Поняття та сутність етикету

Існують різні визначення етикету. Одне з найбільш поширених і простих говорить, етикет - це збірка правил поведінки, прийнятих в суспільстві.

Іноді правила етикету визначаються так:

правила поведінки (поведінка - від "веди" - знання);

елементарні правила ввічливості ( ввічливість також виникає від "ведати", знати);

правила пристойності (пристойності - від "г: ", "образа", обличчя людини);

культура вчинків і манер ("культурний" - у відмінності з від "природній", "дикий", означає "створений людиною, організований, впорядкований").

Етикет поширюється на всі сфери життя: конкретні правила вказують, як дотримуватися гігієни, розмовляти, одягатися, вести себе за столом, у колективі, в сім'ї, суспільних місцях, у театрі, на вулиці і т.і. Без дотримання норм етикету неможливі між особистісні, культурні, ділові і навіть політичні відносини, бо не можна існувати, не поважаючи один одного, не надаючи своїй поведінці певних обмежень.

Етикет несе в собі загальнолюдські норми спілкування, що зберігалися тисячоліттями і властиві багатьом народам. Тому вони дотримуються (або повинні дотримуватися) представниками не тільки якогось певного суспільства, але і всіх соціокультурних утворень, існуючих на даному етапі розвитку цивілізації.

Очевидно, різні народи вносять в етикет свої виправлення і доповнення, обумовлені специфікою історичного розвитку своєї культури. Тому етикет відображає також специфічну систему національних знаків-символів спілкування, позитивних традицій, звичаїв, обрядів, ритуалів, відповідаючи історично обумовленим умовам буття і морально-естетичним потребам людей.

Крім того, зі змінами умов життя людства, росту освіти і культури одні правила поведінки змінюються іншими. Те, що раніше вважалося непристойним, стає загальноприйнятим, і навпаки. Таким чином, вимоги етикету не являються абсолютними, вони відносні, дотримання їх залежить від місця, часу і обставин. Поведінка, неприпустима в одному місці і при одних обставинах, може бути доречна в іншому місці і при інших обставинах.

Норми етикету - на відміну від норм моралі - являються умовними, вони ніби носять характер неписаної угоди про те, що в поведінці людей являється загальноприйнятим, а що ні. Умовність етикету у кожному конкретному випадку можна пояснити. Направлений на' об'єднання людей, він пропонує загальноприйняті форми, стереотипи поведінки, символи прояву" думок і почуттів, що полегшують людям взаєморозуміння.

Слід спеціально зупинитися ще на одному аспекті етикету: його можна розглядати як естетичну форму прояву моральної культури. Таке розуміння містить у собі вказівки на ряд важливих особливостей етикету. По-перше, на те, що етикет - один із феноменів культури, бо гарні манери являються зовнішнім відображенням внутрішньої культури людини, його інтелектуальних якостей. По-друге, тут міститься вказівка на пряме відношення етикету і моральності, до морального вигляду людини. В кінці кінців, підкреслюється, що етикет - це естетична сторона поведінки людини. Гарні манери, гарна поведінка, гарні жести, пози, міміка - те, що говорить про людину, її почуттях і думках без слів; мова, звернена до старших, ровесників, молодшим при зустрічі та прощанні, в гніві і радості; манера рухатися, споживати їжу, носити одяг і прикраси, відмічати сумні та радісні події, приймати гостей - всім цим видам спілкування людина намагається надати не тільки моральний, але й естетичний характер. Прийнята в суспільстві естетична форма прояву моральної культури людини і носить назву етикету.

Кожна культурна людина повинна не тільки знати і дотримуватися основних норм етикету, але й розуміти іх необхідність. Вміння поводити себе в суспільстві має дуже велике значення: воно полегшує встановлення контактів, сприяє досягненню взаєморозуміння, створює хороші, стійкі стосунки.

Отже, етикет - дуже велика і важлива частина загальнолюдської культури, моралі, що вироблена протягом багатьох століть спільними зусиллями людей у відповідності з їх уявленням про добро, справедливість, людяність, про красу і порядок, про благоустрій і побутову доцільність.

Сутність любові

Любов - одне із самих складних відносин, які насичені багатьма індивідуально неповторними нюансами. Поняття любові багатогранне, воно включає в себе і любов до людей (гуманізм), і любов до Батьківщини (патріотизм), любов до мистецтва, до природи, до подорожей, а також батьківська любов і любов дітей до батьків, до товаришів і друзів, до своєї професійної справи. Буває любов жива і діюча, а буває відволікаюча ні до чого не зобов'язуюча. Але людей більш за все хвилюють почуття любові між чоловіком і жінкою (кохання). Поети і прозаїки, композитори і художники романтичної орієнтації возвеличили цю любов до рівня всемогутньої сили, яка правила і править ходом всесвітньої історії. Театр, кіно, музика, живопис, скульптура дають нетривіальне розуміння любові, безпосередньо культури почуття кохання. Художня література дає можливість більш широко і багатогранно оцінити багатство роздумів щодо визначення суті любові (кохання).

В широкому розумінні слова любов - це морально-естетичне почуття, яке виражається в безкорисливому потязі (устремлінні) до свого об'єкта, в потребі і готовності до самовіддачі.

Ідея поляризації і одночасно потягу чоловіка до жінки найбільш повно виражено в міфі переповитому Платоном в діалозі "Бенкет": колись чоловік і жінка були єдиною істотою - андрогеном. Потім вони були розділені на дві частини і тепер кожна із половинок приречена шукати іншу, щоб знову утворити з нею єдине ціле.

Але статеве кохання не зводиться лише до сексуально-еротичного потягу. Людині в коханні необхідна не просто істота іншої статі, а така, яка б володіла естетичною привабливістю, інтелектуальною і емоційно-психологічною цінністю, спільністю моральних уявлень. Якщо хоча б один із цих компонентів відсутній, то кохання "не складається" або виникає його ілюзія, котра безперечно зруйнується, розтане. Без гармонії між Я і не-Я, без духовної близькості, співпадіння характерів справжнє кохання між людьми не можливе.

Зрозуміти кохання важко, ще важче його пояснити. Воно приносить багато радості, робить життя приємним і гарним, породжує надзвичайно ніжні мрії, окриляє і возвеличує. Але в той же час кохання - це джерело багатьох страждань і навіть трагедій. З ним пов'язані хвилювання, ревнощі, тривога. В коханні поєднуються суперечливі почуття: страждання і насолода, радість і печаль, захоплення і розчарування. "Кохання - оманлива країна" і разом з тим -одне із самих ваблячих почуттів.

І все ж таки кохання - це найбільша цінність. Це приналежність і право вільної людини. Це надбання двох і здобуток всього суспільства, показник рівня його розвитку.

Кохання - це саме повне вираження тих сил, котрі розвивалися в людині за всю його багатовікову еволюцію. Людина котра кохає стає більш чутлива до краси. Виникає особлива естетика кохання, котра змінює сприйняття людини.

Це сприйняття виражає потяг людини до нового життя - життя по законам краси, добра, свободи, справедливості. До того ж цей потяг до гармонії і ідеалу зачіпає не лише розум, а й глибинні емоційні частинки людської душі.

"Любов - це голод однієї людини по іншій", почуття внутрішньої необхідності .

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: