Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология
Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии


Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка



Історичний факультет

 

Кафедра всесвітньої історії

та методики викладання історії

 

Затверджено на засіданні кафедри

всесвітньої історії та методики викладання історії

“ “ 2008 р., протокол № .

 (підпис)

завідувач кафедри Год Б.В.

 

 

Новітня історія країн Європи і Америки

(І період)

плани семінарських занять

для студентів IV курсу історичного факультету денної форми навчання

 

(спеціальності: Історія і суспільствознавство, Історія і правознавство, Історія і географія)

 

 

Викладач: кандидат історичних наук,

доцент, Вільховий Ю.В.

 

 

Полтава, 2009

Підручники та навчальні посібники з курсу "Новітня історія країн Європи і Америки

1. Белоусов Л. С. История новейшего времени стран Европьі и Америки (1918-1945):Учеб. для вузов по спец."История" / Л. С. Белоусов, И. С. Григорьева; Под ред.Язькова Е. Ф. - М: Вьісш.шк., 1989. - 463 с.

2. Газін В. П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945- 2002 роки): Навч.
посіб. для студ. іст. спец, вищих навч. закл. / В. П. Газін, С. А. Копилов; За ред.
А. О .Копилова. - К.: Либідь, 2004. - 622 с.

3. Газін В. П. Новітня історія країн Європи та Америки 1918- 1945 рр.: Підручник
для студ.вузів / В. П. Газін, С. А. Копилов; Кам'янець-Подільський держ.ун-т. - 2-е вид.,допов.,перероб. - К.: Слово, 2003. - 472 с.

4. Іваницька О. П. Новітня історія країн Європи та Америки (1918-1945): Навч.
посібник. - К.: Комп"ютерпрес, 2001. - 356 с.

5. Іваницька О. П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002): Навч.
посібник. - Вінниця: Фоліант, 2003. - 560 с.

6. Кені П. Карнавал революції: Центральна Європа 1989 року / Укр. науковий ін-т
Гарвардського ун-ту; Ін-т критики. - К.: Критика, 2006. - 472 с.

7. Новітня історія країн Західної Європи та Північної Америки. 1918-1945 рр.: Навч.посіб. для студ. історич. спец, вищих навч. закладів / 3. А. Баран, Г. М .Кипаренко,С Л. Мовчан, М. М. Швагуляк. - Львів: Афіша, 2005. - 288 с.

8. Фураев В. К. Новейшая история зарубежньїх стран. Европа и Америка, 1917-1945:Учеб. для пед. ин-тов по спец. "История" / В. К. Фураев, Д. П. Прицкер,
Ю. М. Чернецовский; Под ред. Фураева В. К. - 4-е изд., доп. и перераб. - М.:
Просвещение, 1989.-447 с.

9. Мицик Л.М., Кузьменко Ю.В. Новітня історія країн Європи та Америки (1918-2007) : Навч. Посіб. — К. : Академвидав, 2008. — 544 с.









Тема 1. Передумови, причини і початок Першої світової війни. Хід війни упродовж 1915-1916 рр.

Мета: розкрити передумови, причини і характер Першої світової війни. Охарактеризувати хід бойових дій у 1914 р., показати причини зриву стратегічних планів Німеччини; закріпити навички аналізу й співставлення історичного матеріалу, формувати вміння розглядати історичні явища в конкретних часових умовах; виховувати студентів у дусі патріотизму та національної свідомості.

Обладнання: підручник, хрестоматія, стінна карта «Перша світова війна», атлас, картосхеми в підручниках.

 

План

1. Соціально-економічна та політична ситуація у великих капіталістичних країнах та загострення імперіалістичних суперечностей: міжнародні кризи та конфлікти наприкінці XIX –початку XX століття.

2. Причини і характер Першої світової війни. Сили і плани сторін.

3. Липнева криза 1914 року і початок війни. «Бліцкріг» і «диво на Марні».

4. Хід Першої світової війни у 1915 році. Основні битви.

5. Хід Першої світової війни у 1916 році. Основні битви.

Основні поняття і терміни до теми: Троїстий союз, Антанта, міжнародні імперіалістичні суперечності, гонка озброєнь, «блискуча ізоляція», «пороховий льох Європи», військово-політичні блоки, регіональні війни, план «Шліффена», «бліцкриг», «диво на Марні», агресія, світова війна, фронт, тил, мобілізація, конверсія, окупація, «верденська м'ясорубка», танкові сили, «Брусиловський прорив», підводна війна, хімічна зброя, позиційна війна

 

Основні дати і події: 28 червня 1914 р. — вбивство в Сараєво австрійського ерцгерцога Франца-Фердинанда сербським націоналістом Гаврилом Принципом; 23 липня 1914 р. —ультиматум Австро-Угорщини Сербії; 28 липня 1914 р. —Австро-Угорщина оголошує війну Сербії; 1 серпня 1914 р. — Німеччина оголошує війну Росії; 3 серпня 1914 р. — Німеччина оголошує війну Франції. Вторгнення німецьких військ у Бельгію і Люксембург — початок реалізації «плану Шліффена»; 4 серпня 1914 р. — Англія оголошує війну Німеччині, використавши як привід порушення нейтралітету Бельгії; серпень 1914 р. — наступ росіян у Східній Пруссії і Східній Галичині; вересень 1914 р. — битва на р. Марна; 29 жовтня 1914р. — Османська імперія вступає у війну на боці Німеччини; листопад—грудень 1914 рр. — перехід на всіх фронтах від маневреної до позиційної війни.

Лютий 1915р. — початок підводної війни Німеччиною; лютий 1915 р. — Дарданельська десантна операція військ Антанти; березень 1915 р. — взяття російськими військами фортеці Перемишль; квітень-жовтень 1915 р. — прорив австро-німецькими військами російського фронту в районі Горлиці. Відступ російських військ; 22 квітня 1915 р. — перше застосування хімічної зброї під містом Іпр; травень 1915 р. — вступ у війну Італії; жовтень 1915 р. — вступ у війну Болгарії; лютий-грудень 1916 р. — битва під Верденом; травень-червень 1916р. — Ютландський морський бій; червень-серпень 1916 р. — «Бруси-ловський прорив»; червень-листопад 1916 р. — битва на річці Соммі; серпень 1916 р. — вступ у війну Румунії.

 

Методичні рекомендації:

Розглядаючи перше питання, студенти повинні звернути увагу на характер розвитку монополістичного капіталізму в країнах Європи і Америки і виділити основні міжімперіалістичні суперечності. При цьому слід проаналізувати позиції головних держав: Великобританії, Німеччини, Франції, Австро-Угорщини, Росії, США, Італії, Японії. Варто проаналізувати характер міжнародних відносин на початку XX століття. Слід звернути увагу на міжнародні кризи та конфлікти наприкінці XIX –початку XX століття (Фашодська криза, англо-бурська війна, I та II марокканські кризи — 1905 і 1911 рр, італо-турецька війна, Боснійська криза 1908 року, Балканські війни). Варто проаналізувати характер колоніальної експансії та гонки озброєнь у великих країнах, процес формування військово-політичних блоків — Троїстого союзу і Антанти. Варто звернути увагу на зміст союзних угод всередині ворогуючих блоків. Працюючи над першим питанням студенти мають активно використовувати карту («Світ на початку XX століття», «Перша світова війна»)

Під час розгляду другого питання слід наголосити, що Перша світова війна тривала понад чотири роки — з 1 серпня 1914 р. до 11 листопада 1918р. У неї було втягнуто 38 держав із населенням понад 1 млрд осіб. У кровопролитних битвах загинуло 10 млн осіб, 20 млн було поранено чи скалічено. У війні брали участь 38 держав, у яких проживало 3/4 людства. Бойові дії точилися в Європі (головний театр), Азії, Африці та на просторах Світового океану. До воюючих армій було мобілізовано 73,4 млн осіб. Загинуло 10 млн осіб, поранено і скалічено 20 млн (90 відсотків — військові, 10.— цивільні). Матеріальні втрати воюючих держав — третина національного багатства (80 млрд дол.)

Студенти повинні засвоїти, що до Першої світової війни призвели загострення суперечностей між найбільшими державами світу і боротьба двох військово-політичних угруповань — Антанти й Троїстого союзу. Найбільш непримиренними виявилися інтереси Німеччини та Англії. Вони суперничали на суходолі й на морі. Ініціаторами розв'язання війни виступили правлячі кола Німеччини та Австро-Угорщини, хоча й інші країни переслідували конкретні загарбницькі цілі. Гонка озброєнь набула нечуваного розмаху.

Потрібно розглянути декілька теоретичних аспектів. Німецька імперія прагнула до світового панування. В її плани входило загарбання великих територій у Європі, у тому числі України й Прибалтики, колоніальних володінь Англії, Франції, Бельгії, зміцнення позицій в Туреччині й на Близькому Сході. Австро-Угорщина сподівалася підкорити Сербію, Болгарію й Чорногорію, заволодіти нафтовими родовищами Румунії, панувати на Чорному, Адріатичному та Егейському морях. Туреччина, яку в разі перемоги збиралися поділити країни Антанти, звертала свої погляди на Балканський півострів, Крим, Закавказзя, Іран.

Англія у свою чергу претендувала на німецькі колонії, турецькі володіння в Месопотамії (нинішній Ірак), домагалася посилення впливу на Близькому Сході та в Середземномор'ї. В інтересах Англії було підірвати економічну могутність Німеччини, її зростаючу роль у світовій торгівлі. Франція мала намір повернути Ельзас і Східну Лотарингію, відібрані в неї Німеччиною 1871 р., захопити багатий вугіллям Саарський басейн та частину Рейнської області Німеччини. Економічно послабити Німеччину прагнула й Росія. До того ж російський царизм переслідував стратегічні завдання — установити контроль над чорноморськими протоками Босфор і Дарданелли, покінчити з німецьким та австрійським впливом у Туреччині й на Балканах.

Найбільше вагалась у визначенні своїх домагань Італія. Будучи союзником Німеччини й Австро-Угорщини, Італія все-таки прораховувала, де на неї чекає більша вигода. Із початком війни вона вела тривалі переговори в обома воюючими сторонами; урешті-решт, країни Антанти пообіцяли їй більші територіальні надбання. Англія готова була надати велику позику. Це схилило Італію до переходу на бік супротивників Німеччини.

Отже, студенти мають визначити, що війна мала несправедливий, загарбницький характер з боку держав обох блоків. Вони прикривалися гаслами захисту вітчизни й майбутнього своїх народів, знищували в полум'ї війни мільйони безневинних, ошуканих шовіністичною пропагандою людей.

Варто проаналізувати розстановку сил та основні стратегічні плани напередодні війни. Країни Антанти мали перевагу в людських і матеріальних ресурсах над країнами Троїстого союзу. Військово-морські флоти Англії та Франції домінували на морях. А от за кількістю та якістю озброєнь і в мобілізаційному аспекті до війни краще підготувалася Німеччина. Майже за рік до. початку воєнних дій у Німеччині було підготовлено воєнно-оперативний план нападу на Францію та Росію. Німецькому імператорові про нього доповів начальник генерального штабу Німеччини Г. фон Мольтке. В основу наступних воєнних дій було покладено план генерала ПІліффена — начальника німецького генштабу в 1891—1905 рр.

Неминучість війни на два фронти була очевидною. Тому головною ідеєю стратегічного плану було бити противників нарізно. На початковому етапі війни на заході передбачалося зосередити близько 80 відсотків збройних сил Німеччини, а решту — на сході. Після розгрому упродовж 4—6 тижнів французької армії Німеччина мала перекинути війська на схід і в «блискавичній» війні завдати нищівної поразки Росії. Під час розгляду другого питання слід також активно використовувати карту.

Розглядаючи третє питання, студенти мають зазначити, що приводом до початку Першої світової війни став австро-сербський конфлікт. 28 червня 1914 р. Гаврило Принциц, член таємної організації «Млада Босна», яка боролася за об'єднання всіх південнослов'янських народів, убив наступника австрійського та угорського престолу Франца-Фердинанда. Ерцгерцог був головнокомандувачем армії Австро-Угорщини та прибув до Боснії на військові маневри. Його провокаційний приїзд до Сараєва і постріли 19-річного сербського студента відіграли лихозвісну роль.

Студенти повинні знати, що 23 липня Австро-Угорщина передала урядові Сербії ультиматум, який порушував суверенітет останньої, означав втручання у внутрішні справи. У разі ухилення Сербії від виконання вимог їй погрожували розривом дипломатичних відносин та війною. Великі держави зайняли вичікувальну позицію, щоб не бути звинуваченими у змовництві. В установлений термін Сербія оголосила про свою згоду прийняти умови ультиматуму. Виняток становив пункт, де йшлося про участь австрійської поліції у проведенні слідства на території Сербії. Цього вистачило, щоб погрози було здійснено. Наприкінці липня австро-угорські війська вторглись на територію Сербії. Розпочалось артилерійське бомбардування Белграда.

Слід виділити ту обставину, що імперським амбіціям Росії, уряд якої прихильно ставився до Сербії, було завдано відчутного удару. У частині російських військових округів, на Чорноморському й Балтійському флотах було проведено мобілізацію, яка переросла в загальну. У відповідь Німеччина 1 серпня теж розпочала загальну мобілізацію, а ввечері німецький посол вручив у Петербурзі російському міністру закордонних справ ноту з оголошенням війни Росії. З серпня ноту такого ж змісту було передано французькому урядові. Звинувачуючи французів у порушенні нейтралітету Бельгії, Німеччина без попереджень вторглася на її територію. Це стало серйозним приводом до негайного вступу у війну Англії. Таким чином, студенти мають проаналізувати процес перетворення липневої кризи на світову війну.

Потрібно розкрити масштаби війни, яка розгорялася по всій земній кулі. На боці держав Антанти виступила Японія, маючи на меті захопити німецькі колонії в Тихому океані й заволодіти Китаєм. У жовтні до Німеччини приєдналась Османська імперія. Утворилися нові фронти у Закавказзі, Сирії, Палестині. Однак головними від початку були Західний і Східний фронти. На заході німецьким військам протистояли англійські, французькі та бельгійські солдати. На сході об'єднані сили німецької та австро-угорської армій було спрямовано проти Росії".

Слід звернути увагу, що на початку війни хвиля патріотизму й націоналізму затопила воюючі держави. З часом вона змінилася зневірою і втомою, привела до посилення соціал-демократії й поширення пацифістських ідей. Проте, у 1914 році війна створювала сприятливі умови для мобілізації всіх сил на фронті й у тилу. Зовнішнім виявом національних почуттів стали перейменування в Росії міст із німецькими назвами, зокрема Санкт-Петербург став Петроградом; у Великій Британії королівська сім'я родом із німецького Ганновера взяла нове прізвище — Віндзор. Війна супроводжувалася гострою боротьбою різних суспільно-політичних течій.

Потрібно розкрити розгортання бойових дій на першому початковому етапі. У перші ж дні війни німецькі війська вдерлися на територію Бельгії. Взяття фортеці Льєж і столиці Брюсселя виявилося недостатньою втіхою для німецьких армій, бо згодом вони несподівано для себе наразилися на запеклий опір. Почалися каральні операції проти місцевого населення. Не гребуючи ніякими засобами, німецьке командування гнало війська на захід. На франко-бельгійському кордоні французи зазнали поразки, що додало впевненості німцям. Відкривався шлях на Париж. Французький уряд залишив столицю й переїхав до міста Бордо.

Стратегічний задум німецького командування здавався виконаним. Два німецькі армійські корпуси і кавалерійську дивізію було перекинуто на схід, у Пруссію, де вже наступали російські армії під командуванням генералів Ренненкампфа і Самсонова. Негайного втручання Росії вимагали західні союзники. Однак наступ у Східній Пруссії, розпочавшись досить успішно, через неузгодженість дій командувачів та погану роботу тилу закінчився трагічно. У вересні росіян витіснили зі Східної Пруссії, причому 30 тис. вояків потрапили в оточення, а генерал Самсонов застрелився.

У серпні-вересні успішними були дії Південно-Західного російського фронту. Після перших успіхів австро-угорські війська зазнавали поразки за поразкою. Російські армії Рузького та Брусилова в результаті Галицької битви захопили Львів, фортецю Перемишль, зайняли майже всю Галичину й Буковину, вийшли до карпатських перевалів. Після перемоги в Галицькій битві в росіян відкривалися можливості наступу — через перевали вторгнутись до Угорщини або спрямувати удар з Польщі прямо на Берлін. За наполяганням союзників росіяни вибрали удар проти Німеччини. У той же час німецьке командування зосередило свої війська для удару на Варшаву, щоб відволікти росіян і врятувати своїх союзників-австрійців. У результаті німецькі й російські війська зійшлися у зустрічному наступі на фронті завдовжки 300 км у районі Івангорода і Варшави. Росіяни, маючи кількісну перевагу, розгромили дві армії противника. Шлях на Берлін та Відень було відкрито. Становище врятували німецькі генерали П. Фон Гінденбург та його молодий талановитий колега Е. Людендорф. Умілими маневрами та ціною значних втрат вони зуміли запобігти російському вторгненню.

У той час 5—12 вересня розгорілася грандіозна битва на північний схід від Парижа, на річці Марні. Німецьке командування, вважаючи, що французи вже нездатні чинити серйозний опір, вирішило не обходити Париж із півночі, як було передбачено планом Шліффена, а піти навпростець. Це їм дорого коштувало. Німецькі війська на річці Марна наштовхнулися на сильний опір французів, які у стислий термін зуміли зібрати в потрібному місці значні сили (у перекиданні французьких військ до фронту велику роль відіграли паризькі таксисти). Німецький наступ було зупинено. Сталося, як говорили французи, «чудо на Марні». План «блискавичної» війни провалився. Проте, німецьке командування оцінило ситуацію як тимчасову невдачу і прагнуло завдати флангового удару з метою оточити французів і взяти столицю Франції. Але французькі та англійські війська, що прибули на фронт, перейшли в наступ. Кожна зі сторін намагалася обійти противника з флангів, що нагадувало «біг до моря». Лінія фронту видовжувалась і досягла 600 кілометрів — від кордонів Швейцарії до Ла-Маншу. Фронт стабілізувався. Це був важливий стратегічний успіх союзників. Перебіг бойових дій слід обов’язково фіксувати на карті.

Студенти також повинні звернути увагу і на морську війну. Напередодні Першої світової війни Німеччина приділяла значну увагу створенню величезного надводного флоту, який би зміг завдати поразку головній морській державі Англії. Але з початком війни німецький флот не зміг протидіяти морській блокаді країн Антанти. Дії німецького флоту обмежувалися лише Балтійським морем, а австро-угорського — Адріатичним. Тільки незначні сили німецького флоту, що з початком війни опинились на просторах світового океану, завдали деяких турбот союзникам. Так, у Чорному морі під турецьким прапором німецькі крейсери «Гебен» і «Бреслау» обстрілювали Одесу, Севастополь, Новоросійськ і Феодосію. В Атлантичному і Тихому океанах діяли німецькі рейдери, що прагнули порушити морські перевезення країн Антанти. Але на кінець 1914 р. після розгрому німецької ескадри в Південній Атлантиці, поблизу Фолклендських островів, держави Троїстого союзу опинилися в остаточній морській блокаді.

Потерпаючи від морської блокади, вони шукали ефективних засобів протидії. Порятунок убачався в широкому застосуванні порівняно нової зброї — підводних човнів і розгортанні підводної війни. Свою ефективність підводні човни показали вже на початку війни. Так, німецька підводна лодка «И-9» за одну атаку біля побережжя Нідерландів відправила на дно відразу три англійські крейсери.

Розглядаючи четверте питання, слід наголосити на зміні характеру війни. До цього вона була маневровою; а тепер вона набула позиційного характеру.  Солдати обох воюючих сторін заривалися в окопи, перед якими будувалися земляні та бетонні укріплення, недоступні навіть для важкої артилерії. Перед окопами простяглися мінні поля і ряди колючого дроту. Щоб подолати таку оборону, потрібні були значні сили. Жодна зі сторін не володіла достатніми засобами, аби безповоротно змінити перебіг подій. Тому вони намагались якомога швидше втягнути до цієї світової бійні інших союзників.

Першою змогли залучити до війни Японію, що виступила на боці країн Антанти. Вона захопила німецькі володіння в Китаї й на Тихому океані. Країни Антанти вимагали послати японських солдат у Європу, але японський уряд відмовився це зробити. Німеччину підтримала Османська імперія. Щоб прискорити вступ Туреччини до війни, німецькі кораблі «Гебен» і «Бреслау» під турецьким прапором обстріляли Одесу, Севастополь та інші міста. Це потягло за собою утворення ще декількох фронтів. Один із них — Російсько-турецький фронт у Закавказзі, що розтягнувся на 350 км. Тут наступ турків був невдалим. У Сарикамиській битві (грудень 1914 — січень 1915 р.) основні сили турецької армії було розгромлено. Російські війська вступили на територію Туреччини.

Також виникли фронти у Палестині та Іраку, де турецька армія зіштовхнулась з англійцями. Невдачі спіткали й австрійську армію на Балканах, яка двічі брала Белград, але серби не капітулювали і витіснили австрійців із країни.

Студенти повинні зробити аргументований висновок про те, що бої на Західному і Східному фронтах означали зрив німецького плану «блискавичної» війни. Війна стала набирати затяжного характеру і розростатися у масштабах. Але до такої війни жодна зі сторін не була готова. Тепер долю війни вирішував вже не фронт, а тил (економічний, людський потенціал).

Розглядаючи перебіг бойових дій, слід знати, що у 1915 р. на Західному фронті Німеччина не вела активних наступальних операцій. Німецькі війська відбивали французькі одноманітні атаки в Артуа і Шампані, які коштували Франції величезних жертв. За рік Франція втратила 1 млн 292 тис. солдатів, англійці — 279 тис, німці — 612 тис. Стримуючи наступ, німці стрімкими контратаками зводили нанівець успіхи французів. Під час однієї з атак 22 квітня біля бельгійського міста Іпр німці вперше у світовій історії здійснили вдалу газову атаку (перше застосування хімічної зброї відбулося у лютому 1915 р. німцями під Варшавою, але невдало). Із 15 тис. отруєних хлором англійських вояків третина померла. Ця подія продемонструвала повну зневагу норм міжнародного права (у 1907 р. Гаазька міжнародна конференція прийняла конвенцію про заборону використання хімічної зброї) та ознаменувала появу нової страхітливої зброї масового знищення — хімічної. У військах було впроваджено протигази. За роки війни від хімічної зброї загинуло близько 1 млн солдат.

Зі свого боку, англійці й французи спробували перекрити протоки Босфор і Дарданелли. Та висадка десанту (80 тис. осіб) на Галліполійському півострові у квітні 1915 р. була невдалою. Турецькі війська повністю заблокували десант союзників, який у грудні того ж року був змушений залишити свій плацдарм.

Варто зазначити, що під час війни не припинялися переговорні процеси. У квітні завершилися переговори країн Антанти та Італії, Згідно з Лондонською угодою Італія вступала у війну проти Німеччини. За це їй мали відійти після війни Трієст та інші австрійські області з італійським населенням, під протекторат Італії потрапляла Албанія. Через місяць Італія вступила у війну, але вела її дуже повільно. Італійським військам протистояло 10 австрійських дивізій.

Це було єдиним полегшенням для Росії, адже найбільші за масштабами бої у 1915 р. відбувалися на сході. За пропозицією німецького командувача Східного фронту генерала фон Гінденбурга проти Росії було спрямовано головний удар Німеччини. Студенти повинні зрозуміти, що до цього часу російські війська проводили наступальні операції не для досягнення стратегічної вигоди, а з метою полегшення становища союзників на заході. Унаслідок постійної передислокації з'єднань і розрізнених дій бойова міць російських армій залишалася невисокою. Слід підкреслити техніко-економічну відсталість Росії, яка зумовила тяжке становище на фронті. Не вистачало найнеобхіднішого — зброї, боєприпасів, обмундирування, медикаментів. У Німеччині добре знали про наміри російського командування, про сильні та вразливі місця росіян. Німецькі та австрійські інформатори були в російських штабах, навіть у військовому міністерстві та царському оточенні. Росію вважали найслабшим членом Антанти. Німеччина мала намір змусити Росію вийти з війни.

2 травня 1915 р. після шаленої артилерійської підготовки німецькі та австрійські війська перейшли в наступ і прорвали російську оборону в районі міста Горлиця. Протягом наступних п'яти місяців вони захопили Галичину, Буковину, частину Волині, Польщу, Литву, частину Латвії та Білорусії. Утрати росіян були жахливими: 850 тис. убитих і поранених, 900 тис. полонених. Єдиним стратегічним виграшем росіян було те, що вони зуміли вивести свої війська з-під удару і зрештою зупинити просування австро-німецьких військ. Хоча Росія не капітулювала, німецьке командування вважало, що російська армія вже не здатна на серйозні наступальні дії. Фронт розтягнувся від Ризької затоки до кордонів Румунії. На сході теж перейшли до позиційної війни.

Після перемог Німеччини восени 1915 р. у війну вступила Болгарія. Утворився Четверний союз Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини і Болгарії. Через болгарську територію Туреччина тепер вільно могла спілкуватись зі своїми союзниками. Вступ у війну Болгарії переломив хід бойових дій на сербському фронті. Проти невеликої сербської армії у жовтні 1915 р. рушили німецькі, австро-угорські й болгарські війська. Росія не могла надати Сербії допомогу, а французькі й англійські війська прибули запізно: сербську армію вже було розгромлено. Утрати складали 100 тис. убитими і 160 тис. пораненими. Залишки армії Сербії відступили до Адріатичного узбережжя і були переправлені флотом союзників на острів Корфу. Згодом вони були доставлені до Салоніків, де разом з англо-французькими і грецькими військами утворили Салонікський (Балканський) фронт. На новоутвореному фронті бойових дій до середини 1918 р. майже не велось.

Потрібно проаналізувати бойові дії на морі. У лютому 1915 р. Німеччина оголосила всі води, які омивають Велику Британію, зоною бойових дій і спрямувала сюди свої підводні човни, дії яких виявилися ефективними. Так, 7 травня об'єктом атаки став англійський пасажирський лайнер «Лузітанія» з 1198 пасажирами на борту (124 із яких були американці). Загибель «Лузітанії» стала однією з найбільших морських катастроф. США виступили з рішучим протестом, оскільки, крім людських жертв, підводна війна завдавала збитків торгівлі з країнами Антанти. Німеччина, побоюючись конфлікту зі США, тимчасово обмежила підводну війну. Німецьке командування віддало наказ не топити пасажирські судна без попередження. На практиці командири підводних човнів цей наказ не виконували.

Як підсумок, студенти повинні засвоїти, що у 1915 р. вирішальних перемог не здобула жодна з коаліцій. Проте час працював на країни Антанти, які мали більш потужний промисловий потенціал і більші людські ресурси. Вони налагодили велике військове виробництво і нарощували стратегічну перевагу. Концентрація німецьких військ на Східному фронті відкривала союзникам на заході можливість для перепочинку і перегрупування сил для здійснення вирішального удару. Напередодні кампанії 1916 р. Англія і Франція порівняно з Німеччиною мали більш кількісну армію, глибоко ешелоновану оборону, потужну артилерію. Війська німецьких союзників виявилися розпорошеними по різних фронтах і не мали особливого бажання вести активні наступальні операції.

Під час розгляду п’ятого питання, слід зупинитися на найважливіших битвах 1916 року і тих факторах, які визначали їх результати.

Німецькі командувачі вважали, що перемогу на сході забезпечено і час братися за противників на заході. 21 лютого 1916р. німецькі війська на ділянці фронту завдовжки 40 км перейшли в наступ. Йому передувала нищівна артилерійська підготовка. Сталева злива трощила все. Небаченої сили удар спрямовувався проти фортеці Верден. Добре укріплена, вона становила основу оборони французів. Німецьке командування вважало, що побоювання втратити цю ключову позицію примусять французів кинути сюди всі свої сили, які німецька армія «перемеле, як у м'ясорубці». Але щоразу, коли німецька піхота піднімалася в атаку, вона наражалася на шалений вогонь. За кілька місяців кровопролитних боїв німці спромоглися заглибитись в оборону французів лише на 7 км. Прорвати фронт чи заволодіти Верденом вони не зуміли.

Необхідно знати, що сили обох сторін виснажувалися з кожним днем. У розпал битви під Верденом командування німецькими військами було передано переможцям росіян генералу-фельдмаршалу П. фон Гінденбургу та генералу Е. Людендорфу. Нове командування визнало безперспективним подальший наступ на Верден.

Досить важливим для розуміння є той факт, що Франція очікувала на допомогу від Росії та Англії. 4 червня 1916 р. російські армії під командуванням генерала Олександра Брусилова після нетривалої але сильної артилерійської підготовки прорвали австро-німецький фронт відразу в чотирьох місцях. Успіх у наступі був досягнутий завдяки новій тактиці, росіяни наносили удар не в одному місці, як це робилось раніше, а відразу у декількох, що не давало можливості противнику стягувати війська для припинення наступу. Завдяки вдалому наступу росіяни знову зайняли більшу частину Галичини й Буковину, досягли Закарпаття. Загальні втрати австро-німецьких військ склали 1,5 млн солдат, із яких близько 400 тис. — полонені. Росіяни захопили 500 гармат і велику кількість іншого озброєння. Утрати росіян були втроє меншими (62 тис. загиблих). Німецьке командування спішно знімало війська на заході й перекидало їх на схід. Успіх росіян підштовхнув Румунію до вступу у війну на боці Антанти (16 серпня 1916 р.). Проте, румунські війська були розгромлені, а країна була окупована ворожими військами. Росіянам довелось рятувати нового союзника, що подовжило їм фронт іще на 500 км (на сході поряд із Західним і Південно-Західним утворився ще і Румунський фронт).

Слід звернути увагу на те, що 1 липня 1916 р. французькі та англійські війська почали наступ на річці Соммі. Шквальний артилерійський вогонь, що тривав сім днів, зруйнував німецькі дротяні загорожі, траншеї, ходи сполучення. На кожен метр фронту англо-французька артилерія вивергнула близько тонни металу. Крім піхоти, на прорив уперше було кинуто танки. 15 вересня 1916 р. 18 сталевих чудовиськ досягли лінії атаки, що стріляли, повільно повзли на німецькі позиції й наганяли жах. Успіх танкової атаки був вражаючим, англо-французькі війська просунулись углиб оборони противника на 5 км із мінімальними втратами. Раніше такий прорив досягався ціною втрати десятків тисяч вояків. Проте німецькі війська стримали натиск, і восени активні бойові дії на річці Соммі припинилися. У грудні безрезультатно закінчилась і Верденська битва.

Необхідно проаналізувати і характер бойових дій на морі. У травні-червні 1916 р. між англійським і німецьким флотами відбулася найбільша в історії морська битва. У ній узяли участь основні сили флоту обох воюючих сторін. Німецьке командування вирішило прорвати морську блокаду і розгромити англійський флот. Зіткнення сталося в Північному морі поблизу берегів Ютландії. Німецька ескадра спробувала розділити британський флот, щоб розбити його по частинах, але сама мало не опинилася відрізаною від власних баз. Німецький флот поспіхом залишив бій. Під час бою англійці втратили 14 кораблів, німці — 11. Повернувшись на базу, німецький флот більше не з'являвся у відкритому морі. У Німеччині знов активізувалися прихильники необмеженої підводної війни. «Ми будемо топити навіть тріску, якщо вона попливе в Англію» , — підтримав їх кайзер Вільгельм II. Країни Антанти потерпали від німецьких підводних човнів (було потоплено понад 2000 суден), хоча ті нерідко гинули й самі. На виклик Німеччини вони відповіли розгортанням суднобудування, розробленням ефективних засобів боротьби проти підводних човнів. Агресивність Німеччини обурювала світову громадськість. Загибель американських суден, а особливо американських громадян, все більше налаштовувало громадськість країни проти Німеччини. Стало зрозумілим, що підводні човни неспроможні вирішити долю війни, яка набувала затяжного характеру.

Як підсумок до питання слід зазначити, що результати воєнних кампаній 1916 р. на Заході виявилися приголомшливими. Під Верденом загинуло до 1 млн німецьких і французьких солдатів та офіцерів. На річці Соммі обидві сторони втратили понад 1,3 млн вояків. Незважаючи на величезні жертви, переможець так і не визначився. Війна продовжувалась. Постійно вдосконалювалися смертоносна зброя і техніка. Для нищення людей використовувались артилерія, танки, військово-повітряні сили, хімічна зброя. За рівнем технічної оснащеності англо-французькі війська випереджали Німеччину. Війна виснажувала сили противників, вимагаючи мобілізації останніх людських, матеріальних і продовольчих ресурсів. Найбільш катастрофічне становище після битв 1916 р. склалося в Німеччини, де кількісний склад армії скоротився на 1 млн солдатів, замінити їх було ніким.

Підсумувати вивчений матеріал про хід бойових дій можна за допомогою складених схем. Використання карти до четвертого і п’ятого питань є обов’язковим.

 

 


Поделиться:



Последнее изменение этой страницы: 2019-04-19; Просмотров: 281; Нарушение авторского права страницы


lektsia.com 2007 - 2024 год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! (0.058 с.)
Главная | Случайная страница | Обратная связь