Класифікація основних методів, які використовуються соціальним педагогом

Соціальні методи та методи со­ціальної діагностики:

• інтерв'ю, моніторинг, соціоло­гічне опитування, експертна оцінка, експертний прогноз, біографічний метод.

Методи соціальної профілактики:

• превентивний метод, соціальна терапія, соціодрама, група підтримки.

Методи соціального контролю:

• соціальний нагляд, соціальна опіка, соціально-медичний догляд, соціальне обслуговування.

Методи соціальної реабілітації:

• працетерапія, зміни у статусі, групова терапія, кризова інтервенція.

Соціально-економічні методи:

• метод пільг, метод компенсацій, соціальний патронаж, медичний патронаж, соціально-економічні санкції.

Організаційно-розпоряджувальні методи:

• регламентування, нормування, інструктування, критика, контроль і перевірка виконання.

Психодіагностичні:

• тести інтелекту і здібностей, особистісні опитувальники, тести досягнень, проективні тести, малюночні тести, соціометрія.

Психокорекційні:

• психогімнастика, ігрова корекція, ігротерапія, арттерапія, діагностичний навчаючий експеримент, со­ціально-психологічний тренінг, тренінг поведінки.

Методи психологічного консультування:

• емпатичне слухання, інтерпретація, ідентифікація, фасилітація, висування гіпотез.

Методи психотерапії:

• сугестія, самонавіювання, раціоналізація, психоаналіз, транзактний аналіз, групова терапія, поведінкова терапія, сімейна психотерапія.

Педагогічні та організаційні методи: педагогічний експеримент.

Педагогічна діагностика:

• педагогічне спостереження, природний експеримент.

Навчання:

• словесні (розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція), наочні (ілюстрація, демонстрація, робота з підручником), практичні (вправи, лабораторні і практичні роботи, дидактичні ігри, творчі завдання, проблемні ситуації).

Виховання:

• позитивний приклад, переконання, привчання, заохочення і покарання, навіюваність, вправність, перспектива, гра, довіра, організація успіху, самовиховання.

Методи організації соціально-педагогічної взаємодії:

• ціннісної орієнтації, організації діяльності, спілкування, оцінки, самореалізації, визначення мети.

Методи як елемент соціального виховання:

• мотивування і залучання до дії, репродукування, закріплення і збагачення, співдії і співтворчості.

Метод впливу:

• на свідомість, на почуття, на поведінку.

Вихід на професійний рівень здійснення соціально-педагогічної діяльності вимагає, щоб цю професію обирали люди особливих особистісних якостей. Діяльність соціального педагога — це зона довіри між людьми, шляхи до їх взаєморозуміння, взаємодопомоги і взаємовідповідальності. Якості соціального педагога, які забезпечують його професійну придатність, — емпатія, доброзичливість, делікатність, автентичність, відкритість, конкретність, безпосередність, комунікабельність, ініціативність.

Емпатія — вміння побачити світ очима інших людей, розуміти його так само, як вони, сприймати їх вчинки з тих самих позицій і водночас уміти сказати іншим про своє розуміння і дати можливість підтвердити чи заперечити ці уявлення іншим.

Доброзичливість — здатність демонструвати своє позитивне ставлення, симпатію, готовність підтримати іншу людину.

Делікатність — ввічливість, м'якість у спілкуванні з іншими людьми.

Автентичність — здатність бути самим собою у відносинах з людьми.

Відкритість — готовність відкрити іншим свій внутрішній світ, бути щирим, уміти говорити про свої почуття і думки, транслювати їх співрозмовнику.

Конкретність — відмова від загальних міркувань, уміння давати конкретні відповіді на запитання.

Безпосередність — уміння говорити і діяти «тут і зараз», мати чітке уявлення про людину та її ситуацію і демонструвати це.

Комунікабельність — інтерес до інших людей, схильність до спілкування з ними, легкість у спілкуванні.

Якості соціального педагога, ви­значені професійним стандартом:

• уміння слухати інших з розумінням і цілеспрямованістю;
• уміння знайти інформацію та зібрати факти, необхідні для підготовки соціальної історії, оцінки ситуації;
• уміння створювати і розвивати взаємини, що сприяють успішній професійній діяльності;
• вміння спостерігати та інтерпретувати вербальну і невербальну поведінку, застосовувати знання з со­ціальної педагогіки або практичної психології, з теорії особистості та діагностичні методи;
• вміння активізувати зусилля підлеглих (індивідів, груп, спільноти) з вирішення власних проблем, викликати довіру з їхнього боку;
• вміння обговорювати гострі теми в позитивному емоційному тоні і без вираження погроз;
• вміння розробляти новаторські рішення проблем підлеглих;
• вміння виявляти потреби для визначення терапевтичних залежностей;
• вміння вести дослідження або інтерпретувати висновки досліджень і положень професійної літератури;
• вміння забезпечувати і налагоджувати взаємини між конфліктуючими індивідами, групами;
• вміння забезпечувати міжвідомчі зв'язки;
• вміння інтерпретувати і виявляти соціальні потреби та ознайомлювати з ними відповідні органи (адміністрація, фінансові органи, суспільні організації»).

Крім того:

• високий професіоналізм, компетентність з широкого кола проблем, високий рівень загальної освіти і культури (в тому числі і культури духовної), володіння суміжними спеціальностями та знаннями з педагогіки, психології, юриспруденції тощо;
• доброта, любов до людей, душевність, доброзичливість, чуйність, готовність прийти на допомогу, бажання прийняти чужий біль на себе, милосердя, людяність, уміння співпереживати, емпатія;
• комунікабельність, товариськість, уміння правильно зрозуміти людину і поставити себе на її місце, гнучкість та делікатність, тактовність у спілкуванні, вміння слухати, здатність підтримати іншого і стимулювати його на розвиток власних сил, уміння ви­кликати довірливе ставлення до себе, організаційні здібності.

Окрім вимог до особистісних якостей соціального педагога та його професійних знань, умінь і навичок існують також кваліфікаційні вимоги до спеціаліста цього профілю.

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: