Методика навчання і організація занять національними та східними є д и ноборствами.

Методика навчання в одноборствах основана на історичному досвіді слов'янських бойових мистецтв, східних єдиноборств та досягнення сучасної науки.

У процесі навчання застосовуються різноманітні методи, основними з яких є: словесні методи навчання (усний виклад матеріалу), методи наочності і практичні методи. Усі вони дозволяють найбільш повноцінно вирішувати завдання технічної, фізичної і морально-вольової підготовки спортсменів.

Методи використання слова (словесні методи навчання). Слово завжди займало важливе місце у педагогічному процесі. За допомогою слова вчитель(тренер-викладач,інструктор) викладає новий матеріал, ставить завдання, формує ставлення до них, керує виконанням, аналізує та оцінює результати. Слово – важливий засіб ідейного впливу на учнів, виховання у них високих морально-політичних якостей. Основні різновиди цього методу: пояснення, розповідь, бесіда, лекція. У фізичній підготовці ці загальнопедагогічні методи мають, як правило, лаконічну форму і дозволяють зберегти високу моторну щільність занять, органічно пов`язуючи слово з рухом.

Пояснення – це стислий виклад техніки виконання прийомів, тактичне обґрунтування використання того чи іншого прийому та його фізіологічного впливу на організм учнів.

У процесі навчання пояснення поєднується з практичним показом прийомів і дій, демонстрацією кіноплівок, відеофільмів, схем, плакатів та іншої наочності. Пояснення повинно бути стислим (без зайвих слів), чітким, по можливості образним, зрозумілим для учнів . Це забезпечується спеціальною термінологією прийомів одноборств.

Розповідь – це оповідальний виклад навчального матеріалу з метою висвітлення процесів, фактів або явищ, що вивчаються, у їх розвитку або описовий розбір дій учнів.

У практиці навчання в одноборствах, розповідь найчастіше використовується для повідомлення історичних фактів використання прийомів у бою, викладу прикладного значення одноборств, організації і методики проведення навчальних занять, спортивної роботи, аналізу та порівняння рівня підготовки спортсменів, а також інших навчальних матеріалів.

Лекція – це розгорнутий усний виклад навчального матеріалу (ряду пов'язаних між собою окремих питань) за визначеною темою програми. Це найбільш складний різновид методу усного викладу матеріалу. Включаючи розповідь і пояснення, лекція дає можливість глибоко і всебічно розкрити зміст питань, що вивчаються, викласти найскладніші поняття, узагальнити закономірності.

Бесіда, як метод навчання, – це діалогічний або питально-відповідальній спосіб викладу і закріплення навчального матеріалу (сполучення розповіді з перевіркою знань учнів ).

Необхідно відзначити, що в практиці навчання учнів бойовим мистецтвам словесні методи не є основними, а виконують допоміжну роль.

Методи використання наочності. Риса, яка відрізняє методи даної групи,– це вплив переважно на першу сигнальну систему учнів і створення у них конкретних натуральних образів дійсності. У практиці навчання одноборствам до цих методів належать показ і демонстрація.

Показ є найбільш економним і стислим шляхом ознайомлення учнів з бойовим мистецтвом. Він є сукупністю прийомів і дій, за допомогою яких у спортсменів з використанням зорових, рухових, зорово-рухових та інших відчуттів і сприйняття будується та формується конкретний (наочний) образ вправи, що вивчається.

Залежно від змісту і спрямованості навчання, показ вправ, прийомів і дій може здійснюватися інструктором (викладачем) або добре підготовленим учнем. В усіх випадках він повинен бути зразком для наслідування.

У процесі навчання прийомам одноборств показ звичайно супроводжується стислим поясненням техніки і виконується в цілому в бойовому і повільному темпі, а також частинами або за розділами. Його різновид – демонстрація навчального матеріалу за допомогою різноманітних технічних засобів навчання (показ діапозитивів, відеофільмів, кінограм, кіноплівок, схем, плакатів та іншої наочності). Проте варто підкреслити, що демонстрація в більшості випадків виступає не як самостійний метод, а як методичний прийом, що входить до складу пояснення або розповіді.

Практичні методи. Ці методи займають головне місце в організації навчання з національних та східних одноборств і зумовлюють активну рухову діяльність учнів . В їх основі лежить багатократне і свідоме повторення вправ, прийомів і дій у різних умовах і обставинах з метою вироблення у учнів необхідних прикладних навичок і умінь, розвитку та удосконалення спеціальних, фізичних і психологічних якостей. Основними з них є: односторонній (фронтальний) і двосторонній (двостороннє групове навчання) групові методи.

Односторонній груповий метод полягає в тому, що учні під загальним керівництвом інструктора (викладача) у складі групи одночасно або по черзі виконують однакові прийоми і дії без супротивника. При цьому прийоми бою можуть виконуватися або за командами керівника заняття, або самостійно з виправленням загальних та індивідуальних помилок.

Односторонній метод використовується в процесі вивчення підготовки до бою, вихідних положень (групування, стійки), прийомів самостраховки, ударів ножем, рукою і ногою під час виконання деяких підготовчих вправ.

Цей метод з успіхом використовується при відпрацюванні деяких прийомів на мішенях, підвісних мішках, грушах та інших спеціальних знаряддях, а також у процесі проведення підготовчої частини навчального заняття (при виконанні спеціальних вправ).

Як правило, вивчення прийомів і дій одностороннім груповим методом проводиться при різноманітних побудовах: в одношеренговому або двошеренговому строю на збільшених інтервалах і дистанціях; у двох шеренгах, стоячи обличчям один до одного на відстані 6-8 кроків, на інтервалі 2-3 кроки; в одній шерензі з розташуванням учнів за периметром ями з піском (килима). При вивченні прийомів на спецприладах, підрозділ шикується шеренгами, попередньо особовий склад розраховується на зміни відповідно до кількості наявних мішеней.

Двосторонній груповий метод полягає в тому, що вивчення і тренування у виконанні прийомів нападу і самозахисту проводиться в парах, у взаємодії з партнером . Група поділяється на пари, в яких один із партнерів відпрацьовує прийом, а інший виступає в ролі супротивника , забезпечує навчання і створює необхідні умови для якісного виконання.

На початковому етапі навчання, вивчення прийомів проводиться за загальною командою вчителя з виправлення загальних і індивідуальних помилок, наступні прийоми виконуються переважно самостійно за завданнями інструктора (тренера-викладача) і під його контролем. При цьому партнер на початку знаходиться у визначеному статичному положенні, а потім діє з частковим опором.

Зміна номерів у ході навчання проводиться за загальною командою вчителя і, як правило, у процесі вивчення – після оволодіння технікою виконання прийому в швидкому (бойовому) темпі, а в процесі вдосконалення – після кожної тренувальної вправи.

Успіх у застосуванні цього методу навчання багато в чому залежать від чіткості та ясності постановки завдань (попередніх розпоряджень). Виконуючи за завданням керівника заняття функції супротивника, партнер надає товаришу допомогу в оволодінні технікою виконання прийомів. сутності і знання ними дій, що виконується та (свідомої активної участі тих, кого навчають, у навчальному процесі), своєчасного і постійного контролю над технікою прийомів і дій з боку тренера-викладача.

Різновид двостороннього групового методу – навчальні бої, що є тренуванням вивчених прийомів і дій у парах за завданням керівника заняття в різноманітних умовах та ситуаціях.

Сутність навчального бою полягає в тому, що кожна пара учнів одержує конкретне завдання вчителя і виконує його самостійно або за командою (сигналом) відповідно до змісту і характеру зазначених дій.

Навчальні бої проводяться як обумовлені, напівобумовлені і необумовлені дії.

Обумовлені навчальні бої– простіші, у них заздалегідь визначаються зміст і характер дій одних (що атакують) та інших (що захищаються) номерів. Наприклад, перші номери в ході маневрування вибирають момент і завдають (позначають) удар рукою (у зазначену частину тіла); другі, зберігаючи в процесі маневрування задану дистанцію, повинні визначити початок дій партнера, захиститися від удару рукою, застосувавши конкретний прийом, завдати відповідний удар.

Сутність напівобумовлених навчальних боїв полягає в тому, що номерам, які атакують, дається право застосовувати один із декількох способів нападу, зазначених керівником заняття. Наприклад, перші номери в ході маневрування вибирають момент і завдають (позначають) удар ножем зверху або знизу. Залежно від напрямку удару другі (що обороняються) номери, зберігаючи задану дистанцію, застосовують відповідний захист, визначений засіб обеззброювання і доводять виконання завдання до даного навчального положення (позначити удар, конвоювати, перекласти в положення для зв'язування і т.д.).

Необумовлені навчальні бої є найскладнішими діями. У них обом спортсменам дозволяється за завданням вчителя застосовувати прийоми і дії відповідно до умов сформованої ситуації. Наприклад, обоє учнів мають право кинути партнера на килим і позначити удар у больову точку, застосувавши будь-який із вивчених кидків, тобто практично вести вільний бій. У навчальних боях створюються широкі можливості поступового ускладнення умов виконання вправ, наближаючи їх до реальної бойової ситуації. Діапазон застосування навчальних боїв дуже широкий. Даний метод може використовуватися на всіх етапах навчання учнів рукопашному бою. Застосування навчальних боїв дає можливість закріплювати найбільш раціональну та ефективну техніку прийомів, удосконалювати у спортсменів необхідні фізичні і психологічні якості на фоні реального єдиноборства на змаганнях або на вулиці.

У зв'язку з тим, що методи, які застосовуються в процесі навчання учнів одноборств, знаходяться в тісному взаємозв'язку, не можна обмежуватися лише однією групою. Незважаючи на те, що в процесі навчання основну роль відіграють специфічні методи, успіх навчання залежить від того, наскільки раціонально вони сполучаються з іншими способами педагогічного впливу.

Якість підготовки спортсменів з одноборств обумовлюється умінням тренера - викладача правильно і раціонально використовувати практично виправдані методи, що найбільше забезпечують вирішення конкретних завдань навчання. Це означає, що застосування тих або інших методів залежить від програми навчання, часу, відведеного на її засвоєння, вікових і індивідуальних особливостей учнів, рівня їх фізичної і фахової підготовки.

⇐ Предыдущая123456Следующая ⇒

Поделиться: