Аналіз фінансової стійкості

Аналіз фінансової стійкості

Розглянемо першу групу коефіцієнтів, що характеризують фінансову стійкість банку. Для цього спочатку визначимо, з нашого погляду, найважливіші з них, приведемо алгоритм їх розрахунку та розкриємо їх економічний зміст (табл. 14.2). Після цього на основі даних балансу, наведеного в табл. 14.1, розрахуємо вибрані показники, проаналізуємо їх рівень, тенденції і зробимо висновок про рівень фінансової стійкості банку.

Отже, як свідчать дані таблиці, основними коефіцієнтами, які характеризують фінансову стійкість банку, є:

коефіцієнт надійності;

коефіцієнт фінансового важеля;

коефіцієнт участі власного капіталу у формуванні активів;

коефіцієнт захищеності дохідних активів власним капіталом;

коефіцієнт мультиплікатора капіталу.

Таблиця 14.1

Вихідні дані, тис. грн

Власний капітал

112 904,1

125 926,2

111,5

Засновницький (акціонерний) капітал

К_акц

26 176,8

31 911,1

121,9

Залучені кошти

З_к

152 531,1

182 636,1

119,7

Активи загальні

А_з

265 435,2

308 562,3

116,2

Активи дохідні

А_д

146 910,6

216 662,7

147,5

Активи недохідні

А_н

118 524,6

91 899,6

77,5

Активи капіталізовані

А_к

379 66,8

48 029,7

126,5

Аналіз ділової активності

Ділову активність банку в методичній літературі (зокрема, Р. І. Тиркало і З. І. Щибиволок) рекомендують визначити через аналіз взаємозв’язку оцінки ресурсного потенціалу банку (пасивів) і його використання як у цілому в активах, так і його окремих вкладень в інвестиції, в кредитний портфель, у матеріально-технічне забезпечення.

Необхідні висновки можна отримати трьома шляхами:

I. зіставленням висновків за взаємозв’язаними статтями і розділами активів і пасивів;

II. кількісною ув’язкою змін в активах і пасивах у вартісному виразі;

III. розрахунком коефіцієнтів, що характеризують досягнуті рівні активності використання пасивів і активів.

Розкриємо методику аналізу ділової активності спочатку на основі давно відомого в нас коефіцієнтного методу.

Проаналізувавши системи коефіцієнтів, що їх рекомендує методична література для аналізу ділової активності банку, ми відібрали такі з них, які найбільшою мірою і прямо, а не побічно розкривають рівень використання пасивів і активів.

У частині пасивів це:

коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів;

коефіцієнт активності залучення строкових коштів;

коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів;

коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи;

коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель.

У частині активів це такі коефіцієнти:

коефіцієнт рівня дохідних активів;

коефіцієнт кредитної активності;

коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані і дочірні підприємства (через пайову участь);

коефіцієнт (частка) інвестицій у цінні папери і пайову участь у дохідні активи;

коефіцієнт проблемних кредитів.

Узагальнення відібраних коефіцієнтів, алгоритм розрахунку та їх економічний зміст наведені в табл. 14.4.

Необхідні розрахунки вказаних двох груп коефіцієнтів виконано в окремій табл. 14.5.

Ділову активність визначає як рівень залучення пасивів, так і рівень їх використання в активах.

Доцільно насамперед розглянути групу показників, які характеризують рівень ділової активності залучення пасивів і розміщення їх у певні групи активів. Ця група показників служить вимірником рівня ефективності діяльності банку на фінансовому ринку.

У цілому рівень ділової активності щодо залучення ресурсів зі сторони характеризує коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів, який, як свідчать дані табл. 14.5, має тенденцію до підвищення: на початок 2001 р. він становив 0,57, а 2002 р. — 0,59. Рівень даних показників не загрозливий і може бути вищим (оптимальне значення 0,70). З одного боку, існуючий їх рівень говорить про відсутність можливостей чи небажання аналізованого банку розробляти технології та вживати заходи щодо залучення ресурсів клієнтів, бо відсутній масовий позичальник кредитів з ліквідною заставою.

Установлена тенденція підтверджується і низьким рівнем показників (коефіцієнтів) активності залучення: міжбанківських кредитів на вказані дати відповідно 0,05 і 0,14 та строкових депозитів — відповідно 0,12 і 0,06. З іншого боку, банк, з огляду на сьогоднішні можливості кредитопозичальників, може мати вдо-
сталь кредитних ресурсів, сформованих за рахунок власних коштів. Це підтверджується високою їх питомою вагою в загальному обсязі джерел пасивів банку: 43 % на початок 2001 р. і 41 % на початок 2002 р.

Таблиця 14.4

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ І ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ДІЛОВУ АКТИВНІСТЬ БАНКУ

№	Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає
а) в частині пасивів
1	Коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів		Питома вага залучених коштів (З_к) у загальних пасивах (П_заг)
2	Коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів		Питома вага одержаних міжбанківських кредитів (МБК) у загальних пасивах (П_заг)
3	Коефіцієнт активності залучення строкових депозитів		Питома вага строкових депозитів (Д_стр) у загальних пасивах (П_заг)
4	Коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи		Співвідношення дохідних активів (Д_а) і залучених коштів (З_к)
5	Коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель		Питома вага кредитного портфеля (КР) у залучених коштах (З_к)
6	Коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель		Співвідношення кредитного портфеля (КР) і депозитів строкових (Д_с)
б) в частині активів
1	Коефіцієнт дохідних активів		Питома вага дохідних активів (А_д) у загальних активах (А_з)
2	Коефіцієнт кредитної активності інвестицій у кредитний портфель		Питома вага кредитного портфеля (КР) у загальних активах (А_з)
3	Коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери і пайову участь		Питома вага портфеля цінних паперів і паїв (ЦПП) у загальних активах (А_з)
4	Коефіцієнт інвестицій у дохідних активах		Питома вага інвестицій (ЦПП) у дохідних активах (А_д)
5	Коефіцієнт проблемних кредитів		Питома вага проблемних (прострочених і безнадійних) кредитів (КР_пб) у кредитному портфелі в цілому (КР)

Таблиця 14.5

ВИХІДНІ ДАНІ ТА РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ КОЕФІЦІЄНТІВ
ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ БАНКУ

№	Назва показників	Умовні позначення	Станом на 1.01.		Темп змін
			2001 р.	2002 р.

І. У частині пасивів

а) Вихідні дані, тис. грн

Пасиви загальні

П_заг

265 435,2

308 562,3

116,2 %

Залучені кошти всього

З_к

152 531,1

182 636,1

119,7 %

Строкові депозити

Д_с

33 144,3

17 304,6

52,2 %

Міжбанківські кредити одержані

МБК_од

14 415,9

46 064,4

319,5 %

Кредитний портфель

КР

108 703,8

136 421,4

125,5 %

Активи дохідні

А_д

146 910,6

216 662,7

147,5 %

б) Коефіцієнти ділової активності пасивів

Коефіцієнт активності залучення позичених і залучених коштів (ряд. 2 : : ряд. 1)

К_зк

0,57

0,59

+0,02

Коефіцієнт активності залучення міжбанківських кредитів (ряд. 4: ряд. 1)

К_ЗМБК

0,05

0,14

+0,09

Коефіцієнт активності залучення строкових депозитів (ряд. 3: ряд. 1)

К_зсд

0,12

0,06

–0,06

Коефіцієнт активності використання залучених коштів у дохідні активи (ряд. 2 : ряд. 6)

К_зда

1,04

0,84

–0,20

Коефіцієнт активності використання залучених коштів у кредитний портфель (ряд. 5 : ряд. 2)

К_зкр

0,71

0,75

+0,04

Коефіцієнт активності використання строкових депозитів у кредитний портфель (ряд. 3 : ряд. 5)

К_дскр

0,31

0,27

–0,04

Закінчення табл. 14.5

№	Назва показників	Умовні позначення		Станом на 1.01.			Темп змін
				2001 р.	2002 р.
ІІ. У частині активів
а) Вихідні дані, тис. грн
1	Активи загальні	А_з		265 435,2		308 562,3	116,2 %
2	Активи дохідні	А_д		146 910,6		216 662,7	147,5 %
3	Кредитний портфель	КР		108 703,8		136 421,4	125,5 %
4	Вкладення в цінні папери і в паї асоційованих компаній	ЦПП		29 052,6		4996,5	17,2 %
5	Прострочені і безнадійні кредити	КР_п		326,1		272,7	83,6 %
б) Коефіцієнти ділової активності активів
1	Коефіцієнт рівня дохідних активів (ряд. 2 : ряд. 1)		К_да	0,55		0,70	+0,15
2	Коефіцієнт кредитної активності (ряд. 3 : ряд. 1)		К_кра	0,41		0,44	–0,03
3	Коефіцієнт загальної інвестиційної активності в цінні папери і пайову участь (ряд. 4 : ряд. 1)		К_іа	0,11		0,02	–0,09
4	Коефіцієнт (частка) інвестицій у дохідних активах (ряд. 4 : ряд. 2)		К_іда	0,20		0,02	–0,18
5	Коефіцієнт проблемних кредитів (ряд. 5 : ряд. 3)		К_пкр	0,03 (або 3 %)		0,02	–0,01

Водночас коефіцієнти, а отже, і рівні активності розміщення і використання залучених коштів в активи банку, були достатньо високими або зростали. Так, коефіцієнти використання залучених коштів у доходні активи становили 1,04 і 0,84, а в кредитний портфель — 0,71 і 0,75. Водночас коефіцієнт активності строкових депозитів у кредитний портфель становив відповідно 0,31 і 0,27. Рівень коефіцієнтів залучення строкових депозитів характеризує також діяльність банку щодо розвитку депозитної клієнтської бази. Оскільки даний банк майже не залучає міжбанківських кредитів, то знижуюча динаміка коефіцієнтів залучення строкових депозитів з 0,31 до 0,27 може свідчити або про відсутність можливостей, або про небажання даного банку розробляти технології щодо залучення цих ризикованих ресурсів порівняно з дешевими власними, якими банк достатньо забезпечений в аналізований період.

Ділова активність активів характеризується рівнем вкладень ресурсів банку в дохідні активи, кредитний портфель, у цінні папери і розкриває як досягнутий рівень, так і можливості банку в даний період. Різке підвищення дохідних активів у цілому, з їх диверсифікацією в кредитний та інвестиційний портфелі, за більшістю показників свідчить про ескалацію ділової активності комерційного банку і розширення власного місця на фінансовому ринку.

Дані табл. 14.5 свідчать саме про таку ескалацію, в результаті якої за період з 1 січня 2001 р. по 1 січня 2002 р. (усього за рік) рівень дохідних активів, виражений коефіцієнтом, зріс з 0,55 до 0,70 (за незначного рівня проблемних кредитів, які навіть скоротилися з 3 % до 2 %), а кредитної активності — з 0,41 до 0,44. Але активність залучення коштів у цінні папери і пайова участь знизилися з 0,11 до 0,02, як і частка інвестицій у дохідних активах — з 0,20 до 0,02 (або на 2 %), що зумовлено викупом державою облігацій внутрішньої державної позики.

Отже, найбільш зростаюча ділова активність банку проявилася в кредитній політиці. Вона базується на зростанні коефіцієнтів активності використання в кредитний портфель як усіх залучених коштів (з 0,71 до 0,75), так і досить високого рівня їх за строковими депозитами (відповідно 0,31 і 0,27), що видно із даних аналізованої табл. 14.5.

Як доповнення до аналізу ділової активності банку, здійсненого коефіцієнтним методом, розкриємо її також методом зіставлення і взаємоув’язки між джерелами інвестування (ресурсів банку) та напрямами їх вкладень в активи, як це рекомендують у своєму навчальному посібнику Р. І. Тиркало і З. І. Щибиволок.

Позитивні сторони цієї методики в тому, що вона на противагу коефіцієнтному методу, який дає інформацію тільки про досягнутий рівень, розкриває механізм, через зміни (які є факторами) статей активу і пасиву балансу, прискорення й уповільнення ділової активності банку. Розкриємо її дію.

Джерела інвестування — це збільшення ресурсів за статтями пасивів балансу плюс зменшення коштів за статтями активів. Збільшення статей джерел інвестування свідчить про залучення банком додаткових джерел із зовнішнього ринку, а зменшення статей активу — про переливання наявних ресурсів з одних статей активів на інші та на покриття вилучених коштів.

Напрями вкладень — це збільшення за статтями активів балансу плюс їх зменшення за статтями пасивів. Збільшення активів свідчить про фінансування ділових активів, а зменшення пасивів — про вилучення коштів клієнтами з їх рахунків у банку.

Зміни (коливання) в складі джерел інвестицій (ресурсів банку) та напрямів їх вкладень в активи за місяць, квартал, півріччя, рік свідчать про прискорення і розгортання ділової активності банку або про уповільнення і згортання її.

За даними балансів станом на 01.01.2001 р. та 01.02.2002 р. (див. табл. 14.1) розрахуємо зміни, що відбулися в 2001 р. по кожній статті (табл. 14.6), та згрупуємо за факторами (табл. 14.7) для оцінки коливань ділової активності.

Дані табл. 14.6 показують, що між джерелами інвестицій та напрямами вкладень має бути рівність.

Зміни (коливання) обсягів статей активу і пасиву балансу виступають у ролі факторів сповільнення і прискорення ділової активності банку. Ці фактори узагальнимо за 2001 р. в табл. 14.7 і розглянемо тенденції, що склалися.

Із даних табл. 14.7 видно, що сума впливу факторів прискорення і розгортання ділової активності комерційного банку «Енергетик» в 2001 р. становила 199 186,2 тис. грн (64,5 % від балансу-нетто на кінець року) проти дії факторів її уповільнення і згортання на 62 418,6 тис. грн (20,2 %).

Це свідчить про переважання політики агресивної ділової активності банку, а не захисту і виживання на фінансовому ринку, що сприяло підвищенню ефективності віддачі активів капіталу і, в кінцевому підсумку, зростанню чистого прибутку за 2001 р. до 28 164,6 тис. грн порівняно 24 671,1 тис. грн за 2000 р., або на 114,2 %.

Таблиця 14.6

ДИНАМІКА ЗМІН ДЖЕРЕЛ ІНВЕСТУВАННЯ І НАПРЯМІВ ВКЛАДЕНЬ РЕСУРСІВ БАНКУ ЗА 2001 р., тис. грн

Джерела інвестицій			Напрями вкладень
№	Назва статей	Сума	№	Назва статей	Сума
Власні кошти			Високоліквідні активи
1	Статутний фонд	+5634,3	1	Грошові кошти в касі і на коррахунку в НБУ	–9909,6
2	Резервний фонд	+386,1	2	Коррахунки в інших банках	+66 645,0
3	Чистий прибуток звітного року	+3493,5	3	Строкові депозити в інших банках	–554,1
4	Нерозподілений прибуток минулих років	+3508,2	4	Разом (рядки 1—3)	+56 181,3
5	Переоцінка основних засобів	—	Дохідні активи
6	Разом власні кошти (рядки 1—5)	+13 022,1	5	Міжбанківські кредити надані	–1618,8
Залучені кошти			6	Кредити, надані юридичним і фізичним особам	+29 336,4
7	Кошти до запитання	+23 214,6	7	Інвестиції в державні цінні папери	–20 886,6
8	Строкові депозити	–15 841,2	8	Інвестиції в акції	–3169,5
9	Міжбанківські кредити одержані	+31 648,5	9	Разом (рядки 4—8)	+3661,5
10	Кредитори	– 8916,9	10	Робочі активи (ряд. 4 + ряд. 9)	+59 842,8
11	Разом залучені кошти (рядки 7—10)	+30 105,0	Іммобілізовані активи
12	Ресурсний потенціал Усього (ряд. 6 + ряд. 11)	+43 127,1	11	Малоцінні та господарські матеріали	–498,6
12	Ресурсний потенціал Усього (ряд. 6 + ряд. 11)	+43 127,1	12	Основні засоби і капітальні вкладення	+9890,1
			13	Нематеріальні активи	+172,8
			14	Дебітори	–26 280,0
			15	Разом (рядки 11—14)	–16 715,7
			16	Ділові активи Усього (ряд. 10 + ряд. 15)	43 127,1

Таблиця 14.7

Аналіз ліквідності

Ліквідність комерційного банку — це можливість і здатність банку виконувати свої зобов’язання перед клієнтами і різними контрагентами в аналізованих періодах. Ліквідність балансу як ступінь покриття зобов’язань активами і ліквідність самих активів забезпечується дотриманням насамперед обов’язкових економічних нормативів Національного банку України. Взяті нами ці та ряд інших, найбільш суттєвих, прийнятих в економічній літературі показників (алгоритм розрахунку та економічний зміст яких наведено в табл. 14.8), на нашу думку, дають можливість достатньо повно розкрити ліквідність балансу банку.

Наведений у табл. 14.8 блок показників призначено для оцінки ліквідності банку щодо його здатності перетворювати активи в грошову готівку для погашення зараз (на дату складання балансу) та в найближчий період зобов’язань перед клієнтами за їх поточними, депозитними, ощадними рахунками, а також перед кредиторами, інвесторами, акціонерами.

Таблиця 14.8

АЛГОРИТМ РОЗРАХУНКУ Й ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ПОКАЗНИКІВ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЛІКВІДНІСТЬ БАЛАНСУ БАНКУ

Найменування показника	Алгоритм розрахунку	Економічний зміст показника визначає

Показники ліквідності

1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності

Показує можливість банку погашати «живими» грішми з коррахунків і каси зобов’язання за всіма депозитами (Д) 2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку

Характеризує максимальну можливість банку в погашенні зобов’язань (З_заг) всіма активами (А_заг) 3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів

Характеризує питому вагу високоліквідних активів (А_вл) у робочих активах(А_р) 4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань

Характеризує забезпечення дохідними активами банку (А_д) його загальних зобов’язань (З_заг) і сповіщає про часткове погашення зобов’язань банку поверненнями дохідних активів 5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (для визначення незбалансованої ліквідності)

Розкриває, наскільки видані кредити (КР) забезпечені всіма залученими депозитами (Д) (чи є незбалансована ліквідність) 6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань

Розкриває здатність банку погашати зобов’язання (З_заг) високоліквідними активами (А_вл) та через продаж майна (А_м)

Як свідчать дані, наведені в розрахунковій таблиці 14.9, банк забезпечував за аналізований період високий фактичний понаднормативний рівень коефіцієнтів миттєвої ліквідності (відповідно 53 % на 1 січня 2001 р. і 99 % на 1 січня 2002 р. за норми НБУ не менше 20 %) і загальної ліквідності (відповідно 174 % і 169 % за норми не менше 100 %), і це забезпечувало спроможність банку погашати будь-які зобов’язання і борги перед клієнтами.

Дещо знизилася забезпеченість робочих активів високоліквідними: з 24 % на 1 січня 2001 р. до 15 % на 1 січня 2002 р. за нормативної вимоги НБУ не менше 20 %. Це виникло через зростання робочих активів на 131 % і скорочення високоліквідних на 11 %. Отже, це зниження — сигнал про необхідність активізації управлінських заходів, спрямованих на усунення появи ризикового
фактора, який також контролюється НБУ.

Про підвищення забезпеченості дохідними активами всіх зобов’язань банку свідчить коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань. За нормативу в межах 70—80 % вона зросла з 96 % на 1 січня 2001 р. до 119 % на 1 січня 2002 р.

Доповнюючим показником ресурсної ліквідності є коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів. Як видно із табл. 14.9, цей показник зріс з 102 % на 1 січня 2001 р. до 120 % на 1 січня 2002 р. Це означає, що ризик ліквідного погашення основного обсягу зобов’язань перед клієнтами банку має зростаючу тенденцію. Отже, видані кредити забезпечені переважаючим обсягом залучених депозитів і банкові не загрожує незбалансована ліквідність.

Як показує коефіцієнт генеральної ліквідності, продовжує залишатися високою спроможність банку погашати зовнішні зобов’язання за залученими і позиченими коштами високоліквідними активами та через продаж нерухомості (майно і незавершені капітальні вкладення). Він дещо скоротився з 106 % до 99 %, але цей рівень дуже високий.

Таким чином, розрахована і розглянута в табл. 14.9 система показників банку показала, що він дотримувався в 1999—2002 рр. нормативних вимог НБУ щодо ліквідності і забезпечував активами свою здатність погашати будь-які вимоги за своїми зобов’язаннями перед клієнтами, що розмістили свої гроші в цьому банку на поточних, вкладних, депозитних рахунках, а також перед кредиторами по господарській діяльності та акціонерами.

Таблиця 14.9

ВИХІДНІ ДАНІ ТА РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ,
ЩО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ ЛІКВІДНІСТЬ БАНКУ

Назва показників	Умовні позначення	Станом на 1.01.		Відхилення, %
Назва показників	Умовні позначення	2001 р.	2002 р.	Відхилення, %
Вихідні дані, тис. грн
1. Коррахунки в банках	К_кр	34 271,7	102 079,5	297,8
2. Готівка в касі банку	К_а	21 813,9	10 741,5	49,2
3. Зобов’язання в депозитах усіх видів	Д	105 984,3	113 359,2	106,9
4. Активи загальні	А_з	265 435,2	308 562,3	116,2
5. Зобов’язання (залучені і позичені кошти) всіх видів	ЗК	152 531,1	182 636,1	119,7
6. Активи високоліквідні	А_вл	47 485,5	37 575,9	79,3
7. Активи робочі	А_р	194 396,1	254 238,6	130,8
8. Активи дохідні	А_д	146 910,6	216 662,7	147,5
9. Активи в майні (основні засоби і нематеріальні активи)	А_м	37 966,8	48 029,7	126,5
10. Видані кредити	КР	108 703,8	136 421,4	125,5
Розрахунок коефіцієнтів				Оптимальне значення
1. Коефіцієнт миттєвої ліквідності ((ряд. 1 + ряд. 2) : ряд. 3)	К_мл	0,53	0,99	Не менше 20 %
2. Коефіцієнт загальної ліквідності зобов’язань банку (ряд. 4 : ряд. 5)	К_зл	1,74	1,69	Не менше 100 %
3. Коефіцієнт відношення високоліквідних до робочих активів (ряд. 4 : ряд. 5)	К_свр	0,24	0,15	Не менше 20 %
4. Коефіцієнт ресурсної ліквідності зобов’язань (ряд. 8 : ряд. 5)	К_рл	0,96	1,19	Близько 70—80 %
5. Коефіцієнт ліквідного співвідношення виданих кредитів і залучених депозитів (ряд. 10 : ряд. 3)	К_скзд	1,02	1,20	×
6. Коефіцієнт генеральної ліквідності зобов’язань ((ряд. 6 + ряд. 9) : : ряд. 5)	К_глз	1,06	0,99	×

І. За доходом

а) Вихідні дані, тис. грн

1. Балансовий прибуток П_Б 35 244,3 40 235,1 114,2 2. Доходи загальні Д_З 88 788,0 100 590,0 113,3 3. Процентні доходи Д_п 60 348,0 59 049,0 97,8 4. Непроцентні доходи Д_н 28 440,0 41 541,0 146,1 5. Інші операційні доходи Д_і 1557,0 3147,0 202,1 6. Процентні витрати В_п 17 100,0 22 044,0 128,9 7. Середньорічні активи загальні Ā_з 254 211,0 286 722,0 112,8 8. Середньорічні активи недохідні Ā_н 112 983,0 84 805,0 75,0 9. Надані кредити середньорічні

153 573,0 139 122,0 90,6 10. Підпроцентні зобов’язання (депозити + міжбанківські кредити) З_пп 58 803,0 66 426,0 113,0 11. Витрати загальні В_з 64 587,0 72 417,0 112,1 12. Витрати непроцентні В_н 47 484,0 50 373,0 106,1 13. Середньорічна чисельність працівників СЧП 350 400 114

б) Коефіцієнти ефективності

1. Загальний рівень рентабельності (ряд. 1 : ряд. 2) К₁ 39,7 40,0 +0,3 2. Коефіцієнт окупності витрат доходами (ряд. 2 : ряд. 11) К₂ 1,375 1,389 +0,014 3. Чиста процентна маржа (рівень дохідності активів) (ряд. 3 – ряд. 6) : (ряд. 7) · 100 К₃ 17,0 12,9 –4,1 4. Чистий спред (рівень дохідності процентних операцій) [(ряд. 3 : ряд. 9) · 100] – – [(ряд. 6: ряд. 10) · 100] К₄ 10,2 9,2 –1,0

Закінчення табл. 14.11

Назва показників	Умовні позначення	Станом на 1.01.		Темп зміни в % або абсолютне
Назва показників	Умовні позначення	2001 р.	2002 р.	Темп зміни в % або абсолютне
5. Інший операційний дохід (на середньорічні активи) (ряд. 5 : ряд. 7)	К₅	0,6	1,1	+0,5
6. «Мертва точка» прибутковості банку (ряд. 12 – ряд. 4) : (ряд. 7 – – ряд. 8)	К₆	0,13	0,04	–0,09
7. Продуктивність праці, грн (ряд. 2 : ряд. 13)	К₇	253 680,0	264 750,0	+1107
ІІ. За чистим прибутком
а) Вихідні дані, тис. грн
1. Чистий прибуток	ЧП	24 671,1	28 164,6	114,2
2. Середньорічні активи	Ā_заг	254 211,0	286 722,0	112,8
3. Середньорічні дохідні активи	Ā_д	141 228,3	201 917,0	142,9
4. Середньорічний загальний капітал		91 590,0	109 311,0	119,3
5. Середньорічний статутний фонд (акціонерний капітал)		23 545,0	28 066,0	119,2
6. Загальні витрати	В_з	64 587,0	72 417,0	112,1
7. Середньорічна чисельність працівників	СЧП	350	400	114
б) Коефіцієнти ефективності за чистим прибутком
1. Рентабельність активів, % (ряд. 1 : ряд. 2)	К₈	9,7	9,8	+0,1
2. Рентабельність дохідних активів, % (ряд. 1 : ряд. 3)	К₉	17,5	13,9	–3,6
3. Рентабельність загального капіталу, % (ряд. 1 : ряд. 4)	К₁₀	26,9	25,8	–1,1
4. Рентабельність статутного фонду (акціонерного капіталу), % (ряд. 1 : ряд. 5)	К₁₁	104,8	98,3	–6,5
5. Рентабельність діяльності по витратах, % (ряд. 1 : ряд. 6)	К₁₂	38,2	38,9	+0,7
6. Продуктивність праці середньорічного працівника, грн (ряд. 1 : : ряд. 7)	К₁₃	70 489,0	70 411,0	–78,0

Водночас мертва точка прибутковості банку (вона показує, яка мінімальна дохідна маржа повинна бути для покриття всіх витрат, після якої можна заробляти прибуток) з 13 коп. за 2000 р. знизилася до 4 коп. на гривню робочих активів за підсумками 2001 р. Як видно з табл. 14.11, це сталося завдяки значному зростанню непроцентних доходів з 28,4 тис. грн до 41,5 тис. грн, або в 1,5 раза і скороченню неробочих активів з 112,9 до 84,8 тис. грн, або в 1,3 раза, тоді як непроцентні витрати зросли незначно з 47,5 до 50,4 тис. грн, або в 1,06 раза. Отже, банк провів ефективну роботу щодо забезпечення випереджаючому зростання непроцентних доходів порівняно з аналогічними витратами.

У частині іншого операційного доходу дані табл. 14.11 свідчать про зростання його за дворічний період на 1 середньорічну гривню активів з 0,60 коп. до 1 грн 20 коп. і під-
тверджують активність банку у розвитку нетрадиційних видів діяльності та формуванні постійної тенденції до зростання доходів від неї.

З тих самих позицій виходячи із рівня досягнутої рентабельності за чистим прибутком і оцінюється ефективність управління банком.

Рентабельність за чистим прибутком, передусім дохідних активів, яка характеризує рівень окупності ним, за два роки знизилася з 17,5 % за результатами 2000 р. до 13,9 % за результатами 2001 р. Це могло статися і через послаблення кредитної активності, що підтверджується скороченням середньорічної видачі кредитів із 153,6 млн грн до 139,1 млн грн, або на 9,5 %, і різким зниженням інвестиційної активності в цінні папери, асоційовані компанії, вкладення в які скоротилися (див. табл. 14.1) з 29,1 млн грн до 4,9 млн грн, або на 83,2 %.

Одним із факторів зниження рентабельності дохідних активів є різке зростання їх середньорічного обсягу з 141,2 млн грн до 201,9 млн грн, або в 1,4 раза, тоді як чистий прибуток зріс усього на 14,2 %. Значне зростання дохідних активів — позитивне явище і свідчить про перспективність їх менеджменту на зростання чистого прибутку в наступні періоди.

Рентабельність загального капіталу, як і статутного фонду, характеризує діяльність банку з погляду ефективності управління щодо розміщення активів, тобто їх можливості приносити дохід. Дані табл. 14.11 свідчать, що вона за 2000—2001 рр. перебувала на рівні близько 26 %.

Варто звернути увагу, що випадки різкого зростання цього показника можуть свідчити про наявність операцій з високим рівнем кредитного ризику, різкі зміни в зменшенні можуть відображати високий рівень іммобілізації активів і, як наслідок, ризик втрат оперативного мобільного управління активами. Водночас плавні зміни при виникненні будь-якого тренду (зміни) можуть свідчити про кваліфіковано сформовану структуру активів банку.

Рентабельність діяльності банку за витратами є головним показником, узагальнює його діяльність, бо тільки рівень витрат і доходів формують як рівень балансового, так і чистого прибутку. Усі інші показники рентабельності є похідними, і їх визначення можливе лише тоді, коли на основі доходів і витрат одержаний прибуток.

Дані табл. 14.11 свідчать про те, що банк останні роки працює досить стабільно, зберігаючи протягом двох років (2000—2001 рр.) рентабельність на рівні 38,2—38,9 %.

Продуктивність праці — обсяг доходу і чистого прибутку на одного середньорічного працівника, порівняно з іншими розглянутими вище показників, що характеризують ефективність управління банком, застосовується в практиці банківської діяльності меншою мірою, бо її рівень не відображає, так як в інших галузях економіки, досягнутий рівень, а тільки додатково розкриває роль персоналу в результатах діяльності. Дані табл. 14.11 свідчать про те, що продуктивність праці за останні два роки практично не зазнала особливих змін. Так, якщо за доходом вона зросла з 253 680 грн до 264 750 грн, то за чистим прибутком не змінилася і була на рівні 70 400 грн, тим самим підтверджуючи (поряд з іншими, характерними для банківської діяльності розглянутими вище показниками) стабільність з поступовим поліпшенням ефективного управління проаналізованого нами банку.

У цілому, як свідчать дані табл. 14.11, за два роки не відбулося різкої зміни в рівнях показників, що характеризують зниження окупності доходами і чистим прибутком активів, витрат, загального капіталу і статутного фонду. Це ознака стабільної роботи банку, навіть в умовах не передбачуваних і незалежних від банку змін на фінансовому ринку України в останні роки. Зазначені показники, у своїй більшості, мають тенденцію до поліпшення, деякі незначно знизилися, що не свідчить про появу тенденції до їх погіршання. Це нормальні періодичні коливання, викликані впливом певних зовнішніх або внутрішніх факторів, бо водночас рентабельність активів, капіталу, статутного фонду, витрат є досить стабільною.

14.6. Рейтингові системи оцінки фінансового
стану комерційних банків

14.6.1. Роль і значення рейтингової оцінки
діяльності банків

Проблема забезпечення фінансової стійкості, надійності та стабільності банківської системи в цілому та кожного її суб’єкта не є суто вітчизняною проблемою. Особливо актуальною вона стала в останні два десятиліття. За даними досліджень Міжнародного валютного фонду (МВФ), у період з 1980 р. більше двох третин країн — членів МВФ зіткнулися з економічними труднощами, пов’язаними з проблемами у банківському секторі. Криза ощадно-позикової системи США мало не підірвала економічний потенціал цієї країни і потребувала величезних ін’єкцій державних коштів. Від гострих банківських криз потерпали країни Скандинавії, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Це вказує на те, яке велике значення має фінансова стійкість і надійність банківського сектору для макроекономічної стабільності економіки країни.

Для прийняття економічно обґрунтованих рішень щодо здій-
снення активних операцій із банками, тобто рішень, які відповідають обраному співвідношенню прибутковості й ризику, суб’єкти господарської діяльності, приватні особи й самі банки потребують об’єктивної інформації про фінансовий стан своїх банків-партнерів. Для задоволення саме цієї потреби і слугують публічні рейтинги, що присвоюються банкам рейтинговими агенціями. Такі рейтинги дають можливість будь-якому користувачеві рейтингу здійснювати порівняльну оцінку різноманітних банків без проведення детального аналізу їх фінансового стану. Перші рейтинги банків з’явилися в США, порівняно з рейтингами компаній вони більш молоді. Це було пов’язано із включенням таких банківських інструментів, як векселі, деривативи та інші цінні папери, в розряд ринкових або таких, що пропонуються широкому колу інвесторів, котрі не обов’язково є клієнтами банку. Перший рейтинг був опублікований у 1973 р. агенцією Moody’s Investors Service, а згодом був опублікований рейтинг агенції Standard & Poor’s.

Основний принцип складання рейтингу полягає в тому, щоб відбити стан учасника ринку серед йому подібних за допомогою у певний спосіб обробленої інформації. У суспільстві з ринковою економікою банківський рейтинг — це насамперед інструмент демонстрації інвестиційної привабливості банку через уміння його менеджменту професійно і прибутково працювати в такій складній сфері, якою є фінансовий бізнес. Банки аналізуються з трьох позицій: по-перше, з позиції кредитоспроможності або надійності комерційних паперів, термінових боргів, значних депозитних сертифікатів, кредитних угод, документарних акредитивів та інших інструментів, емітованих банками; по-друге, інвестиційної надійності для потенційних покупців акцій банку; по-третє, страхової надійності для корпорацій зі страхування депозитів та ризиків банку, що стало особливо актуальним після кризи страхування депозитів у 1984—1985 рр. Оцінці підлягає кожен комерційний банк або банківський холдинг, котрий працює на ринку і є залежним від ринку, тобто має бажання отримати кошти на ринку або акцепти на акредитиви. При цьому зовнішній аналіз необхідний навіть за умови чітко організованої системи регулювання та банківського нагляду, оскільки він має інші цілі й нерідко приводить до інших висновків відносно діяльності банку.

Методика обробки інформації для визначення рейтингу, як правило, є професійною таємницею, тобто «ноу-хау» спеціалізованих рейтингових агенцій. Мірилом її якості є авторитет тієї або іншої рейтингової агенції. Інформація, що надходить від банків і про банки від третіх осіб, піддається фаховому первинному опрацюванню і перетворюється в групу показників. Основне завдання банківського рейтингу полягає в тому, щоб дати компле-
ксну оцінку становищу банку на ринку, на підставі котрої приватний вкладник або юридична особа — клієнт банку зможе прийняти те або інше рішення.

Рейтингова система CAMEL

Система рейтингу банків CAMEL отримала назву відповідно до назви її компонентів:

«С» (Capital adequacy) — адекватність капіталу; оцінка капіталу банку з погляду його достатності для захисту інтересів вкладників;

«A» (Asset quality) — якість активів; можливість забезпечення повернення активів, а також вплив проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку;

«М» (Management) — менеджмент; оцінка методів управління банківської установи з урахуванням ефективності її діяльності, порядку роботи, методів контролю і виконання встановлених законів і правил;

«Е» (Earnings) — надходження або рентабельність; оцінка рентабельності банку з погляду достатності його доходів для перспектив розширення банківської діяльності;

«L» (Liquidity) — ліквідність; система визначає рівень ліквідності банку з погляду її достатності для виконання як звичайних, так і непередбачених зобов’язань.

Деякі компоненти системи CAMEL можна оцінити за даними звітності, наданої банком в НБУ, а деякі вимагають проведення перевірок на місцях для більш точної оцінки. Таким чином, оцінка банку за даною системою є безперервним процесом.

Фахівці розглядають капітал як основний засіб захисту коштів вкладників. Банк із міцним капіталом може витримати значні втрати без ризику для вкладів своїх клієнтів. Для оцінки достатності капіталу органи нагляду використовують головним чином коефіцієнтний аналіз.

Під час розрахунку коефіцієнтів використовують поняття «капітал», який складається з:

оплаченої частини акціонерного капіталу, нерозподіленого прибутку, а також загальних або передбачених законом резервів (основний капітал);

інших видів капіталу, що також можуть бути використані при розрахунку коефіцієнта (додатковий капітал). До них належать резерви переоцінки вартості основних коштів, загальні резервні відрахування на покриття можливих у майбутньому збитків за кредитами, а також різного роду боргові інструменти, що мають субординований статус відносно інтересів вкладників.

Один з головних напрямів банківського нагляду — визначення якості активів, що передбачає виявлення таких із них, які не можуть бути стягнені або реальна вартість яких нижча зазначеної в банківській звітності. Для цього здійснюється ряд заходів:

інспекторська перевірка на місці;

класифікація проблемних кредитів, що заснована на аналізі можливості їх повернення (робиться інспекторами, що мають достатню кваліфікацію для здійснення оцінки кредитів та інших видів кредитних інструментів);

установлення кількісного (об’єктивного) рейтингу загальної якості активів банку відповідно до системи CAMEL, оцінка достатності резервних відрахувань банку на покриття збитків за кредитами;

перевірка банківської установи на місці інспекторами, спеціально підготовленими для проведення кредитного аналізу (оцінки кредитів) з метою одержання оцінки діяльності банку.

Третім компонентом системи рейтингу CAMEL є управління. Як правило, управління оцінюють в останню чергу, оскільки при цьому узагальнюють інші важливі компоненти аналізу. Зрозуміло, що методи управління оцінюються суб’єктивно, і для цього не можна використовувати коефіцієнтні показники (як по інших компонентах системи CAMEL).

Оцінювати управління починають з вивчення ефективності роботи банку. Банки з якісним управлінням мають адекватний розмір капіталу, достатню якість активів, достатні надходження і належний рівень ліквідності. Не менш важливо, оцінюючи методи управління, проаналізувати банківську політику і його організаційну структуру, включаючи систему контролю. Політика банку визначає основні напрями банківської діяльності (наприклад, надання кредитів, участь у валютно-фінансових операціях, управління ліквідністю) і, таким чином, є основою для прийняття управлінських рішень менеджером банку.

Системи і методи контролю забезпечують ефективне дотримання основних напрямів політики банку. Керівництво банку також підлягає оцінці з позиції дотримання банком установлених законів і правил, включаючи своєчасне надання достовірних звітів у НБУ.

Четвертим компонентом системи рейтингу CAMEL є оцінка надходжень банку, тобто з’ясування, який прибуток одержує банк.

Банкам необхідно бути прибутковими для того, щоб збільшувати свій капітал. Незважаючи на те, що новий капітал банку може надходити із зовнішніх джерел, наприклад, у результаті випуску нових акцій або грошової ін’єкції з боку його власників, значна частина нового капіталу надходить за рахунок прибутків. Ці надходження банку являють собою цінність тільки тоді, коли вони не витрачаються, адже банк, який виплачує велику частину свого прибутку у вигляді дивідендів, не забезпечує збільшення свого капіталу.

Надходження, як і капітал, можна розрахувати кількісно за допомогою коефіцієнтів. Найбільш широко використовують показник рентабельності банку. Його розраховують як відношення суми прибутку після сплати податків до вартості активів, за якими він був отриманий.

Важливо також проаналізувати якість надходжень, тобто виявити, якими вони є: справжніми (використовуючи при цьому нормативи бухгалтерського обліку) чи періодичними (результатом великих окремих операцій).

Завершальним компонентом оцінки системи рейтингу CAMEL є оцінка ліквідності, що вказує на спроможність банку оперативно виконувати свої зобов’язання.

Важливо пам’ятати, що для належного управління ліквідністю банк повинен виконувати свої зобов’язання, не маючи при цьому втрат. Банки повинні мати в розпорядженні ліквідні активи, які легко можуть бути конвертовані в наявні кошти, або повинні вміти оперативно залучати кошти на першу вимогу для того, щоб виконати свої зобов’язання.

Управління ліквідністю містить у собі управління обома сторонами балансу, тобто можливість швидко залучити ліквідні кошти за рахунок наявних ресурсів.

Постановою Правління НБУ № 171 від 8 травня 2002 р. затверджено Положення про порядок визначення рейтингових оцінок, в якому поряд із зазначеними раніше компонентами розглядається також шостий компонент — чутливість до ринкового ризику (S). Ця система дістала назву CAMELS.

Послідовно розглянемо визначення складових системи CAMELS.

1. Аналіз капіталу банку. Аналізуючи капітал банку, необхідно пересвідчитися в тому, що банк має достатній капітал для збереження коштів своїх вкладників. Банк повинен мати рівень капіталу, необхідний для одержання відповідних ліцензій на проведення банківських операцій.

Основне завдання аналізу капіталу — вчасно визначити і збільшити до необхідного рівня капітал банку. Виділяють три рівні капіталу: основний, додатковий, субординований.

Для того щоб визначити доступність капіталу, активи банку треба зважити з урахуванням коефіцієнтів ризику.

Рейтингова оцінка встановлюється на підставі таких критеріїв.

Рейтинг 1 (сильний) — банки, у яких:

нормативи платоспроможності і достатності капіталу набагато перевищують відповідно 8 і 5 %;

показники капіталу кращі, ніж в інших банків;

за результатами інспекторських перевірок якість активів відмінна.

Рейтинг 2 (задовільний) — банки, у яких:

нормативи платоспроможності і достатності капіталу перевищують відповідно 8 і 5 %;

показники капіталу одні з найкращих;

за результатами інспекторських перевірок якість активів задовільна або середня.

Рейтинг 3 (посередній) — банки, у яких:

показники основного і сукупного капіталу відповідають нормативам;

середня позиція проміж інших банків за показниками капіталу;

середня якість активів, що визначено під час перевірок.

Рейтинг 4 (граничний) — банки, які:

виконують один із двох установлених нормативів;

перебувають у кінці своєї групи за показниками капіталу;

демонструють явну нездатність або проблеми з якістю активів за результатами інспектування.

Рейтинг 5 (незадовільний) — це банки:

які порушують установлені нормативи або які мають негативні показники капіталу (дефіцит капіталу);

у яких показники капіталу гірші серед інших банків групи;

що мають граничну або незадовільну якість активів за результатами інспекторських перевірок.

2. Аналіз якості активів банку. Аналізуючи якість активів, використовують систему класифікації кредитів, інших видів активів і позабалансових статей. Усі активи, включаючи позабалансові статті, множать на відповідний коефіцієнт ризику. Загальна сума активів, які зважені за ступенем ризику, є середньозваженою вартістю класифікованих активів. Якщо банк зробив спеціальні відрахування на покриття збитків за кредитами, то вони вираховуються з вартості активів до їх класифікації. Якщо банк має загальні резервні відрахування, які можуть бути використані для покриття можливих збитків у майбутньому, то їх додають до суми капіталу.

Зважування на ризик по кожній класифікації активів виконують, використовуючи дані табл. 14.12.

Таблиця 14.12

КЛАСИФІКАЦІЯ АКТИВІВ БАНКУ

Активи	Рівень ризику, %
Стандартні Окремо згадані Субстандартні Сумнівні Збиткові	0 20 50 70 100

Окремо згаданими називаються активи, що не є стандартними, однак вони не викликають серйозної проблеми; субстандартними — активи, що можуть спричинити явні проблеми і за якими остаточне погашення не гарантоване; сумнівними — активи, за якими передбачаються збитки, але їх розмір поки що не вдається встановити; збитковими — активи, що не будуть погашені.

Якість активів (АК) визначають за формулою:

Рейтингова оцінка банку:

якщо АК менше 5 % — 1 (сильний),

5—15 % — 2 (задовільний),

5—30 % — 3 (посередній),

30—50 % — 4 (граничний),

більше 50 % — 5 (незадовільний).

3. Аналіз ефективності роботи банку. Рівень надходжень (РН) розраховують за формулою:

Надходження аналізують на підставі квартальних і річних даних з урахуванням податкових виплат. Загальну рейтингову оцінку надходжень установлюють залежно від коефіцієнта прибутковості.

Коефіцієнт прибутковості:

більше 1 % — 1 (сильний),

0,75—1,0 % — 2 (задовільний),

0,50—0,75 % — 3 (посередній),

0,25—0,5 % — 4 (граничний),

менше 0,25 %,

або чисті збитки — 5 (незадовільний).

4. Аналіз ліквідності банку. Ліквідність аналізують з метою з’ясування спроможності банку відповідати за своїми зобов’язаннями в установлений термін і без втрат. Етапи аналізу ліквідності:

перевірка виконання встановлених показників і нормативів ліквідності;

експертна оцінка за приведеними критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Високий рівень ліквідності активів. Значення показників постійно підтримується на рівні, що перевищує установлені нормативи. Високий рівень залучених коштів у формі депозитів. Спроможність швидко залучати кошти за помірну плату. Коефіцієнт ліквідності вищий, ніж в інших банків.

Рейтинг 2 (задовільний). Достатній рівень ліквідних активів. Постійно виконуються нормативи ліквідності активів. Рівень залучених коштів у формі депозитів вищий за середній. Є можливість залучати кошти у разі нагальної потреби. Коефіцієнт ліквідності вищий за середній порівняно з іншими банками.

Рейтинг 3 (посередній). Достатній рівень ліквідних активів на даний момент. Як правило, виконуються нормативні вимоги щодо ліквідності активів. Допустимий рівень депозитів. Обмежено можливість швидкого залучення коштів. Показники ліквідності середні порівняно з іншими банками.

Рейтинг 4 (граничний). Недостатній рівень ліквідних коштів. В окремі періоди часу нормативи ліквідності не виконуються. Є залежність від залучених коштів або непостійних джерел фінансування. Явна нездатність швидко залучити кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Показники ліквідності постійно нижчі середніх порівняно з іншими банками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Значний брак ліквідних активів. Постійно не витримуються нормативи їх ліквідності. Значна залежність від недепозитних коштів. Відсутня можливість залучати кошти, за винятком залучення їх через НБУ. Низькі показники ліквідності порівняно з іншими банками.

Загальна рейтингова оцінка ліквідності банку враховує, що порушення встановлених нормативів ліквідності (одного або декількох одночасно) тягне за собою оцінку стану ліквідності банку до незадовільної категорії.

5. Аналіз менеджменту банку. Експертна оцінка управління банком проводиться за такими критеріями.

Рейтинг 1 (сильний). Усі інші компоненти мають сильний або задовільний рейтинг. Безумовна відповідність законам і нормативним актам. Є адекватні внутрішні правила роботи банку, які цілком виконуються. Очевидна цілісність, компетентність і здатність управління банком.

Рейтинг 2 (задовільний). Більшість компонентів задовільні. Загальне дотримання законів і правил. Правила роботи в основному адекватні й виконуються. Відсутні явні недоліки в методах керівництва банком.

Рейтинг 3 (посередній). Багато компонентів системи посередні або задовільні. Частково не дотримуються закони і нормативні акти. Необхідно поліпшити існуючі правила роботи банку або більш ретельно їх дотримуватись. Виникає певна стурбованість методами управління і сумніви в компетентності керівництва банку.

Рейтинг 4 (граничний). Багато компонентів системи посередні і незадовільні. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і встановлених нормативних актів. Відсутній установлений порядок роботи або він не витримується. Очевидні факти незадовільного управління.

Рейтинг 5 (незадовільний). Рейтинг інших компонентів системи є граничним або незадовільним. Спостерігаються серйозні порушення законодавства і нормативів. Правила роботи відсутні або не витримуються. Неякісне управління або некомпетентність керівного складу.

6. Оцінка чутливості до ринкового ризику. Рейтингова оцінка чутливості визначається з урахуванням таких факторів:

чутливість надходжень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери тощо;

розуміння керівництвом банку ринкових ризиків, його здатність визначати, вимірювати і здійснювати їх моніторинг та контроль, враховуючи розмір банку;

характер, складність та обсяги операцій, пов’язаних з ринковим ризиком;

наявність, адекватність положень і процедур, інформаційних систем управління ринковим ризиком;

наявність і ефективність лімітів ринкового ризику;

виконання вимог нормативно-правових актів НБУ щодо обмеження ринкового ризику;

ефективність внутрішнього контролю, що забезпечує надійність функціонування процесу управління ринковим ризиком (у тому числі підзвітність і розмежування повноважень);

достатність функцій внутрішнього аудиту, що забезпечують періодичні перевірки дотримання внутрішніх лімітів, вимог НБУ щодо обмеження ринкового ризику, достовірності та структури систем його вимірювання.

Рейтинг 1 (сильний). Низька (або помірна) чутливість надхо-
джень банку (або економічної вартості його капіталу) до несприятливих змін процентних ставок за залученими і розміщеними коштами, валютних курсів, коливань цін на цінні папери. Внутрішньобанківські положення та процедури належним чином відображають порядок управління ринковим ризиком. Наявність достатньої системи вимірювання ринкового ризику і використовуються загальноприйняті фінансові поняття та методики вимірювання ризику. Ефективне використання лімітів ринкового ризику, що встановлюються для його контролю та обмеження, які відповідають розміру активів банку, складності його операцій і достатності капіталу. Наявність відповідних інформаційних систем управління, які забезпечують отримання керівництвом банку (а також підрозділом з питань аналізу та управління ризиками) узагальненої інформації, а керівниками середньої ланки — детальних звітів щодо оцінки ризиків та дохідності операцій. Діє ефективна система внутрішнього контролю, що забезпечує надійне функціонування процесу управління ринковим ризиком і визначає підзвітність та чітке розмежування повноважень. Внутрішній аудит з достатньою періодичністю здійснює перевірки дотримання внутрішніх лімітів щодо обмеження ринкового ризику (структури та достовірності системи вимірювання ризиків) і положень щодо управління ринковим ризиком, а також вимог НБУ щодо його обмеження. Виконуються вимоги нормативно-правових актів НБУ щодо обмеження ринкового ризику.

Рейтинг 2 (задовільний). Банк має характеристики, подібні до характеристик банку з рейтингом 1, але є окремі недоліки, пов’язані з одним або кількома вище зазначеними факторами. Ці недоліки можуть бути виправлені в досить короткий термін без додаткового контролю служби банківського нагляду.

Рейтинг 3 (посередній). Банк має неприйнятний рівень ринкового ризику, керівництво демонструє відсутність досвіду або знань щодо визначення, вимірювання, здійснення моніторингу і кон-
тролю ризиків. Підхід керівництва до управління ринковим ризиком призводить до частого перевищення лімітів та до отримання збитків за окремими операціями. Унаслідок відсутності ефективних процесів управління ринковим ризиком виникають негативні тенденції, а також сумніви щодо здатності керівництва негайно вирішити ці проблеми з метою запобігання впливу ризиків на надходження або на економічну вартість капіталу. Тому потрібний посилений контроль з боку служби банківського нагляду з метою забезпечення належного вирішення керівництвом проблем банку.

Рейтинг 4 (граничний). Банк має значні недоліки, пов’язані з більшістю зазначених вище факторів, здійснює діяльність із високим рівнем ринкового ризику, при цьому система управління ним — недостатня. Така ситуація вимагає негайного та рішучого зміцнення контролю служби банківського нагляду. Слід вжити заходів щодо зниження обсягів операцій, пов’язаних із ринковим ризиком, та зміцнити здатність керівництва визначати, вимірювати, здійснювати моніторинг і контроль за ризиками.

Рейтинг 5 (незадовільний). Банк наражається на такий рівень ринкового ризику, який загрожує його платоспроможності. Потрібне негайне втручання НБУ для того, щоб запобігти банкрутству банку та забезпечити прийняття керівництвом банку відповідних дій, спрямованих на зниження ринкового ризику та запровадження ефективних систем визначення, вимірювання, моніторингу і контролю ризиків.

7. Визначення сукупного рейтингу банку. Сукупний рейтинг визначається на підставі рейтингових оцінок за кожним із шести компонентів за п’ятибальною шкалою. Визначення сукупного рейтингу має бути добре обґрунтованим і враховувати всі основні фактори, що відображені при отриманні рейтингових оцінок за всіма компонентами. При цьому аналізується, скільки компонентів мають однакову рейтингову оцінку. Комплексна рейтингова оцінка, як правило, виставляється за рейтинговою оцінкою, що зустрічається найчастіше.

Банки, що одержали рейтинг 1, або сильний, мають такі характеристики:

фінансовий стан надійний в усіх аспектах;

виявлені проблеми можна вирішити в процесі звичайної роботи;

фінансовий стан стійкий до змін і проблем, що відбуваються в економіці або банківському секторі;

фінансовий стан не викликає в органів нагляду підстав для занепокоєння.

Банкам, що мають рейтинг 2, або задовільний, властиві такі характеристики:

в основному в усіх аспектах фінансовий стан надійний;

виявлені проблеми, які може вирішити керівництво банку;

фінансовий стан в основному стабільний, отже, банк може пристосуватися до умов економічної кон’юнктури, що змінюється;

занепокоєність органів нагляду обмежується фіксуванням виявлених під час перевірки або аналізу звітності проблем, які може вирішити керівництво банку.

Банки, що одержали рейтинг 3, або посередній, мають такі характеристики:

банк ослаблений у фінансовому й операційному аспектах, а також допущені порушення законів і нормативних актів;

фінансовий стан має тенденцію до погіршення, якщо умови в економіці або банківському секторі будуть розвиватися несприятливо;

фінансовий стан, мабуть, погіршиться, якщо не будуть вжиті негайні заходи для виправлення ситуації або вжиті заходи не будуть досить ефективними;

фінансовий стан викликає особливе занепокоєння в органів нагляду.

Банки, що одержали рейтинг 4, або граничний, мають такі характеристики:

виявлена велика кількість недоліків у фінансовій діяльності;

ознаки нестабільного становища, що не усуваються належним чином;

якщо не будуть вжиті заходи для виправлення ситуації, становище банку може погіршитися до такого ступеня, що поставить під сумнів можливість його існування;

є ознаки, що свідчать про небезпеку потенційного банкрутства;

банк потребує пильного нагляду і контролю з боку органів нагляду, а також потрібен докладний план дій щодо вирішення наявних проблем і усунення недоліків.

Банки, що одержали сукупний рейтинг 5, або незадовільний, мають такі характеристики:

існує високий ступінь імовірності банкрутства в найближчому майбутньому; є ряд серйозних недоліків;

становище настільки критичне, що потрібна негайна фінансова допомога власників банку або інших фінансових джерел;

якщо не вжити оперативних заходів для виправлення ситуації або надання фінансової підтримки, мабуть, буде потрібно здійснити злиття банку з іншою банківською установою, його продаж або почати процедуру його ліквідації.

Отже, за допомогою системи рейтингу CAMEL роблять висновок про фінансовий стан кредитної установи, її позицію інших банків.