СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ

 

Активізація участі українських громадян у міжнародних міграційних процесах та масовий від’їзд працездатного населення на заробітки за кордон в останні десятиліття призвели до виникнення в нашій країні нової категорії дітей, які потребують допомоги й підтримки, – дітей трудових мігрантів. Цю категорію можна сміливо віднести до „групи ризику”, адже дослідниками доведено, що такі діти, залишаючись без нагляду батьків, часто опиняються у складних життєвих обставинах, стикаються із проблемами у навчанні, психічному розвитку, соціальній адаптації, взаєминах з дорослими і однолітками, соціалізації в цілому.

Слово „ризик” означає можливість, велику вірогідність чого-небудь, як правило, негативного, небажаного, що може статися або не статися. Тому, коли говорять про дітей „групи ризику”, мається на увазі, що ці діти знаходяться під впливом небажаних чинників. Так, Т. Шульга, Л. Оліференко, І. Дементьєва серед чинників соціального ризику, які мають найбільше значення в плані виховання й розвитку дітей та підлітків, виділяють наступні: 1) соціально-економічні; 2) медико-соціальні; 3) соціально-демографічні; 4) соціально-психологічні [1].

В сучасних соціальних умовах навряд чи можна знайти дітей, які взагалі б не піддавалися впливу зазначених чинників ризику в тій або іншій мірі. Однак зрозуміло, що найбільшому ризику піддаються діти з неблагополучних сімей або діти, які з тих чи інших причин виховуються без батьків, позбавлені батьківської уваги й турботи. Саме в такій ситуації опиняються діти заробітчан, коли їхні батьки виїжджають працювати за кордон.

166

Проблеми та потреби цієї категорії дітей досліджуються у працях Т. Кірик [2], Ю.Галустян, І. Шваб, Т. Дорошок, К. Левченко, І. Трубавіної [3]. Питанням організації соціально-педагогічної та психологічної роботи з ними присвячені роботи В.Андрєєнкової, Т. Веретено, Т. Дорошок, М. Євсюкової, І. Звєрєвої [4].

Однак, слід зазначити, що проблема здійснення соціально-педагогічної підтримки дітей трудових мігрантів на сьогоднішній день залишається не вирішеною і потребує більш детального вивчення. Тому метою нашої роботи є визначення змісту та складових процесу соціально-педагогічної підтримки дітей, батьки яких виїхали працювати за кордон.

Досліджуючи цю проблему, в першу чергу, звернемося до визначення понятійного апарату та розглянемо сутність понять „підтримка”, „педагогічна підтримка”, „соціально-педагогічна підтримка”.

У „Тлумачному словнику” С. Ожегова дається таке пояснення: підтримка – це допомога, сприяння. Слово „підтримка” походить від дієслова „підтримати” і має наступні значення: 1) підтримати, не дати впасти; 2) надати допомогу, сприяння; 3) виразити згоду, виступити на захист кого-небудь; 4) не дати припинитися чому-небудь [5, с. 433].

Схоже визначення пропонується і у „Толковом словаре живого великорусского языка” В.Даля, який вказує, що підтримка, підтримувати – значить „служити опорою, підпирати, не давати рушитися й падати, тримати в попередньому вигляді” [6, с. 171].

Засновником ідей педагогічної підтримки у 70-х рр. XX століття став О. Газман. На його думку, сутність такої підтримки полягала у наданні педагогічної допомоги дітям у вирішенні їхніх індивідуальних проблем у сферах спілкування, навчання, творчості, дозвілля, здоров’я [7].

У дослідженнях Т. Анохіної дається дещо відмінне визначення: „Педагогічна підтримка являє собою систему засобів, які забезпечують допомогу дітям у самостійному індивідуальному виборі – до громадянського, професійного, екзистенціального самовизначення, а також допомога в досягненні перешкод (труднощів, проблем) самореалізації в навчальній, комунікативній, трудовій і творчій діяльності” [8, с. 72].

Ну думку Н. Михайлової та С. Юсфіна, „педагогічна підтримка – це швидше навчання дитини не лише самостійно діяти в умовах „пожежі”, але і перш за все – діяти профілактично. Відомо, що там, де існує ефективна профілактика проблем, реакція людей на проблему, що раптово з'явилася, більш усвідомлена, в усякому разі, менш панічна” [9, с. 107].

Педагогічна підтримка спрямована на розвиток самостійності дитини, але при цьому страхує її від ситуацій „хронічної, стійкої” невпевненості в собі і у своїх можливостях бути успішною. Успіх – це той емоційний стан, який закріплює в дитині впевненість у своїх силах [9, с. 107].

167

Процес педагогічної підтримки будується на основі дотримання наступних принципів:

· згода дитини на допомогу та підтримку;

· опора на особисті сили та потенційні можливості особистості;

· віра в ці можливості;

· орієнтація на здатність дитини самостійно долати труднощі;

· співробітництво, сприяння;

· конфіденційність, анонімність;

· безпечність, захист здоров’я, прав, людської гідності;

· реалізація принципу „не завдай шкоди”;

· рефлексивно-аналітичний підхід до процесу та результату [10, с. 20 – 21].

Досліджуючи проблему здійснення підтримки дітей трудових мігрантів в контексті соціальної педагогіки, розглянемо поняття „соціально-педагогічна підтримка”.

Соціально-педагогічна підтримка представляє собою діяльність, спрямовану на надання превентивної й оперативної допомоги дітям (підліткам, родинам) у вирішенні їхніх соціально-педагогічних проблем у середовищі життєдіяльності [11].

У роботах Л. Оліференко соціально-педагогічна підтримка дитинства розглядається як особливий вид соціально-педагогічної діяльності, спрямованої на виявлення, визначення й вирішення проблем дитини з метою забезпечення та захисту її прав на повноцінний розвиток і освіту [1; 12].

С. Расчетіна розуміє соціально-педагогічну підтримку як різновид таких процесів:

1. Вузький процес підтримки, здійснюваний дорослим і націлений на задоволення базових потреб дитини в безпеці, самоповазі, любові.

2. Процес посередництва, адже діяльність соціального педагога у вирішенні соціальних проблем дитини є посередницькою: соціальний педагог виступає посередником між людиною (дитиною), обтяженою проблемою, і різними структурами, що забезпечують допомогу.

3. Процес супроводу. У ситуації взаємин „соціальний педагог – дитина” підтримка дитини, посередництво й супровід утворюють цілісний процес взаємодії, націленої на вирішення проблем й забезпечення умов для повноцінного соціального розвитку дитини, посилення можливостей, що соціалізують [13].

Розглядаючи соціально-педагогічну підтримку з позицій І.Одногулової, у її структурі можна виділити соціальну, психологічну і педагогічну складові [14]. Перша складова пов’язана з дотриманням прав та соціальних гарантій, передбачених законодавчими актами. Друга включає психодіагностику, психопрофілактику та психокорекцію. Третя акцентує увагу на необхідності здійснення виховного впливу на дитину і створення педагогічних умов для її нормального розвитку,

168

визначити сутність соціально-педагогічної підтримки дітей трудових мігрантів.

По-перше, соціально-педагогічна підтримка повинна ґрунтуватися на положеннях чинного законодавства та враховувати проблеми й потреби зазначеної категорії дітей. Однак на сьогоднішній день в Україні практично відсутні конкретні законодавчі документи, спрямовані на підтримку та захист саме дітей трудових мігрантів. Тому слід дотримуватися положень нормативно-правових актів, які захищають права дітей в цілому, а також їх становище в сім’ї.

Сьогодні основним нормативно-правовим актом у цій сфері виступає Конвенція про права дитини, схвалена ООН 20 листопада 1989 року [15]. У ній проголошується, що кожна дитина має право на життя, виживання і здоровий розвиток (ст. 6), право на ім’я і набуття громадянства, право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7).

Згідно ст. 9 Конвенції ООН про права дитини, жодна дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини [15].

На основі міжнародних документів в Україні сформувалася національна нормативно-правова база щодо захисту прав дітей. Так, у 2001 році був прийнятий Закон України „Про охорону дитинства”, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері [16].

Ст. 12 цього Закону визначає, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону [16].

Важливу роль у забезпеченні прав та соціальних гарантій дітей відіграють Закони України „Про освіту” [17], „Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” [18], Сімейний кодекс [19].

Зрозуміло, що положення, наведені у цих нормативно-правових актах, стосуються різних категорій дітей, у тому числі і дітей трудових мігрантів, хоча вони далеко не повною мірою враховують специфіку їхніх проблем та потреб.

169

Першу спробу у вирішенні цього питання було зроблено Міністерством освіти і науки України у грудні 2006 року, коли був виданий Наказ „Про соціально-педагогічну і психологічну роботу з дітьми трудових мігрантів”. Згідно цього Наказу психологічною службою системи освіти таким дітям повинна надаватися допомога.

Фахівці мають приділяти увагу розв’язанню особистих проблем дітей, які виникають у них у зв’язку з від’їздом батьків за кордон, а також працювати безпосередньо з колективом, у якому знаходяться ці діти.

Важливим напрямком їхньої роботи повинна стати також профілактика, тому діяльність служби потрібно зосереджувати не лише на роботі з дитиною, але й на роботі з педагогічними працівниками і батьками [20].

Друга складова соціально-педагогічної діяльності (психологічна) вказує на те, що вона повинна бути спрямована на виявлення проблем дітей трудових мігрантів, діагностику причин їхнього виникнення, втручання у кризові ситуації, надання консультативної допомоги, порад, супровід у складних життєвих обставинах, корекцію негативних емоційних проявів, гармонізацію психологічного стану дитини.

І, нарешті, третя складова (педагогічна) передбачає створення умов для нормального розвитку та виховання дитини, встановлення контактної взаємодії з її батьками й родичами, які тимчасово виконують їхні функції, надання допомоги в налагодженні відносин з оточенням, підтримку у навчанні й отриманні освіти, реалізації творчого потенціалу, профілактику впливу негативних чинників ризику.

Таким чином, через реалізацію трьох основних складових процесу соціально-педагогічної підтримки дітей трудових мігрантів можна здійснити позитивний вплив на їхню життєву ситуацію, сприяти вирішенню різного роду проблем, забезпечити задоволення потреб, створити сприятливі умови для їхньої успішної адаптації та соціалізації.

Література

1. Шульга Т. И. Социально-педагогическая поддержка детей группы риска / Т. И. Шульга, Л. Я. Олиференко, И. Ф. Дементьева. – М.: Academia, 2004. – 256 с. 2. Кірик Т. Заробітчанські діти / Т. Кірик // Подільські вісті. – 2005. – № 21. – С. 2. 3. Проблеми дітей трудових мігрантів: аналіз ситуації / Ю. М. Галустян, І. А. Шваб, Т. О. Дорошок та ін. / Міжнародний жіночий правозахисний центр „Ла Страда – Україна”; Український ін-т соціальних досліджень ім. Олександра Яременка; Кіровоградський юридичний ін-т Харківського національного ун-ту внутрішніх справ / за заг. ред. К. Б. Левченко. – К., 2006. – 64 с.

4. Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми трудових мігрантів: навч.-метод. посіб. / В. Л. Андрєєнкова, Т. Г. Веретено, Т. О. Дорошок та ін. / Український науково-методичний центр практичної психології та соціальної роботи; Міжнародний жіночий правозахисний центр „Ла Страда – Україна” / за заг. ред. К. Б. Левченко. – Х.: Чальцев, 2008. – 384 c.

5. Ожегов С. И. Словарь русского языка: Ок. 57 000 слов / С. И. Ожегов; под ред. чл.-кор. АН СССР Н. Ю. Шведовой. – М.: Рус. яз., 1988. – 750 с.

6. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В. И. Даль. – М.: Цитадель, 1982. – Т. 3. – 784 с.

7. Газман О. С. Неклассическое воспитание: От авторской педагогики к педагогике свободы / О. С. Газман; ред.-сост. А. Н. Тубельский, А. О. Зверев. – М.: Изд-во МГУ, 2002. – 127 с. 8. Анохина Т. В. Педагогическая поддержка как реальность современного образования / Т. В. Анохина // Клас. руководитель. – 2000. – №3. – С. 63-81.

9. Михайлова Н. Н. Педагогика поддержки: учебно-метод. пособие / Н. Н. Михайлова, С. М. Юсфин. – М.: МИРОС, 2001. – 208 с.

10. Антонова Л. Психология и педагогіка поддержки / Л. Антонова // Прикладная психология и психоанализ. – 2005. – № 1.– С. 17 – 35.

11. Словарь по социальной педагогике: учеб.пособие для студ. высш. учеб. заведений / авт.-сост. Л. В. Мардахаев. – М.: Изд. центр „Академия”, 2002. – 368 с.

12. Олиференко Л. Я. Социально-педагогическая поддержка детства. Муниципальная система / Л. Я. Олиференко. – М.: Нар. образование, 2002. – 112 с.

13. Расчетина С. А. Социодидактика: История и теория социальной педагогики: монография / С. А. Расчетина, О. М. Зайченко. – Вел. Новгород: НовГУ, 2003. – 343 c.

14. Одногулова И. Л. Социально-педагогическая поддержка студентов-сирот в условиях профессиональной подготовки в вузе: дис.... канд. пед. наук: 13.00.01 / Одногулова Ирина Леонидовна. – Ставрополь, 2005. – 179 c.

15. Конвенція ООН про права дитини 1989 року // Зібрання чинних міжнародних договорів України. – 1990. – № 1. – С. 205.

16. Закон України „Про охорону дитинства” // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 30. – С. 142.

17. Закон України „Про освіту” // Відомості Верховної Ради УРСР (ВВР). – 1991. – № 34. – С. 451.

18. Закон України „Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю” // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2001. – № 42. – С. 213.

19. Сімейний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2002. – № 21-22. – С. 135.

20. Наказ Мiнiстерства освiти i науки України Про проведення соціально-педагогічної та психологічної роботи з дітьми трудових мігрантів від 28.12.2006 № 865.

Карітас (від лат. " caritas" – милосердя, самовіддана безкорисна любов) – це міжнародна мережа благодійних організацій, що є конфедерацією 165 національних організацій.. Усі соціальні центри для дітей трудових мігрантів щодня надають такі послуги:

Психологічне консультування – індивідуальна допомога та групова робота.

Педагогічна корекція та допомога у навчанні.

Просвітницькі та виховні заняття, що спрямовані на підвищення соціальної безпеки дітей трудових мігрантів.

Соціальна підтримка у вирішенні особистих проблем та труднощів.

Групові тренінги та ігри, спрямовані на психологічну стабілізацію та емоційний розвиток.

Арт-терапія, театральний гурток, музичний або художній гурток, хор, заняття з бісером, декупаж, виготовлення декоративних вітальних листівок та інші творчі активності.

Відвідування парків, театрів, кіно, організація виставок, концертів, святкування днів народжень дітей.

Туристичні подорожі, літні табори, походи, екскурсії спортивні ігри, змагання.

Працівники Карітасу України надають допомогу також членам сімей дітей трудових мігрантів, – включаючи консультування, соціальну допомогу, психологічну підтримку, встановлення ефективних партнерських відносин із батьками, родичами або опікунами дітей.

Також соціальні центри для дітей трудових мігрантів організовують тренінги для опікунів та батьків, ініціюють спілкування між ними.

⇐ Предыдущая123

Поделиться: