Засоби, що впливають на секрецію залоз кишок.

Засоби, які застосовують при порушенні секреції підшлун­кової залози (захворювання підшлункової залози з порушенням її ф зовнішньої секреції проявляються формою гострого або хронічного панкреатиту):

       • засоби для лікування хронічного панкреатиту, пухлин та атрофії залозистих елементів: ферментні препарати, або засо­би замісної терапії — панкреатин, трифермент, панзинорм, фестал, мезим-форте, дигестал, ензистал, ораза. Ферментні препарати містять основні ферменти підшлункової зало­зи—трипсин, амілазу, ліпазу, які забезпечують перетравлю­вання білків, вуглеводів та жирів. Ферментні засоби застосо­вують при розладах травлення, хронічних ентероколітах, панкреатитах тощо;

       • засоби для лікування гострого панкреатиту:

а) антиферментні препарати: апротинін (контрикал, трасилол,
гордокс);

б) м-холіноблокатори.

Антиферментні препарати знижують активність ферментів підшлункової залози. Застосовують при гострому панкреатиті, панкреанекрозі, для запобігання післяопераційному панкреатиту.

Жовчогінні препарати — це засоби, які стимулюють утворення жовчі (справляють холеретичну дію) та покращують відтік жовчі, розслаблюють непосмуговані м'язи жовчовивідних шляхів та сприяють виходу жовчі в кишки (виявляють холекінети­чну дію):

• холеретичні препарати:

а) препарати, що містять суху жовч та жовчні кислоти, — «Алохол», «Холензим»;

б) препарати лікарських рослин — настій кукурузних приймо­чок, квітів цмину, фламін, холосас, холагол;

в) синтетичні препарати — оксафенамід, нікодин;

• холекінетичні препарати — атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, но-шпа, папаверину гідрохлорид, магнію суль­фат.

Жовчогінні препарати застосовують для лікування хронічних гепатитів, холециститів, холангітів, дискінезії жовчовивідних шля­хів тощо. Протипоказані ці засоби при гострих гепатитах, дистро­фії печінки, холеретики — при обтураційній жовтяниці.

Гепатопротектори — засоби, що захищають клітини пе­чінки від пошкоджуючого впливу гепатотоксичних речовин, нор­малізують обмінні процеси у гепатоцитах:

• засоби, що впливають на фосфоліпіди клітинних мембран — есенціале, ліпін, ліпостабіл, гептрал;

• біофлавоноїди — силібінін (легалон, силібор, карсил), біліг-нін, гепабене;

• вітаміни — токоферолу ацетат;

• тваринного походження — сирепар.

Гепатопротектори застосовують для лікування гепатитів, циро­зу печінки, ураження печінки гепатотоксичними речовинами.

Засоби, що впливають на моторику кишок:

— засоби, що стимулюють тонус і рухову активність кишок — прозерин, ацеклідин (застосовують при атонії кишок);

— засоби, що знижують тонус та рухову активність кишок — атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, но-шпа, папаверин,, бензогексоній (застосовують при кишкових спазмах, коліці);

— проносні препарати т- засоби, що стимулюють рухову акти­вність кишок, зумовлюють дефекацію:

• проносні препарати, що діють по всій довжині кишок — со­льові проносні (магнію сульфат, натрію сульфат, карловарівська сіль, глауберова сіль);

• проносні препарати, що діють на тонку кишку — рицинова олія;

• проносні препарати, що діють на товсту кишку;

а) препарати, що містять антраглікозиди, — екстракт крушини, листя сени, корінь ревеня, плоди жостеру, сенадексин, сенаде, рамніл, регулакс;

б) синтетичні препарати — фенолфталеїн, ізафенін, гуталакс, бісакодил.

Сольові проносні засоби — магнію сульфат, натрію сільфат тощо — створюють у кишках високу концентрацію іонів, підвищують ос­мотичний тиск, порушують усмоктування води. Вода і розчинені у ній речовини затримуються в кишках, унаслідок чого вони розтя­гуються, подразнюються механорецептори та посилюється їх ру­хова активність. Через 4—6 год настає дефекація. Застосовують со­льові проносні при отруєннях, гострих закрепах.

Рицинова олія діє переважно в тонкій кишці, де з неї утворю­ється рицинолова кислота. Вона подразнює рецептори і посилює перистальтику. Дія проявляється через 6-8 год. Окрім цього ри­цинова олія рефлекторно посилює ритмічні скорочення матки. Застосовують при гострих закрепах, для стимуляції пологів. Про­типоказана в період вагітності, при отруєннях.

Проносні препарати рослинного походження — листя сени, кора крушини, корінь ревеня, плоди жостеру — містять антраглікозиди, які поразнюють рецептори товстої кишки і через 8—10 год настає дефекація. Застосовують ці засоби при хронічних закрепах. Побіч­на дія — звикання.

На рецептори товстої кишки діють також фенолфталеїн, ізафе­нін, гуталакс, бісакодил. Дія проявляється через 10—12 год. Ці за­соби застосовують при хронічних закрепах. Проносні засоби рос­линного походження та синтетичні препарати призначають на ніч.

Засоби, що застосовують для функціональної діагностики в гастроентерології:

— засоби, які застосовують для функціональної діагностики захворювань печінки, жовчного міхура. З цією метою застосову­ють дуоденальне зондування. Хворому через зонд у дванадцятипа­лу кишку вводять 50—100 мл теплого 25—30% розчину магнію су­льфату, який призводить до рефлекторного викиду жовчі. Через певні інтервали у часі беруть на дослідження 3 проби — А, Б, С;

— засоби, які застосовують для функціональної діагностики захворювань шлунка. З цією метою підшкірно вводять гістамін або пентагастрин, які посилюють секрецію шлункового соку.

Таблиця. Препарати, які застосовують при порушенні функції органів травлення

Назва препарату