Професійно необхідні якості державного службовця.

Вища школа повинна сформувати такі особисті якості і властивості як гуманість, відповідальність за долю людей. Знання прихології людей і окремих соціальих груп, здібність самокритично оцінюваьти результати власної діяльносіті, повга до іншої думки, бузпристрасність. Вміння організувати свою діяльність, твердість моральних переконань. Політична зрілість, високі етичні погляди (совість) принциповість, ерудиція, логічність, прогностичність і самостійність мислення, розсудливість і здоровий глузд, ппочуття обовязку, відповідальність за доручену справу, твердістьі незалежність у відстоюванні свого судження, рішучість і урівноваження, здатність до концентрації і швидкого переключення уваги, зібраність і психолгічна стійкість, здібність до співчуття і милосерддя тощо.

Перелічені професійно необхідні якості дозволяють майбутньому управлінцю оволодіти достатнім арсеналом знань, навичок і умінь

Професійні та ділові якості державних службовців можуть визначатися з урахуванням таких критеріїв: особистісний (активність, комунікація, мотивація, вміння приймати правильні рішення); інтелектуальний (компетентність, аналітична складова мислення); діловий, пов’язаний з особливостями нервової системи (працездатність, стійкість до стресів).

У кожному випадку визначення цих якостей залежить від вибору місця роботи державними службовцями; ситуацій, що виникають у повсякденній роботі на тій чи іншій посаді; конфліктів; мотивації до зміни роботи; інновацій, що пов’язані зі змінами характеристик трудового середовища; змісту, форм і методів набуття відповідних знань і навичок професії державного службовця; їхніх професійно-кваліфікаційних характеристик.

Окремим блоком для оцінки ділових і професійних рис державних службовців має бути аналіз специфічної професійної компетентності державного службовця.

Політична компетентність та моральна легітимність передбачає розуміння природи основних суспільних функцій та організаційної структури сучасної держави, принципів та форм демократії, характеру взаємодії між різними гілками влади, ролі політичних партій в житті суспільства.

Правова (юридична) компетентність державних службовців формується в процесі базової професійної підготовки, що стосується основних галузей права та грунтується на навичках її професійного застосування в різних сферах діяльності.

Економічна компетентність диференціюється в залежності від спеціалізації державних службовців і в межах загального для всіх рівня має включати оцінку здатності застосовувати порівняльний аналіз основних економічних концепцій.

Соціологічна компетентність пов’язана з усвідомленням державними службовцями концепції соціальної структури сучасного суспільства, її динаміки та впливу на політичні та соціально-економічні процеси.
Психолого-педагогічна компетентність є підставою для ефективних комунікаційних контактів, коли необхідно розуміти людей, їхні інтереси, мотиви та наміри, знаходити до них індивідуальний підхід.

Управлінська компетентність включає знання методів управління, ціннісно-орієнтаційне регулювання, комплексне управління трудовою мотивацією, розвиток творчого потенціалу тощо.

Аналіз змісту роботи державних службовців показав, що надзвичайно широке коло різнопланових повноважень і практичних завдань вирішується за допомогою технологічних функцій. Головні серед них – контрольно-аналітичні, організаційно-управлінські та інформаційно-комунікаційні. Кожен з них має свої цільові орієнтири, принципи і певні набори соціальних технологій, накопичених практичним досвідом, які забезпечують успішну реалізацію завдань у різних типових соціальних ситуаціях.

Оволодіння такими знаннями та вміннями, оволодіння якими має бути суттєвим для базової професійної підготовки державних службовців і відповідати вимогам до якостей державних службовців, які повинні стати підставою для оцінки роботи державних службовців та підбору кандидатів на певні посади в органи державної влади.

 

    Питання 5

Моральна культура та моральні якості державного службовця.

Діяльність державного службовця та виконання службових обов'язків тісно пов'язані із забезпеченням прав і свобод людини, її інтересів та потреб, зі здійсненням владних повноважень стосовно громадян, які бажають скористатися послугами державної служби.

Таким чином, громадяни попадають в певну залежність від волі державного службовця, характеру його дій. Така залежність між людьми супроводжує нас завжди і скрізь. Взагалі стан залежності одного члена суспільства від іншого заради задоволення будь-якого блага є природним в силу суспільного характеру розподілу діяльності людей.

У стосунках "державний службовець-громадянин" одна із сторін стосовно іншої завжди має перевагу.

Враховуючи таку специфіку правового статусу посадових осіб. Верховна Рада України у ст.5 Закон України "Про державну службу" від 16 рудня 1993 р. визначила етику поведінки державного службовця, вказавши якими моральними нормами вік повинен керуватися в процесі здійснення покладених на нього від імені держави функцій та основних обов'язки* і що забороняється йому робити, щоб і не зашкодити інтересам громадян України.

Моральна культура державного службовця являє собою синтез стійких знань про гуманістичні принципи, норми моралі та моральності, впевненості у їх соціальному значенні і високому призначенні як для суспільства, так і для кожної посадової особи, вміння реалізовувати їх у повсякденній поведінці і конкретних вчинках у процесі здійснення професійних повноважень.

 

Основні принципи моральної культури державного службовця:

Перше. Відданість ідеалам демократичної, соціальної та правової держави.

Друге. Усвідомлення великої відповідальності      

перед кожним громадянином і суспільством у цілому.

Третє. Принцип гуманного, шанобливого та турботливого ставлення до людини.

Четверте. Принцип порядності. серед найважливіших ознак якої є чесність, правдивість, чесність і доброзичливість у ставленні до людей. Питання моральності і особистої чесності чи не найважливіше, бо воно тісно пов'язане з найстрашнішим злом в сучасному українському суспільстві - корупцією. За умов падіння суспільної моралі, розпаду загальнолюдських етичних норм, в державі небувалого розквіту набуло свавілля, здирництво і пряме хабарництво чиновників всіх рангів.

П'яте.       Принцип непримиренності до несправедливості, який виявляється, перш за все, в дотриманні вимог Конституції та чинного законодавства, рівності всіх громадян перед законом, повазі будь якої особи, гідність якої не може бути принижена ні при яких обставинах.

Шосте. Принцип простоти, скромності, доступності тощо.

Етичні вимогі до державних службовців:

• приверженість вищим моральним принципам, вірність державі; державний службовець повинен ставити державні інтереси вище індивідуальних,

М. Фіцула, посилаючись на дослідження Ю. Бабанського, Н. Єфременко, Л. Іванова та Н. Монахова, визначив п'ять основних груп моральних якостей. З урахуванням їхнього впливу на професійну діяльність та поведінку майбутніх державних службовців, виділяємо:

- моральні якості, які забезпечують громадянську спрямованість та зміст соціальних цінностей особистості (гуманність, духовність, справедливість, мужність, помірність, відповідальність, самовідданість, патріотизм, громадянськість, співробітництво, повага до інших, переконаність, обов'язок, незалежність, істинність, співчутливість, доброта, безкорисливість);

- моральні якості, спрямовані на досягнення поставлених цілей (впевненість, ініціативність,працьовитість, наполегливість, цілеспрямованість, енергійність, обов'язковість);

- моральні якості, які допомагають контролювати і гальмувати негативні прояви у поведінці (почуття совісті, непідкупність, правдивість, чуйність, чесність, гідність, людяність, стриманість, ввічливість, толерантність обачність; скромність неупередженість,скромність, обовязковість, вірність, принциповість, терпимість, турботливість);

- моральні якості, які сприяють досягненню мети (діловитість, дисциплінованість, активність, старанність, сумлінність, сміливість, пунктуальність);

- моральні якості, які сприяють самовдосконаленню (порядність, самодисципліна, вимогливість до себе, простота, самокритичність, самовладання здастністі до самооцінки)_:

Формування моральної культури та моральних якостей відбувається в процесі:

1. Спеціалізації: шляхом створення соціокультурного середовища;

2. Виховання, зокрема моральне, трудове, правове, екологічне;

3. Самовиховання;

4. Діяльність;

Спілкування.

Додаток 1.

ЕТАЛОННІ ПСИХОЛОГІЧНІ МОДЕЛІ (ВИМОГИ) ДО ПЕРСОНАЛУ ОРГАНІЗАЦІЙ

Вимоги до керівника

I. Особистісні особливості: схильність до лідерства, уміння вибудовувати відносини в малій ірупі, соціальна сміливість, незалежність, самостійність у поведінці, організованість, стриманість, емоційна стабільність, урівноваженість, високий самоконтроль, стресостійкість, доброзичливість, чуйність, інтуїтивність у взаєминах з людьми, готовність до формування нових груп і співробітництва.

II. Інтелектуальні особливості: досить високий рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей, насамперед логічних і аналітико-синтетичних, широкі професійні знання й уміння, високий рівень культури й освіченості, висока і стабільна професійна продуктивність.

III.   Соціально-поведінкові особливості: готовність активно діяти в складних умовах, уміння знаходити адекватний спосіб вирішення проблем, уміння ладити з людьми, демонстрація здатності уникати проявів негативного ставлення до них.

IV.   Критерії групової оцінки особистості: продуктивність і авторитетність у колективі, здатність до адміністративно-організаторської і інженерно-організаційної роботи, виробнича спрямованість особистості — усі ці оцінки повинні перевищувати середній рівень посадової групи.

⇐ Предыдущая12345

Поделиться: