Нагляд і контроль за станом охорони праці

Всю систему нагляду і контролю з охорони праці, передбачену законодавством, умовно розділяють на державний нагляд, відомчий, адміністративний та громадський контроль.

 Відповідно до існуючого законодавства нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю і правил охорони праці здійснюють:

Спеціальні державні органи та інспекції, діяльність яких не залежить від адміністрації підприємства, установ, організацій та їх вищих органів;

Громадські організації та комісії з охорони праці професійних спілок.

На міністерства та відомства накладений внутрішньовідомчий контроль за додержанням законодавства про працю у підпорядкованих їм підприємствах, установах, організаціях.

 Найвищий нагляд за обов’язковим виконанням законів про працю на території України здійснює генеральний прокурор та підпорядковані йому прокурори.

 Виконуючи функцію вищого державного нагляду, зокрема за точним виконанням законодавства про охорону праці, прокурор має право безперешкодно входити у державні чи громадські установи, вимагати необхідні документи для перевірки, усні або письмові пояснення щодо порушення законодавчих актів посадовими особами незалежно від форм власності та виду господарської діяльності.

Державний нагляд за дотриманням законодавства правил і норм з охорони праці здійснюють спеціальні інспекції, комітети та інші органи в які входять:

*Державний комітет України по нагляду за безпечним веденням гірничо - промислових робіт ;

*Державні органи санітарно-епідеміологічного нагляду в системі Міністерства охорони здоров’я;

*Державний пожежний нагляд в системі Міністерства надзвичайних ситуацій;

*Державний комітет з ядерної та радіаційної безпеки Міністерства екології та природних ресурсів.

Усі наведені органи діють незалежно один від одного в межах своєї компетенції на підставі відповідних Положень, затверджених Кабінетом Міністрів. Однак координація роботи вище зазначених органів покладається на Держгірпромтехнагляд.

 

№27Економічне і соціальне значення поліпшення виробничих умов та охорони праці в ринковій системі господарювання

Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки особливу увагу необхідно звернути на економічні аспекти охорони праці. Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва.

 До позитивних економічних результатів впливу умов праці на людину слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів. Сприятливі умови забезпечують піднесення продуктивності праці за рахунок як інтенсивних змін, так і екстенсивних . Зростання продуктивності праці супроводжується також досягненням високої якості виробленої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції. За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15—20 % .

 Так, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6—13 % та скорочує брак на 25 %. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21 %, а раціональне фарбування робочих приміщень — на 25% .

 Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників унаслідок хвороб та виробничого травматизму. Втрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах різноманітні й становлять приблизно 2,5 % річного фонду робочого часу на підприємствах із сприятливими умовами праці і 5—10 % — на підприємствах з небезпечними та шкідливими умовами.

 Поліпшення умов і впровадження заходів по забезпеченню безпеки праці скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі і несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20 % усіх вивільнених, а в будівництві — понад 25 %.

 Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов’язані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними наслідками. Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням цілоденних витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності.

 Несприятливі умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму. До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з уведенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

 Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників. До позитивних соціальних результатів можна віднести: ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров’я людини та розвиток її особистості, стан здоров’я, ставлення до праці, соціальну активність; максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини — потребою в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов’язаною з цим потребою у змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров’я.

 

28. Капітальні вкладення і поточні витрати на поліпшення умов та охорону праці на виробництві. Витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорону праці можна поділити на: - витрати, пов'язані з відшкодуванням потерпілим втрат внаслідок травм і професійних захворювань; - витрати на компенсацію за роботу в несприятливих умовах, що не відповідають санітарним нормам (пільги за важкі і шкідливі умови); - витрати на попередження та профілактику травматизму і професійних захворювань; - витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків; - витрати на штрафи та інші відшкодування. Розглядаючи витрати на охорону праці, слід зазначити, що їх можна поділити на: - доцільні, спрямовані на збереження здоров'я працівників, на раціональне витрачання ними життєвих сил під час роботи та на відновлення працездатності; - частково доцільні, які включають витрати на пільги і компенсації за несприятливі умови праці; - недоцільні витрати, що обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо. Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці і зростання її продуктивності, частково доцільні і недоцільні витрати призводять до збитків підприємства та зниження ефективності виробництва. І Відшкодування потерпілим внаслідок травм і професійних захворювань Тимчасова непрацездатність; одноразова допомога (включаючи членів сімей і утриманців загиблих); моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне обслуговування; протезування, придбання транспортних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалідам і утриманцям загиблих. II Пільги та компенсації за працю у важких і шкідливих умовах Додаткові відпустки; скорочений робочий день; лікувально-профілактичне харчування; безкоштовна видача молока чи інших рівноцінних продуктів; підвищені тарифні ставки; доплати за умови та інтенсивність праці; пільгові пенсії. III Витрати на профілактику травматизму та професійних захворювань Витрати на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за рахунок підприємства. IV Витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків на виробництві. Відшкодування вартості зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, споруд; рятування потерпілих; розслідування нещасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту зіпсованого обладнання, машин і механізмів, будівель і споруд; вартість підготовки та перепідготовки працівників замість вибулих внаслідок загибелі чи інвалідності. V Штрафи та інші відшкодування Штрафи за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих; штрафи за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушення вимог законодавства та нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою через небезпеку виконання робіт та через припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці; штрафи, пені, виплати за недотримання договірних зобов'язань перед іншими підприємствами, установами і організаціями; компенсаційні виплати населенню за пошкодження житлового фонду, приватного майна, забруднення довкілля, тощо.

29. Методики оцінки соціальної та економічної ефективності заходів щодо вдосконалення умов і охорони праці.                                                                  Ефективність заходів щодо поліпшення умов і охорони праці оцінюється, в першу чергу, за показниками соціальної ефективності, які передбачають створення умов праці, що відповідають санітарним нормам і вимогам правил безпеки. Покращення умов і охорони праці призводить до зменшення кількості виробничих травм, загальної і професійної захворюваності; до скорочення чисельності працівників, що працюють в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам; зменшення кількості випадків виходу на пенсію за інвалідністю внаслідок травматизму чи професійної захворюваності; скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці тощо.     Соціально-економічна ефективність розраховується з метою:

- економічного обґрунтування планових заходів, необхідних для вибору оптимальних варіантів технологічних, ергономічних та організаційних рішень;

- визначення фактичної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці;

- оцінки результатів управління виробництвом на різних рівнях;

- розрахунку необхідних витрат для приведення умов праці на робочих місцях у відповідність до нормативних вимог;

- визначення раціональних розмірів матеріального стимулювання працівників підприємства, науково-дослідних, конструкторських і проектних організацій за розробку і запровадження працеохоронних заходів.

Оцінка соціально-економічної ефективності працеохоронних заходів здійснюється на підприємствах усіх форм власності, у тому числі на робочому місці, дільниці, в цеху. Вона може визначатися також по галузі та в державі в цілому.

Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величин соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Такі показники характеризують кількість умовних одиниць сукупного об'єму соціального чи соціально-економічного результату в розрахунку на одиницю витрат.

Показники соціальної і соціально-економічної ефективності використовуються для визначення фактичного рівня питомих витрат, необхідних для зменшення кількості працюючих у незадовільних умовах, зниження рівня травматизму, захворюваності, плинності кадрів на різних підприємствах та в економіці в цілому.

Оцінювати економічні аспекти охорони праці слід за допомогою методів оцінки соціальної й економічної ефективності заходів по створенню умов праці, що відповідають чинним нормативним актам з охорони праці.                                                                  

30 .Структура річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці

Найменування груп показників економії	Складові річної економії
Економія від зменшення професійної захворюваності	- заробітна плата; - зниження собівартості продукції; - зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності
Економія від зменшення випадків травматизму	- заробітна плата; - зниження собівартості продукції; - зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності
Економія від зниження плинності кадрів	- зниження собівартості продукції; - збільшення прибутку; - - витрати на підготовку кадрів
Економія від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах	- заробітна плата; - витрати на лікувально-профілактичне харчування; - витрати на безкоштовне надання молока або інших рівноцінних харчових продуктів

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці складається з:

- економії від зменшення професійної захворюваності;

- економії від зменшення випадків травматизму;

- економії від зниження плинності кадрів;

- економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

 

Безпека життєдіяльності

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: