Кліматотерапія як напрямок курортології. Біометеорологічні фактори, характеристика та класифікація.

Медична кліматологія є одним із основних розділів біометеорології, яка вивчає особливості клімату в медико – біологічному аспекті. Її основними завданнями є не тільки оцінка клімату з лікувально – профілактичною метою, але і вияснення залежності функціонального стану організму людини від динаміки природних геліогеофізичних і синоптико – метеорологічних факторів.

Комплексна медична кліматологія використовує системні методи оцінки погоди і клімату, вона виходить із того, що на організм впливає погода в цілому. При цьому окремі метеорологічні компоненти в загальному комплексі погоди можуть стати ведучими в дії на організм. Проте, при цьому всі інші метеорологічні фактори також впливають на організм і складають специфічний погодний фон.

Біометеорологічні фактори, що впливають на людський організм

       Умовно атмосферні фактори ділять на три групи:

1. метеорологічні (фізичні, хімічні).
2. радіаційні (сонячні, космічні).
3. телуричні (земні).

До хімічних факторів відносять гази повітря та різноманітні суміші. Склад та відсоткове відношення газів, які входять в склад атмосферного повітря, суворо постійний і не змінюється ні від широти, ні від висоти місцевості. Азот – 78%, кисень – 21%, аргон 0,93% по об’єму. Інші одноатомні гази – неон, гелій, криптон – менше 1%. До природних сумішей відносять вуглекислий газ, озон, іони, пари води.

До фізичних (метеорологічних ) факторів відносять температуру повітря атмосферний тиск, вологість повітря, а також такі атмосферні явища, як хмарність, опади, вітер.

Температура повітря визначається в основному сонячною радіацією, тому і спостерігаються добові та сезонні її зміни. Раптове коливання температури пов’язане із загальними процесами циркуляції атмосфери. Про ступінь коливання температури судять по величині добової та міждобової амплітуди (різниця максимального та мінімального значення за добу). По температурному режиму виділяють три великі групи погоди:

1. безморозні.
2. погода з переходом температури повітря через 0⁰ С.
3. морозні погоди.

Неблагополучний вплив на людину чинять екстремальні (максимальні та мінімальні) значення температури, а також значне її коливання.

Атмосферний тиск вимірюється в мм рт.ст. Нормальний атмосферний тиск – це тиск на рівні моря при температурі повітря 0⁰С водяних парів. Він рівний 760 мм рт.ст. або 1013 мбар. По мірі піднімання тиск знижується на 1 мм рт.ст на кожні 11м висоти. Тиск повітря характеризується частими неперіодичними коливаннями, які пов’язані із змінами погоди.

Атмосферна електрика – сукупність електричних явищ, які проходять в атмосфері, які характеризуються наступними параметрами:

1. градієнтом потенціалу.
2. позитивною, негативною, сумарною провідністю повітря.
3. коефіцієнтом уніполярності.
4. вертикальним потоком провідності.

Напруга електричного поля атмосфери має велику змінність в залежності від опадів, хмарності, грози, а також пори року, географічної ширини і висоти місцевості.

Іонізацію атмосфери викликають космічні промені, УФ- випромінювання сонця, продукти розпаду радіоактивних речовин атмосфери та ґрунту. Носієм повітряної електрики є молекули газів повітря, які набувають або втрачають елементарні електричні заряди, і із нейтральних часток стають іонами з позитивним чи негативним зарядом. Негативну полярність мають іони та молекули з киснем, а позитивну – двоокис вуглеводу.

Від іонізації необхідно відрізняти явище електризації поверхні тіл. В природі майже все наелектризовано, в т.ч. пил, дим, та інші забруднювачі повітря.

Електрична провідність повітря обумовлена головним чином легкими іонами. Під впливом електричного поля легкі іони переміщаються : негативні доверху, позитивні до Землі, створюють направлений по вертикалі електричний струм. Рухомість іонів залежить від вмісту водяних парів, чим більше, тим рухомість менша.

Коефіцієнт уніполярності пояснюється тим, що Земля має негативний заряд, тому негативні іони відштовхуються від неї, направляються доверху. Перед грозою накопичуються позитивні іони, після грози - негативні.

В річній динаміці аероіонізація максимальна в серпні – вересні, мінімальна – лютий – березень. Градієнт потенціалу максимальний зимою, мінімальний літом. Найменше значення градієнту потенціалу в горах.

Вологість повітря характеризується трьома основними величинами:

1. пружністю пару.
2. відносною вологістю – відсотковим відношенням пружності (парціального тиску) водяного пару в атмосфері до пружності максимального насичення при даній температурі.
3. абсолютна вологість (в грамах на кубічний метр).

В метеозведеннях вказують відносну вологість. Сухе повітря – при вологості менше 55%, помірно сухе – при 56-70%, вологе – при 71-85%, дуже вологе (сире) - вище 85%.

       Найбільш прийнятні для організму вологість повітря – 50%, температура – 16-18⁰С, швидкість повітря – 7м/с.

       При підвищенні вологості повітря затрудняється випаровування, важко переноситься жара, посилюється дія холоду. Холод і жара в сухому кліматі переноситься легше, ніж у вологому.

       Вітер – характеризується направленістю та швидкістю. За направленістю існує 16 румбів горизонту. Сила вітру визначається за 13-бальною шкалою Сімпсона – Бофорта, за якою 0 відповідає штилю, а 13 – урагану (швидкість вітру вище 30м/с).

       При низьких температурах вітер посилює тепловіддачу, може привести до переохолодження. В спеку вітер посилює випаровування і покращує самопочуття. Слабий вітер тонізує та стимулює. Сильний – стомлює, подразнює нервову систему, затруднює дихання.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: