Розвиваючі заняття для початкової школи

 Хід уроку

Здрастуйте, діти! Сьогодні ми займемося нашими очима - щоб вони навчилися дивитися уважно, нашими голівками - щоб вони навчилися добре думати, нашою мовою - щоб знати багато різних слів і вміти розповідати цікаві історії, а ще нашими фантазіями - щоб придумувати різні незвичайні речі. І для цього будемо грати в забавні ігри. Наприклад, в таку.

«Шерлок Холмс»

Ця гра розвиває нашу увагу і спостережливість. Ми всі будемо Шерлоками Холмсами - уважними і будемо все помічати. А деякі з нас будуть «злочинцями».

Перед класом виходять 5-7 людей. Решта пів-хвилини дивляться на них і запам'ятовують, як вони виглядають. Потім група виходить за двері і робить 3-5 змін в своїй зовнішності та одязі (міняються піджаками, знімають краватки, витягують комірець з-під светра, змінюють зачіску - роблять проділ на інший бік і т.п.). Потім вони заходять в клас і стають не в тому порядку, як спочатку. Завдання класу - виявити всі зміни в зовнішності «злочинців», назвати, в якому порядку вони стояли. Потім «злочинці» стають спиною до класу, а клас пробує сказати: якого кольору очі у кожного з них, у кого є/немає веснянки, у кого скільки ґудзиків на піджаку? Ті, хто відповідає правильно, стають наступною групою «злочинців».

«Слова і букви»

А тепер подивимося, як багато різних слів ви знаєте.

На дошці накреслити три колонки для кожного ряду. Діти по черзі виходять і пишуть слова-відповіді у своїй колонці. Завдання: за п'ять хвилин - написати якомога більше слів, де літера О зустрічається три рази;

 - якомога більше героїв мультфільмів на Т (З, Р, ...);

- якомога більше слів, де немає букв А і Е;

- якомога більше слів, що починаються і закінчуються на одну і ту ж літеру;

- скласти з букв одного слова як можна більше інших слів (з ЛІТАК - ЛАК, ТАК, КАТ,КІТ, ТІК, ...).

 Можна тільки іменники або тільки предмети, можна - будь-які.

«Казка навпаки»

А тепер перевіримо, як ви пам'ятаєте казки. Але не просто пам'ятайте, а дуже детально, буквально кожну строчку і кожну подію. Спробуйте розповісти навпаки яку-небудь дуже відому (але не дуже велику) казку («Ріпка», «Колобок», «Вершки і корінці»).

Наприклад: - «І стали вони жити-поживати, та добра наживати»

- «Дав йому король коня і півкоролівства на додачу й принцесу в дружину»

- «Повернувся він в рідне королівство»

- «Відрубав він драконові третю голову і той віддав Богові душу»

«Знайди зайве»

Викресліть зайве слово і поясніть, чому воно сюди не підходить.

(Слова пишуться заздалегідь на закритій дошці).

Гусь, качка, курка, півень, риба.

Морква, огірок, картопля, цукерки, капуста.

Ложка, хліб, тарілка, виделка, ніж.

Сонце, місяць, вітер, зірка, планета.

Тюльпан , гвоздика, ромашка, кавун, троянда.

Катя, пальто, спідниця, кофта, плаття.

Лялька, м'ячик, олівець, ведмедик, машинка.

Вовк, вівця, коза, собака, кінь.

Вантажівка, літак, тролейбус, потяг, велосипед.

Весна, літо, осінь, мороз, зима.

А тепер завдання навпаки: що спільного у цих п'яти слів, чи можна їх об'єднати в одну групу і чому?

«Відгадай вірш»

Учитель загадує строфу з відомого всім вірша. Викликає перед класом стільки людей, скільки слів і говорить кожному на вушко його слово. Потім з класу вибирається ведучий. Він питає у будь-якої людини його слово. Завдання - щоб ведучий або хтось з класу швидше здогадався, який це вірш.

«Діти навпаки»

Ми вже засиділися - давайте посувайться! Уявіть, що ми всі - дуже шкідливі дітки і робимо все навпаки: скажуть сісти - встанемо, побігти - стоїмо, опустити руки - піднімаємо. Робіть навпаки все, що роблю я

«(Учитель встає - діти сідають, побіжить - діти стоять, одягає піджак - діти знімають, хитає головою зверху вниз (так) - діти мотають головою з боку в сторони (немає) і т.п.) .

«Най-най»

На дошці заздалегідь написані рядки. Завдання дітей - розташувати в порядку зменшення, підписавши під словами відповідні цифри.

Наприклад: - Хто найшвидший: ракета, метелик, птах, літак, вертоліт »- відповідь:« ракета-1, метелик-5, птиця-4, літак-2, гелікоптер-3.

- Що яскравіше світить: настільна лампа, люстра , прожектор, свічка, сонце?

 - Що тепліше: шуба, плаття, купальник, пальто, сарафан?

- У кого хвіст довший: заєць, миша, лисиця, їжак, білка?

- Хто самий повільний: собака, кінь, черв'як, змія, черепаха?

- Що саме міцне: деревина, залізо, пластмаса, алмаз, папір?

- Якщо у воду кинути камінь, картонну коробку, плаття, дерев'яний стілець і булку, що впаде на дно першим, а що - потім?

«Вгадай мене»

Учитель разом з групою дітей з 5-6 осіб загадує будь-яку людину (з класу, вони стають перед класом і клас задає їм питання, намагаючись відгадати загадану людину:

- Хто він (наш однокласник, герой мультфільму, вчитель)?

- На яку квітку він схожий?

- З яким кольором його можна порівняти?

- На яку тварину він схожий?

 - Який у нього характер?

- Що він любить і не любить?

- Про що він мріє? і т. д.

«Кращий лічильник»

Діти діляться на дві команди. Команда, яка відповіла першою, отримує бал. Хто відповів неправильно, вибуває з гри.

 

 

Усього десять питань:

1. Скільки в кімнаті дверей?

2. Скільки столів?

3. Скільки ручок на партах першого ряду?

4. Скільки кісок у дівчаток?

5. Скільки краваток у хлопчиків?

6. Скільки стільців у кімнаті?

7. Скільки учнів сидять біля вікон?

8. Скільки підручників на перших трьох партах?

9. Скільки пальців на руках у тих, що сидять на задніх партах?

10. Скільки в класі спідничок?

Ми з вами сьогодні славно пограли. І ми стали розумнішими, уважнішими і кмітливішими. Давайте всі погладимо себе по голові і скажемо: «Який я сьогодні був (була) молодець (розумниця)!

 

Правознавчий "Брейн-ринг»

Година спілкування

3 клас

Тема: Права дитини

Мета: Системиатизувати та розширити знання учнів про документи, що    гарантують права дитини та визначають її обов”язки. Розвивати зв”язне мовлення, мислення через вміння аналізувати ситуації, висловлювати власну думку, доводити чи спростовувати твердження. Виховувати людські чесноти і сприяти подоланню недоліків.

Обладнання: сигнальні картки різного кольору, фішки-бали відповідних до карток кольорів, набір таблиць „Права дитини” та „Казкові герої”, заохочувальні призи.

Хід години спілкування:

І. Організаційний момент.

ІІ.Оголошення завдань заняття. Мотивація

-Діти, що відрізняє людину від тварини ?

Послухайте, як про це сказала поетеса Любов Забашта у вірші

Людина починається з добра

Сказав мудрець:

- Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра.

На ці та інші теми дасть відповідь наше заняття: „Правознавчий брейн-ринг.”

ІІІ. Гра .

1.)      Розподіл учнів на 5 команд. Вибір капітанів.

2.)      Повідомлення правил гри у брейн-ринг. Кожна команда має свою сигнальну картку:

Синього кольору - „Правда”;

Жовтого          - „Дружба”;

Зеленого         - „Справедливість”;

Червоного      - „Право”;

Білого             - „Совість”.

Відповідь на питання обговорюється командою протягом 30 секунд. Якщо команда готова дати відповідь, то капітан піднімає сигнальну картку догори. За кожну правильну відповідь команда отримує одну фішку-бал. Перемагає та команда, яка дасть найбільше правильних відповідей і набере максимум фішок-балів.

 

 

3.)Слово вчителя

У 1959 році міжнародна організація ООН прийняла Декларацію (угоду) прав дитини , де кожній дитині гарантується невід”ємне право на життя та розвиток.

4.) Ознайомлення з основними правами дитини з опорою на таблиці.

-всі діти мають право на життя;

-всі діти мають рівні права;

-дитина має право на повноцінне харчування;

-кожна дитина має право на захист від насильства;

-всі діти мають право на дозвілля.

5.) І тур гри „Правознавче відео”.

Розглянути наступні таблиці. Спробувати якнайшвидше і найточніше сформулювати наступні три права дітей:

-на медичне обслуговування;

-на відпочинок.

6.)Слово вчителя

Є ще одне право дітей, про яке я не могла промовчати. Це толерантне ставлення до дітей-інвалідів. На щастя, у нашому класі немає дітей-інвалідів, але є діти, які за станом здоров”я не можуть навчатися у дитячому колективі. Вони користуються правом навчатися за індивідуальною програмою. Крім цього, ми ведемо розмову напередодні Дня боротьби зі СНІДом. Тож слід пам”ятати, що до ВІЛ-інфікованих дітей теж потрібно ставитись толерантно - не виділяти їх серед інших, не відштовхувати, не позбавляти спілкування. Адже, ВІЛ не передається через:

·       Перебування у товаристві інфікованої дитини;

·       При навчапнні або іграх з ВІЛ-інфікованими дітьми;

·       Через повітря;

·       Через воду.

7.)  ІІ тур „Бліц-вікторина”

·            У якому документі, крім Декларації прав дитини, записані права громадян ? (У Конституції України)

·            Чим право відрізняється від обов”язку ? (Право-можу, обов”язок – треба).

·            Якими правами дитини користуєтеся ви у даний момент ? (Правом на життя та освіту).

·            Добре вчитися-це право чи обов”язок ? (Обов’язок)

·            Хто надає дитині найперше право у житті ? (Мама)

ІV. Фізкультхвилинка.

Скористаємося правом на відпочинок.

8.)  ІІІ тур „Казкова правознавча лотерея „

·            Яке право порушив вовк у казці „Вовк і семеро козенят” ? (Право на життя)

·            В якій казці було чотири замахи на життя головного героя і одне вбивство ? („Колобок”)

·            Яким правом не скористався Буратіно у казці „Золотий ключик” ?

(Правом на освіту)

·            Чи можна розцінювати працю внучки з казки „Ріпка” та Івасика Телесика з однойменної казки як фізичне насильство або примусову роботу ?(Ні, це добровільна допомога, виконання доручення)

·            Чи було порушення прав сина у казці „Ох” ? (Ні, він уже повнолітній чоловік)

9.)      Розв’язання проблемних ситуацій. Моральний тест або тест на людяність.

·            Як ви зустрінете у своєму класі дитину-інваліда ?

а) не покажете й виду, що вона особлива;

б) відмовитесь від спілкування;

в) спілкуватиметесь в окремих випадках або з умовою.

·            Як ви вчините, якщо ваш однокласник боїться лікувати зуби ?

а) не звернете на це уваги ;

б) будете з нього насміхатись;

в) переконуватимете, що це не страшно.

·            Якщо ви захворіли, то маєте повне право:

а) не відвідувати школу під час хвороби і не готувати уроки;

б) на повноцінну медичну допомогу;

в) вимагати з батьків задоволення бажань.

10. ІV тур „Судовий процес”

До нас звернулися герої відомих казок: Буратіно, Попелюшка, Червона Шапочка, Івасик Телесик, Дюймовочка. Вони повідомили, що порушувалися їх права. Чи це так ? Вирішіть за 30 сек і обгрунтуйте відповідь, які права були порушені ?

V. Підсумок заняття

Підрахування фішок – балів. Визначення переможця брейн-рингу. Нагородження заохочувальними призами.

Висновок заняття :     Гроші загубив – небагато загубив.

 

                                      Час прогаяв – багато втратив.

 

                                      Совість загубив – все втратив.

 

    

 

 ЯК СЕБЕ ПОВОДИ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ

СТОСУНКИ МІЖ СПІВРОБІТНИКАМИ

На роботі дійсні, в основному, ті ж норми поведінки, що і в побуті. Ввічливість і пристойність — цо не проста формальність, яку помилково вважають потрібною лишо тоді, коли приходять у гості. Пристойність, почуття това­риськості, приязнь, уважність й люб'язність, що входять у поняття ввічливість, є яскравим показником почутття колективізму. Чемний співробітник — добрий члеп колективу. Якщо ми ввічливі одне з одним, якщо пас оточує гарний колектив, то й робота вдається, і настрій піднімається, і труднощі перемагати легше. Якщо в роботі в недоліки і припущені помилки, вкажіть ва це по-дружньому, тактовно. Коли вас просять допомогти, допоможіть по можливості вичерпно. Пояснення давайте по-діловому й спокійно, не ображаючи товариша.

На роботі, як і скрізь, треба поводити себе спокійно й тихо. Необхідно уникати всього, що може потурбувати товаришів. Тому не слід кричати, шуміти, свистіти, грюкати дверима, лаятися, робити двозначні й цинічні заува­ження тощо. Тон розмови повинен бути коректний.

На роботі, та й не лише на роботі, можуть виникнути різні неприємності. Якщо хтось зауважить, що з ним обійшлися несправедливо, треба негайно відверто й спокійно розібратися в інциденті. Роздратованість й втрата самовладання ніколи не дадуть бажаних наслідків, крім того, така поведінка гнітить саму людину, яка втратила самовладання. Родичі і друзі повинні уникати явно домашнього тону у розмовах між собою на роботі

Тон розмови має бути коректний

В УСТАНОВІ

З моменту свого народження людина вступав у взаємозв'язки з установами. Уже в пологовому будинку запов­нюється картка з усіма даними про неї, потім бюро загсу, домоуправління тощо. В міру росту людини зростав й кількість установ, з якими їй доводиться мати справу. Тут вікна касира і прилавки, транспорт і пошта, театр і кіно, лазні тощо. З одного боку вікна чи прилавка стоять відвідувачі установи, з другого — працівники установи, що їх обслуговують.

Від робітника установи відвідувачі чекають діловитості (ні в якому разі пе бюрократизму), чіткості в роботі, уваги, люб'язності й коректності. Люб'язний працівник по-діловому, спокійно, чітко і привітно дає пораду відвідувачеві, якщо треба, дізнається, уточнює щось, наводить довідки по телефону, довідується про положення і закони тощо. Він однаково уважний і приязний з усіма, якщо до нього звернуться бабуся, що погано чує, або людина, яка не вміє викладати думки, він повинен терпляче їх вислухати і бути завжди готовий допомогти. Уважність і люб'язність у ставленні до одного не повинні шкодити більшості. Якщо хтось із відвідувачів, незважаючи на тих, що стоять за ним, витрачає час на довгі пояснення й міркування,треба, вказавши на чергу, попросити його говорити коротше.Тільки бюрократ і погано вихована людина може примусити відвідувача бігати з установи до установи, з від­ділу у відділ чи веде далі особисті телефонні розмови, коли на нього чекають службові обов'язки.Які вимоги ставлять працівники установ до своїх співгромадян — відвідувачів? У багатьох установах у визначені дні й години буває більше відвідувачів, ніж звичайно, внаслідок чого робота стає напруженою. Щоб уникнути цього, ті, хто можуть, повинні приходити в цю установу в інший, зручніший час. Наприклад, різні платежі, передплату на газети й журнали, відправлення святкових телеграм можна не лишати на останній день, а зробити все завчасно. Коли ви приходите в установу перед самим закриттям, слід зважати на те, що й у працівників установи теж нормований робочий день і вони теж мають право на відпочинок.Відвідувачі, з свого боку, повинні бути з працівниками установ ввічливими і висловлювати свої прохання ясно і коротко.Заходячи в приміщення, не грюкають дверима. Якщо там немає гардероба для відвідувачів, то чоловік знімає хоча б головний убір. Перед тим як зайти до приміщення. треба постукати в двері і, зайшовши, привітатися. Якщо відвідувач бачить, що працівник пише, підраховує чи перевіряє гроші, він чекає, поки той закінчить, і лише тоді звертається до нього. Перш ніж викласти свою справу, треба обдумати, що і як сказати. Заздалегідь мають бути заготовлені потрібні для справи документи, гроші тощо. Якщо доводиться повторити своє прохання, це треба робити спокійно, не нервуючи, зважаючи на те, що не завжди винний працівник установи. Відвідувач повинен розмовляти привітно. Не треба забувати елементарних висловів ввіч.інності: «будь ласка» і «дякую». Чим привіт­ніші ви будете, тим привітніше вас приймуть. Взаємна повага працівників установи й відвідувачів — запорука нормальної роботи.Опинившись на прохідній фабрики чи заводу, не забудьте привітатися з людиною, яка там спдить. Якщо ви прийшли в установу, де вже чекають люди, станьте за тим, хто прийшов раніше. Навіть коли черга надто довга і дуже тіспо, не треба стояти, щільно притиснувшись одне до одного, й штовхатися. Неприпустима будь-яка спробапройти поза чергою. Ніхто не мав права влаттовувати свої справи за рахунок часу інших. У виняткових випадках, наприклад біля білетних кас, пропускають поза чергою тих, хто поспішає на поїзд, якиіі відходить, на літак, автобус або на сеанс кінофільму, що у цей час починається. Користуючись передбаченими правилами пристойності перевагами, просять вибачення у того, хто стоїту у черзі. Всіх, кому фізичпо важко стояти у черзі (старих, інвалідів тощо) пропускають вперед.Розмовляючи із співробітником про особисті справи, що про них не хочуть розповідати присутнім, говорять тихим голосом. Тактовна людина, що стоїть за спиною, трохи відсовується й намагається не слухати розмову. Може статися, що у того, хто стоїть перед вами, довга розмова, а у вас хвилинна. Тоді, якщо немає черги, ви можете, вибачившись, втрутитися й попросити вирішити своє питання.

ПРО ТЕЛЕФОН

Сучасна діловитість і ввічливість вимагають, щоб той, хто приймає телефонну розмову, відповів «232-20 слухає», або «Чернов слухає» (звичайно, «товариш Чернов слухає» не кажуть). Якіцо трубку бере випадковий гість, який виявився біля телефону сам, то він каже «квартира Чер-нових».

Перебуваючи на роботі, треба назвати установу, наприклад «продовольчий магазин», «гастроном» або «бух­галтерія такого-то міністерства, слухає Шахов». Той, хто телефонував, одержавши відповідь, повинен одразу сказа­ти, хто говорить. Якщо він телефонує від імені своєї установи, то називає її. Було б дуже приємно почути й привітання: «Добрий день, вас турбує Куропаткіп» або «добридень, говорять з редакції газети «Голос» тощо. Одержавши па свій телефонний виклик відповідь «232-20 слухає», або «виконком слухає», або навіть просто «ал­ло!», непристойно питати: «хто там?», «хто біля телефону?» або «хто говорить?». Передусім називають своє ім'я, а потім запитують, хто говорить, але й це робиться у ввічливій формі: «вибачте, з ким я розмовляю?» або «вибачте, хто біля телефону?» Коли той, хто телефонує, забув назвати своє ім'я, то той, хто взяв телефонну трубку, може про це спитати. В такому разі не можна не назвати свогоімені. На анонімний дзвінок можна не відповідати й покласти трубку.Якщо хочуть поговорити не а тим, хто підняв трубку, а з кимось іншим, то кажуть, наприклад: «Добрий день, чи можу я попросити до телефону Бориса Тимофійовича Воробйова?» На цс відповідають: «Добрий день, одну хви­линку, я зараз передам йому трубку», або «зараз, зачекайте трохи», або «на жаль, Бориса Тимофійовича немає вдо­ма, а що йому передати?» тощо. Разом з тим недоречно виявляти цікавість і докладно розпитувати про причину дзвінка. Інша річ, коли це пов'язано з роботою і той, хто підняв трубку, може сам вирішити питання замість від­сутнього.Службовий телефон не призначений, щоб вести особисті розмови. Цим багато хто грішить. Є окремі працівни­ки, які ведуть особисті розмови навіть тоді, коли перед їхнім столом стоїть черга. Такого працівника можна, навіть треба закликати до порядку.Якщо ви телефонуєте в установу або використовуєте службовий телефон, то будьте по можливості діловим, щоб не витрачати чужого робочого часу і не займати більш ніж треба телефонну мережу. На це треба зважатиособливо в тих випадках, коли робота за своїм змістом дуже термінова. Наприклад, отримавши відповідь на виклик «Довідкова», запитують, по можливості коротко й разом з тим ввічливо, потрібні відомості, наприклад: ^Повідом­те, будь ласка, номер телефону Миколи Кольцова, по вулиці Нарвській, будинок 2». Працівник установи, в свою Чс-ргу, повинен ставитися з увагою до людини, яка хоче отримати довідку. На запитання відповідають повністю і по переривають зв'язку доти, поки тоіі, хто запитує, не дістане вичерпної відповіді. Довідки дають по-діловому, спокійним, чемним тоном.У службових телефонних розмовах, як правило, обмежуються короткими виразами ввічливості. Якщо сталося неправильне з'єднання, то вибачаються перед абонентом за турботу, негоже кидати трубку, не говорячи ні слова, або, що що гірше, висловлювати своє незадоволення. Той, до кого помилково зателефонували, в свою чергу, не по­винен виявляти нечемність або грубість.Тривалість розмови по телефону-автомату не повинна перевищувати передбаченого часу. Користуючись телефо­ном-автоматом, дотримуйтеся черги. Коли розмова триває довше, треба вибачитися перед тими, хто чекає. Якщо номер не відповідає, виходять а кабіни й дають можливість телефонувати іншому, після чого можна подзвонити повторно.Хоча телефон чудовий і необхідний в наш час засіб зв'язку, не слід ним зловживати. Поважну особу чи дале­кого родича по можна вітати по телефону, як не можна їм за щось дякувати, запрошувати в гості чи звертатися З якимсь проханням. Це можии робити по телефону при близькому знайомстві. Телефоном не користуються тоді, коли ввічливість потребує особистої присутності. Тільки у випадках крайньої потреби користуються телефоном

ВНОЧІ.

Існує правило чемності, за яким тривалість розмови визначає той, хто зателефонував, або старша людина. Як­що викликаний дуже поспішає, він може, тактовно вибачившись, попросити закінчити розмову. В цьому ннпадку той, хто викликав, повинен зрозуміти й не ображатися. Іноді ображаються на небагатослівність абонента, яка може бути викликана багатьма причинами. Наприклад, біля того, хто розмовляє, є небажані свідки, прп яких йому незручно говорити. У подібних випадках можна про це запитати у співрозмовника, а він має право відповісти нічого не значущим для тих, хто чус розмову, «так».Розмовляти по телефону треба звичайним голосом. При передачі телефонограм, як правило, просять повторити переказаний текст. Доцільно тримати біля телефону папір і олівець.Кілька слів про телефон сусідів. Навіть при найдруж-нішпх стосунках з сусідами не слід зловживати люб'яз­ністю, користуючись їхнім телефоном, а тим паче давати комусь номер чужого телефону. Лише в особливих випад­ках можна зробити це з відповідного дозволу.

У МАГАЗИНІ

. Перш ніж зайти в магазин, треба пропустити тих, хто з нього виходить. Якщо за вами хтось іде, притримайте двері. Входячи в магазин, вітаються, виходячи — прощаються. Не вітаються в універмагах, а також там, де дуже багато людей і того, хто увійшов не помічають.У магазині не курять. Брати собаку в продовольчий магазин категорично забороняється. Забороняється також чіпати продукти руками.Неодмінна вимога до працівника прилавка — ввічливість.Кожен покупець, незважаючи на стать, вік або суспільне становище, має дотримуватися черги. Лише у виключ­них випадках можна просити тих, хто стоїть попереду, дозволу купити поза чергою. Бажано пропускати без черги тих, хто з дитипою на руках. Не проштовхуйтеся між тими, хто стоїть у черзі, й не зазирайте через їхні плечі на товари, що лежать на прилавку.Продавця, який розмовляє з іншим покупцем або щось підраховує, не турбуйте запитаннями. Покупець повинен почекати до того часу, поки продавець звільниться. Що й скільки треба купити, обдумують наперед. Той, хто забуває, повинен скласти завчасно список покупок.З продавцем поводяться відповідно до правил ввічливості. Вимогливий, підвищений топ, як і гордовита поза,— ознака невихованості людини. З пропонувапими товарами треба поводитися обережно, не м'яти і не торкатися до них спітнілими, брудними руками. Жінки під час примірювання плаття повинні намагатися не забруднити його губною помадою.Якщо ви вирішите, що річ вам не підходить, треба подякувати і вибачитися за турботу. Дехто має звичку, щоб приховати свою ніяковість після довгого вибору, ганьбити товар. Нічого немає нетактовного признатися в тому, що пс маєте такої суми грошей, хотілося б подивитися й в інших магазинах або ще пе вирішили, купити чи ні. Не слід привчати себе без мети гуляти з магазину до магазину. Магазини й без того сповнені покупцями.Обслуговуючи покупців, треба вміло і люб'яз-|во поводитися з ними, допомогти їм иибрати покупку. Професійна етика вимагає від продавця поваги до всіх категорій покупців — від малого до великого. Треба пам'я­тати, що обслуговування дітей (а часом і дорослих) — процес одночасно і виховний. Обслуговуючи покупця, не розмовляють одночасно ще з кимось і не подають товар через плече. Якщо покупець підійде до продавця, коли той рахує касові чеки або зайнятий чимось іншим, продавець повинен припинити своє заняття або принаймні ви­бачитися і попросити хвилинку почекати.

 

В КАФЕ, ЇДАЛЬНІ, РЕСТОРАНІ

У більшості кафе, їдалень, ресторанів є гардероб. Якщо чоловік супроводжує жіпку, він допомагає своїй дамі скинути й одягти пальто, не допускаючи, щоб цс робив гардеробник. Номер гардероба залишається в чоловіка.Зовнішність свою доводять до ладу у вестибюлі або в туалеті (в разі потреби кожен запитує сам про місце його розташування). В залі, як і в інших громадських місцях, не зачісуються, не користуються косметикою й не приводять в порядок свої руки і одяг.Як заходити в зал? Коли мужчина приходить з дамою, вона заходить першою у вхідні двері (відчиняє їх чоловік), але в зал мужчина заходить попереду жінки, щоб знайти місця і підвести до них супутницю. Перш ніж підійти до столу, будь-який уважний чоловік повинен запитати, чи подобається місце його супутниці, чи ні.У великому ресторані, де не видно всього залу, звертаються до офіціанта, який покаже, куди сісти. Якщо до столу підводить офіціант, чоловік йде за супутницею.Між столиками треба рухатися тихо й обережно, не турбуючи й не чіпаючи тих, хто сидить. Коли трапиться когось зачепити, треба вибачитися. Проходячи мимо, не роздивляються тих, хто сидить, або їжу, поставлену перед ними. Якщо немає вільних столів, але є місця за зайнятими,питають дозволу сісти: «вибачте, дозвольте сісти?» або «вибачте, це місце вільне?». На випадок позитивної відпо­віді дякують і сідають з легким поклоном. Ті, що сидять, відповідають на безмовне привітання кивком.Звичайно, приємніше сидіти за столиком без сторонніх, але нечемно притримувати вільні місця, коли в залі немає вільних столів.Під час обіду, коли їдальні й кафе переповнені, не слід довго затримувати місце. Якщо ви поїли, дайте можли­вість поїсти й іншим. Не стійте поряд із столом, чокаючи на вільпе місце. До речі, й тут треба зважати па чергу.В їдальні з самообслуговуванням суворо дотримуються черги. Вибирають за меню бажані страви, платять за них в касу й рухаються в черзі до роздавальників. Одержані за чеками страви відносять на підносі па стіл, піднос відразу ж повертають на місце, бо він потрібний іншим. Брудний посуд відносить звичайно працівник їдальні.У громадських місцях не користуються косметикоюУвійшовши до залу, вітатися не треба. Якщо ви побачите здалеку знайомого, поклоніться йому мовчки. Той, хто сидить за столиком, звичайно вітається, пе встаючи а місця. Тільки якщо чоловік вітав чоловіка значно старшого від себе чи /кіпку, він може підвестися. Якщо знайомий зупиниться біля столу, чоловік встає і розмовляє 8 ним стоячи. Він сідає тільки тоді, коли той, що підійшов, відійде чи сяде за його столик.Відмовитися від запрошення сісти за столик можна лише з дуже поважної причини, наприклад якщо ви 8 кимось прийшли або чекаєте на когось. Коли знайомий підходить у супроводі незнайомого, його треба представити тим, що сидять за столом, перш ніж він сяде.Побачивши за столиком знайомих, не завжди можна до них підходити, навіть якщо в залі немає вільного місця. Як поводитися в кожному окремому випадку, повинне підказати почуття такту. Все залежить від ступеня зна­йомства й ситуації. Не можна питати дозволу сісти за столик знайомого, якщо він перебуває у товаристві сто­ронньої людини. Інша річ, якщо він сам вас запросить. У цьому випадку він вас познайомить із своїм супутником. Не можна зупинятися, щоб поговорити, біля столика знайомого, якщо він у товаристві сторонньої людини. Це можна зробити в разі крайньої потреби, та й то слід вибачитися за турботи.За столом. Найзручніші місця надаються літнім людям та жінкам. Чоловік висовує стілець й підсовує його своїй супутниці, коли вона сідає. Лише після того, як сядуть усі жінки, сідають і чоловіки. Ті, що прийшли вдвох (чоловік й жінка), за маленький столик сідають одне проти одного, за нелпким столом чоловік сидить ліворуч від своєї дами, поряд чи через ріжок стола, щоб допомагати брати їй тарілки з їжею. Самітна людина вибирає собі маленький столик.Коли жінка виходить із-за стола чи підходить до столу, чоловік встає, висовує стілець і допомагає їй сісти. Сам він сідає після того, як сіла його супутниця. Якщо подібний вияв уваги може потурбувати тих, хто сидить поруч, від нього втримуються. Все залежить від ситуації.Ввічливий чоловік, перш ніж дивитися самому, завжди подасть меню жінці (навіть сторонній), яка сидить за тим самим столиком, або чоловікові, старшому за піком. Так само поводиться і молода дівчина, перебуваючи разом в старшою жінкою чи літнім чоловіком. Запрошеним (буде то жінка чи мужчина), не подаючи меню, той, що пригощає, пропонує взяти ту чи іншу страву або напій.Замовляє і платить той, хто запросив. Якщо прийшли разом, але платити збираються окремо, чоловік подає меню супутникові. Жіпка каже про свій вибір чоловікові, І він вже сам турбується про замовлення.Якщо в меню є невідома страва, правильніше було б спочатку поцікавитися, що вона собою являє, в знайомого або офіціанта, а коли вже ризикнули замовити, постарайтеся з'їсти її.Якщо хочете попросити меню а сусіднього столика, встаньте, підійдіть до столика і попросіть: «Вибачте, чи можна взяти меню?» або «Дозвольте, будь ласка, меню». Меню подають із словами «будь ласка». У випадку потре­би можна попросити сіль, гірчицю тощо. Можна попросити і стілець від сусіднього столика. Все це роблять у жіночому товаристві чоловіки або в товаристві старших—молодші.За столом сидять охайно. На нього не кладуть сумочки, рукавичок, носової хусточки, гребінця, пудрениці й інших речей туалету.Газету, що належить їдальні або кафе, довго не читають, бо можуть бути й інші відвідувачі, які мають бажання її почитати.Приємно, коли чоловік обслуговує свою супутницю— піднімає кришку судка, подає страви, пропонує цукор, наливає вино тощо. Чоловік навіть може покласти їй вибрану їжу па тарілку.У ресторані самітну жінку по можливості обслуговує офіціант.І жінка може обслуговувати за столом чоловіка, якщо вони близькі люди або добре знайомі. Вона, наприклад, може класти на тарілку страви своєму нареченому, чоловікові, батькові, другові або братові.Освіжаючі та міцні напої (вино, горілку, пиво і лимонад) наливають завжди чоловіки. Жінки роблять це лише в товаристві жінок. Чекаються дуже рідко, коли треба підкреслити урочистість моменту. Звичайно, чоловік піднімає келих з легким кивком і дивиться своїй супутниці в очі. Жінка відповідає тим самим. У випадку, якщо чоловік, який сидить за сусіднім столом, поглядами і піднятим келихом починає набридати жінці, то вона не повинна звертати на це уваги.Нетактовність стараються лишити непоміченою, не кажучи про те, що не варто звертати на неї уваги інших. Якщо потрапляють у таке становище, коли хтось із близьких занадто захмелів, його треба якомога швидше і непомітніше відвезти додому.У громадських місцях, зрозуміло, діють ті ж правила поведінки за столом, що й дома або в гостях.Бесіда повинна бути приглушеною відповідно до атмосфери приміщення. Як і скрізь в громадських місцях, треба поводити себе стримано й скромно. Привселюдне місце пе придатне для інтимних розмов. Нечемно пере­шіптуватися з сусідом, затуливши рота рукою. Треба уникати сварок і перепалок, які можуть виникнути там, де вживають аападто багато алкоголю. Людина, яка поважав себе, ігнорує тих, хто свариться, і нехтує образливими для себе зауваженнями п'яних.Якщо треба звернутися до знайомого сусіда за столиком, то просять вибачити, кажуть: «Вибачте, дозвольте запитати...» тощо. Сусідові по столу, з яким зав'язується розмова, не представляються, за винятком тих випадків, коли розмова перейшла на особисті теми і виникає в цьому необхідність.На побачення, призначене в кафе, їдальні чи ресторані, чоловік приходить раніше від жінки, молодий ранішевід літнього і той, що запросив, раніше від запрошеного. Чоловік може піти назустріч своїй знайомій і провести її до столу. Якщо віц цього не робить, то принаймні встає, коли знайома підійде до столу.До офіціанта звертаються ввічливо, супроводжуючи кожне бажання словом «будь ласка». Непристойно клика­ти офіціанта викриком «алло» або стукаючи по тарілці пожрм, роблять це кивком голови. Якщо необхідно все-таки звернутися, то кличуть його неголосно, коли офіціант перебуває десь поблизу. При цьому треба додати в залеж­ності від віку «товаришу» або «дівчино».При бажанні пересісти за інший столик не біжать з чарками й тарілками на нове місце, а просять офіціанта Їх перенести. Коли помітите недоліки в сервіровці, в їжі чи напоях, не треба через те вступати в конфлікт, привер­таючи до себе увагу, попросіть просто виправити їх. Про якість напоїв з офіціантом не сперечаються, бо віп у цьому не винен, його завдання лише сервірувати стіл і принести те, що приготували на кухні. Якщо ви помітили значні недоліки, потрібно повідомити про це керівника підприємства або відповідний трест.Офіціант подає меню спочатку жіпці. Якщо чоловік і жінка прийшли разом,—то чоловікові, який вибирає на­пої. За столом, де сидять лише дами,— старшій з них (так само і н компанії чоловіків).Хороший офіціант не примушує себе довго чекати, а бачить сам, коли до кого підійти. Обов'язок персоналу ресторану, кафе або їдальні обслуговувати всіх гостей з однаковою увагою, незважаючи на стать, вік або ступінь респектабельності. З постійними відвідувачами не поводяться запанібрата. Часом можна бачити в ресторані офіціанта, який обслуговує «великого» і «дрібного» клієнта з великого різницею, що впадає в очі. Незалежно від того, хто скільки замовив, офіціант зобов'язаний уважно і ввічливо сервірувати стіл.Сервіруючи стіл, уникають шуму, брязкоту посуду, грюкання дверей, голосних вигуків тощо. На кухні також не можна шуміти, сваритися і розкотисте сміятися.Хто оплачує рахунок? Звичайно кожен оплачує сам свій рахунок. За запрошених платить той, що запросив. Ішлись в усіх випадках за жінку обов'язково платив чоловік (кафе, ресторан, театр тощо). У наш час жінки рівноправні з чоловіками і самі себе утримують. Тому цілком природне л деяких випадках бажання жінки самійплатити за себе. Чоловік не повинен вважати, що цям принижена його чоловіча гідність. Якщо жінка хоче заплатити за себе сама, навіть коли її запросив мужчина, вона має повідомити про це свого супутника, перш ніж оплачувати рахунок, щоб не сперечатися при офіціанті і не примушувати його чекати. Спочатку платить жінка, потім чоловік. У хорошому ресторані рахунок прнносягь на відповідному подносі або на тарілці. У цьому випадку гроші кладуть на них. Перевірка рахунку не дріб'язковість, як дехто думає, а дотримання елементарного порядку. Коли в рахунку помічено помилку, на це неголосно звертають увагу офіціанта. Природно, офіціант просить вибачення і дякує, якщо це зроблено спокійно без галасу. Якщо помилився той, хто оплачує рахунок, він при нагоді виправляє помилку.«Чайові» відійшли в небуття, але, незважаючи па це, вони все-таки дуже вкорінилися. У капіталістичних країнах існують професії, в яких чайові є єдиною або головною статтею прибутку, наприклад, службовці готе-лей, офіціанти їдалень і кафе, швейцари, розсильні тощо.У паших умовах всі праці вішки назнаних підприємств отримують заробітну плату, тому в нас не заведено давати «ва чай».Неприпустимо давати гроші за таку особисту послугу, яку зроблено на шкоду іншим, наприклад, щоб отримати щось поза чергою (місце, обід, пальто з гардероба тощо). У такому разі до плати за послугу треба поставитися як до хабара. Плату за послугу передбачено за якесь особливе доручення, яке виконуючий не зобов'язаний робити, наприклад за виклик таксі швейцаром тощо.Відхід. Бажання пітп пнсловлює, як правило, старший або жінка. Чоловік може просити їх трохи затриматися. Прощаються з усіма, хто сидить за столом,—із знайомими і сторонніми. Знайомі чоловіки при цьому встають. Сторонні можуть не вставати, навіть якщо перед цим велася спільна розмова. Вони кланяються сидячи.

В КІНО, НА ЛЕКЦІЇ, В ТЕАТРІ

В кіно і на лекцію звичайно ходять у вуличному одязі (денному). Чоловіки знімають, як у всіх приміщеннях, головний убір. Але й жінка повинна це зробити,якщо в неї великий або високий капелюх і якщо вона заважає тим, хто сидить ззаду. В театр чи па концерт при­ходять заздалегідь, знаючи, що буде потрібний час, щоб вдати верхній одяг у гардероб, привести себе в порядок і знаііти місця.У гардеробі чоловік допомагає жінці зняти пальто і здає його в гардероб, лишаючи в себе номер.Чоловік входить у театральний, концертний і кінозал псрипп'ї, а першою виходить жінка. Якщо заходять дві пари, то першим іде чоловік, потім дві дами, а за ними другий чоловік. У такому ж порядку і сідають; жінки по­середині, чоловіки — скраю.Якщо ви знаєте, що ваші місця посередині ряду, треба сісти заздалегідь, не чекаючи на останній сигнал, щоб не турбувати інших глядачів. Коли доводиться турбувати тих, що сидять, у них просять вибачення. Той, кого по­турбували, не виявляє на обличчі свого незадоволення і не чекає, поки в нього попросять дозволу пройти, а встає сам, помітивши тих, хто йде вузьким проходом. Ввічливим людям, які встали, щоб вас пропустити, треба подякувати.Жінка також повинна зняти капелюшок, якщо він заважав тим, хто сидить позаду.Між рядів проходять обличчям до тих, хто сидить.Проходити треба обличчям до тих, що сидять. Чоловік іде перший. Віп допомагає сісти своїй супутниці, опу­скаючи сидіння крісла, і лише після того сідає. Чоловік, як правило, сидить ліворуч від жіпки, та коли його місце буде зручнішим, наприклад якщо звідти краще видно сцену, то уважний чоловік поступиться місцем дамі. Встаючи й сідаючи, уникають шуму. Сидіння крісла опускають тихо. Встаючи, його притримують рукою, щоб вопо пе вдарилося об спинку крісла. Негарно повністю займати поруччя, бо й сусід хоче обпертися. Не можна обпиратися на спинку переднього крісла чи упиратися в неї ногами.Програму й бінокль кожен відвідувач бере сам, а не позичає в сусіда. Театральний бінокль передбачено для того, щоб стежити за сценою, а не роздивлятися тих, хто в залі. Сидячи на балконі, не «декорують» бар'єр балкона біноклями, сумочками, програмами та іншими речами, їх тримають па колінах.На чуже місце не сідають, бо це може завдати багато неприємностей, особливо коли власники цих місць запі­знюються.Якщо ви з якоїсь причини загаялися, то заходьте до валу тихо, станьте біля дверей чи сядьте стиха на най­ближче вільне крісло. (В театрі звичайно тих, хто запізнився, відсилають на балкон).Коли почнеться програма, треба припинити розмови. Перервану розмову продовжують під час перерви. Протягом вистави чи кіносеансу не розмовляють і нічого не коментують, а слухають і дивляться. Навіть у тому ви­падку, якщо програма нецікава, ввічливість примушує людипу сидіти мовчки. Залишити зал можна в зручний момент, особливо під час перерви. Протягом виступів намагаються не займатися нічим, що може турбувати сусідів: не шелестять обгорткою від цукерки або програмою, не клацають замком сумочки, не хитають головою тощо. Не доводиться говорити про добрий тон, якщо ви почнете стукати пальцями, відбивати такт ногою або навіть під­співувати, хоч би ви співали й правильно.Людина, у якої сильний кашель або нежить, повинна подумати про здоров'я і спокій інших і підмовитися від концерту чи вистави.Нетактовно реагувати вголос на помилки актора. Непристойно супроводжувати аплодисменти вигуками і тупотом. Щирі аплодисменти — найкраща подяка. Але аплодисментами не переривають музичні твори, що вико­нуються. Тому під час концерту треба бути особливо уважним, щоб не почати аплодувати дуже рано.Якщо ви принесли виконавцеві квіти, треба віддати їх разом з вашим привітанням працівникові театру, який віднесе їх на сцену. Публіка може вітати виступаючого загальним вставанням. Ритмічні аплодисменти не заведено на концертах класичної музики.Вихована людина виражає своє незадоволення мовчанням або непомітним виходом із залу.Проходячи під час антракту повз відвідувачів, які прогулюються, не роздивляються їх. Якщо чоловік прийшов у театр із супутницею, то він не лишає її надовго саму. Не робить цього і жінка. Якщо вп зголодніли, під час антракту можна піти в буфет. Не треба їсти у фойє, так само як і в залі. Коли чоловік з дамою, він турбується про супутницю і в буфеті, принісши їй те, що вона хоче.Завіса опускається. В театрі або концерті дочекайтеся, поки опуститься запіса, а не біжіть у гардероб за пальтом. Якщо хтось поспішає на поїзд або останній автобус, таку квапливість можна вибачити, але при умові, що робиться все пепомітпо і тихо.

 

 

 НА ВИСТАВЦІ, В МУЗЕЇ І В БІБЛІОТЕЦІ

Відвідувач виставки і музею залишає в гардеробі разом з верхнім одягом парасолю, портфель, сумку, пакети та інші речі.

При відвідуванні музеїв і виставок треба зважати на те, що людина здатна зберегти свою увагу лише протягом двох-трьох годин, тому у великих музеях доцільно складати за допомогою каталога план огляду. Безглуздо й марно швидко перебігати по залах музею. Треба вибрати для огляду або окремі твори, або творчість одного художника, або якийсь відділ.

У виставочний зал заходять тихо, не турбуючи інших. Для огляду творів не стають перед іншим відвідувачем або надто близько до нього. Поводитися треба так, щоб своєю присутністю нікого не турбувати; не говорити голосно, не сміятися, не кашляти, не сякатися тощо.

Забороняється торкатися експонатів. Якщо ви ходите по музею в супроводі екскурсовода, то його пояснення треба слухати мовчки навіть тоді, коли вони вам нецікаві. Нечемно розмовляти з сусідом чи робити свої зауважен­ня. Коли у вас є питання, з ними треба звертатися під час паузи.

Критикуючи мистецтво, треба бути обережним. Освічена людина звичайно скромна у висловленні своїх вражень. Тому, якщо ви зіткнетеся з художнім твором, задум і краса якого вам незрозумілі, не поспішайте судити за першим враженням, насамперед утримайтеся від зневажливого ставлення до художника і твору.Справжній цінитель мистецтва не висловлює бурхливо свої захоплення на адресу славнозвісних творів і не хи­зується своєю ерудицією в галузі мистецтва. Враженнями обмінюються з супутником тихо й скромно.У музей і на виставку ходять в денному одязі.У бібліотеці, як і на виставці або на лекції, намагаються не заважати іншим відвідувачам.Користуючись книжкою, не забувайте, що з пею треба поводитися як із своїм кращим другом. Книжку беруть чисто вимитими руками, бо навіть зовні чисті руки лишають на пій сліди поту. Читаючи книжку, її треба тримати в обкладинці. Для цього можиа використати обкладинку з пластмаси, шкіри, топкого картону або навіть з паперу. Гортаючи кпижку, не слинять пальців і не загинають ріжки сторінок. Сторінку книжки беруть обережно за середину або верх і перегортають. Обкладинку книжки, а також брошури не загинають назад, бо це псує оправу. Щоб відмітити місце, де ви кінчили читати, використовують закладку. Не можна бруднити сторінки книжки різ­ними написами і малюнками. Якщо ви хочете щось важливе записати, це треба зробити в блокноті, помітивши назву книжки, автора й сторінку. (Читаючи власну кпижку, можна помітити тс, що потрібне, на окремому аркуші і вкласти в книжку, в крайньому разі, можна зробити відмітку прямо в книжці). Своє ім'я чи присвяту пишуть на першому аркуші книжки або на внутрішньому боці обкладинки, куди вклеюють і екслібрис.Здавалося б, зайве говорити про варварські звички виривати аркуші й ілюстрації з книжок. Але, па жаль, доводиться. Бібліотечні працівники все ще скаржаться на подібні речі. Кпижку, що належить знайомому або біб­ліотеці, оберігають навіть більше, ніж свою. Є люди, які «зачитують» чужі книжки, вважаючи, що це не гріх. Але ж якщо вдуматися, то привласнити чужу кпижку — це гірше, ніж не віддати грошовий борг, бо книжка ~ тю ті самі гроші, помножені на щось набагато більше, особливо для книголюба.

НА ВЕЧОРІ ТАНЦІВ

Віддавна люди полюбляли танцювати. І в паш час поширені спільні танці, особливо серед молоді. Тому розум­но вчити танцювати з дитячого віку, починаючи з народних танців. Люди, які вміють танцювати з дитинства, ніколи не почуватимуть себе скуто в компаніях, на вечорах, де завжди приємно трохи потанцювати.

Щоб гарно танцювати, необов'язково знати всі модні танці з їх складними на. Цілком досить вивчити основні рухи. Важливіше вміти поводити себе. У тапці, що викопується з легкою невимушеністю, прості па мають вигляд елегантніший, ніж вигадлині викрутаси.

Важко закликати до доброго топу п'яну людину й нагадувати їй про правила пристойності, її краще не

допускати в громадські місця. Жінка не повинна приймати запрошення нетверезого партнера.

Раніше вважалося ганебним, непристойним, якщо дівчина йшла без ировідника до громадських місць розва­жатися. В розважальних місцях вона могла з'являтися лише в супроводі батьків, одружених родичів або друзів. Лише на сімейці свята можна було ходити самій, але й тут завжди були старші, які не залишали молодь без нагляду.

У паш час заведено, що дівчина йде сама па танці в Будинок культури чи клуб.

Якщо вона йде разом з юнаком, то він турбується про неї увесь вечір.

Прийшовши в танцювальний зал, не годиться зупинятися біля дверей, треба обов'язково заходити до залу, за­ймаючи там будь-яке вільне місце.

Запрошення до танцю. Вибирати партнершу треба непомітно, не оглядаючи з ніг до голови кожну жінку. Не заведено запрошувати до тапцю здалеку, якимись знаками. Жінка, що себе шанує і знає правила пристойності, ніколи не відгукнеться па кивок чи підморгування.

Запрошуючи до танцю, чоловік підходить, тримаючись прямо, підтягнуто (всі ґудзики піджака застебнуті, краватка на місці тощо), до жінки, злегка їй вклоняється і запитує дозволу запросити її. Можна робити це й без слів, лише вклонившись.

Жінка показує свою згоду доброзичливим поглядом і кивком голови. Для чоловіка образливо, коли вона зу­стрічає запрошення зарозумілою гримасою — це ознака невихованості. Краще спокійно і скромно відмовитися від танцю. Не слід виказувати і особливої радості з приводу запрошення. Встають спокійно, поводяться з гідністю.Якщо жінка вже пообіцяла комусь цей танець, воиа привітно дякує і відповідає наприклад, так: <<Дякую, цей танець я вже пообіцяла» або «На жаль, цоіі танець я вже пообіцяла». До речі, па відкритих вечорах можна відмо­вити чужій людині в танці, не пояснюючи причини, але все ж краще це зробити.В такому випадку чоловік вклоняється і відходить. Якщо він неодмінно хоче танцювати з цією партнершею, то запрошує її повторно. Після другої відмови він повинен зрозуміти, що більше запрошувати не слід. Разом з тим не годиться без особливої причини двічі відмовляти в танці. Чоловік не повинен у разі відмови запрошувати до танцю дівчину чи жінку, яка сидить поряд з тією, що йому відмовила. У відмові від танцю нічого образливого для чоловіка немає.

Коли жінка, яка сидить поряд з тією, що ви запросили, подумала, що то запрошено її і підвелася, треба цей танець танцювати з нею і поводитися при цьому так само ввічлнно, ні; і з вибраною партнершсю.

Обіцяний танець обов'язковий для того, хто його обіцяв. Якщо жінка прийшла з кимось (мати, батько, брат, друг, знайомий тощо) і перебуває в їхньому товаристві, то той, хто запрошує, повинен в першу чергу вклонитися тому, хто супроводжує даму, і запитати за старою традицією: «Дозвольте мені запросити вашу даму?» або просто «дозвольте». Жоден ввічливий чоловік, коли б він був і найровнивіший, не скаже «ні». Зрештою право вибору, прийняти чи не прийняти запрошення, належить дамі. Лише у тому випадку, коли жінка попередньо відмовила своєму партнерові, він мас право сказати: «Моя супутниця не хотіла танцювати цей танець» або «Моя супутниця хотіла пропустити цей танець». Якщо подібної відповіді не було, той, хто запрошує, звертається до дами. Жінка, що не хоче залишати свого партнера, дякує й відмовляється. Па відкритих вечорах (в ресторані, кафе тощо)жінка може після відмови танцювати з тим, з ким пришила па вечір. Якщо ж вона прийняла запрошення перед •ким, як іти танцювати, вона киває своєму супутникові.

II  час танцю. Ідучи до танцювального кола, чоловік пропускає свою даму вперед, а якщо (; місце, то йде поряд, зліва (тобто праворуч від дами) і пропонує їй іти "ІД РУї^- Прийшовши у коло, перед тим як почати танцю­вати, чоловік ще раз вклоняється. Дама у відповідь киває головою.У танцювальному колі, де багато танцюючих, ступають стримано. Постава під час танцю повинна бути коректною. Танцем керує партнер.Негарно, коли (рігура в дівчини надто вигнута назад або, навпаки, відстань між нею і партнером дуже волика. Якщо плаття з глибоким вирізом на спині, то чоловік повинен тримати руку па боці своєї дами. Не можна класти руку на голу спипу. Чоловік повинен завжди стежити за тим, щоб не піднімати рукою плаття своєї партнерки, не збивати його набік і не м'яти. Треба також уникати спітнілих рук, бо вони псують тканину, особливо світлу. (Коли руки «дуже потіють, їх можна час від часу мити чи витирати ватою або хусткою, змоченою одеколоном).Жінка під час танцю нічого по тримає п руках, за ви-пятком носової хусточки, якщо вопа їй потрібна. (Не варто класти хустку у виріз плаття).Можна танцювати мовчки, але все-таки чемно висловити свою повагу до партнера і трохи поговорити. За ста­рими правилами перший починав розмову чоловік. У паш час не надають цьому значення. Кожен повинен діяти від­повідно до свого характеру та почуття такту. Не треба підспівувати чи насвистувати танцювальну мелодію. Це можна робити лише в домашньому колі. При зіткненні з іншою парою, вибачаються. Це робить чоловік, навіть тоді, коли винна його партнерка.Якщо серед танцюючих буде пара, яка не зважав на присутніх, їх можна спокійно закликати до порядку. Якщо партнер стане негарно поводитися під час танцю, то дама може припинити танець і попросити відвести її на місце.Побачивши під час танцю знайомого, привітайтеся з ним кивком голови. Заводити розмову нетактовно. Під час короткої перерви приділяють увагу лише своїй парт-перші, а не роздивляються інших танцюючих. Чоловік аплодує на знак того, що він хоче ще танцювати. За старими звичаями жінка не аплодувала, а виявляла бажання танцювати ще тим, що лишалася чекати продовження танцю. В паш час жінка при бажанні аплодує нарівні з чоловіком, виражаючи цим ще й подяку оркестру.Міняти партнера під час танпю можна лише в колі знайомих і на маскараді. На відкритих вечорах або урочистих балах цього не роблять.По закінченні танцю чоловік проводить свою даму на місце. Якщо є можливість, то він пропонує їй руку або підтримує під лікоть. Якщо місця немає, дама йде попереду, а чоловік на відстані кроку йде за нею.Розпочату під час танцю розмову чоловік може закінчити, стоячи біля своєї партнерки. Звичайно, якщо поряд є вільний стілець, то жінка може запропонувати чоловікові сісти. Коли запрошення сісти не було і розмова закін­чена, треба вклонитися і піти. Жінка відповідає дружнім кивком.З ким танцювати? Якщо сидять за столом, то перш, ніж запросити до танцю когось із-за сусіднього столика, чоловік повинен потанцювати з усіма жінками з своєї компанії. Чоловік, який запросив жінку в розважальний заклад, може танцювати не з нею лише тоді, коли йогосупутниця пішла танцювати з іпшим. В свого чергу жінка, що прийшла на вечір у супроводі чоловіка, може лише у виключних випадках танцювати з сторонніми (за винятком добрих знайомих), та й то з дозволу свого супутника. У громадських місцях не заведено представлятися запрошеній па танець дамі. Ллє танцюючи кілька разів з однією і тією п\ дамою, після третього чи четвертого танцю можна представитися. Жінка при цьому не зобов'язана повідомляти своє прізвище. Якщо, закінчивши танець, жінка запрошує вас до свого столика, то ви повинні пред­ставитися її супутникам або вона сама вас представить.Подекуди заведено після танцю цілувати дамі руку. Цей звичай не сучасний, до того ж не дуже гігієнічний.Іноді па вечорах грають так званий дамський танець, на який запрошують дами. Насамперед жінка запрошує па цей танець свого партнера, .ібо того, з ким вона вже танцювала, або свого хорошого знайомого. Чоловік зобов'язаний прийняти запрошення. Якщо трапиться, що він з якоїсь причини не може прийняти запрошення (на­приклад, не вміє танцювати цей танець), то він просить ту даму, що його запросила, присісти поряд з ним або за його столик. Чоловік ніколи не відмовляє в танці.На закритому вечорі танців. Закритим вечором називається свято, що його організувало підприємство, клуб тощо, куди можна потрапити лише за запрошенням, а також сімейні свята. На закритому вечорі організатори приймають гостей так само, як господарі дому па сімейному святі. На такому вечорі чоловік пе запрошує танцювати незнайомих жінок. Якщо хтось і запросить, то не повинен ображатися, коли йому відмовлять. Якщо чоловік хоче танцювати з незнайомого дамою, він повинен попередньо попросити спільного зипііомого представити себе їй. Якщо чоловік танцює весь вечір з однією дамою, це вважають нечемним. Нехай він надає перевагу лише одній, однак віп повинен, дотримуючись правил ввічливості, танцювати насамперед з сусідками по столу, а потім і з іншими знайомими дамами. Якщо чоловік танцював уже кілька разін з однією і тією ж дамою, він може попросити представити його її супутникам. Чоловік, який в силу обставин вимушений відмовитися від танців, дав це зрозуміти своїм сусідкам по столу. Само собою зрозуміло, іі(о ній після цього ні її якому разі не повинен тан­цювати. Якщо він хоча б раз танцював, то повинен догримуватися всіх вище згаданих правил танців (тобто обов'язкових танців).Жінка на закритих вечорах (на відміну від відкритих) повинна обґрунтовувати відмову від танцю, наприклад:«Дякую, але, на жаль, я цей танець уже обіцяла», або «Дякую, але я втомилася і хочу відпочити». Вона може, як компенсацію за відмову, пообіцяти наступниіі танець або просто попросити посидіти з нею і трохи поговорити. Після відмови їй не варто танцювати цей самий танець з іншим партнером. Якщо жінка перебуває з супутником, то той, хто запрошує, як правило, звертається попередньо до нього. Потім уклоняється дамі На закритому вечорі танців, незалежно від того, танцюють під оркестр, магнітофон чи під радіо, чекають, поки господар або винуватець свята (наприклад, ювіляр) не почне першого танцю. Танець починає господар вечора. Він запрошує найстаршу, найповажнішу даму, а його сусід — дружину господаря. Господар і його дорослі сини повинні танцювати з дамами, які не зайняті в танці, бо до їхнього обов'язку входить дбати про всіх гостей. Є такий звичай, що вони повинні протанцювати хоча б по разу з усіма дамами, які танцюють. Чоловікп-гості, в спою чергу, зобов'язані хоча б по одному разу потанцювати з господинею та її дочками. Домашні вечори танців можна влаштовувати при мінімальних для цього можливостях, навіть коли зовсім мало місця. Меблі можна трохи пере­ставити так, щоб вони займали якомога менше місця, потурбуватися про платівки для програвача або, ще краще, про магнітофон. Можна влаштувати невеличкий буфет (холодний стіл) або запропонувати невеликі бутерброди, пиріжки, фрукти тощо. Частування повинно бути смачне і гарно оформлене. Для вечора танців не накривають ве­ликого стола. Приємна й весела атмосфера залежить як від господарів, так і від гостей. Маленька домашня вечірка може тривати до півночі.Вечір закінчився. Як правило, партнер проводить додому даму, з якою танцював останній танець. Отримавши згоду, він повинен потурбуватися про верхній одяг і допомогти дамі одягтися. Відкривши днері, він пропускає першою даму. Супроводжуючи свою даму, він повинен довести її до дверей її будинку.Обов'язок ввічливості чоловіка, який сидить поряд з дамою, що не має супутника, провести її з закритого вечора додому. Якщо з якоїсь причини чоловік не можевикопати цей обов'язок, жіика сама пропонує провести її до найближчої зупинки таксі, автобуса або до вокзалу. Нечемно, коли чоловік не знаходить часу, щоб почекати й допомогти супутниці сісти в транспорт.

ПРО КУРІННЯ

Знаючи, якої великої шкоди завдає здоров'ю тютюновий дим, пе можна не зважати на людей, що вас оточують, відчуваючи непереборне бажання взяти цигарку.У приміщенні, де перебувають люди, що не курять, особливо діти, курити не можна.І на роботі, де в хоча б один противник сигаретного диму, не зважати па нього не можна. В театрах і в більшості будинків культури є спеціальне приміщення для куріння, в поїздах — вагони, па великих пароплавах — салони. В залі для танців не курять,.за винятком ресторанів, де танцюють у тому самому залі, в якому стоять столики. Зрозуміло, що не запрошують до танцю і не танцюють з цигаркою в руці або зубах.У пас є кафе та їдальні, де курити заборонено. Ні в якому разі не курять у кімнаті хворого. Треба уникати сигаретного диму в тих приміщеннях, де ви спите.За столом дозволено взяти сигарету не раніше, ніж всі закінчать їсти і дістануть від господині або сусідів дозвіл. За загальною згодою можна курити і в перервах між їжею. Сидячи за одним столиком із сторонніми (в їдаль­ні, кафе, ресторані), не починають курити до того часу, поки всі не поїли. Якщо ж сусідові подають їжу, коли ви курите, то треба відразу гасити сигарету. Як правило, в цьому випадку можна обмежитися формальною ввічли­вістю й запитати, чи не заважає дим, що його, до речі, слід направляти вбік від сусіда.Просто неба можна курити лише в безлюдних місцях, наприклад сидячи па лавочці в алеї парку тощо.У присутності жінки чоловік курить лише з її дозволу. Не заведено курити під час прогулянки в парку, коли поруч з вами йде жінка або значно старший чоловік. Но заведено й розмовляти з сигаретою в роті. Вітаючись, зав­жди треба вийняти сигарету або люльку з рота. Ніколи не заходять до чужої квартири з запаленою сигаретою, цигаркою або люлькою. Якщо прийшли в гості,то не виймають з кишені сигарет та сірників й пе кладуть їх перед собою на стіл. Курити без дозволу не можна, а якщо господар не курить і до того ж у нього тільки одиа кімната, найкраще взагалі утриматися від цигарки.Той, хто курить люльку, повинен спитати у господарки дозволу навіть у тому випадку, коли інші вже курять сигарети.Якщо господар пропонує вам сигарету, треба з вдяч-лістю її взяти, а не шукати свої. Тільки у виняткових випадках можна відмовитися, наприклад коли вам пропонують міцні сигарети, а ви звикли до слабших. Сигарети, цигарки і сигари завжди пропонують з коробки. Беруть їх, не вибираючи і намагаючись не торкнутися до інших. Запропоноване куриво не розглядають уважно і не відкладають па потім.Якщо той, хто пропонує вам закурити, і сам бере сигарету, то ви пропонуєте йому вогонь. Якщо ж він уже встигне запалити сірника раніше від вас, є дуже приємний звичай — взяти з рук того, хто пропонує, запалений сірник, піднести до його сигарети чи цигарки і лише потім — до своєї. Це рекомендується робити особливо з старшими людьми, бо незручно, щоб старший вас обслуговував.Перш ніж піднести сірник, треба дати йому як слід розгорітися. Взагалі існує правило, що молодший дав за­курити старшому, чоловік — жінці.Якщо чоловік просить у жінки прикурити, то вона подає йому сірники (або запальничку). Не заведено заку­рювати від запа/іеної сигарети.Пропонуючи прикурити, встають лише там, де це не заважає присутнім.Сірники й недокурки не кидають будь-де. Особливої обережності, щоб уникнути лісових пожеж, вимагає пово­дження з вогнем у лісі. Недокурки і сірники не можна кидати, не переконавшись у тому, що вони зовсім погасли. Для певності в лісі треба придавити потухлий недокурок і сірник об землю або пісок. Вихована людина ніколи не погасить сигарету об якийсь предмет вжитку: об лавочку, ніжку стільця та інші меблі або об стіни будинку, об паркан тощо.Попіл струшують у попільницю. За столом для цього не використовують столового посуду. Якщо попільнички псмас, її просять принести або беруть з вільного столика.Якщо треба відкласти на хвилинку сигарету, яка горить, її кладуть па край попільниці, а не на край столу. Не треба допускати, щоб у попільниці димилася сигарета.

Сірники та недопалки не кидають будь-куди.

Приймаючи гостей, забувайте час від часу спорожняти попільниці.

Дим випускають у той бік, де він не заважає присутнім. Якщо крихта тютюну попаде в рот, її випльовують, а виштовхують язиком на губу й прибирають носовою хустинкою або у крайньому разі пальцями.Кіпчик сигарети чи сигари виймають із мундштука сірником або ще чимось гострим, але пі в якому розі не видувають, а тим більше не вибивають. Кінчик сигари відкушують, а обрізають спеціальними ножицями або ножем.Сигарети й цигарки носять з собою або у фабричній упаковці, або в портсигарах, їх не можна носити врозсип у кишені або в нагрудній кишені піджака.Місто як джерело небезпеки, Як поводити себе в натовпі, щоб не постраждати, Безпека життєдіяльності людини - Лапін В.М.

 

 

⇐ Предыдущая12345Следующая ⇒

Поделиться: