Поняття про плевроцентез.

 

У пацієнтів із захворюваннями органів дихання потрібно стежити за частотою, глибиною та ритмом дихання. У здорової людини дихання через ніс беззвучне і непомітне для інших

 

Частота дихання – кількість дихальних рухів за 1 хв. Тип дихання грудний, черевний і змішаний. Варто пам’ятати, що хворий може довільно затримати чи прискорити дихання, тому відвертають його увагу від процедури вимірювання частоти дихання. Зручно рахувати дихання безпосередньо після визначення частоти пульсу. У дорослої людини в стані спокою ЧД від 16 до 20 дих. рухів за 1 хв. (1 дихання відповідає приблизно 4 пульсовим ударам), лежачи - 12-14 дих. рухів за 1 хв., стоячи – 18-20. У жінок ЧД дещо вища, ніж у чоловіків, у спортсменів може знижуватися до 8-10 дих. рухів за 1 хв.

Тахіпное – швидке дихання (більше 20 за 1 хв.). Виникає при посиленні фізичної праці, нервовому збудженні, високій температурі повітря, гарячці.

Брадіпное – уповільнене дихання (менше 12 дих. рухів за 1 хв.).

Апное – зупинка дихання.

З порушенням ЧД змінюється його глибина: поверхневе дихання спостерігається у стані спокою, при захворюваннях легень, плеври, пригніченні дихального центру; глибоке дихання виникає при фізичному навантаженні, емоційному збудженні, при діабетичній комі, уремії та ін.

 

Задишка – розлад частоти, глибини та ритму дихання, яке супроводжується суб’єктивним відчуттям нестачі повітря та утрудненим диханням.

Види задишки:

1. Суб’єктивна – про задишку можна довідатись лише зі скарг хворого.

2. Об’єктивна–пов’язана з порушенням органів дихання, спостерігається ціаноз шкіри.

3. Фізіологічна – спостерігається у здорової людини при фізичному навантаженні.

4. Патологічна – супроводжує захворювання дихальної системи, серця, головного мозку.

5. Інспіраторна – виникає внаслідок утрудненого вдиху через перешкоду для проходження в верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв’язок, стороннє тіло, пухлина, запальні процеси гортані, трахеї). Дихання глибоке і повільне, у разі значного збудження вдих утруднений і відбувається з шумом таке дихання називають стридозним.

6. Експіраторна – задишка при якій вдих короткий, а видих утруднений і дуже тривалий, хворий не встигає зробити повного видиху, як наступає уже наступний вдих (при бронхіальній астмі).

7. Змішана – задишка, при якій утруднений і вдих і видих, виникає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмонії, туберкульозі.

8. Ядуха – різко виражена задишка.

9. Астма – ядуха, що має характер нападу.

Патологічні типи дихання(внаслідок порушення дихального центру):

1. Дихання Куссмауля – дуже сповільнене, глибоке, звучний шумний вдих, посилений видих, після якого наступає пауза (характерне для азотемічної уремії і діабетичної коми).

2. Дихання Чейна-Стокса – хвилеподібне збільшення і зменшення амплітуди дихання з наявністю пауз між хвилями тривалістю 40-50 с., після паузи настають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі і часті (вказує на розлад мозкового кровообігу).

3. Біота – глибоке дихання з періодичним виникненням тривалих пауз (спостерігається в агональному стані).

Допомога при задишці:

• надати хворому підвищеного положення (напівсидячи);
• звільнити від стискуючого одягу;
• забезпечити доступ свіжого повітря та кисню;
• створити хворому повний фізичний і психічний спокій;
• негайно викликати лікаря;
• постійний контроль за частотою, глибиною і ритмом дихання;
• підрахувати частоту пульсу, визначити АТ;
• за призначенням лікаря провести оксигенотерапію (киснева подушка, централізована подача кисню через апарат Боброва);
• використати «кишеньковий інгалятор»;
• прикласти грілки до кінцівок.

 

Кашель – складний рефлекторно-захисний акт під час якого організм звільняється від слизу, гною, сторонніх часточок. Виникає при подразнені слизової оболонки гортані, трахеї, бронхів, ураженні плеври, може бути при застої крові в малому колі кровообігу.

За тривалістю:

• постійний (при хронічних захворюваннях дихальних шляхів і легенів);
• періодичний (грип, пневмонія);
• нападоподібний (коклюш).

За наявністю харкотиння:

1. сухий (без виділення харкотиння);

2. вологий (з відселенням харкотиння):

• слизисте, безбарвне, в’язке (бронхіальна астма),
• слизисто-гнійне (бронхопневмонія),
• гнійне (абсцес легені).

Допомога при кашлі:

• надати зручного положення (напівсидячи, сидячи), при якому зменшується кашель;
• тепле питво;
• домашні інгаляції;
• поставити медичні банки чи гірчичники;
• зробити гарячу ножну ванну;
• тепло вкрити;
• забезпечити доступ свіжого повітря;
• при сухому кашлі за призначенням лікаря дати відхаркуючі, протикашльові засоби;
• при наявності мокротиння індивідуальна плювальниця (1/3заповнити дез.розчином);
• контроль за виділенням мокротиння (характер і добова кількість);
• дихальна гімнастика;
• при виділенні значної кількості мокротиння хворому рекомендують по декілька годин на добу перебувати у положення, яке сприяє кращому відходженню мокротиння (дренажне положення).

 

Біль у грудній клітці

Виникає внаслідок розвитку патологічного процесу безпосередньо в грудній стінці, плеврі, серці, аорти.

Допомога:

• викликати лікаря, щоб він встановив причину болю;
• надати зручного положення;
• заспокоїти;
• якщо біль пов’язаний із запаленням плеври, то пацієнт лежить на хворому боці.

 

Кровохаркання – це виділення крові або харкотиння з кров’ю з дихальних шляхів при кашлі у вигляді прожилок яскраво-червоного кольору. Значне виділення крові спостерігається при легеневій кровотечі.

Причини:

• бронхоектатична хвороба;
• абсцес легень;
• рак і туберкульоз легенів;
• пневмонія;
• стеноз мітрального отвору;
• тромбоз легеневої артерії;
• первинна легенева гіпертензія;
• набряк легенів;
• травма легенів.

Допомога при кровохарканні:

• надати підвищеного положення;
• дати лоток для збирання мокротиння;
• хворого повертають на уражений бік заспокоюють, забороняють розмовляти;
• дати шматочки льоду або холодне пиття невеликими порціями;
• покласти міхур з льодом на грудну клітину;
• спостерігати за зовнішнім виглядом, підрахувати пульс, ЧД, виміряти АТ;
• викликати лікаря і ввести коагулянти;
• після припинення кровотечі пацієнт повинен дотримуватись постільного режиму.

 

Гостра дихальна недостатність – це гостро розвинутий хворобливий стан, при якому навіть граничне напруження механізмів життєзабезпечення організму є недостатнім для постачання його тканин необхідною кількістю кисню і виведення вуглекислого газу.

Причини: ураження ЦНС (коми, інтоксикація, набряк мозку); порушення бронхіальної прохідності; ураження легеневої тканини.

У хворого з’являється відчуття нестачі повітря, неспокій. При огляді пришвидшене дихання, шкіра синіє, холодний липкий піт, порушення свідомості, кома.

Невідкладна допомогаспрямована на поновлення і підтримання прохідності і дренування дихальних шляхів, покращення альвеолярної вентиляції і легеневого газообміну, усунення супутніх порушень кровообігу:

• вивести нижню щелепу вперед, голову відхилити назад;
• надати бокового положення, щоб не западав язик;
• застосовують повітроводи;
• за наявності густого мокротиння використовують гарячі інгаляції 2%р-ном соди;
• для полегшення відкашлювання застосовують перкусійний масаж.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: