Умови та порядок укладення шлюбу

Умови укладення шлюбу:

1) згода обох сторін. В період ранньої республіки – згода домовладик, якщо мова йшла про persona alieni juris. Проте, якщо згоди він не давав, то дозволу можна було просити в магістрату;

2) досягнення шлюбного віку – жіноча стать 12 років; чоловіча стать 14 років;

3) наявність права вступати у римський шлюб (jus connubii). До 212 р. цим правом були наділені тільки римські громадяни;

4) відсутність попереднього неприпиненого шлюбу. Кількість шлюбів була необмежена. Вдова повинна була витримати траурний рік (10 місяців) до вступу в новий шлюб. Але якщо це порушувалося, то шлюб не визнавали недійсним, проте вдова піддавалася безчестю;

5) відсутність близького споріднення. Споріднення по прямій лінії, по боковій лінії до шостого ступеня були перешкодою до вступу в шлюб, між опікуном і підопічною, між заміжньою жінкою, яка допустила перелюб і її спільником. Не допускався також між особами, які були в близькому свояцтві, яким визнавалося відношення між одним із подружжя і родичами другого з подружжя (брат не міг одружитися з вдовою свого брата).

Порядок укладення шлюбу

Перед одруженням робили заручини. Розрив заручин покладав безчестя на винну сторону, а друга сторона мала право на відшкодування збитків, пов’язаних із заручинами.

Способи укладення шлюбу:

Укладення шлюбу з чоловічою владою (cum manu) можна було здійснити такими способами:

1) формальний ритуал релігійного характеру;

2) вдавана купівля чоловіком дружини з процесом манципації;

3) через usus, який не був пов’язаний з обрядовістю як перші два. Цим способом шлюб cum manu вважався укладеним після року фактичного співжиття.

Вважається, що usus був історично першим способом укладення шлюбу sine manu.

В Законах ХІІ таблиць передбачалося, що жінка, яка була відсутня в домі чоловіка три ночі підряд, перериває сплив річного строку, необхідного для встановлення manus (руки = чоловічої влади). Щорічно повторюючи це жінка відвертала виникнення над нею влади чоловіка, хоч шлюбні відносини між ними вважалися такими, що виникали юридично, і діти не бути поза законом.

Для укладення шлюбу sine manu досить було звичайної згоди сторін.

 

Припинення шлюбу:

1) смерть одного із подружжя (до смерті прирівнювалася втрата свободи одним із подружжя: продаж у рабство, полон, засудження до вічної каторги);

2) розлучення. Від способу укладення залежав спосіб розірвання.

а) cum manu розривався з певними формальностями. При шлюбі шляхом купівлі, вимагався продаж зворотний. Вимагати розірвання шлюбу cum manu міг тільки чоловік. З часом було виролено правила, коли саме чоловік міг вимагати розлучення. У випадках коли жінка 1) порушує вірність; 2) займається чаклуванням дітей; 3) утруднює чоловікові доступ до спиртного;

б) sine manu – розлучення без особливих формальностей, за згодою сторін або однієї столрони. Не вимагалось ніяких обгрунтувань. А розлучення за згодою обох сторін звільняло від будь-яких штрафів. Від негативних наслідків звільняли також такі причини:

1) імпотенція чоловіка протягом трьох років з часу одруження;

2) полон чоловіка, якщо протягом п’яти років про нього нема звісток;

3) постриження в ченці;

4) посягання на життя другого з подружжя;

5) порушення подружньої вірності;

6) нездатність до дітонародження;

7) нездатність до шлюбного життя.

Особисті та майнові відносини між подружжям у шлюбі.

Особисті відносини

У шлюбі cum manu: жінка була підвладною чоловіка і її становище прирівнювалось до становища дітей.

У шлюбі sine manu принцип підлеглості змінився на принцип рівності.

Майнові відносини

У шлюбі cum manu дружина не мала майнової правоздатності і її майно надходило в повну власність чоловіка, зливалося з його дошлюбним майном.

У шлюбі sine manu майно подружжя залишалося роздільним.

Придане (dos) – майно, яке передавалося дружиною або третьою особою чоловікові на покриття спільних витрат по господарству.

Пізніше римська юриспруденція встановила, що під час шлюбу чоловік є власником приданого і розпоряджається ним.

З припиненням шлюбу придане поверталося.

При розлученні придане поверталося особі, яка не була причиною розлучення.

Дарування з боку чоловіка (donatio propter nuptias - подарунок з причини шлюбу). В період імперії склався звичай дарувати передшлюбний подарунок з боку чоловіка як внесок в сімейне майно. Дарування з боку чоловіка малона меті забезпечити дружину на випадок розлучення з вини чоловіка як штрафна компенсація.

Вимоги до “подарунку з причини шлюбу” (імператор Юстиніан):

1) за своєю вартістю має дорівнювати приданому;

2) його має давати батько чоловіка, як і придане батько дружини;

3) нерухоме майно, яке входить до подарунка відчуженню не підлягає;

4) під час шлюбу жінка не може вимагати видачі подарунка.

 

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: