Теорія ринкових структур.

Розрізняють чотири основних варіанти ринкових форм: 1) поліполія – багато продавців протистоять великій кількості покупців (в економічній теорії така ситуація характеризується як досконала конкуренція). Для поліполії характерна цінова конкуренція та єдиний стандартизований продукт, наявність повної інформації про параметри ринкової пропозиції, вільність доступу до ринку, відсутність персональних переваг у суб’єктів ринку; 2) олігополія, характеризується тим, що виробництво у певній галузі контролюється невеликою кількістю виробників (продавців), неціновою конкуренцією, наявністю обмежень до входу на ринок; 3) монополія – обмежує ринкову стихію, спрямовує свою діяльність на впорядкування господарської системи в інтересах висококонцентрованого виробництва; 4) монополістична конкуренція характеризується неціновою конкуренцію, відсутністю стандартизованого продукту, великою кількістю виробників та відносно вільним входом до ринку.

Продавцями факторів виробництва або ресурсів виступають домогосподарства та інші фірми, які володіють ними. Ринки факторів виробництва, як і товарів можуть бути досконало конкурентні та з монопольною та монопсонічною владою.

Попит фірми на фактори виробництва має спільні риси для всіх видів ресурсів, а пропозиція ресурсів має свої специфічні особливості. Закон попиту так само справедливий для ринку ресурсів, як для ринку готової продукції: чим вищою є ціна ресурсу, тим меншим за інших рівних умов буде обсяг попиту на нього.

Формування попиту на ресурси зазнає впливу багатьох факторів, пов'язаних з похідним характером попиту

Якщо ресурси взаємозамінні, то зміна ціни одного викликає два ефекти ефект заміни що зменшує попит на відносно дорожчий ресурс, та ефект обсягу випуску що збільшує попит на обидва ресурси при зниженні ціни одного з них.

Якщо ресурси є взаємо-доповнювачами, то зміна ціни одного не викликає ефекту заміни, діє лише ефект обсягу випуску, який спричиняє різноспрямовані зміни у попиті на один ресурс відносно зміни ціни іншого ресурсу.

Фірма досягає максимізує прибуток з мінімізує витрати.

 

Щоб максимізувати корисність робітник повинен прийняти альтернативне рішення. Рівень годинної ставки заробітної плати відображає вартість втрачених можливостей.

Робітник може вибрати лише одне місце роботи з багатьох можливих. Щоб утримати робітника на певному робочому місці, бізнес має забезпечивши таку заробітну плату, яку робітник міг би одержати при найкращому застосуванні свого ресурсу.

З іншого боку ставка заробітної плати відображає продуктивність праці, а також дефіциту трудових ресурсів у періоди економічного піднесення і мобільністю робочої сили - можливістю змінювати місце роботи.

В умовах досконалої конкуренції ринкова рівноважна ставка зарплати встановлюється внаслідок взаємодії сукупного попиту на працю та її сукупної пропозиції і визначається граничною доходністю останнього з найнятих робітників даної кваліфікації, який має найнижчу продуктивність. Будь-яка подія, що впливає на попит або пропозицію праці, змінює рівноважну ставку зарплати і граничну доходність на одну й ту саму величину.

Якщо ринок праці і ринок готової продукції — досконало конкурентні, то в процесі встановлення загальної ринкової рівноваги досягається ефективний розподіл праці у суспільстві. 

Профспілки намагаються вирішити дві проблеми, які виключають одна одну: збільшити зайнятість і підвищити заробітну плату.

Фактором диференціації зарплати виступає неоднорідність робочої сили. В окремих країнах диференціація є наслідком дискримінації в оплаті праці. Головною причиною диференціації зарплати є різниця у кваліфікації та освіті. Зв'язок між освітою та професійним навчанням, з одного боку, і оплатою праці з іншого, між освітою і продуктивністю праці відображає поняття людського капіталу.

Можна виділити три види інвестицій в людський капітал: в освіту; в охорону здоров'я; в мобільність робочої сили. Прийняття рішення про одержання вищої освіти вважають інвестиційним рішенням, яке враховує витрати і вигоди. Витрати на освіту складаються з прямих витрат (плата за навчання, підручники і т. п.), альтернативних витрат (втрачені доходи, які людина могла б одержати за роки, які пішли на навчання) та не грошових витрат, які виникають, коли людина втрачає привабливе дозвілля і змушена витрачати час на навчання.

Вигоди від освіти поділяються на фінансові і не фінансові такі як задоволення сприймати нові ідеї, розширювати свій кругозір, розвивати інтелект. Зіставити витрати і вигоди від освіти неможливо, тому що вони розірвані у час.

Розрізняють три ринки капіталу:

ринок фінансового капіталу;

ринок фізичного капіталу;

ринок оренди.

Фірма має три джерела фінансування довгострокових інвестиційних проектів:

власні грошові ресурси, залучені та позичені грошові ресурси.

Ціною позичкового капіталу виступає відсоток - сума грошей, яку повинен сплатити позичальник за можливість тимчасового використання чужих грошей.

Річна ставка відсотку обчислюється як відношення суми сплаченого позичкового проценту до позиченої суми. Для інвестора вона виступає як альтернативна вартість інвестицій.

Формування фінансових ресурсів пов'язане з вибором у часі. Теорія міжчасового вибору полягає в тому, що економічний суб'єкт, приймаючи рішення змушений пожертвувати поточним споживанням заради виграшу в майбутньому.

Реалізація схильності домогосподарства до споживання і заощадження залежить від його фінансових можливостей.

Фірма визначає обсяг попиту на кредитні ресурси на основі співставлення вигоди і видатків на інвестиції.

Крива сукупного попиту домогосподарств і фірм разом з кривою пропозиції визначає рівноважну ставку на ринку фінансового капіталу. Основними чинниками, що впливають на стан рівноваги, є доходи і схильність до заощадження домогосподарств, а також прибутковість інвестицій.

Пропозиція землі абсолютно нееластична, тому ціна землі залежить лише від змін у попиті на неї. Доход, одержаний від здачі землі в оренду, має рентну природу.

Земельна рента - це регулярно одержуваний землевласником надлишковий доход, не пов'язаний з підприємницькою діяльністю. З точки зору орендарів - це необхідні витрати, які утримують дані ділянки землі від їх альтернативного використання.

 

⇐ Предыдущая3456789101112Следующая ⇒

Поделиться: