Населення,характеристика показників,які відображають стан його розвитку.

Якість життя є найбільш важливою соціальною категорією, яка характеризує структуру потреб людини і можливості їх задоволення.

Деякі дослідники при визначенні поняття “якість життя” велику увагу орієнтують на економічну сторону, матеріальну забезпеченість життя населення. Має місце і протилежна точка зору, відповідно до якої якість життя є максимально інтегрованим соціальним показником.

Якість життя населення – це ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини.

Людина страждає від низької якості і відчуває задоволення від високої якості життя, незалежно від сфери в роботі, в бізнесі та в особистому житті. Отже, якість необхідно людині постійно. Людина сама прагне до поліпшення якості життя – здобуває освіту, працює на роботі, прагне до просування по кар’єрних сходах, докладає всі зусилля на те, щоб домогтися визнання в суспільстві.

Основними показниками якості життя населення є:

доходи населення (середньодушові номінальні та реальні доходи, показники диференціації доходів, номінальна і реальна нарахована середня заробітна плата, середній і реальний розмір призначеної пенсії, величина прожиткового мінімуму і частка населення з доходами нижче прожиткового рівня, мінімальні розміри заробітної плати та пенсії і пр.) ;
якість харчування (калорійність, склад продуктів); якість і модність одягу;

комфорт житла (загальна площа займаного житла на одного жителя); якість охорони здоров’я (число лікарняних ліжок на 1000 жителів); якість соціальних послуг (відпочинок і сфера послуг); якість освіти (кількість вузів і середніх спеціальних навчальних закладів, питома частка студентів в чисельності населення); якість культури (видання книг, брошур, журналів);
якість сфери обслуговування; якість навколишнього середовища, структура дозвілля;
демографічні тенденції (показники очікуваної тривалості життя, народжуваності, смертності, шлюбності, розлучуваності); безпека (число зареєстрованих злочинів).

Система показників якості життя населення Доходинаселення: витрати на кінцеве споживання; середньодушовий грошовий дохід; доходи від трудової і економічної діяльності домашніх господарств; частка вкладів у витратах

14. Характеристика, стан та перспективи розвитку Столичного соціально-економічного району.  Столичний (Центрально-Поліський) економічний район розташований у басейні Дніпра на півночі країни. Включає Київську, Чернігівську та Житомирську області. Район має одночасно центральне і вигідне прикордонне економіко-географічне положення.

Природні умови сприятливі для розвитку господарства. Переважає рівнинний рельєф: Поліська і Придніпровська низовини, Придніпровська височина і Словечансько-Овруцький.

Клімат помірно континентальний з теплим та вологим літом і відносно м’якою зимою. Ґрунти дерново-підзолисті, сірі лісові, на півдні – чорноземи. Район добре забезпечений водними ресурсами. Тут зосереджені значні лісові ресурси. Після катастрофи на Чорнобильській АЕС у 1986 р. завдано великої шкоди природним ресурсам, особливо рекреаційним, лісовим і ґрунтовим, завдано великої шкоди.

Район багатий на природні ресурси. Серед паливних ресурсів є відносно значні родовища нафти, торфу, бурого вугілля. Серед рудних корисних копалин промислове значення мають розсипні титанові руди. З нерудних корисних копалин переважає будівельна сировина: граніт, лабрадорит, габро, доломіт, крейда.

Провідною галуззю економіки є промисловість. Галузь спеціалізації: машинобудування, хімічна, легка і харчова промисловість.

Паливно-енергетичний комплекс Столичного району працює в основному на привізних кам’яному вугіллі, природному газі і нафтопродуктах. Енергетика представлена Трипільською ДРЕС, кількома ТЕЦ та Київськими ГЕС і ГАЕС на Дніпрі.

Машинобудування виробляє понад 25% валової продукції промисловості. У районі випускають будівельно-шляхові і транспортні машини, розвинуті сільськогосподарське і транспортне машинобудування, виробництво обладнання для харчової і хімічної промисловості, точне і не металомістке машинобудування. Головні центри – Київ, Житомир, Біла Церква, Ніжин, Фастів, Коростень, Чернігів.

Підприємства хімічної промисловості виробляють хімічні волокна, пластмаси, гумотехнічні вироби, лаки, фарби, товари побутової хімії. Головні центри – Київ, Житомир, Чернігів, Бровари, Прилуки, Біла Церква.

На місцевій і привізній сировині працює лісо виробничий комплекс. Виробляють пиломатеріали, паркет, папір, меблі. Головні центри – Київ, Житомир, Бровари, Обухів, Малин, Коростень.

Центри виробництва будівельних матеріалів розташовані в Білій Церкві, Борисполі, Києві, Малині, Ірпені, Житомирі. Там виробляють залізобетонні вироби, цеглу, асфальт. У районі сформувався найпотужніший у країні комплекс скляної і порцеляно-фаянсової промисловості. Скляна промисловість дістала найбільшого розвитку у Києві, порцеляно-фаянсова – у Житомирській області.

Найважливішими галузями харчової промисловості є цукрова, молочна, м’ясо-молочна, борошномельна, круп’яна, хлібопекарська, кондитерська, плодоовочева, спиртова. Підприємства харчової промисловості розміщені у великих і середніх містах: Бердичеві, Києві, Чернігові, Житомирі, Прилуках, Білій Церкві, Ніжині.

Легка промисловість представлена текстильною (Житомир, Коростень, Новгород-Сіверський, Київ, Чернігів, Дарниця), швейною (Київ, Житомир, Бердичів, Коростень), шкіряно-взуттєвою (Київ, Прилуки, Біла Церква, Чернігів). Народні художні промисли розвинуті в Богуславі, Ніжині, Прилуках.

У сільському господарстві за обсягами продукції тваринництво дещо переважає рослинництво. Тваринництво Столичного району має м’ясо-молочний напрям. Найінтенсивніше воно розвинуте поблизу Києва та обласних центрів. Вирощують зернові, технічні і кормові культури. На півночі району переважають посіви жита і гречки, на півдні – озимої пшениці і кукурудзи. З-поміж технічних культур провідна роль належить цукровим бурякам і льону. За виробництвом картоплі Чернігівська область посідає перше місце в країні.

Добре розвинуті всі види транспорту. Район відрізняється великою густотою шляхів сполучення. Особливе місце належить повітряному транспорту. Київ – найбільший вузол повітряних сполучень країни.

Столичний район має особливе економіко-географічне положення, що впливає на розвиток його господарства.

15. ЗАКОНИ І ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

Поняття про закономірності (закони, начала, правила) як про особливі групи необхідних, істотних, стійких відношень (взаємозв'язків), які визначають розвиток, структуру і фунукціонування явищ і процесів. Основні риси цих відношень (взаємозв'язків): об'єктивність, необхідність, обов'язковість прояву, автономність.

Три основні групи законів:

o Всезагальні чи універсальні (Циклічність розвитку. Загальна теорія систем);

o Великі чи загальні для великих груп явищ;

o Специфічні чи часткові.

Закони, які діють незалежно від волі людей. Закони і нормативні акти, які діють в конкретній державі.

Закономірності як суспільні, реально існуючі, повторювальні, істотні зв”язки суспільного життя чи етапів суспільного процесу.

Закономірності розміщення продуктивних сил як найбільш загальні об'єктивні причинно-наслідкові відносини між територією (територіальними факторами) і продуктивними силами; як відображення тяжіння окремих елементів продуктивних сил до територій з особливими характеристиками, а також як відображення специфіки територіальної організації діяльності населення (концентрація і дисперність, спеціалізація і комплексність, комбінування і кооперування і т.д.) та розселення.

Суть наступних законів і закономірностей:

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: