Біологічні основи формування шкіряної продуктивності овець і кіз

Вовна - це волосяний покрив тварин, який володіє властивістю прядимості та повітряності. Вовна відноситься до групи натуральних текстильних волокон тваринного походження.

Натуральна вовна вважається незамінною сировиною для текстильної промисловості, тому що, будучи білковим продуктом, вона володіє комплексом притаманних тільки їй властивостей (високий теплозахист, гігроскопічність, гарна, прядимість та повітряність). Вона гарно пропускає повітря та ультрафіолетові проміні.

Морфологічна будова вовни. Овеча вовна складається з наступних типів Імеретинок - пух, ость, перехідне, сухе і мертве волосся та песигу.

Пух - це найтонша (15-30 мкм) і найкоротша шерстинка (6-8 см) з дрібною, чітко вираженою звитістю. З пуху повністю складається вовна пчікорунних овець. У грубововняних овець пух є підшерстям, тобто нижнім прусом вовни. За технічними властивостями пух відноситься до найцінніших волокон.

Ость - дуже товста (50-100 мкм) та довга, майже пряма або слабко хвиляста. Ость входить до складу вовни грубововняних і напівгрубововняних овець, має низькі технічні властивості.

Перехідне волосся за довжиною і товщею займає проміжне положення 11 І пухом та остю. Воно товстіше і довше за пух, але тонкіше і коротке за ость. Товщина його 30-50 мкм, довжина - 8-10 см. перехідне волосся має чітко виражену звитість. З перехідного волосся складається уся напівтонка вовна, крім цигайської; як складова частина воно входить до складу вовни напівгрубововняних та грубововняних овець.

Мертве волосся завжди має білий безжиттєвий колір. Він дуже товстий 11()()-) 20 мкм і більше), короткий і ламкий. З причини великої ломкості мертве шитися часто випадає з пряжі і таким чином значно погіршує її якість. Вовна, у якій є мертве волосся, відноситься до низьких сортів. Найчастіше це вовна смушкових та курдючних овець. У вовні напівтонкорунних і тонкорунних овець його  немає.

Сухе колосся являє собою різновид ості, яка має знижену міцність і буває дуже жорсткою. Воно має дуже мало жиротопу. Наявність сухого волосся у вовні знижує його якість.

Песига - це довге пряме волосся у вовні тонкорунних ягнят, котрий до 4-6 місячного віку випадає і на його місці виростає пух. Наявність великої кількості песиги у тонкорунних ягнят, на думку багатьох спеціалістів, вказує на те, що дорослі тварини дадуть високий настриг вовни, але вона буде недостатньо рівною.

У овець різного напрямку продуктивності розташування пучків
колагенових та еластинових волокон різне. Наприклад, у тонкорунних і

напівтонкорунних овець колагенові пучки розміщуються майже паралельно, а у грубововняних, особливо, у овець романівської породи, пучки колагенових та еластинових волокон сильно переплетені, що надає значну міцність та еластичність міздря отриманих від них овчин. Підшкірний шар складається з пухкої сполучної тканини, у якій відкладається жир.

Шерстяники утворюються з клітин росткового шару епідермісу на 60-70-й день ембріонального періоду розвитку плоду. У результаті підсиленого ділення циліндричних клітин у ростковому шарі епідермісу утворюється накопичення епідермальних клітин, які до 70-го дня розвитку плоду починають вростати у пілярний шар дерми. Накопичення епідермальних клітин разом із ділянкою дерми, яка прилягає до нього, утворює залозистий мішечок - волосяний фолікул, котрий, поступово розвиваючись, набуває форму груші, утворює волосяну цибулину. З широкої частини фолікула стінка прогинається і у нього вростає сполучна тканина дерми з багатьма кровоносними судинами і таким чином утворюється волосяний сосочок. Через волосяний сосочок здійснюється живлення клітин волосяної цибулини, яке забезпечує їх ріст і ділення. Підсилене ділення клітин волосяної цибулини дає ріст шерстинок.

Волосяні фолікули з урахуванням термінів їх закладки бувають первинні і вторинні. Первинні фолікули закладаються на 65-75-у добу, а вторинні - на 75-85-й день ембріонального розвитку плоду. Первинні фолікули залягають глибоко (майже до межі з ретикулярним шаром), і з них у грубововняних овець розвивається ость, а у тонкорунних - песига. З вторинних фолікулів, які залягають ближче до поверхні шкіри, розвиваються пух і перехідне волосся. У овець з однорідною вовною рівень залягання волосяних фолікулів у шкірі майже однаковий. Одночасно із закладкою первинних і вторинних фолікулів закладаються і розвиваються сальні і потові залози, а також м'язи, які піднімають волосся. Потік сальних залоз відкривається у волосяний фолікул, а потових - виходить поруч із шерстинками на поверхні шкіри. З ростом плоду і розвитком фолікула з нього починає проростати шерстинка. По мірі проштовхування клітин, які формують шерстинку, до поверхні шкіри білок, з якого вони складаються, ороговіє, тобто наступає кератинизація вовни.

Проростання перших шерстинок на поверхню шкіри ягняти відбувається на 100-110-у добу його утробного розвитку. З'ясовано, що закладка волосяних фолікулів закінчується до народження ягняти, а проростання їх у шерстинку продовжується ще після народження (до 15-місячного віку). У зв'язку з цим у новонароджених ягнят і у дорослих овець кількість волосяних фолікулів однакова і змінюється тільки їх кількість на 1 см² шкіри у зв'язку зі збільшенням площі шкіри у дорослих тварин. Показник кількості волосяних фолікулів на 1 см у новонароджених ягнят може попередньо характеризувати вовняну продуктивність тварин у дорослому стані за гарних умов живлення і утримання. За нестачі поживних речовин частина фолікулів у шерстянику не розвивається, і доросла тварина може мати рідку вовну, низький рівень продуктивності.

Кількість волосяних фолікулів у значній мірі залежить від спадкових особливостей тварин, головним чином, від породи. Встановлено, що у овець

тонкорунних порід вовна густіша, у них на 1 см² шкіри до 7 і більше тисяч шерстинок; у напівтонкорунних - 3-4; у грубововняних - 2, 0-1, 5 тисячі. На густоту вовни овець також впливає температура навколишнього повітря та зони їх розведення.

Вовна - білковий продукт, що підтверджується її хімічним складом. Вона містить (%): вуглецю - 49, 8-52, 0; водню - 6, 36-7, 37; азоту - 15, 7-20, 8; кисню -17, 1-24, 0; сірки-2, 0-5, 0.

Вовна складається з білків групи кератинів, які містять значну кількість сірки. Білок вовни складається з 18 амінокислот, з яких найбільшу питому вагу складає сірковмісна амінокислота - цистин. Сірка надає велику твердість повинному волокну і забезпечує високу його міцність.

Ріст вовни у овець залежить від породи, індивідуальних особливостей, статі, віку, умов годування і складу раціону, стану здоров'я тварин, кліматичного фактору й стрижки.

У овець тонкорунних порід довжина вовни за місяць збільшується на 0, 8 см, у напівтонкорунних, нанівгрубововняних і грубововняних - на 1-3 см у місяць. У межах породи і навіть стада інтенсивність росту вовни залежить від індивідуальних особливостей овець. У тварин відрізняють також статеві відмінності у рості і розвитку вовни. За інтенсивністю росту вовни на першому місці стоять валахи, потім барани і нарешті матки. Найбільший вплив на ріст повни здійснює живлення. Повноцінне і рівномірне годування овець упродовж року — неодмінна умова отримання довгої вовни, яка має гарну рівність за тониною. Недогодовування овець призводить до затримання і навіть зупинки росту вовни, погіршення її якості. Особливо різко затримується її ріст у великих тварин, а також у маток в період суягності і підсосу, якщо їх не забезпечувати повноцінним годуванням.

Інтенсивність росту вовни зменшується по мірі її відростання. Зокрема, за даними М.Ф.Іванова, у мериносових овець, яких не стригли 10 років, за перший рік вовна виростала на 7 см, за другий на 4, за восьмий і дев'ятий роки — лише на 1 см.

Із факторів довкілля на ріст вовни впливають клімат і стрижка. Низька температура навколишнього середовища в умовах достатнього годування викликає у тварин підсилений ріст вовни. За цих умов у грубововняних і напівгрубововнових порід встановлено сезонне збільшення у вовняному покрові пухових волокон. Висока температура навколишнього середовища гальмує ріст вовняних волокон. Негативно впливає на ріст вовни утримання овець у душних сирих приміщеннях. Відразу після стрижки вовна росте швидше, ніж в інший час. Це пояснюється покращенням шкіряного дихання після стрижки і підсиленням обміну речовин, у результаті чого покращується живлення усіх органів і тканин, у тому числі і шкіри.

На ріст і властивості вовни впливає діяльність залоз внутрішньої секреції. Відомо, що при відсутності сім'яників у валахів підвищується їх шерстяна продуктивність, а при недостатній функції щитовидної залози - знижується.

Линяння. Зміна вовни у овець називається линянням, яке буває віковим, сезонним, патологічним і неперіодичним.

Вікове линяння встановлено у ягнят тонкорунних порід, коли у 4-6-місячному віці у них випадає песига і на її місці виростає пух. У грубововняних овець вікового линяння не буває.

Сезонне линяння чітко виражене у овець грубововняних порід. На весні у них випадає пух, а восени він знову відростає.

Руно і його елементи. Руно — це вовняний покрив овець, або вовна, знята з вівці, яка тримається разом і не розпадається на шматки. Гарне руно у овець усіх напрямків продуктивності отримується при весняній стрижці. При стрижці восени вовна руном не тримається і розпадається на шматки. Руно, як правило, має складну структуру і складається у овець з однорідної вовни з штапелів, тобто пучків вовни, однакових за довжиною і тонині, а з неоднорідною - з косиць або пучків вовни, різних за довжиною і тоніном.

8.2. Біологічні основи формування вовнової продуктивності овець

Натуральна овеча вовна у порівнянні з іншими текстильними матеріалами - найгірший провідник тепла, тому шерстяний одяг та інші шерстяні вироби слугують гарним теплозахисним засобом. На відміну від інших видів текстильної сировини вовна володіє настільки розвинутою властивістю звойлачування, що тільки з неї можна отримувати валяне взуття, повсть. Хиткість вовни - дуже цінна її властивість, тому що вона забезпечує підвищення щільності і міцності вовняних тканин і дає змогу виготовляти сукна, тобто тканину, з поверхнею, на якій не видно ниток. Вовняні волокна у порівнянні з багатьма іншими волокнами такої ж товщини легші, міцніші, пружніші та еластичні. Завдяки цим та іншим цінним властивостям вовни вироби з неї відрізняються гігієнічністю, тривалим носінням, гарним зовнішнім виглядом і саме тому користуються великим попитом.

Будова шкіри. Морфологічні та гістологічні особливості шкіряного покрову овець у значній мірі обумовлюють як рівень вовнової продуктивності, так І властивості і якість вовнового волокна. Ця залежність визначається перш за все тим, що вовняні волокна являють собою особливі роговидні утворення шкіри. Зародки їх з'являються у ягняти у період утробного розвитку.

У шкірі розрізняють три шари:

1)зовнішній - епідерміс;

2)середній. - тобто шкіра (дерма);

3)внутрішній — підшкірна клітковина.

Ці шари розрізняються між собою за походженням, функціональному значенню і гістологічній будові.

Епідерміс складається з епітеліальних клітин і розподіляється на декілька поверхових і один нижній ростковий (мальпігієв, базальний) шар. Поверхові шари характеризуються плоскими, горизонтально витягнутими крупними клітинами. Ростковий шар складається з більш або менш циліндричних клітин. Чим ближче до зовнішньої поверхні шкіри, тим більш різко виражена

кератинизація епідермісу, яка призводить до злущування відмерлих поверхонь клітин у виді лускоподібних ороговівших пластинок.

Дерма або шкіра (korium), лежить під епідермісом і різко відрізняється від нього перш за все тим, що складається з сполучної тканини у виді колагенових та еластичних волокон при порівняно невеликій серед них кількості клітин. Сполучнотканинні шари відрізняються від епідермальних і за своїм утворенням - вони розвиваються з мезенхіми.

Дерму поділяють на два шари: пілярний або сосочковий і ретикулярний або сітчастий. Пілярний (сосочковий) шар займає до 70% товщі усієї дерми. Він складається з пухкої сполучної тканини; у ньому розміщені волосяні фолікули з коренями волос, які знаходяться у них (вовнові волокна), потові, сальні залози, закінчення чуттєвих нервів (рецептори), кровоносні і лімфатичні судини. Ретикулярний (сітковий) шар утворений переплетінням пучків колагенових волокон, які забезпечують щільність дерми. Диференціація дерми на пілярний та ретикулярний шари у ембріонів знаходяться починаючи з 70-денного віку. У 3-місячного ембріону дані шари дерми знаходяться вже зовсім сформованими. Ретикулярний шар без різкого кордону прилягає до підшкірної клітковини. Вона представлена пухкою сполучною тканиною. У ній відкладається жир, який слугує за життя тварини запасом поживних речовин. Одночасно жир підшкірної клітковини сприяє запобіганню організму вівці від, переохолодження.

Товща шкіри і її шарів варіює у овець у широких межах (від 1, 8 до 3, 2 мм), перш за все залежно від приналежності породи овець до відповідної групи чи направленням продуктивності. Вівці тонкорунних порід у більшості випадків мають шкіру тонкішу у порівнянні з вівцями напівтонкорунних і тим паче грубововняних порід. У той же час у межах кожної з груп порід за їх продуктивністю є значні породні варіації товщі шкіри, яка обумовлена також статтю, віком вівці, станом їх вгодованості, конституціональними та індивідуальними особливостями.

Утворення шкіри у вівці проходить в утробний період і за цих умов перші закладки шерстинок проходять між 50-70-ми днями життя ембріонів. Процес розповсюдження волосинок по всьому тулубу продовжується 15-17 діб. Розвиток шерстинок починається з розмноження клітин базального етапу епідермісу. Накопичення цих клітин епідермісу вростають у пілярний шар шкір. Епідермальний зародок вовни разом з навколишньої ділянкою дерми, у якій він виростає, представляє специфічний залозистий пухирець - фолікулу. Одночасно з фолікулом формуються сальні та потові залози та гладкий мускул здійматель шерстинок.

Н.А.Діамідова (1961) виділяє наступні п'ять стадій у розвитку волосяних фолікул і шерстинок.

1. Формування внутрішньоепітеліального зародка. Між 50-м та 70-м днями утробного розвитку плоду епітеліальні клітини росткового шару епідермісу концентруються і вростають у глибину дермального шару, набуваючи форми розетки. Саме так починається утворення

вовняних фолікулів. Після 70-80 діб внутрішньоутробного розвитку закладаються вторинні фолікули, яких розвиваються пухові волокна.

2. Ріст раннього фолікулу. У результаті мітотичного ділення епітеліальних клітин відбувається ріст фолікулів у довжину і заглиблення їх у дерму. У первинних фолікулів без суттєвих якісних морфологічних змін це триває упродовж двох тижнів. У вторинних фолікулів вростання у дерму починається пізніше і триває вже після редукції епідермісу.

Ріст вовни залежить від багатьох факторів: породи, умов годівлі і утримання та віку овець. У овець тонкорунних порід довжина вовни збільшується на 0, 5-1, 0 см у місяць, а у напівтонкорунних, напівгрубововняних і грубововняних, як правило, вовна росте швидше (1-3 см на місяць).

Поряд зі спадковим фактором найбільший вплив на ріст вовни відіграє годування. Повноцінне і рівномірне упродовж року годування овець - неодмінна умова отримання вовни нормальної довжини і зрівняної за тониною.

З віком інтенсивність росту вовни у довжину зменшується. Зокрема, М.Ф.Іванов повідомляє про результат досліду з мериносовими вівцями, які залишались нестриженими до 10 років. За перший рік вовна виросла на 7 см, за другий - на 4, за восьмий і дев'ятий роки - на 1, 0-1, 5 см.

У овець з неоднорідною вовною виявлено періодичність росту вовни, яка пов'язана з сезонним линянням. Вівці, які мають у вовняному покрові пух і ость, на весні линяють.

Зміна (линька) вовни відбувається наступним чином. У результаті ділення і росту клітин цибулини кожне вовняне волокно досягає певних розмірів у товщу та довжину. У диких та у тих свійських тварин, яких не стрижуть, ріст волосся закінчується з припиненням процесу ділення клітин цибулини, що наступає у тварин різних видів у різний час. По мірі загальмовування процесу ділення клітин цибулини зв'язок її з сосочком порушується і волос, який вільно лежить у піхві, випадає з нього. Вовняне волокно, яке випало через линьку, має на нижньому кінці характерне стовщення з ороговівшої цибулини. Часто поверхня цього стовщення покрита гострокінцевими виступами, які надають кінцю волокна як би заметільтачість. Замість волоса, який випав з того ж сосочка починає розвиватись новий волос. Така зміна волосся і називається линькою. У овець розрізняють наступні види линьки: вікова (ювенальна), сезонна, неперіодична і патологічна.

Вікова (ювенальна) линька - зміна деякої частини ембріонального вовняного покрову у перші 4-6 місяців життя ягняти. У тонкорунних ягнят у результаті цієї линьки вовняний покров вивільнюється від грубих волокон (песиги), нетипових для тонкої вовни і які утворюються у невеликій кількості упродовж ембріонального періоду. У грубововняних ягнят ювенальна линька практично не відбувається.

Сезонна линька - весняне випадання значної кількості пухових волокон і перехідного волосся з наступною його заміною новими пуховими волокнами до пізній осені та зимі. Ость і мертве волосся линяють у меншому ступені. Сезонна линька найбільш типова для диких тварин, спостерігається вона і у

овець більшості грубововняних порід. У тонкорунних овець линька не має типової картини, а виражається звичайно деякими стоншенням зростаючих у цей час вовняних волокон і підсилення виділення жиропоту.

Сезонна линька носить характер типово біологічного процесу, який виробився у диких тварин у природі як одне з терморегуляторних пристроїв до кліматичних змін упродовж року. У домашніх овець людина шляхом направленого відбору і підбору і створенням гарних умов утримання і годування видозмінила процес, сильно послабивши його у грубововняних порід і практично повністю усунула його у тонкорунних. У овець різних грубововняних порід сезонна линька протікає неоднаково. Найбільш різко вона виражена у овець тих порід, над покращенням вовняного покрову яких людина менше працювала і які знаходяться у екстенсивніших умовах годівлі і утримання: курдючних, більшості кавказьких грубововняних, монгольських. Недостатнє годування затримує нормальний процес сезонної линьки, а якщо вівці голодують, відбувається патологічна линька - облисіння.

Патологічна линька може бути наслідком захворювання, яке призводить до різкого розладу обміну речовин і живлення шкіри. Типова патологічна линька викликається, наприклад, захворюванням овець коростою і маститом. За цих умов виявлено облисіння значних ділянок шкіри, а у тяжких випадках - усієї поверхні тіла.

⇐ Предыдущая123456789Следующая ⇒

Поделиться: