Особливості білкового обміну у дітей:

І. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ.

ЗНАТИ:

1. Особливості обміну білків, жирів і вуглеводів.

2. Механізми регуляції обміну речовин.

3. Основний обмін новонароджених.

4. Добові норми вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів.

5. Характеристика особливостей водно-електролітного обміну та терморегуляції у новонароджених та грудних дітей.

6. Особливості водно-електролітного обміну та терморегуляції у людей старечого віку.

ВМІТИ:

1. Визначати особливості водно-електролітного обміну та терморегуляції у новонароджених та грудних дітей;

2. Визначати особливості водно-електролітного обміну та терморегуляції у людей у дорослих здорових людей.

3. Визначати особливості водно-електролітного обміну та терморегуляції у людей похилого віку.

4. Скласти та розрахувати раціон харчування дітей.

II. ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ.

1. Співбесіда по основних питаннях теми.

2. Самостійна аудиторна робота з таблицями, схемами.

3. Заповнення  «німих»  таблиць.

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

— Тарасюк В.С. Титаренко Г.Г. Паламар І.В. Ріст і розвиток людини.-К: Медицина, 2008.- С..

— Нормальна фізіологія (під ред. В.І.Філімонова).-К., ”Здоров´ я”.- 1994.-С.

— Т.В.Капітан. Пропедевтика дитячих хвороб доглядом за дітьми. 3-є видання.-Вінниця: ДП ДКФ, 2006.- С. 682 – 729

— Ткаченко С.К. Поцюрка Р.І. Педіатрія з курсом інфекційних хвороб та основами імунопрофілактики. –К: ВСВ «Медицина», 2010.- С.91 - 94

 

Викладач: Гоцуляк І.В

 

Метаболізм і обмін енергії — це сукупність процесів перетворення речовин і енергії в організмі людини, а також обмін ре­човинами і енергією між організмом і оточуючим середовищем.

В процесі росту дитячого організму обмін речовин і енергії характеризується значними віковими кількісними і якісними змінами:

— внутрішньоутробно, особливо на фоні критичних періодів, відбу­вається максимальне диференціювання тканин, а також формування органів і систем. В цьому періоді маса тіла збільшується в найбільшій мірі, що супроводжується найбільшим використанням енергії для пла­стичного обміну (формування 1 г тканини потребує 7 ккал);

- перинатальний період характеризується активним процесом адап­тації обміну речовин до нового зовнішньоутробного існування. Особ­ливістю перших днів життя дитини є відносно низький основний обмін (ОО), який збільшується до кінця неонатального періоду А ось пластичний обмін в цьому віці все ще переважає в витраті енергії над іншими видами її втрати.

— в грудному періоді відбувається найбільш інтенсивний обмін ре­човин та енергії в зв’язку з ростом дитини, розвитком функціональних систем, поступовою відміною материнського вигодовування, стабіліза­цією імунітету та ін. Вже в 2-му кварталі 1-го року життя ОО переважає пластичний обмін майже в 1, 5 рази. Надалі ОО досягає максимуму в кінці грудного періоду і переважає плас­тичний обмін більше, ніж в 8 разів (а обмін дорослої людини — більше, ніж в 2 рази).

Чим більше жирів і вугле­водів приймає дитина, тим менше енергії витрачається для їх обміну. Чим більше білків входить в склад їжі дитини, тим більше енергії піде на їх трав­лення і засвоєння. Це обов’язково враховується при дієтичних столах з метою лікування порушень вгодованості;

— переддошкільний і дошкільний вік: до 2-го року життя збе­рігається стабілізація процесів ОО, з 3-го року відбуваєть­ся поступове зниження його інтенсивності; дошкільний вік характеризуєть­ся збільшенням пластичного обміну;

— в період статевого дозрівання під впливом статевих гормонів відбуваються значні зміни процесів метаболізму. Процеси основного обміну в 16-17 років відповідають рівню дорослої людини.

Порушення обміну речовин і енергії можуть бути обумовлені дією як зовнішніх, так і внутрішніх чинників.

До зовнішніх чинників відно­сяться:

— кількісні і якісні порушення їжі (недостаток вітамінів, мікроеле­ментів, амінокислот, жирних кислот, незбалансоване співвідношення білків, жирів і вуглеводів);

— патогенні мікроорганізми і віруси;

— чужорідні токсичні речовини (чадний газ, окис азоту, токсичні метали, бактеріальні токсини та ін.).

До внутрішніх чинників відносяться генетично обумовлені пору­шення синтезу ферментів, імунних білків, гемоглобіну, трансферину тощо.

Відомо, що основними харчовими речовинами є білки, жири і вуг­леводи

 

ОБМІН БІЛКІВ

Основні функції білка в організмі:

— пластична — білок є будівельним матеріалом для тканин.

— імунологічна функція;

— енергетична функція — при згоранні 1 г білка утворюється 4 ккал енергії; всього 10-15% від загальної кількості ккал за добу;

— білки входять до складу ферментів, антитіл, гормонів, гемогло­біну та ін.;

— білки є буферами.

Нормативні дані:

сечовина — 3, 33-8, 33 ммоль/л (15-30 мг%);

креатинін — 0, 04-0, 1 ммоль/л (1-2 мг%);

залишковнй азот —14, 3-28, 6 ммоль/л (20-40 мг%).

С-реактивний білок (СРБ). У нормі такий білок в сироватці крові не визначається — аналіз негативний (-). При патології його кількість збільшується, і результат відзначається в плюсах — від (+) до (++++). Аналіз вказує не тільки на наявність процесу, але і на його виразність (чим більше плюсів в аналізі, тим більш активно перебігає захворювання). СРБ є показником гострого запального процесу, а також захворювань, при яких відбувається деструкція тканин, ревматична лихоманка.

ОБМІН ЖИРІВ

ОБМІН ВУГЛЕВОДІВ

Вуглеводи умовно поділяють на 3 великі групи: моно-, оліго- і полісахариди.

ВОДНО-СОЛЬОВИЙ ОБМІН

Вода — основний структурно-пластич­ний компонент живої істоти та універсальний біологічний розчинник.

Обмін води — це базисний обмін, без якого життя неможливе. Прий­нято поділяти загальну воду на 2 складові частини — внутрішньоклі­тинна і позаклітинна. До останньої відносяться плазма крові й інтер- стиційна рідина.

Медична термінологія

Гіпергідратація — збільшен­ня загальної кількості води в організмі, коли її надходження й утворення більше, ніж виділення.

Гіпогідратація  — зменшення загальних запасів води, коли її втрати перевищують надходження та утворення.

Гіперволемія — збільшення кількості води в судинному руслі.

Гіповолемія — зменшення кількості води в судинному руслі.

Регідратація — поповнення втраченої організмом рідини.

Іони натрію знаходяться в позаклітинній рідині. Головна функція натрію — розподіл рідини в організмі і підтримка водяного балансу. Об'єм позаклітинної рідини прямо пропорціональний за­гальній кількості натрію в організмі. Тобто, зміни об’єму позаклітинної рідини обумовлені коливаннями загального змісту натрію в організмі. При над­лишкові натрію підвищується об’єм позаклі­тинної рідин, а при його дефіциті зменшується об’єм позаклітинної рідини. Таким чином, концентрація натрію в плазмі в більшій ступені вказує на стан водного балансу, ніж на загальний склад натрію в організмі.

Нормативна кількість натрію в сироватці крові — 135-150 ммоль/л Потреба в натрії протягом доби — 1-3 ммоль/кг м.т.

Калій є в значній ступені внутрішньоклітинним електролітом, бере участь у проведенні нервових імпульсів, підтриманні м’язового тонусу, перистальтиці кишок.

Кальній має дуже важливе значення в процесі росту кісткової тканини дитини. Знаходиться кальцій переважно в кістках (90%). Крім того, іони кальцію приймають участь в багатьох фізіологічних проце­сах (у нервово-м’язовій збудливості, згортанні крові та ін.).

ВІТАМІНИ

Вітаміни виконують функцію регулятора життєвих про­цесів, їх поділяють на жиророзчинні і водорозчинні.

Ретинол (вітамін А) підтримує живлення шкіри і слизових оболонок, захисні сили організму, стимулює ріст і збільшення маси тіла, регулює зорову адаптацію, бере участь в обміні речовин. Він надходить в організм здебільшого з їжею у виг­ляді провітаміну А — каротину.

Кальциферол (вітамі н Д ) регулює фосфатно-кальцієвий обмін в організмі, сприяє росту скелета.

Вікасол (синтетичний аналог вітаміну К ) збільшує вміст протромбіну, бере.часть у процесі згортання крові.

Токоферолу ацетат (вітамін Е) бере участь у жировому обміні, підтриманні м'язового тонусу і функцій нервової системи. Він необхідний для нормального розвитку ембріона.

До комплексу вітамінів В входить близько 20 окремих компонентів. Найбільш вивченими є вітаміни В15 В2, РР, В6, В12.

Тіамін (вітамін В) бере участь у вуглеводному обміні, забезпечує нормальну функцію травного каналу, центральної та периферійної нервової системи.

Рибофлавін (вітамін В2) бере активну участь у клітинному диханні, функції шкіри і слизових оболонок, нервової системи і в нервово-регуляторних процесах.

Ніацин (нікотинова кислота, вітамін РР) відіграє роль каталізатора окисно- відновних процесів у організмі, регулятора обміну мозкової тканини, впливає на тонус судин, секрецію шлункового соку, зсідання крові й гемопоез. Якщо є дефі­цит вітаміну РР, розвивається пелагра, що характеризується дерматитом, діареєю, деменцією.

Піридоксин (вітамін В 6 ) бере участь у регуляції амінокислотного обміну, за­побігає жировій інфільтрації печінки.

Ціанокобаламін (вітамін В12) чинить антитоксичну дію, стимулює вуглевод­ний і жировий обмін, пластичні процеси в організмі.

Аскорбінова кислота (вітамін С) регулює окисно-відновні процеси, стимулює  синтез антитіл, інтерферону, ферментів, гормонів, кровотворення, має гіпосенсибілізаційні властивості. Авітаміноз С є причиною розвитку скорбуту (цинги).

Цитрин (рутин, вітамін Р) знижує проникність і ламкість капілярів, сприяє  засвоєнню вітаміну С в організмі.

Вітаміни мають надходити в організм дитини з їжею залежно від її потреби, проте на 1-му році життя потрібно додатково вводити ергокальциферол для про­філактики рахіту.

Недосконалість нейроендокринної регуляції, інтенсивний ріст і розвиток ДВІ тини зумовлюють лабільність обміну речовин у ранньому дитячому віці, унасл док захворювань настають його розлади.

 

І. КОНКРЕТНІ ЦІЛІ.

ЗНАТИ:

1. Особливості обміну білків, жирів і вуглеводів.

2. Механізми регуляції обміну речовин.

3. Основний обмін новонароджених.

4. Добові норми вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів.

5. Характеристика особливостей водно-електролітного обміну та терморегуляції у новонароджених та грудних дітей.

6. Особливості водно-електролітного обміну та терморегуляції у людей старечого віку.

ВМІТИ:

1. Визначати особливості водно-електролітного обміну та терморегуляції у новонароджених та грудних дітей;

2. Визначати особливості водно-електролітного обміну та терморегуляції у людей у дорослих здорових людей.

3. Визначати особливості водно-електролітного обміну та терморегуляції у людей похилого віку.

4. Скласти та розрахувати раціон харчування дітей.

II. ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТТЯ.

1. Співбесіда по основних питаннях теми.

2. Самостійна аудиторна робота з таблицями, схемами.

3. Заповнення  «німих»  таблиць.

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

— Тарасюк В.С. Титаренко Г.Г. Паламар І.В. Ріст і розвиток людини.-К: Медицина, 2008.- С..

— Нормальна фізіологія (під ред. В.І.Філімонова).-К., ”Здоров´ я”.- 1994.-С.

— Т.В.Капітан. Пропедевтика дитячих хвороб доглядом за дітьми. 3-є видання.-Вінниця: ДП ДКФ, 2006.- С. 682 – 729

— Ткаченко С.К. Поцюрка Р.І. Педіатрія з курсом інфекційних хвороб та основами імунопрофілактики. –К: ВСВ «Медицина», 2010.- С.91 - 94

 

Викладач: Гоцуляк І.В

 

Метаболізм і обмін енергії — це сукупність процесів перетворення речовин і енергії в організмі людини, а також обмін ре­човинами і енергією між організмом і оточуючим середовищем.

В процесі росту дитячого організму обмін речовин і енергії характеризується значними віковими кількісними і якісними змінами:

— внутрішньоутробно, особливо на фоні критичних періодів, відбу­вається максимальне диференціювання тканин, а також формування органів і систем. В цьому періоді маса тіла збільшується в найбільшій мірі, що супроводжується найбільшим використанням енергії для пла­стичного обміну (формування 1 г тканини потребує 7 ккал);

- перинатальний період характеризується активним процесом адап­тації обміну речовин до нового зовнішньоутробного існування. Особ­ливістю перших днів життя дитини є відносно низький основний обмін (ОО), який збільшується до кінця неонатального періоду А ось пластичний обмін в цьому віці все ще переважає в витраті енергії над іншими видами її втрати.

— в грудному періоді відбувається найбільш інтенсивний обмін ре­човин та енергії в зв’язку з ростом дитини, розвитком функціональних систем, поступовою відміною материнського вигодовування, стабіліза­цією імунітету та ін. Вже в 2-му кварталі 1-го року життя ОО переважає пластичний обмін майже в 1, 5 рази. Надалі ОО досягає максимуму в кінці грудного періоду і переважає плас­тичний обмін більше, ніж в 8 разів (а обмін дорослої людини — більше, ніж в 2 рази).

Чим більше жирів і вугле­водів приймає дитина, тим менше енергії витрачається для їх обміну. Чим більше білків входить в склад їжі дитини, тим більше енергії піде на їх трав­лення і засвоєння. Це обов’язково враховується при дієтичних столах з метою лікування порушень вгодованості;

— переддошкільний і дошкільний вік: до 2-го року життя збе­рігається стабілізація процесів ОО, з 3-го року відбуваєть­ся поступове зниження його інтенсивності; дошкільний вік характеризуєть­ся збільшенням пластичного обміну;

— в період статевого дозрівання під впливом статевих гормонів відбуваються значні зміни процесів метаболізму. Процеси основного обміну в 16-17 років відповідають рівню дорослої людини.

Порушення обміну речовин і енергії можуть бути обумовлені дією як зовнішніх, так і внутрішніх чинників.

До зовнішніх чинників відно­сяться:

— кількісні і якісні порушення їжі (недостаток вітамінів, мікроеле­ментів, амінокислот, жирних кислот, незбалансоване співвідношення білків, жирів і вуглеводів);

— патогенні мікроорганізми і віруси;

— чужорідні токсичні речовини (чадний газ, окис азоту, токсичні метали, бактеріальні токсини та ін.).

До внутрішніх чинників відносяться генетично обумовлені пору­шення синтезу ферментів, імунних білків, гемоглобіну, трансферину тощо.

Відомо, що основними харчовими речовинами є білки, жири і вуг­леводи

 

ОБМІН БІЛКІВ

Основні функції білка в організмі:

— пластична — білок є будівельним матеріалом для тканин.

— імунологічна функція;

— енергетична функція — при згоранні 1 г білка утворюється 4 ккал енергії; всього 10-15% від загальної кількості ккал за добу;

— білки входять до складу ферментів, антитіл, гормонів, гемогло­біну та ін.;

— білки є буферами.

Особливості білкового обміну у дітей:

— з віком потреба у білках збільшується, і залежить вона від виду вигодовування. Нормальний ріст організму дитини без дос­татньої кількості білків неможливий, так як жири і вуглеводи замінити їх не можуть. Це особливо необхідно враховувати при розрахунку вигодовуван­ня і харчування дітей раннього віку:

— при перегодовуванні білками у дітей легко розвиваються аміноацидемії (затримка нервово-психічного розвитку);

— при білковому дефіциті протягом перших 3 років життя теж можуть залишитися порушення НС (виражена загальмованість, уповільнена реакція в екстрених випадках);

— у дітей є додаткові незамінні амінокислоти: гістидин—до 5 років, цистин—до 3 місяців (тобто у дитини всіх амінокислот 10 ).

Показником білкового об­міну є кінцеві продукти розпаду білка, тобто азотисті шлаки — сечо­вина, креатинін, креатин, аміак та ін., що разом складають залишковнй азот. Виділені показники є найбільш об’єктивними. Повне обстеження називається аналізом на ниркові проби, так як ви­водяться залишки розпаду білків саме через сечовивідну систему, і дані аналізу вказують на її функціональний стан.

Для проведення аналізу кров береться з вени.

Нормативні дані:

сечовина — 3, 33-8, 33 ммоль/л (15-30 мг%);

креатинін — 0, 04-0, 1 ммоль/л (1-2 мг%);

залишковнй азот —14, 3-28, 6 ммоль/л (20-40 мг%).

С-реактивний білок (СРБ). У нормі такий білок в сироватці крові не визначається — аналіз негативний (-). При патології його кількість збільшується, і результат відзначається в плюсах — від (+) до (++++). Аналіз вказує не тільки на наявність процесу, але і на його виразність (чим більше плюсів в аналізі, тим більш активно перебігає захворювання). СРБ є показником гострого запального процесу, а також захворювань, при яких відбувається деструкція тканин, ревматична лихоманка.

ОБМІН ЖИРІВ

12Следующая ⇒

Поделиться: