Поняття «політичне лідерство».

 Слово «лідер» в перекладі з англійської мови означає «ведучий», «керівний», «керівник іншими людьми».

Під лідерством розуміється механізм взаємодії лідерів і відомих. Основними аспектами лідерства є:

· здатність лідера точно оцінити ситуацію, знайти оптимальне рішення проблем, що стоять, мобілізувати людей на виконання рішень;

· ухвалення відомими ідей лідера, готовність свідомо і добровільно підкорятися йому.

Політичний лідер - це людина, яка керує політичними процесами, робить вплив на соціальну поведінку індивідів, груп, прошарків і суспільства в цілому.

Політичне лідерство — це процес взаємодії між людьми в ході якого особи наділені реальною владою здійснюють легітимний вплив на суспільство.

 В суспільстві відрізняються лідерство від керівництва. Політичний керівник не завжди є лідером. Водночас політичним лідером може бути особа, яка не обіймає керівних посад. Свій авторитет в колективі така особа здобуває своєю політичною діяльністю. Феномен лідерства буває на всіх рівнях — від вищих органів влади до місцевого самоврядування. Існує кілька теорій пояснення природи політичного лідера, але всі вони розглядають лідерство, як вплив на інших людей. Такий вплив має ряд особливостей:

• Він мусить бути постійним

• Він має здійснюватись на все оточення

• Політичний лідер відрізняється від інших людей

• Вплив лідера опирається на його авторитет

Витоки політичного лідерства:

• Концепція рис — виникла у 19 столітті. Вважає, що лідерство витікає з психологічних рис характеру — гострої волі, енергійності, компетентності, організаторських та ораторських здібностей, готовністю брати на себе відповідальність

• Ситуативна концепція — обставини визначають лідера

• Концепція послідовників

• Психологічна концепція — в основі її лежить теорія про людську психіку

Функції лідерства:

• Функція вираження соціальних інтересів (класових, етнічних, демографічних, професійних, територіальних та інших)

• Новаторська функція — здатність лідера вносити нові ідеї суспільного устою

• Інтегративна функція — здатність лідера пропонувати програму на основі якої відбувається інтеграція соціальних груп населення

• Організаторська функція — мобілізація мас на виконання програм

• Комунікативна функція — забезпечення зв'язку між масами в суспільстві

Типологія політичного лідерства:

• Концепція Макса Вебера про 3 типи політичного панування:

• Традиційний — ґрунтується на авторитеті традицій і звичаїв (наслідування по престолу)

• Харизматичний — ґрунтується на вірі в незвичайні здібності лідера, його винятковості. У політичній практиці під харизмою розуміють незвичайні, недоступні іншим здібності особи.

• Раціонально-легальний — його авторитет базується на основі встановлення особливого порядку

• Цезарський тип лідерства — лідер прагне мати необмежену владу, навіть виправдану в екстремальних умовах

• Плутократичний тип — лідерство на основі багатства. Характерний для індустріального суспільства

• Популістський тип лідера — ґрунтується на популізмі. Спочатку означав позитивну боротьбу за інтереси народу, а потім набув негативних значень і почав означати низьку політичну культуру, безліч дрібних проблем і навішування ярликів політичним противника.

• Професійний тип лідерства — характерний науковий аналіз подій у суспільстві

• Авторитарний тип лідерства — заснований на примусі

• Демократичний стиль лідерства

*Абсентеїзм (від лат. absentia — відсутність) — ухилення від участі у виборах, зборах тощо. Одна з форм свідомого бойкотування виборцями виборів, відмова від участі в них; пасивний протест населення проти існуючої форми правління, політичного режиму, прояв байдужості до виконання людиною своїх прав та обов'язків.

В широкому значенні абсентеїзм можна розуміти як факт байдужого ставлення населення до політичного життя, уявлення окремих людей про те, що від них в політиці нічого не залежить. Його причини різноманітні: відсутність віри громадян в ефективність політичних інститутів, відсутність політичної культури, боротьба за ситуативне задовільнення інтересів та ін.

* Шовінізм - (фр. chauvinisme) — різновид націоналістичної політики, утримуванням якої виступає поширення ненависті й ворожнечі до інших націй і народностям. Основними положеннями політичної ідеології шовінізму є: затвердження переваги однієї нації над іншою; поширення в масовій свідомості й психології людей ідеї виняткової переваги однієї нації над іншими націями й народами, що, нібито, дає підставу для панування цієї націй над іншими. У зовнішній політиці шовінізм проповідує агресію як основну форму спілкування з іншими державами, що приводить до розв'язання воєн, виникненню збройних конфліктів між державами або усередині багатонаціональних держав. Шовіністична політика поширена в слабко розвинених країнах, регіонах, у яких суб'єкти заражені абсолютизацією своїх національних інтересів, настроїв, що переростають у націоналістичні. Відсутність політичної, правової й загальної культури робить шовіністів дуже небезпечними суб'єктами суспільно-політичному життя.

 

Б ілет №2

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: