Визначення, класифікація і призначення систем моніторингу

Моніторинг - телемедична процедура, різновид телеметрії – дистанційна реєстрація фізіологічних показників у людей, які свідомо страждають тим чи іншим захворюванням.

Всі системи для моніторингу слід розділити на три головні групи:

1) Системи внутрішньолікарняного моніторингу.

2) Системи побутового моніторингу ("домашня телемедицина").

3) Системи пересувного моніторингу.

Для внутрішньолікарняного моніторингу використовують стаціонарну та переносну апаратуру. У даному випадку можливе постійне спостереження за фізіологічними показниками або їх щодобовий облік. При грубому порушенні тієї чи іншої функції відбувається негайне оповіщення медичного персоналу.

При необхідності тривалого моніторингу стану пацієнта використовують системи позалікарняного (побутового) моніторингу. Пацієнт постійно носить на собі датчики, інформація з яких передається на встановлений вдома підсилювач, а через нього -в комп'ютер лікувального закладу. У разі порушення тієї чи іншої функції відбувається автоматичне оповіщення лікаря і навіть виклик бригади "Швидкої допомоги". Системи"Домашньої" самодіагностики і надання невідкладної допомоги з контролем віддаленого лікаря-спеціаліста називають так само домашньою телемедициною.

Системи третьої групи служать для знімання і передачі фізіологічних даних пацієнта під час його транспортування.

Системи позалікарняного моніторингу (домашня телемедицина)

Домашня телемедицина - 1. Діагностико-лікувальні прилади, що інтегруються за допомогою домашнього персонального комп'ютера і призначені для надання медичної само- та взаємодопомоги в побутових умовах. 2. Різновид моніторингу - діагностичні системи для збору, накопичення та дистанційної передачі інформації про стан тих або інших фізіологічних параметрів пацієнта, який перебуває на амбулаторному лікуванні.

Якщо виникає необхідність тривалого (місяці, роки) спостереження за станом пацієнта (хронічні, онкологічні і т.д. захворювання), то використовують системи побутового (позалікарняного) моніторингу. Пацієнт постійно носить на собі датчики (в даний час розроблені датчики у вигляді годинників, ювелірних прикрас, пряжок і т.д.), інформація з яких передається на встановлений вдома підсилювач, а через нього - в комп'ютер лікувального закладу. У разі грубого порушення тієї чи іншої функції відбувається автоматичне оповіщення лікаря і виклик бригади "Швидкої допомоги". Крім того, для самодіагностики і надання невідкладної допомоги під контролем віддаленого лікаря-спеціаліста використовуються системи домашньої телемедицини.

Шаблонна структура будь-якої системи моніторингу другої групи така:

1) Прилад пацієнта (радіомаяк, радіомодем, датчики фізіологічних функцій).

2) Домашній підсилювач.

3) Контролюючий комп'ютер.

4) Персональний комп'ютер.

5) Пейджер.

Шаблонний сценарій системи моніторингу другої групи.

Прилад пацієнта розміщується на хворому, що знаходиться в домашніх умовах. Найбільш оптимальним є оформлення такого приладу у вигляді якогось побутового предмета, не соромтеся хворого - наручного годинника, медальйона і т.д. Періодично прилад пацієнта "скидає" інформацію про стан життєвих функцій на домашній підсилювач. Домашній підсилювач являє собою лише перетворювач сигналу, що підсилює його і передає в даний лікувально-профілактичний заклад на контролюючий комп'ютер. Контролюючий комп'ютер являє собою автономний програмно-апаратний комплекс, призначений для збору інформації від всіх пацієнтів, підключених до мережі побутового моніторингу. Важливою складовою даного елемента системи є розміщення на ньому експертної системи, що виробляє оцінку одержуваних даних. При визначенні порушень життєдіяльності віддаленого пацієнта контролюючий комп'ютер формує блок необхідної інформації і відправляє його за допомогою локальної мережі на персональний комп'ютер лікаря. Персональний комп'ютер лікаря, отримавши повідомлення про порушення здоров'я віддаленого пацієнта, видає відповідне повідомлення на дисплей і передає необхідний блок інформації на пейджер лікуючого лікаря. Таким чином, лікар може вжити необхідних для порятунку життя пацієнта дії, перебуваючи на робочому місці, у відділенні, операційній, будинки і т.д. Описувана система призначена в першу чергу для хронічних хворих (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба і т.д.). Завдяки такій системі лікуючий лікар може постійно мати поточну інформацію про стан хворого,знаходиться в домашніх умовах. При якоїсь надзвичайної ситуації (яка може застигнути хворого і вдома, і на роботі, і на вулиці) лікуючий лікар негайно отримує інформацію про порушення стану і місцезнаходження хворого. Далі лікар може або особисто відправитися до пацієнта, або провести консультацію з допомогою телефонного зв'язку, або направити до постраждалого бригаду швидкої допомоги.

Однак, найбільш перспективним є метод побутового (віддаленого) моніторингу (Так звана "домашня телемедицина"). Структура даного комплексу така (мал.1):

1) Прилад пацієнта (датчик тиску, пульсу, частоти дихання і т.д., радіомаяк, радіомодем).

2) Домашній підсилювач.

3) Контролюючий комп'ютер.

4) Персональний комп'ютер.

5) Пейджер.

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: