Архитектура Аудит Военная наука Иностранные языки Медицина Металлургия Метрология Образование Политология Производство Психология Стандартизация Технологии |
Особливості роботи з тетрациклінами
- необхідно дотримуватись режиму дозування; - не можна вводити в одному шприці з гепарином, барбітуратами, глюкокортикоїдами, макролідами (хімічна взаємодія); — слід пам'ятати про несумісність тетрациклінів при пероральному прийомі з молоком і молочними продуктами (необхідно попередити пацієнтів), а також з антацидами; — тетрацикліни несумісні з препаратами заліза, циклоспорином, вітаміном С, антикоагулянтами, препаратами кальцію, стрептоміцином, пеніциліном; — барбітурати, дифенін, карбамазепін підсилюють метаболізм тетрациклінів, синергізм з макролідами, лінкозамідами; - для профілактики кандидозу їх потрібно призначати разом з протигрибковими (ністатин, леворин) засобами; — протипоказані жінкам у період вагітності, а також дітям віком до 8 років. До хлорамфеніколів відносять левомецитин і левоміцетину сукцинат розчинний. Левоміцетин - це антибіотик широкого спектра дії. До нього особливо чутливі збудники кишкових інфекцій а також грампозитивні і грамнегативні бактерії, рикетсії, спірохети, деякі крупні віруси. Він діє на штами бактерій, що стійкі до пеніциліну, стрептоміцину, сульфаніламідних препаратів. Тип дії - бактеріостатичний. Левоміцетин призначають всередину, ректально та місцево (при ураженнях шкіри, опіках). Для лікування кон'юнктивіту, блефариту призначають 0,25% водний розчин. Всередину левоміцетин застосовують тільки при тяжких інфекціях органів травлення (ентероколіт, харчові токсикоінфекції, дизентерія , сальмонельоз та ін.). Дітям до 3 років препарат призначають лише за життєвими показаннями, тому що у них низька активність ферментів, які приймають участь в біотрансформації левоміцетину. Можливе виникнення тяжкої інтоксикації (сірий синдром). Левоміцетину сукцинат розчинний вводять підшкірно, внутрішньом’язово та внутрішньовенно по 0,5-1 г у формі і 10% розчину 2-3 рази на добу. Дітям до 1 року - тільки внутрішньом’язово з розрахунку 0,025 г/кг, старшим 1 року - 0,05 г/кг 2 рази на добу. Показання до застосування: бактеріальний менінгіт, абсцес мозку; системний сальмонельоз; рикетсіози; шигельоз, бруцельоз, туляремія. Побічні ефекти: алергійні реакції; диспепсичні явища; токсичний вплив на кровотворну систему; дисбактеріоз; кандидамікоз; сірий синдром (колапс у більшості недоношених дітей і дітей перших 2-3 міс життя). Особливості роботи з хлорамфеніколами - необхідно суворо дотримуватись режиму дозування; - не можна застосовувати левоміцетин протягом тривалого часу і повторно; - не можна вводити в одному шприці з макролідами, пеніцилінами, аміноглікозидами (випадають в осад). 8. Аміноглікозиди – антибіотики, що виявляють широкий спектр протимікробної дії. Механізм дії аміноглікозидів: необоротно пригнічують синтез білка, порушують проникність цитоплазматичної мембрани. Глікопептиди порушують синтез компонентів стінки бактеріальної клітини.
Таблиця 6. Класифікація аміноглікозидів і глікопептидів Аміноглікозиди |
Глікопептиди | |||||
І покоління | ІІ покоління | ІІІ покоління | ||||
Стрептоміцину сульфат Неоміцин Канаміцин Мономіцин | Гентаміцин (гараміцин) | Амікацин Тобраміцин Сизоміцин | Ванкоміцин (Гедицин) |
Стрептоміцину сульфат- антибіотик, що чинить найбільш пригнічувальний вплив на мікобактерії туберкульозу, збудників туляремії, чуми, крім того, згубно діє на патогенні коки, синьогнійну паличку, бруцели. До нього швидко виникає резистентність мікроорганізмів. З травного каналу він погано всмоктується.
Показання до застосування: для лікування хворих на туберкульоз, а також туляремію, чуму бруцельоз, пацієнтів з інфекціями сечових шляхів, органів дихання. Вводять внутрішньом'язово (1-2 рази на добу), а також у порожнини тіла. Для ін'єкцій під оболонки мозку при менінгіті використовують стрептоміцин-хлоркальцієвий комплекс.
Гентаміцину сульфат – антибіотик, більш активний у відношенні синьогнійної палички, а також стафілококів, які стійкі до бензилпеніциліну. Резистентність до гентаміцину виникає повільно. З травного каналу всмоктується не повністю, тому препарат призначають внутрішньом'язово.
Показання до застосування: ускладнені інфекції сечової системи (сечу слід олужнювати для підвищення ефективності аміноглікозидів); ускладнені інфекції верхніх дихальних шляхів; менінгіт.
Побічні ефекти: ототоксичність; нефротоксичність.
Канаміцину сульфат - антибіотик, подібний до стрептоміцину. Призначають для лікування хворих на туберкульоз, коли препарати групи А неефективні.
Побічні ефекти: неврит слухового нерва, нудота, блювання, пронос, ураження нирок, алергійні реакції.
Мономіцину сульфат - антибіотик, що вводять внутрішньом'язово через кожні 8 год для лікування хворих з перитонітом, абсцесом легень, пацієнтів із захворюваннями жовчних проток і жовчного міхура, шигельозом, а також для стерилізації кишок перед операцією.
Сизоміцину сульфат - антибіотик широкого спектра дії, перевершує гентаміцин за протимікробною активністю. Швидко всмоктується, дія триває 8-12 год. Проникає через гематоенцефалічний бар’єр, виділяється нирками в незміненому стані. Призначають хворим із сепсисом, менінгітом, пневмонією, абцесом легень та іншими інфекціями, спричиненими чутливою до антибіотика мікрофлорою.
Ванкоміцин - глікопептид, що продукується актиноміцетами Streptomyces orientalis. Діє бактеріцидно. Виявляє широкий спектр протимікробної дії. Пагано всмоктується з травного каналу, тому для досягнення системної дії вводять внутрішньовенно. Препарат проходить через гематоенцефалічний бар’єр. Призначають хворим з інфекціями, спричиненими грампозитивними коками, стійкими до пеніциліну, а також при менінгіті, ентероколіті.
Побічні ефекти: ото- і нефротоксичність, ураження печінки, можливий розвиток флебіту.
Последнее изменение этой страницы: 2019-04-20; Просмотров: 263; Нарушение авторского права страницы