ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ПЕРИФЕРИЧНІ НЕЙРО- МЕДІАТОРШ ПРОЦЕСИ (на еферентну нервову систему)

Серед ліків, які вибірково діють на різні відділи нервової системи, є такі, за допомогою яких можна регулювати діяльність ЦНС (пригнічуючи і збуджуючи ЦНС), є також ліки, які впливають на один із периферичних відділів нервової системи - еферентний відділ.

Еферентний відділ, репрезентований нервами - "виконавцями" (цен-тробіжними), відрізняється від аферентного відділу, який включає чутливі нерви (центрострімкі нерви) (Рис. 11).

Еферентний відділ представлений руховими (соматичними) і вегета­тивними (автономними) нервами. Останні поділяються на парасимпатичні та симпатичні нерви (Рис. 12).

Вегетативні нерви перериваються в гангліях. Ганглій (скупчення нейронів) - розмножувальний апарат, завдяки якому ЦНС забезпечує регу­ляцію всього організму. Структурна одиниця нервової тканини - нейрон стикується з іншим нейроном у синапсі ("змикати") - місці контакту двох нейронів. (Рис. 13).

У синапсі є такі утворення: 1. Пресшшптична мембрана (це закінчення аксона). Вона містить медіатор (посередник), який утворюється в мітохондріях нейрона і накопи­чується у везикулах у неактивному стані.

За сучасними даними, синаптична передача збудження в центральній і периферичній нервовій системі та нервово-м'язових синапсах відбувається за участю ендогенних хімічних речовин - нейромедіаторів (ней-ротрансмітерів).

-117-

 

^*-—До числа цих речовин належать ацетилхолін, норадреналін, дофамін, та ін. У передачі збудження в закінченнях периферичних нерві» ос­новну нейромедіаторну роль відіграють ацетилхолін і норадреналін.

2. Постсинаптична мембрана (закінчення дендрита або по-
верхність клітини робочого органа) містить холінорецептори (ХР) або адрс-
норецептори (АР), чутливі до медіатору, а також катіони (Na⁺ і К⁺) та
аніони (СГ, органічні кислоти), які утворюють різницю потенціалів на пост-
синаптичній мембрані.

3. У синаптичній щілині знаходяться ферменти: холінестераза,
яка інгібує ацетилхолін (АХ), МАО і КОМТ, інгібуючі норадреналін та ад­
реналін.

Для того, щоб нервовий імпульс передавався з одного нейрона на інший (або на робочий орган), синапс має побувати в трьох станах: поляризації - деполяризації - реполяризації.

Поляризація (стан спокою) - характеризується знаходженням медіатору у везикулах у неактивному стані, рецептори постсинаптичної мембрани не збуджені, і вона не пропускає іони Na⁺ і К⁺.

Деполяризація - медіатор квантами "викидається" у синаптичну щілину, за мілісекунди досягає рецепторів, збуджуючи їх. Внаслідок цього виникають конформаційні зміни молекул рецептора і йонні канали постсинаптичних мембран відкриваються, і відбувається дуже короткочасне різке збільшення проникності постсинаптичних мембран для йонів натрію, які мігрують у середину клітини, а йони калію, проникають у позаклітинне середовище. Починає діяти постсинаптичний потенціал (по­тенціал дії"). Він генерує невовий імпульс, який поширюється нервом, або потенцює специфічну реакцію клітин ефекторного органа.

Реполяризація - фермент руйнує медіатор, частина останнього захо­плюється пресинаптичною мембраною. Усе повертається назад, у стан спо­кою.

- 119-

Медіатор ацетилхолін збуджує М- і Н-холінорецептори, а синапси іі нерви, де передача нервового імпульсу відбувається за допомогою ацетил­холіну, називаються холінергічними. До холінергічних нервів відносяться в основному рухові, парасимпатичні та прегангліонарні симпатичні нерви. До адренергічних - постгангліонарні симпатичні нерви.

М-холінорецептори та адренорецептори знаходяться в основному в органах, Н-холінорецептори - у скелетних м'язах і гангліях, каротидному синусі, мозковій речовині надниркових залоз. М-, Н-холінорецептори та адренорецептори є також у ЦНС.

Нормальну функцію парасимпатичних і симпатичних нервів забез­печують медіатори ацетилхолін і норадреналін. Ліки, дія яких подібна або протилежна цим медіаторам, називаються речовинами медіаторної дії. Во­ни широко застосовуються для фармакологічної корекції порушень функцій багатьох органів.

Великий їх асортимент, різноманітність фармакологічних ефектів і показань до застосування визначають серйозність ставлення до їх вивчення.

Класифікація препаратів медіаторної дії

І.Холінергічні препарати діляться на:

1. Холіноміметики (прямі) - як ацетилхолін, вони збуджують х ол і і юрецептори.

2. Антихолінестеразні (непрямі холіноміметики) - інактивують холінестеразу.

Ш. Антихолінергічні (дія протилежна ацетилхоліну - вони блокують холінорецептори і роблять їх нечутливими до ацетилхоліну). Вони діляться на:

2. М-холіноблокатори;

3. Н-холіноблокатори (ганглі облокатори та міорелаксанти). Ш. Адренергічні (дія їх подібна норадреналіну й адреналіну). IV. Антиадренергічні, протилежні адренергічним.

Таким чином, існує велика кількість речовин, які вибірково вплива­ють на синаптичну передачу нервового імпульсу:

- одна група ліків впливає на пресинаптичні утворення (прискорює синтез медіатору, його вивільнення з везикул або затримує його виділення);

- інша група - ферменти, що руйнують медіатор, тобто діють у си-наптичній щілині;

- інші групи ліків діють на постсинаптичні утворення (збуджуючи або пригнічуючи холіно- та адренорецептори).

Отже, синапс, завдяки хімічній передачі збудження, є місцем вибіркової дії фармакологічно активної речовини.

Місце дії більшості ліків - постсинаптична мембрана.

Порівнюючи механізм дії і класифікацію цих ліків, умовно можна вважати, що при введенні холінергічних ліків в організм переважають ефекти, пов'язані зі збудженням парасимпатичних нервів, а при введенні адренергічних-симпатичних нервів.

Для зручності запам'ятовування фармакодинаміки ліків медіаторної дії треба знати, що відбувається в основних органах при збудженні пара­симпатичних або симпатичних нервів (Табл. 10).

- 120-

Таблиця 10
Вплив парасимпатичної та симпатичної нервової системи на
_______________________ функцію органів_______________________

 і

ХОЛШОМІМЕТИКИ

⇐ Предыдущая12345678910Следующая ⇒

Поделиться: