Правове регулювання консигнаційних операцій

Широко поширені у зовнішньоторговельній практиці консигнаційні операції належать до посередницьких опе­рацій у ЗЕД.

На законодавчому рівні поняття консигнації не визна­чене. Лише Порядок віднесення операцій резидентів у разі провадження ними зовнішньоекономічної діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, комплекс­ного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціаль­ного призначення, затверджений постановою Кабінету Міністрів від ЗО березня 2002 р. № 445, встановлює, що до операцій резидентів, які здійснюються під час виконання договорів консигнації, відносяться операції з реалізації то­варів, відповідно до яких одна сторона (консигнатор) зобо­в'язується за дорученням другої сторони (консигнанта) протягом визначеного часу (терміну дії угоди консигнації) за обумовлену винагороду продати з консигнаційного скла­ду від свого імені товари, які належать консигнанту.

У юридичній літературі деякі автори розглядають до­говір консигнації як різновид договору комісії^[31], інші відзначають, що юридична природа цього договору є склад­ною і достатньою мірою ще не з'ясована^[32]. На користь виз­нання договору консигнації різновидом договору комісії є та обставина, що як за договором комісії, так і за догово­ром консигнації комісіонер (консигнатор) за дорученням комітента (консигнанта) за винагороду зобов'язується здійснити одну або декілька угод від свого імені, але за ра­хунок комітента (консигнанта).

Договори комісії та консигнації мають ряд спільних рис:

1) це двосторонні, консенсуальні й від платні договори, тобто:

- обидві сторони у цих договорах наділені як правами, так і обов'язками;

- договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов;

- за надані послуги щодо здійснення угод виплачуєть­ся винагорода;

2) комісіонер і консигнатор діють за дорученням комі­тента, консигнанта, але від свого імені (це відрізняє комі­сію та консигнацію від доручення);

3) власником переданих комісіонерові, консигнаторові товарів залишається комітент, консигнант до моменту пе­редачі товарів третій особі;

4) до обов'язків як комісіонера, так і консигнатора вхо­дить забезпечення збереження переданого на комісію, кон­сигнацію товару.

Наявність перерахованих спільних рис підтверджує правомірність розуміння консигнації як різновиду комісії. Водночас консигнація має характерні особливості, які виз­начають її специфіку.

1. Консигнація застосовується виключно в ЗЕД. Це обу­мовлене необхідністю здійснювати продаж консигнаційних товарів з консигнаційних складів, функції яких в Україні виконують митні ліцензійні склади. Комісія може засто­совуватися як у ЗЕД, так і у внутрішньому господарсько­му обороті.

2. За комісійним договором комісіонер може бути зобо­в'язаний здійснити одну або кілька угод як з продажу то­варів комітента, так і з купівлі товарів для нього. За дого­вором консигнації консигнатор зобов'язується тільки про­дати (реалізувати) товари консигнанта, причому такі товари мають бути попередньо поставлені консигнантом на консигнаційний склад.

3. Комісійний договір, як правило, укладається на не­тривалий строк - 2-3 місяці. При цьому комісіонер, укла­даючи контракт, вже знає потенційних покупців. Строк дії консигнаційного договору триваліший і на практиці може становити 1-2 роки і більше. Окрім строку дії консигна­ційного договору, в ньому зазначається і строк реалізації консигнаційних товарів (строк консигнації) - менший, ніж строк дії договору. При узгодженні договірних строків ук­раїнським суб'єктам ЗЕД (консигнантам) необхідно врахо­вувати приписи Закону України від 23 вересня 1994 р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який обмежує строки зарахування виручки резидентів у іно­земній валюті на їх валютні рахунки в українських банках, та встановлює відповідальність у вигляді пені за порушен­ня таких строків.

4. У комісійних договорах зазвичай не обумовлюється територія, в межах якої може бути продано чи придбано товар. Оскільки комітент заінтересований в якомога ско­рішому продажу свого товару, він не обмежує комісіоне­ра ані територіально, ані колом клієнтів. У консигнацій­них договорах сторони практично завжди обумовлюють територію, на якій консигнатор вправі реалізовувати то­вар; на реалізацію товару за межами цієї території кон­сигнатор має отримати дозвіл консигнанта. Більше того, укладаючи договори купівлі-продажу консигнаційних товарів з третіми особами, консигнатор може бути зобов'­язаний включати умови про те, що покупці не будуть пе­репродувати товар за межі обумовленої території без його письмового дозволу.

Консигнаційний договір найчастіше укладається при низькому освоєнні ринку збуту або при поставці товарів, які мало відомі місцевим покупцям. Поставлений на кон­сигнацію товар є нібито пробною поставкою. Тому сторони договору визначають у ньому обов'язки, пов'язані з мар­кетингом (як-от: обов'язок консигнатора здійснювати рек­ламу товару, надавати можливість потенційним покупцям безпосередньо оглядати товар, перевіряти його в роботі тощо).

5. Продаж товарів за консигнаційними договорами здійснюється консигнатором з консигнаційного складу.

В Україні не існує спеціальних консигнаційних складів, а розміщення ввезених на її територію консигнаційних то­варів здійснюється на митних ліцензійних складах (MJIC) у режимі митного складу. Правові питання функціонуван­ня MJIC регулює Положення про відкриття та експлуата­цію митних ліцензійних складів, затверджене наказом Дер­жавної митної служби України від 31 грудня 1996 р. № 592.

MJIC являє собою спеціально призначене та обладнане приміщення або місце, що використовується для зберіган­ня товарів в режимі митного складу.

Митний склад - це митний режим, при якому ввезені з-за меж митної території товари зберігаються під митним контролем без справляння мита та інших податків та без застосування до них заходів нетарифного регулювання та інших обмежень в період зберігання^[33], а товари, що виво­зяться за межі митної території України, зберігаються під митним контролем з моменту початку їх митного оформ­лення митними органами України до фактичного вивезен­ня за межі митної території України.

Власниками MJIC є суб'єкти підприємництва, які отри­мали ліцензію на право відкриття та експлуатації MJIC.

MJIC може бути відкритого типу або закритого типу:

- MJIC відкритого типу - це MJIC, який може викорис­товувати для зберігання товарів будь-яка особа;

- MJIC закритого типу - це MJIC, який використовуєть­ся для зберігання товарів, що належать власнику складу.

Таким чином, для того, щоб здійснювати реалізацію консигнаційних товарів на території України, український суб'єкт господарювання може відкрити і експлуатувати власний MJIC (відкритого або закритого типу) або викори­стовувати існуючий MJIC відкритого типу на підставі дого­вору з його власником.

Декларування товарів на MJIC закритого типу здійснює власник складу, який і несе відповідальність за сплату всіх митних платежів.

Декларування товарів при їх розміщенні на MJIC відкритого типу має право здійснювати виключно власник складу. Декларування товарів при їх випуску з MJIC відкритого типу може проводити як власник складу, так і власник товару. При цьому відповідальність за сплату всіх належних митних платежів несе особа, що здійснює дек­ларування товарів.

На МЛС дозволяється зберігати всі види товарів україн­ського та іноземного походження, як імпортні так і при­значені для вивезення за межі митної території України, що підлягають оподаткуванню митом та зборами, а також такі, що потрапляють під обмеження до ввезення в Украї­ну та вивезення з України. На MJIC забороняється розмі­щувати товари, що заборонені до ввезення на Україну чи вивезення за межі України, а також товари, розміщення на MJIC яких заборонено законами України, нормативни­ми актами Кабінету Міністрів України та Державної мит­ної служби України.

Види товарів, що дозволені до зберігання на MJIC зак­ритого типу, визначаються під час надання ліцензії на пра­во відкриття та експлуатації МЛС.

Товари, що ввезені на митну територію України, мо­жуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох років. Цей строк може бути обмежений для окремих видів товарів митним органом. Товари, що вивозяться за межі митної території України, можуть зберігатися в режимі митного складу протягом трьох місяців. Конкретний термін зберігання товарів у встановлених межах визна­чається спільно з власником складу особою, яка розміщує товари на зберігання.

При переміщенні товарів, що були ввезені в Україну, з одного МЛС на інший термін зберігання товарів встанов­люється з дати їх розміщення в режим митного складу, тоб­то з моменту первинного розміщення на МЛС.

Після закінчення терміну зберігання товарів на складі вони мають бути передані на зберігання митниці або заяв­лені до іншого митного режиму. Митне оформлення таких товарів проводиться згідно із заявленим режимом.

З товарами, що зберігаються на МЛС, можуть проводи­тися визначені Положенням про відкриття та експлуата­цію митних ліцензійних складів операції для забезпечен­ня їх зберігання, а також для підготовки їх до продажу й транспортування. Однак усі операції, що проводяться з то­варами, які перебувають в режимі митного складу, не по­винні змінювати характеристик, за якими товари були кла­сифіковані згідно з УКТЗЕД.

Митне оформлення товарів, що випускаються з МЛС відповідно до обраного митного режиму, здійснюється за умови подання митному органу ВМД, заповненої в установ­леному законодавством порядку, а також комплекту доку­ментів, потрібних для здійснення митного оформлення цих товарів, і сплати всіх установлених законодавством по­датків і зборів (обов'язкових платежів).

Митна вартість товарів, заявлених у відповідний митний режим, визначається під час випуску товарів зі складу^[34].

При укладенні консигнаційного договору важливо пе­редбачити в ньому умови поставки за Інкотермс (базис по­ставки, від якого залежатиме ціна товару і відповідно - розмір винагороди консигнатору), умови про кількість і асортимент товару, якість і комплектність, тару і пакуван­ня тощо. Сторони також визначають в договорі порядок здійснення розрахунків між ними, умови страхуванні то­варів, які знаходяться на консигнаційному складі, макси­мальну кількість товару на консигнації та порядок попов­нення товарів на складі у разі їх реалізації, відпові­дальність сторін тощо.

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: