Тема 1. Поняття про ціну та ціноутворення, предмет, завдання курсу

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу

1. Предмет та завдання курсу ціноутворення

2. Поняття про ціну та її місце в системі економічних категорій

3. Теорії, що визначають цінність товару

4. Суть процесу ціноутворення

 

Предмет та завдання курсу ціноутворення

Ціна і ціноутворення є важливими складовими функціонування ринкового механізму. Від цін багато в чому залежать досягнуті комерційні результати, а правильна чи помилкова цінова політика справляє довгострокову дію на все підприємство та його подальшу діяльність.

У найзагальнішому вигляді ціни є результатом домовленості між покупцем і продавцем товару чи послуги. Природно, що при здійсненні операції купівлі-продажу продавець прагне встановити високу ціну на свій товар, а покупець – заплатити якомога менше. Внаслідок торгування, в кінцевому підсумку й встановлюється прийнятна для обох сторін ціна. Проте не завжди покупець і продавець мають можливість особисто вести переговори про прийнятний для обох сторін рівень цін. Найчастіше виробник чи продавець товару призначає ціну вже на стадії планування напрямків своєї діяльності, що вимагає прогнозування можливих варіантів цін на свою продукцію. Це, в свою чергу, вимагає глибоких знань суті процесу ціноутворення та формування навичок встановлення оптимальних рівнів цін.

Для того, щоб підприємство функціонувало ефективно, мало прибутки, отже, і можливості для свого розвитку, необхідно, щоб проблеми ціноутворення на підприємстві вирішували висококваліфіковані фахівці, ґрунтуючись на глибоких теоретичних знаннях, із вмілим практичним підходом.

Перехідний характер сучасної української економіки і відсутність досвіду господарювання в умовах ринкових відносин, що розвиваються, викликають великі труднощі у підприємств і окремих підприємців у справі правильної орієнтації в сучасному бурхливому морі цін. Однією із найбільш важких і хворобливих проблем стало вільне ціноутворення внаслідок лібералізації цін. Тому виникає необхідність правильної орієнтації в ціновій кон’юнктурі ринку і проведення власної, ефективної для підприємця цінової політики.

Отже, завданням курсу «Ціноутворення» є дати базові знання щодо процесу встановлення та аналізу цін, вивчення методів розрахунку цін та існуючих принципів їх регулювання, а також розширення, конкретизація знань, одержаних у процесі вивчення теоретичного курсу шляхом виконання тестових та практичних завдань.

 

Поняття про ціну та її місце в системі економічних категорій

Ціна являє собою економічну категорію, що означає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець готовий купити товар. Ціна певної кількості товару складає його вартість, тобто ціна - грошова вартість товару.

Ціна – це грошовий вираз вартості товару, кількість грошей, що сплачується або одержується за одиницю товару або послуги. Одночасно ціна відображає споживчі властивості (корисність) товару, купівельну спроможність грошової одиниці, ступінь рідкісності товару, силу конкуренції, державного контролю, економічну поведінку ринкових суб’єктів та інші суб’єктивні моменти.

 Під єдиним поняттям «ціна» розуміється безліч різновидів цін, включаючи оптові, роздрібні, регульовані, договірні, вільні, ринкові, державні, контрактні, проектні, лімітні, світові та інші.

У ній фокусуються всі основні економічні відносини в суспільстві: виробництво і реалізація товарів; створення і використання, розподіл грошових нагромаджень; розподіл і використання робочої сили.

Поряд із поняттям “ціна” зустрічається економічна категорія “тарифи”.

Тарифи – (транспортні, та платні послуги) це плата за перевезення пасажирів або вантажів, яка сплачується транспортним підприємствам населенням або відправниками вантажів; розмір оплати житлових, юридичних, комунальних, туристичних, банківських, побутових послуг, які надаються юридичними або фізичними особами.

Ринкова економіка ґрунтується на самостійних економічно відокремлених товаровиробниках, а для них ціна – вирішальний фактор виробничої і господарської діяльності.

При товарному виробництві економічні відносини виявляються не в самому процесі виробництва, а через ринок. Ринок виступає основною формою реалізації товарно-грошових відносин і вартісних категорій: фінансів, кредиту, заробітної плати, прибутку, собівартості, цін. Ця система вартісних категорій активно стимулює весь процес відтворення. Усі вартісні категорії найтіснішим чином взаємозалежні: кожна з них займає власне місце, обумовлене тим аспектом економічних відносин, що вона виражає:

фінанси – економічні відносини, пов’язані з формуванням фондів коштів і їхнім рухом;

кредит – економічні відносини, обумовлені формуванням і використанням тимчасово вільних коштів;

заробітна плата – економічні відносини з приводу присвоєння частини вартості суспільного продукту безпосередніми учасниками відтворення;

прибуток – економічні відносини, пов’язані з формуванням коштів, спрямованих на розширене відтворення;

собівартість – економічні відносини з приводу формування коштів, використовуваних на просте відтворення.

У системі вартісних категорій ціна займає центральне місце, становлячи грошове вираження вартості, вона відображає всю сукупність економічних відносин.

Ціна – це форма вираження цінних благ, що виявляються в процесі їхнього обміну. Ціна товару, його корисність перевіряються ринком, остаточно формуються на ринку і значною мірою залежать від співвідношення попиту і пропозицій.

Фактори, що впливають на рівень ціни:

Попит, точніше співвідношення попиту та пропозиції.

Витрати (собівартість).

Якість. Чим нижче собівартість і чим вище якість, тим ширше діапазон для договірної ціни.

Монополізм (монополіст ставить покупця в безвихідне становище і нав’язує йому свою ціну).

Впливає на ціну також кон’юнктура, що складається, інфляція, зміна галузевої структури, політична ситуація, новітні технології, прорахунок господарювання, мода, погода, і т. д.

У ціновому механізмі потрібно розрізняти і виділяти дві взаємодіючі частини. Це, з одного боку, самі ціни, їх види, структура, величина, динаміка зміни, з іншого – ціноутворення як спосіб, правила встановлення, формування нових цін і зміни діючих. Ціноутворення є основною частиною всього цінового механізму. Воно, власне, і зумовлює величину ціни. Проте найчастіше ціноутворення від нас приховане, а ціни ми бачимо наочно. Ціни і ціноутворення складають у своїй єдності ціновий механізм.

 

Теорії, що визначають цінність товару

Підходів до визначення цінності товару існує багато. Кожен з них ґрунтується на певній теорії, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, факторів виробництва, інформативна.

Теорія трудової вартості . Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія на якій він заснований, - вартісної. Основоположники: У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо та К. Маркс, який розкриваючи еволюцію форми вартості, довів, що форма вартості, хоча реально й існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише у мінових відносинах. Товар, що відіграє активну роль, перебуває у відносній формі вартості, а той, якому належить пасивна роль, - у еквівалентній. В одному акті обміну певний товар може бути лише у еквівалентній або відносній формі власності.

Особливістю простої, одиничної або випадкової форми вартості було те, що роль еквівалента виконували різні товари.

З розвитком суспільного поділу праці кожний товар може обмінюватися не на один якийсь, а на багато різних товарів. Так відбувається перетворення простої форми вартості на повну, або розгорнуту.

З розвитком виробництва з усіх товарів виділяється якийсь один товар, який починає виконувати роль загального еквівалента в обміні. Так виникає загальна форма вартості. Такими товарами були худоба, хутро, сіль, чай, коштовні метали. Але їх недоліком було те, що не кожний товар можна було поділити або без труднощів транспортувати чи зберігати. Ці об’єктивні умови сприяли закріпленню функції загального еквівалента за золотом. Так виникла грошова форма вартості і тільки розвиток товарних відносин робить його грішми.

Теорії граничної корисності. Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу (прихильники У.Джеванс, А. Маршалл, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, Д. Кларк).

Головна ідея їхнього підходу полягає у тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість, на їхню думку, визначається суб’єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Якщо благо є в достатній кількості, то якою б не була його сукупна корисність, корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. Оскільки немає значення, яку саме одиницю вважати останньою, то нулю дорівнюватиме будь-яка одиниця цього блага. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ не дуже велика, то їх обмежена кількість робить цінність граничного (останнього) екземпляра дуже високою. Звідси висновок: останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має і граничну корисність, яка визначає ринкову цінність.

Правильність теорії граничної корисності переконливо доводить добре відоме явище «дефіциту», тому що цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю і навпаки.

Теорія попиту і пропозиції . Представники цього напрямку в економічній науці вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозицій товарів (послуг).

Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, де протистоять інтереси господарських суб’єктів - покупців і продавців. Способом розв’язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що призводить до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а отже, і до відтворення стимулів економічних суб’єктів виробляти і купувати товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів , коли кількість тих, хто хоче купити, відповідає кількості тих, хто продає товари. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Вона являє собою ціну такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту.

У сучасній теорії ціноутворення центральне місце посідає теорія ціни, яка комплексно виражає дію різних ціноутворюючих чинників, що впливають на ціни шляхом зміни попиту і пропозицій. Рух цін у сучасному виробництві являє собою результат дії складного комплексу таких чинників як зміни в продуктивності праці та ефективності виробництва, циклічний характер відтворення, стан грошового обігу та платіжного балансу, характер державного регулювання тощо.

 

Суть процесу ціноутворення

Процес встановлення остаточних продажних цін на товари і послуги на кожному етапі їх формування називається ціноутворенням.

Ціноутворення – це процес обґрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури.

При ринковому ціноутворенні реальний процес формування цін відбувається не на виробництві, а у сфері реалізації продукції, тобто на ринку під дією попиту і пропозиції, товарно-грошових відносин. Ціна товару та його користь проходить перевірку ринком і остаточно формується на ринку. Кожна фірма ставиться до проблеми ціноутворення по-своєму:

- в дрібних фірмах питаннями ціноутворення займається головний керівник;

- у великих компаніях – керівники середнього рівня; під керівництвом вищих;

- у галузях, де фактори ціноутворення відіграють вирішальну роль (залізниці, нафтодобувна промисловість), – відділи цін.

Виділяють наступні системи ціноутворення:

 Ринкове ціноутворення – функціонуюче на базі взаємодії попиту та пропозиції.

2. Централізоване державне ціноутворення – формування цін державними органами.

Процес ціноутворення здійснюється на основі методології (найбільш загальних правил формування ціни).

Загальні методичні правила визначаються законодавчими органами країни. Ці правила стосуються переліку витрат, що включають до собівартості як розрахункову основу ціни і порядку відображення в ціні елементів прибутку (суму прибутку необхідну для нормального функціонування підприємства і податків, які включаються в ціну).

Механізм ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через ціни, їх динаміку. Динаміку цін формують два важливі фактори – стратегічний і тактичний.

Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі вартості товарів. Навколо вартості постійно відбуваються коливання цін.

Тактичний фактор виражається в тому, що ціни на конкретні товари формуються під впливом кон’юнктури ринку.

Проте найбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на ринку ті підприємства, що мають можливість використовувати обидва фактори.

 

Питання для самоперевірки:

1. У чому полягає економічний зміст ціни?

2. Розкрийте поняття ціни як економічної категорії.

3. Охарактеризуйте основні завдання курсу “Ціноутворення”

4. Що являють собою тарифи, яке їх призначення?

5. Назвіть та охарактеризуйте фактори, що впливають на ціну.

6. Охарактеризуйте основні теорії, що визначають цінність товару.

7. У чому полягає суть процесу ціноутворення?

8. Що являє собою динаміка цін ? Визначіть фактори, що впливають на динаміку цін.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: