Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Нехірургічне лікування хворих з ТСГ ⇐ ПредыдущаяСтр 10 из 10
Обов’язковою передумовою нехірургічного лікування хворих з ТСГ є госпіталізація в нейрохірургічне відділення, де забезпечені цілодобове чергування нейрохірурга, умови для проведення КТ (МРТ) цілодобово, можливості для нейрохірургічного втручання в будь-який час. Показання до нехірургічного лікування ТСГ: Стабільний, відносно задовільний стан хворого (ШКГ 15-13 балів) за відсутності чи при мінімальній, не наростаючій вогнищевій та загальномозковій симптоматиці, за відсутності клінічних ознак дислокації мозку (припустиме зміщення серединних структур мозку за даними КТ, МРТ до 5 мм без ознак дислокаційної гідроцефалії, без деформації базальних цистерн). При виборі нехірургічного методу лікування ТСГ проводять динамічне (клінічне, лабораторне, рентгенологічне та ін.) спостереження за загальносоматичним та неврологічним статусом, контроль КТ на 3-14 добу та перед випискою зі стаціонару чи при погіршанні стану хворого, при збільшенні зміщення серединного ехо. ЕхоЕГ проводять щоденно. Медикаментозне лікування ТСГ у таких випадках включає гемостатичну (1-3 дні), дегідратаційну, протизапальну, знеболюючу, розсмоктуючу та симптоматичну терапію (за показаннями). Критеріями ефективності та очікуваними результатами лікування хворих із ТСГ є поліпшення загального стану хворого, регрес неврологічної симптоматики та компресійно-дислокаційних симптомів за даними КТ (МРТ). Орієнтовна тривалість лікування у стаціонарних умовах – до 15 діб. При стабілізації стану хворого показано продовження лікування у відділенні реабілітації або неврології.
Протокол лікування хворих із хронічними субдуральними гематомами Код МКХ-10: Т 90.5
Хронічні субдуральні гематоми (ХСГ) – це відокремлені капсулою крововиливи між твердою і павутинною оболонками, що викликають стиснення головного мозку і клінічно проявляються через кілька тижнів після травми. Ознаки та критерії діагностики захворювання Клінічна картина ХСГ залежить від латералізації (лівобічні, правобічні, двобічні), локалізації (супратенторіальні, субтенторіальні), об’єму (малі – до 50 см3, середні – від 50 до 100 см3, великі – більше 100 см3), вікових, індивідуальних особливостей хворого та фази перебігу ХСГ: 1. Фаза клінічної компенсації (проявляється клінікою астено-невротичного синдрому, епізодами цефалгії). 2. Фаза клінічної субкомпенсації (порушення свідомості до рівня легкого оглушення, психічні порушення, що можуть бути основним симптомом у клініці, вогнищеві симптоми у вигляді легкого геміпарезу, афатичних порушень). 3. Фаза помірної клінічної декомпенсації (загальний стан – середньої важкості, свідомість порушена до глибокого оглушення, психічні порушення, вогнищева симптоматика, окремі дислокаційні стовбурові ознаки тенторіального рівня). 4. Фаза грубої клінічної декомпенсації (загальний стан тяжкий, свідомість порушена до ступеня сопор – кома І-ІІ, груба підкоркова та стовбурова симптоматика з вітальними порушеннями). 5. Термінальна фаза (свідомість порушена до рівня термінальної коми з грубими порушеннями життєво важливих функцій). За клінічним розвитком виділяють на псевдотуморозний, інсультоподібний та ремітуючий перебіг ХСГ. Алгоритм надання медичної допомоги пацієнтові з ЧМТ у гострому періоді наведений у додатку. Умови, в яких повинна надаватись медична допомога Пацієнти з ХСГ підлягають стаціонарному лікуванню в нейрохірургічному відділенні. Діагностика Діагностичні заходи включають: 1. Вияснення наявності травми голови в анамнезі (часто без втрати свідомості). 2. Оцінка скарг та неврологічної симптоматики. 3. Інструментальні методи обстеження: а) рентгенологічні: - оглядова краніографія (можуть спостерігатись гіпертензивні ознаки, симптоми об’ємного впливу - зміщення в протилежний бік звапненої шишкоподібної залози). б) нейровізуалізуючі: - комп’ютерна томографія (КТ) – прямі (гіпо- та гетероденсивні гематоми) та непрямі (дислокаційні) ознаки (ізоденсивні гематоми); - магнітно-резонансна томографія (МРТ) – (ведучий метод діагностики при хронічних гематомах усіх видів щільності – „золотий” стандарт діагностики); - церебральна ангіографія (безсудинна зона, дислокації магістральних судин). В) ультразвукове дослідження (при відсутності КТ, МРТ): - ехоенцефалографія – зміщення М-ехо на 5 мм і більше. При двобічних гематомах зміщення М-ехо може не бути. Лікування Абсолютними показаннями до хірургічного лікування є компресивно-дислокаційні зміни за даними КТ чи МРТ. Відносними показаннями до хірургічного лікування є невеликий об’єм гематоми при клінічних ознаках психічних порушень без дислокаційних змін за даними КТ або МРТ. Протипоказанням до оперативного втручання може бути тільки декомпенсована соматична патологія. У фазі декомпенсації лікування проводиться з часу поступлення хворих у приймальне відділення за алгоритмами інтенсивної терапії. Перед оперативним втручанням проводиться комплекс обстеження соматичного статусу хворих із залученням терапевта. Оцінюється можливий ризик хірургічного втручання та анестезіологічного забезпечення. |
Последнее изменение этой страницы: 2019-03-31; Просмотров: 271; Нарушение авторского права страницы