Призначення та види вогнегасників, профілактика пожеж

 

Всі вогнегасники поділяються на:

- переносні вогнегасники(масою до 20 кг);

- пересувні вогнегасники (масою не менше 20, але не більш 270 кг).
   За видом вогнегасної речовини вогнегасники поділяються на:

- водяні вогнегасники;

- водопінні вогнегасники;

- порошкові вогнегасники;

- газові вогнегасники (вуглекислотні, хладонові) ;

- комбіновані вогнегасники.

Водяні вогнегасники за видом струменя поділяють на:

- вогнегасники з компактним струменем;

- вогнегасники з розпиленим струменем (середній діаметр крапель більше 100 мкм);

- вогнегасники з дрібнодисперсним розпиленим струменем (середній діаметр крапель менше 100 мкм).

Водопінні вогнегасники за параметрами формованого ними пінного потоку поділяють на:

- з генераторами піни низької кратності (кратність піни від 5 до 20 включно);

- з генераторами піни середньої кратності (кратність піни понад 20 до 200 включно).

За принципом витиснення вогнегасної речовини вогнегасники поділяють на:

- закачані;

- з балоном стисненого чи зрідженого газу.

За значенням робочого тиску вогнегасники поділяють на вогнегасники низького тиску (робочий тиск до 2,5 МПа включно за температури навколишнього середовища (20 ± 2) °С) і вогнегасники високого тиску (робочий тиск вище 2,5 МПа за тієї ж температури).

За можливістю і способом відновлення технічного ресурсу вогнегасники підрозділяють на такі, що перезаряджаються і ремонтуються, і такі, що не перезаряджаються.

Вогнегасники слід розміщувати у легкодоступних і помітних місцях, а також поблизу місць, де найбільш імовірна поява осередків пожежі. При цьому необхідно забезпечити їх захист від дії сонячних променів, опалювальних і нагрівальних приладів, а також хімічно агресивних речовин (середовищ), які можуть негативно вплинути на їх працездатність.

Переносні вогнегасники розміщують шляхом навішування за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для їх повного відчинення, або встановлюють у пожежні шафи пожежних кранів, на пожежні щити чи стенди, підставки чи спеціальні тумби.

Розміщення вогнегасників за допомогою кронштейнів на вертикальні конструкції, установлення їх у пожежних шафах або тумбах має бути виконано таким чином, щоб забезпечувати можливість прочитування маркувальних написів на їх корпусах.

Вогнегасники повинні розміщуватись з урахуванням зручності їх обслуговування, огляду, користування, а також досягнення найкращої видимості з різних точок захищуваного простору.

Підходи до місця розташування вогнегасниківмають бути завжди вільними. Для зазначення місцезнаходження вогнегасників на об'єктах повинні встановлюватися вказівні знаки.

Знаки розташовують на видних місцях на висоті 2,0 - 2,5 м від рівня підлоги як у середині, так і поза приміщеннями.

У приміщеннях, у яких немає постійного перебування працівників, вогнегасники слід розміщувати ззовні приміщень або біля входу до них.

Періодичний огляд вогнегасників здійснюється особою, відповідальною за пожежну безпеку на об'єкті, не рідше одного разу на місяць.

Порошкові вогнегасники використовуються для гасіння пожеж класів A, B і C (горіння твердих, рідких та газоподібних речовин).

Вуглекислотні вогнегасники застосуються, як правило, для гасіння пожежі класу B (горіння рідких речовин) та електроустаткування (Е).

Профілактика пожежі - це комплекс організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на виключення можливості виникнення пожежі.

Організаційні і технічні заходи щодо запобігання пожежі реалізуються ще на стадії проектування окремих об'єктів підприємств. При цьому заздалегідь вивчаються особливості технологічних процесів і об'єктів, можливі причини і джерела виникнення пожежі. Запобіганню пожежі великою мірою сприяє правильне планування, розміщення основних об'єктів з урахуванням рельєфу місцевості, дотримання протипожежних розривів між будівлями відповідно до вимог генерального плану.

Попередження пожежі в аптечних установах досягається:

- запобіганням утворенню горючого середовища;

- запобіганням виникненню в горючому середовищі або появи в ньому джерел запалювання.

Запобігання утворення горючего середовища повинно досягатися:

- максимально можливим застосуванням негорючих і важкогорючих речовин і матеріалів;

- обмеженням маси і об'єму горючих речовин, матеріалів та найбільш безпечним способом їх розміщення;

- ізолюванням горючого середовища;

- підтримуванням концентрації горючих газів, пари, суспензій і окислювача в суміші за межею їх спалаху;

- достатньої концентрації флегматизатора в повітрі захищуваного об'єкту;

- підтримуванням його температури і тиску, за якими розповсюдження полум'я неможливе;

- максимальною механізацією і автоматизацією технологічних процесів, пов'язаних з вживанням горючих речовин;

- встановленням пожежонебезпечного обладнання, по можливості, в ізольованих приміщеннях чи на відкритих площадках;

- застосуванням для горючих речовин герметичного обладнання і тари;

- застосуванням пристроїв захисту виробничого обладнання з горючими речовинами від ушкоджень і аварій, встановленням відключаючих, відсікаючих та інших пристроїв;

- застосуванням ізольованих відсіків, камер, кабін.

Попередження утворення в горючому середовищю джерел запалювання повинно досягатися:

- застосуванням обладнання, пристроїв, під час експлуатації яких не утворюються джерела запалювання;

- застосуванням електрообладнання, що відповідає класу пожежовибухонебезпеки приміщення або зовнішньої установки, групі і категорії вибухонебезпечної суміші;

- застосуванням в конструкції швидкодіючих засобів захисного відключення можливих джерел запалювання;

- застосуванням обладнання, що відповідає вимогам електростатичної іскробезпеки;

- пристроєм блискавкозахисту будівель, споруд і обладнання. Будівлі та споруди складів паливно-мастильних матеріалів захищають від прямих ударів блискавки, електростатичної та електромагнітної індукції та заносу потенціалів;

- підтримкою температури горючого середовища нижче максимально допустимої, тобто до температури запалення горючої суміші;

- підтримкою тиску в горючому середовищі нижчого за максимально припустимий за горючістю;

- зменшенням визначального розміру горючої суміші середовища нижче максимально припустимого за горючістю;

- регламентацією виконання, застосування і режиму експлуатації обладнання, матеріалів і виробів, що можуть бути джерелом запалювання горючого середовища;

- застосуванням енергоустаткування, що відповідає класу поже-жовибухонебезпеки приміщення або зовнішньої установки, групі і категорії вибухонебезпечної суміші;

- застосуванням технологічного процесу і обладнання, що відповідає вимогам електростатичної іскробезпеки;

- регламентацією максимально допустимої температури нагрівання горючих речовин, матеріалів і конструкцій;

- застосуванням інструмента, що не іскрить під час роботи з легкозаймистими речовинами;

- ліквідацією умов для хімічного самозагоряння речовин і матеріалів. До самозапалювальних речовин в технологічних процесах належать пірофорні речовини, що розігріваються при окисленні киснем повітря до 600 °С;

- усуненням контакту з повітрям пірофорних речовин.

 

Висновок до четвертого питання – розглянуті питання видів вогнегасників, особливості використання водяних та водопінних вогнегасників та умови попередження пожеж в аптечних установах.

Загальний висновок:

Пожежу легше попередити, ніж її гасити. Це питання є актуальним постійно, тому забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців. В лекції розглянуті питання організації безпеки людей на випадок пожеж, наведено основні поняття та визначення пожежної безпеки, вивчені причини займань і пожеж, а також заходи профілактики пожеж.У лекції розглянута актуальна проблема безпеки праці.Визначені головні заходи з пожежної безпекиу фармацевтичної галузі,обґрунтовані питання створення належних безпечних умов праці та збереження здоров’я та життя людини в умовах виробничого середовища.

 

⇐ Предыдущая3456789101112

Поделиться: