Скорочення негативного впливу автомобільного транспорту на атмосферне повітря

Що ж робить в цій ситуації Держуправління екоресурсів?

На підставі вимог Закону України “Про охорону атмосферного повітря” та Положення про проведення операції “Чисте повітря”, затвердженого Мінекоресурсів України та МВС України, на території Запорізької області у травні і вересні проводяться відповідно перший та другий етапи операції “Чисте повітря”.

Метою операції є запобігання забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами автотранспортних засобів. Рейдовими групами, в які входять працівники Держуправління екології та природних ресурсів в Запорізькій області та ДАІ УМВС в Запорізькій області, проводилися перевірки як автотранспортних підприємств та цехів різних міністерств та відомств, так і приватних транспортних засобів на вулицях міст Запорізької області.

Протягом другого етапу операції було проведено перевірки на 16 автотранспортних підприємствах та цехах, виконано виміри на “токсичність” та “димність” на 234 одиницях автотранспорту при виїзді на лінію та при повернені в гараж. За результатами перевірок з'ясовано, що в 27 випадках автомобілі експлуатувались з підвищеним вмістом “токсичності” та “димності”.

Викиди забруднюючих речовин та парникових газів – надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин та парникових газів або їхніх сумішей.

Забруднююча речовина – речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Парниковий газ – газ, який затримує інфрачервоне випромінювання земної поверхні, що призводить до глобального потепління на планеті. До основних парникових газів належать: двоокис вуглецю, метан, оксид азоту, гідрофторовуглеці, перфторвуглеці та гексафторид сірки.

Питомі викиди – викиди забруднюючих речовин та парникових газів, які надходять у повітря від споживання однієї тонни пального двигунами внутрішнього згоряння транспортних засобів.

Загальна частина

Державне статистичне спостереження за викидами забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від пересувних джерел (транспортних засобів) здійснюється з метою отримання повної та достовірної статистичної інформації про забруднення атмосфери як для національних потреб, так і для відображення стану виконання міжнародних зобов’язань країни у зв’язку з ратифікацією " Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані", Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі і Рамкової конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату.

Основним завданням проведення цього державного статистичного спостереження є визначення (шляхом розрахунків за встановленою методикою) обсягів викидів забруднюючих речовин та парникових газів у повітря від використання пересувних транспортних засобів (автомобілів, автобусів, залізничних потягів, повітряних, морських та річкових суден, промислової, сільськогосподарської, будівельної та іншої техніки), які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб.

Протягом 1999-2006рр. розрахунки викидів забруднюючих речовин у повітря від транспорту здійснювалися за трьома окремими методиками: " Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря від автотранспорту, що перебуває у приватній власності населення", " Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря автотранспортом, який використовується суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами всіх форм власності", " Методикою розрахунку викидів забруднюючих речовин у повітря від авіаційного, водного та залізничного транспорту". В основу цих розра-хунків покладено статистичні дані щодо споживання палива двигунами внутрішнього згоряння автотранспорту юридичних і фізичних осіб, залізничного, водного та авіаційного транспорту, а також питомі викиди 6 хімічних речовин (оксиди вуглецю та азоту, вуглеводні, діоксид сірки, леткі органічні сполуки, сажа), що надходять у повітря від 1 тонни використаного палива.

Таблиця 2

Таблиця 3

Скорочення негативного впливу автомобільного транспорту на атмосферне повітря

В економічній ситуації, що склалася в Україні до кінця 90-х років, реальні шляхи по скороченню негативного впливу автомобільного транспорту на природне середовище бачаться в наступному.

Насамперед, потрібен розвиток і удосконалювання законодавчої бази в області екології транспорту. Така діяльність охоплює дуже великий спектр питань – від удосконалювання базових законів, що регламентують діяльність транспорту як компонента економіки (Закон про транспорт, Закон про автомобільний транспорт і т.п.) до розробки конкретних нормативних актів спеціального призначення (стандарти, правила і т.д.). Для забезпечення входження України у світову транспортну систему варто передбачати гармонізацію нормативно-правового забезпечення в транспортному комплексі з регіональним і міжнародним законодавством.

Для ефективної дії всього комплексу заходів в області охорони навколишнього середовища необхідно організовувати правову сторону питання таким чином, щоб будь-якому суб'єкту автотранспортного ринку було невигідно, насамперед з економічної точки зору, займатися перевізною чи сервісною діяльністю, що не задовольняє прийнятим в Україні екологічним нормам. Базові закони повинні враховувати існуючі економічні відносини в суспільстві, передбачати, принаймні, найближчу їхню еволюцію і поширюватися на:

• імпортерів і вітчизняних виробників автотранспортної техніки;
• перевізників усіх форм власності й організації праці;
• суб'єктів усіх форм власності й організації праці, що здійснюють будь-які види автосервісних послуг;
• експедиторів;
• суб'єктів усіх форм власності й організації праці, що здійснюють нафтопереробку і поширення нафтопродуктів;
• органи державного і відомчого контролю.

Базові закони варто підкріплювати пакетом стандартів, нормативних і технічних документів, серед яких велику частину прийдеться розробляти в Україні вперше (стандарти, що визначають поняття екологічних і економічних якостей автомобілів, екологічні нормативи, технічні вимоги по гаражному, вимірювальному і контрольно-діагностичному устаткуванню і т.д.).

Для підвищення якості автомоторних палив потрібна розробка не тільки стандартів, що регламентують їхні фізико-хімічні властивості, але й інших механізмів економічного стимулювання, за допомогою яких з ринку України витіснялися б етиловані сорти бензину і дизельне паливо зі змістом сірки більш 0, 2%. На найближчу перспективу варто також запланувати введення обмежень на зміст ароматичних вуглеводнів у високооктанових сортах бензину.

Другим безумовним напрямком природоохоронної діяльності в Україні повинно стати удосконалювання технічної експлуатації автотранспортних засобів. Під цим мається на увазі створення розгалуженої мережі підприємств по технічному обслуговуванню і ремонту автомобілів, заправних станцій і т.д., діяльність яких ліцензована чи виробництво яких сертифіковане на основі удосконаленої нормативно-правової бази. Для забезпечення необхідних умов якості варто розвивати приладовий контроль екологічних параметрів автомобілів і всього автотранспортного виробництва. Оскільки, наприклад, заводи-виготовлювачі автомобілів у країнах СНД не можуть давати гарантій якості на свою продукцію, необхідно розробляти і впроваджувати спеціальні методи контролю.

Незважаючи на потребу в значних інвестиціях, для забезпечення в майбутньому необхідних екологічних показників роботи автомобільного транспорту, треба якомога швидше приступити до модернізації нафтопереробного виробництва й удосконалювання системи розподілу нафтопродуктів.

Як першочергові дії в цьому напрямку можна назвати установлення твердих процедур поширення автомоторних палив по регіонах, що виключають яку-небудь фальсифікацію паливно-мастильних матеріалів і невідповідність їх діючим нормам якості.

 

12345Следующая ⇒

Поделиться: