Протипухлинні (протибластомні) та діагностичні засоби

 

            1. Протипухлинні (протибластомні) засоби. Загальна    характеристика. Класифікація

 1.1. Алкілювальні засоби

 1.2. Антиметаболіти

 1.3. Алкалоїди

 1.4. Антибіотики

 1.5. Гормональні і антигормональні препарати

 1.6. Ферментні засоби

           2. Діагностичні засоби

 

1. Злоякісна пухлина – це особлива патологічна форма проліферації клітин, спричиненої змінами клітини, що характеризується схильністю до неконтрольованого росту, незавершеної диференціації, а також до декструкції прилеглих тканин і формуванню віддалених метастазів.

Ракова клітина – це мутант нормальної клітини. Злоякісний ріст (рак, саркома, лейкоз) притаманний усім живим організмам, зокрема людині. Основною причиною раку є фактори навколишнього середовища хімічної, фізичної та біологічної природи.

Класифікації пухлин розрізняються залежно від локалізації самої пухлини, за біологічними ознаками, клінічними проявами, ступенем поширеності, гістологічною будовою та ін. Розподіл пухлин за стадіями процесу ґрунтується на тому, що при локалізованих пухлинах результати лікування кращі, ніж при ураженнях, які виходять за межі органа. На відміну від непухлинних захворювань, у хворих на рак клінічний діагноз можна вважати остаточно сформованим тільки у випадках, коли визначена стадія пухлинного росту. Визначення і позначення стадії захворювання необхідно для вибору найбільш раціональної схеми лікування. В СРСР з 1956 р. прийнято загальний поділ злоякісних пухлин на 4 стадії розвитку, який видозмінюється і доповнюється підстадіями залежно від конкретних умов. Більш конкретно й стереотипно на ґрунті певних клінічних ознак ріст пухлини характеризує класифікація за системою ТNМ. Ця система застосовується для опису анатомічного поширення онкологічного захворювання і ґрунтується на 3 компонентах:

Т – поширеність первинної пухлини;

N – стан регіонарних лімфатичних вузлів;

М – наявність або відсутність віддалених метастазів.

 

1. Протипухлинні (протибластомні) засоби – це лікарські засоби, які здатні пригнічувати проліферацію злоякісних клітин на різних стадіях їхнього поділу.

Як протипухлинні застосовують понад 50 препаратів, а потенціальних засобів вивчено понад 500 000. Головним недоліком більшості протипухлинних препаратів є мала вибірковість дії у відношенні пухлинних клітин. Крім того, швидко виникає звикання клітин до препаратів.

Процес звикання можна уповільнити шляхом комбінованого застосування препаратів з різною структурою і неоднаковим механізмом дії. Протибластомним засобам властиві тяжкі побічні і токсичні ефекти. При цьому уражаються кістковий мозок, слизові оболонки кишечнику, виявлено негативний вплив на статеві залози (застосування протибластомних препаратів може зумовити стерильність). Ці засоби також виявляють імунодепресивну, мутагенну і тератогенну дію. В деяких випадках для зменшення токсичної дії і підвищення ефективності препаратів їх вводять внутрішньоартеріально безпосередньо до пухлини. Останнім часом як один з компонентів комбінованої терапії при пухлинних захворюваннях використовують імуностимулювальні засоби. В основі комбінованої терапії пухлин лежить принцип використання препаратів з різною хімічною будовою і механізмом дії.

 

 Класифікація протипухлинних засобів

- алкілювальні засоби (циклофосфан, тіофосфамід, мієлосан)

- антиметаболіти (меркаптопурин, метотрексат, фторурацил)

- алкалоїди (колхамін, вінбластин, вінкристин)

- антибіотики (брунеоміцин, блеоміцин)

- гормональні та антигормональні засоби (фосфестрол, флутамід)

- ферментні засоби (L-аспарагіназа).

 

1.1. Алкілювальні засоби – це препарати різноманітної хімічної будови, механізм дії яких пов’язаний з порушенням синтезу ДНК і різким пригніченням життєдіяльності пухлинних клітин. Здатність клітин до розмноження втрачається, особливо це стосується клітин, що швидко проліферують. Ефективним препаратом є циклофосфан (ендоксан, циклофосфамід). Сам циклофосфан не виявляє цитотоксичної дії. Внаслідок хімічних перетворень в печінці з нього утворюються активні метаболіти (фосфамід і акролеїн), які і виявляють протипухлинний ефект. Препарат зумовлює ремісію при гемабластозах (зокрема, при лімфолейкозі). Призначають також хворим на рак молочної залози, матки, яєчника, пацієнтам з мілкоклітинним раком легень.

Побічні ефекти: нудота і блювання, алопеція, лейкопенія, геморагічний цистит.

Тіофосфамід (тіо-теф) виявляє цитостатичну дію і пригнічує розвиток злоякісної тканини. Призначають хворим на рак яєчника, неоперабельний рак молочної залози, рак шийки матки з метастазами та з іншими пухлинами. Вводять внутрішньовенно, внутрішньом’язово, внутрішньоплеврально, внутрішньобрюшинно.

Побічні ефекти: агранулоцитоз з явищами геморагічного діатезу, анемія, нудота, блювання, анорексія.

Мієлосан застосовують при загостреннях хронічного мієлолейкозу. Препарат малотоксичний. Ремісія триває від декількох тижнів до декількох місяців.

Побічні ефекти : аменорея, тромбоцитопенія, іноді нудота, блювання, пронос.

 

1.2. Антиметаболіти є антагоністами фолієвої кислоти та пурину, тобто порушують метаболізм ДНК і РНК. Препарати діють на різних етапах синтезу нуклеїнових кислот.

Меркаптопурин є антагоністом пурину, спричинює порушення синтезу нуклеїнових кислот і таким чином — проліферацію клітин пухлин. Виявляє імунодепресивний ефект. Призначають при усіх формах лейкозу у дітей і дорослих.

Побічні ефекти: анорексія, нудота, блювання, пронос, виразкове ураження слизових оболонок травного каналу, лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія. Геморагічний діатез, алопеція, зниження імунітету, ураження печінки, алергійні реакції.

Метотрексат гальмує перетворення фолієвої кислоти у фолінієву, внаслідок чого порушується синтез нуклеїнових кислот, гальмується ріст злоякісних пухлин. Призначають при гострому лейкозі у дітей, хоріонепітеліомі матки, раку молочної залози, легень, аутоімунних захворюваннях.

Побічні ефекти: стоматит, пронос, анемія, схильність до кровотеч.

Фторурацил порушує обмін пуринів, гальмує синтез ДНК та частково —РНК. Пригнічує ріст і розвиток пухлин, а також гемопоез. Призначають хворим на рак шлунка, прямої та товстої кишки, підшлункової залози, легень, молочної залози і яєчника.

Побічні ефекти: пригнічення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія), анорексія і діарея, виразковий стоматит, дерматит, алопеція.

 

1.3. Алкалоїди – біологічно активні речовини, що містяться в рослинній сировині і виявляють різноманітні ефекти, в тому числі протипухлинний.

Колхамін (демекалцин, омаїн) – алкалоїд з цибулин пізньоцвіту розкішного. Застосовують місцево у формі мазі для лікування раку шкіри (без метастазів). При цьому злоякісні клітини гинуть, а неуражені клітини епітелію не ушкоджуються. Під час лікування роблять перерви, оскільки препарат виявляє подразнювальний ефект (гіперемія, набряк, біль). Всередину призначають в комбінації із сарколізином для лікування хворих на рак стравоходу.

Побічні ефекти: нудота, блювання, пригнічення кровотворення, діарея, алопеція, кров у блювотних масах і калі.

Вінбластин і вінкристин – алкалоїди з барвінка рожевого. Блокують мітоз у стадії метафази і виявляють протипухлинний ефект. Вінбластин (розевин) призначають хворим з генералізованими формами лімфогранулематозу, а також у складі комбінованої хіміотерапії при злоякісних пухлинах.

Побічні ефекти : диспепсичні явища, пригнічення кровотворення, біль у животі. При введенні в вену можливий розвиток флебіту.

Вінкристин — призначають в складі комплексної терапії при гострому лейкозі, а також при інших пухлинах.

Побічні ефекти: неврологічні порушення (атаксія, невралгія, парестезії), ураження нирок.

Подофілін – алкалоїд подофілу щитоподібного. Призначають місцево при папіломатозі гортані, папіломі сечового міхура.

 

1.4. Антибіотики поряд з протимікробною активністю виявляють цитостатичні властивості, зумовлені пригніченням синтезу нуклеїнових кислот. Їх поділяють на декілька груп: 1) актиноміцети (фактиноміцин), 2) мітозани (мітоцин С, порфіроміцин), 3) похідні аурелової кислоти (олівоміцин, хроломіцин, мітраміцин), 4) антрацикліни (дауноміцин, рубоміцин, адріаміцин, карміноміцин), 5) стрептонігрини, 6) високомолекулярні сполуки білкової природи (блеоміцини, флеоміцини).

Блеоміцин – це суміш антибіотиків. Препарат порушує розмноження і спричинює загибель пухлинних клітин. Має здатність вибірково депонуватися в шкірі та слизових оболонках, мало впливає на гемопоез. Призначають хворим на рак яєчника, статевого члена, плоскоклітинний рак шкіри, рак слизової оболонки ротової порожнини, мигдаликів, гортані, а також при лімфогранулематозі.

Побічні ефекти: алергійні реакції, диспепсичні явища, пневмонія.

Брунеоміцин (руфокромоміцин) — завдяки пригніченню синтезу ДНК виявляє виражену протипухлинну дію. Пригнічує кровотворення. Призначають хворим на лімфогранулематоз, хронічний лімфолейкоз, ретикульоз.

Побічні ефекти: гіпоплазія або аплазія кровоносної системи, анорексія, нудота, блювання, діарея, гінгвіт, стоматит, нейродерміт, алопеція.

 

1.5. Гормональні і антигормональні препарати, що застосовують при злоякісних пухлинах. З гормональних препаратів для лікування пацієнтів з пухлинними захворюваннями використовують:

- андрогени – тестостерону пропіонат, тестенат та ін.;

- естрогени – синестрол, фосфестрол, етинілестрадіол та ін.;

- кортикостероїди – преднізолон, дексаметазон, тріамцинолон.

Гормональні препарати відрізняються від цитостатичних засобів. Під їхнім впливом пухлинні клітини не гинуть, а в них тільки гальмуються розмноження і здатність до диференціації. Андрогени застосовують для лікування хворих на рак молочної залози. Дія цих препаратів полягає у пригніченні продукції естрогенів, які застосовують в лікуванні хворих на рак передміхурової залози. Терапію статевими гормонами сполучають з хірургічним і променевими методами лікування.

Фосфестрол — виявляє протипухлинну активність при надходженні в тканини, де він розщеплюється під дією фосфатази до диетилстильбестролу, який виявляє цитостатичну дію. Призначають хворим на рак передміхурової залози.

Побічні ефекти: нудота, блювання, погіршення загального стану, явища фемінізації.

Гестагени (медроксіпрогестерону ацетат та ін.) — призначають хворим на рак матки.

Глюкокортикоїди — застосовують в комплексній терапії гострих лейкозів у дітей, а також при лімфогранулематозі, хронічному лімфолейкозі, лімфосаркомі. Важливим напрямком є створення антагоністів гормонів.

Антиестрогенні засоби (тамоксифену цитрат) — зв’язуються з естрогенними рецепторами пухлин молочної залози і усувають стимулювальний вплив на їхній ріст ендогенних естрогенів. Створені антиандрогенні засоби.

Флутамід (флуцинон) — гальмує транспорт і зв’язує дигідротестостерон в ядрах клітин органу. Це затримує ріст пухлини передміхурової залози. Препарат призначають всередину, він добре всмоктується з травного каналу, метаболізується у печінці і виводиться нирками. Добре переноситься і зумовлює тривалу ремісію. При тривалому застосуванні можливі гінекомастія, біль в ділянці грудних залоз.

 

⇐ Предыдущая24252627282930313233Следующая ⇒

Поделиться: