Матеріали для самоконтролю:.                                                            Тести . Еталони відповідей

 

                                                           Тести

1. У пацієнта хронічна серцева недостатність. Як основні призначені препарати наперстянки. Визначте препарати:

а) корглікон, строфантин;

б) дигітоксин, дигоксин;

в) адонізид, адоніс-бром;

г) добутамін, амринон;

д) аспаркам, унітіол.

2. Пацієнтові, у якого на тлі інфаркту міокарда через 2 тиж. виникла гостра серцева недостатність, лікар призначив внутрішньовенне введення кардіотонічних препаратів групи серцевих глікозидів. Визначте ці препарати:

а) дигітоксин, дигоксин;

б) добутамін, амринон;

в) строфантин, корглікон;

г) адонізид, адоніс-бром;

д) целанід, адонізид.

3. Пацієнтові з метою зменшення вираженості симптомів серцевої недостатності лікар призначив серцеві глікозиди внутрішньовенно.Який розчинник має використати медсестра:

а) 10 % розчин натрію хлориду;

б) 0,5 % розчин новокаїну;

в) воду для ін'єкцій;

г) ізотонічний розчин натрію хлориду;

д) 40 % розчин глюкози?

4. Пацієнтка із хронічною серцевою недостатністю кровообігу, яка отримує препарати наперстянки та сечогінні засоби, поскаржилася на погіршення стану: з'явилися нудота, блювання, перебої у роботі серця. З чим пов'язане погіршення стану пацієнтки:

а) з підвищенням AT;

б) із передозуванням серцевих глікозидів;

в) зі зниженням AT;

г) із недостатньою дозою препаратів;

д) із порушенням дієти?

Яку допомогу необхідно надати?

 

Еталони відповідей

1	2	3	4	5	6

 

Задачі для самоконтролю

1. Складіть рецептурний пропис на:

—дигітоксин у супозиторіях;

—мікстуру на 12 прийомів, що містить настій трави горицвіту та 4 Г натрію броміду;

—строфантин в ампулах;

—целанід у таблетках;

—адонізид.

Поясніть умови зберігання кожного з препаратів.

 

1. Контрольні питання:

1. Обгрунтуйте принципи дії на серцеву провідність, автоматизм та збудливість препаратів для лікування тахі- та брадіаритмій.

2. Які групи препаратів пригнічують провідність, автоматизм та збудливість серця? Обгрунтуйте їх застосування, побічні ефекти.

3. Які засоби покращують проведення імпульсів провідною системою серця? Обгрунтуйте їх застосування.

4. Які фармакологічні властивості повинні мати антиангінальні препарати?

5. Зробіть фармакотерапевтичний аналіз препаратів групи нітритів та нітратів, антагоністів кальцію, в-блокаторів. У чому полягає їх спільність впливу на серце?

6. Поясніть сутність впливу на серце коронаролітиків, назвіть препарати та дайте їх фармакотерапевтичну характеристику.

7. Які засоби поліпшують метаболізм міокарда?

8. Які групи препаратів призначають для лікування хворих з інфарктом міокарда і чому?

 

Контроль П/з № 8 лаб.2

 

Методична розробка

самостійної роботи студентів № 9/14

Дисципліна: Фармакологія та медична рецептура

Спеціальність 223 «Медсестринство»

Спеціалізація «Лікувальна справа»

Тема: «Лікарські засоби, що впливають на  функцію нирок»

Кількість навчальних годин: 2

1. Актуальність теми:  

Сечогінні препарати, або діуретики, - це засоби, що підсилюють виведення води з організму й усувають набряки різного походження. Підвищення діурезу при застосуванні сечогінних засобів пов’язано з їхньою дією на сечоутворення. Процес утворення сечі відбувається в нирках. Сечогінні засоби безпосередньо впливають на сечоутворювальну функцію нирок, або змінюють їх гормональну регуляцію.

Для надання кваліфікованої допомоги необхідно добре знати механізм дії кожної групи препаратів, шляхи їх введення, особливості призначення в кожному конкретному випадку, конкретні дози та шляхи введення, сумісність з препаратами різних фармакологічних груп.

 

2. Навчальна мета:

З н а т и:

- Механізм дії цієї фармакологічної групи препаратів.

- Застосування.

     В м і т и:

- Орієнтуватись у захворюваннях при яких застосовуються препарати даної групи.

- Підбирати шлях введення та дози препаратів.

- Виписувати препарати у рецептах та вимогах лікувально-профілактичних закладів.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1 Міждисциплінарна інтеграція

 

Д исципліни	З нати	В міти
Основи латинської мови з медичною термінологією Анатомія людини	Структуру рецепту,правила прописування  лікарських засобів у рецепті   Будову нирок	Виписувати лік засоби в рецептах Аналізувати можливості реакції нирок на різні подразнення та зміну стану
Внутрішня медицина Анестезіологія та реаніматологія	При набряках	Підбирати препарати та їх шлях введення при конкретному стані хворого, виписувати препарати в рецептах

 3.2. Зміст теми (опорний план, опорний конспект додається).

1. Механізм дії лікарських засобів, які впливають на функцію нирок. 

2.  Застосування в практичній медицині.

 

 

Діуретики (сечогінні) препарати виводять з організму воду та іони, зменшують кількість рідини і знижують AT. Вони є синергістами — посилюють дію антигіпертензивних препаратів інших груп. Тому сечогінні препарати використовують для комбінованої терапії гіпертензії.

Класифікація діуретинів

1. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики: дихлотіазид (гіпотіазид, гідрохлортіазид), гігротон (оксодолін), циклометіазид.

2. Петльові діуретики: фуросемід (лазикс), клопамід (бринальдикс), етакринова кислота (урегіт).

3. Антагоністи альдостерону: спіронолактон (верошпірон).

4. Інгібітори карбоангідрази: діакарб (фонурит).

5. Діуретики, що знижують проникність ниркових канальців для іонів натрію: тріамтерен.

6. Осмотичні діуретики: маніт, сечовина для ін'єкцій, гіперто­нічні розчини глюкози, натрію хлориду.

Тіазидні діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, калію, хлору і води в проксимальному та дистальному відділах канальців нефрона.

Дихлотіазид (гіпотіазид) — сечогінний препарат середньої сили дії.

Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год і продовжується до 12 год. Застосовують для комбінованої терапії гіпертонічної хвороби, набряків різного походження. Побічна дія — гіпогліке­мія, гіпохлоремічний алкалоз, що проявляються нудотою, блю­ванням, слабістю, діареєю. Цим явищам можна запобігти шляхом призначення збагаченої калієм дієти (картопля, квасоля, родзин­ки, пшоно, курага) та препаратами калію.

Петльові діуретики пригнічують реабсорбцію натрію, хлору, води в петлі Генле.

Фуросемід — сечогінний засіб швидкої та сильної дії. Дія після внутрішньовенного введення починається через 2—3 хв, тривалість — до 2—3 год; при внутрішньому застосуванні — через 20—30 хв три­валістю до 6—8 год. Застосовують в екстрених випадках — при гіпертензивних кризах, набряках легенів, мозку, для форсованого (прискореного) діурезу при отруєннях тощо. Побічна дія — гіпокаліємія, гіпохлоремічний алкалоз (див. дихлотіазид), загострення подагри, гіперглікемія, ортостатичний ефект, розвиток глухоти (ототоксична дія).

Антагоністи альдостерону перешкоджають взаємодії альдосте­рону зі специфічними рецепторами і є конкурентними анта­гоністами гормону кори надниркових залоз альдостерону відносно його впливу на нефрон.

Спіронолактон (верошпірон) — сечогінний засіб повільної і слабкої дії. Початок дії розвивається на 3—4-й день. Застосовують при набряках різного походження, для комплексного лікування гіпертензії. Побічна дія — сонливість, слабість, атаксія, гінекомастія. Спіронолактон не впливає на виведення з організму калію, то­му він належить до так званих калійзберігаючих діуретиків.

До калійзберігаючих діуретиків належить також тріамтерен.

Таблиця. Антигіпертензивні засоби

Назва препарату