 1917 році. (Р.Горак.) Порівнявши погляди кількох прореферованих вами праць, ви можете висловити й власну думку, звісно, аргументувавши її. (З посібн.)

ІІ. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

 

* Пояснення вчителя.

 

Реферат – стислий огляд перед аудиторією або в письмовій формі змісту кількох наукових праць, що стосуються певної проблеми.

Мета реферату - систематизація й передача цілісної наукової інформації, дібраної з кількох першоджерел. Важливим є вміння дібрати відповідний до теми матеріал та належним чином його опрацювати. На основі кількох наукових текстів слід створити один текст відповідно до теми реферату.

Реферати пишуть за чужими матеріалами, тому така робота не є самостійною науковою працею в повному розумінні слова, вона є компілятивною.  Проте реферування заохочує автора до опрацювання наукових першоджерел, привчає до використання методів наукового дослідження.

Найбільш доречним для реферату є науковий стиль. Якщо ж за змістом рефрату виголошується учнівська доповідь, цілком логічним буде уведення елементів публіцистичного стилю.

Правила графічного оформлення реферату такі. Записи ведуться на одному боці стандартних аркушів, які скріплюються обкладинкою. До реферату обов’язково додається список опрацьованої літератури – бібліографія. У тексті реферату також необхідно посилатися на першоджерела: “на думку академіка С.М.Єфремова”, “як стверджує професор М.С.Грушевський” тощо. Якщо у рефераті висловлюються власні спостереження чи висновки, необхідно наголосити: “на нашу думку”, “як нам видається”. Вживання займенника ми  замість я -  одна з ознак наукового стилю.

 Слід утриматися від надмірного захоплення ілюструванням – цінність реферату у странному доборі літератури, її ретельному опрацюванні, логічності, послідовності й аргументованості викладу думок. А також чіткості висновків.

 

Словник. Компіляція - неоригінальна, несамостійна наукова чи літературна праця, побудована на використанні чужих творів. Бібліографія -  перелік книжок, журналів, статей із зазначенням вихідних даних (місце і рік виходу, видавництво тощо); покажчик літератури.

 

* Опрацювання таблиці-пам ’ ятки.

 

Послідовність у роботі над рефератом   1. Добір двох-трьох першоджерел відповідно до теми. 2. Обмірковування меж теми, осмислення головної думки реферату. 3. Опрацювання дібраних джерел (помітки, виписки, систематизація виписок). 4. Складання чорнового варіанту плану реферату. 5. Концентрація дібраних з першоджерел фактів, цифр, цитат навколо кожного з пунктів плану. 6. Робота над остаточним варіантом плану з урахуванням головної думки реферату та його обсягу. 7. Складання чорнового варіанту тексту реферату. 8. Редагування тексту реферату.

 

* Зачитування вчителем одного-двох зразків учнівського реферату.

* Пояснення щодо оформлення списку використаної в процесі підготовки реферату літератури (бібліографії).

V . Виконання вправ на закріплення.

 

* Обговорення зачитаних учителем рефератів.

 

*Колективне обмірковування меж запропонованих учителем тем для реферату. Складання чорнового варіанту плану реферату на одну з тем.

 

Наприклад:

 

o Народнорозмовна й писемна мови Київської Русі

o Художні переклади й переспіви “Слова о полку Ігоревім”

o Гуманістична спрямованість творів Григорія Сковороди

 

VІ. Підбиття підсумків уроку.

 

VІІ. Домашнє завдання. Підготувати реферат на одну із запропонованих учителем тем (з мови чи літератури)

 

 

Урок № 24

Тема: Складнопідрядне речення з підрядним порівняльним.

Мета: дати поняття про такий різновид підрядних речень способу і ступеня дії, як підрядне порівняльне, формувати вміння впізнавати такі речення, визначати в них граматичні основи, частини головну й підрядну; виховувати повагу та любов до рідної мови, прищеплювати переконаність у необхідності берегти чистоту мови; формувати пунктуаційну грамотність, розвивати уяву, увагу, пам’ять, логічне та образне мислення, вдосконалювати навички виконання таких мисленнєвих дій, як порівняння, конкретизація, аналіз.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладання: підручник.

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

 

ІІ. Підготовка до сприйняття нового матеріалу.

* Прочитати записані на дошці (спроектовані на дошку) речення. Визначити в кожному граматичну основу, вказати відокремлений член речення. Що вам відомо про порівняльний зворот?

 

І. Звиса роса, мов крапельки вівса. (Д.Луценко.) Лежать степи, як зморені мужчини. (І.Іов.) А сонце, наче мамина рука, на липах гладить золотаві коси. (Л.Косило.) Стебла, наче арфи струни, ллють мажорний ніжний звук. (В.Івасик.) Вже ластівки, як до-ре-мі-фа-соль, розсілися в зажурі між дротами. (Г.Рибцуник.)

ІІ. Біжать, мов спринтери, хвилини. (О.Ковальчук.) Мелькають дні, як п’яти марафонця. (Л.Костенко.) Наче пензель, висока тополя на хресті непроїжджих доріг. (Г.Васильченко.) Мов струни ненатягнені бандури, стікаються дороги до села. (В.Загороднюк.) Течуть із сосен золотисті смоли, як сльози, й кров, і соки, і снага. (А.Малишко.)

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Пояснення вчителя.

Різновидом підрядних речень способу і ступеня дії є підрядні порівняльні речення. Вони виражають порівняння ознаки чи способу дії, про яку йдеться в головній частині.

Підрядні порівняльні речення відповідають на питання як? подібно до чого? З головною частиною вони з’єднуються за допомогою сполучників як, мов (немов), мовби (немовби), наче (неначе), ніби, начебто. (напр..: Гуркочуть брили грому в скалах, мов неба колеться горіх. (Д.Павличко.) Трісне мороз, наче трісне галузка. (Є.Гуцало.) У головній частині може бути прислівник так. Напр.: Далеч життя, освіти мою мить так, як висвітлює сонце краплину. (О.Калашник.) Як з дуба рве буря пожовклі листи, так  дух наш народний вривали. (М.Старицький.)

Підрядне порівняльне речення може стояти після головного (напр..: Душа співа, як все співає. (Олександр Олесь.) Береза скине листя з себе, мов жінка скине хустку з пліч. (Є.Гуцало.) Чорний страх малює чортовиння, ніби серце із грудей хтось вийняв. (О.Софієнко.), перед головним (напр..: Немовби день чекає ночі, я так побачення чекав (П.Середюк.) та всередині головного речення (напр..: Колись я тут, мов схимник серед піль, шукав себе у слові на відлюдді. (І.Гнатюк.).

Підрядне порівняльне речення буває неповним – з пропущеним присудком (напр..: Я стрів тебе, як день волошку в житі. (І.Редчиць.) А вітер в степу припадає, як вершник до гриви. (О.Галета.) Червоні калини цвітуть у лугах, як щастя дівоче на буйних вітрах. (Л.Забашта.) .

* Робота з підручником.  Самостійне опрацювання теоретичного матеріалу (с. 58-59). Завдання: знайти відповідь на питання: як підрядні порівняльні речення відрізнити від порівняльних зворотів?

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Робота біля дошки . Записати речення. Поставивши питання від головного речення до підрядного, визначити тип складнопідрядного речення.

 

І. Лапатий кленовий листок прощальний кружляє танок, немов одчайдушний козак танцює веселий гопак. (В.Сторожук.) Мій час пливе так тихо-тихо, як по ставку пливе листок сухий. (Леся Українка.) Сонце стояло велике й червоне, наче на нього напнули круглий пурпуровий абажур. (В.Винниченко.) Згубилося сонце у хмарах, немов загубилося слово. (Є.Гуцало.)

ІІ. Поїзди розтягують тіло людства, як тісто невмілий пекар. (В.Кузьмич.) Під стукіт коліс і дерева біжать, немовби і їм проти ночі не спиться. (І.Гнатюк.) Пароплав сунув вниз Дніпром поважно, повільно, з обережністю, як чоловік у слизьких калошах з мокрої гори. (В.Винниченко.) Тіні сунуться широкі, наче в синьому затоні фантастичні плинуть риби. (М.Рильський.) 

ІІІ. Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина. Хатки біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках у піжмурки в яру гуляють. Неначе степом чумаки уосени верству проходять, так і мене минають годи. (Т.Шевченко.)

 

*Прочитати. Вказати складнопідрядні речення з підрядними порівняльними та прості речення з порівняльними зворотами. Пояснити, як їх розрізнити.

 

Так груба річ калічить наші душі, немов їржа залізо роз’їда. (С.Жук.) Лайка прорветься вустами, як греблею, ніби на гак почепили та й ребрами. (І.Іов.) Як вогонь у серці, я несу в майбутнє невгасиму мову, слово незабутнє. (Ю.Рибчинський.) Як у пустелі, спрага сушить без добрих, теплих, світлих слів. (В.Бубир.) Бережіть, як ниву хлібну, рідну мову, люди! (В.Івасик.) Рідна мово, без тебе ніхто я, мов одірваний вітром листок. (П.Перебийніс.) Рідна мова – гордість мого роду. Це так просто, як води напитись. (І.Немченко.) Лихе слово вуста обпіка, як недопалок. Думка злочинна, як тліючий торф, поступово випалює душу. (В.Кузьмич.) І непокірне слово, як шовкове, стелилося з рясного рукава. (Б.Олійник.) Радію мові лагідній, дитячій, вона, мов тепла хвилька, ніжно хлюпа. (М.Косякевич.) До мене вчора прилетів ваш голос, неначе в лісі Мавку я зустріла. (Н.Гришаєнко.)

 

*З-поміж поданих речень прочитати спочатку складнопідрядні з підрядними порівняльними, потім – речення з порівняльними зворотами . Пояснити, як їх розрізняти.

 

І. Говерла, як весільний коровай, стояла на столі Карпат широких. (П.Воронько.) Білий берег так блищав проти місяця, неначе од його лився білий світ на саме море. (І.Нечуй-Левицький.) Мов горда думка, котиться ріка, і міст над нею знісся, наче порив. (М.Рильський.) Дорогу так приполошило цвітом, немов проліг новий Чумацький шлях. (Г.Білоус.) Сяє дощик на зеленім листі, наче сльози капають на лист. (Є.Гуцало.) На липах листя золоте тріпоче понад нами, неначе знову ліс цвіте осінніми квітками. (Олександр Олесь.) На землю тихо золото багряне спада з дерев, немов чиясь рука його зрива. (В.Сосюра.) Обняв за стан клен липу кучеряву, немов коханий суджену свою. (Л.Маленький.)

ІІ. Зоря мені насниться, мов пшениця хлюпне крізь далі простору й років. (О.Дробаха.) В рідних степах сизогрива пшениця хлюпа, як хвилями тихий Дунай. (Д.Луценко.) За обрій жовті стерні потекли, немов бджолині стільники проллялись. (Є.Гуцало.) Минають швидко дні і губляться, як жайворонки в житі. (Є.Гончаренко.) Стурбовано думки крилами лопотіли, мов над огнем метелики нічні. (Леся Українка.) Чому мене так вабить рідна хата, збадьорює, мов подихом весни? (І.Турчин.) Завтра ще один деньок народиться, світлочолий, як в колисці хлопчик. (М.Сливко.) Листок з асфальту вибився з-під ніг і визирнув, мов хлопчик із віконця. (Л.Соловйова.) Пташиний щебет будить простір, як літній день дитяча гра. (П.Камінський.)

 

 

* Диктант із коментуванням. Записані речення прочитати, дотримуючи правильного інтонування. Накреслити схему вказаного вчителем речення. За схемою, поданою на с. 115 підручника, зробити синтаксичний розбір цього речення (усно).

 

І. Людина без Вітчизни, як соловей без пісні. (Нар.творч.) Моя душа цвіте для тебе, неначе квітка для бджоли. (М.Сіренко.) Бджоли гули, неначе гула гучними струнами кобза, приграваючи до чудової казки-пісні. (І.Нечуй-Левицький.) Розгублю в дорозі дні золотокосі, як розгубить вітер листя у саду. (Д.Фальківський.) А Кобзареві мудрі очі витеплюють через роки серця юнацькі і дівочі, як сонце ніжні пелюстки. (І.Немченко.) Прощайте! Зичу вам у літо увійти, як входить корабель у гавань до мети. (М.Рильський.) Так для сонечка осінь убралася, мов цариця у свято врочистеє. (Леся Українка.) Роса розвішує дзвоники, а коники так сюрчать, неначе на свято коники при дзвониках будуть мчать. (Л.Талалай.) На овиді табун птахів літа, кружляючи так дивно, неначе з давнини віків махає велетень-людина. (М.Самійленко.) Я люблю поезію, як мати любить сина сповивати, як старий досвідчений коваль любить сталь. (П.Воронько.)

ІІ. Сріблиться дощ в тоненькому тумані, як ниточка в прозорім полотні. (Д.Павличко.) Гострим полиском хвилі спалахують після бурі у місячну ніч, наче військо мечами двусічними хоче знять вражі голови з пліч. Пальми поникли покірно гілками сухими, смутними, наче на них налягла невидимого Бога рука. (Леся Українка.) Поле зорано так, наче зорано предківську славу. (Є.Гуцало.) В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав. (І.Нечуй-Левицький.)

 

* Переписати речення, підкреслити в кожному граматичні основи . Вказати речення прості й складні.

 

І. Сходи - наче клавіші рояля. (М.Петренко.) Музики раптом стали, неначе струни порвали. (І.Нечуй-Левицький.) Мов крило лебедине, тиха музика лине. (Д.Луценко.) А лілії срібляста квітка на синім плесі – як лебідка. (М.Луків.) Листя з опаленими краєчками, ніби листи, вихоплені з полум’я, перечитує вітер. (П.Коробчук.) Обійми мов сплели свої земля і сонце в згоді. (В.Сосюра.) Над хвиль золотавим розгоном неначе лечу я в блакить. (В.Сосюра.) Під горою синіє річка, мов хто блакитною стежечкою оповив гору. (Панас Мирний.)

ІІ. У молочній піні мов застиг на гіллі хвиль морських прибій. (Г.Хорташко.) Задумливо летять сніжинки, немов шукаючи когось. (А.Казка.) Мов весла на воді, лишають птиці червоних лапок нерозмитий слід. (Н.Кир’ян.) У кутку стояв обірваний диван, мов горбатий старець примостився біля стіни спочивати. (Панас Мирний.) Пішли у світ мої печалі, як в буйну повінь два весла, забуті кимось на причалі. (П.Камінський.) Я так побачення чекав, ніби весну чека берізка.

 

V. Підбиття підсумків уроку.

 

VІ. Домашнє завдання. П. 8, вправа 110 (ІІ).

 

 

Урок № 25

Тема: Складнопідрядне речення з підрядним способу і ступеня дії.

Мета: закріпити знання про складнопідрядні речення з підрядними способу і ступеня дії, удосконалювати вміння впізнавати їх, розрізняти порівняльній непорівняльні речення, визначати в них граматичні основи, частини головну й підрядну, складати такі речення; виховувати поважливе й уважне ставлення до явищ природи, повагу до образного й влучного художнього слова, повагу до фольклору; формувати пунктуаційну грамотність, удосконалювати навички самостійної роботи, навички застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці; розвивати увагу, уяву, пам’ять, логічне й образне мислення, мовлення.

Тип уроку: урок закріплення вивченого.

Обладнання: підручник, роздавальний матеріал.

 

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

*Робота біля дошки . Виконання індивідуального завдання за роздавальним матеріалом двома-трьома учнями.

Картка 1   Скориставшись довідками, дописати народні прислів’я. Пояснити, у чому полягає різниця між порівняльним зворотом і підрядним порівняльним реченням.   Військо йде, ... . На словах, як .... , а на ділі, як .... Меле, як ... . Кохання не втаїться, як ... . Вік пройшов, як ... . Біжить вік, як ... . Прожите, як пролите, ... . Встряв, як ... . Отак він діло бере, як ... . Сердиться, ніби ... Народна творчість.   Для довідок. ... як мак цвіте. ...на цимбалах; ...на балалайці. ...порожній млин. ...у мішку шило. ...батогом ляснув. ...вода по камінню. ...не повернеш. ...сіль в очі. ...свекор пелюшки пере. ...йому пес ковбасу з’їв (ніби я йому батька вкрав).

Картка 2   Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення) та вставляючи пропущені букви. Пояснити, в чому полягає різниця між порівняльним зворотом і підрядним порівняльним реченням.   В..ликий, як світ, а дурний, як кіт. Д..ре голову, як попова кобила. У нього сумління, як заїзна корчма. Скупі ж..вуть, як ж..браки, а ум..рають, як багачі. У нього грошей, як у жаби пір’я. Хороша, як свиня в порошу. Народна творчість.

Картка 3   Переписати, розставляючи розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Вказати складнопідрядні речення з підрядними порівняльними та прості речення з порівняльними зворотами. Пояснити, як відрізнити порівняльний зворот від підрядного порівняльного речення.   Його совість чиста, як поцілунок немовляти. Закохався, як чорт в суху вербу. Торохтить Солоха, наче діжка з горохом. Командує, як свиня мішком. Залишивсь, як на морі без весла. Заманулось, як серед літа криги. Товчеться, як Марко по пеклу. Зав’яз, як собака в тину. Народна творчість.

* Диктант із коментуванням.  Пояснити, як відрізнити складнопідрядне речення з підрядним порівняльним від простого речення з порівняльним зворотом.

Життя біжить, як музика дзвенить. (Нар.творч.) Пізнать себе – то школа нелегка. Життя мінливе, мов швидка ріка. (П.Воронько.) Я жив, немов лупав камінну брилу. (М.Самійленко.) Я наступлю на спогад, як на міну. (Л.Костенко.) А роки деруться на плечі, мов огудиння дереться на тин. (М.Самійленко.) Бринить джерело, мов порвалась струна у бандури. Блищить джерело, наче порвана срібна струна. (Є.Гуцало.)

* Творча робота.  Скласти два речення про кінець осені (початок зими): просте із порівняльним зворотом та складнопідрядне з підрядним порівняльним.

ІІ. Повідомлення мети і завдань уроку.

 

ІІІ. Відтворення теоретичних відомостей.

* Бесіда.

· Які речення називаються складнопідрядними з підрядними способу й міри дії? Навести приклади таких речень.

· Якими сполучниками приєднується підрядне речення способу й міри дії до головного? На які питання відповідає?

· На які групи поділяються підрядні речення способу дії?

· Як їх розрізнити?

· Як відрізнити складнопідрядне речення з підрядним порівняльним від простого речення з порівняльним зворотом?

Хід уроку

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

 

ІІ. Підготовка до роботи над переказом.

* Читання тексту вчителем або учнями.

*З ’ ясування лексичного значення вжитих у тексті переказу слів, які перебувають у пасивному словнику учнів.

*Визначення теми та головної думки тексту.

*Визначення стилю тексту, з ’ ясування стильових ознак. Визначення покладеного в його основу типу мовлення та допоміжних типів мовлення.

*Самостійне складання плану прослуханого тексту. Трансформація складеного плану детального переказу на план переказу стислого.

*Повторне читання вчителем тексту.

ІІІ. Самостійна робота над переказом (на чернетках).

 

ІV. Підбиття підсумків уроку.

 

V. Домашнє завдання. Підготуватися до усного твору на суспільну або морально-етичну тему у публіцистичному стилі (теми див. уроки № 42-43).

 

Тексти публіцистичного стилю для стислого переказу

 

1. Навіщо нам українознавство

 

Ми століттями не мали власних шкіл, вузів, друкарень, не мали можливості говорити про себе правду. Моральної ж кривди не знає тільки той народ, який може та вміє пізнавати себе сам, сам осягати власну історію, плекати власну культуру. Коли ж його історію тлумачить йому загарбник, то, ясна річ, що тлумачитиме її за власним розумінням та баченням, на користь собі.

Істина, здавалося б, абеткова, і ми пережили її силу на своїй, як то кажуть, шкурі.

Мабуть, через це в українській свідомості витворилося кілька світоглядних деформацій. Одні з нас беззастережно приймали імперські схеми й тлумачення нашої історії і на цій основі навчалися самі, навчали своїх дітей, онуків і правнуків. Так з’явилися люди байдужі, а то й ворожі до національних цінностей. Інші з нас бачили свою історію гіпертрофовано, вірили ненауковим міфам та легендам, вбачали в своїй землі ледве не пуп земний. Це хвороблива реакція на гніт і примусове приниження національного “я”.

Проте працею сотень самовідданих подвижників ми все-таки пізнавали себе, вивчали й осмислювали.

І справді, яке величезне багатство становлять наші фольклор та етнографія! Як уперто писалися впродовж віків наші літописи! І все для того, щоб не згасала історична пам’ять у народу. За тими скромними літописцями прийшли фахівці історики, які все-таки написали історію нашої землі.

Яку багатоманітні й багатовікову мали ми літературу, котру ще також нам вивчати й пізнавати! Яку своєрідну музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво! Все це – складники великої нашої, спільно твореної книги українознавства.

Саме тому необхідною стає українознавство як наука й шкільний предмет. Пора пізнавати себе не приховано, а відверто й з гідністю.

Предмет “українознавство” не має служити для вивищення нашої національної пихи, коли власний народ ставиться над інші. Та пиха й не властива нам, бо доля наша – не напад і не загарбання чужих земель, не поневолення сусідів. Доля наша – оборона й боротьба за самозбереження. Тому й українознавство для нас – це пізнання своїх коренів та свого внутрішнього “я”.

Українознавство – це пояснення того, чому ми такі, які є сьогодні. Це пізнання не лише наших чеснот, а й хиб та вад, що прирікають нас важко жити. (За В.Шевчуком; 330 сл.)

 

· Пояснити лексичне значення слів деформація (спотворення чогось під впливом зовнішніх сил), подвижник (людина, здатна на подвиг, самопожертву заради досягнення високої мети), етногафія (галузь історичної науки, яка вивчає культуру й побут народів світу, їх походження, розселення, культурно-побутові взаємозв’язки) .

· Дібрати синоніми до слів тлумачити, плекати, гіпертрофований, чесноти.

· Скласти план детального переказу (орієнтовний: І. Ми століттями не могли говорити про себе правду. ІІ. Як тлумачить історію загарбник. ІІІ. Світоглядні деформації українців. 1. Бездумне сприйняття імперських схем. 2. Вбачання пупу землі у своїй батьківщині. ІV. Ми пізнавали себе завдяки праці сподвижників. V. Наші багатства. 1. Фольклор та етнографія. 2. Щоб не згасала історична пам’ять. 3. Багатовікова література. 4. Своєрідність музики, архітектури, образотворчого мистецтва. 5. Знати складники книги українознавства. VІ. Чому необхідні наука й шкільний предмет “українознавство”. 1. Не для вивищення національної пихи. 2. Для пізнання власних коренів. 3. Знати не лише чесноти, а й хиби).

· План детального переказу перебудувати на план переказу стислого (орієнтовний: І. Чому ми століттями не говорили про себе правди. ІІ. Світоглядні деформації українців. ІІІ. Чим ми багаті. 1. Фольклор та етнографія. 2. Література. 3. Своєрідне мистецтво. VІ. Навіщо нам потрібне українознавство).

· Написати стислий переказ тексту.

 

2. Поезія й проза професій

 

Редакція журналу щодня одержує чимало листів. Ці листи щирі й відверті. Відчувається, що їх авторам хочеться висповідатися, спитати поради. Адже розповісти про себе все, навіть найінтимніше, найпозавітніше, незнайомій людині легше, ніж найближчому другові.

Ці два листи прийшли одночасно. Обидва від дівчат, від ровесниць. Одна дівчина, закінчивши школу, пішла працювати до канцелярії. Її пригнічує одноманітність хай і нескладної, але такої буденної праці. Вона заздрить тим, хто завжди у дорозі, хто ночує в наметах, хто бачить над собою не стелю, а зоряне небо.

Інша дівчина стала геодезистом. Тижні, а то й місяці вона проходить у полі, тому так сумує за гамірливим містом, так заздрить своїм ровесницям, які можуть хоч щовечора відвідувати якщо не музеї й театри, то принаймні дискотеки. Професію свою вона ненавидить. “Мені здається, я сіла не в свій поїзд. Треба б пересісти, але як же непросто це тепер зробити...”, - пише вона.

Справді, тепер це непросто. Як і непросто, врешті, вибрати той самий “свій” поїзд вчасно і правильно.

Які неправдиві, просто-таки бутафорські уявлення має наша молодь про різні професії! Лікар – це для неї обличчя у марлевій пов’язці, яскрава лампа над хірургічним столом. Родичі очікують біля дверей операційної, вже з квітами, бо наперед переконані, що операція пройде блискуче. Сталевар – це для молодих твердий погляд, рішучий вираз мужнього обличчя, яскраве полум’я мартену... Геолог - це рюкзак, едельвейси, водоспади, ризиковані, проте завжди вдалі переправи через бурхливі гірські річки, гітара біля мальовничого багаття... Звичні штампи. Саме такими “ієрогліфами” протягом десятиліть зображувалися професії у наших кінокартинах, журналах та книжках.

Як же легко зобразити зовнішні атрибути професій! І як нелегко розкрити істинну суть фаху! Тут вже треба збагнути прозу щоденної копіткої праці людей, бо ж без прози не існує поезії.

Життя геолога – це місяці, якщо не роки обробки зібраних матеріалів. Це бездоріжжя, побутова невлаштованість, часто бездомність і безсімейність. Крім краси гірських ущелин та екзотики дрімучих хащів, це люті комарі й набридлива мушва, це безкінечна втома, якнайтяжча фізична праця і, пробачте, антисанітарія.

Життя лікаря-хірурга – це безперервне фізичне й душевне напруження, це гоєння людських ран і виразок (а тут нічим не можна гидувати). Це будні прийому стражденних і, буває, роздратованих хворих, це виснажливі нічні чергування. І знову – втома, втома, втома. Нерідко – це й найтяжчий моральний обов’язок сказати рідним, що врятувати хворого попри всі зусилля не вдалося...

Життя вчителя - це не лише оберемки квітів у день екзаменів. Це стоси зошитів, які доводиться перевіряти до глибокої ночі, це шум у класі, штовханина на перервах, це сорок учнів з різними, такими непростими характерами... І то в кожному класі по сорок, а скільки усього? А протягом життя?

Як мало ми знаємо про працю людей, що нас оточують! Як часто звичний штамп професії затуляє від нас суть людини, яка цій професії присвятила життя! І не помічаємо ми ні людської відповідальності, ні наполегливості, ні старання, ні терплячості, ні натхнення. Хоч фахівці, як і професії, бувають різні.

Тож придивляйтеся до людей, до їхньої праці, до прози й поезії професій, які вас зацікавили! Щоб не довелося потім пересідати у інший поїзд. (З журн.; 490 сл.)

 

· Пояснити лексичне значення слів геодезія (наука про зображення земної поверхні на планах і картах, про методи вимірювання на місцевості); геологія (наука про речовинний склад землі, утворення й розміщення корисних копалин), бутафорський (перен. показний, несправжній), атрибут (постійна ознака чогось), штамп (перен.  шаблон), ієрогліф (тут: знак, символ), екзотичний (тут: незвичний, химерний, дивовижний).

· Дібрати синоніми до слів

· Скласти план детального переказу тексту (орієнтовний: І. Листи до редакції. ІІ. Два листи прийшли одночасно. 1. Одноманітність канцелярської роботи. 2. Невлаштованість геодезиста. 3. “Сіла не в свій поїзд...” ІІІ. Як вибрати “свій” поїзд? 1. Бутафорські уявлення молоді про професії. 2. Звичні штампи професій. 3. Нелегко збагнути суть фаху. 4. Штамп професії затуляє його суть. ІV. Придивляйтеся! )

· Перебудувати план переказу детального на план стислого переказу. (орієнтовний: І. Роздуми над листами до редакції. ІІ. Як сісти у “свій” поїзд? 1. Чим пояснюється викривлене сприйняття професій. 2. Вдивлятися у суть фаху. ІV. Запорука правильного вибору).

· Написати стислий переказ тексту.

 

 

Урок № 41

Тeматичне тестування (тема: Безсполучникове складне речення)

Мета: систематизувати й узагальнити вивчене про безсполучникове складне речення; з’ясувати рівень засвоєння знань, сформованості вмінь та навичок щодо теми “Безсполучникове складне речення”; удосконалювати вміння застосовувати здобуті теоретичні знання на практиці, навички самостійної роботи, пунктуаційні та орфографічні навички.

 Тип уроку: комбінований урок  ( систематизація й узагальнення вивченого; перевірка й облік здобутих мовних знань, умінь, навичок).

Обладнання: тестові завданняю

 

Хід уроку

 

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

 

ІІ. Аналіз матеріалу з метою узагальнення вивченого.

* Робота з підручником. Відповіді на запитання, подані у вправі 218 (с. 111).

Опрацювання таблиці “Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні (с. 112).

ІІІ. Виконання вправ на застосування узагальнюючих правил.

*Робота біля дошки .  Записати речення, накреслити його схему. Пояснити вживання розділових знаків. За схемою, поданою на с. 115, усно зробити синтаксичний розбір речення.

Довіку не буде із мене раба, душа поневажить полони. (В.Стус.) Я вийду сама проти бурі і стану – поміряєм силу! (Леся Українка.) Все-таки ми не за вітром пустили слова: у помислах ваших і наші прокинулись гени. (Б.Олійник.)

 

ІV. Повідомлення мети перевірки й способів її проведення. Інструктаж щодо проведення тестування.

 

V. Проведення тестування.

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)

 

1. Безсполучникове складне речення - це

а) речення, в якому прості речення об ’ єднані за змістом та інтонацією без допомоги сполучників і сполучних слів;

б) складне речення, яке складається з двох або кількох простих речень, що з’єднуються сполучниками і одне з яких є залежним від іншого;

в) складне речення, яке складається з двох або кількох простих речень, з’єднаних сполучниками і рівноправних між собою.

Скласти (пригадати) й записати безсполучникове складне речення (напр.: Осика раз у раз зітхає, осика сонно шелестить. (П.Тичина.)

2. Між двома частинами безсполучникового складного речення крапка з комою ставиться, якщо

а) наступна частина розкриває зміст попередньої;

б) зміст частин протиставляється;

в) частини значно поширені, не тісно пов ’ язані між собою за змістом.

Скласти (пригадати) й записати складне безсполучникове речення, між частинами якого потрібно ставити крапку з комою (напр.: Козацьке сонце високо підбилось угору; зорі вкрили все небо, як ризу. (П.Куліш.)

3. Якщо друга частина безсполучникового складного речення розкриває причину того, про що йдеться у першій частині, міє ними ставиться

а) крапка з комою;

б) тире;

в) двокрапка.

Скласти (пригадати) й записати безсполучникове складне речення з двокрапкою (напр.: І досі сниться: під горою, меж вербами та над водою, біленька хаточка. (Т.Шевченко.) Глянь: розкривається назустріч сонцю й грозам руками пружними запліднений чорнозем. (М.Рильський.)

4. Якщо друга частина безсполучникового складного речення виражає наслідок або висновок з того, про що йдеться в першій, між частинами ставиться

а) двокрапка;

б) тире;

в) крапка з комою.

Скласти (пригадати) й записати складне безсполучникове речення із тире (напр.: Сім ’ я міцна – горе плаче. Здобудеш освіту – побачиш більше світу. (Нар.творч.) Заспіваєш – аж світяться ранки. (А.Малишко.)

5. Тире ставиться в такому складному безсполучниковому реченні:

а) Висипали запорожці – лиман човни вкрили. (Т.Шевченко);

б) Бувають дивні на землі діла: серед зими черешня зацвіла. (Д.Павличко.);

в) Хай оживає істина стара: людина починається з добра. (Л.Забашта.)

Скласти й записати безсполучникове складне речення за запропонованою вчителем схемою.

6. Двокрапка ставиться у такому безсполучниковому складному реченні:

а) Мені здається: я не жив, а тільки ще збирався жити. (О.Маковей);

б) Грім не гряне – ледачий не встане. (Нар.творч.);

в) Вгору стежка твоя – я спускаюсь з гори. (Дніпрова Чайка).

Скласти й записати безсполучникове складне речення за запропонованою вчителем схемою.

 

VІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

 

VІІ. Підбиття підсумків уроку.

 

VІІІ. Домашнє завдання. Повторити п. 10-13, вправа 225.

 

 

Уроки № 42-43

Зв’язне мовлення

Усний твір у публiцистичному стилі на морально-етичну або суспільну тему

Мета: формувати такі текстотворчі вміння, як уміння визначати межі запропонованої теми майбутнього твору, прогнозувати його головну думку, у процесі складання плану твору обмірковувати мікротеми його тексту, добирати й систематизовувати матеріал для твору, добирати адекватні задумові виражальні засоби мови, реалізувати власний задум; виховувати повагу до загальнолюдських моральних цінностей; розвивати уяву, логічне й образне мислення, усне мовлення, формувати культуру розумової праці; удосконалювати орфоепічні навички; збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

 

Хід уроку

І. Повідомлення мети і завдань уроку.

 

ІІ. Підготовка до складання усного твору.

 

* Прочитати уривки, з ’ ясувати їх стиль, свою думку обгрунтувати . До якого типу мовлення слід віднести уривки? Свою думку обгрунтувати. Як будується роздум? Чи можна сказати, що обидва уривки зачіпають морально-етичну тему? Що таке мораль? Етика? Чи легко розмежувати теми суспільну й морально-етичну? Чому?

 

І. Як відродити гідність української людини? Я вжив слово відродити,  а не, скажімо, піднести, - щоб підкреслити міру її потоптаності сьогодні. Її топчуть злидні, її гнітить реальна – усупереч усім законам і Конституції – безправність перед чиновниками всіх рівнів; її на власній землі принижують, а на чужих землях тисячі й тисячі громадян незалежної України стають нещадно експлуатованими заробітчанами, людьми третього чи десятого сорту, яких зневажає чужа держава і не захищає власна.

Але й те треба сказати, що й самі українці, як мало хто, талановиті у справі самоприниження. Форми цього самоприниження найрізноманітніші. Нам бракує культури національної саморепрезентації. В тому числі й у повсякденному житті, що дуже важливо. Ми, україномовні українці, чи українські патріоти – а це часто одне й те саме – в суспільстві на особливому приміті. Коли лежить п’яний бродяга в калюжі – це нікого не дивує. Коли ж у калюжі побачать п’яного офіцера в погонах – це вже знахідка для громадської думки. Українець повинен пам’ятати, що в нього на плечах невидимі йому, але видимі оточенню погони українства – і це зобов’язує його бути зразком поведінки у всьому, зразком культурності й такту.

З виступу І.Дзюби на ІІІ Всесвітньому

форумі українців 18 серпня 2001 р.

 

ІІ. Вас не дратують люди, проблеми яких торкаються лише того, що приготувати на обід, як “дотягнути” до зарплатні, де що купити, де, як і з ким провести відпустку? Тобто люди, явно невідзначені високим рівнем духовності?

Та чи варто ж ставитися до таких людей зневажливо? Аж ніяк! Це однаково, що вважати сірооких людей гіршими за карооких або навпаки. Кожна людина має право бути такою, якою вона є, і жити так, як їй хочеться.

Зрештою, ті, хто менше замислюється над глобальними проблемами людства, роблять більше конкретних справ, без яких людство давно могло б вимерти як біологічний вид. Тож – кожному своє.

Чесне життя завжди моральне. Невтручання у чужі долі (крім тих випадків, коли справді треба допомогти) – теж цілком моральне. Неморальним є напучування, менторство, звичка встромляти носа до чужого проса.

З журналу.

Словник. Мораль – система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей. Етика – наука, що вивчає мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи. Репрезентація – представлення, показ. Менторство – повчальність, моралізаторство; перен. -  надокучливість.

* Бесіда.

· У якій сфері суспільного життя вживається публіцистичний стиль? 

· Як це позначилося на його назві? 

· Які підстилі можна виділити в публіцистичному стилі? 

· У яких жанрах втілюється публіцистичний стиль? 

· Яка мета публіцистичного стилю? 

· Що спільного має публіцистичний стиль із наковим? З художнім?

* Пояснення вчителя.

 

З’ясування моральних понять, розв’язання етичних проблем, уточнення моральних норм і принципів, осмислення мотивів і наслідків людських вчинків завжди привертали увагу. Дослідженням рівня моральності як суспільства в цілому, так і окремої особистості займаються різні галузі суспільних наук. У художній формі питання моралі й етики досліджує мистецтво. З’ясуванню моральних питань може бути присвячений і учнівський твір.

Здебільшого такий твір вибудовується у формі роздуму (міркування). План твору-роздуму відповідає такій схемі:

 

І. Вступ (підведення до проблеми: чому я над цим замислився - став

учасником чи свідком якоїсь події, щось почув чи прочитав тощо).

ІІ. Теза твору.

1. доказ на підтвердження або спростування тези;

2. доказ (або приклад) ..........................................;

3. доказ (або приклад)...........................................;

4. доказ (або приклад) і под.

ІІІ. Висновки.

 

Твір-роздум на суспільну або морально-етичну тему здебільшого складається у публіцистичному стилі, основною сферою застосування якого є суспільно-політичне життя. Загальними ознаками стилю є інформативність, логічність, фактографічність, точність (ці риси єднають публіцистичний стиль із науковим), образність, піднесеність, емоційність, експресивність (цими рисами публіцистичний стиль подібний до художнього). Серед мовних ознак публіцистичного стилю - вживання суспільно-політичної лексики, емоційно забарвлених слів, риторичних запитань, стверджень та звертань, окличних речень. Ознакою, властивою власне публіцистичному стилеві є відверта підкреслена оцінність, що виявляється у вживанні оцінних слів.

У публіцистичному стилі виділяються такі підстилі: власне публіцистичний, політико-агітаційний (застосовується на політичних мітингах, у текстах прокламацій), газетно-публіцистичний, ораторський (вживається у публічних виступах).

Роботу над твором на суспільну або морально-етичну тему, як і над будь-яким учнівським твором, слід розпочинати з осмислення запропнованої вчителем (або самостійно вибраної) теми та визначення меж теми. Потрібно з’ясувати, що саме потрібно сказати або написати, щоб розкрити тему, що для розкриття теми є найголовнішим, що мен важливим, але все ж бажаним, від чого слід відмовитись через несуттєвість або неактуальність.

Після цього потрібно обміркувати головну думку майбутнього твору – висновок, який має випливати з усього сказаного чи написаного.

Наступний етап роботи над твором – це добір відповідного фактичного матеріалу та його систематизація. Джерелами фактів для розкриття теми може стати досвід автора майбутнього твору, інформація, одержана ним від учасників або свідків певних подій, статистичні дані з довідників, підручників, періодики або те, що у вигляді фольклорних творів зберігає народна пам’ять чи увиразнює твір мистецтва. Авторові не слід нехтувати також власною уявою.

Систематизувати ретельно дібраний фактичний матеріал найкраще у вигляді плану твору. Оскільки твір традиційно має такі структурні елементи, як вступ, основна частина (виклад) та кінцівка( стосовно до твору-роздуму – висновок), план має бути складним.

Склавши на чернетці план твору, можна перейти до наступного етапу роботи – створення тексту. Відступів від плану не слід уникати – навпаки, план цілком закономірно може змінюватися в процесі роботи над твором.

Головні вимоги до твору-роздуму такі: чітке формулювання тези, добір чітких і вичерпних аргументів на її підтвердження або спростування, логічність і послідовність викладу думок, точність висновків. Важливе завдання – добір виражальних засобів мови (слів, граматичних форм, синтаксичних конструкцій), що відповідають вимогами вибраного стилю.

 

* Зачитування вчителем двох-трьох зразків учнівських творів на суспільну або морально-етичну тему. Обговорення творів.

ІІІ. Робота над складанням твору.

 

* Колективне складання учнями плану й тексту усного твору на одну з тем:

 

o Вірний друг – друге серце

 

o У чому призначення людини (Людина – це обов’язок, а не титул)

 

o Що це значить – знайти своє покликання

 

o Без  мови немає народу

 

* “Проговорювання” усного твору.

 

* Обговорення прослуханого твору.

ІV. Підбиття підсумків уроку.

 

V. Домашнє завдання. Вправа 257 (усно).

 

Уроки № 44-45

Хід уроку

 

Михайло Щепкін

Урок № 46

Зв ’язне мовлення

Хід уроку

 

І. Повідомлення мети і завдань уроку. Мотивація навчання.

 

ІІ. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

* Виразно прочитати (прослухати в магнітофонному записі) уривок з доповіді Є.Сверстюка на установчій конференції Товариства української мови ім.Т.Шевченка . Пояснити лексичне значення виділених слів. За словником з’ясувати значення слова доповідь. Ким, де, за яких обставин виголошуються доповіді? З’ясувати стиль уривка з доповіді.

Важкі роздуми змушують нас у думках повернутися на холод зміщаненої вулиці, яку вчили яничарству.

Як людям, що цією вулицею ходять, повернути тепло й чистоту рідної хати? Як їх разом з відчуженими дітьми повернути до правди й краси свого джерела? Їм здається, що вони вже ближче до мови російської... Як їм пояснити, що в крайньому разі вони можуть стати блідою, безкровною російською провінцією? Третім сортом... Хохлами...

Як їм, “суржикам”, донести цю правду до серця?

Ми не можемо пишатися тільки тим, що вдома зберегли рідну мову.

Слово полова.

              Але огонь в одежі слова –

                     Безсмертна чудотворна фея...

І.Франко.

Слова – полова на всіх мовах. Порожня гра в патріотизм тільки відштовхує людей. Лукаві слова, холуйські  слова, дрібні слова, патетичні  слова, солодкі слова - це все одно сміття, хоч і українською мовою... “Вы серьезно или по-украински?» -  в’їдливо закинуть вам ваші діти, і особливо, коли ті фальшиві слова будуть по-українськи. Хіба не культивували  вороги нашої культури низькопробних творів українською мовою?

Отже, хочемо боротися за українську мову – борімося цією мовою за вищі моральні ідеали  й цінності, істоpично пов’язані з цією мовою. Тільки вага, глибина і шляхетність надають привабливого шляхетного звучання українській мові. Парубоцький патріотизм нікого не привабить. Віра в Україну мусить бути наповнена добром і вірою в загальнолюдські ідеали.

Словник. Яничарство – cуспільне явище, що полягає у зраді національних інтересів (від яничар – солдат регулярної піхоти султанської Туреччини, створеної з полонених християнських хлопчиків, обернених у мусульманство). Суржик – суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю; перен. – елементи двох або кількох мов, об’єднані штучно, без додержання норм літератрної мови; нечиста мова. Холуй – лакей, слуга.  Культивувати - запроваджувати, насаджувати. Ідеал – взірець, досконалість.  Шляхетність – благородство, високі моральні якості.

 

Уроки № 47-51

Тема: Розділові знаки в складному реченні з різними видами сполучникового і безсполучникового зв ’ язку. Тематичне тестування (тема: Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв ’ язку). Контрольне читання мовчки.

Мета: закріпити знання про особливості будови складних речень із сурядним і підрядним зв’язком, формувати вміння креслити схеми таких речень, пояснювати вживання розділових знаків між іхніми частинами; з’ясувати рівень засвоєння знань і сформованості вмінь і навичок щодо теми “Складне речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку”, а також сформованості комунікативних умінь і навчиок (читання мовчки); розвивати увагу, логічне мислення, удосконалювати навички колективної й самостійної роботи.

Тип уроку: комбінований урок (закріплення вивченого; перевірка й облік здобутих мовних знань, мовних та комунікативних умінь і навичок).

Обладнання: тестові завдання, текст для контрольного читання мовчки.

Хід уроку

 

V . Проведення тестування.

V І. Відповіді учителя на запитання учнів (після того, як тестові завдання виконано).

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕМАТИЧНОГО КОНТРОЛЮ (зразки)

1. Складне речення з різними видами зв’язку називається

а) складнопідрядним реченням;

б) складним синтаксичним цілим;

в) складною синтаксичною конструкцією.

Скласти (пригадати) й записати складне речення із сполучниковим і безсполучниковим зв’язком (напр.: Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова, якби я ваші промені мала, я б ніколи не мовила слова. (Леся Українка.) Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не зна. (Є.Гуцало.)

2. Складне речення із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком - це

а) Ти до мене прийшла не із казки чи сну, і здалося мені, що стрічаю весну. (В.Симоненко.);

б) На світі у кожного сонце своє; любенько живеться, як сонечко є. (В.Александров.);

в) З вітром шепочуться квітки, пісня дзвенить про любов, і над свічадом ріки місяць примарний зійшов. (В.Сосюра.)

Скласти (пригадати) й записати складне речення із сполучниковим підрядним і безсполучниковим зв’язком (напр.: Отож працюй, щоб кожен міг сказати: він недарма життя своє прожив. (Д.Луценко.)

3. Складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком - це

а) Достигло літо, налилося жито, і звідусіль ідуть чужі женці. (О.Ольжич.);

б) Б’ється серце чуло, як світиться вікно – все давно минуло... (В.Сосюра.);

в) Отак мені привиділось сьогодні, коли вертавсь уранці від ріки: каштан – неначе церква великодня. (Є.Гуцало).

Скласти (пригадати) й записати складне речення із сполучниковим сурядним і безсполучниковим зв’язком (напр.: Іду – і серце квітне, так радісно кругом. (В.Сосюра.) Я знов біля моря стою, не бачив його я вже роки, і чайка летить одинока в його голубому краю. (В.Сосюра.)

4. Складне речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком - це

а) Земля в обіймах супокою, їй дня, що згас,  не повернуть. (В.Сосюра.);

б) Знаю я, моє не згасне ім’я: кров свою віддав пісням моїм я, що мене продовжать у житті. (В.Сосюра.);

в) Вже травень засвітив свічки каштанів білі, і йде в квітках весна у рідному краю, я так його люблю, що передать не в силі в закоханих словах усю любов мою! (В.Сосюра.).

Скласти (пригадати) й записати речення із сурядним, підрядним і безсполучниковим зв’язком (напр.: Коли захворію, тоді неначе хворе все довкола: хворіє гай й хворіє поле. (Є.Гуцало.)

5. Схемі [ ], [  ], і [ ]. відповідає така складна синтаксична конструкція:

а) Над річкою, в чистім полі, могила чорніє; де кров текла козацькая, трава зеленіє. (Т.Шевченко.);

б) Мелькають червоні жупани, вирує, кипить Дніпро, і Байда стріляє в султана, підвішений за ребро. (В.Симоненко);

в) Розвалювалася темрява, коли з-під неї виходила земля і вилітав жайворонок. (М.Стельмах.).

Скласти й записати складну синтаксичну конструкцію за запропонованою вчителем схемою.

6. Схемі [ ], коли [ ], [ ]: [ ]. відповідає така складна синтаксична конструкція:

а) Настане день, настане час, і розіллється знов медами земля, що освятив Тарас своїми муками-ділами. (М.Рильський.).

б) Виявляється, коли їм скрута, птахи просто горнуться до людини: вони зовсім довіряються їй. (О.Гончар.);

в) Я краще люблю підводою, бо коли дорожиш свободою, топай, брате, як Сковорода, але то вже твоя біда. (І.Драч.)

Скласти й записати складну синтаксичну конструкцію за запропонованою вчителем схемою.

 

Перша сходинка в науку

 

Славетний український математик Михайло Васильович Остроградський народився 1801 року на Полтавщині. 

З юних літ Михайло мріяв про військову службу. І хтозна, як склалася б доля сина пересічного українського поміщика, якби не автор славетної “Енеїди” Іван Котляревський.

Навчався Михайло в полтавській гімназії. Ще восьмирічного привіз його батько з глухого хутора до губернського міста і влаштував у Будинок виховання дітей бідних дворян при тій же гімназії. Будинок існував лише рік, проте встиг зажити слави як заклад, що давав пристойні знання з математики, географії й літератури. Заснував його знаний письменник, директор училищ і генеральний суддя Полтавської губернії Василь Васильович Капніст.

Але юного Остроградського тут мало що захоплювало. Багато з того, чого тут навчали, він вже знав, а чого не знав, давалося йому без щонайменших зусиль, тому й бив хлопчина байдики.

Другого року навчання, навесні, саме на вербному тижні, в Будинку сталася подія: доглядачем призначили відставного штабс-капітана Івана Петровича Котляревського. Високий, кощавий, з витягнутим і закарлюченим носом, він став водночас грозою вихованців і їхнім чуйним наставником. За якихось два місяці в Будинку було наведено лад.

Від старших гімназистів вихованці довідалися, що новий доглядач пройшов шлях від кадета до штабс-капітана, служив у Сіверському карабінерному полку, який було організовано з ліквідованих царицею Катериною ІІ українських козацьких формувань. Під час війни з Туреччиною Котляревський був ад’ютантом командуючого корпусом.

Багато чого дізналися вихованці про свого доглядача: що за мужність його відзначили при здобутті Бендер, що він мудро провів переговори з буджацькими татарами, що за доблесть був удостоєний ордена Святої Анни.

Та найбільше юнаків захоплювала історія про те, як запорожці, що жили на Дунаї, довідавшись, що Котляревський є автором книжки про Енея, яка ходила в рукописних списках, запрошували його до себе за старшого.

Спершу вихованці мало вірили, що їхній доглядач якось причетний до написання “Енеїди”. Ну який з нього пиїт? Хто б це дозволив офіцерові на війні віршувати?

Але якось на уроці, присоромлюючи за лінощі одного з учнів, Котляревський продекламував:

Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тілько знай, що їх хвалили,

Кипіли в нафті в казанах...

На все життя запам’ятався учневі Остроградському той день, коли Іван Петрович загадав вихованцям химерну задачу. Летів у небі клин гусей, а назустріч йому гусак. “Здpастуйте, сто гусей!” – привітався. “А нас не сто, - почув у відповідь. – Щоб було сто, треба ще стільки, та півстільки. Та чвертьстільки і ти один...”

Хлопці довго мовчки терли лоби. Тоді Михайло наважився і випалив:

-Гусей летіло тридцять шестеро! 

-Правильно, Остроградський! – відповів Іван Петрович. – Бути тобі другим Ейлером!

-А хто він? – червоніючи, запитав Михайло.

-Геніальний математик, був членом Петербурзької академії наук. Хочеш стати академіком?

-Не хочу! – дзвінко промовив Михайло. – Піду у військо...

-Похвально! Але щоб знав: для військової справи Леонард Ейлер зробив більше, ніж усі генерали й адмірали разом. Є така наука навігація, яка допомагає визначати місцезнаходження кораблів у відкритому морі. Хто робить це краще, той перемагає в морських боях. Праці Ейлера з картографії, про рух планет, про припливи й відпливи вивчаються в усіх кадетських корпусах. Найпершу наукову розвідку він написав, маючи 19 років. Було то в Швейцарії, де він народився. Паризька академія наук якраз оголосила конкурс на найкраще розв’язання задачі про розташування щогл на кораблях. Леонард Ейлер, який моря в очі не бачив, задачу розв’язав математично. Через рік він переїхав до Петербурга, де невдовзі став професором, а тоді й академіком. Працював так, що швидко втратив зір на одне, а тоді й на два ока. Але й сліпий продовжував диктувати математичні праці своїм синам. До речі, один з Ейлеревих синів, Христофор, був військовим, служив у Війську Запорозькому, мав грамоту від самого кошового Петра Калнишевського...

Чимало цікавих задач загадував Іван Петрович своїм вихованцям. Найпершим їх розв’язував зазвичай Остроградський. Тому доглядач радив йому якнайсерйозніше вивчати математику.

Коли розпочалася війна з наполеонівською Францією, Михайло Остроградський навчався у третьому класі гімназії. Хвалитися успіхами в навчанні не міг, але й задніх не пас. У цьому була заслуга Івана Петровича, який частенько давав йому доброго прочухана. Проте з початком війни все змінилося: у Полтаві Котляревський бував лише наїздами, бо формував п’ятий козачий полк на Хорольщині.

Але надії улюбленого наставника Михайло Остроградський все-таки виправдав. Навчався математики в Харківському університеті, а пізніше – у навчальних закладах Парижа. Жодного диплома про вищу освіту він так і не одержав, проте в Парижі звернув на себе увагу таких велетів математичної науки, як Ампер, Пуассон, Фур’є. Саме у Парижі Михайло Остроградський розпочав свої математичні дослідження, які невдовзі, вже в Росії, принесли йому феноменальне визнання: 1830 року він став академіком Петербурзької академії наук.

Основні праці Остроградського стосуються математичної фізики, математичного аналізу, теоретичної механіки; відомі його праці з алгебри та теорії ймовірностей. Його відкриття увійшли в науку під назвами “метод Остроградського”, “формула Остроградського” тощо.

Михайло Остроградський – автор кількох підручників, які відіграли важливу роль у підвищенні наукового рівня викладання математики у вищій школі. Він був одним із засновників Петербурзької математичної школи, дійсним членом Нью-Йоркської, Туринської, Римської, Паризької академії наук, почесним членом багатьох наукових товариств. А першим на виняткові математичні здібності Остроградського звернув увагу Іван Петрович Котляревський. (За М.Сорокою; 805 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

 

1. Математик Михайло Остроградський народився

а) на Харківщині;

б) на Київщині;

в) на Полтавщині;

г) на Львівщині.

2. З юних літ Михайло мріяв

а) про наукові дослідження;

б) про роботу лікарем;

в) про вчительську роботу;

г) про військову службу.

3. До Будинку виховання дітей бідних дворян при Полтавській гімназії батько привіз Михайла

а) восьмирічним;

б) десятирічним;

в) п’ятнадцятирічним;

г) сімнадцятирічним.

4. Навчання давалося Михайлові

а) завдяки серйозним зусиллям;

б) без найменших зусиль;

в) легко чи важко в залежності від настрою;

г) легко чи важко в залежності від стану здоров’я.

5. Івана Котляревського доглядачем  Будинку призначили

а) першого року навчання Остроградського, восени;

б) першого року навчання Остроградського, навесні;

в) другого року навчання Остроградського , навесні;

г) третього року навчання Остроградського, взимку.

6. Доглядач Іван Котляревський був

а) відставним штабс-капітаном;

б) відставним полковником;

в) відставним генералом;

г) відставним генерал-полковником.

7. Найбільше юнаків захоплювало те,

а) що їхній доглядач був удостоєний ордена Святої Анни;

б) що Котляревського відзначили при здобутті Бендер;

в) що Котляревський вдало провів переговори з татарами;

г) що запорожці, що жили на Дунаї, запрошували Котляревського до себе за старшого.

8. За приклад для наслідування І.П.Котляревський запропонував учневі Остроградському науковця

а) Ампера;

б) Фур’є;

в) Ейлера;

г) Пуассона.

9. Математики  Михайло Остроградський навчався

а) у Петербурзькому університеті, а пізніше у навчальних закладах Лондона;

б) у Петербурзькому університеті, а тоді у навчальних закладах Рима;

в) у Харківському університеті, а потім у навчальних закладах Петербурга;

г) в Харківському університеті, а пізніше у навчальних закладах Парижа.

10. Михайло Остроградський став одним із засновників

а) Петербурзької математичної школи;

б) Паризької математичної школи;

в) Лондонської математичної школи;

г) Нью-Йоркської математичної школи.

11. Заслуга доглядача Будинку І.П.Котляревського полягає в тому,

а) що він першим звернув увагу на математичні здібності Остроградського й підтримав їх;

б) що він силою примушував учня Остроградського вивчати математику;

в) що він захопив учня Остроградського розповідями про мандрівки Енея, чим заохотив його до навчання за рубежем;

г) що він сприяв захопленню учнем Остроградським математикою, розповівши йому про привабливу долю Ейлера.

12. З опрацьованого тексту читач дізнався про такі якості І.П.Котляревського, як

а) мужність і доблесть на війні;

б) дотепність і гострий розум;

в) вимогливість до себе та до інших;

г) освіченість, ерудованість, пильну увагу до вихованців.

Урок № 52

Хід уроку

ІІ. Написання диктанту.

ІІІ. Відповіді вчителя на запитання учнів (після того, як диктант написано).

Мандрівний філософ

 

Друга половина вісімнадцятого століття принесла Україні немало трагічного: запровадження кріпацтва, гоніння української культури й мови. Народ втрачав рештки своєї державності, переходив у невільницький стан, і в гірку цю добу Григорій Сковорода вважав за обов’язок бути серед людей, несучи їм розраду, яку може дати тільки слово. З Біблією й сопілкою в торбині він мандрував селами й містечками. Зупинявся в поміщицьких будинках, навчав дворянських дітей, а тоді вирушав навчати селян. Основою його вчення була віра у всемогутність людського розуму і неминучість торжества справедливості. Філософ вважав, що ідеальне суспільство можна створити за допомогою освіти.

Йому, хлопцеві з полтавського села, вихідцю із заможної козацької сім’ї, розчинилися двері Київської академії. Узявши постриг, він міг досягти найвищих чинів і посад, але визнав за краще виїхати за кордон церковним служкою, і манила його туди жага знання. Та палко люблячи природу України, її мову, людей, він не міг лишити рідної землі.c

“Світ ловив мене, та не спіймав”, - такий напис заповідав зробити на своєму надгробкові Григорій Сковорода (За А.Денисенком; 160 сл.).

Іван Котляревський

 

Вихваляючи твори Івана Котляревського, ми залюбки заводимо мову про талант письменника. Проте щоб стати зачинателем нової української літератури, самого таланту мало: треба мати український хребет. Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофи знову й знову випрямлюється і утверджує вільне людське право бути собою.

 “Енеїду” Котляревський розпочав під час свого вчителювання. Відчувається його захват легким, дотепним, вільним словом, поезією звичаїв, коли кожен звук і образ іскриться. У мовній стихії благословенної Полтавщини поет купався, як бджола в пилку в пору весняного цвіту, наповнюючи сонячним нектаром рамки Вергілієвої поеми.

Здається, “Енеїда” має чарівну силу єднати порізнених земляків щирою людською усмішкою, спонукає впізнавати себе справжнього. Крім того, в поемі вже з перших рядків закодовано запорізьку історію. Читач відчуває рідне тепло, виспіване на козацький лад. Митець утвердив високе почуття людської й національної гідності. Це почуття й стало хребтом нової української літератури, що завжди послідовно обстоювала добру славу й честь української імені. (За Є.Сверстюком; 150 сл.).

 

Найулюбленіша п ’єса

“Наталка Полтавка”, ця улюблена вистава українського народу, зросла на rрунті народної творчості. Щедро черпаючи із скарбниці духовних цінностей свого народу, автор доречно використав у творі і влучність прислів’я, і сатиричну пісню Григорія Сковороди, і пісенну лірику, створену безіменними авторами. Проте одне ім’я тепер відоме. Це Маруся Чурай, донька полтавського сотника за Хмельниччини. Саме їй, особі напівлегендарній, народна традиція приписує авторство багатьох використаних у драмі пісень. Ці перлини, вихоплені з народної пісенної стихії, у сприйнятті українця невіддільні від п’єси Котляревського.

У драмі виразно видно, як з незліченних джерелець народжується мова України, майбутній Дніпро її співучого слова. Сучасна наша літературна мова вже відчутно проступає тут у своїх основних рисах і властивостях.

Донині твір чарує первозданною свіжістю, красою почуттів. Мільйони людей, стрічаючись із образами твору, мають насолоду. Кожне нове покоління читачів і глядачів черпає для себе моральні взірці людської краси і благородства. Іскрометний гумор, щирість, теплота, природність інтонації надали творові життєвості, що не згасла й досі (За О.Гончаром; 155 сл.).

Синиця

Зранку порозсувалися обрії, побільшало світла. Небо стало таке високе, що погляд тонув у безмежжі. Сонце зникло за хмарами, і тоді донизу посіявся сніг.

Він падав легкий, лапатий, кружляючи неквапливо. Потім небеса потемніли і все довкола теж потемніло. Та скоро почало світлішати: сніг сипав не такий рясний. Коли ж оголився, зблиснувши, край неба, снігопад зовсім припинився.

Йдучи вулицею, ще здалеку почув я радісний пташиний спів. Наближався до молодих топольок, посаджених торік, і той спів лунав усе впевненіше. На вершечку тополі сиділа синиця й завзято щебетала. Мелодійний спів пташки був немов насичений світлом. Можна було подумати, що саме світло співає щасливим голоском синички.

Йшов я ввечері коло тієї самої топольки й подивився на верхівку. Потім запитав себе: чого зупинявся? Невже надіявся, що прилетить пташка і заспіває, як удень? Та чого їй сюди летіти? Десь, мабуть, на іншому дереві примостилась і щебече. (За Є.Гуцалом; 140 сл.)

Урок № 53

Хід уроку

Урок № 1

Тема: Вступ. Розвиток української мови.

Мета: ознайомити з тенденціями розвитку української мови, зокрема її лексичного складу, в наші дні; виховувати любов і повагу до української мови як мови державної та мови материнської, виховувати патріотизм; розвивати увагу, логічне й образне мислення, формувати навички роботи з підручником, збагачувати й уточнювати словниковий запас учнів.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

 

 

12345678910Следующая ⇒

Поделиться: