Як же розгортається економічний конфлікт від перших проявів до страйків?

Як правило, все починається з почуття робітником незадоволення.

Другий крок — це вже відкритий прояв незадоволення на адресу адміністрації (підприємців).

У відповідь адміністрація (підприємець) може або прийняти пропозиції робітника або відхилити їх.

Тоді конфлікт або згасне (у першому випадку), або переросте у практичні дії ро­бітників (у другом у випадку).

Далі вимоги робітників набува­ ють колективної заяви з певними вимогами. Якщо їх не вико­нують, призначається попереджувальний страйк з обранням лідерів, органів робітничого контролю тощо.

Якщо ж супро­тивна сторона і на цей раз не виробляє заходів для прими­рення, застосовується загальний страйк.

Соціальний конфлікт у вузькому розумінні (у соціальній сфері) є боротьбою соціальних спіль­нот з протилежними інтересами за домінування або підви­щення їх соціальних статусів.

Джерелом соціального конфлік­ту є не статуси самі по собі: суперечності виникають на основі нерівності статусів у соціальній системі, що має ієрархізовану структуру.

До останнього часу одним з провідних типів соціальних конфліктів вважався класовий конфлікт.

Конструктивний характер розв'язання соціальних конфліктів залежить від:

а) наявності сильного провідного класу, який згуртований інтегрованими інтересами;

б) середнього класу, наймасовішого і заможного, який чинить перепони розколу суспільства на полярні класи;

в) досягнення рівноваги інтере­ сів і статусів усіх класів і соціально значущих груп.

Основою виникнення проб­лемних ситуацій на початку конфлікту є соціальна стратифі­кація і соціальна мобільність.

Першим у сукупності вимірів стратифікації є дохід або ба­гатство.

Перша типологічна форма — це конфлікт, пов'яза­ний з цим виміром.

Виникає цей конфлікт тому, що можли­вість отримання доходів або накопичення багатства фактично є матеріальною засадою набуття нових соціальних ролей, зміст яких часто не збігається з особистими якостями власни­ків цих доходів або багатств.

Отже, володіння багатством і традиційно визнаний престиж деяких соціальних ролей не збігаються.

Найгострішими, масовими і суспільно небезпечними є кон­флікти, породжені бідністю.

Бідність — це нездатність під­тримувати мінімальний рівень споживання, це багатогранне і складне соціальне явище.

Особливість і небезпечність таких конфліктів полягає в тому, що вони набувають антагоністич­ного характеру, ведуть до непримиренності інститутів,

виникнення прагнень до насильницьких дій, до намагання ліквідувати соціальну основу існування протилежної со­ціальної групи.

Другим виміром соціальної стратифікації є ранжування спільнот за рівнем належності до влади й могутності.

З плином часу відбуваються зміни у структурі соціального престижу, а зна­чить і конфліктів, які виникли при його здобутті й реалізації; завжди поряд існують соціальні групи, які безнадійно відста­ють і не можуть вписатися в існуючі трудові відносини.

 До цих груп можна віднести низькокваліфікованих робітників, пра­цівників з

низьким освітнім рівнем, групи соціально знедоле­них.

Соціальна небезпека такої ситуації полягає в тому, що такі соціальні групи, як правило, породжують подібних до себе.

Низька забезпеченість і соціальна безперспективність представників цих груп веде до конфлікту їх з престижніши­ми соціальними групами і з суспільством у цілому.

Конфлікти духовної сфери відбуваються в умовах кри­зи духовних цінностей у результаті розриву цінностей культури і ціннісних орієнтацій особистості.

Людина при­ходить у світ і намагається зрозуміти, що таке добро і зло, хоче зрозуміти світ, у якому вона живе.

Суспільство намагається системою заходів такий конфлікт не допустити, на це спрямована і вся система права.

⇐ Предыдущая123Следующая ⇒

Поделиться: