Законотворчість у Європейському Союзі

Законотворчий механізм Євросоюзу структурований за

аналогією до будь-якого національного, де законодавчий орган –

Європарламент, виконавчий – Єврокомісія, і своєрдний президент –

Рада ЄС. Проте, є суттєві відмінності, адже закони в Євросоюзі

розробляє лише Європейська Комісія. Цьому процесу передують

широкі і тривалі консультації з громадськістю та всіма

зацікавленими сторонами, потім проходить процедура згоди, або ж

згода, і спільне прийняття рішень.

Процедура консультації – це коли Європейський Парламент

висловлює свою точку зору на той чи інший законопроект, як от:

поліція та співпраця судів у кримінальних питаннях; перегляд угод;

дискримінація - расова, статева, етнічна, на підставі політичних чи

релігійних поглядів, фізичних недоліків, вікової чи сексуальної

орієнтації; громадянство ЄС; сільське господарство; візовий режим;

надання притулку; міграційна політика та інші питання пов’язані з

вільним пересуванням людей; транспорт (коли це позначається на

окремих регіонах); правила конкуренції; податкове регулювання;

економічна політика; розширена співпраця: угоди, які дозволяють

групам країн-членів співпрацювати у певних сферах навіть тоді, коли

до цього залучені не всі країни.

38

Процедура згоди схожа на консультацію, але у цьому

випадку Європарламент не може вносити у законопроект зміни, він

повинен схвалити його (абсолютною більшістю голосів) або

відхилити, як от: конкретні питання діяльності Європейського

Центрального банку; зміна статуту Європейської системи

Центробанку; структурні та інтеграційні фонди; система виборів до

Європарламенту; деякі міжнародні угоди; приєднання нових країн-

членів.

Спільне прийняття рішень Європарламентом і Радою ЄС

передбачає одночасний розгляд законопроекту у цих інституціях.

Якщо не вдається прийти до згоди, то він виноситься на Комітет

Примирення (складається з однакової кількості представників Ради і

Парламенту), участь у засіданні беруть представники Єврокомісії.

Згодом відбувається третє читання узгодженого тексту Парламентом

і Радою. Спільним прийняттям рішень стало ухвалення таких

законопроектів, як от: захист від дискримінації за національною

ознакою; право на переїзд на проживання; вільне пересування

працівників; соціальна забезпеченість робітників-мігрантів; право

відкрити приватну практику; транспорт; внутрішній ринок;

зайнятість; митна співпраця; боротьба з соціальним виключенням;

рівні можливості та однакове ставлення; втілення рішень щодо

Європейського соціального фонду; освіта; профпідготовка; культура;

охорона здоров’я; захист прав споживачів; транс’європейська

мережа; втілення рішень щодо Європейського фонду регіонального

розвитку; дослідження; охорона довкілля; прозорість; попередження

шахрайства та боротьба з ним; статистика; створення дорадчого

органу із захисту бази даних.

Враховуючи минулі і майбутні розширення ЄС, модель

голосування кваліфікованою більшістю в Раді була змінена

Лісабонською угодою. Де згідно принципу «подвійної більшості»:

«за» рішення повинно бути віддано 55% голосів у Раді ЄС, які

еквівалентні 65% населення Союзу. Очікується, що працювати така

модель почне з 1 листопада 2009 року.

Вирізняють три типи ухвалених законів, це: директива,

постанова (регулювання) та спільне рішення (Рамкове рішення).

Директива не є інструментом прямої дії і вимагає запровадження

через національне законодавство, водночас вони мають верховенство

над національним правом. Постанова (регулювання) – це інструмент

прямої дії і набуває чинності в ЄС відразу після їх видання. Спільне

39

рішення (Рамкове рішення) використовується для зближення

законодавств або нормативів країн-членів у тій чи іншій сфері.

Пропозиції робить Єврокомісія або Рада ЄС, вона ж і ухвалює закон.

⇐ Предыдущая45678910111213Следующая ⇒

Поделиться: