Матеріали для самоконтролю:

 

Тести

1. У пацієнта скарги на втомлюваність, запаморочення. Він блідий, кінчики вух білуватого кольору, за даними лабораторного аналізу крові виявлено зниження рівня еритроцитів і гемоглобіну в одиниці об'єму крові. Визначте препарати, які призначив лікар:

а) фібриноген, тромбін;

б) ферроплекс, тардиферон;

в) вікасол, амінокапронова кислота;

г) амінокровін, аміноплазмаль;

д) метилурацил, гепарин.

2. У пацієнтки в період вагітності виникла макроцитарна (гіперхромна) анемія. Визначте препарат, який призначив лікар:

а) вікасол;

б) ферковен;

в) кислота фолієва;

г) кислота амінокапронова;

д) кислота аскорбінова.

3. У пацієнта ревматизм. Внаслідок тривалого лікування нестероїдними протизапальними препартами в нього виникла лейкопенія. Назвіть стимулятори лейкопоезу, які будуть призначені пацієнту:

а) гепарин;

б) ціанокобаламін;

в) гемостимулін;

г) метилурацил;

д) вікасол.

4. Під час операції з приводу видалення пухлини печінки в пацієнта виникла масивна кровотеча. Йому було введено препарат донорської крові та антифібринолітичний засіб. Визначте препарати:

а) вікасол, тромбін;

б) дицинон, кальцію хлорид;

в) гепарин, клексан;

г) ферковен, ферум лек;

д) фібриноген, амінокапронова кислота.

5. Для комплексного лікування хворому з інфарктом міокарда крапельно вводили препарат для попередження тромбоутворення. Назвіть засіб:

а) гепарин;

б) вікасол;

в) фібринолізин;

г) кислота амінокапронова;

д)контрикал.

6. Пацієнтові з інфарктом міокарда призначено по 2000 ОД гепарину 4 рази на добу підшкірно. Яку кількість гепарину ви наберете в шприц ємністю 2 мл для одномоментного введення в 1 мл гепарину міститься 5000 ОД:

а) 0,2 мл;

б) 0,4 мл;

в) 0,5 мл;

г) 0,6 мл;

д) 0,8 мл?

7. Пацієнт перебуває у реанімації з діагнозом «Тромбоз легеневої артерії». Для розсмоктування утвореного тромбу йому почали вводити фібринолітичний засіб. Назвіть можливі препарати:

а) стрептокіназа, альтеплаза;

б) фібриноген, тромбін;

в) гепарин, фраксипарин;

г) етамзилат, дицинон;

д) фенілін, синкумар.

8. У хворого на туберкульоз виникла легенева кровотеча. Який антифібринолітичний засіб слід ввести:

а) кальцію хлорид;

б) вікасол;

в) кислота амінокапронова;

г) гепарин;

д) тромбін?

Еталони відповідей

1	2	3	4	5	6	7	8

Задачі для самоконтролю

1. Складіть рецептурний пропис на:

—драже ферроплексу;

—супозиторії з метилурацилом;

—кальцію хлорид в ампулах;

—гепаринову мазь;

—вікасол у таблетках.

 

* 2. Систематизуйте препарати за фармакологічними групами: метилурацил, ферроградумет, вікасол, актилізе, етамзилат, лейкомакс, фенілін, фраксипарин, ферковен, клексан, кислота аскорбінова.

* 3. Проаналізуйте рецепт:

Rp.: Tab. Phenylini 0,03 N. 20

   D. S. По 2 таблетки 4 рази на день протягом 5 днів

 

4. Контрольні питання:

1. Які є групи протианемічних препаратів? Зробіть фармакотерапевтичний аналіз окремих препаратів.

2. Які засоби і чому використовують при лейкопенії?

3. Зробіть порівняльну характеристику груп і препаратів для зупинки кровотеч.

4. Охарактеризуйте препарати, які здатні попереджувати тромбоутворення.

5. Які засоби можуть розчиняти утворені тромби? Яка назва цієї групи препаратів?

6. Назвіть групи лазмозамінників та мету їхнього застосування.

Контроль Лаб № 2

 

Методична розробка

самостійної роботи студентів № 12/17

Дисципліна: Фармакологія та медична рецептура

Спеціальність 223 «Медсестринство»

Спеціалізація «Лікувальна справа»

Тема: «Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи».

Кількість навчальних годин: 4

Актуальність теми:

Гормони — білково-пептидні або стероїдні сполуки, що секре-туються ендокринними залозами і виділяються безпосередньо в кров. Гормони — важлива складова нейроендокринного комплек­су, який виконує функції гомеостазу, взаємодії різних систем люд­ського організму, збереження виду, адаптації до навколишнього середовища. Недостатня секреція гормонів (гіпофункція залоз) призводить до розвитку різних ендокринних захворювань — гіпо­тиреозу, діабету, безплідності тощо. Надлишкова секреція гормо­нів (гіперфункція залоз) також проявляється ендокринною пато­логією — гігантизмом, акромегалією, тиреотоксикозом тощо.

 

2.Навчальна мета:

    З н а т и:

- Механізм дії цієї фармакологічної групи препаратів.

- Застосування.

В м і т и:

- Орієнтуватись у захворюваннях при яких застосовуються препарати даної групи.

- Підбирати шлях введення та дози препаратів.

- Виписувати препарати у рецептах та вимогах лікувально-профілактичних закладів.

 

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1 Міждисциплінарна інтеграція

 

Д исципліни	З нати	В міти
Основи латинської мови з медичною термінологією  Анатомія людини Фізіологія	Структуру рецепту,правила прописування  лікарських засобів у рецепті Обмін речовин в організмі. Ендокринні залози, їх значення та роль о організмі	Виписувати препаратити по темі в рецептах Аналізувати: роль в організмі, виникнення захворювань при гіповітамінозах; Аналізувати дію залоз внутрішньої секреції.
Внутрішня медицина Хірургія Педіатрія Акушерство  Гінекологія. Анестезіологія та реаніматологія	Засоби, які застосовуються пр. бронхіальній астмі, захворюваннях ендокринної системи (щитоподібної залози, нецукровому діабеті, хворобі Аддісона, ендокринної частини підшлункової залози; при захворюваннях системи крові, захворюваннях органів кровообігу, захворюваннях сполучної тканини, при виразковій хворобі шлунку та 12-палої кишки; при гепатитах, цирозах. Застосуванню кожної групи препаратів,шлях їх введення,основні побічні ефекти	Аналізувати дію препаратів, їх шлях введення,побічні ефекти.   Оцінювати сумісність та несумісність препаратів.

Зміст теми (опорний план, опорний конспект додається).

1.Механізм дії та застосування гормональних препаратів у замісній терапії.

Препарати гормонів гіпофіза. Гіпофіз складається з 2 час­ток — аденогіпофіза та нейрогіпофіза.

Препарати аденогіпофіза

Кортикотропін регулює функцію кіркової речовини наднирко­вих залоз, справляє протиалергійну і протизапальну дію. Застосо­вують для лікування алергійних і запальних захворювань, ревмати­зму, поліартритів, запобігання розвитку синдрому відміни під час лікування кортикостероїдами.

Тіротропін регулює функцію щитоподібної залози. Застосову­ють при гіпофункції щитоподібної залози та з діагностичною ме­тою при гострому її запаленні.

Соматотропін регулює ріст тканин та органів людини, стимю-лює лінійне збільшення кісток. Застосовують при гіпофізарному нанізмі (карликовості).

Лактин регулює виділення молока в післяпологовий (лактацій­ний) період. Застосовують при гіпо- чи агалактії (недостатності виділення або відсутності молока).

Гонадотропні гормони регулюють функцію статевих залоз. За­стосовують при порушенні функції статевих залоз, безплідності.

Препарати нейрогіпофіза

Окситоцин — синтетичний гормон нейрогіпофіза. Основне за­стосування препарату — стимуляція пологової діяльності, зупинка гіпотонічних маткових кровотеч (див. тему 14.1).

Пітуїтрин — препарат, що містить 2 гормони: окситоцин та ва­зопресин. Вміст окситоцину дає можливість застосовувати його в акушерсько-гінекологічній практиці (див. тему 14.1). Уміст вазо­пресину забезпечує підвищення реабсорбції води в нирках, за­тримку рідини та іонів в організмі, підвищення AT. Застосовують пітуїтрин також для лікування нецукрового діабету, нічного не­тримання сечі (енурезу).

Адіурекрин — сухий пітуїтрин. Застосовують інтраназально (вдихання через ніс) для лікування нецукрового діабету, енурезу. Тривалість дії — 6—8 год. Побічна дія — хронічний алергійний ри­ніт.

Адіуретин — рідина, що містить вазопресин. Застосовують вну­трішньо в краплях при нецукровому діабеті, енурезі.

Препарати, які застосовують при порушенні функції щито­подібної залози.

Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної
залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засо­
би):

• монокомпонентні тиреоїдні засоби — тиреоїдин, левотироксин (L-тироксин), трийодтироніну гідрохлорид;

• комбіновані препарати — тиреокомб, тиреотом.
Тиреоїдин — тиреоїдини засіб, що отримують із щитоподібних

залоз тварин, містить тироксин та трийодтиронін; прискорює ос­новний обмін. Дія препарату розвивається через 2—3 дні, триває 20—30 днів. Застосовують для лікування всіх форм гіпотиреозу (мікседеми, кретинізму, ендемічного зобу), раку щитоподібної за­лози. Побічна дія — кумуляція, пітливість, серцебиття, тахікардія.

Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної
залози (антитиреоїдні засоби):

• мерказоліл (тіамазол), пропілтіоурацил;

 • препарати йоду (розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, калію йодид, мікройод, антиструмін).

Мерказоліл — антитирео'іцний засіб, що зменшує синтез гор­монів у щитоподібній залозі, знижує основний обмін речовин. За­стосовують для лікування різних форм токсичного зобу (базедова хвороба, тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб). Протипоказа­ний вагітним, при лейкопенії.

Препарати йоду — чинять антитиреоїдну дію, гальмують синтез гормонів щитоподібної залози, порушують зворотний зв'язок у системі аденогіпофіз—щитоподібна залоза. Дія препаратів прояв­ляється через 12—24 год. Застосовують при гіпертиреозі, ендеміч­ному зобі, для профілактики радіаційного ураження щитоподібної залози. При передозуванні — явища йодизму (отруєння йодом).

Протидіабетичні засоби. У р-клітинах острівців підшлун­кової залози (Лангерганса) синтезується інсулін. Основна фізіоло­гічна роль інсуліну в організмі — зниження вмісту цукру в крові. Це відбувається за рахунок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоєння її тканинами, посилення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах печінки). За відсутності або недо­статності інсуліну розвивається цукровий діабет.

Розрізняють 2 типи цього захворювання (за класифікацією ВООЗ):

• інсулінозалежна форма (діабет І типу, діабет юнацький);

• інсулінонезалежна форма (діабет II типу, діабет дорослих).

При цукровому діабеті з'являється сильна спрага, підвищуєть­ся споживання рідини, хворий втрачає масу тіла, знижується іму­нітет, сповільнюється загоєння ран, виникають ускладнення з бо­ку судин. Лабораторно — гіперглікемія (рівень цукру в крові біль­ше ніж 6,6 ммоль/л), глюкозурія (цукор у сечі), ацидоз.

Залежно від типу хвороби застосовують 2 групи протидіабетич-них препаратів:

—гормональні препарати — інсуліни;

—синтетичні протидіабетичні засоби (пероральні гіпогліке­мічні препарати).

Інсуліни — це гормональні препарати, які застосовують для лікування І типу діабету (інсулінозалежного).

Класифікація інсулінів

Інсуліни людські.

1.1. Короткої дії (6—8 год) — лізпроінсулін (хумалог), інсулін людський для ін'єкцій (актрапід НМ), монотард.

1.2. Середньої тривалості дії (12-14 год) — хумулін НПХ, сус­пензія цинк-інсуліну людського (монотард НМ).

1.3. Довгої дії (24-36 год) — суспензія цинк-інсуліну криста­лічного (ультратард НМ)

⇐ Предыдущая26272829303132333435Следующая ⇒

Поделиться: