Ставлення до війни народів воюючих країн. Еволюція громадської позиції

Світова війна породила негативні зміни в способі життя народів, економічну розруху, відірвала від господарства мільйони робітників і селян усіх воюючих країн. Життя та побут переважної більшості населення воюючих країн уже в перший рік війни швидко зазнали різких змін у бік їхнього погіршення.

Тривалий робочий день, зниження заробітної плати й зростання цін, погане харчування зумовили зростання смертності серед цивільного населення. Разом зі значними військовими втратами це призвело до істотного скорочення чисельності населення Австро-Угорщини, Німеччини і Франції. Життєвий побут мільйонів людей визначали важка повсякденна праця, довге стояння в чергах, голод і холод. У прифронтових зонах населення страждало від артилерійських та авіаційних бомбувань цивільних об'єктів у тилу. На окупованих територіях звичайним явищем ставали безцеремонні реквізиції, контрибуції та неприкриті грабунки з метою вилучення продуктів харчування, тяглової сили, інших матеріальних цінностей. З'явилася незнана доти проблема біженців.

Вже в перший рік війни мали місце випадки братання солдатів воюючих країн. Починаючи з 1915 р. у Німеччині почастішали страйки та робітничі демонстрації. Осібне місце в цих питаннях займали ліві соціалісти Німеччини (К. Лібкнехт, Р. Люксембург, В. Пік та ін.), які діяли під гаслом "Війна війні", розвінчували грабіжницький характер імперіалізму, закликали до солідарної боротьби спільно з народами інших країн.

Хвиля шовіністичних настроїв у різних шарах суспільства не оминула й Великобританію. Разом з буржуазією тред-юніони, лейбористська партія та Британська соціалістична партія закликали народ підтримати війну "проти прусського мілітаризму". Однак ці настрої поступово слабшали під впливом зниження життєвого рівня, мілітаризації праці, тривалих понадурочних робіт без вихідних. Уже в 1915 р. застрайкували машинобудівники та суднобудівники в Шотландії, шахтарі Південного Уельсу, вимагаючи підвищення заробітної плати й уведення робітничого контролю над виробництвом.

У роки війни в Росії прискорено розвивалися старі й створювалися нові монополістичні об'єднання, що контролювали практично всю промисловість. Війна забезпечувала буржуазії одержання фантастичних прибутків, які сягали 100-200 %. Становище робітників погіршувалося, робочий день продовжувався, масово застосовувалися понадурочні роботи. Промисловість не задовольняла запитів військових. Воєнні витрати все більше покривалися за рахунок іноземних кредитів. Різко занепало сільське господарство: у більшості губерній до половини сіл лишилося без чоловіків, що зумовило скорочення виробництва сільгосппродукції. Нестача продовольства набувала катастрофічних розмірів. Воєнна та економічна криза в Росії поступово переростала в соціально-політичну.

У таких умовах швидко наростав робітничий рух. Протягом серпня - грудня 1914 р. в Росії відбулося 68 страйків, у 1915 р. - більше тисячі, у 1916 р. - 1500. Незважаючи на урядові репресії, страйки все частіше переростали з економічних у політичні. Посилився селянський рух. Уряд не раз використовував збройну силу для придушення заворушень на селі.

Загроза революції та визвольних рухів у "національних окраїнах" Росії штовхала в опозицію до царизму й значну частину дворянства, буржуазії, військових. Назріваючі зміни в Росії ставали невідворотними.

Втягнувши до своєї орбіти колоніальні та залежні країни, світова війна великою мірою визначила і їхній економічний та політичний розвиток. У країнах Азії й Африки з'явилися передумови піднесення визвольного руху.

У цілому зумовлені Першою світовою війною основні суперечності капіталістичної системи та породжене ними загострення внутрішнього становища викликали наростання загального негативного ставлення народів воюючих країн до війни. Еволюція громадської думки відбувалася в бік поступового посилення вимог економічного та політичного переустрою народного життя.

 

⇐ Предыдущая123456789

Поделиться: