Особливості оцінювання учнів шестирічного віку

Экспериментальная деятельность по безотметочному обучению осуществлялась коллективом педагогов под руководством Ш.А.Амонашвили, начиная с 1962 года, на протяжении более чем 20 лет. В результате была разработана система обучения в начальной школе, не предусматривающая отметок вообще. В педагогической науке такой подход известен как содержательная (качественная) оценка знаний.

Подобная деятельность стала своего рода брэндом Ш.А.Амонашвили, как педагога. Как в массовом педагогическом сознании укоренено, что А.С.Макаренко «создатель коллективного воспитания», а В.А.Сухомлинский «призывал отказаться от применения наказаний», также и по отношению к Амонашвили существует традиционный стереотип – «это педагог, который детям отметок не ставит».

Острота общественной дискуссии объяснялась тем, что, зачастую, под отметкой в российском образовании понималась оценка и, наоборот. По выражению Ш.А.Амонашвили «оценка это как бы соответствующий комментарий сиюминутного поведения школьника, его учебной работы в данный момент». Вместо отметок, как считал педагог, нужно пользоваться оценочными суждениями в словесной форме: «Я огорчен». «Ты меня приятно удивил», «Давайте похлопаем тому, кто справился с заданием», «Я в тебя верил, и ты оправдал мою надежду!», «Молодец, ты хорошо справился с заданием», «Вчера у тебя было сделано лучше, чем сегодня», «Не спеши, еще раз проверь выполненное упражнение, не допустил ли ошибок». Иногда оценкой могла быть улыбка, добрый взгляд учителя, выражение удивления.

По убеждению Шалвы Александровича, «отметка – это обобщенная оценка. Она выражена в баллах и выставляется в тетрадях и дневниках школьников, в классном журнале. Затем отметка в журнале как бы отделяется от ее носителя (конкретного ученика) и становится предметом учета, статистики, выяснения процента успеваемости. Но главная особенность отметки даже не в этом, а в том, что она приобретает признак нравственной оценки носителя отметки, т.е. того, кто эту отметку получил. Отличник по учебе, значит, это хороший человек, мыслят дети. А если кто-то плохо учится, он и человек плохой и с ним дружить не надо. Это серьезный недостаток школьных отметок, по крайней мере, в начальных классах».

Педагог приходит к убеждению, что «надо взращивать в детях оценочные суждения и поступки, то есть качества личности. Не бывает среднего балла в знаниях. Человек либо знает, либо нет. Отметка – тромб в познавательной деятельности ребенка, это стресс. Если мы сможем освободить хотя бы начальную ступень школы от града отметок, которые ведут к искажению нравственности человека, то мы все только выиграем, потому что жизнь ребенка без отметки есть чистая устремленность к познанию от природы».

В результате, для Ш.А.Амонашвили стало совершенно ясно, что для реализации безотметочного обучения надо отстраивать новое педагогическое пространство –

59.Характеристика принципу науковості навчання

У доборі змісту навчання з будь-якого предмета
визначальна роль належить принципам науковості і
доступності. Їх регулююча функція виявляється в тому,
що будь-який зміст, який викладається у початковій
школі, незважаючи на його елементарність, не повинен
суперечити науковому розумінню понять, явищ.(Савченко підручник)

Сутність цього принципу полягає в тому, що засвоювані учнями знання повинні викладатися в інтерпретації сучасної науки, не суперечити її даним.

Основою принципу науковості слугує ряд положень, що відіграють роль закономірних начал: світ можна пізнати, людські знання, що перевірені практикою, об'єктивно вірно відображають загальну картину розвитку світу; наука в житті людини відіграє надзвичайно важливу роль, тому шкільна освіта спрямована на засвоєння наукових знань, озброєння школярів системою знань про об'єктивну дійсність; науковість навчання забезпечується змістом шкільної освіти, суворим дотриманням принципів його формування; науковість навчання залежить від реалізації вчителями встановленого змісту, від відповідності навчальних планів і програм рівню соціального і науково-технічного прогресу, підтвердження набутих знань практикою, від міжпредметних зв'язків.

Важливим засобом забезпечення науковості у навчанні є залучення школярів до використання методів сучасної науки через дослідництво, в процесі вивчення основ наук та озброєння їх творчим досвідом діяльності.

Г. Ващенко підкреслював: "Принцип науковості стосується не тільки змісту навчання, а й тих властивостей інтелекту, що їх має виховати в молоді школа. Це, перш за все, цікавість до знання, любов до правди і науки. По-друге, це опанування методами наукового мислення й найважливішими методами наукового дослідження. Наукове мислення є вищий тип його, і до опанування ним має вести учнів школа"

 

Із принципу науковості випливають такі вимоги:

- ознайомлювати з історією винаходів;

- об'єктивно висвітлювати наукові факти, поняття, теорії;

- ознайомлювати з новими досягненнями;

- показувати перспективи розвитку науки;

- озброювати учнів методами науки;

- коригувати знання, здобуті самостійно за допомогою засобів масової інформації;

- пояснювати значення теорії для практики;

- розкривати внутрішні зв'язки і відношення, причиново-наслідкові зв'язки в процесах і явищах.

⇐ Предыдущая15161718192021222324Следующая ⇒

Поделиться: