НЗ : Божа любов і подвійна заповідь

Історія спасіння, яка кульмінує в Христовому втіленні (Бог стає людиною), житті, смерті та Воскресінні, вказує, що Божа любов від початку є кенотичною (жертвенною). (vgl. Philipperhymnus) Бог стає людиною. Від Різдва до хреста слідує дорога любові. В Ісусі Христі Бог віддає себе без жодних застережень в руки людей. Тут одночасно показується величина любові Бога і величина провини людини, яка буде подолана цією любов’ю.

Апостол Іван:

Залишитись в цій Божій любові, тобто в єдності з єдиним в Пресвятій Тройці Богом – є однією з основоположних тем євангелія від Івана.

Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його. Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість! Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! (Joh 15,9-12)

Бог є любов, перебування в цій любові є одночасно перебування в єдності з Пресвятою Трійцею. Це перебування в любові стає конкретним (конкретизується) в любові до ближнього, яка є правдивим індикатором любові до Бога (1 Joh 4,16-20).

Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто перебуває в любові, перебуває той в Бозі, і в нім Бог перебуває! Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив. Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?

Павло

Любов згідно ап Павла любов є основоположним фактором в концепції чеснот християнської спільноти та практикуванн чеснот – 1 Kor 13,13 „А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!”. Всі чесноти підпорядковані любові. Вона є звязком, який засновує єдність і орієнтує інші чесноти (дари Божі) на добро. Кожна проповідь і кожне богословя, кожна активність (дія) і таке інше дістають своє змістовне наповнення від любові (сенс), від любові, яка направлена на практику, яка засновує єдність між людьми в спільноті і в спільноті спільнот .

Завдяки чому виражається любов Павло показує в стихах 4-8:

Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!

Терпеливо, з добрим наміром, пробачаючи та інш. – це є наслідування Бога, наслідування Христа до пункту де несправедливість приймається без спротиву. (задля перемоги правди, адже інколи це може бути єдиним шляхом ..). всякий фанатизм та всяка високомірність є несумісна з любовю.

Синопчична традиція:

Подвійна заповідь любові до Бога та ближнього є основоположною точкою послання Христа. Не можна любити Бога не люблячи свого ближнього. Любов до ближнього є свідченням любові до Бога. Розлянемо центральну цитату (милосердний самарянин) Lk 10,25-37. 

Актуальним є питання: хто є міє ближній? Чи існують якісь критерії, щоб визначити пріоритетність любові по відношенні до інших людей.

 

Розгляньмо відповідь Христа на це питання: хто є мій ближній? Це дійсно аутентична інтерпретація питання Ісусом Христом.

На подорожуючого напали. Ситуація потреби (нужди, критична)- і це треба собі усвідомити – не падає з неба. Існує відповідна передісторія кожної ситуації. В даному випадку тими хто призвели до такої ситуації є, передусім,  розбійники . Критична ситуація (нужда) нашого світу це не кара Божа чи сліпа випадковість, але вона є спричинена людьми, і також на людях є відповідальність помякшувати та усувати цю нужду (чи критичну ситуацію) .

Далі бачимо двох дуже побожних, релігійних людей, які бачать постраждалого, але мають важливіші справи - їх релігійність обмежується на службу в храмі: релігія як сповнення власної релігійної потреби ще немає нічого спільного із відкриттям (службою) для „іншого”, якого зустрічає

І тоді проходить чоловік з Самарії. Він має і виявляє милосердя, правда також тому, що сам знаходиться на межі (у свого роду критичній ситуації), і належить маргіналізованих (до другого сорту). Свідомість спільної долі відіграє не маловажливу роль в цій розповіді. До вияву любові в критичній ситуації є спосібний той, хто сам добре розуміє її значення. Як виражається милосердя? Не в наріканнях та прокляттях біди (злиднів), також не в переслідуванні розбійників. Обидві речі тут вже не допомогли б. Тут йдеться про те, щоб конкретно допомогти перевязати рани, доглянути за тим, хто не може більш сам дати собі ради. В цьому виражається „милосердна любов” – властивість, яка в Луки дуже чітко вказує на любов Божу: „через велике милосердя нашого Бога» (Lk 1,78) є посланий Христос. Тим самим Христос ідентифікується з милосердним самарянином, як від початків вказувала нам святоотцівська традиція. Практична любов до ближнього означає отже також тут, так ставитись до ближнього, як Бог ставиться до мене.

 

Розповідь закінчується тим, що Ісус ставить питання: як вважаєш: хто з цих трьох виявився ближнім чоловіка на якого напали розбійників? При тому питання є радикально нового напрямку ніж на початку (ніж питання вчителя закону, хоча вербально те саме: хто мій ближній). Вчителеві закону йшлось про визначення границь: на кого я маю звернути увагу, кому я маю послужити, а кому вже більше ні? Це питання є радикально Ісусом переформульовано: „Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам?” (Лук.10:36). Тобто я не маю визначати хто мої ближні по певних категоріях (відноситься хтось до певної категорії, маю помагати, не відноситься – не маю...), але я є ближнім коли я виявляю солідарність та милосердну дію. Ініціатива за мною. І критерієм любові до ближнього є не релігія, народ, приятелі, колеги, але виключно Бог (божа любов) і конкретна ситуація (особа) потреба (критична ситуація), яка потребує моєї милосердної дієвої любові.

 

Підсумок:

Основоположна динаміка любові: Божа любов є джерелом, вона уможливлює і вимагає відповідь любові, яка є одночасно відповіддю Богу і людям, яким ми ставимо себе на службу. Дієва любов (агапе) є таким чином дорога послідовника Христа і наслідування Бога, на якій (дорозі) людина здійснює свою подібність до Бога. Любов отже, це основоположний критерій (фактор) для здійснення людини (покликання) (її людськості = божественості) стосовно Бога та інших людей.

⇐ Предыдущая234567891011Следующая ⇒

Поделиться: