Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


Національний університет «Одеська юридична академія»



Кафедра а дміністративного і фінансового права[1]

ЗАТВЕРДЖЕНО

 

Навчально-методичною радою Національного університету «Одеська юридична академія»

(протокол № __ від __.__.16 р.)

 

Голова ______ Ю.Є. Полянський

 

 

КОМПЛЕКС НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ (МОДУЛЯ)

АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОЦЕДУРИ

(додатки до навчальної (робочої навчальної) програми)

Освітньо-наукова програма доктора філософії

галузь знань –

спеціальність –

спеціалізація –

Одеса – 2016


 

ЗМІСТ КОМПЛЕКСУ

 

НАВЧАЛЬНА (РОБОЧА НАВЧАЛЬНА) ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

ПИТАННЯ, ЗАДАЧІ, ЗАВДАННЯ АБО КЕЙСИ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

ПИТАННЯ, ЗАДАЧІ, ЗАВДАННЯ АБО КЕЙСИ ДЛЯ ПІСЛЯАТЕСТАЦІЙНОГО МОНІТОРИНГУ НАБУТИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 


 

Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 1

 



НАВЧАЛЬНИЙ КОНТЕНТ

 

Лекція № 1[2]

 

Тема 1: Загальна характеристика та види адміністративних процедур

 

Мета вивчення

Мета вивчення полягає у засвоєнні здобувачами вищої освіти вивченні підходів до розуміння юридичних процедур; визначення понять «адміністративні процедури» та «адміністративний процеc»; засвоєнні особливостей правової регламентація адміністративних процедур; засвоєнні характерні риси адміністративних процедур; виявленні проблем у цій царині та визначенні основних напрямів удосконалення законодавства щодо адміністративних процедур.

 

Результати навчання[3]

Після лекції здобувач вищої освіти буде спроможний:

1. Знати основні підходи до розуміння юридичних процедур

2. Знати засади правової  регламентація адміністративних процедур.

3. Знати характерні риси адміністративних процедур.

4. Знати принципи адміністративних процедур.

5. Розуміти співвідношення понять «адміністративні процедури» та «адміністративний процес».

6. Сформулювати пропозиції удосконалення законодавства з питань запобігання і протидії корупції із урахуванням євроінтеграції.

 

Література[4]

1. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

3. Митний кодекс України :  від 13.03.2012 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

4. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

5. Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності : Закон України від 06.09.2005 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

6. Про ліцензування видів господарської діяльності : Закон України від 02.03.2015 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

7. Про виконавче провадження: Закон України від 02.06.2016 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

8. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

9. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від 24.03.1999 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

10. Про запобігання корупції : Закон України від 14.10.2014 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

11. Про державну службу : Закон України від 10.12.2015 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

12. 1. Про державні нагороди: Закон України від 16.03.2000 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

13. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : Постанова КМУ від 10.09.2014 р. // [Електронний ресурс] – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.uа

14. Адміністративно-процедурне право : навч.-метод. посібник / І.О. Картузова, А.Ю. Осадчий. – О. : Юридична література, 2008. – 288 с.

15. Коломоєць Т.О. Кодифікація адміністративно-процедурного законодавства України: питання теорії та практики : монографія / Т.О. Коломоєць, Д.С. Астахов. – Запоріжжя : ЗНУ, 2011. – 254 с.

16. Миколенко О.І. Теорія адміністративного процедурного права : монографія / О.І. Миколенко. – Х. : Бурун Книга, 2010. – 336 с

17. Демський Е.Ф. Проект Адміністративно-процедурного кодексу України: регламентація відносин особи і влади чи чергове зобов’язання людини / Е.Ф. Демський, Ю.В. Костюк // Юридичний вісник України. – 2011. – № 9 (817). – С. 4.

18.Коломоєць Т. Визначеність поняття «адміністративний процес» – умова ефективності нормопроектної та правозастосовної (в тому числі судової) діяльності / Т. Коломоєць // Слово національної школ суддів України. – 2012. – № 1(1). – С. 153-160.

19. Стеценко С.Г. Сутність адміністративного процесу: теоретичний погляд / С.Г. Стеценко // Право України. – 2011. – № 4. – С. 39-46.

20. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Е.Ф. Демський. – К. : Юрінком Iнтер, 2008. – 496 с.

21. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П. Тимощук. – К.: Факт, 2003. – 496 с.

22. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво «Юридична думка», 2004. – 584 с.

23. Лазарева О.В. Правовая процедура. / О.В. Лазарев. – Саратов: Изд-во ГОУ ВПО «Саратовская государственная академия права», 2004. – 152 с.

24. Протасов В.Н. Юридическая процедура. / В.Н. Протасов. – М.: Юридическая литература, 1991. – 79 с.

25. Школик А.М. Порівняльне адміністративне право: навч. посібник для юридичних факультетів та факультетів міжнародних відносин. – Львів: ЗУКЦ, 2007. – 308 с.

28. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.

29. Братель С.Г. Класифікація адміністративних процедур / С.Г. Братель // Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія» : в т. 2012. – Т. 14. – 2014. – С. 214-220.

30. Офіційна веб-сторінка Центру політико-правових реформ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravo.org.ua

 

План

1. Загальнотеоретичні підходи до розуміння юридичних процедур.

2. Публічне управління та адміністративні процедури.

3. Поняття та характерні риси адміністративних процедур.

4.Сутність правової категорії «адміністративна процедура». Співвідношення понять «адміністративні процедури» та «адміністративний процес».

5. Правова регламентація адміністративних процедур.

6. Принципи адміністративних процедур.

7. Підходи до класифікації адміністративних процедур.

 

Основний зміст[5]

Процедура, як загальносоціальне явище виступає інструментом регулювання відносин між людьми в різних сферах життя. Процедурні механізми характерні для нормативного регулювання взагалі. Відповідно реалізація практично всіх різновидів соціальних норм потребує встановлення процедур і процедурних норм. Процедура особливо властива тим соціальним нормам, яким притаманна ознака формальної визначеності, що діє за умови чіткої фіксації і знакового зовнішнього оформлення, тобто юридичним нормам.

Процедура (від лат. procedo — забезпечувати просування чого-небудь, встановлений порядок дій) є системою, яка: а) орієнтована на досягнення конкретного соціального результату; б) складається з актів поведінки, що послідовно змінюють один одного, ступенів діяльності; в) створює модель розвитку, руху якого-небудь явища, що закріплена на нормативному рівні; г) ієрархічно побудована; д) знаходиться в динаміці, розвитку; е) виступає засобом реалізації головного для неї суспільного відношення. В сукупності ці характерні риси процедури характеризують її як загальносоціальне явище.

Всі ознаки соціальної процедури притаманні юридичним процедурам, а їх специфіка обумовлена тим, що вони діють в правовому полі. Тобто юридичні процедури спрямовані на досягнення результатів, що мають юридичне значення (встановлення юридичних норм та фактів) і складаються з актів поведінки, модель яких передбачена правовими актами.

Отже, у найбільш широкому розумінні конкретна юридична процедура це нормативно визначений порядок діяльності, що спрямований на досягнення певного юридичного результату. Реалізація приписів багатьох правових норм, що передбачає здійснення триваючих у часі юридичних дій може відбуватися у процедурній формі. Юридичні процедури можуть встановлюватися як одностороннім волевиявленням через прийняття відповідних нормативних актів так і через узгодження їх моделей між учасниками такої процедури, що відбувається двома основними шляхами: прийняття певної процедури ad hoc чи визнанням існуючої моделі такою, що може застосовуватися до відповідних правовідносин.

Специфіка тих чи інших юридичних процедур залежить зокрема від їх належності до сфери приватноправового чи публічно правового регулювання. У сфері публічного права, якому притаманний імперативний метод правового регулювання із домінуванням обов’язкових для виконання приписів. Публічне право охоплює низку сфер життя суспільства, насамперед побудову держави і влади, сфери управління та організації самоврядування, тобто вираження публічного інтересу як сумарного, загального соціального інтересу у кожній із сфер суспільного життя. Публічне право регулює здійснення публічної влади, тобто пов’язане із діяльністю спеціальних суб’єктів – органів публічної влади, що відповідно до покладених на них завдань реалізують ті чи інші функції держави та місцевого самоврядування.

Функції держави, місцевого самоврядування реалізуються у конкретних діях відповідних суб’єктів. Зовнішній прояв таких конкретних дій, що вчиняються суб’єктами, які здійснюють публічно-владні функції для реалізації поставлених перед ними завдань позначається як форми їхньої діяльності. Ті з форм, що тягнуть певні правові наслідки позначаються як правові. Неправові форми діяльності зазначених суб’єктів, такі, наприклад, як організаційна робота, здійснення матеріально-технічних операцій, безпосередньо правових наслідків не мають. Основна частина діяльності з реалізації функцій держави та місцевого самоврядування втілюється саме в правових формах.

До правових форм діяльності суб’єктів публічної влади в юридичній літературі зазвичай відносять правотворчість та правозастосування. Іноді наводиться і більш розширений перелік (наприклад, правотворча діяльність; правозастосовча діяльність; правоохоронна діяльність; установча діяльність; контрольно-наглядова діяльність). Правотворчість – це діяльність, що спрямована на офіційне встановлення (санкціонування) і зміну норм права компетентними суб’єктами, яка виражається в підготовці, прийнятті і оприлюдненні нормативно-правових актів. Правозастосування – це діяльність компетентних суб’єктів щодо підготовки та прийняття індивідуального рішення по юридичній справі на підставі юридичних фактів та конкретних правових норм.

Таким чином, через прийняття нормативних та індивідуальних правових актів суб’єкти публічно-владної діяльності реалізують у життя владні приписи нормативного чи індивідуального характеру, які саме й спрямовані на виконання публічно-владних функцій. Правотворчість і правозастосування, як найважливіші форми діяльності органів держави, місцевого самоврядування, інших суб’єктів, яким делеговано певні публічно-владні функції потребують належного правового впорядкування задля забезпечення прав та законних інтересів учасників такої діяльності і оптимального порядку досягнення її юридичного результату.

Отже, стосовно публічного права можна сформулювати спеціальне визначення юридичних процедур як нормативно визначеного порядку діяльності органів публічної влади з прийняття правових актів нормативного та індивідуального характеру.

Ознаки юридичних:

- такі процедури визначені в законах і підзаконних нормативних актах;

- необхідним учасником юридичних процедур виступає суб’єкт публічно-владних повноважень;

- юридичні процедури забезпечують реалізацію функцій органів публічної влади через правові форми їх діяльності – прийняття нормативних та індивідуальних правових актів;

- юридичні процедури зорієнтовані на досягнення певної мети (кінцевого результату) правового регулювання – встановлення обов’язкових правил поведінки або вирішення юридичної справи через прийняття індивідуального правового акту і тим самим спрямовані на впорядкування, охорону, розвиток суспільних відносин за допомогою юридичних засобів у відповідності до суспільних потреб - юридичні процедури забезпечують цілеспрямованість, послідовність і результативність юридичної діяльності;

- юридичні процедури встановлюють найбільш оптимальний порядок здійснення юридичної діяльності та реалізації і охорони прав та інтересів, виконання обов’язків суб’єктів публічно правових відносин;

- порушення встановленої юридичної процедури тягне скасування правового акту та застосування інших правових санкцій.

Одним з різновидів діяльності органів публічної влади є управлінська діяльність (публічне управління). Публічне управління є діяльністю виконавчо-розпорядчого характеру, що здійснюється спеціальними суб’єктами – органами публічного управління (їх посадовими чи службовими особами) задля виконання законів, практичної реалізації функцій держави та місцевого самоврядування.

Публічне управління стосується майже усіх сфер життя суспільства і реалізується широким колом суб’єктів. Публічно-управлінські відносини в різних сферах життя суспільства пов’язані з реалізацією виконавчої влади та місцевого самоврядування, у тому числі при реалізації делегованих функцій органів виконавчої влади та місцевого самоврядування іншими суб’єктам. Крім того, до публічно-управлінських відносяться й відносини, що складаються у внутрішньоорганізаційній діяльності всередині державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністрацій державних підприємств, установ і організацій. До суб’єктів, які здійснюють публічно-управлінську діяльність (органи публічного управління) відносяться, перш за все, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також інші суб’єкти при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основними формами публічного управління, тобто зовнішнім проявом управлінських дій, що здійснюються органами публічного управління для реалізації поставлених перед ними завдань і потребують процедурного порядку реалізації виступають адміністративна правотворчість та адміністративне правозастосування.

Адміністративна правотворчість та адміністративне правозастосування відносяться до правових форм управлінської діяльності – таких форм, що тягнуть певні правові наслідки. Крім зазначених до правових форм управлінської діяльності зазвичай відносять також укладання адміністративних договорів, здійснення інших дій, що тягнуть правові наслідки. Неправові форми діяльності зазначених суб’єктів – проведення організаційних заходів (нарад, прес-конференцій, розробка методичних рекомендацій та ін.), здійснення матеріально-технічних операцій (діловодство, аналіз інформації та ін.), безпосередньо правових наслідків не мають і отже не потребують процедурного впорядкування.

Отже, реалізація публічно-управлінських функцій відбувається у різних формах, але серед інших правових форм основними виступають прийняття нормативних та індивідуальних правових актів (адміністративна правотворчість та адміністративне правозастосування).

Адміністративна правотворчість – це діяльність органів публічного управління по офіційному встановленню (санкціонуванню) і зміні норм права, яка виражається в підготовці, прийнятті і оприлюдненні підзаконних нормативно-правових актів. Правозостосовча діяльність (правозастосування) зазвичай розглядається як одна з форм реалізації права (поряд з використанням, виконанням та додержанням). У порівнянні з іншими формами реалізації права правозастосування має суттєву специфіку, пов’язану з тим, що застосовувати правові норми можуть тільки вповноважені (компетентні) органи. Застосування норм права має місце там, де адресати правових норм не можуть реалізувати свої, передбачені законом права і обов'язки без посередництва компетентних органів.

Таким чином, адміністративне правозастосування є владною діяльністю органів публічного управління. Застосовуючи правові норми вповноважений орган реалізує свої владні повноваження стосовно конкретних життєвих обставин щодо конкретних осіб, що втілюється у формі правозастосовчого (індивідуального) правового акту.

Такі конкретні життєві обставини, що потребують застосування правових норм називаються адміністративними справами (індивідуальними управлінськими справами). Точніше кажучи адміністративна справа являє собою сукупність конкретних життєвих обставин (юридичних фактів), юридична кваліфікація яких вповноваженим органом публічного управління дозволяє через реалізацію диспозиції чи санкції відповідної правової норми визначити права та обов’язки суб’єктів права у сфері публічного управління. До адміністративних справ відносяться, наприклад, справи про державну реєстрацію юридичних осіб, видачу ліцензій або патентів, приватизацію громадянами житла, притягнення громадян до адміністративної або дисциплінарної відповідальності, видачі дозволів на зброю і багато інших.

Отже, адміністративне правозастосування визначають як діяльність органів публічного управління щодо підготовки та прийняття індивідуального рішення по адміністративній справі на підставі юридичних фактів та конкретних правових норм.

Реалізація повноважень органів публічного управління у формі адміністративної правотворчості та адміністративного правозастосування потребує у більшості випадків встановленого нормами права порядку прийняття нормативно-правових актів та вирішення адміністративних справ органами публічного управління. Такий порядок, що передбачає чітке правове регулювання підстав здійснення управлінських дій, етапів їх здійснення, вимог до оформлення результатів тощо є різновидом юридичних процедур. Більшість юридичних процедур як раз і забезпечують саме здійснення публічно-управлінської діяльності – її правових форм - адміністративної правотворчості та правозастосування. Такі численні процедури позначаються як адміністративні процедури.

У вітчизняній спеціальній літературі та юридичній практиці як сінонім конкретної адміністративної процедури застосовується поняття «провадження» («адміністративне провадження»). Але одночасно це поняття означає і власне вирішення та розгляд конкретної адміністративної справи, рух адміністративної справи (тобто конкретну адміністративну діяльність). Тому все жбільш доцільно саму нормативну модель, загальний порядок прийняття тих чи інших нормативних чи індивідуальних правових управлінських актів (вирішення адміністративних справ) позначати як адміністративну процедуру.

Адміністративні процедури – встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів публічного управління з прийняття нормативно-правових актів управління і вирішення адміністративних справ.

Характерні риси адміністративних процедур:

адміністративні процедури встановлено нормами адміністративного права;

адміністративні процедури виступають формою реалізації особливого виду публічно-владної діяльності – публічного управління;

адміністративні процедури відбуваються за обов’язкової участі особливого суб’єкта – органу публічного управління (його посадової чи службової особи);

адміністративні процедури врегульовують реалізацію як юрисдикційних повноважень органів публічного управління, так і їх діяльність по встановленню норм права та застосуванню правових норм, що не пов’язане із наявністю правопорушень або інших різновидів публічно-правових спорів;

адміністративні процедури, виступаючи формою реалізації публічного управління спрямовані на впорядкування, охорону, розвиток суспільних відносин у сфері публічного управління за допомогою таких юридичних засобів, що виступають у свою чергу як форми управлінської діяльності, як правові акти управління.

На сьогодні в Україні не систематизовано законодавство щодо адміністративних процедур, більшість адміністративних процедур регламентована нормами, що містяться в підзаконних нормативно-правових актах та в цих актах не міститься чіткої регламентації адміністративної процедури. Серед нормативно-правових актів, які регулюють здійснення адміністративних процедур можна виділити: Конституцію України, зокрема, ч. 2 ст. 19 зазначає, що органи держави, місцевого самоврядування, інші суб’єкти, яким делеговано певні публічно-владні функції діють не тільки на підставі та в межах повноважень, а і у спосіб, що передбачений законом. Саме Конституцією України встановлена система органів виконавчої влади, які є одними з провідних суб’єктів адміністративних процедур, встановлені основні права та обов’язки людини та громадянина, багато з яких деталізуються за допомогою адміністративно-процедурної діяльності. Адміністративно-процедурні норми містяться Кодексі України про адміністративні правопорушення, Законі України «Про адміністративні послуги», Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності», Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» та ін. На сьогодні в Україні не існує єдиного нормативно-правового акту, яким би встановлювалися загальні положення щодо всіх, або більшості адміністративних процедур та нагальною є необхідність прийняття єдиного кодифікованого адміністративно-процедурного акта.

 Принципи адміністративних процедур

Принципи, на яких базуються адміністративні процедури є ні чим іншим, як особливою сукупністю об’єктивних і суб’єктивних начал, керуючих ідей та пізнаних закономірностей, що закріплені або потребують нормативного закріплення, спрямовані на досягнення оптимальних результатів управлінської діяльності з прийняття нормативних актів чи розгляду адміністративних справ.

До основних принципів адміністративних процедур відносять:

верховенство права;

 законність;

рівність учасників адміністративної процедури перед законом;

використання повноважень з належною метою;

обґрунтованість;

безсторонність (неупередженість) адміністративного органу;

добросовісність;

розсудливість;

пропорційність;

гласність та відкритість;

своєчасність та розумний строк;

ефективність;

презумпція правомірності дій і вимог особи;

гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;

гарантування правового захисту та ін.

Співвідношення адміністративних процедур із адміністративним процесом

У юридичній літературі щодо цього висловлюються різні, навіть кардинально протилежні точки зору.Обумовлюється це зокрема й тим, що хоча категорія «адміністративний процес» на сьогодні є однією з базових категорій адміністративного права, серед правників відсутня єдина точка зору щодо її розуміння. У вузькому розумінні адміністративний процес сприймається як порядок суто юрисдикційної діяльності, яка носить, так би мовити, «негативний характер». За основу тут традиційно береться здійснення правоохоронної функції, і мова йде про розв'язання адміністративних справ, предметом яких є публічно-правові спори. Тобто під адміністративним процесом розуміється лише врегульований нормами адміністративного права порядок розв’язання публічно-правових спорів у сфері публічного управління.

Багато адміністративистів сьогодні дотримуються широкого розуміння адміністративного процесу. Цей підхід пов’язаний із його розумінням як порядку діяльності органів публічного управління щодо прийняття нормативних актів та застосування правових норм (вирішення адміністративних справ) у сфері публічного управління а також порядку діяльності адміністративних судів. Таким чином, за названого підходу адміністративний процес опосередковує не тільки юрисдикційну – “негативну” – діяльність, а й “позитивну” – повсякденну діяльність органів публічного управління, щодо вирішення різноманітних питань у правовій формі (видача ліцензій, реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності тощо), а також і здійснення правосуддя адміністративними судами.

Сьогодні, за нових реалій, зважуючи на конституційне втілення теорії розподілу влад та формування судової влади з суттєвими гарантіями її функціонування, формуванням в Україні адміністративної юстиції розуміння адміністративного процесу набуває нового змісту - адміністративний процес пов’язується з функціонуванням адміністративної юстиції. Саме форма здійснення правосуддя адміністративними судами – адміністративне судочинство легально пов’язується з адміністративним процесом (ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

Віднесення ж до змісту адміністративного процесу також і порядку адміністративної правотворчості та правозастосування призводить до „розмивання” поняття „адміністративний процес”, втрати ним однозначності, визначеності, неможливості виявлення тих специфічних рис, що дозволяють досягти скоординованості понятійного апарату юридичної науки. Крім того, враховуючи, що термінологія юридичної науки є єдиною з термінологією закону та юридичної практики слід мати на увазі також і несприятливі наслідки, що матимуть місце внаслідок такого „розмивання” термінології у законодавстві та юридичній практиці.

З урахуванням вищезазначеного, а також того, що юридичний процес історично пов’язаний із правосуддям і саме так сприймається у більшості країн світу адміністративний процес доцільно розглядати саме як форму здійснення правосуддя у адміністративних справах. Тобто під адміністративним процесом розуміється порядок діяльності адміністративних судів по вирішенню публічно-правових спорів, що віднесено до їх юрисдикції. Слід зауважити, що цілком імовірно виокремлення норм, що регулюють адміністративний процес (адміністративне судочинство) у окрему галузь права судово-процесуальної спрямованості.

Таким чином, враховуючи застосований в рамках цього спецкурсу підхід до розуміння адміністративних процедур, адміністративний процес, як порядок діяльності адміністративних судів опосередковує здійснення судової влади – правосуддя у адміністративних справах, у той час як адміністративні процедури є порядком здійснення публічного управління. У той же час певні адміністративні справи спірного характеру перед тим, як розглядатися адміністративними судами можуть розглядатися й органами публічного управління (адміністративне оскарження). Тобто деякі публічно-правові спори можуть виступати як предметом адміністративних процедур, так і предметом адміністративного судочинства.

Класифікація адміністративних процедур можлива за різними критеріями:

- залежно від змісту адміністративні процедури поділяються на адміністративні правотворчі та адміністративні правозастосовчі процедури;

- залежно від спрямованості процедури та меж її здійснення адміністративні процедури поділяються на внутрішні (внутрішньо організаційні) та зовнішні (зовнішньо організаційні).

Адміністративні правозостосовчі процедури залежно від суб’єкта, за ініціативою якого розпочинається провадження у адміністративній справі на заявні та втручальні. Крім того, адміністративні процедури поділяють за низкою інших критеріїв. Залежно від спрямованості на досягнення кінцевої мети адміністративні процедури можна поділяти на макропроцедури і мікропроцедури, що співвідносяться між собою як ціле і його частини. Залежно від кількості процедурних дій, що складають адміністративну процедуру можна виділяти складні та прості адміністративні процедури та ін.

 

Контрольні запитання для перевірки досягнення результатів навчання

1. Визначте поняття адміністративних процедур.

2. Які є існують форми формами публічного управління?

3. Якими нормативно-правовими актами регламентуються адміністративні процедури?

4. Визначити підходи до класифікація адміністративних процедур.

5. В чому полягає співвідношення адміністративних процедур із адміністративним процесом?

 

Додатки[6]

1. Презентація

 

Слайд № 1 Ознаки юридичних: - такі процедури визначені в законах і підзаконних нормативних актах; - необхідним учасником юридичних процедур виступає суб’єкт публічно-владних повноважень; - юридичні процедури забезпечують реалізацію функцій органів публічної влади через правові форми їх діяльності – прийняття нормативних та індивідуальних правових актів; - юридичні процедури зорієнтовані на досягнення певної мети (кінцевого результату) правового регулювання – встановлення обов’язкових правил поведінки або вирішення юридичної справи через прийняття індивідуального правового акту і тим самим спрямовані на впорядкування, охорону, розвиток суспільних відносин за допомогою юридичних засобів у відповідності до суспільних потреб - юридичні процедури забезпечують цілеспрямованість, послідовність і результативність юридичної діяльності; - юридичні процедури встановлюють найбільш оптимальний порядок здійснення юридичної діяльності та реалізації і охорони прав та інтересів, виконання обов’язків суб’єктів публічно правових відносин; - порушення встановленої юридичної процедури тягне скасування правового акту та застосування інших правових санкцій.
Слайд № 2 Основними формами публічного управління, що здійснюються органами публічного управління для реалізації поставлених перед ними завдань і потребують процедурного порядку реалізації виступають адміністративна правотворчість та адміністративне правозастосування.
Слайд № 3 Адміністративні процедури – встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів публічного управління з прийняття нормативно-правових актів управління і вирішення адміністративних справ. Характерні риси адміністративних процедур:      встановлено нормами адміністративного права;      виступають формою реалізації особливого виду публічно-владної діяльності – публічного управління;      відбуваються за обов’язкової участі особливого суб’єкта – органу публічного управління (його посадової чи службової особи);     врегульовують реалізацію як юрисдикційних повноважень органів публічного управління, так і їх діяльність по встановленню норм права та застосуванню правових норм, що не пов’язане із наявністю правопорушень або інших різновидів публічно-правових спорів;      виступаючи формою реалізації публічного управління спрямовані на впорядкування, охорону, розвиток суспільних відносин у сфері публічного управління за допомогою таких юридичних засобів, що виступають у свою чергу як форми управлінської діяльності, як правові акти управління.
Слайд № 4 Основні принципи адміністративних процедур: верховенство права; законність; рівність учасників адміністративної процедури перед законом; використання повноважень з належною метою; обґрунтованість; безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; добросовісність; розсудливість; пропорційність; гласність та відкритість; своєчасність та розумний строк; ефективність; презумпція правомірності дій і вимог особи; гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; гарантування правового захисту та ін.
Слайд № 5 Класифікація адміністративних процедур можлива за різними критеріями: - залежно від змісту адміністративні процедури поділяються на адміністративні правотворчі та адміністративні правозастосовчі процедури; - залежно від спрямованості процедури та меж її здійснення адміністративні процедури поділяються на внутрішні (внутрішньо організаційні) та зовнішні (зовнішньо організаційні); - залежно від суб’єкта, за ініціативою якого розпочинається провадження у адміністративній справі на заявні та втручальні; - залежно від спрямованості на досягнення кінцевої мети адміністративні процедури можна поділяти на макропроцедури і мікропроцедури; - залежно від кількості процедурних дій, що складають адміністративну процедуру виділяти складні та прості адміністративні процедури.

 

2. Тести для самоконтролю

 

1.   Який з наведених видів діяльності НЕ відноситься до правових форм публічного управління? Ключ
  А підготовка, прийняття і оприлюднення підзаконних нормативно-правових актів  
  Б діяльність органів публічного управління щодо підготовки та прийняття індивідуального рішення по адміністративній справі  
  В адміністративне провадження  
  Г проведення прес-конференції Х

 

2.   Адміністративна процедура – це: Ключ
  А встановлений нормами адміністративного права порядок діяльності органів публічного управління з прийняття нормативно-правових актів управління і вирішення адміністративних справ Х
  Б зовнішня форма виразу адміністративного процесу  
  В порядок діяльності адміністративних судів опосередковує здійснення судової влади – правосуддя у адміністративних справах  
  Г вирішення індивідуально-конкретних адміністративних справ  

 

3.   Який з наведених документів не є спробою систематизації адміністративного права? Ключ
  А Проект адміністративно-процедурного кодексу України.  
  Б Кодекс України про адміністративні правопорушення  
  В Кодекс адміністративного судочинства України Х
  Г Законі України «Про адміністративні послуги»  

 

4.   Внутрішні адміністративні процедури: Ключ
  А забезпечують організацію і функціонування суб’єктів владних повноважень. Х
  Б пов’язані з вирішенням справ безспірного характеру  
  В встановлюють порядок прийняття нормативних актів  
  Г Пов’язані з вирішення публічно-правових спорів в порядку адміністративного судочинства  

 

5.   Які з перелічених адміністративних процедур Не є юрисдикційним: Ключ
  А виконавче провадження  
  Б розгляд скарг громадян  
  В притягнення до відповідальності  
  Г здійснення контрольно-наглядових заходів Х
  Д всі наведені види діяльності є юрисдикційним провадженням  

 

Підготовлено[7] Закаленко Олена Василівна доцент кафедри адміністративного і фінансового права, кандидат юридичних наук; кабінет 111; контактний телефон: 097-901-43-54; контактна електронна адреса: [email protected]
Переглянуто[8]  

 

2. Тести для самоконтролю

 

1.   Провадження в заявних адміністративних процедурах НЕ відкривається на підставі Ключ
  А протоколу. Х
  Б звернення  
  В скарги  
  Г не відкривається на підставі всіх наведених документів, а лише на підставі заяви.  

 

2.   Адміністративне провадження розуміється як: Ключ
  А розкриття адміністративного проступку  
  Б попередження вчинення правопорушень  
  В забезпечення управлінського впливу на суспільні відносини  
  Г вирішення та розгляд конкретної адміністративної справи, Х

 

3.   Публічне управління – це Ключ
  А діяльністю виконавчо-розпорядчого характеру, що здійснюється спеціальними суб’єктами – органами публічного управління, їх посадовими чи службовими особами задля виконання законів, практичної реалізації функцій держави та місцевого самоврядування. Х
  Б діяльність, що здійснюється спеціальними суб’єктами – органами публічного управління, їх посадовими чи службовими особами щодо організаційної роботи чиздійснення матеріально-технічних операцій  
  В порядок діяльності адміністративних судів опосередковує здійснення судової влади – правосуддя у адміністративних справах  

 

4.   До суб’єктів, які здійснюють публічно-управлінську діяльність (органи публічного управління) відносяться Ключ
  А окружні адміністративні суди  
  Б органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також інші суб’єкти при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень Х
  В органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи  
  Г центри надання адміністративних послуг  

 

5.   Адміністративний процес – це Ключ
  А визначений законом порядок виконання умов адміністративного договору  
  Б правовідносини, що складаються під час здійснення адміністративного судочинства Х
  В визначений законом порядок здійснення процесуальних дій по розгляду індивідуальних адміністративних справ;  
  Г діяльності органів публічного управління щодо прийняття нормативних актів  

 

Підготовлено Закаленко Олена Василівна доцент кафедри адміністративного і фінансового права, кандидат юридичних наук; кабінет 111; контактний телефон: 097-901-43-54; контактна електронна адреса: [email protected]
Переглянуто  

 


Додаток до навчальної (робочої навчальної) програми 2

 


ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

 

Заняття № 1,2

Форма заняття: практичне (семінарське) заняття


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-04-10; Просмотров: 293; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.083 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь