Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Стратегії постсоціалістичних країн у світовому інтеграційному полі.
З лібералізацією зовнішньоекономічних відносин тісно пов'язана проблема оптимізації відносин пострадянських країн з міжнародними економічними організаціями. Такі організації, як МВФ, Світовий банк, СОТ наполягають на дотриманні всіма державами положень «Вашингтонського консенсусу», в тому числі на політиці максимальної відкритості національних економік. Спираючись на зростання своєї могутності в міжнародних економічних відносинах, ці організації диктують умови урядам країн перехідної економіки при наданні кредитів, фінансової допомоги або сприяючи доступу їх на світові ринки. Зростання впливу міжнародних економічних організацій об'єктивно обумовлено глобалізацією, і держави перехідної економіки не можуть і не повинні ігнорувати цей вплив. Але співробітництво з ними необхідно будувати на засадах, які не зачіпали б національних інтересів. Так, вступ України, Росії та деяких інших пострадянських республік до СОТ потенційно має два наслідки: з одного боку, відкриваються нові ринки, оскільки знімуться перешкоди для експорту товарів наших країн; з іншого боку, й наші ринки будуть відкриті, що полишить захисту цілих галузей економіки від іноземної конкуренції. Тож важливою Проблемою при розробленні економічних стратегій для урядів країн перехідної економіки пострадянського простору є знаходження оптимального співвідношення між лібералізацією зовнішньоекономічних відносин і захистом національної економіки. Із самого початку економічних реформ, тобто в першій половині 90-х років, практично всі постсоціалістичні країни вдались до політики міжнародної лібералізації, що виявилося, зокрема, в зниженні, а то й ліквідації митних тарифів на імпорт і експорт, усуненні перешкод на вивезення капіталу за кордон та ін. Головною метою при цьому ставилося якнайшвидше входження країни у світовий економічний простір. Стратегічною метою реформувань ставилося досягнення рівня економічного розвитку провідних країн світу; механізмом досягнення мети визначено перехід до ринкових економічних відносин. Отже, стратегічною метою країн Східної Європи на сьогоднішньому етапі є прискорення темпів розвитку економіки й технологічна перебудова промисловості. В зовнішньоекономічному плані — активізація діяльності на зовнішніх ринках, пошук стабільної ніші для своїх товарів та послуг, диверсифікація партнерів щодо зовнішньої торгівлі. Стратегія відносно економічної інтеграції в різних країнах СНД не однакова. Україна чітко визначила свій напрям — до Європейського Союзу; на це націлена також Грузія; Росія, Білорусь, Казахстан виступають за більш глибоку інтеграцію на теренах СНД. В ході триваючих на постсоціалістичному просторі соціально-економічних перетворень та динамічного процесу глобалізації виникають серйозні виклики національній конкурентоспроможності країн перехідного типу. Реагуючи на ці виклики, вони змушені притримуватися курсу економічної політики, який спрямований на наближення до параметрів та рівня макроекономічного розвитку індустріальних держав, зокрема за таким показником як реальний дохід (реальний ВВП на душу населення). Таке зближення економічних стандартів ринково орієнтовних країн – суть процесу конвергенції, одним з очевидних шляхів якої є регіональна інтеграція в рамках СНД. Об’єктивна реальність сучасного етапу розвитку цих країн зумовлює необхідність активної взаємної співпраці країн між собою. Йдеться про існуючу досі залежність більшості постсоціалістичних економік від російської паливо-сировинної бази, низьку конкурентоспроможність їхнього національного виробництва, близьке географічне розташування країн. Важливо згадати про євро інтеграційну стратегію України. Позитивними визначається сам факт входження економік нашої країни у систему міжнародного європейського поділу праці, формування тут нових галузей спеціалізації, орієнтованих на світові ринки; поступове зростання якості продукції до рівня західних стандартів, а отже, підвищення рівня добробуту населення. Важливе значення в цьому відіграватимуть майбутні дотації з боку ЄС новим державам учасникам. Проте вступ до ЄС країн Центрально-Східної Європи означає для них повну відмову від протекціоністських заходів для західних ринків. .
|
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-09; Просмотров: 286; Нарушение авторского права страницы